ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 703/3935/26 Суддя (судді) першої інстанції: Крива Ю.В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 вересня 2026 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача - Єгорової Н.М.,
суддів - Сорочка Є.О., Чаку Є.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 07 липня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови,
В С Т А Н О В И Л А:
У червні 2026 року позивач - ОСОБА_1 звернувся до Смілянського міськрайонного суду Черкаської області з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , яким просив:
- визнати протиправною та скасувати постанову від 04 червня 2026 року №R565329, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП і накладення стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн;
- закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 07 липня 2026 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 .
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, неповно з`ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.
Апелянт зазначив про те, що висновки суду не ґрунтуються на належних доказах, оскільки суд визнав встановленими обставини на які відповідач посилається в оскаржуваній постанові без перевірки їх доказами.
Звернув увагу суду на те, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази направлення (вручення) йому повістки, як і докази повідомлення про дату, час та місце розгляду справи.
Додатково наголосив, що заява про визнання вини, на яку посилається в оскаржуваній постанові начальник ІНФОРМАЦІЯ_1 та суд першої інстанції є виключно припущеннями, які не підтверджені належними доказами.
У межах встановленого судом строку відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а рішення суду першої інстанції - скасувати, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Згідно з застосунком "ІНФОРМАЦІЯ_6" позивач проживає за адресою: АДРЕСА_1 , уточнив дані 28 січня 2025 року, має відстрочку до 30 січня 2027 року. Відомості щодо проходження ВЛК, як і щодо визнання ОСОБА_1 непридатним (обмежено придатним) відсутні.
Постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 04 червня 2026 року №R565329 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн.
Вважаючи протиправною оскаржувану постанову позивач звернувся до суду з позовом.
Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції дійшов висновку про те, що сам по собі факт подання позивачем заяви про визнання адміністративного правопорушення та надання згоди на розгляд справи за його відсутності свідчить про його обізнаність щодо наявності адміністративного провадження, а тому доводи про неналежне повідомлення є безпідставними.
Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч.1 ст. 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановлено введення в Україні воєнного стану із 5 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому продовжений.
Згідно з Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №65/2022 оголошено проведення загальної мобілізації.
Згідно з ст. 1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25 березня 1992 року №2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України (ч. 1).
Громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) ІНФОРМАЦІЯ_7 (далі - відповідні районні (міські) ІНФОРМАЦІЯ_7), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів (ч. 10).
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про оборону України" від 06 грудня 1991 року №1932-ХІІ особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Отже, в Україні з 24 лютого 2022 року діє особливий період.
Згідно з ст. 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21 жовтня 1993 року №3543-ХІІ громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_7 у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду; проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) ІНФОРМАЦІЯ_7, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону (ч. 1).
У разі отримання повістки про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_7 громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк (ч. 3).
Як встановлено судом першої інстанції, начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 прийнято постанову від 04 червня 2026 року №R565329 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, згідно з якою за результатами вивчення відомостей та реєстрової інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, встановлено, що ОСОБА_1 не пройшов, відмовився від проходження ВЛК відповідно до п. 2 розділу ІІ Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист", чим допустив порушення законодавства про мобілізацію. Крім того, в оскаржуваній постанові зазначено про те, що 04 червня 2026 року через електронний кабінет призовника надійшла заява ОСОБА_1 , згідно з якою останній не оспорює допущене правопорушення та згоден на притягнення до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ст. 210-1КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію - тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч. 1).
Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч. 3).
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначив про протиправність оскаржуваної постанови, оскільки відсутні докази направлення (вручення) йому повістки, а також докази повідомлення про дату, час та місце розгляду справи.
Звернув увагу суду на те, що не отримував повісток чи викликів про необхідність з`явитись до ІНФОРМАЦІЯ_4 , водночас посилання суду на обставину подання ним заяви про визнання вини та розгляд справи без його участі є необґрунтованими, оскільки така заява відсутня в матеріалах справи.
З метою належного встановлення обставин справи, ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2026 року зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_5 у строк до 23 вересня 2026 року надати суду належним чином засвідчені копії документів, на підставі яких було зроблено висновок про порушення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) правил військового обліку та прийнято постанову від 04 червня 2026 року №R565329.
Копія вказаної ухвали суду доставлена до електронного кабінету ІНФОРМАЦІЯ_1 17 вересня 2026 року о 19:48 год.
Станом на 30 вересня 2026 року ІНФОРМАЦІЯ_5 вимог ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2026 року не виконано, не надано витребуваних доказів або письмових пояснень із зазначенням причин неможливості їх подання.
Враховуючи неподання відповідачем відзиву на позовну заяву та апеляційну скаргу, ненадання витребуваних судом доказів, інформацію відображену в застосунку "ІНФОРМАЦІЯ_6", а також відсутність належних доказів направлення (вручення) ОСОБА_1 повістки, як і докази повідомлення його про дату, час та місце розгляду справи, колегія суддів вважає помилковими висновки суду першої інстанції щодо правомірності постанови ІНФОРМАЦІЯ_1 від 04 червня 2026 року №R565329.
Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Приписи п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні рішення неповно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також неправильно застосовано норми матеріального права, що стали підставою для неправильного вирішення справи. У зв`язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду - скасувати.
Відповідно до ч. 6 ст. 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з матеріалів справи позивачем відповідно до квитанції від 15 червня 2026 року №201 сплачено судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 665,60 грн. та від 09 липня 2026 року №180 сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 998,40 грн.
Зважаючи на скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового, про задоволення позову, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору у загальному розмірі 1664,00 грн.Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 07 липня 2026 року - скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити.
Скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 від 04 червня 2026 року №R565329 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення про накладення адміністративного стягнення.
Справу про адміністративне правопорушення за фактом притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) за правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення - закрити.
Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_3 ) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, в сумі 1664,00 грн (одна тисяча шістсот шістдесят чотири гривні 00 коп.).
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає відповідно до ч. 3 ст. 272 КАС України.
Суддя-доповідач Н.М. Єгорова
Судді Є.О. Сорочко
Є.В. Чаку