КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
____________________________________
Справа № 752/16463/13-ц
Апеляційне провадження
№ 22-ц/824/10584/2026
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2 вересня 2026 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Рейнарт І.М.
суддів Кирилюк Г.М., Ящук Т.І.
з участю секретаря Самойлік А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Попової Ганни Миколаївни на заочне рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 14 жовтня 2014 року та рішення Апеляційного суду Києва від 9 грудня 2015 року у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про звернення стягнення на предмет іпотеки та стягнення заборгованості,
установив:
у вересні 2013 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив звернути стягнення на предмет іпотеки в рахунок часткового погашення заборгованості за кредитним договором №072-2008-1522 від 15 травня 2008 року, відповідно до умов договору іпотеки від 15 травня 2008 року, що належить на праві власності ОСОБА_2 на користь ПАТ «Універсал Банк», шляхом визнання за ПАТ «Універсал Банк» права власності на квартиру АДРЕСА_1 , за початковою ціною 703 000грн, а також стягнути у солідарному порядку з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на користь ПАТ «Універсал Банк» залишок заборгованості за кредитним договором у розмірі 755 920грн.
Мотивуючи позовні вимоги, позивач зазначав, що15 травня 2008 року між ВАТ «Універсал Банк» (правонаступником якого є ПАТ «Універсал Банк») та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір №072-2008-1522, згідно умов якого позичальник отримав кредит у розмірі 170 000 доларів США, зі сплатою 12,45% річних строком повернення до 10 травня 2038 року, із цільовим призначенням на придбання трикімнатноїквартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
Позивач посилався на те, що з метою забезпечення виконання позичальником взятих на себе зобов`язань за кредитним договором №072-2008-1522, 15 травня 2008 року між ВАТ «Універсал Банк» (правонаступником якого є ПАТ «Універсал Банк»), з одного боку, та ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , з іншого боку, були укладені договори поруки №№072-2008-1522-Р, 072-2008-1522-Р/1, 072-2008-1522-Р/2, за умовами яких останні поручилися перед банком за належне виконання позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором №072-2008-1522.
Крім того, з метою забезпечення виконання позичальником взятих на себе
зобов`язань за кредитним договором №072-2008-1522, 15 травня 2008 року між ВАТ «Універсал Банк» (правонаступником якого є ПАТ «Універсал Банк») та ОСОБА_2 був укладений договір іпотеки, згідно умов якого в іпотеку банку було передано нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 , яка належить йому на праві власності.
Позивач стверджував, що виконав своїй зобов`язання за кредитним договором №072-2008-1522 від 15 травня 2008 року, надавши позичальнику кредит у передбаченому договором розмірі, шляхом переказу грошових коштів на банківський рахунок позичальника. Однак, позичальник свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконував, у зв`язку із чим станом на 22 серпня 2013 року за ним утворилась заборгованість у розмірі 182 524,73 доларів США, що за офіційним курсом НБУ складає 1 458 920,17грн, яка складається із: 164 353,36 доларів США, що у гривневому еквіваленті складає 1 313 676,41грн - заборгованості за кредитом; 18 171,37 доларів США, що у гривневому еквіваленті складає 145 243,76грн - відсотки за користування кредитом.
Позивач посилався на те, що 24 липня 2013 року були направлені відповідачам ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 вимоги про погашення заборгованості, які були залишені без реагування.
11 грудня 2023 року представника позивача ОСОБА_7 звернувся до суду з клопотанням про залучення до участі у справи у якості співвідповідача ОСОБА_6 , посилаючись на те, що вона є новим власником предмета іпотеки.
Протокольно ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 11 грудня 2013 року ОСОБА_6 залучена до участі у справі у якості співвідповідача.
Заочним рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 14 жовтня 2014 року позов ПАТ «Універсал Банк» задоволено.
В рахунок часткового погашення заборгованості у розмірі 170 000 доларів США за кредитним договором №072-2008-1522 від 15 травня 2008 року, звернуто стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання за ПАТ «Універсал Банк» права власності на трикімнатну квартиру, загальною площею 72,60кв.м, житловою площею 42,40кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , та належить ОСОБА_2 на праві приватної власності, що підтверджується договором купівлі-продажу, посвідченим 15 травня 2008 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Русанюком З.З. за реєстровим №4807, і який зареєстрований в Державному реєстрі правочинів 15 травня 2008 року в 11 годин 03 хвилин за реєстраційним №2891798, що підтверджується витягом про реєстрацію в Державному реєстрі правочинів №5919696, виданим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Русанюком З.З., за початковою ціною 703 000грн.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 755 920грн та судовий збір у розмірі 3 441грн.
Рішенням Апеляційного суду міста Києві від 19 березня 2015 року заочне рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 14 жовтня 2014 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_6 про звернення стягнення на предмет іпотеки відмовлено.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованість за кредитним договором №072-2008-1522 від 15 травня 2008 року на загальну суму 182 524,73 доларів США, в тому числі 164 353,36 доларів США - заборгованості за кредитом, 18 171,37 доларів США - заборгованості за відсотками.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованість за кредитним договором №072-2008-1522 від 15 травня 2008 року на загальну суму 182 524,73 доларів США, в тому числі 164 353,36 доларів США - заборгованість за кредитом, 18 171,37 доларів США - заборгованість за відсотками.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_5 на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованість за кредитним договором №072-2008-1522 від 15 травня 2008 року на загальну суму 182 524,73 доларів США, в тому числі 164 353,36 доларів США - заборгованість за кредитом, 18 171,37 доларів США - заборгованість за відсотками.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Універсал Банк» витрати по оплаті судового збору в сумі 860,25грн.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Універсал Банк» витрати по оплаті судового збору в сумі 860,25грн.
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ «Універсал Банк» витрати по оплаті судового збору в сумі 860,25грн.
Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ПАТ «Універсал Банк» витрати по оплаті судового збору в сумі 860,25грн.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справі від 22 липня 2015 року рішення Апеляційного суду міста Києві від 19 березня 2015 року скасовано в частині позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки, у цій частині справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 9 грудня 2015 року рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 14 жовтня 2014 року у частині звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання за ПАТ «Універсал Банк» права власності на трикімнатну квартиру, загальною площею 72,60кв.м, житловою площею 42,40кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , та належить ОСОБА_2 на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу від 15 травня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Русанюком З.З., за реєстровим №4807, за початковою ціною 703 000грн, скасовано.
Викладено резолютивну частину рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 14 жовтня 2014 року в частині звернення стягнення на предмет іпотеки у такій редакції: «звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання за ПАТ «Універсал Банк» права власності на трикімнатну квартиру, загальною площею 72,60кв.м, житловою площею 42,40кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , та належить ОСОБА_6 на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу від 15 квітня 2011 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Черемхою Н.В., зареєстрованого за №1602, за ринковою вартістю станом на 24 листопада 2015 року в сумі 61 300 доларів США, що за курсом НБУ еквівалентно 1 475 100грн.»
На підставі Закону України «Про мораторій на стягнення з громадян України майна наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 3 червня 2014 року №1304-VІІ виконання звернення стягнення зупинено.
У поданій апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвоката Попова Г.М. просить рішення суду першої інстанції від 14 жовтня 2013 року та рішення суду апеляційної інстанції від 9 грудня 2015 року в частині звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на спірну квартиру за банком скасувати та відмовити у задоволенні цих позовних вимог, посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції фактичних обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Представник апелянта вважає, що ОСОБА_1 не брав участі у справі, проте вважає, що оскаржуваним рішенням зачіпаються його права та інтереси.
Представник апелянта зазначає, що 27 квітня 2016 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_1 був укладений договір купівлі-продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войнарскою І. А. та
зареєстрований у реєстрі за № 252, на підставі якого ОСОБА_1 придбав квартиру АДРЕСА_1 за ціною 1 288 921грн, згоду на придбання якої надавала його дружина ОСОБА_8 . Цього ж дня, 27 квітня 2016 року, за ОСОБА_1 було зареєстровано право власності на вказану квартиру.
Представник апелянта стверджувала, що відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 58508708 від 04.05.2016 в Державному реєстрі іпотек та Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна були відсутні відомості щодо спірного нерухомого майна.
Представник апелянта зазначала, що у березні 2026 року ОСОБА_1 дізнався від державного реєстратора про те, що АТ «Універсал Банк» намагається здійснити реєстрацію права власності на спірну квартиру на підставі рішення суду від 9 грудня 2015 року. Разом з тим, при ознайомленні із матеріалами даної справи була встановлена відсутність договору іпотеки від 15 травня 2008 року, на який неодноразово посилалися суд першої та апеляційної інстанції у своїх рішеннях. Цей договір зазначений позивачем як додаток до позовної заяви, проте, в описі матеріалів справи та у матеріалах справи цей доказ відсутній. Незважаючи на це, суд першої інстанції та апеляційний суд поклали цей договір в основу своїх висновків про дійсність іпотеки та можливість звернення стягнення на предмет іпотеки, що є порушенням судом норм процесуального права.
Представник апелянта звертає увагу на те, що звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття права власності іпотекодержателем - це позасудовий спосіб задоволення вимог іпотекодержателя. Між тим, доказів того, що діями або бездіяльністю ОСОБА_2 унеможливив чи перешкоджав позивачу реалізувати своє право на звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку, матеріали справи не містять, і таких обставин не встановлено судом, а законом не передбачено визнання права власності на заставлене майно за рішенням суду.
Представника апелянта вважає, що позивач звернувся до суду з вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності за банком у спосіб, не передбачений як спосіб захисту права ні статтею 16 ЦК України, ні Законом України "Про іпотеку", ні договором, укладеним між сторонами.
У відзиві на апеляційну скаргу представник АТ «Універсал Банк» Швець А.В. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення без змін, посилаючись на те, що твердження представника апелянта про те, що її довіритель ОСОБА_1 тільки у березні 2026 року дізнався від державного реєстратора про намагання АТ «Універсал Банк» здійснити державну реєстрацію права власності на спірну квартиру, не відповідають дійсності, оскільки ані в березні 2026 року, ані до березня 2016 року банк не звертався до органів ЦНАП з метою реєстрації права власності. Крім того, ухвалою суду касаційної інстанції від 16 березня 2026 року у справі 752/16861/20 було відкрито касаційне провадження та зупинено виконання постанови Київського апеляційного суду від 4 лютого 2026 року до закінчення касаційного провадження.
Представник позивача зазначає, що у серпні 2020 року АТ «Універсал Банк» звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про визнання договору купівлі-продажу спірної квартири недійсним. Спір у вказаній справі триває в суді касаційної інстанції за касаційної скаргою ОСОБА_1 . Крім того, ОСОБА_1 30 січня 2024 року приймав участь при розгляду апеляційної скарги АТ «Універсал Банк» у справі №752/16861/20, а тому чітко знав про існування рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 14 жовтня 2014 року та рішення Апеляційного суду міста Києва від 9
грудня 2015 року.
Представник позивача зазначає, що 17 серпня 2015 року ухвалою Іллінецького районного суду Вінницької області у справі №131/1005/15-ц було зобов`язано приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Русанюка З.З. поновити в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запис № 71861178 щодо обтяження квартири АДРЕСА_1 , яке є предметом іпотеки на підставі договору іпотеки від 15 травня 2008 року, укладеного між банком та ОСОБА_2 .
Представник позивача стверджує, що під час виконання ухвали банку з інформаційної довідки №219781852 від 11 серпня 2020 року стало відомо про те, що мало місце протиправне відчуження спірної квартири ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 27 квітня 2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войнарскою І.А.
Представник позивача звертає увагу на те, що станом на день подання позову діяв Закону України «Про мораторій на стягнення з громадян України майна наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», а тому банк був позбавлений можливості провести державну реєстрацію нерухомого майна за ним, як це передбачено рішення суду. Між тим, дія вказаного вище мораторію була припинена 21.04.2021 року. Проте, не зважаючи на наявність ухвали Іллінецького районного суду Вінницької області від 17 серпня 2015 року у справі №131/1005/15-ц, ОСОБА_6 , не маючи необхідного обсягу цивільної дієздатності, у період дії мораторію, реалізувала ОСОБА_1 спірну квартиру.
Представник позивача вважає, що у даному спорі простежується ланцюг незаконних дій фізичних осіб, направлених на незаконне відчуження предмета іпотеки з метою уникнення відповідальності справжнього власника ОСОБА_2 за кредитним договором, укладеним з АТ «Універсал Банк». При цьому твердження представника апелянта щодо відсутності жодних обмежень для розпорядження спірною квартирою та щодо втрати права власності ОСОБА_6 , також не заслуговують на увагу, оскільки рішенням суду апеляційної інстанції було зупинено виконання звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі Закону України «Про мораторій на стягнення з громадян України майна наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 3 червня 2014 року. При цьому, мораторій є відстроченням виконання зобов`язання, а не звільненням від його виконання.
Представник позивача звертає увагу на те, що іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.
Відповідач ОСОБА_6 про день, час та місце судового розгляду повідомляласяшляхом направлення судової повістки-повідомлення за наявною в матеріалах справи адресою проживання, яка була нею отримана 21 липня 2026 року (239-240 т.6), у судове засідання не з`явилася, причини неявки суду не повідомила.
Відповідачі ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про день, час та місце судового розгляду повідомлялися шляхом направлення судових повісток-повідомлень за наявними в матеріалах справи адресами проживання, які повернулися до суду без вручення з відміткою листоноші «адресат відсутній за вказаною адресою», у судове засідання також не з`явилися, причини неявки суду не повідомили (230, 231, 233, 234, 236, 237, 238 т.6).
Згідно ч. 6 ст. 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - разом з копіями відповідних документів, надсилається до електронного кабінету відповідного учасника справи, а в разі його відсутності - разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або кур`єром за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.
Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відповідно до вищезазначених норм процесуального права учасники справи про апеляційний розгляд були повідомлені належним чином, тому на підставі положень статті 372 ЦПК України колегія суддів провела судовий розгляд у їх відсутність.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення апелянта ОСОБА_1 , який апеляційну скаргу підтримав, пояснення представника позивача - адвоката Сапсай А.П., який проти задоволення апеляційної скарги заперечував, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, вважає, що апеляційне провадження підлягає закриттю, виходячи з наступного.
Судом встановлено і матеріалами справи підтверджено, що 15 травня 2008 року між ВАТ «Універсал банк», правонаступником якого є ПАТ «Універсал банк», та ОСОБА_2 був укладенв кредитний договір №072-2008-1522, згідно умов якого позичальник отримав кредит у розмірі 170 000 доларів США на придбання квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , зі сплатою 12,45 % річних та строком повернення до 10 травня 2038 року (с.с.6-11 т.1).
З метою забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором, 5 травня 2008 року між ВАТ «Універсал Банк», правонаступником якого є ПАТ «Універсал банк», та ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 були укладені договори поруки за №№172-2008-1522-Р, 072-2008-1522-Р/1 та 072-2008-1522-Р/2, згідно умов яких поручителі зобов`язалися відповідати перед банком за невиконання позичальником ОСОБА_2 своїх зобов`язань за кредитним договором (с.с.35-37, 38-40, 41-43 т.1).
15 травня 2008 року між ОСОБА_9 та ОСОБА_2 був укладений договір купівлі-продажу квартири, на підставі якого ОСОБА_2 придбав квартиру АДРЕСА_1 , за ціною 1 012 509,85грн (с.с.166 т.1).
З метою забезпечення виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором, 15 травня 2008 року між ОСОБА_2 та ВАТ «Універсал Банк», правонаступником якого є ПАТ «Універсал банк», був укладений іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Русанюком З.З., зареєстрований за № 4811, відповідно до умов якого ОСОБА_2 передав в іпотеку банку спірну квартиру (с.с.83 т.1).
У подальшому до кредитного договору були внесені зміни, шляхом укладання між ВАТ «Універсал Банк», правонаступником якого є ПАТ «Універсал банк», та ОСОБА_2 додаткових угод до кредитного договору від 10 квітня 2009 року, від 28 квітня 2009 року, щодо розміру та порядку сплати відсотків за користування кредитними коштами (с.с.17-18, 19-30 т.1)
У зв`язку з укладенням додаткової угоди до кредитного договору, 28 квітня 2009 року були укладені додаткові угоди до договорів поруки, відповідно до яких поручителі були ознайомлені з порядком застосування базової процентної ставки (с.с.44-47, 48-51, 52-55 т.1).
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не надано доказів виконання ним зобов`язань за кредитним договором.
Скасовуючи рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 14 жовтня 2014 року в частині звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання за ПАТ «Універсал Банк» права власності на трикімнатну квартиру, загальною площею 72,60кв.м, житловою площею 42,40кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , та викладаючи резолютивну частину рішення Голосіївського
районного суду м. Києва від 14 жовтня 2014 р. в частині звернення стягнення на предмет іпотеки у іншій редакції, апеляційний суд у рішенні від 9 грудня 2015 року зазначив, що на час постановлення рішення судом першої інстанції власником спірної квартири була ОСОБА_6 .
Також апеляційний суд зазначив, що оскільки судом першої інстанції, звертаючи стягнення на предмет іпотеки, було невірно зазначено власником квартири ОСОБА_2 , а також, зазначена початкова вартість квартири, яка на сьогоднішній день не відповідає дійсності, то рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки - квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_6 із вартістю (ринкова) на час постановлення рішення 61 300 дол. США, що за курсом НБУ еквівалентно 1 475 100,00 грн., відповідно наданого суду висновку ТОВ «Оцінка і консультація».
Частиною першою статті 17 ЦПК України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси (частина третя статті 18 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 зазначено, що «аналіз частини першої статті 352 ЦПК України дозволяє зробити висновок, що ця норма визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків.
При цьому судове рішення, оскаржуване не залученою до участі у справі особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків.»
В ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 06 липня 2022 року у справі № 32/77, якою також закрито касаційне провадження з тих самих підстав, указано, що «особи, які не брали участі у справі, можуть оскаржити рішення суду лише за умови, що суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки. Відтак, передумовою реалізації такими особами їх права на оскарження судового рішення є матеріально-правова заінтересованість цих осіб, тобто їх власна, особиста заінтересованість у конкретному результаті розгляду спору судом.
Отже, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена
до участі у справі особа повинна довести, що суд вирішив питання про її права, інтереси та (або) обов`язки. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав та обов`язків. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.
Відтак при вирішенні питання про те, чи прийнято оскаржуване рішення про права, обов`язки, свободи чи інтереси особи, яка не брала участі у справі, суд має з`ясувати, чи буде у зв`язку із прийняттям судового рішення з цієї справи таку особу наділено новими правами, чи покладено на неї нові обов`язки, або змінено її наявні права, свободи та/або обов`язки, або позбавлено певних прав, свобод та/або обов`язків у майбутньому.»
Таким чином, суд апеляційної інстанції має першочергово з`ясувати, чи зачіпає оскаржуване судове рішення безпосередньо права та обов`язки апелянта, та лише після встановлення таких обставин, вирішити питання про скасування судового рішення, а у випадку встановлення, що ухвалене судом першої інстанції рішення не впливає на права та обов`язки заявника, - закрити апеляційне провадження, оскільки в останньому випадку така особа не має права на апеляційне оскарження рішення суду.
Звертаючись до апеляційного суду з апеляційною скаргою на заочне рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 14 жовтня 2014 року та рішення Апеляційного суду міста Києва від 9 грудня 2015 року в частині звернення стягнення на предмет іпотеки, представник ОСОБА_1 - адвокат Попова Г.М. посилається на те, що вказаними рішеннями зачіпаються права та інтереси ОСОБА_1 , а саме порушується його право власності на квартиру АДРЕСА_1 , оскільки 27 квітня 2016 року ОСОБА_1 було набуто право власності на зазначену квартиру на підставі договору купівлі-продажу квартири, укладеного з ОСОБА_6 , посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войнарською І.А.
Як убачається із змісту оскаржуваного рішення Апеляційного суду міста Києва від 9 грудня 2015 року, суд апеляційної інстанції приймаючи рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 виходив з того, що на час розгляду справи вказана квартира належить ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 15 квітня 2011 року.
Враховуючи, що ОСОБА_1 набув право власності на квартиру АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 27 квітня 2016 року, апеляційний суд не міг вирішити питання про права та законні інтереси ОСОБА_1 .
В описовій, мотивувальній та резолютивній частинах, як заочного рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 14 жовтня 2014 року, так і рішення Апеляційного суду міста Києва від 9 грудня 2015 року також відсутні висновки суду про права та обов`язки ОСОБА_1 , тому підстав вважати, що суд апеляційної інстанції ухвалив рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_1 немає.
У постанові Верховного Суду від 11 жовтня 2023 року у справі № 297/1389/21 викладено висновок про те, що рішення суду першої інстанції не має переглядатися по суті у разі якщо ним не вирішено питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки особи, що звернулися з апеляційною скаргою.
За таких обставин, колегія суддів не оцінює доводи апеляційної скарги щодо незаконності рішення суду.
У постановах Верховного Суду від 11 липня 2018 року у справі №911/2635/17; від 17 травня 2018 року у справі №904/5618/17; від 01 серпня 2019 року по справі №412/1277/2012, від 25 листопада 2020 року у справі №663/227/13-ц викладено висновок, що у разі подання апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі і апеляційним
судом встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, апеляційне провадження підлягає закриттю, а рішення суду першої інстанції не має переглядатися по суті.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.
Встановивши, що оскаржуваними рішеннями права та інтереси ОСОБА_1 не порушені, він не належить до кола осіб, які відповідно до статті 352 ЦПК України мають право на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції у цій справі, тому апеляційне провадженняза апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Попової Г.М. на заочне рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 14 жовтня 2014 року та рішення Апеляційного суду міста Києва від 9 грудня 2015 рокупідлягає закриттю на підставі пункті 3 частини 1 статті 362 ЦПК України.
Крім того, апеляційний суд зазначає, що заочне рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 14 жовтня 2014 року було скасовано рішенням Апеляційного суду міста Києві від 19 березня 2015 року, яке було скасовано ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 липня 2015 року тільки в частині позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 9 грудня 2015 року заочне рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 14 жовтня 2014 року в частині звернення стягнення на предмет іпотеки скасоване і в цій частині ухвалено нове судове рішення.
Таким чином, правових підстав для повторного апеляційного перегляду заочного рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 14 жовтня 2014 року не має, а відповідно до положень статей 367, 370, 374 ЦПК України апеляційний суд не має правових підстав для перегляду рішення суду апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 362, 381 ЦПК України, апеляційний суд
ухвалив:
апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Попової Ганни Миколаївни на заочне рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 14 жовтня 2014 року та рішення Апеляційного суду міста Києва від 9 грудня 2015 року закрити.
Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст ухвали складено 2 жовтня 2026 року.
Суддя-доповідач І.М. Рейнарт
Судді Г.М. Кирилюк
Т.І. Ящук