Справа № 457/286/19
провадження №6/457/27/26
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 вересня 2026 року м. Трускавець
Трускавецький міський суд Львівської області
в складі головуючого-судді Марчук В.І.,
секретар судового засідання Кушнір М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали скарги ОСОБА_1 , заінтересована особа: Бориславський відділ державної виконавчої служби у Дрогобицькому районі Львівської області, на бездіяльність органу державної виконавчої служби,-
в с т а н о в и в :
До суду надійшла скарга ОСОБА_1 , заінтересована особа: Бориславський відділ державної виконавчої служби у Дрогобицькому районі Львівської області, на бездіяльність органу державної виконавчої служби в якій просить визнати протиправною бездіяльність державного виконавця у виконавчому провадженні № 81392766, зобов`язати державного виконавця виконати судове рішення у справі - зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Чародійка» усунути перешкоди у користуванні допоміжними приміщеннями на другому поверсі у будинку АДРЕСА_1 , а саме: № 9 - санвузлом площею 4,2 кв.м, № 11 - санвузлом площею 5,7 кв.м та № 12 - коридором площею 5,5 кв.м шляхом надання безперешкодного доступу до цих приміщень та зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Чародійка» привести допоміжне приміщення № 9 (санвузол площею 4,2 кв.м) до попереднього стану, відновивши його функціональне призначення в якості санвузла.
В обгрунтування вимог зазначає, що постановою Львівського апеляційного суду від 06.05.202бр. апеляційну скаргу ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_4 частково задоволено. Зобов?язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Чародійка» усунути перешкоди у користуванні допоміжними приміщеннями на другому поверсі будинку АДРЕСА_1 , а саме: № 9 - санвузлом площею 4.2 кв. м., № 11 - санвузлом площею 5,7 кв.м. та № 12 - коридором площею 5,5 кв.м, шляхом надання безперешкодного доступу до цих приміщень та надання позивачам (їх правонаступникам) дублікатів ключів від цих приміщень. Зобов?язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Чародійка» привести допоміжне приміщення № 9 (санвузол площею 4.2 кв.м) до попереднього стану, відновивши його функціональне призначення в якості санвузла. Врешті позовних вимог відмовлено. Рішення апеляційного суду набрало законної сили, сторона відповідача касаційну скаргу не подала. 02 липня 2026 року державною виконавчої службою Бориславським ВДВС у ДР ЛО ЛМУ МЮУ відкрито виконавче провадження у справі, виконавче провадження за N? АСВП: 81392766 зобов?язано ТзОВ «Чародійка» усунути перешкоди у користуванні допоміжними приміщеннями на другому поверсі будинку АДРЕСА_1 , а саме: № 9 - санвузлом площею 4.2 кв. м., № 11 - санвузлом площею 5,7 кв.м. та № 12 - коридором площею 5,5 кв.м, шляхом надання безперешкодного доступу до цих приміщень. Зобов?язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Чародійка» привести допоміжне приміщення № 9 (санвузол площею 4.2 кв.м) до попереднього стану, відновивши його функціональне призначення в якості
санвузла. Постанову про відкриття виконавчого провадження скаржники не отримували, інформації про стан виконавчого провадження дізналися з сайту Міністерства юстиції України. Станом на сьогодні рішення Львівського апеляційного суду від 06.05.2026
не виконано. Згідно зі ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов?язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Проте, з моменту відкриття виконавчого провадження і по теперішній час судове рішення залишається повністю невиконаним через тривалу та протиправну бездіяльність державного виконавця.
Скаржниця ОСОБА_1 у судовому засіданні підтримала подану нею скаргу, зазначивши, що протягом тривалого часу, рішення судів є невиконаними, що унеможливлює нею користування і розпорядження особистим майном.
Представник Бориславського відділу державної виконавчої служби у Дрогобицькому районі Львівської області в судове засідання не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.
Відповідно до ч. 2 ст. 450 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.
Заслухавши пояснення скаржниці, дослідивши матеріали скарги та встановивши її дійсні обставини, суд дійшов такого висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Відповідно до ст. 447-1 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Основними засадами судочинства є обов`язковість судового рішення (стаття 129 Конституції України).
Зазначене конституційне положення кореспондується та відображено у частині першій статті 18 ЦПК України, згідно з якою судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка є обов`язковою для застосування судами відповідно до частини четвертої статті 10 ЦПК України і Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Виконання судового рішення відповідно до змісту рішення Конституційного Суду України від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013 у справі № 1-7/2013 є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, орган державної влади та орган місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституції України та законам України.
Згідно зі ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці визначені Законом України «Про державну виконавчу службу» (ч.2 ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження»). Державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу, у порядку передбаченому законом (ч.2 ст. 4 Закону України «Про державну виконавчу службу»).
Відповідно до п.1 ч.2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
У пункті 3 частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну.
Європейський суд з прав людини вказує, що «право на суд» було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (HORNSBY v. GREECE, , № 18357/91, § 40, ЄСПЛ, від 19 березня 1997 року).
Судом встановлено, що постановою Львівського апеляційного суду від 06 травня 2026 року рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 04 березня 2025 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Чародійка» усунути перешкоди у користуванні допоміжними приміщеннями на другому поверсі будинку АДРЕСА_1 , а саме: № 9 - санвузлом площею 4.2 кв. м., № 11 - санвузлом площею 5,7 кв.м. та № 12 - коридором площею 5,5 кв.м, шляхом надання безперешкодного доступу до цих приміщень та надання позивачам (їх правонаступникам) дублікатів ключів від цих приміщень. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Чародійка» привести допоміжне приміщення № 9 (санвузол площею 4.2 кв.м) до попереднього стану, відновивши його функціональне призначення в якості санвузла. В задоволенні усіх інших позовних вимог відмовлено.
Ухвалою Верховного Суду від 05 серпня 2026 року у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Чародійка» про зупинення виконання постанови Львівського апеляційного суду від 06 травня 2026 року - відмовлено.
Згідно витягу автоматизованої системи виконавчого провадження 02 липня 2026 року відкрито виконавче провадження №81392766. Боржником є Товариство з обмеженою відповідальністю «Чародійка» (ЄДРПОУ 13812053), стягувачем - ОСОБА_1 .
Виконавче провадження № 81392766 перебуває на виконанні у Бориславському ВДВС у ДР ЛО ЛМУ МЮУ.
Звертаючись із скаргою на бездіяльність державного виконавця у даному провадженні ОСОБА_1 , як стягувач у виконавчому провадженні, свої доводи фактично зводить до того, що судові рішення у справі №457/286/19 ігноруються, заходи щодо розробки примусового виконання такого не розроблені.
Водночас скаржниця вказує, що державним виконавцем не вжито жодних заходів для примусового виконання рішення щодо усунення перешкод у користування приміщеннями.
Суд виходить з того, що забезпечення виконання судового рішення є обов`язком держави, яка повинна забезпечувати ефективні системи виконання судових рішень, а також функціонування цих систем у такий спосіб, щоб доступ до них мала кожна особа, на користь якої ухвалено обов`язкове судове рішення.
У постанові Верховного Суду від 20.01.2021 р. у справі №619/562/18, зазначено, що «...Належним доказом вжиття усіх передбачених Законом заходів з примусового виконання рішення суду, що свідчить про повноту виконавчих дій, є повне виконання рішення суду. Невиконання рішення суду, яке набрало законної сили, свідчить про неповноту виконавчих дій, що є недопустимим з огляду на положення статті 129-1 Конституції України щодо обов`язковості судових рішень».
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує право на справедливий судовий розгляд та закріплює принцип верховенства права, на якому будується демократичне суспільство, і найважливішу роль судової системи в здійсненні правосуддя. Проте, право на справедливий суд було б позбавлено сенсу, якщо б допускало невиконання остаточних судових рішень, які набрали законної сили (рішення Європейського суду з прав людини «Горнсбі проти Греції» від 19 березня 1997 року, «Іммобільяре Саффі проти Італії» від 28 липня 1999 року).
Так, відповідно до ч.1 ст.5 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» державний виконавець, приватний виконавець під час здійснення професійної діяльності є незалежним, керується принципом верховенства права та діє виключно відповідно до закону.
Згідно ч.1 ст.12 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» контроль за діяльністю державних виконавців та інших працівників органів державної виконавчої служби здійснюють органи примусового виконання рішень, визначених у статті 6 цього Закону, в порядку, встановленому МЮ України.
Відповідно до ст.6 зазначеного вище Закону систему органів примусового виконання рішень становлять: 1) Міністерство юстиції України; 2) органи державної виконавчої служби, утворені МЮ України в установленому законодавством порядку.
Судом встановлено, що рішення Львівського апеляційного суду від 06 травня 2026 року в справі №457/286/19, яке набрало законної сили, залишається не виконаним, а державним виконавцем не вжито всіх передбачених законодавством заходів щодо виконання рішення суду.
У ст.451 ЦПК України закріплено, що у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення, за результатами розгляду такої скарги суд постановляє ухвалу.
Зважаючи на вищевказане, на виконання вимог ст. 129 Конституції України та ст.18 ЦПК України, скаргу ОСОБА_1 слід задоволити.
На підставі вищевикладеного та керуючисьЗаконом України «Про виконавче провадження», ст. ст. 447-451 ЦПК України, суд,-
у х в а л и в:
Скаргу ОСОБА_1 , заінтересована особа: Бориславський відділ державної виконавчої служби у Дрогобицькому районі Львівської області, на бездіяльність органу державної виконавчої служби задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність державного виконавця у виконавчому провадженні № 81392766.
Зобов`язати державного виконавця виконати судове рішення у справі - зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Чародійка» усунути перешкоди у користуванні допоміжними приміщеннями на другому поверсі у будинку АДРЕСА_1 , а саме: № 9 - санвузлом площею 4,2 кв.м, № 11 - санвузлом площею 5,7 кв.м та № 12 - коридором площею 5,5 кв.м шляхом надання безперешкодного доступу до цих приміщень.
Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Чародійка» привести допоміжне приміщення № 9 (санвузол площею 4,2 кв.м) до попереднього стану, відновивши його функціональне призначення в якості санвузла.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя: В. І. Марчук