П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 240/2680/26 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Капинос Оксана Валентинівна
Суддя-доповідач - Кузьмишин В.М.
30 вересня 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Кузьмишина В.М.
суддів: Сапальової Т.В. Сушка О.О. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 17 червня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,
В С Т А Н О В И В :
І. Описова частина.
1. Короткий зміст позовних вимог.
1.1 Позивач звернувся до суду із позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії.
1.2 Позовні вимоги мотивовані протиправністю дій відповідача щодо обчислення та виплати позивачу за період з 23 липня 2020 року по 04 березня 2023 року грошового забезпечення та належних у вказаний період виплат, у тому числі матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, грошової допомоги на оздоровлення та премії, без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року.
2. Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції.
2.1 ОСОБА_1 у спірний період проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .
2.2 Відповідач здійснював нарахування та виплату позивачу грошового забезпечення за період з 23 липня 2020 року по 04 березня 2023 року із застосуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2018 року.
2.3 Вважаючи протиправними дії відповідача щодо обчислення та виплати грошового забезпечення у заниженому розмірі, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.
3. Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.
3.1 Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 17 червня 2026 року позов задоволено частково:
- визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 у заниженому розмірі з 23 липня 2020 року по 04 березня 2023 року включно грошового забезпечення та належних у вказаний період виплат без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року;
- зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 провести ОСОБА_1 перерахунок за період з 23 липня 2020 року по 04 березня 2023 року включно грошового забезпечення та належних у вказаний період виплат з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт, з одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум;
- у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
3.2 Суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач протиправно обчислював та виплачував позивачу у заниженому розмірі за період з 23 липня 2020 року по 04 березня 2023 року грошове забезпечення та належні у вказаний період виплати із застосуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01 січня 2018 року. Водночас суд відмовив у задоволенні вимог щодо перерахунку матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань та грошової допомоги на оздоровлення у зв`язку з відсутністю доказів їх виплати. При цьому суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для застосування наслідків пропуску позивачем строку звернення до суду.
4. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
4.1 Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, апелянт подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права.
4.2 Інші учасники справи відзиву на апеляційну скаргу не подали.
ІІ. Мотивувальна частина.
1. Позиція апеляційного суду
Апеляційний суд перевірив правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права у межах доводів апеляційної скарги та дійшов таких висновків.
1.1 Статтею 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 (далі - Закон №2011-XII) визначено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
1.2 Згідно з частиною другою статті 9 Закону №2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
1.3 Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України (частина третя статті 9 Закону №2011-ХІІ).
1.4 Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову від 30 серпня 2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі Постанова № 704), якою збільшено розмір грошового забезпечення військовослужбовців. Ця постанова набрала чинності 01 березня 2018 року.
1.5 Пунктом 4 Постанови №704 (у редакції, чинній до 24.02.2018) встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше ніж 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
1.6 Пунктом 6 Постанови КМУ від 21.02.2018 №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" (яка набрала чинності 24.02.2018 року) до Постанови №704 внесено зміни, внаслідок яких п.4 Постанови №704 викладено у новій редакції: "4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14".
1.7 Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб", отже п. 6 Постанови № 103 втратив чинність і у зв`язку з чим відновлена дія пункту 4 Постанови № 704 у редакції до внесення скасованих судом змін.
1.8 Апеляційний суд вважає, що в період спірних правовідносин була відновлена дія пункту 4 Постанови №704 у первісній редакції, яка визначала розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а не на 01 січня 2018 року.
1.9 Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позову в частині визнання протиправними дій відповідача щодо обчислення та виплати позивачу у заниженому розмірі з 23.07.2020 по 04.03.2023 включно грошового забезпечення та належних у вказаний період виплат без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року.
1.10 Щодо доводів апеляційної скарги про пропуск позивачем строку звернення до суду, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
1.11 Особливості строків звернення до адміністративного суду врегульовані статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
1.12 Водночас питання строку звернення до суду з вимогами щодо виплати грошового забезпечення військовослужбовців підлягає вирішенню з урахуванням положень статті 233 Кодексу законів про працю України та правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 21 березня 2025 року у справі № 460/21394/23.
1.13 У зазначеній постанові Верховний Суд дійшов висновку, що початок перебігу тримісячного строку звернення до суду в частині вимог за період після 19 липня 2022 року обчислюється з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум грошового забезпечення, зокрема шляхом отримання письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені при звільненні.
При цьому саме по собі звільнення особи та виключення її зі списків особового складу не свідчить про отримання нею такої інформації.
1.14 Як встановлено судом першої інстанції, відповідачем не надано належних і допустимих доказів вручення позивачу при виключенні зі списків особового складу під підпис письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені при звільненні, у тому числі грошового атестата.
1.15 Матеріали справи також не містять доказів одержання позивачем документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум грошового забезпечення.
1.16 За таких обставин відсутні підстави вважати, що позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про склад та розмір виплаченого йому грошового забезпечення, з якої слід обчислювати тримісячний строк звернення до суду.
1.17 Отже, доводи апелянта про пропуск позивачем строку звернення до суду є необґрунтованими, а висновок суду першої інстанції про те, що строк звернення до суду позивачем не пропущено, є правильним.
1.18 Інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, крім вищеописаних, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування, що узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 26.06.2018 у справі № 127/3429/16-ц, та усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справа «Серявін проти України», §58, рішення від 10.02.2010).
1.19 Судове рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог сторонами не оскаржується, тому його правомірність в цій частині судовою колегією не переглядається.
2. Висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги.
2.1 Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
2.2 Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В :
апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 17 червня 2026 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.
Головуючий Кузьмишин В.М.
Судді Сапальова Т.В. Сушко О.О.