П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
------------------------
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
01 жовтня 2026 р. м. Одеса Справа № 420/31410/25
перша інстанція: суддя Андрухів В.В.,
повний текст судового рішення
складено 09.07.2026, м. Одеса
П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючої-судді - Казанчук Г.П.
суддів - Градовського Ю.М., Єщенка О.В.
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одеса апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09 липня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-
ВИКЛАД ОБСТАВИН :
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не застосування з 29 січня 2020 року по 06 вересня 2025 року при обчисленні ОСОБА_1 грошового забезпечення, матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань, одноразової допомоги при звільненні, грошової компенсації за невикористані дні основної та додаткові відпустки, розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року;
- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 виплатити грошове забезпечення ОСОБА_1 (розміри посадового окладу та окладу за військовим званням), матеріальну допомогу на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань, одноразової допомоги при звільненні, грошової компенсації за невикористані дні основної та додаткові відпустки за період з 29 січня 2020 року по 06 вересня 2025 року, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, у відповідності до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" та пункту 1 Примітки Додатку 1 та Примітки Додатку 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", із урахування виплачених сум;
- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення за весь час затримки виплати - з 29.01.2020 року по день фактичної виплати.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що позивач проходив військову службу в ДПСУ. Відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 03.09.2025 року №224-ОС позивач виключений зі списків особового складу та знятий з усіх видів забезпечення. Остаточною датою проходження військової служби вважається 06 вересня 2025 року.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 09 липня 2026 року адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не застосування з 29 січня 2020 року по 06 вересня 2025 року при обчисленні ОСОБА_1 грошового забезпечення, матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, одноразової допомоги при звільненні, грошової компенсації за невикористані дні основної та додаткові відпустки, розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року.
Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити грошове забезпечення ОСОБА_1 (розміри посадового окладу та окладу за військовим званням), матеріальну допомогу на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань, одноразової допомоги при звільненні, грошової компенсації за невикористані дні основної та додаткові відпустки за період з 29 січня 2020 року по 06 вересня 2025 року, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, у відповідності до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" та пункту 1 Примітки Додатку 1 та Примітки Додатку 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", із урахування виплачених сум.
У задоволенні решти позову - відмовлено.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що на час проходження позивачем військової служби з 29 січня 2020 року по 06 вересня 2025 року відповідач повинен був нараховувати та виплачувати грошове забезпечення із розрахунком посадового окладу, окладу за військовим званням та всіх інших видів грошового забезпечення та виплат, які розраховуються з урахуванням розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, відповідно до п.4 Постанови № 704 шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на відповідний календарний рік (в даному випадку на 01.01.2020 р., 01.01.2021 р., на 01.01.2022 р., на 01.01.2023 р., на 01.01.2024 р., на 01.01.2025 р.) на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704.
Водночас, суд першої інстанції зауважив, що наразі позивачу виплата спірного грошового забезпечення ще не здійснена, а тому його права на виплату компенсації згідно Закону № 2050-ІІІ, що має здійснюватися у тому ж місяці, в якому виплачується заборгованість, не є порушеними.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Військова частина НОМЕР_1 подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що розмір окладу за військовим званням та посадовий оклад визначається відповідно до пункту 4 Постанови № 704, викладеного у редакції постанови Кабінету Міністрів України № 103 від 21.02.2018, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» на відповідний тарифний коефіцієнт (результат заокруглення до десяти гривень) та сама Постанова №704 в редакції Постанови № 103, досі є чинною, а отже, підлягає застосуванню оскільки.
Рух справи в апеляційній інстанції:
Ухвалами П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14.09.2026 року відкрито апеляційне провадження і призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження.
Відповідно до вимог статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
За правилами частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, суд апеляційної інстанції, -
УСТАНОВИВ:
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду, що позивач ОСОБА_1 наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 № 89-ОС від 31 липня 2018 року було зараховано у списки особового складу та на всі види забезпечення.
ОСОБА_1 наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_1 ) № 224-ОС від 03 вересня 2025 року було виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_4 (військова частина НОМЕР_1 ) з 06 вересня 2025 року.
Позивач звернувся до відповідача із вимогою перерахувати та виплатити грошове забезпечення (розміри посадового окладу та окладу за військовим званням), матеріальну допомогу на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань, одноразової допомоги при звільненні, грошової компенсації за невикористані дні основної та додаткові відпустки за період з 29.01.2020 по 06.09.2025 включно, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, у відповідності до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" та пункту 1 Примітки Додатку 1 та Примітки Додатку 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", із урахування виплачених сум.
Листом від 09.09.2025 у відповідь відповідач повідомив про відсутність правових підстав для задоволення заявлених вимог.
Приписами частини 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Приписами частини 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлення єдиної системи їх соціального та правового захисту, гарантування військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливих умов для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулювання відносин у цій галузі визначено Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі по тексту - Закон №2011-XII).
Відповідно до статті 1 Закону №2011-XII соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.
Частинами 2, 3 статті 9 Закону №2011-XII визначено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
На момент набрання чинності Постанови №704 (01.03.2018) пункт 4 цього нормативно-правового акту було викладено в редакції пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби та деяким іншим категоріям осіб» від 21.02.2018 №103 (далі - Постанова №103), а саме: « 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».
При цьому, зміни до додатків 1, 12, 13 і 14 не вносилися. Вказані недоліки виправлені постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2020 №1038, яка застосовується з 01.10.2020.
Отже, станом на 01.01.2018 та 01.01.2019 пункт 4 Постанови №704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник, як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018.
Водночас постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови №103, яким було внесено зміни до пункту 4 Постанови №704. Тобто з дня набрання законної сили рішенням у справі №826/6453/18 діє редакція пункту 4 Постанови №704, яка була чинною до зазначених змін.
Відповідно до частини другої статті 265 КАС України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду. Проте зазначена норма не регулює питань щодо можливості застосування нормативно-правових актів, визнаних судом протиправними. Предметом її регулювання є встановлення моменту втрати чинності нормативно-правовим актом, визнаним судом нечинним.
Таким чином, оскільки зміни, внесені Постановою №103, зокрема, до пункту 4 Постанови №704 були визнані у судовому порядку нечинними, з 29.01.2020 діє редакція пункту 4 Постанови №704, яка діяла до зазначених змін, в якій передбачено, що для визначення посадового окладу та окладу за військовим званням застосовується не прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01.01.2018, а прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року, але з умовою, що такий показник прожиткового мінімуму повинен становити не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року.
Отже, розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за спеціальним (військовим) званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, являється розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01 січня календарного року.
Водночас, 01.01.2017 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 №1774-VІІІ (далі Закон №1774-VІІІ). Положеннями пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» цього закону встановлено, що після набрання чинності цим законом мінімальна заробітна плата не застосовуються як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.
Законом №1774-VІІІ вносились зміни до низки законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.
Отже, зазначеними змінами законодавець заборонив застосовувати розмір мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів осіб, які отримують заробітну плату (грошове забезпечення) за рахунок коштів Державного бюджету України.
Тобто при обчисленні розмірів посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням не може братися такий показник як мінімальна заробітна плата (з урахуванням пункту 3 розділу II Закону № 1774-VII).
Встановлене положеннями пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1774-VІІІ обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів розрахованих згідно з Постановою № 704 жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величною є прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом саме на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням.
Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 02.08.2022 у справі №440/6017/21 (адміністративне провадження №К/9901/43174/21).
Слід зазначити, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» встановлено розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01.01.2018 - 1762 грн.
В свою чергу, Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» установлено у 2020 році прожитковий мінімуму для працездатних осіб у місячному розмірі: з 1 січня 2102 грн.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» установлено у 2021 році прожитковий мінімуму для працездатних осіб у місячному розмірі: з 1 січня 2270 грн.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» установлено у 2022 році прожитковий мінімуму для працездатних осіб у місячному розмірі: з 1 січня 2 481 грн.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» установлено у 2023 році прожитковий мінімуму для працездатних осіб у місячному розмірі: з 1 січня 2684 грн.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» установлено у 2024 році прожитковий мінімуму для працездатних осіб у місячному розмірі: з 1 січня 3028 грн.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» установлено у 2025 році прожитковий мінімуму для працездатних осіб у місячному розмірі: з 1 січня 3028 грн.
Отже, зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, впливає на визначення розміру посадового окладу та з 29.01.2020, тобто з моменту набрання законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18, наявні правові підстави для визначення розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.
Наказом Міністра внутрішніх справ України від 25 червня 2018 року № 558, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23 липня 2018 р. за № 854/32306 затверджена Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям, які проходять військову службу в Адміністрації Державної прикордонної служби України, регіональних управліннях, загонах морської охорони, органах охорони державного кордону, закладах освіти, науково-дослідних установах, органах забезпечення та підрозділах спеціального призначення Державної прикордонної служби України (далі - органи Держприкордонслужби) (надалі - Інструкція № 558).
Ця Інструкція визначає порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям, які проходять військову службу в Адміністрації Державної прикордонної служби України, регіональних управліннях, загонах морської охорони, органах охорони державного кордону, закладах освіти, науково-дослідних установах, органах забезпечення та підрозділах спеціального призначення Державної прикордонної служби України (далі - органи Держприкордонслужби).
Відповідно до пункту 2 Інструкції № 558 грошове забезпечення військовослужбовців (крім курсантів Національної академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького (далі академія) із числа осіб, які не перебували на військовій службі перед зарахуванням на навчання) складається з: посадового окладу; окладу за військовим званням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії); одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Місячне грошове забезпечення - грошове забезпечення, на отримання якого у відповідному місяці має право військовослужбовець згідно із чинним законодавством.
Місячне грошове забезпечення складається із: основних видів грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням); щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія).
З урахуванням наведеного колегія суддів дійшла висновку про те, що посадовий оклад та оклад за військовим (спеціальним) званням позивача, надбавка за вислугу років, які обраховуються із розміру посадового окладу, повинні визначатися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року, 01 січня 2023 року, 01 січня 2024 року та на 01 січня 2025 року.
Посадові оклади виплачуються у розмірах, визначених додатками 1, 2, 12 і 13 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (надалі - Постанова № 704).
Пунктом 5 Постанови №704 надано право керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання:
1) установлювати:
- надбавку за особливості проходження служби військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) та особам рядового і начальницького складу в розмірі до 100 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за військовим (спеціальним) званням та надбавки за вислугу років.
Порядок та умови виплати такої надбавки визначати керівникам державних органів залежно від якості, складності, обсягу та важливості виконуваних обов`язків за посадою;
2) здійснювати преміювання військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу відповідно до їх особистого внеску в загальний результат служби у межах фонду преміювання, утвореного в розмірі не менш як 10 відсотків (для військовослужбовців розвідувальних органів - не менш як 30 відсотків) посадових окладів та економії фонду грошового забезпечення;
3) надавати один раз на рік військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення, та допомогу для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.
Згідно пункту 7 Постанови №704 видатки, пов`язані з реалізацією цієї постанови, здійснюються в межах асигнувань на грошове забезпечення, передбачених у державному бюджеті для утримання державних органів.
Розділ ІІ «Оклади за військовими званнями» Інструкції №558
1. Розмір окладу за військовим званням військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) визначається шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб на відповідний тарифний коефіцієнт, установлений у додатку 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (зі змінами) (далі - постанова № 704).
Розділ ІІІ «Порядок, умови та розміри виплати щомісячних додаткових видів грошового забезпечення» Інструкції №558
Пункт 14 «Преміювання осіб офіцерського складу, осіб рядового, сержантського і старшинського складу»
1. Преміювання військовослужбовців здійснюється в межах фонду преміювання, утвореного в розмірі не менш як 10 відсотків річного фонду посадових окладів та економії фонду грошового забезпечення.
Адміністрація Держприкордонслужби визначає щорічно залежно від особливостей проходження служби для відповідних категорій військовослужбовців граничний рівень преміювання в межах фонду преміювання.
За рішенням Адміністрації Держприкордонслужби граничний рівень преміювання може змінюватися протягом року.
Колегія суддів зазначає, що розмір премії безпосередньо залежить від щомісячної економії фонду грошового забезпечення, а відтак, виплачений розмір премії не може бути перерахований.
Пункт 7. Допомога для оздоровлення
1. Військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) один раз на рік надається допомога для оздоровлення (далі - допомога) в розмірі місячного грошового забезпечення.
Відповідно до пункту 1.8 Правил організації фінансового забезпечення військових частин, установ, організацій Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту, затверджених наказом Міністерства оборони України від 22.05.2017 року №280, командир військової частини зобов`язаний забезпечувати виплату грошового забезпечення та заробітної плати особовому складу у встановлені законодавством терміни. У разі надходження коштів на виплату грошового забезпечення пізніше встановленого законодавством терміну виплати протягом трьох днів після їх надходження, але не пізніше останнього дня місяця.
Отже, виплачена позивачу допомога для оздоровлення за спірний період підлягає перерахунку через збільшення розміру грошового забезпечення.
Пункт 8. Виплати, що здійснюються військовослужбовцям у разі звільнення їх з військової служби
Грошова компенсація за всі невикористані дні відпустки провадиться виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого має військовослужбовець відповідно до чинного законодавства, на день виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення місячного розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів.
Отже, компенсація за невикористані дні відпустки має обраховуватись від розміру грошового забезпечення, а тому така компенсація підлягає перерахунку.
У Наказі від 23.02.2022 року №97-ос про звільнення позивача з військової служби визначено про обов`язок виплати компенсації за 4 дні невикористаної щорічної відпустки та виплату одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби в розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення за 28 місяців. Вказані види грошового забезпечення підлягають перерахунку у зв`язку із збільшенням розміру щомісячного грошового забезпечення.
Згідно з пунктом 4.3 цих Правил виплата грошового забезпечення, заробітної плати та інші виплати (індексація, грошова компенсація за речове майно, харчування, піднайом житла тощо) особовому складу здійснюється за місцем штатної служби (перебування та фінансовому та інших видах забезпечення).
Одноразові додаткові види грошового забезпечення виплачуються після виникнення права на їх одержання (видання відповідного наказу про виплату).
Відповідальність за правильність нарахування та своєчасність виплати грошового забезпечення (заробітної плати), проведення та перерахування за належністю в установлені терміни утримань і нарахувань покладається на командира військової частини та начальника фінансового органу.
Зарахування на грошове забезпечення військовослужбовців, які прибули у військову частину, та виключення їх з грошового забезпечення оформлюються наказом командира військової частини.
Начальник фінансового органу під час зняття військовослужбовців з грошового забезпечення (у тому числі в разі відрядження військовослужбовців до органів виконавчої влади та інших цивільних установ) повинен забезпечити їх належним грошовим забезпеченням і не пізніше дня остаточного розрахунку з військовослужбовцем видати грошовий атестат про здійснені виплати та утримання в порядку, установленому цими Правилами.
Цей спір стосується розміру грошового забезпечення колишнього військовослужбовця, нарахованого та виплаченого йому під час проходження військової служби.
Відповідач визначав розміри посадового окладу та окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01.01.2018 року (1762 грн), на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з додатками 1 і 14, як це передбачено пунктом 4 постанови КМУ №704 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України №103 від 21.02.2018 року «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб») та розділами ІІ, ІІІ Порядку №260.
Між тим, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 року в адміністративній справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України №103 від 21.02.2018 року «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», яким зокрема внесено зміни до пункту 4 постанови КМУ №704.
З дня набрання законної сили рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 року у справі № 826/6453/18 діє редакція пункту 4 постанови КМУ № 704, яка діяла до зазначених змін, внаслідок чого була відновлена дія пункту 4 постанови КМУ № 704 у первісній редакції, яка визначала розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2021 року, а не на 01.01.2018 року.
Отже, з дня набрання законної сили рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 року у справі № 826/6453/18 виникли підстави для обчислення розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням позивача на підставі первинної редакції пункту 4 постанови КМУ №704 шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з додатками 1 і 14.
Такий висновок відповідає правовій позиції, наведеній у постановах Верховного Суду від 19.10.2022 року у справі № 400/6214/21, від 25.04.2024 року у справі №240/16735/21, від 05.06.2024 року у справі №420/18318/23 у подібних правовідносинах, пов`язаних із застосуванням пункту 4 постанови КМУ №704 при нарахуванні грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, починаючи з 29.01.2020 року. Такий висновок побудований на принципі подолання правової колізії, за яким перевагу у застосуванні має нормативний акт вищої юридичної сили.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» установлено у 2020 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб з 1 січня - 2102 гривні.
Отже, починаючи з 29.01.2020 року по 06.09.2025 року для обрахунку грошового забезпечення позивача мав би бути застосований прожитковий мінімум для працездатних осіб, який мав застосовуватись для визначення посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, грошове забезпечення яких регулюється постановою КМУ №704.
Попри зростання у 2020, 2021, 2022, 2023, 2024 та 2025 роках за Законами України Про Державний бюджет України розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, як розрахункової величини для визначення посадових окладів та окладів за військовими званнями військовослужбовців Збройних Сил України, розміри цих щомісячних основних видів грошового забезпечення для позивача не переглядалися, а обрахунок грошового забезпечення проведений протиправно із бази посадового окладу 1762 грн.
Отже дії відповідача щодо нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення за період служби з 29.01.2020 року по 06.09.2025 року без застосування належної розрахункової величини для обчислення окладів слід визнати протиправними.
Колегія суддів вважає, що у цей період військової служби позивач мав гарантоване право на отримання щомісячних основних видів грошового забезпечення, постійні/сталі розміри яких встановлені/затверджені Кабінетом Міністрів України в залежності від посади, звання та тривалості служби (посадовий оклад, оклад за військовим званням, відсоткова надбавка за вислугу років, винагорода за бойове чергування, допомога на оздоровлення), обчислених із застосуванням належної розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого Законами про Державний бюджет України на 1 січня відповідного календарного року.
Права позивача на належне грошове забезпечення за період служби з 29.01.2020 року по 06.09.2025 року у розмірах, гарантованих законодавством, мають бути захищені/поновлені шляхом проведення нового перерахунку цих щомісячних основних видів грошового забезпечення, які належать до його сталих складових, із застосуванням належної розрахункової величини.
Крім того, перерахунку підлягає виплачена позивачу матеріальна допомога, гарантована пунктом 1 статті 10-1 Закону №2011-XII у розмірі місячного грошового забезпечення, яка носить обов`язковий характер. Вона має бути перерахована із переглянутого місячного грошового забезпечення, до складу якого мають бути враховані посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років, надбавка за службу в умовах режимних обмежень (у нових/збільшених розмірах, переглянутих на виконання рішення суду у цій справі), та інші щомісячні додаткові види грошового забезпечення, які позивач отримував за займаною посадою на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
Обов`язок здійснити такий перерахунок грошового забезпечення слід покласти на відповідача, у списках особового складу та на грошовому забезпеченні у якій тоді перебував позивач, зобов`язавши відповідача також виплатити на його користь заборгованість, яка виникне у зв`язку з цим перерахунком.
Щодо інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, то їх розмір не встановлений актами Кабінету Міністрів України і не є постійним. Згідно з пунктом 5 постанови КМУ №704 право установлювати розміри цих видів грошового забезпечення військовослужбовцям ЗСУ надано керівнику державного органу - Міністру оборони України у межах бюджетних асигнувань, що виділяються на грошове забезпечення військовослужбовців, та за рахунок економії фонду грошового забезпечення. Тож у 2020 - 2022 роках Міністр внутрішніх справ України як головний розпорядник бюджетних коштів визначив граничні відсоткові розміри цих видів грошового забезпечення (як похідні від окладів), виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Державної прикордонної служби України на відповідний рік. Такий кошторис був розроблений та затверджений з урахуванням потреб на виплату грошового забезпечення військовослужбовців, розрахованого із прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01.01.2018 року (1762 грн.). Також з урахуванням виділених бюджетних асигнувань на виплату грошового забезпечення був сформований фонд преміювання (у розмірі не менш як 10 відсотків загального фонду посадових окладів на рік). Фактичне встановлення надбавки та премії індивідуально кожному військовослужбовцю здійснювалося наказом командира, в залежності від особливостей проходження служби, складності та показників виконуваних обов`язків, з урахуванням військової дисципліни тощо.
Статтею 15 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі актів Кабінету Міністрів України в межах бюджетних асигнувань. Обсяги витрат на оплату праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, затверджуються одночасно з бюджетом.
Відповідно до статті 51 Бюджетного кодексу України керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, поліцейських, співробітників Служби судової охорони та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах бюджетних асигнувань на заробітну плату (грошове забезпечення), затверджених для бюджетних установ у кошторисах.
Тобто, при щомісячному вирішенні розміру надбавки за особливості проходження служби та щомісячної премії та додаткової премії, командир військової частини мав діяти у межах бюджетних асигнувань, установлених у кошторисі військової частини.
Спірні правовідносини виникли через неправильне застосування відповідними розпорядниками бюджетних коштів в ДПС України норм пункту 4 постанови КМУ №704 при визначенні окладів військовослужбовців.
У цій справі колегія суддів, погоджується із рішенням суду першої інстанції в частині зобов`язання відповідача здійснити перерахунок окладів, раніше виплачених позивачу у складі щомісячного грошового забезпечення, обчисливши їх із застосуванням іншої (більшої) розрахункової величини (прожиткового мінімуму), яка на момент виплати позивачу грошового забезпечення не застосовувалася для нарахування грошового забезпечення військовослужбовцям ДПС України і не закладалася в державний бюджет, призначений для забезпечення діяльності ДПС України та утримання її особового складу, та в кошторис НОМЕР_2 прикордонного загону ДПС України.
Зі зміною розміру посадового окладу, обов`язковим є перерахунок складових грошового забезпечення оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років та відповідно розмір матеріальної допомоги.
Водночас, колегія суддів зазначає, що перерахунок посадових окладів не тягне перегляд для позивача сум раніше виплачених йому надбавок за особливості проходження служби та премій і не є підставою для спонукання відповідача здійснити їх повторний перерахунок із нових/збільшених окладів з одночасним застосуванням тих відсоткових розмірів надбавок та премій, які були визначені виходячи з наявного тоді фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі військової частини на відповідний рік, та в межах утвореного тоді фонду преміювання.
Колегія суддів вважає, що позивач у цій справі не має права на перерахунок раніше виплачених йому варіативних складових грошового забезпечення таких як матеріальна допомога для вирішення соціально - побутових питань та розміри яких поставлені в залежність від обсягу видатків державного бюджету на утримання Державної прикордонної служби України на відповідний рік та від рішень Міністра внутрішніх справ України та командира військової частини, тому рішення суду першої інстанції в цій частині слід скасувати з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні таких вимог.
Колегія суддів вважає, що у зв`язку з переглядом окладів новому перерахунку підлягають лише ті похідні від окладів додаткові (щомісячні та одноразові) види грошового забезпечення, постійні/сталі розміри яких безпосередньо визначені/затверджені актами Кабінету Міністрів України (зокрема пунктами 1, 6 постанови КМУ №704), а також ті виплати, розміри яких законодавчо прив`язані до суми місячного грошового забезпечення. У випадку позивача це грошова допомога для оздоровлення, компенсація за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій та одноразова допомога при звільненні.
Щодо періоду за який слід провести перерахунок грошового забезпечення колегія суддів зауважує таке.
12.05.2023 Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 481 Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 (далі - Постанова № 481), пунктом 2 якої внесено зміни до пункту 4 Постанови № 704, виклавши абзац перший в такій редакції: 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Пунктом 3 Постанови № 481 установлено, що видатки, пов`язані з виконанням пункту 2 цієї постанови, здійснюються в межах асигнувань на грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб, передбачених у державному бюджеті на відповідний рік для утримання відповідних державних органів.
Отже, починаючи з 20.05.2023 пункт 4 Постанови №704 було викладено в новій редакції, яка не передбачає застосування прожиткового мінімуму, встановленого на 1 січня відповідного календарного року при розрахунку розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб.
Водночас рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 у справі № 320/29450/24 визнано дії Кабінету Міністрів України при прийнятті Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481 неправомірними. Визнано протиправним та нечинним пункт 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481 стосовно внесення змін до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб. В іншій частині задоволення позовних вимог відмовлено.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025 залишено без змін рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 по справі № 320/29450/24.
Однак, Верховний Суд у постанові від 16.07.2026 у справі № 320/29450/24 рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025 року скасував.
Прийняв нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета позову - ОСОБА_2 , про визнання дій неправомірними та зобов`язання скасувати пункт 2 Постанови № 481 про внесення змін до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб - відмовив.
Колегія суддів вважає необхідним акцентувати увагу на тому, що при вирішенні даної справи, при виборі і застосуванні норм права, за правилами ч.5 ст. 242 КАС України, необхідно враховувати правові висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, що містяться у постановах Верховного Суду.
Тому, віршуючи дану справу колегія суддів застосовує правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 16 липня 2026 року у справі №320/29450/24.
Таким чином, нарахування та виплата позивачу грошового забезпечення з 20.05.2023 здійснювалась відповідачем з розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями, виходячи з розміру 1762,00 гривні правомірно.
Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що порушень при обрахунку грошового забезпечення позивача за період служби з 20.05.2023 по 06.09.2025 не встановлено, тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
У зв`язку із наведеним висновком, колегія суддів зазначає, що не підлягають задоволенню позовні вимоги і в частині перерахунку одноразової грошової допомоги при звільненні та грошової компенсації невикористаних днів відпусток, оскільки при звільненні позивача така компенсація здійснена із бази обрахунку посадового окладу 1762 грн.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Наведеним критеріям рішення суду першої інстанції не відповідає.
Враховуючи зазначене, суд апеляційної інстанції вважає, що внаслідок неповного з`ясування обставин та порушення норм матеріального права, суд першої інстанції при ухваленні судового рішення про задоволення позову в частині задоволення позовних вимог дійшов помилкових висновків, а отже апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, а рішення суду у згаданій частині - скасуванню з прийняттям нового судового рішення про часткове задоволення позову.
Відповідно до ч. 1-2 ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Враховуючи, що судом першої інстанції частково неправильно застосовані норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, колегія суддів, керуючись п. 4 ч.1 ст. 317 КАС України вважає необхідним скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволенні позовних вимог про зобов`язання здійснити перерахунок грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, одноразових додаткових видів грошового забезпечення та ухвалити нове судове рішення.
Підстав для перерозподілу судових витрат не має.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України апеляційний суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 задовольнити частково.
Скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09 липня 2026 року по справі №420/31410/25.
Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не застосування з 29 січня 2020 року по 19 травня 2023 року при обчисленні ОСОБА_1 грошового забезпечення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року.
Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити грошове забезпечення ОСОБА_1 (розміри посадового окладу та окладу за військовим званням), матеріальну допомогу на оздоровлення за період з 29 січня 2020 року по 19 травня 2025 року шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, у відповідності до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" та пункту 1 Примітки Додатку 1 та Примітки Додатку 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", із урахування виплачених сум.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуюча суддя Г.П. Казанчук
Суддя Ю.М. Градовський
Суддя О.В. Єщенко