Ухвала № 140270791 у справі № 461/5899/26 від 01.10.2026

Справа № 461/5899/26

Провадження № 4-с/461/18/26

УХВАЛА

01.10.2026 року місто Львів

Галицький районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді Стрельбицького В.В.,

за участю секретаря судового засідання Рішко С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові скаргу Курії Львівської Єпархії Української греко-католицької церкви, в інтересах якої діє адвокат Кусий Андрій Васильович, на бездіяльність Личаківського відділу державної виконавчої служби у м. Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, боржники - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , заінтересована особа - Львівське районне управління поліції №2 Головного управління Національної поліції у Львівській області,

встановив:

I. Фактичні обставини справи, суть питання, яке вирішується судом

Адвокат Кусий А.В., який діє в інтересах Курії Львівської Єпархії УГКЦ, звернувся до суду із скаргою на бездіяльність Личаківського відділу державної виконавчої служби у м. Львові.

У прохальній частині поданої скарги, адвокат просить:

1) визнати протиправною бездіяльність Личаківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України щодо невиконання рішення Галицького районного суду м. Львова від 03.06.2026 у справі № 461/1671/26 та не розгляду заяви від 23.07.2026 про зняття арешту з нерухомого майна;

2) зобов`язати Личаківський відділ державної виконавчої служби у місті Львові винести постанову про зняття арешту з квартири АДРЕСА_1 та вчинити дії щодо реєстрації припинення обтяження, а саме - виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про обтяження;

3) зобов`язати заінтересовану особу повідомити суд та скаржника про виконання ухвали суду у встановлений судом строк;

4) судові витрати, у тому числі витрати на професійну правничу допомогу в орієнтовному розмірі 10 000 грн, покласти на відділ ДВС.

В обґрунтування скарги посилалася на те, що рішенням Галицького районного суду м. Львова від 03.06.2026 у справі № 461/1671/26 (суддя Павлюк О. В.) позов Курії Львівської Архієпархії УГКЦ задоволено. Зокрема, судом вирішено скасувати арешт на квартиру АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності Курії Львівської Архієпархії УГКЦ, накладений на підставі ухвали від 01.02.2002 ВДВС Личаківського районного управління юстиції (реєстраційний номер обтяження 4824931) та ухвали Личаківського районного суду м. Львова від 01.02.2002 (реєстраційний номер обтяження 4825886). Зазначене рішення суду набрало законної сили 06.07.2026, є обов`язковим до виконання і станом на дату подання цієї скарги ніким не скасоване та не змінене.

23.07.2026 представник скаржника - адвокат Кусий А. В. направив до Личаківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові заяву про зняття арешту з нерухомого майна, у якій просив зняти арешт з квартири АДРЕСА_2 (реєстраційні номери обтяження 4824931 та 4825886), вчинити дії щодо реєстрації припинення обтяження та виключити відповідні записи з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна і з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Заяву разом із доданими документами (усього 4 файли, у тому числі рішення суду в електронному вигляді з електронним цифровим підписом судді) було направлено електронним листом від 23.07.2026 о 10:11 з адреси ІНФОРМАЦІЯ_1 на офіційну електронну адресу відділу, з окремим проханням повідомити про отримання листа та про хід виконання заяви.

Проте станом на дату подання цієї скарги заяву не розглянуто, постанову про зняття арешту не винесено, дій щодо реєстрації припинення обтяження та виключення записів з реєстрів не вчинено, повідомлення про отримання листа та відповіді по суті не надано. Наведене свідчить про протиправну бездіяльність органу державної виконавчої служби щодо виконання рішення суду.

Відтак, просить скаргу задовольнити.

Адвокат Кусий А.В. подав до суду заяву про слухання справи за його відсутності, згідно якої скаргу підтримує та просить її задовольнити.

Інші учасники провадження в судове засідання не з`явились, про дату, місце та час судового розгляду повідомлялись належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 450 ЦПК України, скарга розглядається у двадцятиденний строк з дня прийняття її до розгляду у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду цей строк може бути продовжений не більше ніж на двадцять днів за вмотивованим клопотанням однієї зі сторін або з ініціативи суду.

Згідно ч. 2 ст. 450 ЦПК України, неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

З урахуванням наведеної вище позиції скаржника, беручи до уваги строки розгляду скарги визначені ч. 1 ст. 450 ЦПК України, а також положення закону про те, що неявка державного виконавця не перешкоджають розгляду скарги, забезпечення учасникам провадження достатньо часу та можливості реалізувати свої процесуальні права, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи за відсутності учасників справи, які не з`явилися в судове засідання.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

II. Мотиви та висновки суду, обставини встановлені під час судового розгляду та докази у справі, а також положення закону, яким керувався суд, постановляючи ухвалу

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Згідно ст. 447-1 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Відповідно до ч. 1 ст. 448 ЦПК України, скарга подається стороною виконавчого провадження до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Судом встановлено, що в провадженні Галицького районного суду м. Львова перебувала на розгляді цивільна справа за позовом Курії Львівської Архиєпархії Української Греко-Католицької Церкви до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: Личаківський відділ державної виконавчої служби у місті Львові, Львівське районне управління поліції № 2 Головного управління Національної поліції у Львівській області, про звільнення майна з-під арешту.

Рішенням від 03.06.2026 позовні вимоги задоволено та судом скасовано арешт на квартиру АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності Курії Львівської Архиєпархії УГКЦ накладений на підставі ухвали від 01.02.2002, ВДВС Личаківського районного управління юстиції (реєстраційний номер обтяження 4824931) та ухвали Личаківського районного суду м. Львова від 01.02.2002 (реєстраційний номер обтяження 4825886). Скасовано арешт на квартиру АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності Курії Львівської Архиєпархії УГКЦ, накладений на підставі кримінальної справи 144-2022, 12.04.2002, за заявою Франківського РВ УМВС України у Львівський області, ОСОБА_4 виконавець Манчур Р.Я (реєстраційний номер обтяження 4157493). Також, вирішено стягнути зі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь Курії Львівської Архиєпархії Української Греко-Католицької Церкви суму сплаченого судового збору у розмірі 5'324,80 грн (п`ять тисяч триста двадцять чотири гривні вісімдесят копійок), по 2'662,40 грн (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні сорок копійок), з кожного.

Вказане рішення набрало законної сили.

Згідно ч. 6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Так, згаданим вище рішенням встановлено, зокрема наступне:

«Відповідно до відповіді Личаківського відділу ДВС №9516 від 18.02.2026 на адвокатський запит представника позивача, згідно з базою даних АСВП немає даних щодо перебування на виконанні ухвали Личаківського районного суду м. Львова від 01.02.2002. Окрім цього, як вбачається з листа Львівського державного нотаріального архіву, документи щодо арешту на квартиру АДРЕСА_1 , перебувають у них на зберіганні, а відповідно до положень зазначених вище нормативно-правових актів до архіву на зберігання передаються лише завершені виконавчі провадження, суд приходить до висновку про те, що виконавче провадження було завершено, а при завершенні виконавчого провадження орган ДВС, у порушення вимог закону, арешт не скасував.

У межах яких виконавчих проваджень була винесена постанова про арешт квартири АДРЕСА_1 , встановити неможливо.»

23.07.2026 представник скаржника - адвокат Кусий А. В. направив до Личаківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові заяву про зняття арешту з нерухомого майна, у якій просив зняти арешт з квартири АДРЕСА_2 (реєстраційні номери обтяження 4824931 та 4825886), вчинити дії щодо реєстрації припинення обтяження та виключити відповідні записи з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна і з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (№ довідки 462171295 від 29.01.2026), на квартиру житловою площею 49,0 кв.м., що за адресою: АДРЕСА_3 накладено арешт - реєстраційний номер обтяження 4824931, підстава обтяження: ухвала, б/н 01.02.2002 ВДВС Личаківського районного управління юстиції.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень. Тобто, з метою забезпечення реального виконання судового рішення та ефективного захисту порушених прав ЦПК України передбачає спеціальні форми реагування, зокрема розділом VІІ «Судовий контроль за виконанням судових рішень» ЦПК України визначено порядок судового контролю за виконанням судових рішень в цивільних справах (див. постанови Верховного Суду від 22 січня 2025 року у справі № 207/3019/17 (провадження № 61-4142св24), від 10 грудня 2024 року у справі № 755/7196/22 (провадження № 61-12242св23) та ін.).

Відповідно до ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

Виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника та/або з електронних грошей, які знаходяться на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку, небанківських надавачів платіжних послуг документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктами 10, 15 частини першої статті 34 цього Закону.

Згідно ч. 4, 5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 та підпунктом 2 пункту 10-4 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону; 10) отримання виконавцем від Державного концерну "Укроборонпром", акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну "Укроборонпром", державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну "Укроборонпром" або на момент припинення Державного концерну "Укроборонпром" було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності", звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності". У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

З аналізу вищенаведеного, суд приходить до висновку, що державним виконавцем не було здійснено належних дій на виконання рішення суду у справі №461/1671/26 від 03.06.2026, а також фактично проігноровано клопотання представника стягувача.

Згідно ст.1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; 3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; 4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; 5) роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки; 6) невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після одержання відповідного звернення від Державного концерну "Укроборонпром", акціонерного товариства, cтвореного шляхом перетворення Державного концерну "Укроборонпром", державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну "Укроборонпром" або на момент припинення Державного концерну "Укроборонпром" було його учасником, господарського товариства в оборонно-промисловому комплексі, визначеного частиною першою статті 1 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності", вчинити дії щодо зняття арешту з майна, щодо якого було здійснено заходи із заміни майна, передбачені статтею 11 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності".

Відтак, бездіяльність державного виконавця Личаківського ВДВС у м. Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, до компетенції якого належить зняття арешту за рішенням суду, є неправомірною.

Водночас, вимога зобов`язати Личаківський відділ державної виконавчої служби у місті Львові винести постанову про зняття арешту з квартири АДРЕСА_1 та вчинити дії щодо реєстрації припинення обтяження, а саме - виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про обтяження задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як наведено вище, відповідно до ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», у разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

Отже, обов`язок державного виконавця у разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна прямо визначений законом і не потребує додаткового рішення суду зобов`язального характеру.

Крім того, наведеним вище рішенням суду від 03.06.2026 вже вирішено скасувати арешт на квартиру АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності Курії Львівської Архиєпархії УГКЦ накладений на підставі ухвали від 01.02.2002, ВДВС Личаківського районного управління юстиції (реєстраційний номер обтяження 4824931) та ухвали Личаківського районного суду м. Львова від 01.02.2002 (реєстраційний номер обтяження 4825886), а також скасовано арешт на квартиру АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності Курії Львівської Архиєпархії УГКЦ, накладений на підставі кримінальної справи 144-2022, 12.04.2002, за заявою Франківського РВ УМВС України у Львівський області, ОСОБА_4 виконавець Манчур Р.Я (реєстраційний номер обтяження 4157493).

Крім того, повноваження щодо здійснення відповідних дій відносяться до компетенції самого виконавця, який повинен дотримуватись зазначених вимог закону при проведенні виконавчих дій, а отже зобов`язання виконавця вчинити дії які відносяться до його компетенції і повноважень в силу вимог закону, за переконанням суду, не відповідає засадам пропорційності і фактично нівелює повноваження виконавця.

Зазначена вимога фактично зводиться до прохання суду зобов`язати суб`єкта оскарження виконувати ті функції, які він і покликаний здійснювати в силу положень статті 18, 59 Закону України «Про виконавче провадження», а закон не вимагає прийняття додаткового чи окремого судового рішення щодо зобов`язання виконавця вчиняти ці ж самі заходи.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що скарга в цій частині підлягає частковому задоволенню, а саме виконавця слід зобов`язати розглянути заяву представника скаржника - адвоката Кусого А.В. від 23.07.2026 поданої до Личаківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові про зняття арешту з нерухомого майна та повідомити автора заяви про прийняте рішення у встановлені законом порядку та строки.

Щодо вимоги представника скаржника повідомити про виконання ухвали суду у встановлений строк, суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 447 ЦПК України, судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції. Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому цим розділом.

У даному випадку, встановлення судового контролю за наявності підстав слід здійснювати в межах справи №461/1671/26, як суду першої інстанції, який розглянув справу.

Водночас, підстав вважати, що ухвалу постановлену за результатом розгляд даної скарги не буде виконано у суду на даний час немає.

Крім цього, згідно ч. 1 ст. 453 ЦПК України, про виконання ухвали, постановленої за результатами розгляду скарги, відповідний орган державної виконавчої служби, приватний виконавець повідомляють суд і заявника не пізніше ніж у десятиденний строк з дня її одержання.

Ухвалюючи рішення у даній справі, суд враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, зокрема у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Згідно ч. 1 ст. 452 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.

Зі змісту скарги вбачається, що скаржник очікує понести у зв`язку із розглядом справи 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.3 ст.137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Виходячи з наведеного, суд виходить з того, що доказів на підтвердження таких витрат (документально підтверджених) на момент ухвалення рішення суду не надано.

Керуючись ст. 447-453 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження»,

у х в а л и в :

Скаргу Курії Львівської Єпархії Української греко-католицької церкви, в інтересах якої діє адвокат Кусий Андрій Васильович, на бездіяльність Личаківського відділу державної виконавчої служби у м. Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, боржники - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , заінтересована особа - Львівське районне управління поліції №2 Головного управління Національної поліції у Львівській області задовольнити частково.

Визнати бездіяльність державного виконавця Личаківського ВДВС у м. Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України уповноваженого на виконання рішення Галицького районного суду м. Львова у справі №461/1671/26 від 03.06.2026 щодо не виконання даного рішення суду - неправомірною.

Зобов`язати уповноважених на виконання рішення Галицького районного суду м. Львова у справі №461/1671/26 від 03.06.2026 осіб Личаківського ВДВС у м. Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України розглянути заяву представника скаржника - адвоката Кусого А. В. від 23.07.2026 подану до Личаківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові про зняття арешту з нерухомого майна та повідомити автора заяви про прийняте рішення у встановлені законом порядку та строки

В решті вимог скарги відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повне найменування (ім`я) сторін та інших учасників справи:

скаржник - Курія Львівської Єпархії Української греко-католицької церкви

( 79000, м. Львів, пл. Святого Юра, 5; ЄДРПОУ: 22392807 )

представник адвокат - Кусий Андрій Васильович

( АДРЕСА_4 ; РНОКПП: НОМЕР_1 )

особа, бездіяльність якої оскаржується -

Личаківський відділ державної виконавчої служби у м. Львові

Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України

( 79019, м. Львів, пр. Чорновола, 39; ЄДРПОУ: 35009358 )

боржники - ОСОБА_2

( АДРЕСА_5 )

ОСОБА_3

( АДРЕСА_5 )

заінтересована особа -

Львівське районне управління поліції №2

Головного управління Національної поліції у Львівській області

( 70913, м. Львів, вул. Чупринки, 65; ЄДРПОУ: 40108833 )

Повний текст ухвали складено 01 жовтня 2026року.

Головуючий суддя В.В. Стрельбицький