ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 320/54850/24 Головуючий у 1 інстанції: Терлецька О.О.
Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 вересня 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р.
Суддів Кузьмишиної О.М.
Ключковича В.Ю.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у м.Києві про зобов`язання вчинити певні дії,-
В С Т А Н О В И Л А:
Позивач - ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у м.Києві, в якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо непроведення індексації пенсії ОСОБА_1 у 2023 та 2024 роках шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення її пенсії (за 2019-2021 p.p.) на коефіцієнти збільшення 1,197 з 01.03.2023 року, 1,0796 з 01.03.2024 року;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести індексацію пенсії ОСОБА_1 шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення її пенсії (за 2019-2021 p.p.) на коефіцієнти збільшення 1,197 з 01.03.2023 року, 1,0796 з 01.03.2024 року.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2025 року адміністративний позов задоволено в повному обсязі. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо непроведення індексації пенсії ОСОБА_1 у 2023 та 2024 роках шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення її пенсії (за 2019-2021 p.p.) на коефіцієнти збільшення 1,197 з 01.03.2023 року, 1,0796 з 01.03.2024 року. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести індексацію пенсії ОСОБА_1 шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення її пенсії (за 2019-2021 p.p.) на коефіцієнти збільшення 1,197 з 01.03.2023 року, 1,0796 з 01.03.2024 року.
Не погодившись з рішенням суду, відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Зокрема, апелянт вказує, що пенсію ОСОБА_1 призначено з 10.01.2022 із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2019- 2021 роки у розмірі 10 846,37 грн. Водночас апелянт посилається на те, що відповідно до пункту 5 Порядку № 124 перерахунок пенсій у зв`язку зі збільшенням показника середньої заробітної плати проводиться виходячи з показника, який враховувався для обчислення пенсії станом на 01.10.2017 у розмірі 3 764,40 грн, з урахуванням його збільшення у попередніх роках. Зазначає, що внаслідок застосування відповідних коефіцієнтів збільшення такий показник становив з 01.03.2023 - 7 405,03 грн, а з 01.03.2024 - 7 994,47 грн, що є меншим за показник 10 846,37 грн, застосований при призначенні пенсії позивачу. У зв`язку з цим, апелянт вважає, що підстави для проведення індексації пенсії ОСОБА_1 шляхом застосування коефіцієнтів 1,197 та 1,0796 безпосередньо до показника середньої заробітної плати 10 846,37 грн відсутні, оскільки, такого механізму проведення щорічної індексації законодавством не передбачено. Крім того, апелянт вказує, що, у зв`язку з відсутністю підвищення пенсії за результатами відповідних перерахунків, ОСОБА_1 з 01.03.2023 та з 01.03.2024 встановлено щомісячні доплати у розмірі 100 грн, передбачені постановами Кабінету Міністрів України № 168 та № 185.
У межах встановленого судом строку відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.
Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.
Згідно ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 з 10.01.2022 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
При призначенні пенсії ОСОБА_1 Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2019-2021 роки у розмірі 10 846,37 грн.
05 липня 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Сербогіна І.М. звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві з адвокатським запитом вих. № 6/н, який зареєстровано відповідачем 08.07.2024 за № 36664/8. У зазначеному запиті представник позивача просила повідомити, чи проведено ОСОБА_1 перерахунок пенсії відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням коефіцієнтів збільшення, установлених постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168 та постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 № 185, а у разі непроведення такого перерахунку - здійснити індексацію пенсії з 01.03.2023 та з 01.03.2024 шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який враховується для обчислення пенсії, на коефіцієнти 1,197 та 1,0796 відповідно.
Листом від 12.07.2024 № 2600-0202-8/137858 Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повідомило представника ОСОБА_1 , що пенсію позивачу призначено із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2019- 2021 роки у розмірі 10 846,37 грн. Водночас, відповідач зазначив, що, відповідно до Порядку проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 № 124, показник середньої заробітної плати, який застосовується при проведенні індексації, з 01.03.2023 становив 7 405,03 грн, а з 01.03.2024 - 7 994,47 грн.
З огляду на те, що при призначенні пенсії ОСОБА_1 застосовано показник середньої заробітної плати у розмірі 10 846,37 грн, Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повідомило про відсутність підстав для проведення відповідного перерахунку пенсії із застосуванням зазначених коефіцієнтів збільшення. Крім того, відповідач зазначив, що з 01.03.2023 ОСОБА_1 встановлено щомісячну доплату до пенсії у розмірі 100 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168, а з 01.03.2024 - щомісячну доплату у розмірі 100 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 № 185.
Не погоджуючись з вищевказаними діями відповідача, позивач звернулась до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Правові відносини у сфері загальнообов`язкового державного пенсійного страхування врегульовані Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).
Відповідно до частини другої статті 42 Закону № 1058-IV, для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.
Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.
У разі відсутності дефіциту коштів Пенсійного фонду для фінансування виплати пенсій у солідарній системі розмір щорічного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, передбачений абзацом другим цієї частини, може бути збільшений, але не повинен перевищувати 100 відсотків показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарних роки, що передують року, в якому проводиться збільшення.
Розмір та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим цієї частини.
Постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 № 124 затверджено Порядок проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Порядок № 124).
Згідно з пунктом 1 Порядку № 124, цим Порядком відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон) визначено механізм проведення перерахунку раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.
Пунктом 4 Порядку № 124 передбачено, що перерахунок пенсій відповідно до цього Порядку проводиться щороку з 1 березня.
За приписами пункту 5 Порядку № 124 у 2019 році перерахунок пенсій у зв`язку із збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, проводиться шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії, станом на 1 жовтня 2017 р. на коефіцієнт, визначений згідно з абзацом першим пункту 4 цього Порядку.
Кожен наступний перерахунок у зв`язку із збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, проводиться з урахуванням збільшеного у попередніх роках показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.
Відповідно до пункту 7 Порядку № 124 збільшений відповідно до цього Порядку показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, застосовується:
під час проведення наступних перерахунків пенсій, переведення з одного виду пенсії на інший (крім умов, визначених абзацом третім частини третьої статті 45 Закону);
під час обчислення пенсії відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі відшкодування фактичних збитків.
Постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2022 № 727 «Деякі питання індексації пенсій» передбачено внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 № 124 та викладення Порядку в новій редакції. Водночас пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 24.06.2022 № 727 визначено: «Ця постанова набирає чинності з першого числа місяця, що настає за місяцем припинення або скасування воєнного стану».
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» установлено, що з 1 березня 2023 р. перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 р. № 124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році», проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,197.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 № 185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» установлено, що з 1 березня 2024 р. перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 р. № 124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році» (Офіційний вісник України, 2019 р., № 19, ст. 663), проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (далі - коефіцієнт збільшення), у розмірі 1,0796.
Крім того, підпунктом 6 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 № 185 встановлено, що до пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» за зверненнями, що надійшли до 31 грудня 2023 р. включно, які не підвищуються з 1 березня 2024 р. згідно з Порядком № 124, встановлюється щомісячна доплата до пенсії в розмірі 100 гривень, яка виплачується додатково до щомісячних доплат до пенсії, встановлених відповідними постановами Кабінету Міністрів України, в межах максимального розміру пенсії, визначеного законом.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 з 10.01.2022 призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», при обчисленні якої застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2019- 2021 роки у розмірі 10 846,37 грн.
Під час проведення перерахунку пенсії позивача з 01.03.2023 Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві виходило з показника середньої заробітної плати у розмірі 3 764,40 грн, збільшеного на відповідні коефіцієнти за попередні роки, унаслідок чого визначило такий показник у розмірі 7 405,03 грн, а з 01.03.2024 - у розмірі 7 994,47 грн. Оскільки зазначені величини є меншими за показник 10 846,37 грн, який було застосовано при призначенні пенсії ОСОБА_1 , відповідач відповідне підвищення пенсії не здійснив, натомість установив позивачу щомісячні доплати у розмірі 100 грн з 01.03.2023 та 100 грн з 01.03.2024. Саме на правомірності такого механізму обчислення відповідач наполягає в апеляційній скарзі.
Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апелянта про те, що під час проведення індексації пенсії ОСОБА_1 підлягав застосуванню показник середньої заробітної плати, визначений станом на 01.10.2017 та послідовно збільшений на відповідні коефіцієнти, з огляду на наступне.
Частиною другою статті 42 Закону № 1058-IV безпосередньо встановлено, що для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.
Таким чином, законодавець визначив як об`єкт щорічного збільшення саме показник середньої заробітної плати, який враховується для обчислення відповідної пенсії, а не інший показник, який фактично не був застосований при визначенні її розміру.
При цьому, Порядок № 124 прийнятий на виконання частини другої статті 42 Закону № 1058-IV та визначає механізм проведення відповідного перерахунку.
Абзацом першим пункту 5 Порядку № 124 визначено механізм проведення перерахунку саме у 2019 році шляхом збільшення показника, який враховувався для обчислення пенсії станом на 01.10.2017, тоді як абзацом другим цього пункту встановлено, що кожний наступний перерахунок проводиться з урахуванням збільшеного у попередніх роках показника.
Разом з тим, положення пункту 5 Порядку № 124 як підзаконного нормативно-правового акта не можуть застосовуватися у спосіб, який змінює визначений частиною другою статті 42 Закону № 1058-IV об`єкт індексації та фактично призводить до заміни показника середньої заробітної плати, який був застосований при обчисленні конкретної пенсії, показником станом на 01.10.2017, який при призначенні такої пенсії не застосовувався.
Відповідно до частини третьої статті 7 КАС України, у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Зазначене питання було предметом спеціального розгляду Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 16.04.2025 у справі № 200/5836/24.
У вказаній постанові Верховний Суд установив наявність неузгодженості між положеннями пункту 5 Порядку № 124 та частиною другою статті 42 Закону № 1058-IV у частині визначення показника середньої заробітної плати, який підлягає збільшенню під час індексації. Судова палата дійшла висновку, що при проведенні перерахунку пенсій, призначених у 2020- 2023 роках відповідно до Закону № 1058-IV, збільшенню підлягає саме показник середньої заробітної плати, який враховується для обчислення відповідної пенсії, а Порядок № 124 може застосовуватися лише в частині, що не суперечить Закону № 1058-IV.
Судова палата також прямо зазначила, що застосування положень пункту 5 Порядку № 124 під час проведення індексації пенсій, починаючи з 2020 року, всупереч частині другій статті 42 Закону № 1058-IV є неправомірним, а абзаци перший та другий пункту 5 цього Порядку мають застосовуватися у відповідності до Закону № 1058-IV - із застосуванням показника середньої заробітної плати, який враховувався при обчисленні конкретної пенсії.
При цьому, Верховний Суд, формуючи наведений висновок, урахував особливості правового регулювання індексації пенсій у 2023 році, зокрема положення пункту 8 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», відповідно до якого частина друга статті 42 Закону № 1058-IV у 2023 році застосовувалася у порядку, на умовах та у строки, визначені Кабінетом Міністрів України, а також положення постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168. Незважаючи на зазначене спеціальне регулювання, Судова палата не знайшла підстав для відступу від правового висновку щодо необхідності збільшення показника середньої заробітної плати, фактично застосованого при обчисленні пенсії.
Враховуючи, що пенсію ОСОБА_1 призначено у 2022 році із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2019- 2021 роки у розмірі 10 846,37 грн, висновки, викладені Судовою палатою з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові у справі № 200/5836/24, підлягають врахуванню при вирішенні спірних правовідносин.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168 установлено, що з 01.03.2023 перерахунок пенсій згідно з Порядком № 124 проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати у розмірі 1,197.
Таким чином, при проведенні індексації пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2023 застосуванню підлягав коефіцієнт 1,197 до показника середньої заробітної плати у розмірі 10 846,37 грн, який безпосередньо враховано при обчисленні її пенсії.
Аналогічно пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 № 185 установлено, що з 01.03.2024 перерахунок пенсій відповідно до Порядку № 124 проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення у розмірі 1,0796.
Зазначена постанова не містить положень, які б змінювали визначений Законом № 1058-IV показник, що є об`єктом збільшення під час індексації, або встановлювали для осіб, пенсії яким призначено у 2020- 2023 роках, інший показник середньої заробітної плати замість показника, фактично врахованого при обчисленні їх пенсій.
За таких обставин колегія суддів вважає необґрунтованими посилання апелянта на те, що показник середньої заробітної плати у розмірі 10 846,37 грн не підлягав збільшенню, оскільки він перевищував послідовно проіндексований показник 3 764,40 грн, який з 01.03.2023 становив 7 405,03 грн, а з 01.03.2024 - 7 994,47 грн.
Наведені апелянтом розрахунки відображають результат застосування коефіцієнтів до показника середньої заробітної плати станом на 01.10.2017, однак не спростовують встановленої Законом № 1058-IV необхідності збільшення показника, який безпосередньо враховувався для обчислення пенсії ОСОБА_1 .
Відтак, сама по собі обставина перевищення показником 10 846,37 грн величин 7 405,03 грн та 7 994,47 грн не є передбаченою законом підставою для непроведення індексації пенсії позивача.
Колегія суддів також вважає необґрунтованими доводи апелянта про те, що чинним законодавством не передбачено механізму збільшення показника середньої заробітної плати, який був застосований при призначенні пенсії ОСОБА_1 .
Зміст частини другої статті 42 Закону № 1058-IV безпосередньо передбачає проведення щорічного перерахунку шляхом збільшення показника середньої заробітної плати, який враховується для обчислення пенсії, тоді як постановами Кабінету Міністрів України № 168 та № 185 визначено конкретні коефіцієнти такого збільшення - 1,197 та 1,0796 відповідно.
Посилання апелянта на положення статті 40 Закону № 1058-IV, якою визначено порядок обчислення заробітної плати для призначення пенсії, також не спростовують висновків суду першої інстанції. Застосування при призначенні пенсії ОСОБА_1 показника середньої заробітної плати за 2019- 2021 роки у розмірі 10 846,37 грн сторонами не заперечується. Натомість предметом правового регулювання частини другої статті 42 Закону № 1058-IV є наступний перерахунок вже призначеної пенсії з метою її індексації, а тому посилання на порядок первинного обчислення пенсії не є підставою для невиконання вимог статті 42 цього Закону.
Також, необґрунтованими й доводи апелянта про належне забезпечення права ОСОБА_1 на індексацію шляхом установлення з 01.03.2023 та з 01.03.2024 щомісячних доплат у розмірі 100 грн.
Верховний Суд у постанові від 16.04.2025 у справі № 200/5836/24 безпосередньо розглянув аналогічний довід пенсійного органу щодо правомірності встановлення фіксованих доплат замість застосування відповідних коефіцієнтів до показника середньої заробітної плати, фактично врахованого при обчисленні пенсії, та дійшов висновку про невідповідність такого підходу вимогам чинного законодавства.
Передбачені постановами Кабінету Міністрів України відповідні щомісячні доплати не змінюють визначеного частиною другою статті 42 Закону № 1058-IV механізму індексації та не можуть бути підставою для незастосування до показника середньої заробітної плати, який враховувався при обчисленні пенсії, установлених Кабінетом Міністрів України коефіцієнтів збільшення.
При цьому, доводи апелянта щодо повноважень Пенсійного фонду України, порядку призначення та обчислення пенсій, а також необхідності діяти виключно в межах чинного нормативного регулювання не свідчать про правомірність спірних дій Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, оскільки, саме дотримання вимог законодавства зумовлює необхідність застосування частини другої статті 42 Закону № 1058-IV у тому значенні, яке визначене законом та сформульоване Судовою палатою з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
Таким чином, при проведенні індексації пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2023 та з 01.03.2024 Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повинно було застосувати коефіцієнти збільшення 1,197 та 1,0796 до показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2019- 2021 роки у розмірі 10 846,37 грн, який було враховано при обчисленні пенсії позивача.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про протиправність непроведення ОСОБА_1 індексації пенсії у 2023 та 2024 роках шляхом збільшення показника середньої заробітної плати, який враховується для обчислення її пенсії, на коефіцієнти 1,197 та 1,0796 відповідно, та про наявність підстав для зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести відповідний перерахунок.
Решта доводів та заперечень апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують.
Згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 та наявність правових підстав для їх задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).
При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.
Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р.
Судді Кузьмишина О.М.
Ключкович В.Ю.