ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 320/19036/26 Суддя першої інстанції: Скрипка І.М.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 вересня 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача - Кравченка Є.Д.,
суддів - Осіпової О.О., Златіна С.В.,
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства «Українська залізниця» на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 14 травня 2026 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про визнання протиправними дій,
В С Т А Н О В И В :
До Київського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Акціонерного товариства «Українська залізниця» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про визнання протиправними дій.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14 травня 2026 року позовну заяву Акціонерного товариства «Українська залізниця» повернуто без розгляду.
Так, суд повернув позовну заяву на підставі пункту 3 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України посилаючись на те, що долучена до позовної заяви довіреність № 1324 від 18.12.2025 не може вважатись належним підтвердженням адвоката Лугової Олени Володимирівни підписувати від імені позивача позовну заяву, подавати таку заяву або бути представником.
Такого висновку суд першої інстанції дійшов з огляду на те, що зі змісту наданої довіреності №1324 від 18.12.2025 слідує, що Акціонерне товариство «Українська залізниця», в особі директора виконавчої філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель та споруд» - Марцинюка Євгенія Олександровича та в особі заступника директора філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель та споруд» - Жарікової Наталії Григорівни, уповноважують головного юриста юридичного відділу філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель та споруд» - адвоката Лугову Олену Володимирівну представляти інтереси довірителя, пов`язані з діяльністю філії та усіх без виключення її структурних підрозділів.
Водночас, суд першої інстанції вказав, що до позовної заяви не додану доказів наявності у Марцинюка Євгенія Олександровича та Жарікової Наталії Григорівни повноважень на вчинення описаних дій від імені Акціонерного товариства «Українська залізниця».
При цьому, зі змісту довіреності №1324 від 18.12.2025 вбачається, що довірителі, у тому числі, діють на підставі довіреності з правом передоручення від 08.12.2025 №4447, яка не долучена до позовної заяви.
Не погоджуючись із ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14 травня 2026 року Акціонерне товариство «Українська залізниця» подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 14.05.2026 у справі № 320/19036/26 про повернення позовної заяви та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В обґрунтування своїх вимог апелянт зазначив, що надана до позовної заяви довіреність від 18.12.2025 № 1324 посвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гороховою Н.В., підписана в присутності нотаріуса Марцинюком Є.О. та Жаріковою Н.Г., які діють в силу повноважень, що гуртуються на довіреності. Нотаріусом зазначено, що особу Марцинюка Євгенія Олександровича та Жарікової Наталії Григорівни, які підписали довіреність, встановлено, їх дієздатність перевірено. Правоздатність та дієздатність філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» акціонерного товариства «Українська залізниця» і повноваження представників перевірено.
З огляду на зазначене, апелянт наголосив, що висновок суду про те, що довіреність № 1324 від 18.12.2025 не може вважатись належним підтвердженням повноважень адвоката Лугової О.В. підписувати від імені позивача позовну заяву, подавати таку заяву до суду та бути представником, є безпідставним.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2026 року відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою, встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.
У відзиві на апеляційну скаргу Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг просить залишити апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2026 року продовжено строк розгляду справи на більш тривалий, розумний термін та призначено справу до апеляційного розгляду у порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала Київського окружного адміністративного суду від 14 травня 2026 року - скасуванню, виходячи з такого.
Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Частиною 1 статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частина перша статті 2 КАС України).
У силу п.3 ч.4 ст.169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.
Згідно з частинами сьомою та восьмою статті 44 КАС України документи (у тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, за винятком випадків, визначених цим Кодексом.
При цьому, за змістом ч.1, 3ст.55 КАС України сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника, крім випадку встановленого частиною дев`ятою статті 266 цього Кодексу.
Юридична особа незалежно від порядку її створення, суб`єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, беруть участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи, суб`єкта владних повноважень), або через представника.
Тобто, процесуальний закон встановлює можливість участі у справі суб`єктів владних повноважень та юридичних осіб як у порядку самопредставництва, так і через представника.
Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина перша статті 57 КАС України).
Відповідно до частин першої-третьої статті 59 КАС України повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені такими документами: 1) довіреністю фізичної або юридичної особи; 2) свідоцтвом про народження дитини або рішенням про призначення опікуном, піклувальником чи охоронцем спадкового майна.
Довіреність фізичної особи повинна бути посвідчена нотаріально або, у визначених законом випадках, іншою особою.
Довіреність від імені юридичної особи видається за підписом (кваліфікованим електронним підписом) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами.
Судом встановлено, що позовна заява Акціонерного товариства «Українська залізниця» сформована у системі «Електронний суд» та підписана адвокатом Луговою Оленою Володимирівною. До позову на підтвердження її повноважень додано довіреність №1324 від 18.12.2025, посвідчену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гороховою Н.В. та свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДН №1258.
Відповідно до відомостей зазначеної довіреності №1324 від 18.12.2025, Акціонерне товариство «Українська залізниця», в особі директора виконавчої філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель та споруд» - Марцинюка Євгенія Олександровича та в особі заступника директора філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель та споруд» - Жарікової Наталії Григорівни, уповноважують головного юриста юридичного відділу філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель та споруд» - адвоката Лугову Олену Володимирівну представляти інтереси довірителя, пов`язані з діяльністю філії та усіх без виключення її структурних підрозділів. Довіреність видана без права передоручення повноважень іншим особам та дійсна до тринадцятого березня 2026 року включно.
Також вказана довіреність містить відомості щодо того, що довіреність підписана від імені акціонерного товариства «Українська залізниця» її представником філією «Центр будівельно-монтажних робіт по експлуатації будівель і споруд» акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі виконавчого директора Марцинюка Євгенія Олександровича та заступника директора виконавчого Жаріокової Наталії Григорівни, які діють в силу повноважень, що ґрунтуються на довіреності, у присутності приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Горохової Н.В., що засвідчено підписом приватного нотаріуса та зареєстровано у реєстрі за № 1324.
Частинами першою, четвертою статті 89 Цивільного кодексу України обумовлено, що юридична особа підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом. Дані державної реєстрації включаються до єдиного державного реєстру, відкритого для загального ознайомлення.
До єдиного державного реєстру вносяться відомості про організаційно-правову форму юридичної особи, її найменування, місцезнаходження, органи управління, філії та представництва, мету установи, а також інші відомості, встановлені законом.
Частинами першою, четвертою статті 95 Цивільного кодексу України обумовлено, що філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій.
Колегія суддів враховує, що з метою підтвердження повноважень, представником на підтвердження повноважень Лугової О.В. на підписання позовної заяви та представництва в суді до позовної заяви було додано копію довіреності №1324 від 18.12.2025 від імені директора виконавчої філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель та споруд» - Марцинюка Євгенія Олександровича та в особі заступника директора філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель та споруд» - Жарікової Наталії Григорівни, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гороховою Н.В.
Крім іншого, зазначено довіреність містить відомості про те, що правоздатність та дієздатність філії «Центр будівельно-монтажних робіт по експлуатації будівель і споруд» акціонерного товариства «Українська залізниця» і повноваження представників перевірено.
Відповідно до пункту 1 ч.1 ст. 34 Закону України «Про нотаріат» від 02 вересня 1993 року № 3425-XII нотаріуси вчиняють такі нотаріальні дії, зокрема посвідчують правочини (договори, заповіти, довіреності, вимоги про нотаріальне посвідчення правочину тощо).
Приписами глави 5 розділу І Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 р. за № 282/20595 унормовано, що Цивільна правоздатність та дієздатність юридичної особи, від імені якої діє уповноважений орган та/або посадова особа, перевіряється нотаріусом на підставі установчих документів, відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань в електронній формі шляхом безпосереднього доступу до нього, та документів, що підтверджують повноваження органів та/або посадових осіб. Нотаріус перевіряє, чи відповідає нотаріальна дія, яка вчинюється, обсягу її цивільної правоздатності та дієздатності.
У разі наявності у нотаріуса сумнівів щодо поданих документів він може витребувати від цієї юридичної особи, органів державної податкової служби, інших органів, установ та фізичних осіб додаткові відомості або документи.
Додаткові дані для вивчення особи, яка звернулась для вчинення нотаріальної дії, також можуть бути одержані від цієї особи або з інших джерел, якщо така інформація є публічною (відкритою) відповідно до Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму».
Перевірка повноважень представника юридичної особи та дійсності його довіреності здійснюється у порядку, визначеному главою 4 розділу І цього Порядку.
Якщо від імені юридичної особи діє колегіальний орган, нотаріусу подається документ, у якому закріплено повноваження даного органу та розподіл обов`язків між його членами.
З огляду на викладене, оцінюючи правомірність висновків суду першої інстанції у взаємозв`язку з твердженням апелянта, судова колегія зазначає, що у випадку, коли у суду виникли сумніви в тому, що документи на підтвердження повноважень представника є недостатніми, то суду слід залишити позовну заяву без руху з наданням строку для усунення її недоліків, а не повертати її одразу позивачу.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 20 лютого 2026 року у справі № 185/2794/19.
Колегія суддів при розгляді апеляційної скарги вказує на імперативні приписи ч.5 ст. 242 КАС України, якими передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду.
Вирішуючи спірні питання, які виникли у правозастосовній практиці, що стосуються представництва/самопредставництва учасників справи, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02 липня 2020 у справі № 9901/39/20 звернула увагу на те, що з урахуванням положень статті 55 КАС України для визнання особи такою, що діє в порядку самопредставництва, необхідно, щоб у відповідному законі, статуті, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначене її право діяти від імені такої юридичної особи (суб`єкта владних повноважень без права юридичної особи) без додаткового уповноваження, а у постанові від 04 грудня 2019 у справі № 826/5500/18 сформувала універсальний принцип, зміст якого полягає у тому, що повернення заяв (скарг) за наявності процесуальної можливості пересвідчитись у наявності в особи повноважень на представництво під час розгляду справи (скарги) ставить під загрозу дотримання завдань адміністративного судочинства, закріплених у частині першій статті 2 КАС України, а також дотримання учасниками справи строків звернення до суду та оскарження судових рішень.
У разі сумнівів щодо наявності у особи, яка підписала заяву (скаргу), повноважень на вчинення таких дій в порядку самопредставництва суб`єкта владних повноважень, суд може скористатися відомостями, що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а у разі неусунення таких сумнівів - запропонувати заявнику (скаржнику) надати додаткові документи на підтвердження таких повноважень у порядку, встановленому статтею 169 КАС України.
Трактування положень статті 59 КАС України у протилежному аспекті є неправомірним обмеженням права на доступ до правосуддя, що полягає у надмірному формалізмі.
Наведений висновок викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 31 січня 2023 у справі №160/15934/21, від 05 липня 2024 у справі №440/16050/23, який підлягає застосуванню до спірних правовідносин.
Крім того, враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 02 липня 2020 у справі № 9901/39/20, колегія суддів доходить висновку про те, що у випадку сумнівів щодо того, чи є Лугова О.В. представником позивача, суд міг запропонувати заявнику (скаржнику) надати додаткові документи на підтвердження таких повноважень.
З огляду на викладене, висновок суду першої інстанції про те, що адміністративний позов підписано особою, право якої на вчинення таких дій не підтверджено у встановленому законом порядку, є необґрунтованим.
Доводи апелянта у апеляційній скарзі щодо незаконності судового рішення суду першої інстанції знайшли своє підтвердження.
Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зауважити, що питання стосовно доступу особи до правосуддя неодноразово було предметом судового розгляду Європейського суду з прав людини.
Згідно з ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішення та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основних свобод та протоколи до неї і практику Європейського суду, як джерела права.
Відповідно до вимог ч.2ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Так, у справі «Bellet v. France», Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
У рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13 січня 2000 року та в рішенні по справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням п.1ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Отже, як свідчить позиція Європейського суду з прав людини у багатьох справах, основною складовою права на судовий захист є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
Відтак, з врахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи, оскільки винесена з порушенням норм процесуального права та з неповним з`ясуванням обставин справи, що мають значення для такої.
Щодо розподілу судових витрат, то такий відповідно до ст. 139 КАС України не здійснюється, оскільки у цьому випадку суд апеляційної інстанції не змінював судове рішення та не ухвалював нове по суті спору шляхом задоволення чи відмови у задоволенні викладених у позовній заяві вимог.
Отже, апеляційна скарга має бути задоволена частково.
Керуючись ст.ст. 312,320,321,322,325,328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» задовольнити.
Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 14 травня 2026 року про повернення позовної заяви скасувати.
Адміністративну справу № 320/19036/26 за позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про визнання протиправними дій направити до Київського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню до Верховного Суду не підлягає.
Суддя-доповідач Кравченко Є.Д.
Судді Осіпова О.О.
Златін С.В.