ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 580/3171/26 суддя першої інстанції: Валентина ЯНКІВСЬКА
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 вересня 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: судді-доповідача Воловика С.В., суддів Кравченка Є.Д., Осіпової О.О., розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні суду в місті Києві апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2026 року у справі № 580/3171/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі - Головне управління, відповідач, апелянт), у якому просила суд:
- визнати протиправними дії Головного управління щодо не нарахування та не виплати їй, як потерпілій внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1, яка є особою з інвалідністю ІІ групи, що настала внаслідок захворювання, пов`язаного з Чорнобильською катастрофою, основної пенсії у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком відповідно до вимог Рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 № 1-р(ІІ)/2021 згідно зі статтею 54 Закону України від 28.02.1991 № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон № 796-XII) у редакції Закону України від 06.06.1996 № 230/96-ВР (далі - Закон № 230/96-ВР);
- зобов`язати відповідача провести перерахунок та виплату зазначеної пенсії позивачу з 14.09.2025 у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2026 року позов задоволено повністю: визнано протиправними дії Головного управління щодо не нарахування та не виплати позивачу пенсії відповідно до вимог Рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 № 1-р(ІІ)/2021 згідно зі статтею 54 Закону № 796-XII у редакції Закону № 230/96-ВР; на Головне управління покладено обов`язок провести перерахунок та виплату позивачу пенсії з 14.09.2025 у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком з урахуванням раніше виплачених сум.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що встановлені частиною третьою статті 54 Закону № 796-XII у редакції Закону України від 29.06.2021 № 1584-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щодо підвищення рівня пенсійного забезпечення окремих категорій осіб» (далі - Закон № 1584-ІХ) розміри пенсії є істотно нижчими за ті, що були гарантовані зазначеною статтею в редакції Закону № 230/96-ВР, а тому, керуючись правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 10.12.2024 у справі № 240/1121/24, дійшов висновку про наявність у позивача права на пенсію в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, визначеному статтею 54 Закону № 796-XII саме в редакції Закону № 230/96-ВР.
Не погодившись із зазначеним рішенням, Головне управління звернулося з апеляційною скаргою, у якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, та на порушення судом першої інстанції норм матеріального й процесуального права, просить скасувати рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 29.04.2026 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач зазначає, що на виконання Рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 № 1-р(ІІ)/2021 Верховна Рада України своєчасно, у визначений цим рішенням тримісячний строк, прийняла Закон № 1584-ІХ, яким привела нормативне регулювання спірних правовідносин у відповідність із Конституцією України, у зв`язку з чим стаття 54 Закону № 796-XII у редакції Закону № 230/96-ВР застосуванню не підлягає.
Крім того, апелянт зауважує, що правові висновки Рішення Конституційного Суду України від 03.04.2024 № 4-р(І)/2024 у справі № 3-18/2023 (39/23, 95/23) підлягають застосовуванню лише після спливу трьох місяців з дня припинення чи скасування воєнного стану, а тому на час виникнення спірних правовідносин ці висновки не можуть братися до уваги.
Відповідач також наголошує на тому, що позивачем не дотримано визначеного Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) та Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок № 22-1), особистого порядку звернення за перерахунком пенсії, а лист Головного управління є роз`яснювальним листом у розумінні Закону України «Про звернення громадян» і не породжує юридичного обов`язку щодо перерахунку пенсії.
Окремо Головне управління звертає увагу, що суд першої інстанції, задовольнивши позов, втрутився у дискреційні повноваження Пенсійного фонду України та порушив конституційний принцип розподілу влади, а також не врахував правових позицій Верховного Суду щодо критеріїв обґрунтованості судового рішення.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.06.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та витребувано матеріали справи з Черкаського окружного адміністративного суду.
Позивач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що відповідно до частини четвертої статті 304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2026 апеляційну скаргу Головного управління призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини та об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів встановила наступне.
ОСОБА_1 є потерпілою внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1, з 26.07.2021 перебуває на обліку в Головному управлінні та отримує пенсію по інвалідності ІІ групи, яка настала внаслідок захворювання, пов`язаного з наслідками аварії на Чорнобильській АЕС, призначену відповідно до статті 54 Закону № 796-XII.
З метою проведення перерахунку пенсії у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком відповідно до вимог Рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 № 1-р(ІІ)/2021 згідно зі статтею 54 Закону № 796-XII у редакції Закону № 230/96-ВР, позивач звернулася з відповідною заявою до Головного управління, за результатами розгляду якої, відповідач листом у такому перерахунку відмовив з тих підстав, що на виконання згаданого Рішення Конституційного Суду України Верховною Радою України прийнято Закон № 1584-ІХ, яким установлено інші, менші розміри пенсії.
Вважаючи відмову у перерахунку пенсії протиправною, ОСОБА_1 звернулася до суду і, за результатами розгляду справи, позов було задоволено.
Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права й дотримання норм процесуального права, повноту встановлення фактичних обставин справи та їх правову оцінку в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що
на виконання частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Статтею 16 Конституції України встановлено, що подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов`язком держави.
Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, а статтею 48 Основного Закону кожному гарантовано право на достатній життєвий рівень.
За змістом статті 50 Конституції України кожен має право на відшкодування шкоди, завданої порушенням права на безпечне для життя і здоров`я довкілля.
Правовідносини щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров`я врегульовано Законом № 796-XII.
Пенсійне забезпечення осіб, віднесених до категорії 1 постраждалих унаслідок Чорнобильської катастрофи, визначено статтею 54 цього Закону, яка неодноразово зазнавала змін.
Так, у редакції Закону № 230/96-ВР частиною четвертою статті 54 Закону № 796-XII було встановлено, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв`язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: по I групі інвалідності - 10 мінімальних пенсій за віком, по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком, по III групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком, дітям-інвалідам - 3 мінімальних пенсій за віком.
Законом України від 28.12.2014 № 76-VIII (далі - Закон № 76-VIII) статтю 54 Закону № 796-XII викладено в новій редакції, згідно з якою умови, порядок призначення та мінімальні розміри зазначеної пенсії визначаються актами Кабінету Міністрів України.
Рішенням Конституційного Суду України від 07.04.2021 № 1-р(ІІ)/2021 частину третю статті 54 Закону № 796-XII у редакції Закону № 76-VIII, якою Верховну Раду України уповноважено делегувати Кабінету Міністрів України визначення мінімальних розмірів зазначеної пенсії, визнано такою, що не відповідає Конституції України, з утратою чинності через три місяці з дня ухвалення цього рішення. Цим самим рішенням на Верховну Раду України покладено обов`язок протягом трьох місяців привести нормативне регулювання у відповідність із Конституцією України, а на випадок невиконання цього обов`язку - застосуванню підлягала б частина четверта статті 54 Закону № 796-XII саме в редакції Закону № 230/96-ВР, тобто розмір пенсії у 8 мінімальних пенсій за віком для осіб з інвалідністю ІІ групи.
На виконання згаданого Рішення Конституційного Суду України 29.06.2021 Верховною Радою України прийнято Закон № 1584-ІХ, яким частину третю статті 54 Закону № 796-XII викладено в редакції, згідно з якою розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, не можуть бути нижчими: для I групи інвалідності - 6000 гривень, для II групи інвалідності - 4800 гривень, для III групи інвалідності - 3700 гривень, для дітей з інвалідністю - 3700 гривень.
У подальшому Рішенням Конституційного Суду України від 03.04.2024 № 4-р(І)/2024 у справі № 3-18/2023 (39/23, 95/23) констатовано, що, встановивши Законом № 1584-ІХ мінімальні розміри пенсії, менші за ті, що були гарантовані статтею 54 Закону № 796-XII у редакції Закону № 230/96-ВР, Верховна Рада України повторно запровадила правове регулювання з тим самим недоліком, який був підставою для визнання попередньої редакції цієї норми неконституційною, у зв`язку з чим частину третю статті 54 Закону № 796-XII у редакції Закону № 1584-ІХ визнано такою, що не відповідає Конституції України.
Оцінюючи доводи апеляційної скарги в контексті наведеного нормативного регулювання, колегія суддів враховує усталену практику Верховного Суду, сформовану у справах цієї категорії.
Так, у постанові від 10.12.2024 у справі № 240/1121/24 Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, зіставивши розміри пенсії, встановлені статтею 54 Закону № 796-XII у редакціях Закону № 230/96-ВР та Закону № 1584-ІХ, дійшов висновку, що, незважаючи на формальне виконання Верховною Радою України Рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 № 1-р(ІІ)/2021, встановлені Законом № 1584-ІХ розміри пенсії є суттєво меншими, аніж ті, що були гарантовані попередньою редакцією цієї статті, а тому прийняттям Закону № 1584-ІХ не досягаються мінімальні гарантії у сфері соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Верховний Суд наголосив, що приписи статей 3, 16, 48, 50 Конституції України у їх взаємозв`язку зобов`язують державу за будь-яких обставин забезпечувати особам з інвалідністю, щодо яких встановлено причинний зв`язок із Чорнобильською катастрофою, посилений соціальний захист, а досягнутий рівень такого захисту не може бути знижений, оскільки скасування пільг, компенсацій та гарантій для цієї категорії осіб не відповідає закріпленому статтею 16 Конституції України обов`язку держави.
З огляду на наведене Верховний Суд застосував до подібних правовідносин норми статті 54 Закону № 796-XII саме в редакції Закону № 230/96-ВР, а не в редакції Закону № 1584-ІХ, реалізувавши повноваження, надане частиною четвертою статті 7 КАС України не застосовувати закон, який суд визнає таким, що суперечить Конституції України, і застосовувати норми Конституції України як норми прямої дії).
Колегія суддів зазначає, що наведений правовий висновок Верховного Суду носить усталений характер і послідовно застосовується в подібних правовідносинах, зокрема в постанові Верховного Суду від 04.11.2025 у справі № 580/5022/24, якою цей підхід поширено також на порядок обчислення додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, передбаченої статтею 50 Закону № 796-XII, з мотивів необхідності єдиного підходу до тлумачення й застосування соціальних гарантій, закріплених одним і тим самим законом для однієї категорії громадян. Підстав для відступу від наведеної правової позиції в межах цієї справи колегія суддів не вбачає.
Застосовуючи вказані норми права та правові висновки Верховного Суду до встановлених у цій справі обставин, колегія суддів виходить з того, що ОСОБА_1 , як особа з інвалідністю ІІ групи, щодо якої встановлено причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, має право на пенсію в розмірі не нижче 8 мінімальних пенсій за віком, визначеному статтею 54 Закону № 796-XII у редакції Закону № 230/96-ВР, що свідчить про правильність висновків суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог.
Доводи апелянта про те, що прийняттям Закону № 1584-ІХ у встановлений Рішенням Конституційного Суду України від 07.04.2021 № 1-р(ІІ)/2021 тримісячний строк Верховна Рада України повністю виконала це рішення, у зв`язку з чим попередня редакція статті 54 Закону № 796-XII застосуванню не підлягає, ґрунтуються на суто формальному підході до виконання рішення органу конституційної юрисдикції і не заслуговують на увагу.
Формальне прийняття закону в установлений строк саме собою не свідчить про приведення нормативного регулювання у відповідність із Конституцією України, якщо змістом такого закону фактично знижено рівень соціального захисту, який особа мала до внесення змін.
Оскільки встановлені Законом № 1584-ІХ розміри пенсії є істотно нижчими за гарантовані попередньою редакцією статті 54 Закону № 796-XII, застосування судом першої інстанції наведеної редакції Закону № 230/96-ВР відповідає як юридичній позиції Конституційного Суду України, так і наведеним висновкам Верховного Суду.
Не приймає до уваги колегія суддів і доводи відповідача про те, що правові висновки Рішення Конституційного Суду України від 03.04.2024 № 4-р(І)/2024 не підлягають врахуванню до спливу трьох місяців з дня припинення чи скасування воєнного стану, позаяк застосування до спірних правовідносин статті 54 Закону № 796-XII у редакції Закону № 230/96-ВР ґрунтується не на факті втрати чинності частиною третьою статті 54 цього Закону в редакції Закону № 1584-ІХ унаслідок визнання її неконституційною, а на самостійному повноваженні суду, передбаченому частиною четвертою статті 7 КАС України, не застосовувати закон, що суперечить Конституції України, і застосовувати норми Конституції України як норми прямої дії.
Рішення Конституційного Суду України від 03.04.2024 № 4-р(І)/2024 використовується лише як додаткове підтвердження правильності такого підходу, а не як самостійна підстава для перерахунку пенсії, у зв`язку з чим встановлений Конституційним Судом України порядок і строки втрати чинності неконституційною нормою на результат вирішення цього спору не впливають.
Не спростовують правильності висновків суду першої інстанції й доводи апелянта про те, що застосування статті 54 Закону № 796-XII у редакції Закону № 230/96-ВР є необґрунтованим з огляду на те, що порядок обчислення відповідної пенсії наразі визначається не раніше чинними актами Кабінету Міністрів України, а постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Гарантований мінімальний розмір пенсії, визначений частиною четвертою статті 54 Закону № 796-XII у редакції Закону № 230/96-ВР у кратності до мінімальної пенсії за віком, є самостійною соціальною гарантією, встановленою безпосередньо законом, а не підзаконним актом, і не залежить від того, який саме порядок обчислення визначено на певний момент Кабінетом Міністрів України.
Як установлено Верховним Судом у постанові від 10.12.2024 у справі № 240/1121/24, визначені Кабінетом Міністрів України у Порядку № 1210 мінімальні розміри пенсії є істотно меншими за гарантовані законом, а тому в частині, в якій цей підзаконний акт знижує законодавчо (і безпосередньо конституційно) гарантований рівень соціального захисту позивача, він застосуванню не підлягає. Чинність та зміст Порядку № 1210 самі собою не можуть бути підставою для незастосування прямо встановленої законом гарантії чи покладення негативних наслідків на позивача.
Колегія суддів вважає необґрунтованими й доводи Головного управління щодо недотримання позивачем порядку звернення за перерахунком пенсії, встановленого Законом № 1058-IV та Порядком № 22-1, оскільки позивач звернулася до Головного управління саме із заявою про перерахунок пенсії, а не з пропозицією, заявою чи скаргою в розумінні Закону України «Про звернення громадян», і саме на таку заяву відповідач надав змістовну відповідь по суті порушеного питання, відмовивши в перерахунку пенсії з наведенням відповідного правового обґрунтування.
За таких обставин лист Головного управління є не роз`яснювальним листом у розумінні Закону України «Про звернення громадян», а рішенням суб`єкта владних повноважень за результатами розгляду заяви позивача про перерахунок пенсії, ухваленим у процедурі, визначеній Порядком № 22-1, яке породжує для позивача правові наслідки та підлягає судовому контролю в порядку адміністративного судочинства.
Помилковими є також доводи про втручання суду першої інстанції в дискреційні повноваження Головного управління та порушення конституційного принципу розподілу влади, позаяк дискреційними є повноваження, які надають суб`єкту владних повноважень можливість на власний розсуд обрати один із декількох законних варіантів рішення. Повноваження ж не можуть визнаватися дискреційними за наявності лише одного правомірного варіанта поведінки.
З огляду на те, що мінімальний розмір пенсії позивача прямо визначений законом - статтею 54 Закону № 796-XII у редакції Закону № 230/96-ВР - і не залежить від розсуду Головного управління, покладення на відповідача обов`язку здійснити перерахунок пенсії до визначеного законом розміру не є втручанням суду в дискрецію суб`єкта владних повноважень, а є звичайним наслідком визнання його дій протиправними та способом ефективного захисту порушеного права позивача, що узгоджується із завданням адміністративного судочинства, визначеним частиною першою статті 2 КАС України.
Частинами першою - третьою статті 242 КАС України встановлено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, всебічно і повно дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, правильно застосував норми матеріального права та дотримався норм процесуального права при ухваленні оскаржуваного рішення, що свідчить про необґрунтованість апеляційної скарги та відсутність підстав для її задоволення.
Керуючись статтями 308, 315, 316, 321, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2026 року у справі № 580/3171/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії - залишити без задоволення.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2026 року у справі № 580/3171/26 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення відповідно до статей 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя-доповідач С.В. Воловик
Судді Є.Д. Кравченко
О.О. Осіпова