ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 жовтня 2026 року місто Київ
Справа № 753/2495/25
Апеляційне провадження № 22-ц/824/15654/2026
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Желепи О.В. (суддя-доповідач), суддів: Поліщук Н.В., Соколової В.В.,
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 07 січня 2026 року (у складі судді Каліушка Ф.А., повне рішення складено 28 травня 2026 року)
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
ВСТАНОВИВ
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2025 року позивач звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 03.08.2024-100000184 від 03 серпня 2024 року в загальному розмірі 23 784 грн, з яких: 8 000 грн заборгованість за сумою кредиту; 10 584 грн заборгованість за процентами за користування кредитом; 1 200 грн комісія, пов`язана з наданням кредиту; 4 000 грн неустойка.
Також позивач просив покласти на відповідачку понесені ним судові витрати.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 03 серпня 2024 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено кредитний договір № 03.08.2024-100000184, відповідно до якого відповідачці надано 8 000 грн кредиту строком на 98 днів, до 08 листопада 2024 року, зі сплатою 1,35 % від суми кредиту за кожен день користування кредитом та одноразової комісії за надання кредиту в розмірі 15 % від суми кредиту, що становить 1 200 грн.
Позивач зазначав, що виконав свій обов`язок з надання кредиту шляхом перерахування 8 000 грн на платіжну картку, реквізити якої були зазначені позичальницею під час укладення договору, однак відповідачка кредит та передбачені договором платежі не сплатила, у зв`язку із чим утворилась заявлена до стягнення заборгованість.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Дарницький районний суд міста Києва рішенням від 07 січня 2026 року позов залишив без задоволення.
Суд першої інстанції виходив із того, що позивач не надав доказів проведення належної ідентифікації відповідачки під час укладення електронного договору, зокрема перевірки правильності введення коду, направленого на номер мобільного телефону споживача, а саме зазначення у договорі персональних даних ОСОБА_1 саме по собі не підтверджує підписання нею договору.
Також суд не визнав доведеним факт надання кредитних коштів, оскільки лист ТОВ «Універсальні платіжні рішення» про успішне перерахування 8 000 грн на картку № НОМЕР_1 не є первинним бухгалтерським документом та не містить відомостей про власника картки.
У зв`язку з цим суд вважав недоведеними як факт отримання кредиту саме відповідачкою, так і заявлений розмір заборгованості.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Не погодившись з таким рішенням, представник позивача - Чехун Ю.В. 31 липня 2026 року через систему «Електронний суд» подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення в частині відмови у стягненні заборгованості за тілом кредиту, процентами та комісією та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог.
Зазначає, що електронний кредитний договір укладений у передбаченому Законом України «Про електронну комерцію» порядку. Позичальниця пройшла ідентифікацію через BankID, в інформаційній системі кредитодавця було сформовано заявку та оферту, на фінансовий номер НОМЕР_4 направлено одноразовий ідентифікатор E388, а акцепт підписано цим ідентифікатором.
Вважає, що лист ТОВ «Універсальні платіжні рішення» про успішний переказ 03 серпня 2024 року 8 000 грн на картку № НОМЕР_1 , а також бухгалтерські документи кредитодавця у сукупності підтверджують як факт видачі кредиту, так і формування заборгованості.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
03 серпня 2024 року о 04 год. 34 хв. в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Споживчий центр» оформлено кредитний договір № 03.08.2024-100000184, який складається, зокрема, з пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), заявки та відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепту).
У договорі як позичальницю зазначено ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , а як фінансовий номер - НОМЕР_4. У договорі та інформаційному повідомленні також зазначені паспортні дані, адреса проживання, електронна пошта та інші персональні дані відповідачки. Способом ідентифікації та верифікації споживача визначено отримання ідентифікаційних даних через Систему BankID НБУ.
Відповідно до інформації BankID в анкеті містяться прізвище, ім`я та по батькові ОСОБА_1 , її РНОКПП НОМЕР_2 , номер телефону НОМЕР_3 та інші ідентифікаційні відомості, які відповідають даним, зазначеним у кредитному договорі.
ТОВ «СМ Універсал» довідкою від 28 березня 2025 року підтвердило, що на номер абонента НОМЕР_3 03 серпня 2024 року о 04 год. 33 хв. 05 сек. було доставлено SMS-повідомлення з текстом: «Код підтвердження: E388 для Договору».
Log File щодо договору № 03.08.2024-100000184 відображає таку послідовність дій: ідентифікація клієнта в інформаційній системі - 04:29:31; направлення клієнтом заявки на кредит - 04:33:04; направлення одноразового ідентифікатора та документів, що містять істотні умови договору, - 04:33:05; підписання позичальницею акцепту одноразовим ідентифікатором - 04:34:53; направлення підтвердження вчинення електронного правочину - 04:35:08.
У тексті договору зазначено, що для його підписання та укладення необхідно ввести код із SMS-повідомлення, відправленого на фінансовий номер НОМЕР_4, після чого наведено одноразовий ідентифікатор E388. Цим самим ідентифікатором підписані складові електронного договору.
Договором визначено реквізити належного позичальниці електронного платіжного засобу для надання коштів - НОМЕР_1. ТОВ «Універсальні платіжні рішення» повідомило, що відповідно до договору на переказ коштів № ФК-П-2024/01-2 від 01 квітня 2024 року 03 серпня 2024 року о 04 год. 35 хв. 13 сек. успішно перераховано 8 000 грн на картку № НОМЕР_1 , номер транзакції в системі iPay.ua - 470580357, призначення платежу - видача за кредитним договором № 03.08.2024-100000184.
Крім того, матеріали справи містять договір № 4507 від 01 листопада 2020 року про надання АТ КБ «ПриватБанк» ТОВ «Споживчий центр» послуг у системі LiqPay.
Картка субконто «Контрагенти, Договори» за період з 03 серпня 2024 року до 31 березня 2025 року ведеться щодо контрагента ОСОБА_1 та договору № 03.08.2024-100000184. У ній 03 серпня 2024 року відображено бухгалтерську операцію з видачі 8 000 грн, того ж дня - нарахування 108 грн процентів і 1 200 грн комісії, надалі - щоденне нарахування 108 грн процентів до 08 листопада 2024 року. Станом на 08 листопада 2024 року поточне сальдо становить 19 784 грн. Документ містить найменування, період, дані контрагента та договору, зміст і суми операцій, бухгалтерські рахунки та підпис відповідальної посадової особи, засвідчений печаткою.
За умовами заявки кредит надано в сумі 8 000 грн строком на 98 днів з дати надання, із датою повернення 08 листопада 2024 року. Фіксована процентна ставка становить 1,35 % за один день користування кредитом та застосовується протягом усього строку кредитування. Комісія, пов`язана з наданням кредиту, становить 15 % від суми кредиту, тобто 1 200 грн, нараховується та обліковується у день видачі кредиту. Договором також передбачено неустойку 80 грн за кожен день невиконання або неналежного виконання окремого зобов`язання.
Позиція суду апеляційної інстанції
Переглянувши справу за наявними в ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції в оскарженій частині - скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Указаним вимогам рішення суду в оскарженій частині не відповідає враховуючи таке.
За змістом статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Згідно зі статтями 525, 526, 629 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону; договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина перша статті 1055 ЦК України).
Відповідно до статей 205, 207 ЦК України правочин може вчинятися в електронній формі, а письмова форма правочину дотримана, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, і він підписаний його стороною (сторонами). Абзацом другим частини другої статті 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Частинами третьою, шостою та дванадцятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» визначено порядок укладення електронного договору шляхом оферти та акцепту, а електронний договір, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Відповідно до статті 12 цього Закону моментом підписання електронного правочину може бути використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Щодо укладення кредитного договору
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність укладення кредитного договору саме ОСОБА_1 , оскільки такий висновок зроблено без належної оцінки доказів у їх сукупності.
Кредитний договір містить повний сукупність ідентифікаційних даних відповідачки: прізвище, ім`я та по батькові, РНОКПП, паспортні дані, адресу, електронну пошту, фінансовий номер телефону НОМЕР_4 та реквізити платіжного засобу. Дані BankID щодо ОСОБА_1 , зокрема РНОКПП і номер телефону, узгоджуються з відомостями кредитного договору.
Факт направлення саме на номер НОМЕР_3 одноразового ідентифікатора E388 підтверджений не лише внутрішніми документами кредитодавця, а й довідкою третьої особи - ТОВ «СМ Універсал», яка містить точну дату, час доставки та текст SMS-повідомлення (а. с. 68).
Log File (візуальна форма послідовності дій учасників електронної комерції щодо укладення електронного договору в ІТС) також вказує на те, що після направлення коду E388 та документів договору о 04:33:05 акцепт був підписаний одноразовим ідентифікатором о 04:34:53, а вже о 04:35:08 сформовано підтвердження вчинення електронного правочину (а. с. 75).
Тобто укладення договору вимагало послідовного вчинення дій у інформаційній системі, у тому числі ідентифікації, формування заявки, одержання одноразового коду на зазначений фінансовий номер та введення цього коду для підписання акцепту. Без введення одноразового ідентифікатора договір не був би підписаний і інформаційна система не перейшла б до наступної операції з видачі кредиту.
Відповідачка у відзиві поставила під сумнів достатність наданих кредитодавцем доказів належності номера телефону їй, однак безпосередньо не заперечила, що номер НОМЕР_4 був її номером, не повідомила про втрату або неправомірне використання цього номера, не посилалася на викрадення документів чи персональних даних та не навела обставин, за яких третя особа могла одночасно використати її персональні дані, пройти BankID-ідентифікацію, отримати SMS-код і ввести його для підписання договору.
За наведених обставин формальне заперечення факту підписання договору, не підкріплене доказами компрометації засобу зв`язку або персональних даних, не спростовує послідовну та взаємоузгоджену сукупність доказів укладення електронного правочину.
Щодо доказів надання кредитних коштів
Висновок суду першої інстанції про недоведеність перерахування 8 000 грн саме відповідачці також не відповідає сукупності матеріалів справи.
У договорі сторони визначили електронний платіжний засіб позичальниці - картку НОМЕР_1. Лист ТОВ «Універсальні платіжні рішення» містить відомості про успішний переказ 03 серпня 2024 року о 04:35:13 саме 8 000 грн на картку № НОМЕР_1 із зазначенням номера транзакції та призначення платежу за спірним кредитним договором. Тобто номер картки, сума, дата, призначення платежу та номер договору повністю збігаються з умовами електронного правочину.
Механізм здійснення такого переказу узгоджується з договором № 4507 між ТОВ «Споживчий центр» та АТ КБ «ПриватБанк» про надання послуг у системі LiqPay. Час успішного переказу, зафіксований ТОВ «Універсальні платіжні рішення» - 04:35:13, безпосередньо слідує за підписанням акцепту і направленням підтвердження електронного правочину, що також узгоджується з хронологією визначеною у Log File.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Первинні та зведені облікові документи повинні містити, зокрема, назву документа, дату складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю її виміру, відомості про відповідальних осіб та підпис або інші дані, що дають змогу їх ідентифікувати.
Надана ТОВ «Споживчий центр» картка субконто (а. с. 69-74) є регістром аналітичного бухгалтерського обліку та за своїм змістом і реквізитами містить усі істотні відомості, характерні для первинного та зведеного облікового документа, зокрема: назву документа і період, дані контрагента ОСОБА_1 , номер конкретного кредитного договору, дати, зміст і суми господарських операцій, бухгалтерські рахунки, а також підпис відповідальної посадової особи та печатку. Тому цей документ є належним доказом бухгалтерського відображення видачі кредиту та подальшого формування заборгованості і підлягає оцінці разом з іншими доказами.
Зокрема, картка субконто відображає 03 серпня 2024 року видачу 8 000 грн за спірним договором, а наступні записи щодо щоденного нарахування 108 грн процентів та 1 200 грн комісії повністю відповідають умовам договору. На 08 листопада 2024 року бухгалтерський документ фіксує сальдо 19 784 грн, що арифметично складається з 8 000 грн тіла кредиту, 10 584 грн процентів та 1 200 грн комісії.
Закон не встановлює, що факт видачі кредиту небанківською фінансовою установою може підтверджуватися виключно банківською випискою з рахунку позичальника. Водночас відповідачка, заперечуючи отримання коштів, не надала виписки з рахунку або картки за 03 серпня 2024 року чи інший документ банку, який би підтверджував відсутність відповідного зарахування. Тому з урахуванням правил статей 12, 81, 89 ЦПК України сукупність доказів робить висновок про надання ОСОБА_1 8 000 грн кредиту значно більш вірогідним, ніж протилежне припущення.
Отже, позовна вимога про стягнення 8 000 грн основної суми кредиту є доведеною та підлягає задоволенню.
Щодо процентів за користування кредитом
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів установлюються договором.
У цій справі сторони погодили 98-денний строк кредитування з 03 серпня 2024 року до 08 листопада 2024 року та фіксовану процентну ставку 1,35 % від суми кредиту за кожен день користування кредитом. Договором визначено, що ця ставка застосовується протягом усього строку, на який надається кредит.
При сумі кредиту 8 000 грн розмір процентів за один день становить 108 грн (8 000 грн * 1,35 %). За погоджений сторонами строк кредитування 98 днів проценти становлять 10 584 грн (108 грн * 98 днів). Щоденне нарахування 108 грн за період до 08 листопада 2024 року відображене і в картці субконто.
Таким чином, заявлені до стягнення 10 584 грн процентів нараховані в межах погодженого сторонами строку кредитування та відповідно до встановленої договором фіксованої ставки. Контррозрахунку, який би спростовував цей розрахунок, відповідачка не надала, а тому вимога про стягнення 10 584 грн процентів є обґрунтованою.
Щодо комісії за надання кредиту
Умовами заявки передбачено, що комісія, пов`язана з наданням кредиту, є платою за надання кредиту, становить 15 % від суми кредиту та дорівнює 1 200 грн (пункт 8). Вона нараховується кредитодавцем і обліковується в день видачі кредиту.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом належать витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти, комісії та інші обов`язкові платежі. Частиною другою статті 8 цього Закону передбачено включення до загальних витрат за споживчим кредитом, зокрема, комісій кредитодавця, пов`язаних із наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту.
Комісія в сумі 1 200 грн чітко визначена в індивідуальних умовах договору, її розмір був відомий позичальниці до акцепту, вона відображена у графіку платежів та бухгалтерському обліку кредитодавця. Доказів недійсності відповідної умови договору або відсутності її погодження матеріали справи не містять, а тому вимоги про стягнення 1 200 грн комісії за надання кредиту також є обґрунтованими.
Щодо неустойки
Позивач у позовній заяві просив також стягнути 4 000 грн неустойки. Умовами договору передбачено неустойку в розмірі 80 грн за кожен день невиконання або неналежного виконання кожного окремого зобов`язання.
Водночас пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України встановлено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка та інші платежі, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання таких договорів, підлягають списанню кредитодавцем.
Спірний договір укладено 03 серпня 2024 року, тобто в період дії воєнного стану, а заявлена неустойка пов`язана саме з несвоєчасним виконанням грошових зобов`язань за цим кредитним договором. Тому вимога про стягнення 4 000 грн неустойки задоволенню не підлягає.
Водночас апеляційна скарга не містить прохання про стягнення неустойки, вимоги обмежені стягненням тіла кредиту, процентів та комісії, а тому рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає залишенню без змін.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково й ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно з пунктами 1, 3, 4 частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права.
Суд першої інстанції неправильно оцінив наявні докази та дійшов необґрунтованого висновку про повну недоведеність позовних вимог, оскільки матеріали справи у ускупності підтверджують укладення ОСОБА_1 електронного кредитного договору, отримання нею 8 000 грн кредиту та виникнення обов`язку сплатити 10 584 грн процентів і 1 200 грн комісії.
З урахуванням викладеного, позов підлягає частковому задоволенню в сумі 19 784 грн, з яких: 8 000 грн заборгованість за сумою кредиту; 10 584 грн проценти за користування кредитом; 1 200 грн комісія за надання кредиту. У задоволенні вимоги про стягнення 4 000 грн неустойки слід відмовити як безпідставних.
Оскільки апеляційна скарга подана на рішення в частині відмови у стягненні тіла кредиту, процентів та комісії, тобто на суму 19 784 грн, і в цих межах доводи скарги є обґрунтованими, апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Судові витрати
Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
За результатами апеляційного перегляду із заявлених 23 784 грн позовних вимог підлягає задоволенню 19 784 грн, що становить 83,18 % ціни позову. ТОВ «Споживчий центр» сплатило за подання позовної заяви 2 422,40 грн судового збору. Відповідно, із ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню 2 015 грн судового збору за подання позову (2 422,40 грн * 83,18 %). Водночас апеляційна скарга за своїми вимогами задовольняється повністю, а тому з відповідачки на користь ТОВ «Споживчий центр» підлягає стягненню 3 633,60 грн судового збору за подання апеляційної скарги.
Керуючись статтями 12, 76-81, 89, 141, 367, 374, 376, 381-383, 389 ЦПК України, суд
ПОСТАНОВИВ
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» - задовольнити.
Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 07 січня 2026 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за тілом кредиту, процентами за користування кредитом та комісією за надання кредиту - скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов у вказаній частині задовольнити.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 03.08.2024-100000184 від 03 серпня 2024 року в загальному розмірі 19 784 грн, з яких:
8 000 грн заборгованість за сумою кредиту;
10 584 грн заборгованість за процентами за користування кредитом;
1 200 грн комісія за надання кредиту.
В іншій частині рішення Дарницького районного суду міста Києва від 07 січня 2026 року залишити без змін.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» 2 015 грн судового збору за подання позовної заяви та 3 633,60 грн судового збору за подання апеляційної скарги.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених частиною третьою статті 389 ЦПК України.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», ЄДРПОУ 37356833, місцезнаходження: м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 133-А.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя-доповідач О.В. Желепа
Судді: Н.В. Поліщук
В.В. Соколова