Постанова № 140271101 у справі № 926/377/26 від 28.09.2026

Постанова від 28.09.2026 у господарській справі № 926/377/26 (категорія «Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів (крім категорій 201000000-208000000)»). Суд: Західний апеляційний господарський суд, суддя Іванчук Світлана Володимирівна.

Справа	№ 926/377/26
Суд	Західний апеляційний господарський суд
Суддя	Іванчук Світлана Володимирівна
Форма рішення	Постанова
Форма судочинства	Господарське
Категорія	Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів (крім категорій 201000000-208000000)
Дата ухвалення	28.09.2026
Надійшло до реєстру	03.10.2026
Оригінал	reyestr.court.gov.ua/Review/140271101

Сторони-компанії

ТОВ «Пері Україна» учасник, ЄДРПОУ 31032954
ТОВ «ЗИЗИФУС» учасник, ЄДРПОУ 44510834
ТОВ «РС ГРУП» учасник, ЄДРПОУ 45055505

Лист, коли відкриється Pro

Моніторинг, сповіщення і вивантаження на всіх сайтах мережі Initask. Залиште пошту, і ми напишемо в день запуску.

Текст рішення

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 року м. Львів Справа № 926/377/26

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого (судді-доповідача): Іванчук С.В., суддів: Зварич О.В., Степанюк Н.Л., за участю секретаря судового засідання Федак В.В., розглянувши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1 б/н від 04.06.2026 (вх. №01-05/1790/26, №01-05/1791/26)

на рішення Господарського суду Чернівецької області від 08.05.2026, (суддя Гушилик С.М, повне рішення складено та підписано 13.05.2026)

та на додаткове рішення Господарського суду Чернівецької області від 19.05.2026 (суддя Гушилик С.М, повне рішення складено та підписано 19.05.2026)

у справі №926/377/26

за позовом ТзОВ Пері Україна

до відповідача-1: ТзОВ «Зизифус»

до відповідача-2: ТзОВ «РС Груп»

до відповідача-3: ОСОБА_2

до відповідача-4: ОСОБА_1

про солідарне стягнення заборгованості в розмірі 1 465 285,04 грн

За участю представників сторін:

від позивача: Малеванчук Ігор Володимирович (в режимі відеоконференції)

від відповідача-1: Кирилюк Тетяна Анатоліївна (в режимі відеоконференції)

від відповідача-4 (скаржника): Василинчук Альона Василівна (в режимі відеоконференції)

від інших учасників: не з`явились

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовної заяви, оскаржуваного рішення та додаткового рішення суду першої інстанції.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Пері Україна» звернулося до Господарського суду Чернівецької області з вимогою про солідарне стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Зизифус», Товариства з обмеженою відповідальністю «РС Груп», ОСОБА_2 та ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 1465285,04 грн за договором №СО-25-0000477 від 15.04.2025 року про оперативну оренду обладнання.

В обґрунтування позовних вимог позивач покликається на те, що між ним та ТзОВ «Зизифус» 15.04.2025 року укладено договір оренди обладнання №СО-25-0000477, згідно якого останній надає орендарю у тимчасове оплатне користування будівельну опалубку Peri (в т.ч. окремі елементи опалубки, спеціалізовану тару для її транспортування), іменовану надалі "обладнання", асортимент, кількість, і вартість якого вказуються в актах прийому-передачі, що є невід`ємною частиною цього договору. У зв`язку із несплатою наданих послуг з оренди, послуг транспортування обладнання, послуг з ремонту обладнання, вартість пошкодженого обладнання та вартість повернутого обладнання, у ТзОВ «Зизифус» утворилась заборгованість в розмірі 1465285,04 грн, яку позивач просить стягнути.

13.05.2026 від представника позивача, адвоката Малеванчука І.В., до Господарського суду Чернівецької області надійшла заява про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат в розмірі 30 000,00 грн, в якій він також просить розглянути клопотання без його участі.

Обґрунтовуючи подану заяву позивач посилається на те, що ним були понесені витрати на професійну правничу допомогу адвоката пов`язані з розглядом справи №926/377/26 відповідно до укладеного з адвокатом Малеванчуком І.В. договору про надання правової допомоги від 01.02.2024 року та на підставі документів, що підтверджують такі витрати, а тому заявник просить стягнути з відповідачів витрати на професійну правничу допомогу в загальному розмірі 30000,00 грн, які розподілити між усіма відповідачами порівну.

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 08.05.2026 позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Стягнуто солідарно з ТзОВ «Зизифус», з ТзОВ «РС Груп», ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Пері Україна» заборгованість в розмірі 1465285,04 грн.

Стягнуто з ТзОВ «Зизифус» на користь ТзОВ «Пері Україна» судовий збір в розмірі 4396,03 грн. Стягнуто з ТзОВ «РС Груп» на користь ТзОВ «Пері Україна» судовий збір в розмірі 4396,03 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТзОВ «Пері Україна» судовий збір в розмірі 4396,03 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Пері Україна» судовий збір в розмірі 4396,03 грн.

Місцевий господарський суд, ухвалюючи оскаржуване рішення, дійшов таких висновків:

- судом встановлено, що сторони підписали договір без застережень, поставили на договорі свої печатки, договір виконувався сторонами, про що свідчать акти виконаних робіт та докази сплати, отже, суд вважає договір укладено належним чином, та є таким, що підлягає виконанню;

- згідно з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань громадянка ОСОБА_1 , є засновником та кінцевим бенефіціаром ТзОВ «Зизифус», а громадянин ОСОБА_2 є керівником ТзОВ «РС Груп»;

- ТзОВ «РС Груп», громадянин ОСОБА_2 та громадянка ОСОБА_1 отримали вимоги щодо свого обов`язку сплатити заборгованість, яка виникла у ТзОВ «Зизифус», отже зобов`язані солідарно відповідати перед позивачем за неналежне виконання ТзОВ «Зизифус» умов договору оренди обладнання, тому позовні вимоги щодо солідарного стягнення збитків за неналежне виконання договору оренди обладнання №СО-25-0000477 від 15.04.2025 є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволенню;

Додатковим рішенням Господарського суду Чернівецької області від 19.05.2026 року заяву адвоката Малеванчука І.В, який діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю Пері Україна, за вх.№1953 від 13.05.2026 року про прийняття додаткового рішення щодо розподілу судових витрат по справі №926/377/26 задоволено в повному обсязі.

Стягнуто з ТзОВ «Зизифус» на користь ТзОВ «Пері Україна» понесені витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7500,00 грн. Стягнуто з ТзОВ «РС Груп» на користь ТзОВ «Пері Україна» понесені витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7500,00 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТзОВ «Пері Україна» понесені витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7500,00 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Пері Україна» понесені витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7500,00 грн.

Короткий зміст вимог та узагальнених доводів учасників справи.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 звернулась до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Чернівецької області від 08.05.2026 у справі № 926/377/26 про задоволення позовних вимог ТзОВ «Пері Україна» до ТзОВ «Зизифус», ТзОВ «РС Груп», ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про солідарне стягнення заборгованості в розмірі 1 465 285,04 грн., а також про стягнення судового збору з відповідачів та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі; скасувати додаткове рішення Господарського суду Чернівецької області від 19.05.2026 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у стягненні судових витрат повністю.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що оскаржувані рішення ухвалені без з`ясування обставин, що мають значення для справи, за недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, та з порушенням норм матеріального та процесуального права. Відповідач покликається на такі доводи:

- суд прийшов до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідачів заборгованості на підставі неналежних та недопустимих доказів, зокрема всі первинні документи, на підставі яких суд встановив наявність заборгованості (акти приймання-передачі обладнання, акти виконаних робіт та транспортних послуг, тощо) були підписані від імені ТзОВ «Зизифус» технічним директором Рибаком О.В., що не уповноважений підписувати будь-які документи від імені товариства;

- суд не обґрунтував достатньою мірою відхилення доводів представника Відповідача-1 про те, що договір оперативної оренди обладнання №СО-25-0000477 від 15.04.2025р. був укладений директором ТзОВ «Зизифус» Якубовичем М.В. з порушенням процедури укладення значного правочину, що передбачена ст. 44 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»;

- суд першої інстанції безпідставно відмовив у призначенні почеркознавчої експертизи;

- позивач не надав належних та допустимих доказів отримання ОСОБА_1 вимоги про сплату заборгованості до моменту звернення до суду;

- місцевий господарський суд безпідставно відмовив і іншому учаснику процесу адвокату Кирилюк Т.А., що представляє інтереси відповідача-1 у відкладенні судового засідання у зв`язку із хворобою, в той час як в матеріалах справи міститься довідка з медичного закладу про те, що адвокат дійсно потребував лікування та з поважних причин не прибув до суду;

- гарантійний платіж був використаний неправильно, позивач безпідставно зарахував його собі на власний розсуд;

- позивач міг, але не скористався своїм правом надати докази понесених витрат на правничу допомогу до закінчення розгляду справи - 08.05.2026р., причини поважності їх неподання до закінчення судових дебатів - відсутні;

У відзиві на апеляційну скаргу позивач наводить такі аргументи на спростування доводів скаржника:

- відповідно п.12.10 спірного договору представник сторони, який підписує договір має всі передбачені чинним законодавством і установчими документами сторони повноваження представляти сторону і підписувати від її імені договір; не вимагається ніяких попередніх/наступних схвалень стороною договору; не існує ніяких обмежень щодо підписання договору; за наявності будь-яких обмежень щодо юридичної дії цього договору, сторона цього договору зобов`язана повідомити про це іншу сторону негайно, вчинити всі необхідні дії щодо усунення зазначених обмежень та належного виконання умов цього договору до моменту їх усунення;

- у разі наявності печатки орендаря на акті прийому-передачі, що засвідчує підпис його представника, такий акт прийому-передачі вважається підписаним уповноваженим представником орендаря та має юридичну силу;

- у разі неповернення (несвоєчасного повернення) підписаного та скріпленого печаткою орендаря акту наданих послуг і відсутності письмової мотивованої відмови орендаря від підписання цього акту (із доданням відповідного розрахунку на підставі підписаних сторонами актів прийому-передачі обладнання), такий акт і сума орендної плати в грошовому вираженні вважаються беззастережно визнаними орендарем, а послуга є такою, що прийнята в повному обсязі (на вказану в акті прийому-передачі суму) (п.4.2.3 договору);

- первинні бухгалтерські документи (акти виконаних робіт) фіксують лише факт вчинення господарської операції (надання послуг) та не є правочином, відповідно довіреність на підписання таких актів з огляду на норми чинного законодавства України та судової практики не вимагається;

- у разі наявності декількох невиконаних зобов`язань орендодавець самостійно і на власний розсуд визначає черговість зарахування суми гарантійного платежу в погашення відповідної заборгованості, визначеної в п. п. 9.4 цього договору (п.п.9.5.2 договору); зарахування суми гарантійного платежу орендодавець здійснює протягом дії цього договору або після закінчення (припинення) договору згідно із п. 3.3. п. 3.4. договору, про що (факт і порядок зарахування) орендодавець повідомляє орендаря письмово. (п.п.9.5.3.);

- вимоги позивача про погашення заборгованості по договору направлялися позивачем у чіткій відповідності до договорів поруки; твердження апелянта про неналежне повідомлення поручителя про наявність заборгованості по договору не відповідає фактичним обставинам справи та наявним доказам;

- ОСОБА_1 є єдиним засновником та кінцевим бенефіціарним власником ТзОВ «Зизифус», що підтверджується витягом з єдиного державного реєстру юридичних осіб, та відповідно не могла не знати про наявність заборгованості перед позивачем;

- скаржник мала достатньо часу для подання клопотання про проведення експертизи в строки встановлені нормами ГПК України, а тому місцевий господарський суд вжив всіх необхідних заходів для забезпечення принципу змагальності сторін господарського спору.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач-1 зазначає таке:

- акти приймання-передачі послуг та інші первинні документи від імені ТОВ «Зизифус» підписувалися технічним директором ОСОБА_2 , який відповідно до посадової інструкції не наділений повноваженнями діяти від імені товариства; крім того, пунктом 6.4 спірного договору прямо передбачено, що представники сторін при підписанні актів повинні діяти на підставі належним чином оформлених довіреностей;

- відповідно до п. 6.10, 6.11 та 6.13 договору, факт пошкодження або забруднення обладнання підлягає обов`язковій фотофіксації; однак жодних фотоматеріалів, які б підтверджували наявність пошкоджень, забруднення обладнання, їх характер та обсяг, позивачем до матеріалів справи не подано;

- позивач в односторонньому порядку спрямував гарантійний платіж на погашення сумнівних нарахувань за ремонт та очистку обладнання, а також на відшкодування вартості майна, пошкодження якого належними доказами не підтверджене;

- відсутність належного повідомлення поручителів свідчить про те, що на момент подання позову у них не виник обов`язок щодо виконання зобов`язання боржника, а отже відсутні правові підстави вважати, що їхніми діями було порушено права позивача;

- суд безпідставно відмовив представнику відповідача-1 у задоволенні клопотання про відкладення судового засідання у зв`язку з неможливістю участі в судовому розгляді з поважних причин, а саме у зв`язку із станом здоров`я та необхідністю проходження лікування.

Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.06.2026 апеляційну скаргу розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Іванчук С.В., члени колегії судді Міліціанов Р.В., Степанюк Н.Л.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 09.06.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 б/н від 04.06.2026 (вх.№01-05/1790/26, №01-05/1791/26) на рішення від 08.05.2026 та на додаткове рішення Господарського суду Чернівецької області від 19.05.2026 у справі №926/377/26. Призначено розгляд справи на 30.06.2026.

15.06.2026 позивач подав відзив (вх.01-04/5074/26), в якому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, оскаржуване рішення залишити без змін.

19.06.2026 відповідач-1 подав відзив (вх.01-04/5270/26 від 22.06.2026), в якому просить скасувати рішення Господарського суду Чернівецької області від 08.05.2026 та додаткове рішення від 19.05.2026 у справі № 926/377/26 з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

У зв`язку із тимчасовою непрацездатністю судді-члена колегії Міліціанова Р.В. відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.06.2026 апеляційну скаргу розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Іванчук С.В., члени колегії судді Зварич О.В., Степанюк Н.Л.

29.06.2026 скаржник подав клопотання (вх.№01-05/2105/26) про призначення судово-почеркознавчої експертизи.

29.06.2026 позивач подав заперечення (вх.№01-04/5521/26 від 30.06.2026) на клопотання апелянта про проведення судово-почеркознавчої експертизи.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 30.06.2026 враховуючи розумність строків розгляду, відкладено розгляд справи на 03.09.2026.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 03.09.2026 відкладено розгляд справи на 28.09.2026.

В судовому засіданні 28.09.2026 розглянуто клопотання скаржника про призначення почеркознавчої експертизи та відмовлено у його задоволенні враховуючи наступне :

Скаржник обґрунтовує подане клопотання тим, що місцем укладення договору поруки вказано в м. Бровари, Київської області, однак ОСОБА_1 особисто там не була і жодних документів з позивачем не підписувала. Крім того, жодних документів на підпис вона не отримувала ні поштою, ні будь-якими іншими способами та засобами. Також, представник заявника зазначає, що їй не відомо ким та коли були надані та розголошені її паспортні дані. Крім того, звертає увагу суду на те, що ОСОБА_1 перебуває у поважному віці, що істотно ускладнює для неї можливість пересування та здійснення поїздок на далекі відстані.

Оскільки, у задоволенні даного клопотання було відмовлено судом першої інстанції, воно заявляється повторно в суді апеляційної інстанції. Заявник просить на вирішення почеркознавчої експертизи поставити наступне питання:« 1. Чи виконаний підпис у Договорі поруки №СО-25-0000569 від 15.04.2025р ОСОБА_1 , чи іншою особою?» Оскільки, позивачем надано копію договору поруки №СО-25- 0000569 від 15.04.2025р та зазначено у позовній заяві про наявність в нього оригіналу цього договору просить витребувати у позивача договір поруки №СО-25-0000569 від 15.04.2025 для забезпечення проведення почеркознавчої експертизи.

Позивач в поданому запереченні на клопотання про проведення судово-почеркознавчої експертизи зазначив, що ОСОБА_1 є не тільки поручителем по договору поруки, а єдиним засновником та кінцевим бенефіціарним власником ТзОВ «Зизифус», що підтверджується витягом з єдиного державного реєстру юридичних осіб, та який міститься в матеріалах судової справи. Відповідно засновник (поручитель) не могла не знати про наявність заборгованості по договору №СО-25-0000477 від 15.04.2025 та про підписання такого договору ТзОВ «Зизифус», а відповідно і нею. Додатковим підтвердженням факту підписання ОСОБА_1 договору поруки є інформація про її персональні дані (серія та номер паспорта, ким та коли виданий, дата її народження та ідентифікаційний номер), які зазначені в договорі поруки.

На думку позивача, з матеріалів судової справи випливає, що подані позивачем докази не є суперечливими та підтверджують розмір заборгованості по договору оренди та підтверджують факт підписання договору поруки відповідачем-4. Відтак, позивач просить залишити подане ОСОБА_1 клопотання про призначення судово-почеркознавчої експертизи - без задоволення.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про судову експертизу» визначено, що судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об`єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду.

При цьому, експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи. Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення (аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24.01.2018 у справі №907/425/16; від 24.01.2018 у справі №917/50/17).

Призначення експертизи є правом, а не обов`язком господарського суду, при цьому, питання призначення експертизи вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням предмета, підстав позову та обставин справи (аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.04.2021 у справі № 927/685/20).

З матеріалів справи встановлено, що питання необхідності призначення почеркознавчої та судово-технічної експертиз були предметом розгляду місцевого господарського суду, який відмовив у задоволенні відповідного клопотання.

Місцевий господарський суд зокрема зазначив, що предметом спору є вимога про стягнення заборгованості в розмірі 1465285,04 грн, яка виникла внаслідок порушення умов договору №СО-25-0000477 від 15.04.2025 року про оперативну оренду обладнання ТОВ "Зизифус", тоді як громадянка ОСОБА_1 , яка згідно витягу з ЄДР є засновником даного товариства, у розгляді справи по суті, з порушенням усіх процесуальних строків заявила про призначення почеркознавчої експертизи договору поруки, жодним чином не обґрунтовуючи проведення такої експертизи. Клопотання про призначення експертизи заявлено на стадії розгляду справи по суті, а саме перед початком судового засідання 08.05.2026 року, однак клопотання про поновлення строку для подачі такого клопотання процесу не заявлено, що суперечить процесуальним нормам.

Як вбачається із матеріалів справи ухвалою суду від 02.02.2026 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 23.02.2026 року. Ухвалою суду від 23.02.2026 року відкладено підготовче засідання на 18.03.2026 року. Ухвалою суду від 18.03.2026 року відкладено підготовче засідання на 03.04.2026 року. Ухвалою суду від 03.04.2026 року закрито підготовче засідання та призначено справу до розгляду по суті на 01.05.2026 року. В судовому засіданні 01.05.2026 року суд оголосив перерву до 08.05.2026 року.

08.05.2026 року від представника відповідача 4 надійшло клопотання про призначення судово-почеркознавчої експертизи (вх.№1874). Представниця відповідача 4 підтримала дане клопотання покликаючись на те, що ОСОБА_1 договір поруки не підписувався, про укладання такого договору вона не знала, а відтак представниця просила призначити судово-почеркознавчу експертизу. В свою чергу, представник позивача просив відмовити в задоволенні клопотання про призначення експертизи посилаючись на те, що воно подане поза межами процесуальних строків.

Ухвала суду про відкриття провадження у справі від 02.02.2026 року була скерована усім учасникам справи, у тому числі відповідачам,1,2,3,4 та від яких повернулась на адресу суду з відміткою поштового відділення зв`язку «Укрпошта» адресат відсутній».(Том 1 арк. спр. 150-161). Повідомлення про іншу адресу відповідач -4 до суду не скеровувала. На виконання обов`язку щодо повідомлення усіх учасників справи про час, дату та місце розгляду справи, зокрема відповідачі повідомлені, шляхом надіслання ухвал суду на їх юридичну адресу, які підтверджуються витягами з ЄДР: на адресу ОСОБА_1 " АДРЕСА_1 ", на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "РС Груп" "58004, м.Чернівці, вул.Мукачівська, б.7-Б" на адресу ОСОБА_2 " АДРЕСА_2 " .

Відповідно до ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення зокрема є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, відповідно до вимог ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення відповідачу 4- ОСОБА_1 є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, а саме 25.02.26р.

Ухвалою суду від 03.04.2026 року закрито підготовче засідання та призначено справу до розгляду по суті на 01.05.2026 року, яку відповідач-4 ОСОБА_1 отримала 08.04.26р., що підтверджується рекомендованим поштовим повідомленням №068080073813 (Том 1 арк.спр.68).

Клопотання про призначення експертизи подано на стадії розгляду справи по суті, а саме 08.05.2026 року, однак клопотання про поновлення строку для подачі такого клопотання не заявлено, про поважність причин пропуску строку, не вказано.

Відповідно до ст.80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Згідно із ч.1 ст.118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.119 ГПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Відповідно до ст.207 ГПК України головуючий з`ясовує, чи мають учасники справи заяви чи клопотання, пов`язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, та вирішує їх після заслуховування думки інших присутніх у судовому засіданні учасників справи. Суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідачем 4 не заявлено клопотання про поновлення строків на подання клопотання про призначення експертизи та поважні причини не заявлення клопотання на стадії підготовчого провадження у справі, не наведені.

Згідно із ч.3 ст.195 ГПК України провадження у справі на стадії її розгляду по суті зупиняється тільки з підстав, встановлених пунктами 1-3-1 частини першої статті 227 та пунктом 1 частини першої статті 228 цього Кодексу.

Відтак, враховуючи встановлені обставини, зокрема щодо належного повідомлення відповідача -4 про дату час судового розгляду зокрема ухвалою про відкриття провадження у справі, неодноразові відкладення розгляду справи, відсутність поважних причин заявлення даного клопотання в підготовчому провадженні та вимоги ст. 207,195 ГПК України, у суду були відсутні правові підстави для задоволення заявленого клопотання про призначення експертизи, відтак місцевий суд дійшов вірних висновків.

Щодо заявленого клопотання в суді апеляційної інстанції, колегія судів зазначає, що відповідно до частини восьмої статті 80 ГПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим і залежить насамперед від позиції сторін спору, а також доводів і заперечень, якими вони обґрунтовують свою позицію. Предмет доказування формується, з урахуванням підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права (постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 910/4994/18, постанови Верховного Суду від 10.07.2024 у справі № 914/1574/23, від 02.07.2024 у справі № 910/12295/23, від 14.05.2024 у справі № 910/4437/23).

Заключною стадією процесу доказування є дослідження та оцінка доказів судом. Дослідження доказів - це процесуальна діяльність суду та інших учасників господарського процесу щодо безпосереднього сприйняття і вивчення в судовому засіданні фактичних даних, якими сторони обґрунтовують свої вимоги чи заперечення, а проведеною оцінкою доказів завершується весь процес доказування. Результати оцінки доказів знаходять відображення в мотивувальній частині судового рішення, в якому суд зобов`язаний вказати, які факти судом встановлені, на основі яких доказів, які докази були відкинуті судом і з яких мотивів. Оцінка зібраних доказів здійснюється з точки зору їх достовірності, повноти, несуперечності, достатності на основі внутрішніх переконань.

Відповідно до частини п`ятої статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з частинами першою-третьою статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Єдиний випадок, коли можливим є прийняття судом доказів з порушенням встановленого строку, це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії, тягар доведення яких також покладений на учасника справи.

Отже, норми процесуального законодавства надають детальну регламентацію строків подання доказів, що об`єктивно мінімізує можливі випадки зловживання правами у сфері доказування.

Суд звертає увагу, що зазначена законодавча регламентація відповідає процедурі повного розкриття доказів (discovery). По суті зазначені норми спрямовані на зміщення акценту зі стадії розгляду справи по суті на стадію підготовчого провадження, під час якого і має відбуватися збір процесуального матеріалу і так званий обмін змагальними паперами, що забезпечує розгляд справи у розумні строки. Зазначене свідчить про посилення ролі підготовчого провадження у структурі загального позовного провадження.

Випадки дослідження апеляційним судом нових доказів можуть бути, зокрема, наступними:

1) докази існували на час розгляду справи у суді першої інстанції, але особа, яка їх подає до апеляційного суду, не знала і не могла знати про їх існування;

2) докази існували на час розгляду справи в суді першої інстанції і учасник процесу знав про них, однак з об`єктивних причин (не залежних від нього) не міг надати їх до суду;

3) суд першої інстанції помилково виключив із судового розгляду надані учасником процесу докази, що могли мати значення для справи;

4) суд першої інстанції необґрунтовано відмовив учаснику процесу у дослідженні доказів, що могли мати значення для справи (необґрунтовано відмовив у призначенні експертизи, витребуванні доказів, коли їх подання суду для нього становило певні труднощі тощо).

5) наявні інші поважні причини їх ненадання до суду першої інстанції, де відсутні умисел чи недбалість особи, яка їх подає, або вони не досліджені цим судом внаслідок інших процесуальних порушень.

Наведене вище підтверджується сталою й незмінною практикою Верховного Суду (різних юрисдикцій) з цього процесуального питання, яке має важливий вплив на дотримання принципів судочинства: змагальності, диспозитивності, рівності всіх учасників судового процесу, правової визначеності.

Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 18.11.2020 у справі № 910/11152/19, від 18.06.2020 у справі № 909/965/16, від 28.07.2020 у справі № 904/2104/19, від 03.09.2024 у справі № 903/753/22.

Подаючи докази, які не були подані до суду першої інстанції, учасник справи повинен мотивувати, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції у встановлений строк, а також зазначити, які саме докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від особи, яка їх подає, були надані суду апеляційної інстанції (постанова Верховного Суду від 18.11.2020 у справі № 910/11152/19).

Як визначено статтею другою Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності і диспозитивності. Це означає, зокрема, що обов`язок доказування тих чи інших обставин лежить на стороні, а суд, крім випадків, встановлених цим Кодексом, не зобов`язаний збирати докази. (ч. 3 ст. 2, ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 14 ГПК України)

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Стаття 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Сприяння своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи, подання всіх наявних доказів в порядку та строки, встановлені законом, віднесено статтею 42 ГПК України до обов`язку учасників справи.

Водночас, згідно з ч. 2 ст. 14 ГПК України, учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, і відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України, несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням тих чи інших процесуальних дій.

Отже, скаржник, заявляючи клопотання про призначення експертизи, фактично ставить питання про отримання та дослідження додаткових доказів на стадії апеляційного перегляду, не обґрунтовуючи належним чином наявності виняткових обставин, які відповідно до статті 269 ГПК України унеможливили подання таких доказів до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання скаржника призначення експертизи.

Оскільки вимога про витребування в позивача оригіналу договору поруки №СО-25-0000569 від 15.04.2025 заявлена виключно з метою забезпечення проведення почеркознавчої експертизи, відсутність підстав для її призначення виключає необхідність задоволення й цієї похідної вимоги.

За таких обставин, з урахуванням поданого позивачем заперечення, колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про призначення судової почеркознавчої експертизи та витребування оригіналу договору поруки №СО-25-0000569 від 15.04.2025.

Ухвали суду доставлено учасникам справи та їх представникам, що підтверджується довідками про доставку електронних листів до електронних кабінетів, та скеровано зокрема відповідачу 4 за поштовою адресою.

У судовому засіданні 28.09.2026 представник скаржника та відповідача-1 підтримали вимоги апеляційної скарги. Представник позивача проти задоволення вимог апеляційної скарги заперечив, просив залишити оскаржувані рішення суду першої інстанції без змін.

Інші учасники явки представників в судове засідання не забезпечили, причин неявки суду не повідомили.

Відповідно до ч. 12 ст.270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Виходячи із норм ст. 129 Конституції України, ст. 2 ГПК України, своєчасний розгляд справи є одним із завдань судочинства, що відповідає положенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права кожного на справедливий розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Зважаючи на те, що явка сторін у справі обов`язковою не визнавалась, участь судовому засіданні є правом, а не обов`язком сторони, матеріали справи є достатніми для перевірки правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів прийшла до висновку, що відповідно до частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, апеляційну скаргу може бути розглянуто за наявними в справі матеріалами.

Відповідно до ст. 240 ГПК України у судовому засіданні 28.09.2026 проголошено вступну та резолютивну частини постанови Західного апеляційного господарського суду.

Строки розгляду справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи.

Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) господарського судочинства відповідно до пункту 10 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним вважається строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

При цьому, Європейський Суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (див. рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України, №4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, №32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Таким чином, суд, враховуючи обставини справи, застосовує принцип розумного строку тривалості провадження відповідно до зазначеної вище практики Європейського суду з прав людини.

Межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Пері Україна» (далі - орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Зизифус» (далі - орендар) укладено договір оперативної оренди обладнання №СО-25-0000477 від 15.04.2025 року (далі - договір оренди), згідно якого договору орендодавець надає орендарю у тимчасове оплатне користування (оренду) будівельну опалубку Peri (в т.ч. окремі елементи опалубки, спеціалізовану тару для її транспортування), іменовану надалі "обладнання", асортимент, кількість, і вартість якого вказуються в актах прийому-передачі, що є невід`ємною частиною цього договору (п.1.1 договору). (Том 1, а.с. 9).

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб -підприємців та громадських формувань Товариство з обмеженою відповідальністю «Пері Україна`код 31032954, зареєстровано за місцезнаходженням м.Бровари, Об`їздна дорога, будинок 60, засновником вказано ТзОВ «Пері Україна Проперті».

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб -підприємців та громадських формувань ТзОВ «Зизифус» код 44510834 зареєстровано за місцезнаходженням м.Чернівці, пров Ходорівський 4-й буд.1 А, засновником вказано ОСОБА_1 .

Згідно з п.1.2, договору оренди обладнання надається в оренду для використання орендарем на будівельному майданчику за адресою: вул.Галицький Шлях, 21, м.Чернівці.

Передача обладнання в оренду (з оренди) здійснюється на підставі акту (ів) прийому-передачі. Асортимент обладнання, яке передається орендарю узгоджується сторонами додатково (п.п.2.1, 2.2 договору оренди).

У відповідності до п.2.3 договору оренди, обладнання, що передається в оренду за цим договором є власністю орендодавця і належить до його основних фондів. Амортизаційні відрахування на обладнання нараховуються орендодавцем і використовуються на його повне відновлення. Покращення обладнання, що здійснюється за рахунок амортизаційних відрахувань, є власністю орендодавця. Поточний і капітальний ремонт обладнання здійснюється орендодавцем. Орендар не має права здійснювати будь-які зміни (покращення, ремонт тощо) обладнання (п.2.3 договору оренди).

Пунктом 3.1 договору оренди передбачено, що договір набирає чинності та вважається укладеним з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами зобов`язань за цим договором. Цей договір є договором найму, який укладений на невизначений строк відповідно до ст.763 Цивільного кодексу України.

Датою початку строку оренди обладнання вважається дата підписання акту приймання-передачі обладнання в оренду повноважними представниками сторін. Датою закінчення строку оренди обладнання вважається дата, яка передує даті підписання акту приймання-передачі обладнання із оренди повноважними представниками сторін (п.3.2 договору оренди).

Згідно з пп.4.1.1 п.4.1 договору оренди, розмір орендної плати (без ПДВ) за одиницю обладнання за один календарний день зазначається сторонами в додатках до цього договору.

Орендна плата в грошовому вираженні щомісячно розраховується орендодавцем на підставі фактичної кількості днів користування обладнанням згідно актів прийому-передачі обладнання. Орендодавець до 10 (десятого) числа кожного місяця, наступного за оплачуваним (за який нарахована орендна плата), направляє орендарю поштою (цінним листом із описом вкладення) оригінал підписаного та скріпленого печаткою орендодавця акту наданих послуг в двох примірниках (п.п.4.2.1, 4.2.2 договору оренди).

Відповідно до п. 4.2.3 договору оренди орендар зобов`язаний підписати і повернути орендодавцю один підписаний уповноваженою особою орендаря та скріплений печаткою орендаря оригінали акту наданих послуг до 20 (двадцятого) числа наступного місяця за яким нарахована орендна плата. У разі неповернення (несвоєчасного повернення) підписаного та скріпленого печаткою орендаря акту наданих послуг і відсутності письмової мотивованої відмови орендаря від підписання цього акту (із доданням відповідного розрахунку на підставі підписаних сторонами актів прийому-передачі обладнання), такий акт і сума орендної плати в грошовому вираженні вважаються беззастережно визнаними орендарем, а послуга є такою, що прийнята в повному обсязі (на вказану в акті прийому-передачі суму).

Орендар сплачує орендну плату щомісячно протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дня закінчення оплачуваного (за який нарахована орендна плата) місяця (п.4.2.4 договору оренди).

Відповідно до п.4.2.5 договору оренди, при наявності заборгованості за цим договором, суми оплат, що надходять від орендаря зараховуються орендодавцем як оплата заборгованості за більш ранній неоплачений період, незалежно від відомостей про призначення платежів, вказаних в платіжних документах орендаря.

Всі платежі за цим договором, що носять компенсаційний характер та/або спрямовані на відшкодування витрат чи збитків орендодавця, в тому числі, але не виключно: відшкодування шкоди, спричиненої орендодавцю; компенсація вартості пошкодженого, втраченого або знищеного обладнання орендодавця; компенсація вартості різних операцій з організації та здійснення транспортування обладнання, його ремонту, очищення та доукомплектування в результаті порушення орендарем своїх зобов`язань за договором та інші операції, передбачені договором або необхідні в процесі його виконання, - збільшують договірну (контрактну) вартість послуг оренди, що надаються за цим договором (п.4.3 договору оренди).

Орендар зобов`язаний своєчасно і належним чином прийняти/повернути орендоване обладнання, своєчасно сплачувати орендну плату відповідно до умов договору, вживати всі можливі та необхідні для збереження обладнання заходи (в т.ч. по забезпеченню пожежної безпеки обладнання та місця його зберігання; по забезпеченню належних умов, за яких неможливим є протиправне заволодіння обладнання з боку третіх осіб або працівників орендаря), підтримувати його у справному стані, попереджувати його пошкодження та/або знищення. Нести всі витрати з утримання і ризик випадкового знищення (пошкодження) переданого в оренду обладнання з моменту його передачі орендарю відповідно до умов цього договору до моменту повернення обладнання з оренди. При пошкодженні та або втраті обладнання, допущені погіршення його стану (за виключного природнього зносу) або небезпеки їх допущення, невідкладно повідомити про це орендодавця (п.п.5.2.1, 5.2.2, 5.2.6, 5.2.7 договору оренди).

Згідно п.6.4 договору оренди, передача (повернення) обладнання оформлюється документально шляхом підписання сторонами акту прийому-передачі, що є невід`ємною частиною цього договору. Представники сторін повинні діяти на підставі виданих на їх ім`я довіреностей. У разі наявності печатки орендаря на акту прийому-передачі, що засвідчує підпис його представника, такий акт прийму-передачі вважається підписаним уповноваженим представником орендаря та має юридичну силу.

Відповідно до п.9.1 договору оренди, виконання зобов`язань орендарем за цим договором забезпечується гарантійним платежем.

Гарантійний платіж вноситься орендарем у грошовій сумі в розмірі 7% від вартості обладнання, яке передається в оренду за цим договором. Гарантійний платіж сплачується з врахуванням ПДВ (п.9.2 договору оренди).

Пунктом 9.3 договору оренди визначено, гарантійний платіж перераховується орендарем на банківський рахунок орендодавця до передачі обладнання в оренду із зазначенням призначення платежу: "гарантійний платіж за договором №СО-25-0000477 від 15.04.2025". Без внесення гарантійного платежу обладнання в оренду не надається.

За приписами п.9.4 договору оренди, гарантійним платежем забезпечуються всі зобов`язання/заборгованість орендаря перед орендодавцем за цим договором, в тому числі: зобов`язання/заборгованість з орендної плати, компенсаційних та інших виплат за договором тощо. орендодавець має право зарахувати гарантійний платіж в порядку передбаченому цим розділом договору в рахунок погашення цієї заборгованості/зобов`язань.

У разі наявності декількох невиконаних зобов`язань орендодавець самостійно і на власний розсуд визначає черговість зарахування суми гарантійного платежу в погашення відповідної заборгованості, визначеної в п. п. 9.4 цього договору (п.п.9.5.2 договору).

Зарахування суми гарантійного платежу орендодавець здійснює протягом дії цього договору або після закінчення (припинення) договору згідно п. 3.3. п. 3.4. договору, про що (факт і порядок зарахування) орендодавець повідомляє орендаря письмово. (п.п.9.5.3.);

Пунктом 12.10 оренди унормовано, що кожна із сторін договору підтверджує та гарантує, що представник сторони, що підписує договір, має всі передбачені чинним законодавством і установчими документами сторони повноваження представляти сторону і підписувати від її імені договір, не вимагається ніяких попередніх/наступних схвалень стороною договору, не існує ніяких обмежень щодо підписання договору, за наявності будь-яких обмежень щодо юридичної дії цього договору, сторона цього договору зобов`язана повідомити про це іншу сторону негайно, вчинити всі необхідні дії щодо усунення зазначених обмежень та належного виконання умов цього договору до моменту їх усунення. У разі порушення зазначеної умови, винна сторона відшкодовує іншій стороні всі спричинені збитки.

Сторонами підписано специфікацію до договору (додаток №1). (Том 1, а.с. 14)

На виконання умов договору, орендодавець передав, а орендар отримав обладнання в оренду на загальну суму 23 430 483,77 грн, про що сторонами договору було складено акти прийому-передачі:

- №86032 на суму 4 875 601,32 грн. (без ПДВ); (Том 1, а.с. 20)

- №86041 на суму 5 200 198,28 грн. (без ПДВ); (Том 1, а.с. 22)

- №86066 на суму 2 089 779,90 грн. (без ПДВ); (Том 1, а.с. 23)

- №86215 на суму 600 971,13 грн. (без ПДВ); (Том 1, а.с. 25)

- №86773 на суму 3 134 971,04 грн. (без ПДВ); (Том 1, а.с. 26)

- №86806 на суму 2 315 952,84 грн. (без ПДВ); (Том 1, а.с. 27)

- №86952 на суму 3 179 059,40 грн. (без ПДВ); (Том 1, а.с. 29)

- №86971 на суму 2 033 949,86 грн. (без ПДВ); (Том 1, а.с. 31)

В період з 13.05.2025 року по 31.10.2025 року орендодавець надав орендарю послуги з оренди обладнання, на виконання умов договору, на загальну суму 2 009 187,54 грн. (з ПДВ), що підтверджується актами виконаних робіт:

№30032207 на загальну суму 162 825,40 грн.,№30032426 на загальну суму 118 668,47 грн., №30032425 на загальну суму 264 812,40 грн., №30032427 на загальну суму 79 318,87 грн., №30032772 на загальну суму 273 639,48 грн., №30032773 на загальну суму 170 086,96 грн., №30032774 на загальну суму 167 874,30 грн., №30032896 на загальну суму 273 639,48 грн., №30032897 на загальну суму 170 086,96 грн., №30032898 на загальну суму 167 874,30 грн., №30033107 на загальну суму 59 067,36 грн., №30033106 на загальну суму 23 734,13 грн., №30033105 на загальну суму 72 508,79 грн., №30033357 на загальну суму 1 015,56 грн., №30033358 на загальну суму 4 035,08 грн. (Том 1, а.с. 33-61)

Позивачем надано відповідачу транспортні послуги, що підтверджується актами виконаних робіт №20033749 на суму 15 600 грн., №20033748 на суму 14 970 грн., №20033775 на суму 14 400 грн., №20034029 на суму 18 600 грн., №20034047 на суму 16 470 грн., №20034083 на суму 16 350 грн., №20034084 на суму 16 170 грн. Загальна сума наданих транспортних послуг становить 112 560 грн. (Том 1, а.с.63-69)

Орендарем було повернуто обладнання з оренди, згідно актів прийому-передачі №88924 від 02.09.2025 на суму 179 471, 60 грн; №88925 від 02.09.2025 на суму 4 099 438, 33 грн; №88980 від 03.09.2025 на суму 151 314, 24 грн; №88981 від 03.09.2025 на суму 3 532 840, 99 грн; №88994 від 04.09.2025 на суму 2 209 337, 96 грн; №88998 від 02.09.2025 на суму 2 221 727, 56 грн; №89057 від 03.09.2025 на суму 10 747,54 грн; №89272 від 11.09.2025 на суму 228 508, 28 грн; №89274 від 11.09.2025 на суму 3 640 228, 92 грн; №89533 від 17.09.2025 на суму 2 060 625, 59 грн; №89543 від 22.09.2025 на суму 404 323, 92 грн; №89643 від 25.09.2025 на суму 37 828, 56 грн; №89742 від 22.09.2025 на суму 2 603 352, 29 грн; №89800 від 25.09.2025 на суму 1 846 109, 42 грн. на загальну суму 23 225 855,20 грн. (Том 1, а.с. 70-87)

Позивачем було надано відповідачу послуги з ремонту/очистки повернутого з оренди обладнання, що підтверджується складеними та підписаними зі сторони орендодавця акти виконаних робіт №20035095, №20035096, №20035097, №20035098, №20035100, №20035101, №20035102, №20035103 на загальну суму 88 960, 98 грн з ПДВ. (Том 1, а.с. 88-95)

При прийнятті з оренди обладнання, позивачем було виявлено пошкоджене обладнання, в зв`язку з чим ним було складено акт про відшкодування №20035107 від 10.10.2025 року на суму 260 214, 52 грн (з ПДВ), однак акти повернулись від відповідача-1 не підписаними. (Том 1, а.с. 96-98)

13.11.2025 орендар листом повідомив орендодавця про втрату орендованого обладнання по договору в кількості 97 штук (одиниць обладнання). Також відповідно до вказаного листа, орендар взяв на себе зобов`язання відшкодувати вартість втраченого обладнання. (Том 1, а.с. 99). Протоколом №182 від 21.11.2025 засідання робочої комісії з питань використання гарантійного платежу зараховано на баланс позивача 800 000,00 грн. (Том 1, а.с. 111)

На підставі отриманого повідомлення та у відповідності до умов договору, позивачем було складено та направлено на адресу орендаря акт про відшкодування вартості неповернутого (втраченого) обладнання в кількості 97 штук (одиниць обладнання) вартістю 157 452,00 грн з ПДВ. (Том 1, а.с. 100)

За розрахунком позивача, у відповідача-1 утворилась заборгованість, яка складається з: 2009187,54 грн (вартість наданих послуг оренди) + 112560,00 грн (вартість наданих послуг транспортування обладнання) + 88960,98 грн (вартість наданих послуг з ремонту/очистки обладнання) + 260214,52 грн (вартість повернутого (пошкодженого) обладнання) + 157452,00 грн (вартість неповернутого обладнання) - 363090,00 грн (сплачені кошти за надані послуги) - 800000,00 грн (гарантійний платіж, який зараховано в рахунок погашення боргу) в розмірі 1465285,04 грн.

В забезпечення виконання зобов`язань, між ТзОВ «Пері Україна», ТзОВ «Зизифус» 15.04.2025 року укладено договори поруки №СО-25-0000480 з Товариством з обмеженою відповідальністю "РС ГРУП", №СО-25-0000569 з громадянкою ОСОБА_1 , та 27.05.2025 року №СО-25-0000666 з громадянином ОСОБА_2 (далі - договори поруки), згідно яких поручитель поручається перед кредитором за виконання боржником у повному обсязі своїх обов`язків за договором оренди №СО-25-0000477 від 15.04.2025 року, у тому числі за додатковими угодами до нього, які стосуються продовження строку дії договору оренди на визначений кредитором та боржником строк, а саме: сплата орендних платежів; сплата інших платежів, що передбачені договором оренди, у тому числі, неустойка (штраф, пеня), відшкодування заподіяних боржником збитків; повернення з оренди орендованого майна або, на вимогу кредитора, відшкодування вартості неповернутого з оренди майна, відшкодування витрат на його ремонт/очищення. (Том 1, а.с. 112-114). Тексти договорів поруки є аналогічними.

Відповідно до ч.2 договорів поруки, у разі порушення боржником обов`язків за договором оренди боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. У разі невиконання або неналежного виконання боржником своїх зобов`язань (повністю або частково), зазначених у п.1. цього договору, кредитор вправі звернутися із вимогою про виконання як до боржника, так і до поручителя, які несуть солідарну відповідальність перед кредитором. Звернення кредитора до поручителя відбувається шляхом направлення повідомлення (виставлення вимоги про виконання) щодо факту порушення боржником обов`язків за договором оренди із зазначенням змісту порушення, суми боргу, а також на розсуд кредитора-штрафних санкцій і розміру завданої шкоди (ч.3 договорів поруки).

ТзОВ «Зизифус» не було сплачено заборгованість, з огляду на що позивач 31.12.2025 звернувся до поручителів з вимогою про погашення заборгованості, однак вимоги залишені без відповіді. До матеріалів справи долучені докази надсилання претензій, зокрема накладні №0829200288402, №0829200288410, №0829200288429, фіскальні чеки та описи вкладень цінного листа (Том 1, а.с. 115-119)

Оскільки заборгованість не погашена орендарем та поручителями в розмірі 1 465 285,04 грн. за договором №СО-25-0000477 від 15.04.2025 про оперативну оренду обладнання, орендар звернувся до суду з вимогою про солідарне стягнення заборгованості.

Норми права та мотиви, якими керується суд апеляційної інстанції при ухваленні постанови та висновки суду за результатами розгляду апеляційної скарги.

Предметом спору у цій справі є вимога ТзОВ «Пері Україна» про солідарне стягнення з ТзОВ «Зизифус» як орендаря та ТзОВ «РС Груп», ОСОБА_2 , ОСОБА_1 як поручителів заборгованості в розмірі 1 465 285,04 грн, яка за твердженням позивача, виникла внаслідок неналежного виконання ТзОВ «Зизифус» зобов`язань за договором оперативної оренди обладнання № СО-25-0000477 від 15.04.2025, виконання якого було забезпечене договорами поруки.

Згідно з приписами ст.11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини; інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.

Згідно із ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Сторонами: Товариством з обмеженою відповідальністю «Пері Україна»(орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Зизифус» (орендар) укладено договір оперативної оренди обладнання №СО-25-0000477 від 15.04.2025. Договір підписаний представниками сторін та скріплений їх печатками.

У відповідності до п.12.10 договору оренди, кожна із сторін договору підтверджує та гарантує, що представник сторони, що підписує договір, має всі передбачені чинним законодавством і установчими документами сторони повноваження представляти сторону і підписувати від її імені договір, не вимагається ніяких попередніх/наступних схвалень стороною договору, не існує ніяких обмежень щодо підписання договору, за наявності будь-яких обмежень щодо юридичної дії цього договору, сторона цього договору зобов`язана повідомити про це іншу сторону негайно, вчинити всі необхідні дії щодо усунення зазначених обмежень та належного виконання умов цього договору до моменту їх усунення. У разі порушення зазначеної умови, винна сторона відшкодовує іншій стороні всі спричинені збитки.

Доказів, в підтвердження того що договір був визнаним недійсним, розірваним чи інших доказів в підтвердження його не укладеності чи нікчемності, чи що договір укладено всупереч вимогам Закону України "Про товариства з обмеженою відповідальністю" суду не представлено.

Відтак, між сторонами у справі виникли права і обов`язки на підставі укладеного договору оренди будівельного обладнання (будівельної опалубки).

Згідно із ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

Відповідно до ст.762 ЦК України за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Отже, праву орендаря користуватися переданим майном, кореспондується його безумовний обов`язок оплатити це користування.

Згідно із ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення передбачено ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Статтею 599 Цивільного кодексу України унормовано, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до п.1.1 договору орендодавець надає орендарю у тимчасове оплатне користування (оренду) будівельну опалубку Peri (в т.ч. окремі елементи опалубки, спеціалізовану тару для її транспортування), іменовану надалі "обладнання", асортимент, кількість, і вартість якого вказуються в актах прийому-передачі, що є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно із п.6.4 договору оренди, передача (повернення) обладнання оформлюється документально шляхом підписання сторонами акту прийому-передачі, що є невід`ємною частиною цього договору. Представники сторін повинні діяти на підставі виданих на їх ім`я довіреностей. У разі наявності печатки орендаря на акті прийому-передачі, що засвідчує підпис його представника, такий акт прийму-передачі вважається підписаним уповноваженим представником орендаря та має юридичну силу.

Відповідно до п.9.1 договору оренди, виконання зобов`язань орендарем за цим договором забезпечується гарантійним платежем. Гарантійний платіж вноситься орендарем у грошовій сумі в розмірі 7% від вартості обладнання, яке передається в оренду за цим договором. Гарантійний платіж сплачується з врахуванням ПДВ (п.9.2 договору оренди).

Орендодавець у відповідності до умов спірного договору передав, а орендар отримав обладнання в оренду, про що сторонами договору було складено акти прийому передачі: №86032 від 13.05.2025 на суму 4 875 601, 32 грн; №86041 від 13.05.2025 на суму 5 200 198, 28 грн; №86066 від 14.05.2025 на суму 2 089 779, 90 грн; №86215 від 19.05.2025 на суму 600 971, 13 грн; №86773 від 09.06.2025 на суму 3 134 971, 04грн; №86806 від 10.06.2025 на суму 2 315 952, 84 грн; №86952 від 16.06.2025 на суму 3 179 059, 40 грн; №86971 від 17.06.2025 на суму 2 033 949, 86 грн.

Судом встановлено, що позивачем за період з 13.05.2025 року по 31.10.2025 року надано відповідачу-1 послуги з оренди обладнання, що підтверджується підписаними у двосторонньому порядку актами виконаних робіт. №30032207 від 31.05.2025 на суму 162 825, 40 грн; №30032426 від 30.06.2025 на суму 118 668, 47 грн; №30032425 від 30.06.2025 на суму 264 812, 40 грн; №30032427 від 30.06.2025 на суму 79 318, 87 грн; №30032772 від 31.07.2025 на суму 273 639, 48 грн; №30032773 від 31.07.2025 на суму 170 086, 96 грн; №30032774 від 31.07.2025 на суму 167 874, 30 грн; №30032896 від 31.08.2025 на суму 273 639, 48 грн; №30032897 від 31.08.2025 на суму 170 086, 96 грн; №30032898 від 31.08.2025 на суму 167 874, 30 грн; №30033107 від 30.09.2025 на суму 59 067, 36 грн; №30033106 від 30.09.2025 на суму 23 734, 13 грн; №30033105 від 30.09.2025 на суму 72 508, 79 грн. Також в матеріалах справи містяться акти виконаних робіт, які підписані лише зі сторони позивача: №30033357 від 31.10.2025 на суму 1 015, 56 грн; №30033358 від 31.10.2025 на суму 4 035, 08 грн

Колегія суддів зазначає, що вказані акти виконаних робіт були направлені відповідачу поштовим відправленням, що підтверджується наявним у матеріалах справи описом вкладення до цінного листа та поштовим ідентифікатором №790[телефон приховано]. Доказів подання відповідачем письмової мотивованої відмови від підписання зазначених актів або заперечень щодо обсягу чи вартості наданих послуг матеріали справи не містять. Відтак, з огляду на умови п. 4.2.3 договору оренди, вказані акти вважаються прийнятими орендарем без зауважень, а зазначені в них послуги наданими та прийнятими у повному обсязі.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що в період з 13.05.2025 року по 31.10.2025 року орендодавець надав орендарю обладнання, на виконання умов договору, на суму 2 009 187,54 грн з ПДВ

Також в підтвердження надання послуг транспортування обладнання, долучені підписані обома сторонами акти виконаних робіт: №20033749 від 14.05.2025 на суму 15 600, 00 грн; №20033748 від 14.05.2025 на суму 14 970, 00 грн; №20033775 від 15.05.2025 на суму 14 400, 00 грн; №20034029 від 10.06.2025 на суму 18 600, 00 грн; №20034047 від 11.06.2025 на суму 16 470, 00 грн; №20034083 від 17.06.2025 на суму 16 350, 00 грн; №20034084 від 18.06.2025 на суму 16 170, 00 грн. Загальна сума наданих транспортних послуг становить 112 560,00 грн з ПДВ.

Згідно із п.п.5.2.1 договору орендар зобов`язаний своєчасно і належним чином прийняти/повернути орендоване обладнання.

Відповідно до п.п.6.8.3 орендар зобов`язаний повернути обладнання в очищеному від бетону, розібраному, готовому до подальшого використання вигляді, в справному і комплектному стані обладнання, що повертається повинно бути розсортоване та підготовлено таким чином, щоб можливо було легко провести його перерахунок та оцінку.

За результатом приймання обладнання за якістю орендодавець складає акт приймання-передачі, який підписується та скріплюється печаткою орендодавця та який містить наступні відомості: загальна кількість повернутого від орендаря обладнання; поламане обладнання (яке не підлягає ремонту (в т.ч. доукомплектації) та приведенню його у відповідність до "критеріїв оцінки матеріалу, що передається (повертається) в оренду (з оренди)" в зв`язку з неналежним користуванням обладнанням орендарем («брак клієнт») за наявністю; поламане (некомплектне) обладнання, що підлягає ремонту (доукомплектації) із зазначенням робіт, які необхідно зробити для його відновлення за наявністю; обладнання, що не підлягає ремонту в зв`язку із його природним зносом ("брак peri") за наявністю; обладнання, яке потребує очистки за наявністю (п. 6.11 договору оренди).

Відповідно до п.6.13 договору акт приймання-передачі є підставою для: відшкодування орендарем вартості витрат орендодавця на чистку неочищеного обладнання; відшкодування орендарем вартості витрат орендодавця на ремонт (доукомплектацію) поламаного обладнання, що підлягає ремонту; відшкодування орендарем вартості поламаного обладнання, що не підлягає ремонту (в т.ч. доукомплектації).

Згідно із п.6.14 договору оренди у разі, якщо повернене обладнання від орендаря не відповідає "критеріям оцінки матеріалу, що передається (повертається) в оренду (з оренди)", разом із актом приймання-передачі (п.6.11 договору) орендодавець відправляє орендарю рахунок, в якому зазначається сума до відшкодування орендарем. Також, у разі повернення орендарем поламаного (некомплектного) обладнання, орендодавцем може бути складений акт дефектування, який направляється орендарю разом із актом приймання-передачі та в якому зазначається перелік робіт щодо його відновлення, їх вартість. Орендар зобов`язаний розглянути отримані від орендодавця акт приймання-передачі (акт дефектування) протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з дня його (їх) відправки, підписати та скріпити печаткою акт приймання-передачі (акт дефектування), по одному примірнику оригіналів документів повернути орендодавцю.

З долучених до матеріалів актів прийому-передачі встановлено, що орендарем було повернуто обладнання з оренди, а саме: №88924 від 02.09.2025 на суму 179 471, 60 грн; №88925 від 02.09.2025 на суму 4 099 438, 33 грн; №88980 від 03.09.2025 на суму 151 314, 24 грн; №88981 від 03.09.2025 на суму 3 532 840, 99 грн; №88994 від 04.09.2025 на суму 2 209 337, 96 грн; №88998 від 02.09.2025 на суму 2 221 727, 56 грн; №89057 від 03.09.2025 на суму 10 747,54 грн; №89272 від 11.09.2025 на суму 228 508, 28 грн; №89274 від 11.09.2025 на суму 3 640 228, 92 грн; №89533 від 17.09.2025 на суму 2 060 625, 59 грн; №89543 від 22.09.2025 на суму 404 323, 92 грн; №89643 від 25.09.2025 на суму 37 828, 56 грн; №89742 від 22.09.2025 на суму 2 603 352, 29 грн; №89800 від 25.09.2025 на суму 1 846 109, 42 грн. Відтак, орендарем було повернуто обладнання з оренди, згідно актів прийому передачі на загальну суму 23 225 855,20 грн.

Згідно із п.п.5.2.7 при пошкодженні та або втраті обладнання, допущенні погіршення його стану (за виключенням природного зносу) або небезпеки їх допущення, орендар зобов`язаний невідкладно повідомити про це орендодавця.

Орендар листом від 13.11.2025 повідомив орендодавця про втрату орендованого обладнання по договору в кількості 97 штук (одиниць обладнання). Також відповідно до вказаного листа, орендар взяв на себе зобов`язання відшкодувати вартість втраченого обладнання. На підставі отриманого повідомлення та у відповідності до умов договору, позивачем було складено та направлено на адресу орендаря акт про відшкодування вартості неповернутого (втраченого) обладнання в кількості 97 штук (одиниць обладнання) вартістю 157 452, 00 грн (з ПДВ). У зв`язку з виявленням пошкодженого обладнання позивачем складено акт про відшкодування №20035107 від 10.10.2025 на суму 260 214,52 грн.

Також позивачем було надано орендарю послуги з ремонту та очищення повернутого з оренди обладнання на загальну суму 88 960,98 грн, що підтверджується актами виконаних робіт №20035095, №20035096, №20035097, №20035098, №20035100, №20035101, №20035102 та №20035103 від 10.10.2025.

З матеріалів справи встановлено, що зазначені документи були направлені відповідачу для підписання, що підтверджується описом вкладення до цінного листа, поштовою накладною та фіскальним чеком з поштовим ідентифікатором №790[телефон приховано], доказів обґрунтованої відмови чи заперечень щодо підписання даних актів матеріали справи не містять. А тому, згідно з п. 4.2.3 договору оренди, вказані акти вважаються прийнятими орендарем без зауважень, а зазначені в них послуги наданими та прийнятими у повному обсязі.

Колегія суддів відхиляє доводи скаржника щодо недопустимості актів приймання-передачі обладнання, актів виконаних робіт та інших первинних документів.

Як вбачається із матеріалів справи акти приймання- передачі обладнання, акти виконаних робіт та наданих послуг були підписані без будь-яких застережень та заперечень представниками обох сторін та скріплені їх печатками.

З матеріалів справи також встановлено, що зазначені первинні документи підписані від імені відповідача-1 технічним директором Рибаком О.В. та скріплені печаткою ТзОВ «Зизифус», а зі сторони позивача - представниками, зокрема менеджером зі збуту та начальником відділу по роботі з клієнтами та скріплені печаткою позивача.

При цьому пунктом 6.4 договору оренди сторони погодили, що у разі наявності печатки орендаря на акті приймання-передачі, яка засвідчує підпис його представника, такий акт вважається підписаним уповноваженим представником орендаря та має юридичну силу.

Доказів подання відповідачем письмової мотивованої відмови від підписання зазначених актів або заперечень щодо обсягу чи вартості наданих послуг матеріали справи не містять.

Відтак, з огляду на умови п. 4.2.3,6.4,6.14 договору оренди, вказані акти вважаються прийнятими орендарем без зауважень, а зазначені в них послуги наданими та прийнятими у повному обсязі.

До матеріалів справи також не долучено доказів в підтвердження втрати, незаконного використання печатки товариства, підроблення підписів на зазначених вище документах.

При цьому, учасниками справи не заперечуються обставини щодо фактичної передачі позивачем обладнання в оренду ТОВ «Зизифус», надання послуг з оренди та послуг визначених в актах складених сторонами на виконання умов договору оренди, як і не заперечується вартість та обсяг наданих послуг. Доказів на спростування фактичного виконання обома сторонами умов договору оренди суду не представлено.

Крім того, суд враховує, що Рибак О.В. відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є керівником ТзОВ «РС Груп», яке виступило поручителем за зобов`язаннями ТзОВ «Зизифус» за спірним договором оренди.

З матеріалів справи встановлено, що орендарем окремими платежами сплачено на користь позивача кошти в сумі 363 090, 00 грн (з ПДВ), а також гарантійний платіж в сумі 800 000, 00 грн. Таким чином всього орендарем сплачено 1 163, 090 грн, що підтверджується долученими до матеріалів справи рахунками позивача та банківською випискою від 23.12.2025.

Пунктом 9.3 спірного договору оренди визначено, що гарантійний платіж перераховується орендарем на банківський рахунок орендодавця до передачі обладнання в оренду із зазначенням призначення платежу: "гарантійний платіж за договором №СО-25-0000477 від 15.04.2025". Без внесення гарантійного платежу обладнання в оренду не надається.

За приписами п.9.4 договору оренди, гарантійним платежем забезпечуються всі зобов`язання/заборгованість орендаря перед орендодавцем за цим договором, в тому числі: зобов`язання/заборгованість з орендної плати, компенсаційних та інших виплат за договором тощо. Орендодавець має право зарахувати гарантійний платіж в порядку передбаченому цим розділом договору в рахунок погашення цієї заборгованості/зобов`язань.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів відхиляє доводи скаржника та відповідача-1 про те, що гарантійний платіж був використаний позивачем неправомірно та зарахований ним на власний розсуд без належних правових підстав.

З матеріалів справи встановлено, що станом на момент зарахування гарантійного платежу за орендарем обліковувалась заборгованість за договором оренди, яка складалась із заборгованості з орендної плати, послуг з транспортування майна, а також вартості пошкодженого та втраченого обладнання, а також вартості послуг з ремонту та очищення обладнання. Зарахування гарантійного платежу у сумі 800 000,00 грн здійснено позивачем на підставі протоколу №182 від 21.11.2025 засідання робочої комісії з питань використання гарантійного платежу саме в рахунок погашення вказаних зобов`язань у відповідності до п.п.9.5.2 договору, а саме: 293 372, 50 грн в рахунок погашення заборгованості з наданих послуг оренди; 417 666, 52 грн в рахунок відшкодування вартості повернутого/пошкодженого та втраченого обладнання; 88 960, 89 грн в рахунок погашення заборгованості з наданих послуг ремонту/очистки обладнання. За таких обставин підстави для висновку про неправомірність зарахування гарантійного платежу відсутні.

Також, колегія суддів відхиляє доводи відповідача-1 щодо недоведеності факту пошкодження та забруднення обладнання у зв`язку з відсутністю фотоматеріалів та відсутності підстав для його ремонту/очистки. Відповідно до пункту 6.10 договору фотознімки, на письмову вимогу орендаря, направляються орендодавцем одночасно з актом приймання-передачі. Разом з тим матеріали справи не містять доказів звернення ТзОВ «Зизифус» до позивача із письмовою вимогою про надання відповідних фотоматеріалів.

Перевіривши правильність здійсненого позивачем розрахунку суми заборгованості, апеляційний господарський суд встановив його арифметичну правильність. Таким чином з урахуванням внесених відповідачем платежів, заборгованість по договору становить 1 465 285, 04 грн. Відтак, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що у зв`язку із невиконанням боржником зобов`язань в повному обсязі, у нього перед позивачем утворилась заборгованість в розмірі 1 465 285,04 грн.

Колегія суддів звертає увагу, що після укладення договору ТзОВ «Зизифус» фактично приступило до його виконання, зокрема приймало обладнання в оренду та повертало його з оренди за актами приймання-передачі, користувалося орендованим майном, підписувало акти виконаних робіт, здійснювало оплату за договором, сплатило гарантійний платіж, а також листом від 13.11.2025 повідомило позивача про втрату частини обладнання та взяло на себе обов`язок відшкодувати його вартість.

Такі дії свідчать про прийняття до виконання та підтверджують його фактичне виконання товариством договору та його схвалення зокрема у розумінні статті 241 Цивільного кодексу України .

Відтак, наведені апелянтом обставини не можуть бути підставою для звільнення ТзОВ «Зизифус» від виконання взятих на себе договірних зобов`язань та не спростовують висновків місцевого господарського суду щодо підставності вимог позивача щодо стягнення заявленого боргу.

З матеріалів справи встановлено, що для забезпечення виконання зобов`язань 15.04.25р., в день укладення договору оперативної оренди обладнання, між ТзОВ «Пері Україна» в особі генерального директора ОСОБА_3 та ТзОВ «Зизифус» в особі директора Якубовича М.В. укладено договори поруки: від 15.04.2025 №СО-25-0000480 з Товариством з обмеженою відповідальністю «РС ГРУП» в особі директора Рибака О.В.; від 15.04.2025 №СО-25-0000569 з громадянкою ОСОБА_1 ; та 27.05.2025 №СО-25-0000666 з громадянином ОСОБА_2 .

Договори підписані трьосторнньо їх сторонами та скріплені печатками юридичних осіб.

Як вбачається з інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб -підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 є єдиним засновником ТзОВ «Зизифус» код 44510834, який є стороною договору поруки укладеного 15.04.2025 №СО-25-0000569 з громадянкою ОСОБА_1 .

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб -підприємців та громадських формувань ТзОВ» «РС Груп» код 45055505 зареєстровано за місцезнаходженням АДРЕСА_3 , засновником вказано ОСОБА_2 .

Відповідно до п.13 договору поруки сторони підтверджують, що на момент підписання цього договору ніхто з них необмежений у своїх діях і правах судовим рішенням або іншим способом, у тому числі будь-якими взятими на себе зобов`язаннями. У випадку якщо в подальшому стане відомо про такі обмеження, недобросовісна сторона договору відшкодовує стороні що потерпіла у повному обсязі усі завдані такими діями матеріальні та моральні збитки.

Доказів, в підтвердження визнання недійсними, розірвання, чи інших доказів зокрема в підтвердження неукладеності договорів поруки, суду не представлено.

До матеріалів справи також не долучено доказів в підтвердження втрати, незаконного використання печатки товариства «Зизифус», підроблення підпису ОСОБА_1 на договорі поруки від 15.04.2025 №СО-25-0000569 укладеного з громадянкою ОСОБА_1 .

Відповідно до частини 1 ст.101 ГПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. Однак, відповідач 4 таким правом не скористалася та висновку експерта в підтвердження зазначених в апеляційній скарзі обставин суду не подала.

Відповідно до ст. 553 ЦК України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

Відповідно до ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно із ч. 1 ст. 543 Цивільного кодексу України, у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-якого з них окремо.

Відтак, з огляду на солідарний обов`язок перед кредитором боржника за основним зобов`язанням і поручителя кредитор має право вибору звернення з вимогою до них разом чи до будь-кого з них окремо. Позивачем заявлено вимоги до кожного з відповідачів щодо стягнення заборгованості за одним договором солідарно з боржника та поручителя.

Відповідно до п. 1 договорів поруки (текст спірних договорів поруки є аналогічним) поручитель поручається перед кредитором за виконання боржником у повному обсязі своїх обов`язків за договором оренди №СО-25-0000477 від 15.04.2025, у тому числі за додатковими угодами до нього, які стосуються продовження строку дії договору оренди на визначений кредитором та боржником строк, а саме: сплата орендних платежів; сплата інших платежів, що передбачені договором оренди, у тому числі, неустойка (штраф, пеня), відшкодування заподіяних боржником збитків; повернення з оренди орендованого майна або, на вимогу кредитора, відшкодування вартості неповернутого з оренди майна, відшкодування витрат на його ремонт/очищення.

Згідно із п. 2 договорів поруки, у разі порушення боржником обов`язків за договором оренди боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

У разі невиконання або неналежного виконання боржником своїх зобов`язань (повністю або частково), зазначених у п.1 договору, кредитор вправі звернутися із вимогою про виконання як до боржника, так і до поручителя, які несуть солідарну відповідальність перед кредитором. Звернення кредитора до поручителя відбувається шляхом направлення повідомлення (виставлення вимоги про виконання) щодо факту порушення боржником обов`язків за договором оренди із зазначенням змісту порушення, суми боргу, а також на розсуд кредитора-штрафних санкцій і розміру завданої шкоди (п.3 договору поруки).

Відповідно до п. 9 договорів поруки, договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до моменту припинення поруки.

Відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку поруки, встановленого договором поруки. Якщо такий строк не встановлено, порука припиняється у разі виконання основного зобов`язання у повному обсязі або якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку (терміну) виконання основного зобов`язання не пред`явить позову до поручителя. Якщо строк (термін) виконання основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох років з дня укладення договору поруки не пред`явить позову до поручителя. Для зобов`язань, виконання яких здійснюється частинами, строк поруки обчислюється окремо за кожною частиною зобов`язання, починаючи з дня закінчення строку або настання терміну виконання відповідної частини такого зобов`язання.

З матеріалів справи встановлено, що адвокатським бюро «Мелеванчук та партнери» на підставі договору про надання правничої допомоги №01/02 від 01.02.2025 від імені ТзОВ «Пері Україна» 31.12.2025 року направлено рекомендованою кореспонденцією з описом вкладення вимоги поручителям про погашення заборгованості в сумі 1 465 285,04 грн, що підтверджується поштовими повідомленнями, які були направлені на поштові адреси, які зазначені у витягах з ЄДР, зокрема: щодо ОСОБА_2 накладна №0829200288402, опис вкладення до цінного листа та фіскальний чек; щодо ТзОВ «РС ГРУП» накладна №0829200288410, опис вкладення до цінного листа та фіскальний чек; щодо ОСОБА_1 накладна №0829200288429, опис вкладення до цінного листа та фіскальний чек.

Колегія суддів відхиляє доводи апелянта та відповідача-1 про відсутність підстав для покладення відповідальності на поручителів у зв`язку з неналежним повідомленням останніх про наявність заборгованості. Як встановлено матеріалами справи, ТзОВ «Пері Україна» направило кожному з поручителів письмові вимоги про погашення заборгованості боржника в сумі 1 465 285,04 грн, що підтверджується належними доказами відправлення. При цьому договори поруки не ставлять виникнення солідарного обов`язку поручителя у залежність від фактичного отримання ним відповідної вимоги, а лише передбачають порядок звернення кредитора до поручителя шляхом її направлення.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що ТзОВ «РС Груп», громадянин ОСОБА_2 та громадянка ОСОБА_1 зобов`язані солідарно відповідати перед позивачем за неналежне виконання ТзОВ «Зизифус» умов договору оренди обладнання, тому позовні вимоги щодо солідарного стягнення збитків за неналежне виконання договору оренди обладнання №СО-25-0000477 від 15.04.2025 є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволенню.

Колегія суддів відхиляє доводи апелянта та відповідача-1 щодо безпідставної відмови суду першої інстанції у відкладенні розгляду справи у зв`язку з хворобою представників відповідача-1.

Відповідно до ст. 202 ГПК України сама по собі неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

При цьому судом першої інстанції було враховано, що розгляд справи тривав протягом тривалого часу, учасники справи були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, а їхня правова позиція викладена у поданих до суду процесуальних документах, явка відповідача-1 не визнавалась обов`язковою. При цьому, подання документів щодо стану здоров`я представника відповідача-1 не позбавляло суд можливості вирішити спір за наявними у справі матеріалами, оскільки відкладення розгляду справи є правом суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні, окрім того, суд врахував, що розгляд справи за клопотанням відповідача 1 вже відкладався, а відтак за даних обставин відповідач 1 мав можливість для реалізації своїх процесуальних прав та обов`язків.

За таких обставин колегія суддів дійшла до висновку про відсутність порушення судом першої інстанції норм процесуального права чи принципу змагальності сторін при відмові у відкладенні розгляду справи.

Щодо оскаржуваного додаткового рішення.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої ст. 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (надання послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).

Згідно із ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Зокрема відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 ГПК України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

Витрати, які підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у встановленому Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» порядку.

За змістом ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

Згідно із ч. 1 ст. 221 ГПК України сторона, яка з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

При поданні доказів розміру витрат на професійну правничу допомогу, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, мають бути дотримані наступні дві умови: докази повинні бути подані до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду; до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила заяву про те, що такі докази будуть подані до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. При цьому процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також, що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів. Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.01.2022 у справі № 921/221/21, від 31.05.2022 у справі №917/304/21, від 24.01.2023 у cправі № 922/4022/20.

Як вбачається із змісту позовної заяви позивачем визначено орієнтовний розмір витрат на правничу допомогу в розмірі 30000грн.(Том 1 арк. спр. 6 та позовної заяви 12). Відтак, спростовуються твердження апелянта про не зазначення попереднього (орієнтовного) розрахунку витрат на правову допомогу.

З матеріалів справи встановлено, що 13.05.2026 від представника позивача, адвоката Малеванчука І.В., надійшла заява (вх.№1953) про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат в розмірі 30 000,00 грн.

Обґрунтовуючи подану заяву позивач посилався на те, що ним були понесені витрати на професійну правничу допомогу адвоката пов`язані з розглядом справи №926/377/26 відповідно до укладеного з адвокатом Малеванчуком І.В. договору про надання правової допомоги від 01.02.2024 року та на підставі документів, що підтверджують такі витрати, а тому заявник просив стягнути з відповідачів витрати на професійну правничу допомогу в загальному розмірі 30000,00 грн, які розподілити між усіма відповідачами порівну.

До заяви подані такі документи договір укладений 01.02.2024 року між ТОВ "Пері Україна" (далі - клієнт) та Адвокатським бюро "Малеванчук та Партнери" (далі - адвокатське бюро) про надання правничої допомоги №01/02 (далі - договір), згідно якого клієнт доручає адвокатському бюро надавати йому правничу допомогу шляхом представництва, захисту, здійснення інших видів правничої допомоги та дій, що мають юридичне значення, згідно законодавства про види адвокатської діяльності, а адвокатське бюро зобов`язується виконувати отримані від клієнта в порядку та на умовах, визначених договором (п.1.1 договору).

Згідно п.3.3 договору, гонорар адвокатського бюро погоджується за взаємною домовленістю сторін. порядок обчислення гонорару, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, а також порядок оплати фактичних витрат адвокатського бюро за виконання доручень клієнта визначаються додатковою угодою до даного договору, яка є невід`ємною його частиною та набуває чинності з дня її підписання.

15.01.2026 року між сторонами укладено додаткову угоду №5 до договору, згідно якого, відповідно до ч.1 додаткової угоди, гонорар (винагорода) адвокатського бюро за надання правничої допомоги, яка полягає в представництві інтересів клієнта щодо солідарного стягнення з ТОВ "ЗИЗИФУС", ТОВ "РС ГРУП", ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Пері Україна" по договору №№СО-25-0000477 оперативної оренди обладнання від 15.04.2025 року заборгованості в розмірі 1465285,04 грн, сторонами цієї угоди визначена в таких розмірах: збір документів, що стосуються господарського спору (договору оренди, додаткових угод, додатків, первинних бухгалтерських документів, банківських документів, договорів поруки, тощо) - 1000,00 грн (п.1.1 додаткової угоди); вивчення та здійснення правового аналізу документів, що стосуються господарського спору (договору оренди, додаткових угод, додатків, первинних бухгалтерських документів, банківських документів, договорів поруки, тощо) - 1000,00 грн (п.1.2 додаткової угоди); підготовки та подання до суду позовної заяви (додатків до позову) про стягнення заборгованості - 7000,00 грн (п.1.3 додаткової угоди); підготовка відповіді на відзив - 6000,00 грн (п.1.4 додаткової угоди); представництво інтересів клієнта в судовому засіданні Господарського суду Чернівецької області 4000,00 грн (за одне судове засідання, п.1.5 додаткової угоди); підготовка та подання до Господарського суду Чернівецької області клопотання/заяви про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу адвоката 1000,00 грн (п.1.6 додаткової угоди).

Сторонами договору було складено та підписано акти прийому передач, виставлено рахунки-фактури та здійснено оплати по ним на загальну суму 30000,00 грн, а саме: акт №28/01/26 від 28.01.2024 року з рахунком №28/01 від 28.01.2026 року на суму 9000,00 грн, які оплачені 29.01.2026 року; акт №23/02/26 від 23.02.2026 року з рахунком №23/02 від 23.02.2026 року на суму 4000,00, які оплачені 24.02.2026 року; акт №19/03/26 від 19.03.2026 року з рахунком №19/03 від 19.03.2026 року на суму 9000,00 грн, які оплачені 19.03.2026 року; акт №03/04/26 від 03.04.2026 року з рахунком №03/04 від 03.04.2026 року на суму 4000,00 грн, які оплачені 09.04.2026 року та акт №01/05/26 від 01.05.2026 року з рахунком №01/05 від 01.05.2026 року на суму 4000,00 грн, які оплачені 07.05.2026 року.

18.05.2026 року від представниці відповідача 1 надійшли заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення (вх.№2301), в яких просить відмовити в задоволенні клопотання позивача. У запереченнях зокрема зазначено, що позивач міг, але не скористався своїм правом надати докази понесених витрат на правничу допомогу до закінчення розгляду справи - 08.05.2026р., причини поважності їх неподання до закінчення судових дебатів - відсутні та в порушення ч.1 ст.124 ГПК України, позивачем до позовної заяви не долучався попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, що також є підставою для відмови в ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу.

Скаржником не заперечено та не спростовано обсяг наданих послуг їх вартість та розмір.

Рішення у справі ухвалено 08.05.2026, а повне рішення складено та підписано 13.05.2026. Заява про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат подана представником позивача 13.05.2026, тобто в межах п`ятиденного строку, передбаченого ч. 8 ст. 129 ГПК України.

Відтак позивачем дотримано як вимоги щодо попереднього повідомлення про намір подати докази понесених витрат на професійну правничу допомогу, зазначаючи про це до судових дебатів так і у встановлений процесуальним законом строк для подання відповідної заяви та доказів.

Відповідно до ст.221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому ст.244 цього Кодексу.

З матеріалів справи встановлено, що позивач повідомив суд та інших учасників справи про намір після розгляду справи по суті подати заяву про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу та докази їх розміру, чим виконав вимоги ч. 8 ст. 129 ГПК України та протягом 5 днів після ухвалення рішення суду подав відповідну заяву із доказами.

Верховний суд у постанові від 13.10.2021 у справі №520/8662/19 , зокрема зазначив, що сторона може подати докази на підтвердження розміру витрат, які вона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, в тому числі і після судових дебатів, але виключно за сукупності двох умов: ці докази подані протягом 5 днів після ухвалення рішення суду; сторона зробила відповідну заяву про розподіл судових витрат до закінчення судових дебатів.

Суд також враховує і те що часткове складення документів в підтвердження понесення витрат на правничу допомогу було у переддень ухвалення судового рішення, заяви про розмір стягнення судових витрат на правничу допомогу до ухвалення рішення не було подано, як зазначає скаржник, представником позивача в судовому засіданні було повідомлено, що станом на 08.05.26р. надання послуг з правничої допомоги ще тривало, відтак позивач зазначив що така заява буде подана після завершення розгляду справи .

Відтак, за даних обставин, колегія суддів відхиляє доводи апелянта про те, що позивач міг подати докази понесених витрат на професійну правничу допомогу до закінчення судових дебатів, однак безпідставно цього не зробив.

У випадку подання стороною справи до суду заяви про надання доказів про витрати, які вона сплатила за професійну правову допомогу у зв`язку з розглядом справи, у п`ятиденний строк, визначений частиною восьмою статті 141 ЦПК України, суд позбавлений можливості розглядати питання розподілу витрат на професійну правову допомогу до закінчення цього строку. ( Постанова ВС від 15.09.2021 року у справі № 161/7163/20).

Відтак, доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права при вирішенні питання про розподіл судових витрат є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи. Підстави для скасування додаткового рішення Господарського суду Чернівецької області - відсутні.

Висновки апеляційного господарського суду.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).

В порядку положень ч. 1 ст. 276 ГПК України Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на те, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження, беручи до уваги межі перегляду оскаржуваного рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню, а оскаржуване рішення Господарського суду Чернівецької області від 08.05.2026 та додаткове рішення від 19.05.2026 у справі №926/377/26 слід залишити без змін.

Судові витрати.

Відповідно до ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За результатами розгляду справи, колегія суддів дійшла висновку про покладення сплати судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги, на скаржника.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 236, 269, 270, 275, 276, 277, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 б/н від 04.06.2026 (вх.№01-05/1790/26, №01-05/1791/26) - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Чернівецької області від 08.05.2026 та додаткове рішення Господарського суду Чернівецької області від 19.05.2026 у справі №926/377/26 - залишити без змін.

Судовий збір за перегляд справи у суді апеляційної інстанції - покласти на скаржника.

Строки та порядок оскарження постанов (ухвал) апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення.

Повний текст постанови складено 01.10.26р

Головуючий суддя Іванчук С.В.

суддя Зварич О.В.

суддя Степанюк Н.Л.

Інші рішення у справі

Дата	Документ	Суд
24.09.2026	Ухвала № 140018093	Західний апеляційний господарський суд
03.09.2026	Ухвала № 139436329	Західний апеляційний господарський суд
02.07.2026	Ухвала № 137882371	Західний апеляційний господарський суд
30.06.2026	Ухвала № 137845847	Західний апеляційний господарський суд
23.06.2026	Ухвала № 137632412 без тексту	Західний апеляційний господарський суд
09.06.2026	Ухвала № 137222909 без тексту	Західний апеляційний господарський суд
04.06.2026	Судовий наказ № 137110867 без тексту	Господарський суд Чернівецької області
04.06.2026	Судовий наказ № 137110863 без тексту	Господарський суд Чернівецької області
04.06.2026	Судовий наказ № 137110860 без тексту	Господарський суд Чернівецької області
04.06.2026	Судовий наказ № 137110859 без тексту	Господарський суд Чернівецької області
04.06.2026	Судовий наказ № 137110856 без тексту	Господарський суд Чернівецької області
19.05.2026	Рішення № 136626330 без тексту	Господарський суд Чернівецької області
14.05.2026	Ухвала № 136505216 без тексту	Господарський суд Чернівецької області
08.05.2026	Рішення № 136470155 без тексту	Господарський суд Чернівецької області
08.05.2026	Рішення № 136346837 без тексту	Господарський суд Чернівецької області
01.05.2026	Ухвала № 136149308 без тексту	Господарський суд Чернівецької області
03.04.2026	Ухвала № 135385917 без тексту	Господарський суд Чернівецької області
18.03.2026	Ухвала № 134921057 без тексту	Господарський суд Чернівецької області
23.02.2026	Ухвала № 134265502 без тексту	Господарський суд Чернівецької області
02.02.2026	Ухвала № 133719301 без тексту	Господарський суд Чернівецької області

Стежити за судами компанії

Лист на пошту, щойно в реєстрі зʼявиться нове рішення зі стороною ЄДРПОУ 31032954. Одна компанія щотижня безкоштовно, до 50 компаній щоденно на платному тарифі.

Підключити моніторинг