Ухвала № 140268600 у справі № 521/7402/26 від 15.09.2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 521/7402/26

провадження № 2/521/6007/26

15 вересня 2026 року м. Одеса

Хаджибейський районний суд міста Одеси в складі:

Головуючого судді Михайлюка О.А.,

при секретарі Тарасюк О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Департаменту патрульної поліції до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Хаджибейського районного суду м. Одеси знаходиться цивільна справа за позовом Департаменту патрульної поліції до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди.

Ухвалою суду від 01 червня 2026 року відкрито загальне позовне провадження по даній справі.

Представник позивача Ігор Димон подав до суду клопотання про розгляд справи за відсутності представника Департаменту патрульної поліції.

Представник відповідача ОСОБА_2 подала до суду заяву про закриття провадження у справі, посилаючись на те, що вказаний спір підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства як такий, що пов`язаний з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебувала на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема, і питанням відповідальності за рішення, дії чи бездіяльність під час виконання обов`язків щодо збереження майна, яке начебто передано відповідачу на зберігання. Представник відповідача також подала до суду заяву про розгляд справи за відсутності сторони відповідача.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступних висновків.

Представник Департаменту патрульної поліції подав до суду позовну заяву до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача матеріальні збитки у розмірі 12120 (дванадцять тисяч сто двадцять) гривень.

Департамент позов обґрунтовував тим, що відповідач під час проходження служби в поліції обіймав посаду старшого інспектора з особливих доручень відділу моніторингу та аналітичного забезпечення Управління патрульної поліції в Одеській області та був матеріально відповідальною особою. На підставі укладеного договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність відповідачу передано під звіт матеріальні цінності Департаменту, зокрема портативний відеореєстратор Video Badge VB-400, який у подальшому було втрачено. За результатами інвентаризації та службового розслідування Департамент дійшов висновку, що внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх службових обов`язків державі завдано матеріальної шкоди у розмірі 12120 (дванадцять тисяч сто двадцять) гривень.

Відповідно до ст. 19 ЦПК суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.

Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, в яких хоча б одна зі сторін, зазвичай, є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 4 КАС України адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Пункт 2 частини 1 статті 4 КАС України визначає публічно-правовий спір, зокрема, як спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Системний аналіз зазначених норм процесуального законодавства дає підстави для висновку, що до адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, коли один з його учасників суб`єкт владних повноважень, здійснює публічно-владні управлінські функції і в цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.

Натомість визначальні ознаки приватноправових відносин це юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права (як правило, майнового) певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб`єкта владних повноважень.

При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин справи.

Таким чином до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Такий правовий висновок сформульовано у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 914/2006/17, від 18 грудня 2019 року у справі №263/6022/16-ц, від 19 лютого 2020 року у справі № 520/5442/18, від 27 березня 2019 року у справі № 310/8703/17.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 січня 2020 року в справі № 813/1045/18 (провадження N 11-574апп19) зроблено висновок, що «за наслідками розгляду справи № 818/1688/16 (постанова від 5 грудня 2018 року) Велика Палата Верховного Суду з метою встановлення чіткого критерію визначення юрисдикції спорів щодо відшкодування шкоди/стягнення збитків, завданих особою, яка перебуває або перебувала на посадах, віднесених до державної або публічної служби, за позовом суб`єкта владних повноважень, відступила від висновку, викладеного, зокрема, й у постанові від 20 червня 2018 року у справі №815/5027/15 виходячи з таких міркувань. У випадку зобов`язання особи, яка перебуває на посаді державної/публічної служби, відшкодувати шкоду або збитки, завдані внаслідок виконання нею службових/посадових обов`язків, перед судом обов`язково постане питання не лише встановлення обсягу завданої шкоди/збитків, а й оцінки правомірності дій такої особи. Водночас у рамках цивільного процесу суд не може досліджувати та встановлювати правомірність дій, рішень чи бездіяльності службовця або посадовця, оскільки така можливість передбачена лише в адміністративному процесі в силу приписів статті 19 КАС, якою охоплюється питання прийняття на публічну службу, її проходження та звільнення. Указані спори підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства як такі, що пов`язані з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема, й питаннями відповідальності за рішення, дії чи бездіяльність на відповідній посаді, що призвели до завдання шкоди/збитків, навіть якщо притягнення її до відповідальності шляхом подання відповідного позову про стягнення такої шкоди/збитків відбувається після її звільнення з державної служби.»

Згідно ч. 4.ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Судом встановлено, що предметом спору є стягнення матеріальних збитків за не повернення відповідачем ввіреного йому портативного відеореєстратора Video Badge VB-400 під час проходження служби в Управлінні патрульної поліції Одеської області Департаменту патрульної поліції.

Закон України «Про Національну поліцію» визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про Національну поліцію» Національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції. Поліцейський має службове посвідчення та спеціальний жетон. Зразки та порядок видання службових посвідчень та спеціальних жетонів затверджує Міністр внутрішніх справ України (ст.17 Закону України «Про національну поліцію»).

Тобто, з вказаного вбачається, що відповідач перебував на публічній службі, позовні вимоги стосуються правовідносин, які виникли між сторонами, щодо переданих відповідачу спеціальних засобів на посаді публічної служби та з`ясування обставин неповернення такого майна відповідачем позивачу після звільнення, тобто спірні правовідносини стосуються з`ясування правомірності дій відповідача, пов`язаних з проходженням публічної служби.

Отже, спір виник з приводу проходження відповідачем публічної служби, а тому підлягає розгляду за правилами адміністративної юрисдикції.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Частиною 1 статті 256 ЦПК України встановлено, що якщо провадження у справі закривається з підстави, визначеної пунктом 1 частини першої статті 255 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що провадження у справі підлягає закриттю, оскільки цей спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Суд роз`яснює позивачу, що він не позбавлений права звернутися з відповідними вимогами до суду адміністративної юрисдикції

Керуючись ст.ст. 19, 255, 263, 353, 354 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Провадження у справі за позовом Департаменту патрульної поліції до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди - закрити.

На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя: О.Михайлюк

15.09.26