Справа №463/1335/26
Провадження №2/463/1140/26
ЗАОЧНЕ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 жовтня 2026 року Личаківський районний суд м. Львова
в складі: головуючого судді Жовніра Г.Б.,
з участю секретаря судового засідання Патуляк Х.В.,
представника позивача ОСОБА_1 ,
представника третьої особи Андрес Л.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: Виконавчий комітет Львівської міської ради, як орган опіки та піклування, про визначення місця проживання дитини, -
в с т а н о в и в :
позивач звернувся до суду із позовом до відповідачки, у якому просить визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 , зареєстрована та проживає за адресою АДРЕСА_1 ) з батьком ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) за адресою: АДРЕСА_1 .
Свої вимоги мотивує тим, що за період шлюбу з відповідачкою ОСОБА_3 , який розірвано рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 28.03.2023, народилась донька - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Оскільки відповідачка на постійній основі залишила доньку саму, надалі зловживала спиртними напоями, донька проживає разом з батьком, що підтверджується однаковим місцем реєстрації. Звертає увагу, що відповідачка знята з реєстрації за вказаною адресою, а тому де вона на даний час перебуває позивачу не відомо. Спроби зв`язатись для того щоб остання приділила час дитині закінчувались негативно, а в подальшому взагалі проігноровано. Зазначає, що на підставі рішення суду від 23.10.2025 року у справі № 463/6223/25 з відповідачки стягуються аліменти. Враховуючи, що відповідачка не підтримує контакту, наявні труднощі з реалізацією ним батьківських прав, які пов`язані з необхідністю згоди відповідача. Визначивши місце проживання дитини з позивачем, останній матиме змогу самостійно вирішувати повсякденні питання відносно дитини, такі як вибір школи тощо. На сьогоднішній день позивач залежний від відповідачки і в кожному випадку йому необхідно дозвіл на вчинення тієї чи іншої дії щодо дитини. У зв`язку з вище наведеним просить позовні вимоги задоволити.
Ухвалою судді від 19 лютого 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.
На виконання ухвали суду від 04 травня 2026 року органом опіки і піклування надано висновок від 15 червня 2026 року № 260001-вих-86152 про недоцільність визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Ухвалою суду від 02 липня 2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві, просив позов задоволити.
Представник третьої особи органу опіки та піклування в судовому засіданні підтримала раніше поданий висновок про відсутність підстав для задоволення позову.
Відповідач у судове засідання з розгляду даної справи не з`явилась, хоча про дату та час розгляду справи була повідомлена належним чином шляхом надсилання судової повістки за останнім відомим місцем реєстрації та шляхом опублікування оголошення про виклик на офіційному веб-порталі Судової влади України. У зв`язку із неявкою відповідача, яка була належним чином повідомлений про дату та час розгляду справи, без поважних причин в судове засідання, оскільки про поважність причин неявки суд не повідомила, відзиву на позовну заяву не подала, то зі згоди позивача суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування умов, передбачених ст.280 ЦПК України.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача, представника третьої особи, оглянувши матеріали цивільної справи, вивчивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дослідивши та перевіривши усі обставини справи, на які сторони та інші учасники посилаються, встановив наступне.
У частині першій та другій статті 2 ЦПК України закріплено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).
Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем, і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21 (провадження № 61-20968 сво 21)).
Відповідно до статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності відповідно до моральних засад суспільства.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц (провадження № 14-327цс18) вказано, що положення Конвенції про права дитини про те, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (стаття 3), узгоджуються з нормами Конституції України та законів України, тому саме її норми зобов`язані враховувати усі суди України, розглядаючи справи, які стосуються прав дітей.
Судом встановлено, що сторони є батьками малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження дитини від 13 лютого 2019 року серії НОМЕР_3 , виданого Личаківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області (а.с. 12).
Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 16.08.2023 року розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , що зареєстрований 05 грудня 2018 року Франківським районним у місті Львові відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області за актовим записом №859 (а.с. 13-15).
Відповідно до акту складеного мешканцями ЖБК «Швейник» від 31.03.2025, ОСОБА_2 зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Засвідчують, що останній, як батько, приймає активну участь в житті та вихованні дитини, є люблячим та турботливим батьком. Водночас ОСОБА_3 вже протягом півтора року не проживає за вказаною адресою, не приходить, не приймає ніякої участі в житті та вихованні своєї доньки (а.с. 16-17).
Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 23.10.2025 року ухвалено стягувати із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 4 000 гривень щомісячно до досягнення дитиною повноліття, з щорічною індексацією, починаючи з дня подачі позову - 8 липня 2025 року (а.с. 21-24).
Згідно висновку органу опіки і піклування Личаківської районної адміністрації як органу опіки та піклування № 260001-вих-86152 від 15.06.2026, комісія вважає за недоцільне визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , із батьком (а.с.64-66).
Відповідно до вказаного висновку, 04 червня 2026 року на засідання комісії прибув ОСОБА_2 . Мати дитини ОСОБА_3 на засідання комісії не прибула, хоча про час та місце його проведення була належним чином повідомлена шляхом направлення поштової кореспонденції за адресою проживання, зазначеною у позовній заяві. ОСОБА_2 на засіданні комісії надав пояснення, викладені у позовній заяві, та додатково повідомив, що мати дитини протягом останніх чотирьох років фактично не бере участі в її житті, залишила дитину на піклування батька, зв`язок із нею відсутній, телефонні дзвінки та письмове спілкування не підтримуються, місце перебування матері йому невідоме. Зі слів батька, мати дитини протягом тривалого часу веде антисоціальний спосіб життя, зловживає алкогольними напоями та раніше притягувалася до відповідальності за вчинення крадіжки. Крім того, ОСОБА_2 зазначив, що позов про визначення місця проживання дитини подано з метою забезпечення можливості повноцінної реалізації ним батьківських прав та усунення практичних труднощів, зумовлених необхідністю отримання згоди матері дитини.
За результатами огляду наявних документів та заслуховування пояснень батька дитини комісією з питань захисту прав дитини при Личаківській районній адміністрації Львівської міської ради встановлено, що між батьками дитини відсутній спір щодо визначення її місця проживання, оскільки малолітня ОСОБА_4 фактично проживає разом із батьком ОСОБА_2 та перебуває на його повному утриманні. Мати дитини тривалий час спільно з дитиною не проживає, участі у її вихованні та утриманні не бере, на контакт не виходить, її місце перебування органу опіки та піклування невідоме. Відомостей про заперечення матері щодо проживання дитини разом із батьком або про її намір змінити місце проживання дитини не встановлено.
Враховуючи наведене, подані матеріали та пояснення батька дитини, керуючись статтею 29 Цивільного кодексу України, статтями 19, 141, 160, 161 Сімейного кодексу України, пунктом 72 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866, а також беручи до уваги пропозиції комісії з питань захисту прав дитини при Личаківській районній адміністрації Львівської міської ради, Личаківська районна адміністрація, як орган опіки та піклування, дійшла висновку про недоцільність визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , із батьком у зв`язку з відсутністю спору між батьками дитини.
У частині першій статті 121 СК України передбачено, що права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.
Відповідно до статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої-четвертої статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов`язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.
Відповідно до статті 15 СК України сімейні обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу.
У частині четвертій статті 15 СК України визначено, що невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку може бути підставою для застосування наслідків, установлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін.
Ухилення від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини є самостійною підставою для позбавлення батьківських прав (стаття 164 СК України).
Таким чином, з настанням певних юридичних фактів, що підтверджуються певними актами, обсяг батьківських прав може обмежуватися або припинятися.
Частиною першою статті 152 СК України встановлено, що право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.
Відповідно до частин третьої, четвертої статті 155 СК України відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення (частина перша статті 161 СК України).
Суд звертає увагу, що фактично цей спір щодо місця проживання дитини був ініційований батьком дитини, з яким дитина і так фактично проживала і продовжує проживати. У справі відсутні докази того, що мати дитини вимагала чи вимагає зміни її місця проживання.
З урахуванням наведеного, позивачем не доведено, що на час звернення до суду батька з позовом про визначення місця проживання дитини разом із ним, яка фактично проживала і проживає разом із ним, порушені права позивача.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
У частинах першій та другій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ст. 161 Сімейного кодексу України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.
Отже, зі змісту статті 161 СК України вбачається, що її положення застосовуються у випадку наявності спору між батьками, які проживають окремо, щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина. Відповідно, визначення судом місця проживання дитини є способом вирішення саме такого спору, а не способом підтвердження фактичного місця проживання дитини чи обсягу батьківських прав одного з батьків.
У даній справі судом встановлено, що малолітня ОСОБА_4 фактично проживає разом із батьком ОСОБА_2 , який здійснює її утримання та виховання. При цьому доказів того, що відповідачка заперечує проти проживання дитини з батьком, заявляє вимоги про визначення місця проживання дитини разом із нею або вчиняє дії, спрямовані на зміну фактичного місця проживання дитини, матеріали справи не містять.
Більше того, органом опіки та піклування у висновку від 15 червня 2026 року № 260001-вих-86152 встановлено відсутність спору між батьками щодо місця проживання дитини, оскільки дитина фактично проживає разом із батьком, а мати тривалий час спільно з дитиною не проживає, участі у її вихованні та утриманні не бере та на контакт не виходить.
Посилання позивача на необхідність отримання згоди матері для вирішення окремих питань, пов`язаних із дитиною, саме по собі не свідчить про наявність спору щодо місця її проживання та не є підставою для застосування положень статті 161 СК України. Визначення місця проживання дитини судом не має наслідком припинення чи обмеження батьківських прав іншого з батьків, оскільки мати та батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини відповідно до статті 141 СК України.
Таким чином, звертаючись до суду із вимогою про визначення місця проживання малолітньої дитини разом із ним, позивач фактично просить суд підтвердити вже існуючий фактичний стан, оскільки дитина на час звернення до суду та на час розгляду справи проживає разом із ним. Водночас належних та допустимих доказів наявності спору між батьками щодо місця проживання дитини або порушення відповідачкою права позивача у цій частині судом не встановлено.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що заявлена позивачем вимога про визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_4 разом із батьком не відповідає передбаченому статтею 161 СК України способу вирішення спору, оскільки такий спір між батьками відсутній. Позивачем не доведено наявності порушеного, невизнаного або оспорюваного відповідачкою права, за захистом якого він звернувся до суду.
За таких обставин, з огляду на встановлені судом фактичні обставини та відсутність спору між батьками щодо місця проживання дитини, позовні вимоги про визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_4 з батьком ОСОБА_2 задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 2, 4, 10-13, 76-83, 141, 229, 258, 259, 263-265, 268, 280-289 Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст. 109, 150, 164-166 Сімейного кодексу України, суд -
у х в а л и в :
в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: Виконавчий комітет Львівської міської ради, як орган опіки та піклування, про визначення місця проживання дитини відмовити.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків встановлених цим кодексом не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга позивачем протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення до Львівського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст судового рішення складено та підписано - 02 жовтня 2026 року.
Повне найменування (ім`я) сторін справи та їх місце проживання (місцезнаходження)
Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ;
Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_4 ;
Третя особа: Виконавчий комітет Львівської міської ради, як орган опіки та піклування, місцезнаходження: 79008, Львів, пл. Ринок, 1, код ЄДРПОУ 26256622.
Суддя Г.Б. Жовнір