У Х В А Л А
Справа № 240/3369/26
01 жовтня 2026 року м. Вінниця
Суддя-доповідач Сьомого апеляційного адміністративного суду Сапальова Т.В., розглянувши заяву Військової частини НОМЕР_1 про усунення недоліків апеляційної скарги на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 03 червня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії,
В С Т А Н О В И В :
Відповідно до рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 03 червня 2026 року позов задоволено.
Не погодившись із судовим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.
Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 21 вересня 2026 року залишив її без руху та запропонував скаржнику в десятиденний строк виконати вимоги ухвали та усунути виявлені недоліки апеляційної скарги.
28 вересня 2026 року до Сьомого апеляційного адміністративного суду надійшла заява Військової частини НОМЕР_1 про усунення недоліків апеляційної скарги та відстрочення сплати судового збору у зв`язку з відсутністю коштів для сплати судового збору, розглянувши яке, суд зазначає наступне.
За приписами частини першої статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Відповідно до частин першої, другої статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно з ч.1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або позивачами є: військовослужбовці; батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.
Частиною другою цієї ж статті закріплено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Проте, апелянт не є суб`єктом, на якого розповсюджується дія законодавства щодо зменшення розміру судового збору, звільнення від його сплати, відстрочення або розстрочення сплати, а тому відсутні підстави для задоволення клопотання про відстрочення сплати судового збору.
Оцінюючи доводи заяви щодо поновлення строку на апеляційне оскарження, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Отже, для поновлення пропущеного процесуального строку, встановленого законом, необхідно встановити наявність поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження, які об`єктивно перешкоджали особі вчасно подати апеляційну скаргу.
Поважними причинами пропуску строку апеляційного оскарження визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Щодо доводів заявника, як на поважну причину пропуску строку на апеляційне оскарження, про те, що представники Військової частини НОМЕР_1 залучені до виконання бойових спеціальних завдань та знаходяться у зв`язку з цим в зоні бойових дій, залучаються до надання консультацій командуванню щодо дотримання норм міжнародного гуманітарного права, правил застосування сили та щодо проведення інструктажу особового складу з їх неухильного виконання, то колегія суддів вважає їх безпідставними, з огляду на наступне.
Так, нормами КАС України не встановлено вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку.
При цьому, дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними. У випадку пропуску строку звернення до суду з апеляційною скаргою, підставами для визнання поважними причин такого пропуску є лише наявність обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Питання поновлення строку на апеляційне оскарження судових рішень у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку, виходячи з доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Крім того, зазначаючи про задіяння всіх військовослужбовців до виконання бойових завдань у зв`язку із введення воєнного стану не підтверджено доказами, які б підтверджували відсутність працівників на робочому місці у період, на який припадає подання апеляційної скарги.
Колегія суддів не заперечує, що вказані обставини могли утруднити дотримання строку на апеляційне оскарження, однак вказані доводи не підтверджені достатніми та належними доказами, що всі працівники (весь особовий склад) Військової частини НОМЕР_1 у період подання апеляційної скарги були задіяні до виконання бойових завдань і не могли з об`єктивних причин вчасно подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції у цій справі.
Наведений висновок узгоджуються з висновком Верховного Суду, зробленими в постановах від 14.09.2023 року в справі №520/25136/21, від 25.11.2023 року в справі №380/14222/22, та в ухвалі Верховного Суду від 26.06.2024 в справі №480/1120/22.
Колегія суддів також звертає увагу на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 23.03.2023 у справі № 761/28821/20, де наголошувалось на тому, що за практикою Верховного Суду введення воєнного стану може бути визнано судом поважною причиною пропуску відповідного процесуального строку або його продовження за умови, якщо пропуск строку знаходиться в прямому причинному зв`язку з такою обставиною. Верховний Суд у вищевказаній постанові відзначав, що саме лише посилання на введення воєнного стану на території України не може бути поважною причиною для поновлення або продовження відповідного процесуального строку для органу державної влади без зазначення конкретних обставин, які вплинули на своєчасність звернення до суду та без надання відповідних доказів того, як саме введення воєнного стану вплинуло на роботу такого органу, що, в свою чергу, обумовило пропуск відповідного строку або необхідність його продовження.
Проте, суд апеляційної інстанції вважає, що зазначені апелянтом обставини не можуть бути поважними підставами для поновлення строку звернення до суду з апеляційною скаргою, оскільки Військова частина НОМЕР_1 є юридичною особою із певним штатом працівників, зокрема і працівників штабу, які виконують в тому числі і роботу з підготовки і подачі апеляційних скарг та які не входять до складу військовослужбовців, виконуючих бойові завдання, а отже зазначені обставини не є безумовною підставою для поновлення строку звернення до суду з апеляційною скаргою Військовій частині НОМЕР_1 .
Скаржником до заявленого клопотання не долучено доказів з метою підтвердження вказаних обставин, зокрема, щодо того, що всі працівники (весь особовий склад) Військової частини НОМЕР_1 у період подання апеляційної скарги були задіяні до виконання бойових завдань.
Труднощі в організації належного виконання обов`язків працівників не є об`єктивними та непереборними обставинами, які перешкоджають оскаржити судові рішення в межах встановленого законодавством строку апеляційного оскарження.
Доказів на підтвердження наявності обставин, які перешкоджали апелянту своєчасно оскаржити судове рішення до суду не надано.
Колегія суддів зауважує, що неналежна організація процесу із оскарження судового рішення з боку відповідальних осіб, виникнення організаційних складнощів у суб`єкта владних повноважень для своєчасного подання апеляційної скарги є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Відповідач, що діє від імені держави, як суб`єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від організаційних складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов`язків, в тому числі і щодо вчасного подання апеляційної скарги.
Аналогічний висновок викладений в постанові Верховного Суду від 22 квітня 2024 року у справі № 440/17243/23.
Наведені апелянтом підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції є неповажними, оскільки це є лише недоліками в організації представництва інтересів відповідача в судах, що не може бути поважною причиною для поновлення строку на апеляційне оскарження.
Доказів існування інших непереборних обставин, які перешкоджали відповідачу скористатись правом на звернення з апеляційною скаргою, не наведено.
Крім того, статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, у тому числі й органів державної влади.
Згідно з частиною 2 статті 44 КАС України учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.
Відповідно до пункту 6 частини 5 статті 44 КАС України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Зважаючи на пропуску строку на апеляційне оскарження, клопотання про поновлення пропущеного строку вимагає додаткового обґрунтування та підтвердження належними доказами.
Відповідно до ч.2 ст.121 КАС України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
З огляду на вказані обставини вважаю за необхідне продовжити скаржнику строк усунення недоліків апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст.121, 298 КАС України, суд
У Х В А Л И В :
відмовити в задоволенні клопотання Військової частини НОМЕР_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Відмовити в задоволенні клопотання Військової частини НОМЕР_1 про відстрочення сплати судового збору.
Продовжити апелянту строк для усунення недоліків апеляційної скарги.
Запропонувати особі, яка подала апеляційну скаргу, протягом п`яти днів з моменту отримання ухвали усунути виявлені недоліки апеляційної скарги та подати заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження судових рішень, у якій вказати поважні причини пропуску такого строку та надати відповідні докази на підтвердження вказаних обставин, також долучити документ про сплату судового збору.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи в мережі Інтернет на офіційному вебпорталі судової влади України за посиланням: https://court.gov.ua/fair/sud4856/.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Сапальова Т.В.