ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 320/58599/25 Суддя (судді) першої інстанції: Шевченко А.В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 вересня 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Парінов А.Б.,
судді: Беспалов О.О.,
Кравченко Є.Д.,
при секретарі судового засідання: Андрейченко К.Е.,
за участю учасників судового процесу:
від позивача (апелянта): не з`явився;
від відповідача: не з`явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Представництва «Контрол Процес Сполка Акційна» на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2025 року у справі за адміністративним позовом Представництва «Контрол Процес Сполка Акційна» до Державної інспекції архітектури та містобудування України про визнання протиправними дій, -
В С Т А Н О В И В:
У грудні 2025 року Представництво «Контрол Процес Сполка Акційна» звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної інспекції архітектури та містобудування України (далі - ДІАМ), у якому просило: визнати протиправними дії головних інспекторів ДІАМ при складанні акта за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності від 11.11.2025 на об`єкті будівництва «Будівництво механіко-біологічного комплексу перевантаження та переробки твердих побутових відходів на вул. Пластовій, 13» у м. Львові щодо виконання підрядником Control Process S.A. будівельних робіт відповідно до затвердженої проєктної документації; зобов`язати ДІАМ скласти вказаний акт із урахуванням та дотриманням вимог Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.08.2015 № 698.
Одночасно з позовною заявою позивачем було подано заяву про забезпечення позову шляхом заборони ДІАМ використовувати акт (внесені дані до акта) від 11.11.2025 до набрання судовим рішенням законної сили у справі.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2025 року у задоволенні заяви Представництва «Контрол Процес Сполка Акційна» про забезпечення позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що на підставі оскаржуваного акта вже було складено припис та протокол (які оскаржуються позивачем в іншому судовому провадженні № 320/58019/25), у зв`язку з чим відпали обставини для вжиття заходів забезпечення, а сам акт перевірки на стадії відкриття провадження не може оцінюватися на предмет очевидної протиправності. Також судом першої інстанції ухвалою позовну заяву у цій справі було залишено без розгляду.
Не погодившись із ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2025 року, Представництво «Контрол Процес Сполка Акційна» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції повністю та прийняти нове судове рішення, яким заяву про забезпечення позову задовольнити у повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги заявник зазначає, що оскаржувана ухвала є незаконною, необґрунтованою та ухваленою з порушенням норм процесуального права. Апелянт наголошує, що суд першої інстанції неналежно оцінив аргументи заяви про забезпечення позову та не взяв до уваги порушення норм Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду № 698, а саме: п. 25 (відсутність підписів осіб, що здійснювали перевірку), п. 26 (ненадання акта об`єкту перевірки для пояснень та заперечень), п. 27 і 28 (відсутність відміток про відмову підписати чи отримати акт). Заявник стверджує, що невжиття заходів забезпечення призведе до незворотних наслідків і завдання шкоди, оскільки відповідач використовуватиме неофіційно підтверджену інформацію з акта для складання інших документів, змушуючи позивача нести значні фінансові витрати на їх судові оскарження. На думку апелянта, заходи забезпечення є тимчасовими, співмірними та не завдають жодної шкоди відповідачу.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Представництва «Контрол Процес Сполка Акційна» на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2025 року у справі за адміністративним позовом Представництва «Контрол Процес Сполка Акційна» до Державної інспекції архітектури та містобудування України про визнання протиправними дій та призначено справу до апеляційного розгляду у судовому засіданні, продовживши строк розгляду справи на більш тривалий, розумний термін.
Від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній посилаючись на безпідставність доводів апелянта, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.
Зазначає, що позивач не довів наявності реальної та очевидної загрози порушення прав чи неможливості виконання майбутнього рішення суду в розумінні статті 150 КАС України, обґрунтовуючи свої вимоги лише припущеннями щодо майбутніх наслідків.
Учасники судового процесу, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи явку уповноважених представників до суду не забезпечили.
Відповідно до частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Згідно з частиною другою статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи, що особиста участь сторін в судовому засіданні не обов`язкова, колегія суддів визнала можливим проводити розгляд справи за відсутності сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів встановила, що між Представництвом «Контрол Процес Сполка Акційна» та Державною інспекцією архітектури та містобудування України виникли спірні правовідносини у сфері державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду), які стосуються порядку проведення перевірки та складання її результатів (акта від 11.11.2025). У межах цього спору позивач звернувся із заявою про забезпечення позову шляхом заборони відповідачу використовувати вказаний акт до набрання законної сили рішенням суду.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги в межах спірних правовідносин, колегія суддів зазначає таке.
Перевіряючи законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову, виходячи з такого.
Відповідно до частини першої статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень і порушення прав, свобод або інтересів особи.
За приписами пункту 2 частини 1 статті 151 КАС України позов може бути забезпечено, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії.
Водночас, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами, адекватними та такими, що не призводять до фактичного вирішення спору наперед.
Колегія суддів зазначає, що інститут забезпечення позову є процесуальним механізмом тимчасового захисту, який застосовується виключно у виняткових випадках за наявності достатніх обґрунтувань та доказів того, що існує реальна загроза невиконання майбутнього рішення суду або що права позивача зазнають невідворотної шкоди.
Судом апеляційної інстанції враховано усталену судову практику Верховного Суду щодо застосування заходів забезпечення позову у подібних правовідносинах (зокрема у постановах від 20.03.2019 у справі № 826/14951/18, від 23.01.2020 у справі № 640/1945/19, від 28.02.2023 у справі № 640/32519/21). Згідно з цими висновками, акт перевірки є службовим документом, що лише фіксує результати перевірки та факти виявлених порушень, не створює самостійних обов`язків для позивача і реалізує своє правозастосовне значення через прийняття на його основі управлінських рішень (приписів, протоколів тощо). Оскільки за наслідками оскаржуваного акта відповідачем вже було складено відповідні документи, акт вичерпав своє первинне оформлювальне значення.
Вимога про заборону органу державного контролю «використовувати» службові документи фактично означає блокування дискреційних повноважень суб`єкта владних повноважень та неправомірне втручання в його управлінську діяльність до вирішення спору по суті, що суперечить завданням адміністративного судочинства.
Розглянувши доводи апеляційної скарги про наявність ризиків заподіяння шкоди та незворотних наслідків, колегія суддів відхиляє їх з огляду на таке. Апелянт обґрунтовує необхідність забезпечення позову ймовірністю настання негативних фінансових наслідків та витрат на оскарження майбутніх рішень, які можуть бути прийняті на базі акта перевірки. Проте, як правильно зазначено у відзиві ДІАМ та відповідно до висновків Верховного Суду (постанова від 28.02.2023 у справі № 640/32519/21), суд здійснює захист виключно реально порушених прав, а не тих, які гіпотетично можуть бути порушені у майбутньому. Припущення позивача про майбутні штрафи чи перевірки не свідчать про наявність очевидної небезпеки заподіяння шкоди чи загрози неможливості виконання майбутнього рішення суду в розумінні статті 150 КАС України.
Крім того, колегія суддів враховує, що в питанні вжиття заходів забезпечення позову у подібних правовідносинах Верховний Суд сформував сталу правову позицію щодо застосування норм процесуального права, яка полягає в наступному: «Безумовно, рішення чи дії суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб`єктів господарювання. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте суд звертає увагу, що відповідно до статті 150 КАС зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі». Такий правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 10.04.2019р. у справі №826/16509/18 та від 26.12.2019р. у справі № 640/13245/19, від 20.03.2019р. у справі № 826/14951/18 і колегія суддів не вбачає підстав для відступу від неї.
Оскільки позивачем не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, а також очевидність протиправності рішень та порушення прав та інтересів позивача, а тому суд обґрунтовано прийняв рішення про відсутність підстав для вжиття таких заходів у цій справі.
Також, розглядаючи доводи апелянта, суд зазначає, що у межах розгляду заяви про забезпечення позову суд не вирішує спір по суті і не досліджує правомірність дій інспекторів під час перевірки, оскільки це є предметом доказування під час розгляду позовних вимог. Позивачем на стадії подачі заяви про забезпечення позову не було доведено, яким саме чином невжиття заборони використання акта перевірки порушує його права таким чином, що це унеможливить ефективне відновлення прав у разі задоволення позову по суті.
Окрему правову оцінку колегія суддів надає тій обставині, що ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2026 року адміністративний позов Представництва «Контрол Процес Сполка Акційна» у цій справі було повернуто без розгляду.
Так, відповідно до положень статті 154 КАС України заходи забезпечення позову діють до набрання законної сили судовим рішенням у справі.
Оскільки інститут забезпечення позову є виключно похідним засобом, призначеним для гарантування виконання майбутнього рішення суду у разі задоволення позову, повернення позовної заяви повністю вичерпує та нівелює правові підстави для існування таких заходів. Застосування чи збереження забезпечення за умови повернення позову є юридично безпредметним через відсутність як предмета позовного захисту, так і перспективи ухвалення судового рішення, що остаточно підтверджує відсутність підстав для задоволення відповідної заяви.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Таким чином, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, яким повно встановлено обставини справи та правильно застосовано норми матеріального і процесуального права.
Крім того, судова колегія зазначає, що згідно п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Як зазначено в п. 58 рішення Європейського суду з прав людини по справі "Серявін та інші проти України", суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви про забезпечення позову. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 308, 310, 315, 316, 321, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу Представництва «Контрол Процес Сполка Акційна» - залишити без задоволення.
Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.
Головуючий суддя А.Б. Парінов
Судді: О.О. Беспалов
Є.Д. Кравченко
(повний текст постанови суду виготовлено 30 вересня 2026 року)