П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
------------------------
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
30 вересня 2026 р. м. Одеса Справа № 420/2468/26
Суддя першої інстанції - Бойко О.Я.
П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача - Дегтярьової С.В.,
суддів - Крусяна А.В., Яковлєва О.В.,
розглянув в порядку письмового провадження у місті Одеса апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 липня 2026 року у справі №420/2468/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернулась до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області №104450011452 від 05 серпня 2024 року про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року №1788-XII;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати ОСОБА_1 згідно з записами трудової книжки серії НОМЕР_1 до загального страхового стажу періоди роботи з 01 липня 1981 року по 09 серпня 1982 року, з 15 серпня 1985 року по 01 березня 1988 року, з 30 березня 1988 року по 10 квітня 1993 року, з 25 квітня 1993 року по 01 серпня 1997 року, з 05 жовтня 1998 року по 05 лютого 1999 року, з 15 липня 2003 року по 05 вересня 2003 року та до спеціального стажу за вислугу років періоди роботи з 15 серпня 1985 року по 01 березня 1988 року, з 30 березня 1988 року по 10 квітня 1993 року, з 15 листопада 2004 року по 27 травня 2006 року, з 03 червня 2013 року по 23 червня 2014 року, а також з 14 липня 2014 року по 18 грудня 2017 року, з 19 грудня 2017 року по 04 лютого 2022 року, з 07 лютого 2022 року по 31 березня 2022 року у подвійному розмірі згідно зі статтею 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року №1788-ХПІ;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року №1788-ХІІ, починаючи з 28 липня 2024 року.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 23 липня 2026 року позов задоволений частково. Суд:
- визнав протиправним та скасував рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області №104450011452 від 05 серпня 2024 року про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року №1788-XII;
- зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області зарахувати ОСОБА_1 згідно з записами трудової книжки серії НОМЕР_1 до загального страхового стажу періоди роботи з 01 липня 1981 року по 09 серпня 1982 року, з 15 серпня 1985 року по 01 березня 1988 року, з 30 березня 1988 року по 10 квітня 1993 року, з 25 квітня 1993 року по 01 серпня 1997 року, з 05 жовтня 1998 року по 05 лютого 1999 року, з 15 липня 2003 року по 05 вересня 2003 року та до спеціального стажу за вислугу років періоди роботи з 15 серпня 1985 року по 01 березня 1988 року, з 30 березня 1988 року по 10 квітня 1993 року, з 15 листопада 2004 року по 27 травня 2006 року, з 03 червня 2013 року по 23 червня 2014 року, а також з 14 липня 2014 року по 18 грудня 2017 року, з 19 грудня 2017 року по 04 лютого 2022 року, з 07 лютого 2022 року по 31 березня 2022 року у подвійному розмірі згідно зі статтею 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року №1788-ХПІ;
- зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року №1788-ХІІ, починаючи з 28 липня 2024 року.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовив.
До П`ятого апеляційного адміністративного суду надійшла апеляційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 липня 2026 року у справі №420/2468/26, в якій апелянт просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 липня 2026 року та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 25 серпня 2026 року апеляційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
31 серпня 2026 року недоліки усунуто.
Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2026 року відкрите апеляційне провадження.
18 вересня 2026 року матеріали справи надійшли до П`ятого апеляційного адміністративного суду.
30 вересня 2026 року справу призначено до судового розгляду в порядку письмового провадження.
Відзив на апеляційну скаргу у встановлений судом строк не надійшов.
Колегія суддів перевірила матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, та дійшла висновку, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Суд першої інстанції встановив, що 28 липня 2024 року ОСОБА_1 звернулась до ГУ Пенсійного фонду України в Донецькій області із заявою про призначення пенсії за вислугу років.
За принципом екстериторіальності вказана заява була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Херсонській області.
Рішенням №104450011452 від 05 серпня 2024 року ГУ ПФУ в Херсонській області відмовив позивачу у призначенні пенсії за вислугу років у зв`язку із тим, що
«Відповідно до пункту 2-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058) особам, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" (11.10.2017) мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон №1788), пенсія за вислугу років призначається за їх зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом №1788.
Відповідно до пункту "е" статті 55 Закону №1788 право на пенсію за вислугу років мали працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 року - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2017 по 10 жовтня 2017 року - не менше 26 років 6 місяців.
Тобто, стаж за вислугу років для визначення права на пенсію враховується лише по 10 жовтня 2017 року.
Перелік закладів та установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 04 листопада 1993 року №909.
При визначенні права на пенсію за вислугу років трудовий (спеціальний) стаж як до, так і після 1 січня 2004 року обчислюється згідно з нормами Закону №1788 і постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок №637) - за даними трудової книжки, а в разі потреби - уточнюючих довідок.
Згідно із пунктом 2.4 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846 (далі - Порядок №22-1), пенсія за вислугу років призначається лише при звільненні з роботи, що дає право на цей вид пенсії.
Страховий стаж особи становить 23 роки 8 місяців 9 днів.
Результати розгляду документів, доданих до заяви: за наданими документами до загального страхового стажу роботи не зараховано: періоди роботи згідно трудової книжки від 15 серпня 1985 року НОМЕР_1 у зв`язку з дописом дати заповнення трудової книжки чорнилами іншого кольору, яке не завірене належним чином.
У разі відсутності можливості здійснення виправлень в трудовій книжці необхідно надати уточнюючі довідки про роботу або встановити приналежність документів в судовому порядку (пункт 26 Порядку №637).
Спеціальний стаж, що дає право на призначення пенсії за вислугу років на 11 жовтня 2017 року (дата внесення змін до Закону №1058), становить 3 роки 4 місяці (з 14 липня 2014 року по 10 жовтня 2017 року).
Повідомляємо, що на дату звернення за призначенням пенсії за вислугу років заявниця продовжує працювати, чим порушено пункт 2.4 Порядку №22-1. Заявниця продовжує працювати.
Пунктом 5 статті 45 Закону, що документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Відповідно до пункту 4.2 Порядку №22-1, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Враховуючи вищезазначене, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Херсонській області прийнято рішення №104450011452 від 05 серпня 2024 року (далі - Рішення від 05.08.2024) про відмову в призначенні пенсії за вислугу років як працівнику охорони здоров`я відповідно до пункту «є» статті 55 Закону №1788 у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу 26 років 6 місяців та з продовженням працювати на посаді, що дає право на цей вид пенсії».
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно пункту 6 статті 92 Конституції України, виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Закон України "Про пенсійне забезпечення" №1788-XII від 05 листопада 1991 року (далі Закон №1788-XII) відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.
Закон спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих.
Закон гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв`язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.
Відповідно до пункту «е» статті 55 Закону №1788-ХІІ, передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи не менше 25 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.
У подальшому, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02 березня 2015 року №213-VIII (далі Закон №213), зокрема, підвищено спеціальний стаж, необхідний для виходу на пенсію (абзаци перший - одинадцятий пункту «е» статті 55 Закону №1788-XI), а Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24 грудня 2015 року №911-VIII (далі - Закон №911) встановлено як додаткову умову для призначення пенсії за вислугу років досягнення віку 55 років для осіб, зазначених у пункті «е» статті 55 Закону №1788-XI.
Так, відповідно до внесених змін пунктом «е» статті 55 Закону №1788-XII було передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців; з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років. До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення: які в період до 1 січня 2016 року мали вислугу років на відповідних посадах не менше тривалості, передбаченої абзацами першим та другим цього пункту; 1971 року народження і старші за наявності вислуги років на цих посадах, передбаченої абзацами другим - одинадцятим цього пункту, та після досягнення ними, зокрема, такого віку: 54 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1969 року по 31 грудня 1970 року.
В свою чергу, рішенням Конституційного Суду України від 04 червня 2019 року №2-р/2019 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту а статті 54, статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05 листопада 1991 року №1788-XII зі змінами, внесеними Законами України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02 березня 2015 року №21"3-VIII, Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24 грудня 2015 року №911-VIII.
При цьому, Конституційний Суд України зазначив, що зміни у сфері пенсійного забезпечення мають бути достатньо обґрунтованими, здійснюватися поступово, обачно й у заздалегідь обміркований спосіб, базуватися на об`єктивних критеріях, бути пропорційними меті зміни юридичного регулювання, забезпечувати справедливий баланс між загальними інтересами суспільства й обов`язком захищати права людини, не порушуючи при цьому сутності права на соціальний захист.
Відповідно до статті 51 Закону №1788-XI пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.
Тобто, у зазначеній нормі йдеться про роботи, які мають безпосередній вплив на здоров`я працівника і можуть призвести до втрати професійної працездатності (здатності виконувати роботу за професією) до настання віку, що дає право на пенсію за віком, а отже, до неможливості ефективно виконувати роботу без шкоди для власного здоров`я і безпеки оточуючих.
З наведеного випливає, що втрата професійної працездатності або придатності не пов`язана з досягненням працівником певного віку, тому не може бути умовою для призначення пенсії за вислугу років.
Конституційний Суд України вказав, що положення пункту «а» статті 54, статті 55 Закону №1788-XI зі змінами, внесеними Законом №911 у частині встановлення як додаткової умови для призначення пенсії за вислугу років досягнення віку 50 років для працівників, зазначених у пункті «а» статті 54 Закону №1788-XI, та 55 років для осіб, зазначених у пунктах «е», «ж» статті 55 Закону №1788-XI, слід визнати такими, що нівелюють сутність права на соціальний захист, не відповідають конституційним принципам соціальної держави та суперечать положенням статей1,3, частини третьої статті 22, статті 46 Основного Закону України.
Також, Конституційний Суд України зазначив, що положення пункту «а» статті 54, статті 55 Закону №1788-XI зі змінами, внесеними Законом №213 щодо підвищення на п`ять років віку виходу на пенсію для жінок, а також збільшення на п`ять років загального та спеціального стажу роботи, необхідного для призначення пенсії за вислугу років для окремих категорій працівників, є такими, що позбавляють вказаних осіб права на соціальний захист і не відповідають конституційним принципам прав і свобод людини, соціальної держави, з огляду на що, оспорювані положення пункту «а» статті 54, статті 55 Закону №1788-XI зі змінами, внесеними Законом №213, суперечать положенням статей 1, 3, 46 Основного Закону України.
Відповідно до пункту 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 04 червня 2019 року №2-р/2019 положення пункту «а» статті 54, статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05 листопада 1991 року №1788-XII зі змінами, внесеними законами України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02 березня 2015 року №213-VIII, "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24 грудня 2015 року №911-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Таким чином, з 04 червня 2019 року при призначенні пенсії за вислугою років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону №1788-XII необхідно керуватися вказаною нормою у редакції до внесення змін Законом №213 та Законом №911.
Отже, на день звернення позивача із заявою від 03 серпня 2023 року про призначення пенсії за вислугу років, пунктом «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачене, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.
Щодо не зарахування періодів роботи згідно трудової книжки від 15 серпня 1985 року НОМЕР_1 до страхового та стажу за вислугу років позивача з наведених підстав, суд зазначає наступне.
Статтею 62 Закону №1788-XII передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Такий порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок №637).
Відповідно до пункту 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно з пунктом 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Окрім того, загальний порядок ведення трудових книжок регулювався Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України від 17 серпня 1993 року за №110 та затвердженою наказом Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року №58 (далі - Інструкція №58).
Згідно з п.1.1. Інструкції №58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Організація ведення, обліку, зберігання і видача трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Таким чином, працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці, і не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.
Більш того, саме органи пенсійного фонду повинні перевіряти свої сумніви з приводу наявності у особи права на врахування стажу та у кожному конкретному випадку доводити їх обґрунтованість, а не посилатись на формальні недоліки, що наявні в трудовій книжці та довідках без такої перевірки.
З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність достатніх правових підстав для задоволення адміністративного позову в частині.
Суд першої інстанції повно та всебічно встановив фактичні обставини справи, надав належну оцінку зібраним доказам та правильно визначив правову природу спірних правовідносин, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції та не є підставою для скасування чи зміни рішення суду.
За правилами ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 242-244, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 липня 2026 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених ст.328 КАС України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Суддя доповідач С.В. Дегтярьова
Судді А.В. Крусян
О.В. Яковлєв