01 жовтня 2026 року Єдиний унікальний № 501/1020/13ц Провадження № 6/501/252/26
ЧОРНОМОРСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД
ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
Іменем України
01 жовтня 2026 року м. Чорноморськ
Чорноморський міський суд Одеської області
у складі: головуючого Тордія Е.Н., секретаря судового засідання Дунаєва Т.В.
номер справи № 501/1020/13ц провадження 6/501/252/26
розглянувши в відкритому судовому засіданні заяву приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Цинєва Віталія Олександровича про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду боржника фізичної-особи ОСОБА_1 , -
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Стислий виклад заяви.
Приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Цинєв В.О. у серпні 2026 року звернувся до Чорноморського міського суду Одеської області із поданням щодо тимчасового обмеження у праві виїзду боржника фізичної-особи ОСОБА_1 .
В обґрунтування подання приватний виконавець зазначає, що на виконанні у нього перебуває зведене виконавче провадження № 69803988, до складу якого входять чотири виконавчі провадження щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Державний ощадний банк України» заборгованості та судових витрат.
Посилається на те, що боржник належним чином повідомлений про відкриття виконавчих проваджень, однак рішення суду не виконує.
У ході виконавчого провадження встановлено наявність у боржника коштів на рахунку в АТ КБ «ПРИВАТБАНК», транспортного засобу MITSUBISHI LANCER, який перебуває в заставі та оголошений у розшук, а також доходу у ФГ «ТВЕРДИЙ», де ОСОБА_1 є керівником. При цьому заходи щодо звернення стягнення на кошти та доходи боржника результату не дали.
Крім того, приватний виконавець зазначає, що 23 червня 2026 року ОСОБА_1 без поважних причин не з`явився за викликом виконавця, пояснень щодо невиконання рішення не надав та транспортний засіб для проведення його опису й арешту не надав.
Також у поданні зазначено, що боржник неодноразово перетинав державний кордон України після відкриття виконавчого провадження, а тому, на думку приватного виконавця, наведені обставини свідчать про ухилення ОСОБА_1 від виконання судових рішень та є підставою для тимчасового обмеження його у праві виїзду за межі України.
Суд розглянув подання у відсутність приватного виконавця, відповідно до положень ст. 441 Цивільного процесуального кодексу України.
Згідно ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги подання, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду подання, суд прийшов до наступних висновків.
Позиція суду
Дослідивши подані документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги подання, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду подання, суд прийшов до наступних висновків.
Фактичні обставини справи.
З матеріалів справи вбачається, що на примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Цинєва В.О. перебуває зведене виконавче провадження
№ 69803988, до складу якого входять чотири виконавчі провадження щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «ДЕРЖАВНИЙ ОЩАДНИЙ БАНК УКРАЇНИ» заборгованості та судових витрат.
Як зазначає приватний виконавець, боржник ухиляється від виконання судових рішень, не реагує на виклики виконавця та не вживає заходів щодо погашення існуючої заборгованості.
На підтвердження зазначених обставин приватний виконавець, зокрема, посилається на те, що ОСОБА_1 після відкриття виконавчого провадження неодноразово перетинав державний кордон України.
Згідно з довідкою ДМС України, 23 грудня 2024 року боржник здійснив виїзд та в`їзд в Україну, 04 січня 2025 року - виїзд, 15 січня 2025 року - в`їзд, 03 січня 2026 року - виїзд та 14 січня 2026 року - в`їзд.
Доказів обізнаності ОСОБА_1 про відкритті виконавчі провадження, надіслані матеріали подання не містять.
Мотивувальна частина та застосовані судом правові норми.
Відповідно до положення ст. 12 Цивільного процесуального кодексу України наявність умислу та обставини, які є предметом посилання суб`єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, як на підставу його вимог, підлягають доведенню. Зокрема, задоволення такого подання можливе лише за умови доведення факту ухилення боржника від виконання зобов`язання.
Статтею 441 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення. Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження.
Згідно ч. 3 ст. 441 Цивільного процесуального кодексу України, суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення.
Положеннями ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
За змістом п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.
Відповідно до ч. 5 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» зазначено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
Частиною 1 ст.28 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено ,що копія постанови про відкриття виконавчого провадження ,надсилаються адресатам рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.
Таким чином, боржник повинен бути повідомлений про відкриття виконавчого провадження з метою реалізації своїх прав та зобов`язань у виконавчому провадженні.
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України орієнтує суди на те, що законом передбачені юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявністю факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання, тому з метою всебічного і повного з`ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов`язків учасників спірних правовідносин, підлягає з`ясуванню судом, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов`язання у повному обсязі або частково.
Слід зазначити, що право державного виконавця на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон виникає лише у разі ухилення боржника покладених на нього рішенням суду зобов`язань, тобто наявність лише самого зобов`язання не наділяє приватного виконавця правом на звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон
Відповідно до ст. 33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Статтею 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави має право вільно пересуватися і вільно вибирати місце проживання в межах цієї території. Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною.
На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.
Також ст. 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об`єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров`я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.
У справі «Гочев проти Болгарії» («Gochev v. Bulgaria» від 29 листопада 2009 року) Європейський суд з прав людини сформулював загальні стандарти щодо права на свободу пересування, зазначивши, що таке обмеження має відповідати одразу трьом критеріям: по-перше, має ґрунтуватися на законі, по-друге, переслідувати одну з легітимних цілей, передбачених у ч. 3 ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції, і по-третє, знаходитися в справедливому балансі між правами людини та публічним інтересом (тобто бути пропорційним меті його застосування). При цьому при вирішенні питання про пропорційність обмеження даного права з метою стягнення неоплачених боргів слід пам`ятати, що таке обмеження може бути виправдано лише тоді, коли воно дійсно сприятиме погашенню заборгованості.
Статтею 313 Цивільного кодексу України передбачено, що фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.
Отже, тимчасове обмеження боржника в праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише за наявності достатніх підстав вважати, що така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним судовим рішенням, та має намір вибути за межі України з метою невиконання цього рішення.
Виконавець повинен довести факт свідомого ухилення боржника від виконання судового рішення, яке полягає: в утриманні від виконавчих дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; ненаданні у строк, встановлений виконавцем, достовірних відомостей про доходи та майно, про рахунки у банках чи інших фінансових установах; в несвоєчасній явці за викликом виконавця; в ненаданні письмового повідомлення про майно, що перебуває в заставі або в інших осіб, а також про кошти та майно, належні боржникові від інших осіб.
Аналізуючи вищенаведені норми, суд приходить до висновку, що основною і єдиною підставою для тимчасового обмеження у праві виїзду боржника за межі України є його ухилення від виконання зобов`язань та якщо воно дійсно сприятиме погашенню заборгованості.
Суд вважає, що «ухилення боржника від виконання своїх зобов`язань» є оціночним поняттям. Доведення факту ухилення боржника від виконання зобов`язання покладається на державного виконавця, який ініціює встановлення тимчасового обмеження у виїзді особи за межі України. Адже положеннями Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявності факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання. У зв`язку з цим із метою всебічного і повного з`ясування усіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов`язків учасників спірних правовідносин суду належить з`ясувати, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов`язання в повному обсязі або частково.
Відповідно до ст. 33 Конституції України право кожного вільно залишати територію України може бути обмежене лише законом.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України та в`їзду в Україну громадян України» при наявності зазначених у цій нормі підстав для тимчасових обмежень у праві виїзду громадян України за кордон, громадянину може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта чи вилучено або затримано паспорт.
Зокрема п. 5 зазначеної статті передбачає таку підставу для відмови громадянину у виїзді з України, як ухилення від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням.
Невиконання зобов`язання може бути зумовлено об`єктивними причинами, наприклад, внаслідок відсутності майна, роботи, незадовільного фінансового стану, тривалого відрядження, важкої хвороби тощо. Однак воно може мати й принципово інше походження, суб`єктивне, коли боржник свідомо ухиляється від виконання й має змогу виконати зобов`язання у повному обсязі або частково, але не робить цього без поважних причин.
Проте лише наявність рішень судів про стягнення боргу та самостійне невиконання боржником зобов`язань не може свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов`язків.
Крім того, на момент звернення до суду з поданням факт ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням суду, повинен вже відбутися і бути об`єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження.
Натомість, в матеріалах справи відсутні будь-які докази належні та допустимі отримання боржником копій постанов приватного виконавця в рамках відкритих виконавчих проваджень об`єднаних 07 вересня 2022 року у зведене виконавче провадження № 69803157.
Відтак, матеріали подання не містять жодних доказів щодо того, що боржник обізнаний про наявність відкритого відносно нього виконавчого провадження.
При цьому під ухиленням боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього судовими рішеннями, суд розуміє будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості (наявність майна, грошових коштів) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини.
Відкриття виконавчого провадження не може розглядатись як достатня підстава для застосування судом саме такого заходу, як обмеження права особи на виїзд за межі України.
Висновок суду.
За таких обставин, у суду відсутні підстави для задоволення подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 , оскільки подання не містить беззаперечних доводів та не підтверджено належними доказами щодо ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням.
Таким чином, суд приходить до висновку, що в поданні приватного виконавця про обмеження у праві виїзду ОСОБА_1 слід відмовити, так як приватним виконавцем необґрунтовано необхідності вжиття такого заходу.
Керуючись ст.ст.2-13,89,223,247,259,260,354,441 Цивільного процесуального кодексу України, Суд-
УХВАЛИВ:
У задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Цинєва Віталія Олександровича про тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів із дня її проголошення.
Головуючий