441/1198/26 2/441/1013/2026
Р І Ш Е Н Н Я
І м е н е м У к р а ї н и
28.09.2026 м. Городок
Городоцький районний суд Львівської області в складі:
головуючого-судді Малахової-Онуфер А.М.
за участю секретаря судового засідання Стебеляк А.-А.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Городок Львівської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
в с т а н о в и в :
представник Усенко М.І. в інтересах ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», 21.05.2026 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 24 120 грн. 00 коп. боргу за договором про надання фінансового кредиту № 23323-03/2025 від 10.03.2025 (далі - кредитний договір). Позов обґрунтовує тим, що 10.03.2025 між ТОВ «Стар файненс груп» та відповідачкою укладено кредитний договір № 23323-03/2025, згідно умов якого Товариство строком на 120 днів, надало відповідачці 9 000 грн. 00 коп. на умовах строковості, зворотності, платності, а остання зобов`язалася повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором, в порушення умов договору відповідачка свої зобов`язання за таким належним чином не виконувала, через що у неї перед ТОВ «Стар файненс груп» виникла заборгованість, яка станом на 19.06.2025 склала 22 662 грн. 00 коп., що 19.06.2025 між ТОВ «Стар файненс груп» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір факторингу № 19062025, згідно умов якого право грошової вимоги за договором № 23323-03/2025 від 10.03.2025 перейшло до позивача, сума заборгованості на дату подання позову складає 24 120 грн. 00 коп., з яких 9 000 грн. 00 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 9 720 грн. 00 коп. - заборгованість за процентами, 900 грн. 00 коп. заборгованість за комісією та 4 500 грн. заборгованість за штрафом. Просив позов задовольнити.
Ухвалою судді від 26.05.2026 провадження у справі відкрито в порядку спрощеного позовного провадження.
Представник ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» Усенко М.І. у заяві від 21.05.2026 просив про розгляд справи за його відсутності.
Представник відповідачки Мартин В.І. у поясненнях від 25.09.2026 позов визнала частково, не заперечила щодо стягнення з відповідачки на користь позивача 17 262 грн. заборгованості за кредитним договором № 23323-03/2025 від 10.03.2025, з яких 9 000 грн. тіло кредиту та 8 262 грн. проценти, а також 1 980 грн. 30 коп. судового збору та 2 500 грн. витрат на правничу допомогу мотивуючи тим, що нарахування комісії та штрафу суперечить вимогам закону, що розмір заявленого відшкодування витрат на професійну правничу допомогу є неспіврозмірним із ціною позову, не відповідає критерію реальності адвокатських витрат, інше. Розгляд справи просила проводити за її відсутності.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши заяви, матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Згідно ст. 4, 13 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Положеннями статей 1077, 1078 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога, а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Із змісту позовної заяви від 21.05.2026, із доданих до неї копій документів, зокрема копії договору про надання фінансового кредиту №23323-03/2025, правил надання коштів у кредит ТОВ «Стар файненс груп», заявки-анкети клієнта на отримання фінансового кредиту, паспорта споживчого кредиту, інформаційної довідки, довідки про ідентифікацію, інших матеріалів справи убачається, що 10.03.2025 між ОСОБА_1 та ТОВ «Стар файненс груп» через інформаційно-телекомунікаційну систему укладено електронний договір №23323-03/2025, який підписано відповідачкою за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «W382». За умовами договору, ТОВ «Стар файненс груп» надало відповідачці кредит у сумі 9 000 грн. 00 коп. на умовах строковості, зворотності, платності, а остання зобов`язалася повернути кредит і сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором.
ОСОБА_1 , підписавши електронним підписом-ідентифікатором договір №23323-03/2025, яким визначено порядок та умови надання кредиту, погодилася та підтвердила, що ознайомлена і приймає умови кредитного договору та Правил надання коштів у кредит, розміщених на веб-сайті Товариства.
Наведене свідчить, що при укладенні цього договору сторони договору досягли згоди щодо всіх його істотних умов та у сторін, відповідно до приписів статті 11 ЦК України, виникли права та обов`язки, які витікають із кредитного договору.
Відповідно до п. 1.2 договору кредит надається строком на 120 днів. Дата надання кредиту 10.03.2025. Дата погашення кредиту 07.07.2025.
Сторони договору погодили, що за користування кредитом Товариством нараховуються проценти в розмірі 0, 90 % в день на залишок заборгованості, що є платою за користування кредитом та комісія за видачу кредиту в розмірі 900 грн. Розмір процентів, встановлений цим пунктом договору, залишається незмінним протягом усього строку (терміну) договору (п. 1.4 договору).
Із довідки ТОВ «УПР» від 17.02.2026 убачається, що на підставі Договору на переказ коштів від 22.02.2022, ТОВ «УПР» за дорученням ТОВ "Стар файненс груп" 10.03.2025 перерахувало грошові кошти у сумі 9 000 грн. на платіжну картку № 4441-ХХХХ-ХХХХХ-7515 ОСОБА_1 .
Про те, що держателем платіжної картки № 4441-ХХХХ- НОМЕР_1 є ОСОБА_1 , ІПН: НОМЕР_2 , що 10.03.2025 на цю ж картку через платіжну систему проведено фінансову операцію по зарахуванню переказу на суму 9 000 грн., окрім іншого, стверджується також інформаційний листом АТ «Універсал Банк» № БТ/Е-27581 від 25.06.2026, наданим суду на підставі ухвали від 26.05.2026 (а.с. 17).
ОСОБА_1 на 19.06.2025 не повернула кредит і не сплатила проценти, внаслідок чого виникла заборгованість, яка склала 22 662 грн. 00 коп.
19.06.2025, між ТОВ «Стар файненс груп» (далі - клієнт) та ТОВ «ФК «Кредит-капітал» (далі - фактор) укладено договір факторингу № 19062025, відповідно до умов якого фактор передає грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна позову) за плату, а клієнт відступає факторові права грошової вимоги (права вимоги) до боржників за кредитними договорами.
Факт оплати суми фінансування за відступлення прав вимоги згідно договору факторингу № 19062025 від 19.06.2025 підтверджується платіжною інструкцією № 11 887 від 19.06.2025.
Відповідно до акта прийому-передачі Реєстру Боржників за договором факторингу № 19062025 від 19.06.2025, клієнт передав, а фактор прийняв Реєстр Боржників кількістю 5 374 осіб.
Згідно витягу з реєстру боржників від 19.06.2025 до договору факторингу № 19062025, ТОВ «Стар файненс груп» відступило позивачу право вимоги до боржниці ОСОБА_1 , сума заборгованості останньої за договором №23323-03/2025 склала 22 662 грн. 00 коп.
Із розрахунку заборгованості убачається, що станом на 07.07.2025, заборгованість за кредитним договором № 23323-03/2025 від 10.03.2025 ОСОБА_1 не погашена, залишок заборгованості складає 24 120 грн. 00 коп., з яких 9 000 грн. 00 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 9 720 грн. 00 коп. - заборгованість за процентами, 900 грн. 00 коп. заборгованість за комісією та 4 500 грн. заборгованість за штрафом.
Товариство зверталося до відповідачки ОСОБА_1 з досудовою вимогою про погашення заборгованості за кредитним договором, що підтверджується копією листа від 11.05.2026, між тим відповідачка в добровільному порядку таку заборгованість на 28.09.2026 не погасила.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Ураховуючи вищенаведене, а саме те, що ОСОБА_1 внаслідок неналежного виконання умов укладеного 10.03.2025 з ТОВ "Стар файненс груп" договору допустила заборгованість перед Кредитором, що позивач набув право вимоги до відповідачки за означеним договором на законних підставах, позов слід задовольнити частково, стягнути з відповідачки на користь позивача 18 720 грн. 00 коп. заборгованості за договором № 23323-03/2025 від 10.03.2025, з яких 9 000 грн. тіло кредиту та 9 720 грн. 00 коп. проценти, нараховані в межах строку кредитування.
Підстав для стягнення з відповідачки комісії за видачу кредиту в розмірі 900 грн. 00 коп., суд не убачає, з огляду на наступне.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 02.09.2019 справа № 186/1333/16-ц, провадження № 61-27618св18 зазначено, що відповідно до рішення Конституційного Суду України від 10.11.2011 у справі № 15-рп/2011, держава, встановлюючи законами України засади створення і функціонування грошового та кредитного ринків (пункт 1 частини другої статті 92 Конституції України), має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і охоронюваними законом правами та інтересами споживачів їх кредитних послуг.
Держава забезпечує особливий захист більш слабкого суб`єкта економічних відносин, а також фактичну, а не формальну рівність сторін у цивільно-правових відносинах шляхом визначення особливостей договірних правовідносин у сфері споживчого кредитування та обмеження дії принципу свободи цивільного договору. Це здійснюється через встановлення особливого порядку укладення цивільних договорів споживчого кредиту, їх оспорювання, контролю за змістом та розподілу відповідальності між сторонами договору. Тим самим держава одночасно убезпечує добросовісного продавця товарів (робіт, послуг) від можливих зловживань з боку споживачів.
Умови договору споживчого кредиту, його укладення та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими споживач вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності.
У постанові Верховного Суду України від 16.11.2016 у справі № 6-1746цс16 вказується, що встановлення банком у кредитному договорі обов`язку боржника сплачувати щомісячну комісію за управління кредитом без зазначення, які саме послуги за вказану комісію надаються клієнту, а також нарахування комісії за послуги, що супроводжують кредит (саме як компенсація сукупних послуг банку за рахунок клієнта), є незаконним. Несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема, щодо плати за обслуговування кредиту, і це є підставою для визнання таких положень недійсними.
Пунктом 1.4 кредитного договору № 23323-03/2025 від 10.03.2025, укладеного між ТОВ «Стар файненс груп» та відповідачкою, передбачено комісію за видачу кредиту 900 грн.
Однак, встановивши в кредитному договорі сплату разової комісії, що нараховується в момент видачі кредиту, позивач не зазначив, які саме послуги за вказану комісію надаються позичальнику, що є незаконним, та фактично нараховув комісію за ту саму послугу, за яку відповідачка повина сплатити згідно з договором проценти.
Зазначена правова позиція узгоджується з усталеною судовою практикою Верховного Суду та викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 16.08.2019 справа № 595/290/17, провадження № 61-29972св18; Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 02.10.2019 справа № 311/682/16-ц, провадження № 61-24756св18; від 02.10.2019 справа № 760/20414/14-ц, провадження № 61-31205св18.
Зазначена умова договору порушує принцип добросовісності та призводить до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін, отже суперечить положенням статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів».
Ураховуючи наведене, суд дійшов висновку, що нарахування позичальнику комісії за видачу кредиту без зазначення конкретних послуг, за які її сплачено, є незаконним, відтак вимога позивача в частині стягнення з відповідачки заборгованості за комісією у розмірі 900 грн. 00 коп. задоволенню не підлягає.
Також суд не убачає підстав для стягнення з відповідачки на користь позивача 4 500 грн. 00 коп. заборгованості за штрафом, з огляду на п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, згідно якого, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
У постанові Верховного Суду від 12.02.2025 у справі №758/5318/23 суд виснував щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України.
Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: 1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; 2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; 3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 31.01.2024 у справі №183/7850/22.
Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року на території України з 24 лютого 2022 року строком на 90 днів введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє на даний час.
Таким чином, ураховуючи перехідні положення ЦК України, вимога Товариства в частині стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості за штрафом в розмірі 4 500 грн., задоволенню не підлягає.
Відповідно до положень ст. 133, 141 ЦПК України, суд стягує з ОСОБА_1 на користь позивача 2 066 грн. 34 коп. судового збору, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Щодо вимоги позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Представник позивача Усенко М.І. у заяві від 21.05.2026 просив стягнути з відповідачки витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000 грн.
Із матеріалів справи убачається, що на підставі договору про надання правничої допомоги № 0107 від 01.07.2025 укладеного між АБ «Апологет» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», адвоката Усенко М.І., який діє згідно свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 2093 від 29.08.2012 уповноважено здійснювати представництво та захист прав і законних інтересів ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» у справі про стягнення заборгованості з боржниці ОСОБА_1 .
Згідно акта № 367 наданих послуг від 11.05.2026 та детального опису до нього, розмір заявлених позивачем до стягнення витрат з відповідачки, складається з усної консультації, ознайомлення з матеріалами кредитної справи, погодження правової позиції з клієнтом та складення позовної заяви для направлення до суду.
Під час вирішення питання про стягнення витрат на професійну правову допомогу, суд враховує висновок Великої Палати Верховного Суду у справі № 755/9215/15-ц у постанові від 19.02.2020, згідно якого, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Важливими є також висновки у постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18 та у справі № 922/2685/19, де визначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та не співрозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Таким чином, урахувавши виконану адвокатом роботу (надані адвокатом послуги, час, витрачений ним на виконання відповідних робіт (надання послуг)), виходячи з конкретних обставин справи, її складності, зокрема того, що означена справа не є складною, розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження, підготовка документів у такій не потребувала значного часу з урахуванням наявності сформованої правової позиції, а також з огляду на заперечення сторони відповідача, суд вважає, що розмір заявленого відшкодування витрат на професійну правничу допомогу (8 000 грн.) є неспівмірним із ціною позову, не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, такі витрати не мають характеру необхідних і не співрозмірні із виконаною роботою, отже їх розмір є необґрунтованим та завищеним, а справедливим і розумним буде стягнення з відповідачки в користь позивача 2 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
При цьому, суд зазначає, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17).
Керуючись ст. 4, 5, 81, 89, 133, 141, 247, 259, 263, 265, 268, 354 ЦПК України, ст. 526, 527, 530, 610, 1049, 1054, 1077 ЦК України, суд, -
в и р і ш и в :
позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_2 , що значиться зареєстрованою на АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (ЄДРПОУ: 35234236, місцезнаходження вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28 в м. Львів, IBAN: НОМЕР_3 в АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», МФО 300614) 18 720 грн. 00 коп. заборгованості за договором про надання фінансового кредиту № 23323-03/2025 від 10.03.2025, з яких 9 000 грн. тіло кредиту та 9 720 грн. 00 коп. проценти, також 2 066 грн. 34 коп. судового збору та 2 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу, а всього 22 786 грн. 34 коп.
У задоволенні решти вимог - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
С у д д я А.М.Малахова-Онуфер