ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 вересня 2026 р. м. Одеса Справа № 420/39370/25
Головуючий в 1 інстанції: Білостоцький О.В.
Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду
у складі: головуючої судді - Шевчук О.А.,
суддів: Бойка А.В., Тарновецького І.І.
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08 травня 2026 року у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИЛА:
В листопаді 2025 року позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідачів, в якій просив визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 22.10.2025 року №254050012255;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву від 14.10.2025 року про призначення пенсії, зарахувавши до пільгового стажу періоди роботи з 18.07.1987 по 15.09.1987, з 15.01.1990 по 31.12.1990 та з 01.01.1992 по 15.07.2000, та прийняти вмотивоване рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні;
- стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 08 травня 2026 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №254050012255 від 22.10.2025 року. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 14.10.2025 року про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах, та прийняти рішення у відповідності із процедурою, передбаченою чинним законодавством, та з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні, зарахувавши до пільгового стажу періоди його роботи з 18.07.1987 року по 15.09.1987 року, з 15.01.1990 року по 31.12.1990 року та з 01.01.1992 року по 15.07.2000 року на посаді тракториста-машиніста. Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 суму сплаченого позивачем судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 1211,20 грн.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області надали апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просять скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Доводами апеляційної скарги зазначено, що у позивача станом на дату звернення з заявою про призначення пенсії був відсутній необхідний пільговий стаж у розмірі 20 років для призначення пенсії за віком на пільгових умовах, у зв`язку з чим рішенням Головного управління № 254050012255 від 22.10.2025 позивачу було відмовлено у призначення пенсії. Апелянт зазначає, що у додатку № 5 до Порядку № 637 визначено зразок довідки про підтвердження пільгового стажу та визначені усі необхідні відомості, які мають бути вказані у довідці. Серед таких відомостей є, зокрема, посада особи та характер виконуваних робіт. Проте, такі відомості відсутні у долучених до заяви про призначення пенсії довідках про підтвердження пільгового стажу. Вказує, що враховуючи те, що п. 3 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058 визначає обмежене коло посад, робота на яких дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, за відсутності документального підтвердження зайнятості позивача у спірні періоди на посадах тракториста-машиніста, у Головного управління були відсутні підстави для врахування таких періодів до пільгового стажу роботи позивача. Крім того, апелянт зазначає, що належним чином оформлена книжка особи, яка має право на пенсію за віком на пільгових умовах, має містити записи про роботу на посаді, передбаченій чинними Списками, з посиланням на відповідний наказ про атестацію робочого місця, на підставі якого вносить запис про право на призначення пенсії на пільгових умовах. Всупереч наведеним вимогам законодавства, трудова книжка позивача не містить жодних відомостей щодо наявності у позивача права на призначення пенсії на пільгових умовах, а отже, на думку апелянта, не може бути основним документом, який підтверджує пільговий стаж позивача.
Відзиву на апеляційну скаргу позивачем до суду не надано.
Відповідно до п.3 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорії незначної складності.
Відповідно до п.2 ч.1 ст. 263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо: оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Згідно з ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 14.10.2025 року звернувся із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.3 ч.2 ст.114 Закону №1058-ІV.
За принципом екстериторіальності заяву позивача розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області, за результатами якого прийнято рішення №254050012255 від 22.10.2025 року про відмову у призначенні пенсії.
В рішенні зазначено, що пенсійний вік, визначений пунктом 3 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» становить 55 років.
Вік заявника 56 років 5 місяців.
Необхідний страховий стаж визначений пунктом 3 частини другої статті 114 Закону становить - 30 років.
Необхідний пільговий стаж за період роботи трактористом-машиністом, безпосередньо зайнятим у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах та інших підприємствах сільського господарства, визначений пунктом 3 частини другої статті 114 Закону становить - 20 років.
Страховий стаж особи становить 34 роки 10 місяців 18 днів.
Пільговий стаж заявника 12 років 2 місяці 24 дні.
До пільгового стажу не зараховано:
- періоди роботи з 18.07.1987 по 15.09.1987, з 15.01.1990 по 31.12.1990 та з 01.01.1992 по 15.07.2000, згідно довідок, виданих СТОВ "Дружба - Нова" №110 від 10.06.2025 року, №165 та №166 від 10.10.2025 року, а також згідно акту перевірки від 15.07.2025 року №2500-0904-1/4275, оскільки в документах за вказані періоди роботи посада не зазначена.
Враховуючи вищезазначене, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області прийнято рішення № 254050012255 від 22.10.2025 про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до пункту 3 частини другої статті 114 Закону у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу - 20 років (а.с. 8).
Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване рішення пенсійного органу не відповідає критеріям чіткості, обґрунтованості та належної вмотивованості акту індивідуальної дії, що породжує його неоднозначне трактування. Суд першої інстанції вважав, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №254050012255 від 22.10.2025 року про відмову позивачу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах є необґрунтованим, а тому протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
З огляду на встановлені фактичні обставини у справі №420/39370/24 суд вважав необхідним зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 14.10.2025 року про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах, та прийняти рішення у відповідності із процедурою, передбаченою чинним законодавством, та з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні, зарахувавши до пільгового стажу періоди його роботи з 18.07.1987 року по 15.09.1987 року, з 15.01.1990 року по 31.12.1990 року та з 01.01.1992 року по 15.07.2000 року на посаді тракториста-машиніста.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частинами першою, другою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).
Статтею 1 Закону № 1058-IV передбачено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Згідно з частиною першою статті 9 Закону № 1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.
За змістом статті 26 Закону № 1058-ІV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 22 до 32 років.
Відповідно до ч.1 ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до ч.1 ст. 44 Закону № 1058-IV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.
Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Відповідно до ч.2 ст. 44 Закону № 1058-IV призначення пенсії за віком здійснюється автоматично (без звернення особи) у разі набуття застрахованою особою права на призначення пенсії за віком при досягненні пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, на підставі відомостей, наявних у системі персоніфікованого обліку, якщо до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, особа не повідомила про бажання одержувати пенсію з більш пізнього віку.
У разі відсутності в системі персоніфікованого обліку даних про страховий стаж, необхідний для призначення пенсії за віком (у тому числі за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку), територіальний орган Пенсійного фонду інформує застраховану особу, у тому числі через її особистий електронний кабінет на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду, про відсутність таких відомостей та необхідність їх подання (за наявності). Документи про страховий стаж можуть бути подані до територіального органу Пенсійного фонду або через особистий електронний кабінет на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду.
Згідно з ч.3 ст. 44 Закону № 1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Відповідно до абз.1, 2 п.2 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.
Згідно ч.1 статті 114 Закону №1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Згідно п.3 ч.2 статті 114 Закону №1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається чоловікам, які працюють трактористами-машиністами і безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років, з них не менше 20 років на зазначеній роботі.
Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи:
1) документ, що засвідчує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), надається у разі відсутності в паспорті громадянина України або свідоцтві про народження інформації про реєстраційний номер облікової картки платника податків;
2) документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного стажу роботи). За періоди роботи після впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування (далі - персоніфікований облік) орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення (далі - індивідуальні відомості про застраховану особу).
Згідно з пунктом 1 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. № 637 (далі - Порядок №637) основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження стажу роботи приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків.
Згідно п.20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу роботи приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5).
У довідці повинно бути вказано періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, в тому числі виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій.
Додатково в довідці наводяться такі відомості стосовно трактористів-машиністів підприємств сільського господарства (в тому числі колгоспів) - про безпосередню зайнятість у виробництві сільськогосподарської продукції.
Відповідно до п.24 Порядку №637 для підтвердження стажу роботи приймаються лише ті відомості про період роботи, що внесені до довідки на підставі документів, або відповідно до вимог цього Порядку.
Отже, прийняття на підтвердження стажу роботи, зокрема довідок, застосовується тільки в тому випадку, коли відсутня трудова книжка, або відсутні відповідні записи чи містяться неправильні чи неточні записи в трудовій книжці.
Як вбачається з трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 позивач працював з 20.07.1987 року по 11.11.1987 року, з 04.01.1990 року по 17.08.2000 року на посаді тракториста у колгоспі « 60-річчя Жовтня» (після реорганізацій - КСП «Озеряни», КСП «Нива», ТОВ «Нива») (а.с. 9).
Колегія суддів зазначає, що записи у трудовій книжці позивача виконані без перекреслень, виправлень, чітким прописом, у чіткій послідовності та відповідності дати, номеру запису з посиланням на відповідний наказ, на підставі якого внесено відповідний запис.
Колегія суддів звертає увагу, що автентичність записів у трудовій книжці позивача у спірні періоди відповідачем не оспорюється.
Натомість, як зазначено в оскаржуваному рішенні про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 № 254050012255 від 22.10.2025 вбачається, що до пільгового стажу не зараховано:
- періоди роботи з 18.07.1987 по 15.09.1987, з 15.01.1990 по 31.12.1990 та з 01.01.1992 по 15.07.2000, згідно довідок, виданих СТОВ "Дружба - Нова" №110 від 10.06.2025 року, №165 та №166 від 10.10.2025 року, а також згідно акту перевірки від 15.07.2025 року №2500-0904-1/4275, оскільки в документах за вказані періоди роботи посада не зазначена.
Судами встановлено, що додатково до заяви про призначення пенсії позивачем було надано довідку №110 від 10.06.2025 року про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, видану СТОВ «ДРУЖБА-НОВА», яка видана ОСОБА_1 про те, що він дійсно працював трактористом-машиністом сільськогосподарського виробництва і безпосередньо зайнятий у виробництва сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства у наступні періоди: з квітня по вересень 1987 року, з січня 1990 року по липень 2000 року, з березня 2005 по грудень 2005 р., з квітня 2006 по листопад 2006 р., з березня 2007 по листопад 2007 р., з лютого 2008 по березень 2009 р. У довідці вказано, що зазначені періоди зараховуються до стажу роботи, який дає право на пільгове пенсійне забезпечення згідно з підпунктом 3 пункту 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (а.с. 13).
Відповідно до архівних довідок №165 та №166 від 10.10.2025 року, виданих СТОВ «ДРУЖБА-НОВА», також вбачається, що позивач з 1987 року по 2000 рік працював у колгоспі « 60-річчя Жовтня» (після реорганізацій - КСП «Озеряни», КСП «Нива», ТОВ «Нива»). При цьому, лише за період 1991 року вказано, що позивач працював на посаді тракториста, тоді як за інші періоди відомості про посаду не зазначені (а.с. 14, 15).
Відповідно до п. 1.1. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.1993 р. №58, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п`ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Колегія суддів зазначає, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області в оскаржуваному рішенні №254050012255 від 22.10.2025 року не зазначено чітких та конкретних причин неврахування записів, наявних в трудовій книжці позивача, де безпосередньо відображені відомості його роботи на посаді тракториста, зокрема, з 20.07.1987 року по 15.09.1987 року, з 15.01.1990 року по 15.07.2000 року, враховуючи те, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника, на підставі якої встановлюється стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку.
Крім того, як було зазначено вище, у довідці №110 від 10.06.2025 року, виданої СТОВ «ДРУЖБА-НОВА», зазначено посаду позивача - тракторист-машиніст.
Крім того, про що вірно зазначено судом першої інстанції, довідка №110 від 10.06.2025 року, видана СТОВ «ДРУЖБА-НОВА», відповідає вимогам Додатку №5 до Порядку №637, а тому безпідставно не була врахована пенсійним органом під час вирішення питання щодо зарахування вказаних в ній періодів роботи позивача до пільгового страхового стажу.
Що стосується посилання в оскаржуваному рішенні на акт перевірки від 15.07.2025 № 2500-0904-1/4275, колегія суддів зазначає, що у висновку зазначеного акту вказано, що за результатами перевірки з питання обґрунтованості надання довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 10.06.2025 року №110, виданої СТОВ "Дружба-Нова" на ім`я ОСОБА_1 за період роботи з 01.04.1987 по 31.03.2009, виявлено розбіжності з даними первинних документів, а саме в довідці зазначено початок і закінчення періодів роботи без числа місяця згідно наказів (а.с. 40-41).
Колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що вказаним Актом не спростована інформація про роботу позивача на посаді тракториста-машиніста сільськогосподарського виробництва, який був безпосередньо зайнятий у виробництва сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, у періоди з 18.07.1987 року по 15.09.1987 року, 15.01.1990 року по 31.12.1990 року, 01.01.1992 року по 15.07.2000 року. Висновки в Акті перевірки стосуються не посади позивача, а того, що в уточнюючій довідці зазначено початок і закінчення періодів роботи без числа місяця згідно наказів.
При цьому, відповідач не вказує на відсутність будь-яких конкретних документів чи їх необхідність для зарахування спірних періодів до стажу позивача.
Пунктом 4.2 розділу 4 Порядку № 22-1 визначено, що при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб, зокрема, повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів.
Доказів повідомлення пенсійним органом, в тому числі відповідачем, позивача у визначений Порядком № 22-1 спосіб про необхідність подання додаткових документів, матеріали справи не містять.
За таких обставин, відмовляючи позивачу у зарахуванні спірних періодів до пільгового стажу, відповідач діяв протиправно.
Колегія суддів зазначає, що матеріали справи не містять доказів щодо реалізації пенсійним органом своїх повноважень для встановлення дійсних обставин трудової діяльності ОСОБА_1 . Також, відповідачами не надано суду жодного пояснення із доказами стосовно неможливості перевірки й уточнення виявлених, на думку відповідачів, суперечностей, що свідчить про неналежну реалізацію владних повноважень пенсійними органами.
Доказів, які б спростовували спірні періоди трудової діяльності позивача відповідачі не надали.
Обґрунтувань неврахування записів у трудовій книжці позивача відповідачами також не надано, при тому, що записи у трудовій книжці в повній мірі підтверджують періоди роботи позивача.
Згідно з ч.2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог.
Що стосується посилання апелянта в апеляційній скарзі на те, що належним чином оформлена книжка особи має містити записи про роботу на посаді, передбаченій чинними Списками, з посиланням на відповідний наказ про атестацію робочого місця, колегія суддів вважає безпідставними такі доводи, оскільки вказані обставини незарахування спірних періодів не зазначені відповідачем в оскаржуваному рішенні.
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції і зводяться до переоцінки встановлених судом обставин справи.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що рішення Одеського окружного адміністративного суду ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ч.1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08 травня 2026 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуюча суддя: О.А. Шевчук
Суддя: А.В. Бойко
Суддя: І.І. Тарновецький