КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
апеляційне провадження №22-ц/824/981/2026
справа №754/12301/18
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 вересня 2026 року м.Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Поліщук Н.В.
суддів Желепи О.В., Соколової В.В.
за участю секретаря судового засідання Крисіної В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 26 лютого 2025 року, ухвалене під головуванням судді Саламон О.Б., повне судове рішення складено 06 березня 2025 року,
у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки, -
встановив:
1. Короткий виклад доводів пред`явленого позову.
У вересні 2018 року ПАТ "Універсал Банк", правонаступником якого є ОСОБА_2 , звернулось до суду із позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки.
В обґрунтування позову зазначає, що 29 лютого 2008 року між ВАТ "Універсал Банк" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №006-2008-473 на придбання майна.
Відповідно до умов кредитного договору банк зобов`язався надавати позичальнику грошові кошти в сумі 45 000,00 доларів США, а позичальник зобов`язувався прийняти, належним чином використати та повернути кредит, а також сплатити проценти за користування кредитом у розмірі 12,45% річних у порядку, на умовах та у строки, визначені у цьому договорі.
З метою забезпечення належного виконання зобов`язань позичальника за кредитним договором №006-2008-473 від 29 лютого 2008 року між банком та ОСОБА_3 укладено договір поруки №006-2008-473-Р від 29 лютого 2008 року, відповідно до якого поручитель зобов`язується перед кредитором відповідати за невиконання ОСОБА_1 усіх його зобов`язань перед кредитором, що виникли з кредитного договору №006-2008-473 від 29 лютого 2008 року, укладеного між кредитором та боржником, в повному обсязі як існуючих на теперішній час, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому.
У зв`язку із невиконанням позичальником умов кредитного договору рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 27 червня 2017 року у справі №754/631/15-ц стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 заборгованість у розмірі 32 833,82 доларів США.
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 23 лютого 2015 року у справі №754/5236/14-ц здійснено поділ спільного майна подружжя, яким визнано право власності за кожним із подружжя на 1/2 частину квартири. У зв`язку з цим ОСОБА_3 набула статусу іпотекодавця та солідарного боржника. Факт обізнаності ОСОБА_3 про іпотечне обтяження підтверджується як судовим рішенням, так і її нотаріально посвідченою згодою від 29 лютого 2008 року.
Позивач зазначає, що станом на дату подання позову заборгованість за кредитним договором не погашена та становить 37 427,71 доларів США, що підтверджується розрахунком банку. ПАТ «Універсал Банк» згоди на відчуження предмета іпотеки не надавало, коштів від його реалізації не отримувало, а наявність судового рішення про стягнення заборгованості не припиняє грошового зобов`язання боржників.
За таких обставин позивач ПАТ «Універсал Банк» уважає, що набуло законного права звернути стягнення на частки квартири, що перебуває в іпотеці, у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором.
Крім цього, в уточнені позовній заяві, поданій 26 лютого 2026 року, вказує, що із відповідачів підлягає стягненню три проценти річних у розмірі 2 561,04 доларів США за період з 27 червня 2017 року по 31 січня 2020 року у зв`язку із невиконанням грошового зобов`язання.
5 липня 2021 року ОСОБА_2 подала заяву про залучення її як правонаступника позивача, яка задоволена ухвалою суду від 1 лютого 2022 року, занесеною до протоколу судового засідання.
Мотивуючи наведеним з урахуванням уточнень, позивач просить суд:
стягнути солідарно із ОСОБА_1 , ОСОБА_3 три відсотки річних за час прострочення виконання грошових зобов`язань у розмірі 2 561,04 доларів США;
в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором від 29 лютого 2008 року № 006-2008-473, що станом на 09 квітня 2021 року становить 47 660,52 доларів США (16 094,17 доларів США - заборгованість за основною сумою боргу, 31 566,35 доларів США - заборгованість за відсотками) звернути стягнення на предмет іпотеки: квартиру АДРЕСА_1 , яка складається з трьох житлових кімнат, загальною площею 72,40 кв.м, житловою площею 47,60 кв.м, яка належить ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в рівних частинах на підставі рішення Деснянського районного суду міста Києва від 23.02.2015 у цивільній справі №754/5236/14-ц та договору купівлі-продажу від 29.02.2008 № 1368, шляхом продажу предмета іпотеки на електронних аукціонах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
2. Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.
Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 26 лютого 2025 року позов задоволено частково.
В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) перед ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ) за кредитним договором від 29 лютого 2008 року № 006-2008-473, що станом на 09 квітня 2021 року становить 47 660 (сорок сім тисяч шістсот шістдесят) доларів США 52 центів (з яких 16 094,17 доларів США - заборгованість за основною сумою боргу, 31 566,35 доларів США - заборгованість за відсотками) звернуто стягнення на предмет іпотеки: квартиру АДРЕСА_1 , яка складається з трьох житлових кімнат, загальною площею 72,40 кв.м., житловою площею 47,60 кв.м., яка належить ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в рівних частинах на підставі рішення Деснянського районного суду міста Києва від 23 лютого 2015 року у цивільній справі № 754/5236/14-ц та договору купівлі-продажу від 29 лютого 2008 року № 1368 шляхом продажу предмета іпотеки на електронних аукціонах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 понесені витрати по сплаті судового збору в рівних частках з кожного по 920,50 грн.
Задовольнивши позов, суд першої інстанції вказав, що ОСОБА_2 , як новий кредитор і правонаступник ПАТ «Універсал Банк» по кредитному договору № 006-2008-473, договору поруки № 006-2008-473-Р та договору іпотеки №1370 від 29 лютого 2008 року набула право вимоги до ОСОБА_1 і ОСОБА_3 боргу на суму 47 660, 52 доларів США та має право звернути стягнення на предмет іпотеки, що забезпечує ці вимоги.
Суд встановив факт невиконання ОСОБА_1 зобов`язань по кредитному договору, забезпеченому іпотекою та порукою, та зробив висновок про доведеність та обґрунтованість позовних вимог.
3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погодившись з ухваленим рішенням, відповідачем ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на незаконність, необґрунтованість оскаржуваного рішення, неповне з`ясування обставин у справі, порушення норм процесуального та матеріального права.
Вказує, що судом не з`ясовано та не доведено фактичні обставини у справі, зокрема: не встановлено правомірність правонаступництва за кредитним договором №?006-2008-473 від 29 лютого 2008 року та договором іпотеки. Вказує на відсутність даних про повідомлення відповідача ОСОБА_1 про нового кредитора, не з`ясовано щодо порушених або оспорюваних права ОСОБА_2 .
Вказує, що суд першої інстанції не довів існування заборгованості у розмірі 47?660,52 доларів США, не навів обґрунтування як сума боргу з 32?833,82 доларів США, визначена рішенням суду від 27 червня 2017 року, перетворилася на заявлену позивачем суму відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України, та не надав повного розрахунку заборгованості після 27 червня 2017 року.
Судом першої інстанції не надано оцінки факту одночасного представлення адвокатом Бутирін Я.Я. інтересів позивачки ОСОБА_2 та відповідачки ОСОБА_3 .
Судом не установлено дату отримання заяви про зупинення провадження та осіб, зареєстрованих у квартирі АДРЕСА_1 .
Зазначає, що судом першої інстанції порушено приписи пункту 6 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та не застосовано правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 08 листопада 2023 року у справі № 206/4841/20, відповідно до якої фізична особа не може отримувати права вимоги за кредитним договором та іпотекою.
Зазначає, що судом першої інстанції порушено Закон України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», Закон України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», Закон України «Про охорону дитинства», оскільки в квартирі АДРЕСА_1 зареєстрована неповнолітня дитина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , інвалід з дитинства.
Також судом порушено положення статті 625 ЦК України, оскільки така регулює нарахування трьох відсотків річних та інфляційних втрат, а не нарахування відсотків по кредиту після ухвалення Деснянським районним судом міста Києва рішення від 27 червня 2017 року.
Також вказує на порушення судом першої інстанції пункту 2 частини 3 статті 2, статей 12, 76-81, 258, 260, 264, 272 ЦПК України, зокрема принципів змагальності сторін, оскільки судом не надано оцінку доводам відповідача, наведених у відзиві на позов. Крім цього, правонаступника позивача залучено не окремим процесуальним документом із правом на його оскарження.
Вказує на порушення судом першої інстанції статті 272 ЦПК України, оскільки оскаржуване рішення направлено лише після подання стороною заяви.
Мотивуючи наведеним, просить рішення Деснянського районного суду міста Києва від 26 лютого 2025 року скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
4. Доводи особи, яка подала відзив на апеляційну скаргу.
13 лютого 2026 року на адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив адвоката Чорній Д.О., який діє в інтересах ОСОБА_3 , на апеляційну скаргу.
В обґрунтування відзиву посилається на необґрунтованість та безпідставність апеляційної скарги.
Вказує, що 09 квітня 2021 року ПАТ «Універсал Банк» відступив ТОВ «Фінстрим» право вимоги за кредитним договором та договором іпотеки, що підтверджується даними договорів про відступлення права вимоги, актами приймання-передачі документації, рішенням учасника ТОВ «Фінстрим», витягом з ДРРП №252039825, статутом, випискою з ЄДРПОУ, свідоцтвом про реєстрацію фінансової установи та іншими документами. У подальшому ТОВ «Фінстрим» відступив право вимоги ОСОБА_2 , що підтверджується договорами від 09 квітня 2021 року, актами приймання-передачі та витягом з ДРРП №252040737. Належним чином засвідчені копії цих документів були подані до суду та надіслані ОСОБА_1 , що підтверджується описом вкладення та поштовою квитанцією.
Отже, ОСОБА_2 набула права та обов`язки кредитора за кредитним договором від 29 лютого 2008 року №006-2008-473 і договором поруки №006-2008-473-Р, а також стала новим іпотекодержателем.
Вказує, що у вересні 2021 року ОСОБА_2 звернулася із заявою про заміну сторони у виконавчому провадженні, у зв`язку з чим ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 27 вересня 2021 року у справі №754/631/15-ц стягувача ПАТ «Універсал Банк» замінено на ОСОБА_2 . Аналогічно у цій справі суд замінив позивача на його правонаступника. Отже, твердження про недоведеність правомірності заміни позивача суперечить матеріалам справи та судовим рішенням.
Звертає увагу, що у 2022 та 2024 роках ОСОБА_1 намагався оскаржити договори відступлення права вимоги. Позов у справі №754/1760/22 про визнання недійсним договору відступлення права вимоги за кредитним договором та договором іпотеки залишено без розгляду ухвалою від 02 листопада 2023 року, аналогічний позов у справі №754/6846/24 залишено без розгляду ухвалою від 02 вересня 2024 року. Отже, договори відступлення є чинними та не скасованими, а ОСОБА_2 є новим кредитором та іпотекодержателем.
Щодо розміру заборгованості вказує, що рішенням Деснянського районного суду м. Києва у справі №754/631/15-ц стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором. ОСОБА_2 набула право вимагати виконання цього зобов`язання та звертати стягнення на предмет іпотеки. Щодо заборгованості 47 660,52 доларів США вказує, що рішення Деснянського районного суду міста Києва від 27 червня 2017 року залишилось невиконаним, отже банк продовжував нараховувати відсотки з 2017 року по 2021 рік, а також передбачені договором і законом платежів, зокрема процентів, штрафних санкцій, пені тощо.
Вказує, що факт ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості, яке не виконано, не припиняє кредитного договору чи договору поруки та не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання.
Зазначає, що станом на 09 квітня 2021 року розмір заборгованості становив 47 660,52 доларів США, оскільки рішення 2017 року не було виконане. Право вимоги у такому розмірі відступлено спочатку ТОВ «Фінстрим», а потім ОСОБА_2 . При цьому ОСОБА_1 іншого розрахунку заборгованості не надав.
Щодо доводів скаржника про одночасне представлення інтересів позивачки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вказує, що у цій справі адвокат здійснював представництво виключно інтересів ОСОБА_3 . Відповідно до статті 62 ЦПК України особа не може бути представником, якщо вона у цій самій справі представляє або представляла іншу особу, інтереси якої суперечать інтересам її довірителя. Тому ОСОБА_5 не міг і не був представником ОСОБА_2 у справі №754/12301/18. Факт участі адвоката у інших судових процесах, де особи були процесуальними опонентами, сам по собі не забороняє йому представляти їх інтереси; питання конфлікту інтересів у таких випадках вирішується відповідно до правил адвокатської етики.
Щодо посилання скаржника на постанову Верховного Суду від 08 листопада 2023 року у справі №206/4841/20 вказує, що такі безпідставні. У цій постанові зазначено, що фізична особа не наділена правом надавати фінансові послуги за кредитним договором, оскільки такі послуги можуть надавати банки або інші фінансові установи. Водночас у цій справі ОСОБА_2 не надає фінансових послуг, а набула за договором відступлення виключно право вимагати повернення вже існуючої та зафіксованої грошової заборгованості.
Посилається на окрему думку суддів Великої Палати Верховного Суду, відповідно до якої договір відступлення права вимоги є договором цесії, а не факторингу, і якщо ним не передбачено надання набувачем боржнику банківських чи інших фінансових послуг, відсутні підстави поширювати на такі правовідносини положення частини 1 статті 1054 ЦК України щодо спеціального суб`єкта-кредитодавця. Водночас можливим є відступлення права вимоги за кредитним та забезпечувальним договорами на користь фізичної особи, якщо предметом відступлення є невиконані боржником зобов`язання з повернення коштів та сплати процентів, які вже існували на момент відступлення.
Таким чином, право вимагати повернення вже існуючої заборгованості та надання фінансових послуг є різними правовими інструментами, а на вимогу ОСОБА_2 про повернення кредиту не поширюються обмеження статті 1054 ЦК України щодо суб`єктів, які можуть надавати кредит.
Вказує, що стаття 556 ЦК України передбачає, що до поручителя, який виконав забезпечене порукою зобов`язання, переходять усі права кредитора у цьому зобов`язанні, у тому числі права, що забезпечували його виконання.
Разом з цим звертає увагу, що у випадку застосування правових висновків Великої Палати Верховного Суду у справі №206/4841/20 фізична особа-поручитель після виконання кредитного зобов`язання не могла б реалізувати право вимоги до боржника, що суперечить частині 2 статті 556 ЦК України, яка передбачає перехід до поручителя всіх прав кредитора. Отже, наведене правове тлумачення не може бути підставою для заперечення чинності відступлення права вимоги у цій справі.
Мотивуючи наведеним, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення Деснянського районного суду міста Києва від 26 лютого 2025 року залишити без змін.
5. Позиція учасників справи.
В судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 та його представниця адвокат Головненко О.М. доводи апеляційної скарги підтримали.
Представник відповідачки ОСОБА_3 адвокат Чорній Д.О. проти задоволення апеляційної скарги заперечував, посилаючись на законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції.
6. Позиція суду апеляційної інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які з`явились в судове засідання, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі судового рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
7. Фактичні обставини справи, установлені судом.
З матеріалів справи установлено, що 29 лютого 2008 року між ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 006-2008-473, відповідно до якого кредитор зобов`язується надати позичальнику на умовах цього договору грошові кошти в сумі 45 000,00 доларів США, а позичальник зобов`язується прийняти, належним чином використання та повернути кредит, а також сплатити проценти за користування кредитом у розмірі 12,45 % річних в порядку та на умовах та в строки, визначені цим договором. Сторони погодили, що розмір базової процентної ставки може змінюватись згідно умов цього договору.
Відповідно до пункту 1.3. кредитного договору кошти призначалися на придбання майна, а саме квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (том 1 а.с. 11-16).
29 лютого 2008 року з метою забезпечення належного виконання зобов`язань ОСОБА_1 за кредитним договором між ОСОБА_3 та ВАТ "Універсал Банк" укладено договір поруки №006-2008-473-Р, відповідно до умов якого поручитель ( ОСОБА_3 ) зобов`язалась перед ВАТ "Універсал Банк" відповідати за невиконання ОСОБА_1 усіх його зобов`язань перед кредитором, що виникли з Кредитного договору №006-2008-473 від 29 лютого 2008 року, укладеного між кредитором та боржником, в повному обсязі як існуючих в теперішній час, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому (том 1 а.с. 26-29).
29 лютого 2008 року з метою забезпечення належного виконання зобов`язань ОСОБА_1 за кредитним договором між ВАТ "Універсал Банк" та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки, відповідно до якого іпотекодавець передає в іпотеку Іпотекодержателю наступне нерухоме майно а саме квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . Предмет іпотеки є власністю Іпотекодавця на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого Кияшко А.В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 29 лютого 2008 року за реєстровим номером 1362 (том 1 а.с. 32-37).
Згідно даних висновку про вартість майна, складеного оцінювачем управління по оцінці заставного майна ПАТ "Універсал Банк", ринкова вартість квартири АДРЕСА_1 становить 1 167 100,00 гривень (том 1 а.с. 47).
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 23 лютого 2015 року (№754/5236/14-ц) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: ПАТ «Універсал Банк» про поділ майна подружжя, та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа: ПАТ «Універсал Банк» про поділ майна подружжя, первісний позов та зустрічний позов задоволено частково.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на частину квартири АДРЕСА_1 ; на частину земельної ділянки - 0,2500 га за адресою АДРЕСА_3 , згідно договору купівлі-продажу від 03.12.12 року за реєстровим номером №3068, Державний акт на право власності на земельну ділянку ЯЖ №605139; на частину земельної ділянки - за адресою АДРЕСА_3 , згідно договору купівлі-продажу від 03.12.12 року за реєстровим номером №3070, Державний акт на право власності на земельну ділянку ЯЖ №605140; на частину земельної ділянки - за адресою АДРЕСА_3 , згідно договору купівлі-продажу від 03.12.12 року за реєстровим номером №3073, Державний акт на право власності на земельну ділянку ЯЖ №605141; на частину житлового будинку за адресою АДРЕСА_3 , згідно договору купівлі-продажу від 03.12.12 року за реєстровим номером №3065; на частину гаражного боксу № НОМЕР_3 в ГБК «Позняки-2» за адресою м. Київ, вул. Сортувальна, 22.
Визнано за ОСОБА_3 право власності на частину квартири АДРЕСА_1 ; на частину земельної ділянки - 0,2500 га за адресою АДРЕСА_3 , згідно договору купівлі-продажу від 03.12.12 року за реєстровим номером №3068, Державний акт на право власності на земельну ділянку ЯЖ №605139; на частину земельної ділянки - за адресою АДРЕСА_3 , згідно договору купівлі-продажу від 03.12.12 року за реєстровим номером №3070, Державний акт на право власності на земельну ділянку ЯЖ №605140; на частину земельної ділянки - за адресою АДРЕСА_3 , згідно договору купівлі-продажу від 03.12.12 року за реєстровим номером №3073, Державний акт на право власності на земельну ділянку ЯЖ №605141; на частину житлового будинку за адресою АДРЕСА_3 , згідно договору купівлі-продажу від 03.12.12 року за реєстровим номером №3065; на частину гаражного боксу № НОМЕР_3 в ГБК «Позняки-2» за адресою м. Київ, вул. Сортувальна, 22.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 вартість частини автомобіля «Деу», д.н.з. НОМЕР_4 , у сумі 22 000 грн.
В задоволенні решти вимог первісного та зустрічного позовів відмовлено.
Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 27 червня 2017 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду, задоволено позов ПАТ "Універсал Банк" до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованість за Кредитним договором № 006-2008-473 від 29 лютого 2008 року у розмірі 32 833, 82 дол. США. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Універсал Банк» витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 827 грн 00 коп. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Універсал Банк» витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 827 грн 00 коп.
Постановою Верховного Суду від 12 лютого 2020 року рішення Деснянського районного суду м. Києва від 27 червня 2017 року та постанову Київського апеляційного суду від 05 грудня 2018 року у частині вирішення позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_3 про стягнення процентів змінено, зменшено розмір стягуваної заборгованості з ОСОБА_3 за процентами з 16 740,42 доларів США до 7 671,76 доларів США.
В іншій частині рішення Деснянського районного суду м. Києва від 27 червня 2017 року та постанову Київського апеляційного суду від 05 грудня 2018 року залишено без змін.
Відповідно до даних розрахунку заборгованості, що міститься у справі, убачається, що розмір 3% річних за період з 27 червня 2017 року по 31 січня 2020 року на суму боргу 32 833,83 доларів США становить 2 561,04 доларів США (том 1 а.с. 250).
8. Мотиви, якими керується колегія суддів апеляційного суду, та застосовані норми права.
Відповідно до частини 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до частини 1 статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, а також в інших випадках, встановлених законом, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Відповідно до статті 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи, а також застава об`єкта незавершеного будівництва, майбутнього об`єкта нерухомості. Подільний об`єкт незавершеного будівництва може бути переданий в іпотеку лише у випадках, визначених законом.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном (неподільним об`єктом незавершеного будівництва, майбутнім об`єктом нерухомості), що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами такого боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України "Про іпотеку" за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги щодо порушення процедури залучення до участі у справі правонаступника, колегія суддів зазначає про таке.
Відповідно до частин 1, 2 статті 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.
Відповідно до частини 1 статті 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 258 ЦПК України ухвала є видом судового рішення.
Відповідно до частини 2 статті 258 ЦПК України процедурні питання, пов`язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал.
Відповідно до частини 5 статті 258 ЦПК України ухвали суду, постановлені окремим документом, підписуються суддею (суддями) і приєднуються до справи. Ухвали, постановлені судом без оформлення окремого документа, зазначаються у протоколі судового засідання. Суд може оформити такі ухвали окремим документом після закінчення судового засідання.
09 квітня 2021 року ПАТ «Універсал Банк» відступило право вимоги за кредитним договором та договором іпотеки на користь ТОВ «Фінстрим», що підтверджується даними договору про відступлення права вимоги №37/21 за кредитним договором від 09 квітня 2021 року (том 2 а.с. 71-73), акту приймання передачі документації (том 2 а.с. 74), договору про відступлення права вимоги за договором іпотеки від 09 квітня 2021 року № 240 (том 2 а.с. 76-78), акту приймання-передачі документації до договору іпотеки (том 2 а.с. 79), витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іпотеки від 09 квітня 2021 року № 252039825 (том 2 а.с. 80).
Відповідно до даних договорів про відступлення права вимоги від 09 квітня 2021 року ТОВ «Фінстрим» відступило право вимоги за кредитним договором та договором іпотеки на користь ОСОБА_2 (том 2 а.с. 97-104).
Відповідно до пункту 4.1. договору про відступлення права вимоги за кредитним договором сторони визначили ціну права вимоги (ціну продажу) 504 500,00 гривень.
Відповідно до пункту 4.2. договору про відступлення права вимоги за кредитним договором сторони встановили, що загальний розмір заборгованості Боржника за кредитним договором за основною сумою боргу та відсотками на момент укладення цього договору становить: 47 660,52 доларів США, що за курсом НБУ станом на дату підписання даного договору становить 1 333 388,84 гривень 84 копійки, з яких: 16 094,17 доларів США - заборгованість за основною сумою; 31 566,35 доларів США - заборгованість із сплати відсотків.
Факт передачі права вимоги підтверджується даними акту приймання передачі документації (том 2 а.с. 100), договору про відступлення права вимоги за договором іпотеки від 09 квітня 2021 року № 240 (том 2 а.с. 101-103) , акту приймання-передачі документації до договору іпотеки (том 2 а.с. 104), витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іпотеки від 09 квітня 2021 року № 252040737 (том 2 а.с. 105).
05 липня 2021 року на адресу Деснянського районного суду міста Києва надійшла заява ОСОБА_2 про залучення до справи правонаступника, у якій остання просила суд залучити її до участі у справі як правонаступника Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк".
Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 01 лютого 2022 року, занесеною до протоколу судового засідання, задоволено клопотання ОСОБА_2 про залучення правонаступника. Залучено ОСОБА_2 до участі у справі як правонаступницю Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" (том 2 а.с. 192-193).
Положення чинного ЦПК України не встановлює обов`язку постановляти окрему ухвалу про процесуальне правонаступництво у формі самостійного документа; відповідне процесуальне питання може бути вирішене протокольно, якщо суд належним чином зафіксував таке рішення у протоколі судового засідання.
У справі, що переглядається колегією суддів установлено, що ОСОБА_2 залучено до розгляду справи ухвалою суду від 01 лютого 2022 року, занесеною до протоколу судового засідання, відтак доводи апеляційної скарги в цій частині є помилковими.
Разом з тим, при вирішенні цієї справи слід враховувати таке.
Згідно пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
За частиною 1 статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Відповідно до частини 1 статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 8 листопада 2023 року у справі №206/4841/20 (провадження № 14-55цс22) зробила такі висновки.
У ЦК України встановлена можливість замінити кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги новому кредитору, вчинивши відповідний правочин у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким відступається.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 (провадження № 12-1гс21, пункт 38) навела такі ознаки, що притаманні договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов`язку у конкретному зобов`язанні; 2) зобов`язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов`язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов`язанні.
Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Згідно статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
Відповідно до статті 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.
За змістом частини першої статті 4 Закону України 12 липня 2001 року № 2664-III «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» (далі - Закон № 2664-III) факторинг вважається фінансовою послугою.
У пункті 5 частини першої статті 1 Закону № 2664-III зазначено, що фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.
Вимоги до договору про надання фінансових послуг передбачені в статті 6 Закону № 2664-III.
Так, за змістом частини першої статті 6 Закону № 2664-III договір, якщо інше не передбачено законом, повинен містити: 1) назву документа; 2) назву, адресу та реквізити суб`єкта господарювання; 3) відомості про клієнта, який отримує фінансову послугу: прізвище, ім`я, по батькові, адреса проживання - для фізичної особи, найменування та місцезнаходження - для юридичної особи; 5) найменування фінансової операції; 6) розмір фінансового активу, зазначений у грошовому виразі, строки його внесення та умови взаєморозрахунків; 7) строк дії договору; 8) порядок зміни і припинення дії договору; 9) права та обов`язки сторін, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору; 9-1) підтвердження, що інформація, зазначена в частині другій статті 12 цього Закону, надана клієнту; 10) інші умови за згодою сторін; 11) підписи сторін.
Крім того, відповідно до пункту 1 розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, від 06 лютого 2014 року № 352 «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг та внесення змін до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03 квітня 2009 року № 231» до фінансової послуги факторингу віднесено сукупність таких операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів): фінансування клієнтів-суб`єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги; набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників за договором, на якому базується таке відступлення; отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі шляхом дисконтування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16 (провадження № 12-97гс18, пункт 106) зазначила такі характеристики договору факторингу як правочину: а) йому притаманний специфічний суб`єктний склад (клієнт - фізична чи юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності, фактор - банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати фінансові, в тому числі факторингові операції, та боржник - набувач послуг чи товарів за первинним договором); б) його предметом може бути лише право грошової вимоги (такої, строк платежу за якою настав, а також майбутньої грошової вимоги); в) метою укладення такого договору є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника; г) за таким договором відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату; д) його ціна визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги, і цей розмір може встановлюватися у твердій сумі, у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляд різниці між номінальної вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю тощо; е) вимоги до форми такого договору визначені у статті 6 Закону № 2664-III.
Крім того, у постанові від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 (провадження № 12-1гс21, пункт 48) Велика Палата Верховного Суду додатково навела ознаки договору факторингу: 1) предметом договору є надання фінансової послуги за плату; 2) зобов`язання, в якому клієнтом відступається право вимоги, може бути тільки грошовим; 3) договір факторингу має передбачати не тільки повернення фінансування фактору, а й оплату клієнтом наданої фактором фінансової послуги; 4) договір факторингу укладається тільки в письмовій формі та має містити визначені Законом про фінансові послуги умови; 5) мета договору полягає у наданні фактором та отриманні клієнтом фінансової послуги.
Отже, за договором факторингу фактором має надаватися фінансова послуга, яка полягає в наданні коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту (пункт 6 частини першої статті 4 Закону № 2664-III), тобто грошові кошти мають передаватися клієнту у розпорядження, і клієнт має сплатити фактору за відповідну послуги з фінансування (надання позики або кредиту).
При цьому така плата за надану фактором послугу може бути, як зазначила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16 (провадження № 12-97гс18, пункт 61), встановлена у твердій сумі, у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається, у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної в договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю.
При цьому сама грошова вимога, передана клієнтом фактору, не може розглядатися як плата за надану фактором фінансову послугу.
Натомість грошова вимога, що передається клієнтом фактору, може відступатися клієнтом фактору у зв`язку з її продажем останньому (частина перша статті 1084 ЦК України) або з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором, оскільки за змістом частини другої статті 1084 ЦК України фактор має право у разі невиконання клієнтом зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок заставленої грошової вимоги до боржника.
Таким чином, договір факторингу є змішаним договором, який обов`язково поєднує у собі елементи договору позики або кредитного договору та елементи договору купівлі-продажу грошової вимоги або договору застави грошової вимоги.
Виходячи з цього, правочин який не відповідає ознакам, притаманним договору факторингу, є не договором факторингу, а правочином з відступлення права вимоги (подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16 (провадження № 12-97гс18, пункт 106).
При цьому, якщо предметом та метою укладеного договору є відступлення права вимоги, а інші умови договору притаманні як договору відступлення права вимоги, так і договору факторингу, то за відсутності доказів, що підтверджують надання новим кредитором фінансової послуги (надання грошових коштів за плату, тобто позики або кредиту) попередньому кредитору, відсутні і підстави вважати такий правочин договором факторингу, а не договором відступлення права вимоги.
Саме до таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 серпня 2023 року у справі № 910/8115/19 (910/13492/21) (провадження № 12-42гс22).
Велика Палата Верховного Суду вкотре наголошує на сформульованій правовій позиції, що фізична особа у будь-якому статусі не наділена правом надавати фінансові послуги, зокрема за кредитним договором, оскільки такі надаються лише спеціалізованими установами, якими є банки, або інші установи, які мають право на здійснення фінансових операцій та внесені до реєстру фінансових установ. Відступлення права вимоги за кредитним договором на користь фізичної особи суперечить положенням частини третьої статті 512 та статті 1054 Цивільного кодексу України, оскільки для зобов`язань, які виникли на підставі кредитного договору, характерним є спеціальний суб`єкт, а саме кредитор - банк або інша фінансова установа.
Це ж саме стосується переуступки права іпотеки, у тому випадку, коли вона забезпечує виконання кредитних зобов`язань.
У постанові від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 (провадження № 12-1гс21) Велика Палата Верховного Суду також висловилась, щодо можливості відступлення права вимоги за кредитним і забезпечувальним договорами не тільки на користь фінансових установ, але й фізичних осіб лише за обставин, коли попередній кредитор (банк) був позбавлений банківської ліцензії та перебуває у процедурі ліквідації.
У справі, що переглядається апеляційним судом, установлено, що правочин від 09 квітня 2021 року між ТОВ «Фінстрим» та ОСОБА_2 є договором факторингу, оскільки вчинений за плату та має умови, притаманні цьому виду правочинів.
Таким чином, відбулася заміна кредитодавця, який є фінансовою установою, що має право на здійснення операцій з надання фінансових послуг, на фізичну особу, яка у будь-якому статусі не наділена правом надавати фінансові послуги, оскільки такі надаються лише або спеціалізованими установами, якими є банки, або іншими установами, які мають право на здійснення фінансових операцій та внесені до реєстру фінансових установ.
Оскільки відступлення права вимоги за кредитним договором на користь фізичної особи суперечить положенням частини 3 статті 512 та статті 1054 ЦК України, то ТОВ «ФІНСТРІМ» не могло відступити права вимоги на користь ОСОБА_2 .
Ураховуючи те, що відступлення прав за іпотечним договором могло бути вчинене лише за умови одночасного здійснення відступлення права вимоги за основним зобов`язанням (кредитним договором), а, як зазначено вище, до ОСОБА_2 не могло перейти право вимоги за кредитним договором, відтак відступати право за договором іпотеки ТОВ «ФІНСТРІМ» також не мало прав.
Наведене дає підстави для висновку про те, що вимоги ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки за обставин цієї справи задоволенню не підлягають.
Інші доводи скаржника апеляційний суд не перевіряє, оскільки наведене є самостійною та достатньою підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права є підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині.
Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Установлено, що за результатом розгляду справи у суді апеляційної інстанції апеляційну скаргу задоволено.
Відповідно до даних квитанції від 02 травня 2025 року ОСОБА_1 за подачу апеляційної скарги сплачено 2 761,50 гривень судового збору.
Ураховуючи задоволення апеляційної скарги, із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню понесені останнім судові витрати із сплати судового збору у розмірі 2 761,50 гривень.
Керуючись статтями 259, 268, 367, 374, 376, 381-384, 390 ЦПК України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 26 лютого 2025 року скасувати, ухвалити нове судове рішення такого змісту.
В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки - відмовити.
Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на відшкодування судових витрат, пов`язаних із сплатою судового збору в суді апеляційної інстанції, 2 761,50 гривень.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на постанову може бути подана протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Верховного Суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач Н.В. Поліщук
Судді О.В. Желепа
В.В. Соколова