Справа №464/6464/24
пр.№ 2/464/66/26
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01.10.2026 року м. Львів
Сихівський районний суд м.Львова
в складі: головуючої судді - Сабари Л.В.,
секретаря судового - Гуцул В.С.,
за участю: представника позивача - Домінік П.А.,
представник відповідача - Яцуляк Т.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом Державного підприємтсва «Магерівський військовий лісгосп» до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди завданої підприємству незаконним звільненням,
встановив:
в провадженні суду перебуває вищевказана цивільна справа.
В судовому засіданні суд поставив на обговорення питання щодо закриття провадження у справі, у зв`язку з тим, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Представник позивача ОСОБА_2 з даного питання поклався на розсуд суду, не заперечив, що спірні правовідносини виникли між підприємством та його посадовою особою.
Представник відповідача Яцуляк Т.Р. щодо закриття провадження у справі з наведених підстав не заперечив
Дослідивши матеріали справи суд дійшов наступного висновку.
Згідно ст. 125 Конституції України, судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Судова юрисдикція це інститут права, покликаний розмежувати між собою як компетенцію різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства цивільного, кримінального, господарського й адміністративного.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції судів, які розглядають справи за правилами цивільного, кримінального, господарського й адміністративного судочинства. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання, тобто діяти в межах установленої законом компетенції.
Реалізуючи дискрецію при визначенні предметної та/або суб`єктної юрисдикції справ, суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19 ЦПК України).
Господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України (пункт 8 частини першої статті 20 ГПК України).
Згідно ч. 7 ст. 30 ГПК України, до виключної підсудності належать спори між юридичною особою та її посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі діями (бездіяльністю) її посадової особи, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням юридичної особи.
Враховуючи наведене, та те що спір виник у зв`язку з завданою матеріальною шкодою позивачу (в особі ДП «Магерівський військовий лісгосп») діями відповідача ОСОБА_1 як колишнього директора вказаного підприємства, відтак даний спір повинен розглядатись за правилами господарського судочинства.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 255, ч. 1 ст. 256 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Якщо провадження у справі закривається з підстави, визначеної п. 1 ч. 1 ст. 255 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.
Окрім того, у зв`язку із закриттям провадження у справі суд залишає без розгляду клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 255, 258-261, 353-355 ЦПК України, суд,
постановив:
клопотання задовольнити.
Провадження у цивільній справі за позовом Державного підприємтсва «Магерівський військовий лісгосп» до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди завданої підприємству незаконним звільненням - закрити.
Клопотання подане представником відповідача ОСОБА_3 про зупинення провадження у справі - залишити без розгляду.
Роз`яснити, що вимоги позивача підлягають розгляду в порядку господарського судочинства.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Повна ухвала складена та підписана суддею 01 жовтня 2026 року.
Головуюча Людмила САБАРА