П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
16 вересня 2026 року м. Київ
Справа №753/21470/25
Апеляційне провадження №22-ц/824/11695/2026
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача: Соколової В.В.
суддів: Желепи О.В., Поліщук Н.В.
за участю секретаря Липченко О.С.
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду міста Києва, ухваленого під головуванням судді Лужецької О.Р. 16 квітня 2026 року в м. Київ,
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,
В С Т А Н О В И В
Короткий зміст позовних вимог.
У жовтні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_2 на свою користь компенсацію за спричинену матеріальну шкоду в сумі 130 133, 40 грн, за спричинену моральну шкоду в сумі 30 000 грн, та судові витрати.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 09 серпня 2024 року приблизно об 11.00 год позивач перебував у своєму автомобілі марки BMW X7 за адресою: м. Київ, вул. Здолбунівська, 9. Несподівано до нього підійшов незнайомий чоловік (як згодом з`ясувалося, ОСОБА_2 ) і почав безпідставно кричати, розмахувати руками, висувати претензії та вимагати вийти з автомобіля, проте позивач відмовився. З метою уникнення конфлікту із відповідачем він спробував поїхати з місця, але відповідач почав виривати ручку водійської двері автомобіля та наносити удари руками та пляшкою по капоту автомобіля, у зв`язку з чим спричинив матеріальні збитки, а саме: за пошкодження капоту у розмірі 120 758,40 грн та ручки автомобіля в розмірі 9 375 грн. Крім того такими діями відповідача позивачу нанесена моральна шкода, які він оцінює в сумі 30 000 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 16 квітня 2026 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - відмовлено.
Рішення мотивоване тим, що надані позивачем матеріали, не є належними, допустимими та достовірними доказами існування спірних фактів. З огляду на встановлені судом факти, оцінивши наявні у справі докази, суд прийшов до висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача збитків у розмірі 130 133,40 грн. Позивачем не доведено та матеріалами справи не підтверджено факт заподіяння позивачу моральної шкоди відповідачем. Крім того, оскільки вимога про відшкодування моральної шкоди є похідною від вимоги про стягнення матеріальної шкоди, тому дана вимога також не підлягає задоволенню.
Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги.
Не погодився із рішенням суду першої інстанції позивач, його представником - адвокатом Татарченком К.В. подано апеляційну скаргу, в якій зазначено, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи.
В обґрунтування апеляційної скарги вказано, що суд першої інстанції в порушення вимог ст. 89 ЦПК України залишив без будь-якої оцінки відеозапис події, що є грубим процесуальним порушенням.
Зазначає, що суд не надав оцінки фотоматеріалам пошкоджень автомобіля та документам про вартість ремонту, безпідставно не взяв до уваги ці докази. Тим самим суд першої інстанції порушив принцип мотивованості судового рішення, закріплений у ст. 263 ЦПК України, відповідно до якої рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим та має ґрунтуватись на доказах, досліджених під час судового розгляду.
Звертає увагу, що суд першої інстанції дав неправильну та поверхову оцінку переписці у месенджерах, яка в сукупності підтверджує обставини, на які посилається позивач.
Посилається на те, що переписка є взаємопов`язаною та послідовною: вона підтверджує дату і місце події, встановлює особу відповідача, фіксує факт завдання пошкоджень автомобілю позивача, а також містить фактичне визнання відповідачем своєї вини та його готовність добровільно відшкодувати збитки. Суд першої інстанції зобов`язаний був оцінити всю сукупність цих повідомлень у взаємозв`язку з іншими доказами у справі.
Окрім цього, відповідач не подав відзиву на позовну заяву, що у сукупності з іншими обставинами справи може розцінюватись як відсутність контраргументів.
Вважає, що відповідач діяв умисно, завдаючи ударів руками і пляшкою. Його подальша поведінка (готовність виплатити компенсацію) фактично підтверджує усвідомлення ним власної вини.
На підставі викладеного, просить скасувати рішення Дарницького районного суду міста Києвавід 16 квітня 2026 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі.
Узагальнені доводи та заперечення учасників справи.
Правом подачі відзиву на апеляційну скаргу відповідач не скористався.
В судовому засіданні ОСОБА_1 та його представник адвокат Татарченко К.В. просили апеляційну скаргу задовольнити та скасувати рішення районного суду.
Відповідач в судове засідання не з`явився повідомлявся про розгляд справи в порядку визначеному процесуальним законом порядку, причини неявки суду повідомлені не були. Керуючись положеннями ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважала, що його неявка не перешкоджає розгляду справи апеляційним судом.
Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з`явились в судове засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду в межах апеляційного оскарження, колегія суддів виходить з такого.
Фактичні обставини справи.
ОСОБА_1 є власником автомобіля BMW X7, д.н.з. НОМЕР_1 , що підтверджується роздруківкою з електронного ресурсу (а.с. 5).
ОСОБА_1 вказує, що діями ОСОБА_2 пошкоджено вказаний транспортний засіб, та завдано йому матеріальної та моральної шкоди.
На підтвердження обставини заподіяння матеріальної шкоди позивачем наданий електронний носій інформації - USB-флеш-накопичувач, на якому міститься відеозапис здійснений з камери відеоспостереження, який був оглянутий апеляційним судом в судовому засіданні. На відеозаписі зафіксовані події як чоловік підходить до автомобіля, намагається відкрити двері водія, вони зачинені, автомобіль починає рух назад, чоловік б`є ріками по капоту автомобіля. Особа заподіювача була встановлена позивачем зі слів його знайомої (її дані у позові не вказані), яка вказала прізвище, ім`я, по-батькові відповідача та його контактні дані, на підтвердження чого надана роздруківка переписки у месенджері з абонентом « ОСОБА_3 » (а.с.11-13).
Також матеріали позовної заяви місять роздруківку переписки у месенджері з абонентом « ОСОБА_4 », з її змісту вбачається, що іншим учасником є особа жіночої статі, мова йде про ремонт авто без визначення марки, власника, обставин пошкодження (а.с.14)
На підтвердження розмірі матеріального збитку ОСОБА_1 надав суду копії фотознімків пошкоджених частин автомобіля, копію рахунку СТО «ХИМИК BMW» на суму 9375 грн, копію рахунку на оплату № 1 від 20 жовтня 2024 року наданого ТОВ «АВТО ТРЕЙД КЛАБ» на суму 120 758,40 грн з ПДВ (а.с. 5-9).
Застосовані норми права.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
За змістом ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).
Відповідно до статті 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, згідно з частиною другої цієї статті є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
За змістом частини першої, пункту 1 частини другої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.
Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина перша статті 1166 ЦК України).
У п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27 березня 1992 року "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" роз`яснено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.
У разі встановлення конкретної особи, яка завдала шкоду, відбувається розподіл тягаря доказування: позивач повинен довести наявність шкоди та причинний зв`язок, відповідач доводить відсутність протиправності та вину (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20).
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування частина перша статті 77 ЦПК України).
Відповідно до статті 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц вказала на те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд
З наведених обставин справи вбачається, що звертаючись до суду з позовом, позивач посилався на те, що 09 серпня 2024 року біля будинку № 9 по вул. Здолбунівській у м. Києві відповідач ОСОБА_2 безпідставно вчинив конфлікт, наніс удари руками та пляшкою по капоту належного позивачу автомобіля, а також намагався вирвати ручку водійських дверей, чим завдав йому матеріальну шкоду.
Розглядаючи підстави цього позову суд має визначити обставини, з якими матеріальний закон пов`язує настання цивільно-правової відповідальності за заподіяння матеріальної та моральної шкоди, а саме: наявність шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача, а також вини останнього в її заподіянні.
Обставини наявності шкоди позивач підтверджує фотознімками окремих частин автомобіля, проте дані щодо часу виникнення цих пошкоджень, а також що ці пошкодження має саме автомобіль, власником якого є позивач, в матеріалах справи відсутні.
Дослідивши наданий позивачем відеозапис, апеляційним судом встановлено, що цей відеозапис не дозволяє визначити дату події, ідентифікувати транспортний засіб через відсутність фіксація номерних знаків, а також осіб, зафіксованих на ньому. Тобто відеозапис не містить інформації щодо предмета доказування, а саме про заподіяння шкоди майну позивача, вчинення неправомірних дій саме відповідачем, наявність причинного зв`язку між діями відповідача та шкоди, заподіяної позивачу. Відтак вказаний відеозапис є неналежним доказом заподіяної позивачу шкоди відповідачем, а тому обґрунтовано не взятий до уваги судом першої інстанції.
При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що позивачем не були вчинені дії щодо фіксації у встановленому законом порядку факту правопорушення, матеріали справи не містять відомостей про проведення компетентними органами за цим фактом перевірки, встановлення обставин події заподіяння шкоди, особи заподіювача та/або притягнення до відповідальності відповідача.
Посилання позивача на наявну в матеріалах справи переписку, як на доказ фіксації події, встановлення особи заподіювача шкоди та визнання ним вини також не можуть бути прийняті до уваги оскільки відсутні дані про осіб, з якими велась ця переписка.
Зокрема, переписка з абонентом «Олег» не дозволяє встановити належність облікового запису саме відповідачу ОСОБА_2 . Також у цій переписці не визначено іншого учасника переписки, а її зміст вказує на особу жіночої статі, що вказує на те, що позивач не був учасником цих перемовин. Загалом в цій переписці не міститься тверджень про визнання факту заподіяння шкоди позивачу і визнання вини одним із учасників переписки. З огляду на це, твердження позивача про визнання відповідачем вини є припущеннями, що суперечить вимогам ч. 6 ст. 81 ЦПК України.
Інша переписка за своїм змістом має здебільшого особистий характер, в ній містяться дані відповідача, проте за відсутності даних про особу, яка надала ці відомості, їх прийняття до уваги судом не вбачається можливим. Клопотання про виклик свідка стороною позивач в суді першої та апеляційної інстанцій не заявлялось.
Щодо доводів стосовно фотоматеріалів та рахунків на ремонт, то надані позивачем фотознімки лише фіксують факт наявності пошкоджень на транспортному засобі, проте самі по собі не доводять причинно-наслідкового зв`язку між цими пошкодженнями та діями відповідача.
Надані копії рахунків СТО «ХИМИК BMW» та ТОВ «АВТО ТРЕЙД КЛАБ» не вказують на вже понесені витрати, ці дані не є даними щодо оцінки заподіяної матеріальної шкоди та не є доказами того, що зазначені у них послуги та запчастини стали необхідними внаслідок протиправних дій відповідача.
Виходячи з положень п. 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої.
За загальним правилом, моральна шкода - це негативні наслідки (втрати) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких фізична особа зазнала у зв`язку з посяганням на її права та інтереси. Страждання викликають певні зміни у житті особи, які примушують особу докладати додаткових зусиль для організації свого життя. Вони є визначальними показниками настання моральної шкоди.
З обставин даної справи вбачається, що наявність моральної шкоди обґрунтовується позивачем виключно заподіянням матеріальної шкоди.
Враховуючи, що апеляційним судом не встановлено протиправності дій відповідача, а також наявності моральної шкоди, неможливим є встановлення і причинно-наслідкового зв`язку. Відсутність встановлених обставин протиправності дій відповідача виключає і можливість встановлення його вини.
Таким чином, під час судового розгляду залишилась недоведеною наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, шкода (моральна) зі встановленням її розміру; причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, вина.
Посилання позивача на неподання відповідачем відзиву на позовну заяву не звільняє позивача від обов`язку доведення обставин, на які він посилається. Оскільки певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс. Позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження всіх елементів складу цивільного правопорушення щодо заподіяння шкоди, а пасивна поведінка останнього не є підставою для виникнення у останнього деліктного зобов`язання, що унеможливлює задоволення позову.
Отже доводи апеляційної скарги позивача не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні заявлених позовних вимог з підстав недоведеності.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив наявні у справі докази, надав їм належну правову оцінку та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Розподіл судових витрат.
За приписами частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Враховуючи, що у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи, немає.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції
П О С Т А Н О В И В
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 16 квітня 2026 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач: В.В. Соколова
Судді: О.В. Желепа
Н.В. Поліщук
Повний текст постанови складений 01 жовтня 2026 року.