ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. [телефон приховано], fax [телефон приховано]
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24.09.2026 м. Дніпро Справа № 904/1408/26
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Іванової Т.В.
за участю секретаря судового засідання Давидової Є.О.
та представників:
прокурор: Кочнєва В.С.
від позивача: не з`явився;
від відповідача: не з`явився
розглянувши у судовому засіданні у порядку загального позовного провадження справу
за позовом керівника Криворізької східної окружної прокуратури Дніпропетровської області (50086, Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, вулиця Леоніда Бородича, будинок 3)
в інтересах держави в особі позивача Софіївської селищної ради (53100, Дніпропетровська область, Криворізький район, селище Софіївка, бульвар Шевченка, будинок 19; ідентифікаційний код 04339669)
до відповідача Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Відродження" (53180, Дніпропетровська область, Софіївський район, село Миколаївка, вулиця Улітіна, будинок 29; ідентифікаційний код 32197396)
про розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки площею 58,4669 га
ВСТАНОВИВ:
І. Суть спору
1. Стислий виклад позиції прокурора.
Прокурор зазначає, що між позивачем та відповідачем 08.05.2007 укладено договір оренди земельної ділянки водного фонду, кадастровий номер [номер приховано]:01:002:0053, площею 58,4669 га відповідно до якого в оренду передається земельна ділянка загальною площею 58,4669 га, у тому числі: водне дзеркало - 27,9493 га, прибережна смуга - 30,009 га, гідроспоруди (дамба) - 0,5086 га.
Паспорт вказаного водного об`єкту, який повинен бути розроблений у відповідності до Порядку розроблення паспорта водного об`єкта, затвердженого наказом Міністерства екології та природних ресурсів від 18.03.2013 № 99 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.05.2015 за № 775/23307, не розроблявся.
Методика визначення розміру плати за надані в оренду водні об`єкти затверджена наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 28.05.2013 № 236, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.06.2013 за № 986/23518. Однак розмір орендної плати за водний об`єкт, розташований на земельній ділянці, наданій відповідачу в орендне користування, відповідно до вказаної Методики, до цього часу не визначений.
Відповідно до абз.6,7 частина 2 статті 25 Закону України "Про оренду землі", орендар зобов`язаний у разі оренди земельної ділянки в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом використовувати водний об`єкт відповідно до вимог водного законодавства України; своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку, а в разі оренди земельної ділянки в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом - також і орендну плату за водний об`єкт.
Крім того, площа водного дзеркала на земельній ділянці з кадастровим номером [номер приховано]:01:002:0053 у 2007 році становила 27,9493 га, про що зазначено у договорі оренди земельної ділянки. Однак, Регіональний офіс водних ресурсів у Дніпропетровській області листом № 2386/03-25 від 29.10.2025 повідомив, що відповідно до матеріалів інвентаризації площинних водних об`єктів, наразі, на земельній ділянці [номер приховано]:01:002:0053 обліковується водний об`єкт - ставок з площею водного дзеркала 40,94 га. Тобто, фактично площа водного об`єкту, без врахування прибережної смуги, на 12,9907 га перевищує площу водного дзеркала, зазначеного у договорі оренди 2007 року, що свідчить про використання частини водного об`єкту без правовстановлюючих документів та недоотримання Софіївською селищною радою орендної плати за користування земельною ділянкою.
Таким чином, у зв`язку з невнесенням змін у договір оренди від 08.05.2007 щодо плати за водний об`єкт, місцевий бюджет упродовж тривалого часу значно недоотримує кошти за використання орендарем водного об`єкта.
Водночас, за інформацією Софіївської селищної ради № 504 від 11.03.2026, селищна рада неодноразово повідомляла СТОВ "Відродження" про необхідність приведення договору оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом до вимог чинного законодавства, зокрема, до визначення плати за водний об`єкт та розміру орендної плати за земельну ділянку, однак до теперішнього часу орендар відповідні заходи не здійснив, та як наслідок сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність.
Прокурор зазначає, що оскільки відповідачем протягом більш ніж 4 років не вжито заходів щодо приведення договору оренди у відповідність до законодавства, з визначенням розміру орендної плати за водний об`єкт та за земельну ділянку, що є суттєвим порушенням умов договору, такий договір підлягає розірванню в судовому порядку. Крім того, відсутність паспорту водного об`єкта та дозволу на спеціальне водокористування також свідчить про неналежне виконання орендарем умов договору оренди та про порушення водного законодавства.
2. Стислий виклад позиції позивача
Софіївська селищна рада подала до суду заяви про розгляд справи без участі у яких просить розгляд справи здійснювати без участі представника Софіївської селищної ради за наявними у справі матеріалами та зазначає, що підтримує позовні вимоги в повному обсязі.
3. Стислий виклад заперечень відповідача
Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов у порядку, передбаченому статтею 165 Господарського процесуального кодексу України.
З приводу дотримання судом прав відповідача під час розгляду даної справи слід зазначити таке.
Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Відповідно до частини 6 статті 6 Господарського процесуального кодексу України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.
Частиною 7 статті 6 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Судом встановлено, що відповідачем в порушення вказаних норм процесуального закону не зареєстровано Електронного кабінету в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи.
Так, відповідно до відповіді про відсутність зареєстрованого Електронного кабінету Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи №32634387 від 20.03.2026 відповідач не має зареєстрованого Електронного кабінету в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи (а.с. 76, т.1).
Відповідно до відповіді з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №2491217 від 20.03.2026 (а.с. 79-80, т.1) місцезнаходженням відповідача є: 53180, Дніпропетровська область, Софіївський район, село Миколаївка, вулиця Улітіна, будинок 29.
З метою належного повідомлення відповідача про обставини даної справи, господарським судом здійснено поштове направлення ухвали суду від 24.03.2026 відповідачу за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 84, т.1); відповідно до трекінгу з вебпорталу АТ "Укрпошта" поштове відправлення (R067134049011) вручено одержувачу 27.05.2026 (а.с. 213-214, т.1);
Крім того, судом на адресу відповідача здійснено поштове направлення ухвал суду:
- від 16.04.2026 про відкладення підготовчого засідання (а.с. 171, т1); відповідно до трекінгу з вебпорталу АТ "Укрпошта" та довідки АТ "Укрпошта" про доставку Укрпоштою поштового відправлення поштове відправлення (R067150853157) вручено одержувачу 27.05.2026 (а.с. 215-218, т1);
- від 05.05.2026 про відкладення підготовчого засідання (а.с. 179, т1); відповідно до трекінгу з вебпорталу АТ "Укрпошта" та довідки АТ "Укрпошта" про доставку Укрпоштою поштового відправлення поштове відправлення (R0671687211711) вручено одержувачу 14.05.2026 (а.с. 219-222, т1);
- від 21.05.2026 про відкладення підготовчого засідання (а.с. 210, т.1);
- від 17.06.2026 про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового (а.с. 231); поштове відправлення повернуто на адресу суду "Адресат відсутній" (а.с. 246-249, т.1);
- від 07.07.2026 про відкладення судового засідання (а.с. 240, т.1); поштове відправлення повернуто на адресу суду "Адресат відсутній" (а.с.250-253, т.1).
За змістом частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, окрім іншого, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Суд зазначає, що у разі, якщо копію прийнятого судового рішення (ухвали, постанови, рішення) направлено судом листом за належною поштовою адресою, тобто повідомленою суду учасником справи, і повернено підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання чи закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про прийняте судове рішення.
Вказана правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 923/1432/15.
Враховуючи викладене, неперебування відповідача за місцем його державної реєстрації чи небажання отримати поштову кореспонденцію та, як наслідок, ненадання відзиву, не є перешкодою розгляду справи судом за наявними матеріалами і не свідчить про порушення норм процесуального права саме зі сторони суду.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 03.03.2018 у справі № 911/1163/17 та від 10.05.2018 у справі № 923/441/17.
За таких обставин можна дійти висновку, що невручення ухвали суду відбулось через недотримання відповідачем вимог законодавства щодо забезпечення отримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням (поштовою адресою), що розцінюється судом як фактична відмова від отримання адресованих йому судових рішень (ухвал). Відповідач, у разі незнаходження за своєю офіційною (юридичною) адресою, повинен був докласти зусиль щодо отримання поштових відправлень за цією адресою або повідомлення суду про зміну свого місцезнаходження.
Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а у даному випадку - суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Верховного Суду від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19, від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).
При цьому до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов`язує й сторону у справі, зокрема позивача, з`ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її офіційним місцезнаходженням, визначеним у відповідному державному реєстрі) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.
Частиною 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Отже, в разі коли фактичне місцезнаходження особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.
Також суд наголошує, що за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.
Так, згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень, зокрема, ухвалу господарського суду від 24.03.2026 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/135122484) надіслано судом 24.03.2026, зареєстровано в реєстрі 25.03.2026 та забезпечено надання загального доступу 26.03.2026, тобто завчасно; отже у відповідача були всі дані, необхідні для пошуку та відстеження руху справи, а також поданими у ній заявами по суті справи, а також реальна можливість отримання такої інформації також із вказаного відкритого джерела - у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Крім того, господарським судом здійснено спроби повідомити відповідача про перебування в провадження суду справи №904/1408/26 шляхом передачі телефонограми за номером, який зазначений у Реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 370-46-02, проте оператором мобільного зв`язку повідомлено, про невірно набраний номер (а.с. 83, 170, 182, т.1).
Також судом здійснено оприлюднення на сайті Господарського суду Дніпропетровської області оголошень, а саме:
- від 12.05.2026 (https://dp.arbitr.gov.ua/sud5005/pres-centr/news/2026614/) (а.с. 196, т1), яким повідомлено відповідача про відкладення підготовчого засідання на 21.05.2026 о 12:00 год.;
- від 29.05.2026 (https://dp.arbitr.gov.ua/sud5005/pres-centr/news/2038113/) (а.с. 208, т1), яким повідомлено відповідача про відкладення підготовчого засідання на 17.06.2026 об 11:40 год.;
- від 22.06.2026 (https://dp.arbitr.gov.ua/sud5005/pres-centr/news/2051881/) (а.с. 232), яким повідомлено відповідача про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті в засіданні на 07.07.2026 о 12:00 год.;
До того ж, судом здійснено оприлюднення оголошення про виклик відповідача в судове засідання та повідомлення про судове рішення за допомогою сервісу, розміщеного на сайті Судової влади України (https://court.gov.ua/unknown) (а.с. 88, 174, 183, 209, 233, т.1).
Так, ухвалою суду від 24.03.2026, з урахуванням вимог частини 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, судом було запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Судом враховані Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України №958 від 28.11.2013, на випадок направлення відповідачем відзиву на позовну заяву або клопотання до суду поштовим зв`язком.
Отже, станом на час ухвалення судового рішення строк на подання відзиву на позовну заяву, з урахуванням додаткового строку на поштовий перебіг та враховуючи обмеження, пов`язані з запровадженням воєнного стану, закінчився.
Слід зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).
Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.
Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву, та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.
Більше того, права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись за рахунок порушення права позивача на розумність строків розгляду справи судом (на своєчасне вирішення спору судом), що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Беручи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 24.03.2026, не скористався правом на подачу до суду відзиву на позовну заяву, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
ІІ. Процесуальні дії у справі. Заяви, клопотання
19.03.2026 до господарського суду за допомогою системи "Електронний суд" надійшла позовна заява керівника Криворізької східної окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі позивача Софіївської селищної ради Криворізького району (далі - позивач) до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Відродження" (далі - відповідач) про розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки площею 58,4669 га, відповідно до якої прокурор просить суд:
- розірвати договір від 08.05.2007 оренди земельної ділянки загальною площею 58,4669 га, укладений між Софіївською районною державною адміністрацією та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Відродження", який зареєстрований у Софіївському відділі ДРФ ДП "ЦДЗК", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 11.04.2008 № 04[телефон приховано] (номер запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про інше речове право: 50447027, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2741808112252);
- зобов`язати Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Відродження" повернути Софіївській селищній раді земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:01:002:0053, площею 58,4669 га за актом приймання-передачі у належному стані;
- стягнути з відповідача у справі на користь Дніпропетровської обласної прокуратури сплачений судовий збір;
- про час розгляду справи повідомити Криворізьку східну окружну прокуратуру, Дніпропетровську обласну прокуратуру та учасників справи.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.03.2026 справу №904/1408/26 передано на розгляд судді Івановій Т.В.
24.03.2026 ухвалою господарського суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Витребувано, відповідно до частини 6 статті 91 Господарського процесуального кодексу України, у позивача та прокурора в строк до 10.04.2026 оригінали доданих до позовної заяви та наявних в їх розпорядженні документів. Призначено підготовче засідання на 16.04.2026 о 10:45 год.
06.04.2026 до господарського суду від представника позивача надійшла заява (вх. суду №16144/26 від 06.04.2026) про розгляд справи за відсутності уповноваженого представника позивача.
06.04.2026 до господарського суду від представника керівника Криворізької східної окружної прокуратури Дніпропетровської області надійшло клопотання (вх. суду №16215/26 від 06.04.2026) про долучення оригіналів витребуваних доказів.
10.04.2026 до господарського суду від представника позивача надійшло клопотання (вх. суду №17333/26 від 10.04.2026) про долучення оригіналів витребуваних доказів.
16.04.2026 у підготовче засідання з`явився прокурор, повноважні представники позивача та відповідача у вказане підготовче засідання не з`явились. Про дату, час та місце проведення судового засідання сторони повідомлялися належним чином, відповідно до вимог статей 120, 242 Господарського процесуального кодексу України.
16.04.2026 ухвалою господарського суду відкладено підготовче судове засідання на 05.05.2026 о 12:30 год.
22.04.2026 до господарського суду від представника позивача надійшла заява (вх. суду №19591/26 від 22.04.2026) про розгляд справи за відсутності уповноваженого представника позивача.
05.05.2026 у підготовче засідання з`явився прокурор, повноважні представники позивача та відповідача у вказане підготовче засідання не з`явились. Про дату, час та місце судового засідання сторони повідомлялися належним чином, відповідно до вимог статей 120, 242 Господарського процесуального кодексу України.
Суд узгодив із прокурором дату та час наступного судового засідання, а саме: 21.05.2026 о 12:00 год.
05.05.2026 ухвалою господарського суду відкладено підготовче засідання у справі на 21.05.2026 о 12:00 год.
11.05.2026 до господарського суду від представника позивача надійшло клопотання (вх. суду №22792/26 від 11.05.2026) на виконання ухвали суду.
18.05.2026 до господарського суду від представника керівника Криворізької східної окружної прокуратури Дніпропетровської області надійшли письмові пояснення (вх. суду №24117/26 від 18.05.2026).
21.05.2026 у підготовче засідання з`явився прокурор, повноважні представники позивача та відповідача у вказане підготовче засідання не з`явились. Про дату, час та місце судового засідання сторони повідомлялися належним чином, відповідно до вимог статей 120, 242 Господарського процесуального кодексу України.
У вказаному підготовчому судовому засіданні суд прийшов до висновку у необхідності відкладення даного підготовчого судового засідання з огляду на те, що причини неявки відповідача невідомі. Станом на день судового засідання всі поштові відправлення, скеровані судом на адресу відповідача, що міститься в Єдиному державному реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, знаходяться у відділенні Акціонерного товариства "Укрпошта", до суду не повернуті.
Суд узгодив із прокурором дату та час наступного судового засідання, а саме: 17.06.2026 об 11:40 год.
21.05.2026 ухвалою господарського суду відкладено підготовче судове засідання на 17.06.2026 об 11:40 год.
17.06.2026 у підготовче засідання з`явився прокурор, повноважні представники позивача та відповідача у вказане підготовче засідання не з`явились. Про дату, час та місце судового засідання сторони повідомлялися належним чином, відповідно до вимог статей 120, 242 Господарського процесуального кодексу України.
17.06.2026 ухвалою господарського суду закрито підготовче провадження у справі №904/1408/26. Справу призначено до судового розгляду по суті в засіданні на 07.07.2026 о 12:00 год.
07.07.2026 у судове засідання з`явився прокурор, повноважні представники позивача та відповідача у вказане підготовче засідання не з`явились. Про дату, час та місце проведення судового засідання сторони повідомлялися належним чином, відповідно до вимог статей 120, 242 Господарського процесуального кодексу України.
З огляду на першу неявку представника відповідача у судове засідання з розгляду справи по суті, суд прийшов до висновку про необхідність відкласти дане судове засідання. Станом на день судового засідання ухвала суду з датою, часом та місцем призначеного судового засідання, скерована судом на адресу відповідача, що міститься в Єдиному державному реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, знаходяться у відділенні Акціонерного товариства "Укрпошта", тобто до суду не повернута та не вручена відповідачу.
Суд узгодив із прокурором дату та час наступного судового засідання, а саме: 25.08.2026 о 12:40 год., з урахуванням перебування судді у щорічній основній відпустці.
07.07.2026 ухвалою суду відкладено судове засідання в межах розумного строку до 25.08.2026 о 12:40 год.
14.07.2026 до господарського суду від представника позивача за допомогою системи "Електронний суд" надійшла заява (вх. суду №34897/26 від 14.07.2026) про розгляд справи без участі.
25.08.2026 о 12:40 судове засідання не відбулось у зв`язку із перебуванням судді Іванової Т.В. на лікарняному.
02.09.2026 ухвалою господарського суду призначено у межах розумного строку судове засідання у справі на 17.09.2026 о 12:30 год.
17.09.2026 у судове засідання з`явився прокурор, повноважні представники позивача та відповідача у вказане засідання не з`явились. Про дату, час та місце проведення судового засідання сторони повідомлялися належним чином, відповідно до вимог статей 120, 242 Господарського процесуального кодексу України.
У вказаному судовому засіданні розпочато розгляд справи по суті, обговорені питання що стосуються розгляду справи по суті, заслухано вступне слово прокурора, досліджено докази, наявні в матеріалах справи, та заслухано виступ прокурора у судових дебатах.
В судовому засіданні 17.09.2026 після судових дебатів господарський суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення, зазначив, що рішення буде ухвалено та проголошено 24.09.2026 о 12:50 годині.
17.09.2026 ухвалою господарського суду повідомлено учасників справи, що ухвалення та проголошення судового рішення у справі №904/1408/26 призначено на 24.09.2026 о 12:50 год.
17.09.2026 господарським судом на офіційному вебпорталі Судова влада України розміщено оголошення, яким викликається Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Відродження" у справі № 904/1408/26 за позовом керівника Криворізької східної окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі позивача Софіївської селищної ради Криворізького району до відповідача Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Відродження" про розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки площею 58,4669 га., як: відповідач у судове засідання з проголошення рішення, призначене на 12:50 год. 24.09.26.
У судове засідання 24.09.2026 з`явився прокурор, представники позивача та відповідача у судове засідання не з`явилися, про час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.
У судовому засіданні 24.09.2026 за результатами розгляду справи проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду.
Щодо строку розгляду справи суд зауважує, що обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи.
Так, при здійсненні правосуддя суд має виходити з необхідності дотримання основних засад господарського судочинства, зазначених в статтях 2, 4 Господарського процесуального кодексу України стосовно забезпечення права сторін на розгляд справ у господарському суді після їх звернення до нього у встановленому порядку, гарантованому чинним законодавством, та всебічно забезпечити дотримання справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спорів з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (рішення Європейського
суду з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України).
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини щодо тлумачення поняття розумний строк вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ і було б неприродно встановлювати один і той самий строк для всіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин (рішення у справі Броуган та інші проти Сполученого Королівства).
Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.
При цьому Європейський суд з прав людини в своїй практиці виходить із того, що розумність тривалості судового провадження необхідно оцінювати у світлі обставин конкретної справи, враховуючи критерії, вироблені судом. Такими критеріями є: 1) складність справи, тобто, обставини і факти, що ґрунтуються на праві (законі) і тягнуть певні юридичні наслідки; 2) поведінка заявника; 3) поведінка державних органів; 4) перевантаження судової системи; 5) значущість для заявника питання, яке знаходиться на розгляді суду, або особливе становище сторони у процесі (Рішення Бараона проти Португалії, 1987 рік, Хосце проти Нідерландів, 1998 рік; Бухкольц проти Німеччини, 1981 рік; Бочан проти України, 2007 рік).
Конвенція на відміну від національного законодавства України не запроваджує чітких строків розгляду справи, проте посилання на строк містить стаття 6 Конвенції, яка постулює дефініцію розумного строку розгляду справи.
У зв?язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні було введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався, зокрема, Указом Президента України від 13 липня 2026 року №596/2026, затвердженим Законом України від 14.07.2026 №4928-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 02 серпня 2026 року строком на 90 діб.
Справа №904/1408/26 розглядається судом в період оголошеного на всій території України воєнного стану через військову агресію російської федерації проти України.
Відтак, оскільки судова система має забезпечувати дотримання права на доступ до правосуддя і здійснення такого правосуддя, з метою дотримання прав учасників та забезпечення права на справедливий суд, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, з метою всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи у розумні строки, судом здійснено розгляд справи у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав, застосувавши статті 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статтю 3 Конституції України та статті 2, 11 Господарського процесуального кодексу України.
Таким чином, враховуючи обставини справи та введення воєнного стану в Україні, суд застосовує принцип розумного строку тривалості провадження відповідно до зазначеної вище практики Європейського суду з прав людини.
ІІІ. Обставини справи, встановлені судом, оцінка доказів та аргументів сторін
Спір у справі виник у зв`язку з тим, що попри те, що за укладеним між сторонами договором оренди земельної ділянки водного фонду від 08.05.2007 в оренду передано земельну ділянку загальною площею 58,4669 га, у тому числі: водне дзеркало - 27,9493 га, прибережна смуга - 30,009 га, гідроспоруди (дамба) - 0,5086 га, паспорт вказаного водного об`єкту не розроблявся, розмір орендної плати за водний об`єкт, розташований на земельній ділянці, наданій в орендне користування, до цього часу не визначений.
Крім того, площа водного дзеркала на земельній ділянці з кадастровим номером [номер приховано]:01:002:0053 у 2007 році становила 27,9493 га, про що зазначено у договорі оренди земельної ділянки. Однак, Регіональний офіс водних ресурсів у Дніпропетровській області листом № 2386/03-25 від 29.10.2025 повідомив, що відповідно до матеріалів інвентаризації площинних водних об`єктів, наразі, на земельній ділянці [номер приховано]:01:002:0053 обліковується водний об`єкт - ставок з площею водного дзеркала 40,94 га. Тобто, фактично площа водного об`єкту, без врахування прибережної смуги, на 12,9907 га перевищує площу водного дзеркала, зазначеного у договорі оренди 2007 року, що свідчить про використання частини водного об`єкту без правовстановлюючих документів та недоотримання Софіївською селищною радою орендної плати за користування земельною ділянкою.
Таким чином, у зв`язку з невнесенням змін у договір оренди від 08.05.2007 щодо плати за водний об`єкт, місцевий бюджет упродовж тривалого часу значно недоотримує кошти за використання орендарем водного об`єкта.
Перелік обставин, які є предметом доказування у справі:
(1) Факт укладення між сторонами договору оренди земельної ділянки водного фонду від 08.05.2007 та його умови.
(2) Факт порушення відповідачем вимог законодавства, наявність підстав для розірвання договору та повернення земельної ділянки водного фонду.
1. Щодо укладення між сторонами договору оренди земельної ділянки водного фонду від 08.05.2007 та його умови.
Як убачається з матеріалів справи, 08.05.2007 між Софіївською районною державною адміністрацією, як орендодавцем, та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Відродження", як орендарем, укладено договір оренди земельної ділянки водного фонду (далі - договір, а.с. 45-48, т.1).
Відповідно до пункту 1 договору орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Миколаївської сільської ради.
Пунктом 2 договору визначено, що в оренду передається земельна ділянка загальною площею 58,4669 га, у тому числі: прибрежна смуга - 30,009 га, водне дзеркало - 27,9493 га, гідроспоруди - 0,5086 га.
З пункту 5 договору убачається, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки водного фонду не проведена.
Договір укладено на 25 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію. Договір дійсний з 08.05.2007 по 08.05.2032 (пункт 8 договору).
Відповідно до пункту 9 договору, орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі на розрахунковий рахунок Миколаївської сільської ради з розрахунку: прибрежна смуга - 30,009 га х 2,60 грн = 78,02 грн за рік, водне дзеркало - 27,9493 га х 100 грн = 2 794,93 грн за рік, гідроспоруди - 0,5086 га х 100 грн = 50,86 грн за рік.
Згідно з пунктом 11 договору орендна плата вноситься щомісячно до 15 числа місяця, що наступив за звітним.
Цільове призначення земельної ділянки - розведення та вирощування риби (пункт 16 договору).
Пунктом 18 договору визначено, що передача земельної ділянки в оренду здійснюється з розробленням проєкту її відведення. Організація розроблення проєкту відведення земельної ділянки і витрати, пов`язані з цим, покладаються на орендаря.
Відповідно до пункту 38 договору дія договору припиняється шляхом його розірвання: за взаємною згодою сторін; за рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.
Договір підписаний сторонами та скріплений їх печатками без зауважень та заперечень до нього.
Договір зареєстровано у Софіївському відділі Дніпропетровської районної філії ДП "Центр ДЗК" при Держкомзем України, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 11.04.2008 № 04[телефон приховано].
З наявної в матеріалах справи інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №464816432 від 19.02.2026 (а.с. 55-56, т.1) вбачається, що державну реєстрацію права оренди на вказану земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно проведено 26.05.2023; номер запису про інше речове право: 50447027, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2741808112252.
Згідно зі статтею 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
В матеріалах справи відсутні докази того, що договір визнавався недійсним в судовому порядку.
2. Щодо порушення відповідачем вимог законодавства, наявність підстав для розірвання договору та повернення земельної ділянки водного фонду.
З наявної в матеріалах справи інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №464816432 від 19.02.2026 (а.с. 55-56, т1) убачається також, що відомості про державну реєстрацію права комунальної власності за Софіївською селищною радою на земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:01:002:0053 площею 58,4669 га внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 26.05.2023 (індексний номер рішення 67807201 від 30.05.2023, номер відомостей про речове право 50446919, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2741808112252). Підставою для державної реєстрації права комунальної власності за селищною радою на вказану земельну ділянку визначено Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» № 1423-ІХ від 28.04.2021, яким внесено зміни до абзацу 1 пункту 24 Розділу X Перехідних положень Земельного кодексу України, зокрема, визначено, що з дня набрання чинності цим пунктом (27.05.2021) землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім окремих виключень.
Як убачається з матеріалів справи, відповідачу була передана земельна ділянка з кадастровим номером [номер приховано]:01:002:0053 загальною площею 58,4669 га, у тому числі: прибрежна смуга - 30,009 га, водне дзеркало - 27,9493 га, гідроспоруди - 0,5086 га, розташована на території Миколаївської сільської ради Софіївського району, Дніпропетровської області, що підтверджується актом про передачу та прийом земельної ділянки від 22.04.2008 (а.с. 49, т.1).
Відповідно до інформації, наданої Регіональним офісом водних ресурсів у Дніпропетровській області на запит прокурора (лист №2386/03-25 від 29.10.2025 (а.с. 25, т1.) відповідно до даних інвентаризації орендованих водних об`єктів до офісу надійшла інформація від Софіївської райдержадміністрації про оренду Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Відродження" трьох водних об`єктів, зокрема: ставку площею водного дзеркала 40,94 га (кадастровий номер [номер приховано]:01:002:0053). Паспорт цього водного об`єкту - ставку, розташованого на території Софіївської селищної ради криворізького району, що розроблений у відповідності до Порядку розроблення паспорта водного об`єкта, затвердженого наказом Міністерства екології та природних ресурсів від 18.03.2013 №99 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.05.2013 за № 775/23307, до офісу не надходив. Розмір плати за наданий в оренду водний об`єкт (водне дзеркало), з врахуванням коефіцієнтів індексації складає по рокам: 2022 - 12 840,09 x 1,627 = 20 890,83 грн; 2023 - 12 840,09 x 1,897 = 24 357,66 грн; 2024 - 12840,09 x 1,897 = 24 357,66 грн; 2025 - 12 840,09 x 1,935 = 24 845,58 грн, однак, плата за оренду вищевказаного водного об`єкта (водне дзеркало) у 2022 - 2024 роках не здійснювалась.
Разом із цим, за інформацією Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (лист №50763/5/04-36-04-05-11 від 28.10.2025, а.с. 20-21, т.1), Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Відродження" за земельні ділянки, які знаходяться на території Софіївської селищної ради, у 2022-2024 роках орендна плата за землю не сплачувалась, у січні-вересні 2025 року сплачено 69 343,28 грн орендної плати за землю.
Наведене також підтверджується листом виконавчого комітету Софіївської селищної ради №2952 від 15.12.2025 (а.с. 44, т.1) та розрахунком розміру орендної плати та заборгованості Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Відродження" (а.с. 54).
Також у вказаному листі виконавчого комітету Софіївської селищної ради зазначено про те, що нормативна грошова оцінка, зокрема, земельної ділянки з кадастровим номером
[номер приховано]:01:002:0053, площею 58,4669 га Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Відродження" не проводилася; дані щодо сплати орендної плати за водний об`єкт 27,9493 у селищної ради відсутні; паспорт водного об`єкту; привести договір у відповідність до вимог пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо уточнення порядку передачі в оренду водних об`єктів у комплексі з земельними ділянками, зокрема, щодо визначення розміру орендної плати за водний об`єкт, який розташований на орендованій земельній ділянці водного фонду, немає можливості через відсутність водних паспортів; у 2025 році від СТОВ "Відродження" почали надходити кошти, але потім платежі зупинилися.
Листом Фінансового відділу Софіївської селищної ради від 16.12.2025 №455 (а.с. 52, т.1) надано інформацію щодо сплати орендної плати до бюджету Софіївської селищної територіальної громади від СТОВ "Відродження" за період з 01.01.2025 по 15.12.2025 (а.с. 53, т.1).
Відповідно до листа Фінансового відділу Софіївської селищної ради від 23.12.2025 №466 (а.с. 51, т.1) за період з 01.01.2023 по 31.12.2024 до бюджету Софіївської селищної територіальної громади від СТОВ "Відродження" сплати орендної плати не надходило.
Так, з наданих додатку до листа від 16.12.2025 №455 та розрахунку (а.с. 53-54, т.1) вбачається, що у період 2022-2024 сплати не проводилося, у 2025 році відповідачем сплачено 69 343,28 грн.
Прокурор зазначає, що відповідач не звертався до селищної ради про надання дозволу на розроблення технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки та не надавав копії договорів на виготовлення паспорту водного об`єкту та нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
У зв`язку з чим, прокурор вважає, що право Софіївської селищної ради щодо спірної земельної ділянки було порушено, оскільки її використання здійснюється без належного визначення розміру орендної плати, без проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, без оплати за використання водного об`єкта, з порушенням умов укладеного договору оренди земельної ділянки водного фонду та частинами другою, дев`ятою статті 51 Водного кодексу України, що і є причиною виникнення спору.
IV. Мотиви суду
17.10.2019 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" від 20.09.2019 №132-IX, яким, зокрема, внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України: змінено назву статті 79 з "Достатність доказів" на "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично запровадивши в господарському процесі стандарт доказування "вірогідності доказів". У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Brualla Gomez de La Torre v. Spain" від 19.12.1997 наголошено на загальновизнаному принципі негайного впливу процесуальних змін на справи, що перебувають на розгляді суду.
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", передбачає необхідність зіставлення судом доказів, поданих позивачем і відповідачем. Отже, за цим стандартом недостатньо лише надати певний обсяг доказів на підтвердження обставини - сторона має подати такі докази, які у сукупності переважать доводи та докази іншої сторони. Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України обставина, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на її підтвердження, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування; питання вірогідності доказів суд вирішує за своїм внутрішнім переконанням.
У розумінні наведеної норми на суд покладено обов`язок оцінювати докази та обставини справи з погляду їх вірогідності, яка дає змогу дійти висновку, що відповідні факти скоріше мали місце, ніж не мали. Тому під час розгляду справи суд зобов`язаний дотримуватися вимог щодо всебічного, повного й об`єктивного з`ясування обставин та оцінки доказів. Всебічність і повнота розгляду означають встановлення всіх юридично значущих обставин і дослідження поданих доказів, що унеможливлює однобічність і забезпечує ухвалення законного та обґрунтованого рішення. З`ясування відповідних обставин здійснюється із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, зокрема щодо відсутності у будь-якого доказу наперед встановленої сили, оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності та взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.
Оцінюючи подані докази та наведені сторонами обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи у їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову з огляду на таке.
Статтею 1 Водного кодексу України (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що водний об`єкт - природний або створений штучно елемент довкілля, в якому зосереджуються води (море, лиман, річка, струмок, озеро, водосховище, ставок, канал, а також водоносний горизонт).
Відповідно до статті 3 Водного кодексу України (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) усі води (водні об`єкти) на території України становлять її водний фонд. До водного фонду України належать: поверхневі води: природні водойми (озера); водотоки (річки, струмки); штучні водойми (водосховища, ставки) і канали; інші водні об`єкти; підземні води та джерела; внутрішні морські води та територіальне море.
Статтею 4 Водного кодексу України (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.
Такі ж положення містить стаття 58 Земельного кодексу України (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Згідно з частиною першою статті 59 Земельного Кодексу України (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) землі водного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.
Відповідно до частини четвертої статті 59 Земельного кодексу України (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) громадянам та юридичним особам за органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб (у тому числі рибництва (аквакультури), культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт, догляду, розміщення та обслуговування об`єктів портової інфраструктури і гідротехнічних споруд тощо, а також штучно створені земельні ділянки для будівництва та експлуатації об`єктів портової інфраструктури та інших об`єктів водного транспорту.
Згідно зі статтею 85 Водного кодексу України (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) порядок надання земель водного фонду в користування та припинення права користування ними встановлюється земельним законодавством. У користування на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення та берегових смуг водних шляхів можуть надаватися підприємствам, установам, організаціям, об`єднанням громадян, релігійним організаціям, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, а також для проведення науково-дослідних робіт. Користування цими ділянками у зазначених цілях здійснюється з урахуванням вимог щодо охорони річок і водойм від забруднення, засмічення та замулення, а також з додержанням правил архітектури планування приміських зон та санітарних вимог у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Стаття 6 Закону України "Про оренду землі" (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначає, що орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.
Відповідно до статті 93 Земельного кодексу України (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
Статтею 15 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін.
Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови, зокрема якісний стан земельних угідь, порядок виконання зобов`язань сторін, порядок страхування об`єкта оренди, порядок відшкодування витрат на здійснення заходів щодо охорони і поліпшення об`єкта оренди, проведення меліоративних робіт, а також обставини, що можуть вплинути на зміну або припинення дії договору оренди, тощо. Невід`ємною частиною договору оренди землі є: план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду; кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів; акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); акт приймання-передачі об`єкта оренди; проект відведення земельної ділянки у випадках, передбачених цим законом. У разі якщо договором оренди землі передбачається здійснити заходи, спрямовані на охорону та поліпшення об`єкта оренди, до договору додається угода щодо відшкодування орендарю витрат на такі заходи.
Поряд з цим, за змістом статті 21 Закону України "Про оренду землі передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Закону України "Про плату за землю"). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.
Разом з цим, відповідно до статті 48 Водного кодексу України спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських (у тому числі для цілей аквакультури) та інших державних і громадських потреб.
Згідно зі статтею 49 Водного кодексу України спеціальне водокористування є платним та здійснюється на підставі дозволу на спеціальне водокористування. Дозвіл на спеціальне водокористування видається державними органами охорони навколишнього природного середовища - у разі використання води водних об`єктів загальнодержавного значення; Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими Радами за погодженням з державними органами охорони навколишнього природного середовища - у разі використання води водних об`єктів місцевого значення. Видача дозволу на спеціальне водокористування здійснюється за клопотанням водокористувача з обгрунтуванням потреби у воді, погодженим з державними органами водного господарства, - в разі використання поверхневих вод, державними органами геології - в разі використання підземних вод та державними органами охорони здоров`я - в разі використання водних об`єктів, віднесених до категорії лікувальних.
За інформацією Державного агентства водних ресурсів України №60-6062 ВИХ від 28.10.2025 (а.с. 34, т.1) видача дозволів на спецводокористування Держводагенством та його територіальними підрозділами здійснюється з 03.06.2017, за цей час дозволи на спецводокористування СТОВ "Відродження" Держводагентством та його територіальними підрозділами не надавалися.
За інформацією Управління державного агентства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у Дніпропетровській області (Дніпропетровський рибоохоронний патруль) №1-3-9/2511-25 від 12.11.2025 (а.с. 29 на звороті-20, т.1) встановлено, що за час функціонування Управління, створеного згідно положення, затвердженого наказом №229 Державного агентства рибного господарства від 15.07.2016, будь-які дозволи СТОВ "Відродження" не видавалися. В період з 2022 року по 2024 рік включно, звіт про рибогосподарську діяльність за формою №1А-риба (річна), як суб`єкт аквакультури, СТОВ "Відродження" до Управління не подавало. Згідно з наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 11.09.2023 №1655, термін подання звіту за формою 1А-риба (річна) за 2025 рік - не пізніше 10.01.2026. Перевірки господарської діяльності СТОВ "Відродження" в період 2022-2025 роки Управлінням не проводилися.
Таким чином, СТОВ "Відродження", всупереч вимогам земельного та водного законодавства, протягом тривалого часу не вжило заходів щодо приведення укладеного договору оренди земельної ділянки водного фонду у відповідність до вимог чинного законодавства, не забезпечило розроблення паспорта водного об`єкта, не здійснювало сплату орендної плати за водний об`єкт та за земельну ділянку, на якій розташовано водний об`єкт.
Відповідно до частини першої статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Так, частина перша статті 68 Конституції України закріплює обов`язок кожного неухильно дотримуватися Конституції України та законів України. Виконання цього обов`язку забезпечується частиною другою цієї статті шляхом встановлення презумпції знання законів кожним: "незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності".
Частиною другою статті 16 Цивільного кодексу України передбачено перелік способів захисту цивільних прав, які мають універсальних характер та можуть застосовуватися до всіх чи більшості суб`єктивних прав.
Разом з тим, законодавцем передбачено, що такий перелік не є вичерпним та надано право суду захистити цивільне право або інтерес особи іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (частина третя статті 16 Цивільного кодексу України). Особа, законне право або інтерес якої порушено, може скористатися можливістю вибору між декількома способами захисту.
Якщо спеціальні норми права визначають конкретні заходи з урахуванням специфіки порушеного права та характеру правопорушення, особа вправі скористатися такими способами захисту. Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання даної норми у її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Відповідно до частини першої статті 317 Цивільного кодексу України права володіння, користування та розпорядження своїм майном належать власникові.
Згідно із нормою статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
За статтею 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Статтею 152 Земельного кодексу України визначено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю.
Відповідно до частини першої статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Відповідно до статті 32 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.
Статтею 25 Закону України "Про оренду землі" визначено, зокрема, що орендар зобов`язаний виконувати встановлені щодо об`єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі; дотримуватися режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, водного фонду; у п`ятиденний строк після державної реєстрації права оренди земельної ділянки державної або комунальної власності надати копію договору оренди до відповідного податкового органу, а в разі оренди земельної ділянки в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом - також відповідному територіальному органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства; у разі оренди земельної ділянки в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом використовувати водний об`єкт відповідно до вимог водного законодавства України; своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку, а в разі оренди земельної ділянки в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом - також і орендну плату за водний об`єкт.
Пунктом 38 договору від 08.05.2007 визначено, що дія договору припиняється шляхом його розірвання, зокрема, за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором.
Частиною другою статті 651 Цивільного кодексу України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає різні правові наслідки порушення зобов`язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків i моральної шкоди.
Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.
Відповідна правова позиція була викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 912/1385/17 та від 04.12.2019 у справі №183/1749/17.
Суд зазначає, що відповідач, будучи орендарем земельної ділянки водного фонду комунальної власності, наданої товариству для розведення та вирощування риби, в порушення вимог пункту 11 договору, статей 13, 21 Закону "Про оренду землі" за період з 01.01.2022 по 31.12.2024 орендні платежі за користування вказаною земельною ділянкою не сплачував, у 2025 році сплатив лише 69 343,28 грн, протиправно позбавляючи Софіївську об`єднану селищну територіальну громаду в особі Софіївської селищної ради права на отримання доходу у вигляді орендної плати в належному розмірі, чим порушено економічні інтереси територіальної громади у сфері дотримання законного порядку платного користування земельними ділянками комунальної власності.
Враховуючи положення пункту 38 договору та приймаючи до уваги систематичну несплату орендних платежів за користування вказаною земельною ділянкою, суд робить висновок про істотне порушення вимог законодавства та умов договору оренди.
Таким чином, наявні підстави для розірвання спірного договору.
Отже, вимоги прокурора про розірвання договору оренди земельної ділянки водного фонду від 08.05.2007, укладеного між Софіївською районною державною адміністрацією та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Відродження" підлягають задоволенню.
Щодо вимог прокурора про повернення земельної ділянки.
Зайняття земельних ділянок фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. Таким чином, у даному випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельної ділянки, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення земельної ділянки.
Статтею 785 Цивільного кодексу України визначено, що у разі припинення договору найму, наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Також, за частиною першою статті 34 Закону України "Про оренду землі" у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.
Відповідно до пункту 21 договору після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим у якому він одержав її в оренду, протягом 3 днів після закінчення терміну договору, на підставі акта.
Враховуючи вищевикладене, спірна земельна ділянка підлягає поверненню її власнику - Софіївській селищній об`єднаній територіальній громаді в особі Софіївської селищної ради.
Таким чином, суд доходить висновку, що позовні вимоги прокурора про зобов`язання повернути позивачу земельну ділянку підлягають задоволенню.
V. Висновки Суду
Суди зобов`язані належно мотивувати свої рішення з метою забезпечення права сторін на справедливий судовий розгляд та здійснення суспільного контролю за правосуддям. Водночас суд не зобов`язаний надавати відповідь на кожен довід сторін, якщо у рішенні викладено мотиви, достатні для розуміння підстав його ухвалення з урахуванням конкретних обставин справи та характеру спірних правовідносин.
Оцінивши докази, наявні в матеріалах справи, та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи у їх сукупності, господарський суд дійшов таких висновків.
Судом установлено, що спірна земельна ділянка є власністю Софіївської селищної об`єднаної територіальної громади в особі Софіївської селищної ради.
Відповідно до статті 41 Конституції України право власності є непорушним.
Право Софіївської селищної ради на спірну земельну ділянку порушено, оскільки ця земельна ділянка перебуває в оренді у особи без проведення нормативної грошової оцінки цієї земельної ділянки, без отримання дозволу на спеціальне водокористування, без розроблення паспорту водного об`єкта (у відповідності до Порядку розроблення паспорта водного об`єкта, затвердженого наказом Міністерства екології та природних ресурсів від 18.03.2013 № 99 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.05.2015 за № 775/23307) та без умов розміру орендної плати за водний об`єкт (у відповідності до статей 15, 25 Закону України «Про оренду землі» та статті 51 Водного кодексу України), який розміщений на цій земельній ділянці, та, як наслідок, без виконання мети такої оренди - задоволення суспільного інтересу у здійсненні рибогосподарських потреб, проте селищною радою належних заходів, спрямованих на захист та відновлення порушеного права, не вжито.
Відповідач, будучи орендарем земельної ділянки водного фонду комунальної власності, наданої товариству для розведення та вирощування риби, окрім систематичної несплати орендної плати, внаслідок невжиття заходів щодо приведення умов договору до вимог чинного законодавства у строк до 03.03.2022, що передбачено Законом №963-ІХ, використовує земельну ділянку разом з розташованим на ній водним об`єктом у порушення вимог земельного та водного законодавства: без визначення істотних умов договору, передбачених статтею 15 Закону України «Про оренду землі», без паспорту водного об`єкта, без визначеного розміру плати за водний об`єкт та розміру орендної плати за земельну ділянку, визначеної відповідно до частини 1 статті 13 Закону України «Про оцінку земель», без дозволу на спеціальне водокористування. Оскільки орендарем не приведено умови договору оренди у відповідність до діючого законодавства, у зв`язку із чим сторони упродовж тривалого часу не досягли згоди, у тому числі щодо розміру орендної плати за водний об`єкт, вказане свідчить про необхідність розірвання спірного договору в судовому порядку.
Враховуючи викладене, прокурором обрано належний спосіб захисту порушеного права відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України.
VІ. Судові витрати
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору у даній справі покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Розірвати договір оренди земельної ділянки від 08.05.2007, укладений між Софіївською районною державною адміністрацією та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Відродження" (53180, Дніпропетровська область, Софіївський район, село Миколаївка, вулиця Улітіна, будинок 29; ідентифікаційний код 32197396), який зареєстрований у Софіївському відділі ДРФ ДП "ЦДЗК", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис №04[телефон приховано] від 11.04.2008 (номер запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про інше речове право: 50447027, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2741808112252).
Зобов`язати Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Відродження" (53180, Дніпропетровська область, Софіївський район, село Миколаївка, вулиця Улітіна, будинок 29; ідентифікаційний код 32197396) повернути Софіївській селищній раді (53100, Дніпропетровська область, Криворізький район, селище Софіївка, бульвар Шевченка, будинок 19; ідентифікаційний код 04339669) земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:01:002:0053 за актом приймання-передачі у належному стані.
Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Відродження" (53180, Дніпропетровська область, Софіївський район, село Миколаївка, вулиця Улітіна, будинок 29; ідентифікаційний код 32197396) на користь Дніпропетровської обласної прокуратури (49044, Дніпропетровська область, місто Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, будинок 38; ідентифікаційний код 02909938; МФО 820172, Держказначейська служба України, м. Київ р/р[рахунок приховано]) 5 324,80 грн (п`ять тисяч триста двадцять чотири гривні вісімдесят копійок) - витрат на сплату судового збору.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 30.09.2026
Суддя Т.В. Іванова