ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 580/4205/25 Суддя першої інстанції: Альона КАЛІНОВСЬКА
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 вересня 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Кравченка Є.Д., суддів: Безименної Н.В., Осіпової О.О., розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 02 липня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Комісії з питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, -
В С Т А Н О В И В:
До Черкаського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач 1), Комісію з питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі - відповідач 2), в якому позивач просить:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо прийняття рішення за наслідком розгляду заяви ОСОБА_1 від 17.03.2025 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період;
- зобов`язати відповідача у семиденний термін розглянути заяву ОСОБА_1 від 17.03.2025 у відповідності до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560, та за результатами розгляду якої прийняти рішення по суті поданої заяви.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що він має достатні підстави для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації (на підставі п. 9 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», тому надав відповідачу у належній формі та у встановленому законом порядку усі необхідні докази, що підтверджують факт існування обставин, що дають право на відстрочку. Разом з тим, відповідач належним чином не розглянув заяву позивача та не прийняв відповідного рішення з питань оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, у зв`язку із чим позивач звернувся в суд із цим позовом.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 13.05.2025 залучено до участі у справі в якості співвідповідача - Комісію з питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 02 липня 2025 року у задоволенні позову відмовлено повністю.
Позивач, не погоджуючись з вказаним рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане рішення та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Апеляційна скарга мотивована тим, що у березні 2025 року позивач звернувся до відповідача із заявою щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до вимог п. 9 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», однак відповідач, як суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого належить вирішення питання щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації не прийняв відповідного рішення за результатами розгляду заяви, чим порушені права ОСОБА_1 . Апелянт наголосив на тому, що відповідач у відповідь на заяву позивача про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та доданих документів, рішення за наслідком розгляду цієї заяви про надання відстрочки або відмову в наданні відстрочки від призову не прийняв, що є протиправною бездіяльністю.
Апелянт наголосив на тому, що судом взагалі не досліджено, що відповідачі не надали жодних доказів надання Рішення на протязі 7 (семи) календарних днів позивачу (заявнику) з моменту отримання заяви про відстрочку. Більше того, підстава для відмови вказана в протоколі - є хибною, так як відповідно до пункту 60 Порядку №560 комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи ….. за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів. Комісія зобов`язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження , але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади. Тобто, інформація вказана у військово-обліковому документу і сам військово обліковий документ формується відповідачем і причина для відмову у відстрочці - є надуманою і хибною. І бездіяльність відповідачів підтверджується відсутністю доказів надсилання Рішення про відмову у відстрочці позивачу.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2025 року відкрито апеляційне провадження у справі та встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу, а також витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.
Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті.
Після надходження матеріалів справи із суду першої інстанції, ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 жовтня 2025 року справу на підставі ч. 1 ст. 311 КАС України призначено до апеляційного розгляду у порядку письмового провадження.
На підставі розпорядження керівника апарату Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2026 року № 5732 «Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ», проведено повторний автоматизований розподілу судової справи № 580/4205/25 між суддями та визначено склад колегії суддів.
Згідно із даними протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.06.2026 визначено наступний склад колегії суддів для розгляду даної справи: суддя-доповідач Кравченко Є.Д., судді: Безименна Н.В., Осіпова О.О..
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2026 року суд прийняв до провадження адміністративну справу №580/4205/25 та призначив її до апеляційного розгляду у порядку письмового провадження.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишанню без задоволенню, а оскаржуване рішення без змін з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач є військовозобов`язаним та перебуває на військову обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується відомостями роздруківки із програмного забезпечення «Резерв+».
17.03.2025 ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про надання йому відстрочки від призову під час мобілізації на підставі п. 9 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» до якої долучено перелік додатків, що підтверджується описом вкладення у цінний лист 1802400046380 адресований ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Згідно із відомостями роздруківки із офіційного сайту Укрпошти, відправлення зі штриховим ідентифікатором 1802400046380 було вручено адресату 21 березня 2025 року.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача з питань оформлення, у визначені законом строки, відстрочки від призову за мобілізацією, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що за результатами розгляду заяви позивача рішенням Комісії при ІНФОРМАЦІЯ_4 від 26.03.2025 відмовлено ОСОБА_1 у наданні відстрочки від призову за мобілізацією на підставі п. 9 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», що підтверджується долученою до матеріалів справи копією Протоколу №46 засідання Комісії (п.83). Враховуючи встановлені судом обставини та наведені норми Законодавства України, за відсутності на момент розгляду справи по суті порушеного права позивача в частині розгляду відповідачем його заяви від 17.03.2025, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.
Колегія суддів переглядаючи справу у межах доводів апеляційної скарги погоджується із означеними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В силу статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ (далі також -Закон № 2232-ХІІ).
Згідно з пунктом 20 частини першої статті 106 Конституції України передбачено, що Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
Так, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Згідно із статтею 1 Закону України Про правовий режим воєнного стану від 12.05.2015 №389-VIII (далі - Закон №389-VIII), воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Також Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 оголошено загальну мобілізацію, яка проводиться на всій території України протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом.
В подальшому Указами Президента України воєнний стан продовжувався та станом на дату розгляду справи воєнний стан в Україні триває.
За частиною першою статті 2 цього Закону військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Частинами першою, п`ятою статті 1 Закону № 2232-ХІІ передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.
Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року №3543-ХІІ (далі - Закон № 3543-ХІІ) встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Статтею 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначені обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Поряд з цим, стаття 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачає підстави для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
Так, відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 23 Закону № 3543-XII не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною та/або своїми батьком чи матір`ю (батьком чи матір`ю дружини (чоловіка), якщо вона сама потребує постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, померла (загинула), визнана зниклою безвісти або безвісно відсутньою, оголошена померлою, і батько чи мати дружини не має інших працездатних членів сім`ї, які зобов`язані та можуть здійснювати за ними догляд), які за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, чи рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи потребують постійного догляду.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі - Порядок №560), яким зокрема, визначено процедуру надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення.
На підставі п.п.56, 57 Порядку №560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов`язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі:
голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу);
члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров`я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).
Відповідно до п.58, 60 Порядку №560 за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані (крім заброньованих) особисто подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов`язаного підлягає обов`язковій реєстрації.
Комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.
Комісія зобов`язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.
На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.
Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв`язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.
У разі позитивного рішення військовозобов`язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6.
У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов`язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.
Колегія суддів звертає увагу, що як правильно зазначив суд першої інстанції, за результатами розгляду заяви позивача від 17.03.2025 року рішенням Комісії при ІНФОРМАЦІЯ_4 від 26.03.2025 відмовлено ОСОБА_1 у наданні відстрочки від призову за мобілізацією на підставі п. 9 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», що підтверджується долученою до матеріалів справи копією витягу із Протоколу №46 засідання Комісії (п.83).
Відповідно до ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист. Згідно із ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів. Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права та інтереси учасників адміністративних правовідносин, проте не визначає замість позивача спосіб захисту порушеного права.
Суд зв`язаний предметом і обсягом заявлених вимог (постанова Верховного Суду від 19.02.2019 у справі № 824/399/17-а). Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, у межах позовних вимог.
ВПВС у справі № 990/150/23 у п.28 постанови зазначає: реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України, статтею 5 КАС України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту; п.33 - звертаючись до суду, позивач самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права; п. 37 зміст позовних вимог - це максимально чітко і зрозуміло сформовані визначення способу захисту порушеного права, свободи чи інтересу у прохальній частині позову.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що з огляду на розгляд заяви позивача та оформлення відповідного рішення, за відсутності на момент розгляду справи по суті порушеного права позивача в частині розгляду відповідачем його заяви відсутні правові підстави для задоволення позову.
Частинами першою та п`ятою статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України обумовлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції.
З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що у межах даного провадження позивачем в суді першої інстанції заявлено вимоги щодо визнання протиправною бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_5 щодо не прийняття рішення за наслідком розгляду заяви ОСОБА_1 від 17.03.2025 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період.
При цьому, суд апеляційної інстанції з огляду на визначений позивачем предмет позову та підстави позову не вправі надавати правову оцінку доводам позивача стосовно протиправності та невмотивованості рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період з огляду на те, що в межах даного позову позивач оскаржував до суду першої інстанції бездіяльність відповідача щодо не прийняття рішення за результатом розгляду заяви ОСОБА_2 від 17.03.2025 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період.
Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається.
Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Крім іншого, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Керуючись ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАСУ країни, суд,-
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 02 липня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.
Суддя-доповідач Є.Д. Кравченко
Судді Н.В. Безименна
О.О. Осіпова