П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
02 жовтня 2026 року м. Київ
Справа №753/21867/25
Апеляційне провадження №22-ц/824/12781/2026
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача: Соколової В.В.
суддів: Желепи О.В., Поліщук Н.В.
за участю секретаря Липченко О.С.
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дарницького районного суду міста Києва про відмову ухвалити додаткове рішення, постановлену під головуванням судді Заставенко М.О. 12 травня 2026 року в м. Київ,
у справі за позовом ОСОБА_2 , в інтересах якої діє законний представник ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , треті особи: Департамент з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Сьома київська державна нотаріальна контора про визнання права власності, скасування запису про право власності,
В С Т А Н О В И В
Короткий виклад обставин у справі.
У жовтні 2025 року ОСОБА_2 , в інтересах якої діє законний представник ОСОБА_3 звернулася у суд із позовом до ОСОБА_1 , у якому просила визнати за нею право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , скасувати запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про право власності ОСОБА_1 на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 14 квітня 2026 року позов ОСОБА_2 , в інтересах якої діє законний представник ОСОБА_3 до ОСОБА_1 треті особи: Департамент з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Сьома київська державна нотаріальна контора про визнання права власності, скасування запису про право власності контора - залишено без розгляду.
Підставою для постановлення цієї ухвали послугувала заява представника позивача адвоката Шестакової Ю.В. про залишення позовної заяви без розгляду.
12 квітня 2026 року від представника відповідача - адвоката Кравинської Ю.В. через систему «Електронний суд» надійшла заява про стягнення з позивача на користь відповідача понесені витрати на правничу допомогу у розмірі 20 800 грн.
Заяву обґрунтовано тим, що фактично домоволодіння позивача та відповідача розташовані по сусідству, але мають однаковий номер будинку АДРЕСА_1 , у зв`язку з чим позивач використав цю ситуацію, та звернувся до суду з вимогами про скасування запису про право власності відповідача ОСОБА_1 на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 . Будинки позивача та відповідачки мають різні технічні характеристики, однак в позові формулювання позивачем позовних вимог виконано без зазначення характеристик майна, а вказавши лише адресу, що вказує на намір позивача отримати права на все нерухоме майно за вказаною адресою, включаючи майно відповідачки.
ОСОБА_1 не заперечує проти дій, по розподілу адрес, така пропозиція від позивача отримана лише після надання стороною відповідача відзиву, доказів на спростування повністю викладених у позові обставин.
Відтак, враховуючи формулювання прохальної частини позову (без характеристик майна) і з чітким проханням скасувати запис про право власності відповідачки, звернення до суду позивача у даній справі є необґрунтованим та недобросовісним і умисним, а отже, у разі залишення позову без розгляду, відповідач має право на стягнення з позивача понесених нею витрат у цій справі вартість яких складає 20 800 грн.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції.
Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 12 травня 2026 року у задоволенні заяви відповідача про стягнення витрат на правничу допомогу - відмовлено.
Ухвала мотивована тим, що стягнення із позивача компенсації понесених відповідачем витрат у разі залишення позову без розгляду можливе саме у випадку необґрунтованості дій позивача, сам по собі факт залишення позову без розгляду не підтверджує ні відсутність спору позивача з відповідачем, ні відсутність предмета спору, ні свідоме порушення позивачем правил суб`єктної юрисдикції та не свідчить про наявність безумовних підстав для компенсації судових витрат відповідачу. Суд також зазначив, що залишення позову без розгляду на підставі заяви позивача є формою завершення розгляду справи без ухвалення рішення по суті спору та є проявом диспозитивного права позивача, передбаченого нормами ЦПК України. У суду відсутні підстави вважати, що позивачем подано позов та/або клопотання про залишення позову без розгляду, або вчинено інші процесуальні дії необґрунтовано. Суд вважає, що такі дії позивача мали місце в спосіб та в порядку, встановленому діючим цивільним законодавством, були спрямовані на захист невизнаних прав позивача.
Таким чином суд дійшов висновку, що сам факт звернення до суду з даним позовом, проведення у справі судових засідань за участі сторін та/або їх представників, подання сторонами клопотань, зокрема, і в частині залишення позову без розгляду, не може вважатися необґрунтованими діями в розумінні ч. 5 ст. 142 ЦПК України.
Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги.
Не погодилася із ухвалою суду першої інстанції ОСОБА_1 , її представником - адвокатом Кравинською Ю.В., подано апеляційну скаргу, в якій зазначено, що оскаржувана ухвала є необґрунтованою та незаконною.
В обґрунтування апеляційної скарги вказано, що було обґрунтовано розмір витрат відповідача на правову (правничу) допомогу та надано докази фактичного понесення витрат, зазначено щодо необґрунтованості, недобросовісності звернення позивача з позовом до суду.
Посилається на те, що оскільки фактично домоволодіння позивача та відповідача розташовані по сусідству (в матеріалах справи наявні фото), але мають однаковий номер будинку АДРЕСА_1 , позивач використав таку ситуацію з номером будинку та звернувся до суду аби скасувати запис про право власності відповідача ОСОБА_1 на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 і визнати
право власності за ОСОБА_2 , опіку над якою здійснює ОСОБА_3 та представляє її інтереси.
Звертає увагу, що обставини розташування двох домоволодінь за однією адресою слідують з наданих позивачем (в особі представника) додатків до позовної заяви, зокрема, Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 07 липня 2025 року за номером 434322961, де чітко вбачається відмінність технічних характеристик будинку ОСОБА_1 від будинку Позивача, вбачається відмінність підстав набуття, однак співпадає адреса домоволодінь.
Зазначає, що між ОСОБА_1 та адвокатом Кравинською Ю.В. було укладено Договір про надання правової допомоги №10/01-2026 від 10січня 2026 року, а також додаток 1, додаток 2 до нього.
Вказує, що згідно умов Договору (п.1.1.) клієнт доручає, а адвокат зобов`язується надати клієнту правову допомогу, яка полягає у складанні документів, представництві та захисті інтересів клієнта, виконанні усіх інших передбачених законодавством України дій з усіх питань по справі №753/21867/25.
Посилається на те, що адвокатом надана наступна правова допомога Клієнту по справі, а саме: складання відзиву згідно ст. 178 ЦПК України - 6500 грн ; участь в двох судових засіданнях, кожне по 3 600 грн , що разом складає 7 200 грн; складання клопотання про виклик та допит свідків - 700 грн; складання клопотання про витребування доказів - 700 грн; складання клопотання про долучення письмових доказів - 700 грн; консультативна робота в ході справи, комплексна діяльність адвоката щодо вирішення конкретної правової проблеми Клієнта, здійснення адвокатом матеріально-правової та процесуально-правової кваліфікації обставин справи, вироблення правової позиції в процесі розгляду справи судом, що оплачується заключним платежем 5 000 грн та підлягає оплаті згідно з умовами додатку 2 до Договору №10/01-2026 від 10 січня 2026 року. Таким чином вартість понесених клієнтом (відповідачем по справі) витрат на професійну правничу допомогу за договором складає 20 800 грн.
Вважає, що даний розмір витрат є співмірним із: складністю справи, часом, витраченим адвокатом на надання послуг, обсягом наданих адвокатом послуг, значенням справи для сторони (клієнта).
Окрім цього, зазначені витрати є обґрунтованими та були дійсно неминучими.
На підставі викладеного, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким стягнути з позивача на користь відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 20 800 грн.
Узагальнені доводи та заперечення учасників справи.
У відзиві на апеляційну скаргу адвокат Шестакова Ю.В. в інтересах ОСОБА_2 , просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції -без змін. Вважає, що оскаржувана ухвала є законною та обґрунтованою, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Учасники справи в судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись в порядку визначеному процесуальним законом, причини неявки суду не повідомили. А тому колегія суддів вважала за можливе розглянути справу у відсутність вказаних осіб.
В порядку ч.ч. 4,5 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Заслухавши доповідь судді, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить з такого.
Фактичні обставини справи, установлені судом.
У жовтні 2026 року ОСОБА_2 звернулася у суд із позовом до ОСОБА_1 , треті особи: Департамент з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Сьома київська державна нотаріальна контора про визнання права власності, скасування запису про право власності.
10 квітня 2026 року представником позивача подана заява про залишення позову без розгляду, посилаючись на те, що під час вчинення судом підготовчих дій, а саме витребування у Сьомої київської державної нотаріальної контори копії спадкової справи в рамках якої ОСОБА_1 видано свідоцтво про право на спадщину серії № 2-1285 від 28 грудня 2023 року на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 було з`ясовано про необхідність вирішення спірного питання у інший спосіб (т.1 а.с. 241-242)
Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 14 квітня 2026 року позов ОСОБА_2 , в інтересах якої діє законний представник ОСОБА_3 до ОСОБА_1 треті особи: Департамент з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Сьома київська державна нотаріальна контора про визнання права власності, скасування запису про право власності контора - залишено без розгляду (т.1, а.с. 246-248).
12 квітня 2026 року від представника відповідача - адвоката Кравинської Ю.В. через систему «Електронний суд» надійшла заява про стягнення з позивача на користь відповідача понесені витрати на правничу допомогу у розмірі 20 800 грн.
Відповідач вказує, що формулювання прохальної частини позову (без характеристик майна) і з чітким проханням скасувати запис про право власності відповідачки, звернення до суду позивача у даній справі є необґрунтованим та недобросовісним і умисним, а отже, у разі залишення позову без розгляду, відповідач має право на стягнення з позивача понесених нею витрат у цій справі вартість яких складає 20 800 грн.
Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 12 травня 2026 року у задоволенні заяви відповідача про стягнення витрат на правничу допомогу - відмовлено.
Ухвала мотивована тим, що стягнення із позивача компенсації понесених відповідачем витрат у разі залишення позову без розгляду можливе саме у випадку необґрунтованості дій позивача, сам по собі факт залишення позову без розгляду не підтверджує ні відсутність спору позивача з відповідачем, ні відсутність предмета спору, ні свідоме порушення позивачем правил суб`єктної юрисдикції та не свідчить про наявність безумовних підстав для компенсації судових витрат відповідачу. Суд також зазначив, що залишення позову без розгляду на підставі заяви позивача є формою завершення розгляду справи без ухвалення рішення по суті спору та є проявом диспозитивного права позивача, передбаченого нормами ЦПК України. У суду відсутні підстави вважати, що позивачем подано позов та/або клопотання про залишення позову без розгляду, або вчинено інші процесуальні дії необґрунтовано. Суд вважає, що такі дії позивача мали місце в спосіб та в порядку, встановленому діючим цивільним законодавством, були спрямовані на захист невизнаних прав позивача.
Застосовані норми права.
Відповідно до ч. 2 ст. 44 ЦПК України, залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема: 1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення; 2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями; 3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер; 4) необґрунтоване або штучне об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою; 5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.
Під зловживанням процесуальними правами маємо розуміти особливу форму цивільного процесуального правопорушення, тобто умисні недобросовісні дії учасників цивільного процесу, що супроводжуються порушенням умов здійснення суб`єктивних процесуальних прав і здійснювані лише з видимістю реалізації таких прав, пов`язані з обманом відносно відомих обставин справи, в цілях обмеження можливості реалізації або порушення прав інших осіб, що беруть участь в справі, а також в цілях того, що перешкодило діяльності суду по правильному і своєчасному розгляду і вирішенню цивільної справи, - що породжує застосування заходів цивільного процесуального примусу.
Згідно з ч. 5 ст. 142 ЦПК України, у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
Згідно ч. 9 ст. 141 ЦПК України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст. 129 Конституції України.
Згідно з ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Для стягнення здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідачу згідно з процесуальним обов`язком доказування необхідно довести, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені у ході розгляду справи та в чому вони полягали, зокрема, але не виключно: чи діяв позивач недобросовісно та пред`явив необґрунтований позов; чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.
Аналогічні висновки щодо застосування норм прав у подібних правовідносинах містяться у постановах Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі № 148/312/16-ц, у від 28 січня 2019 року у справі № 619/1146/17-ц, від 14 січня 2021 року у справі № 521/3011/18.
Як вбачається із роз`яснень, викладених у п. 38 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року №10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» у разі залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про відшкодування здійснених ним витрат, пов`язаних із розглядом справи внаслідок необґрунтованих дій позивача. У такому разі заявлені вимоги розглядаються у цій же справі одночасно із вчиненням наведених процесуальних дій. Розмір відшкодування доводить відповідач. При цьому, саме по собі пред`явлення позову не може свідчити про необґрунтовані дії позивача.
Залишення заяви без розгляду на підставі заяви позивача - це форма закінчення розгляду справи без ухвалення рішення. Зазначена процесуальна дія є диспозитивним правом позивача, передбаченим нормами ЦПК України, що не містить обмежень в його реалізації. Суд не перевіряє підстави подання такої заяви. Отже, саме собою подання заяви про залишення позову без розгляду не є необґрунтованими діями позивача. Такі висновки викладені в постановах Верховного Суду від 23 грудня 2025 року в справі № 750/14656/24, від 08 січня 2026 року в справі № 129/390/20, від 30 січня 2026 року в справі № 758/12227/22, від 16 квітня 2026 року в справі № 369/14565/24.
Наведену послідовну та сталу правову позицію Верховного Суду підтримала в своїй постанові від 18 грудня 2024 року в справі № 921/357/20 Велика Палата Верховного Суду, яка зазначила, що приписи частини п`ятої статті 130 ГПК України (ідентична частині п`ятій статті 142 ЦПК України) є проявом реалізації правила відшкодування судових витрат у випадку, коли судове вирішення спору по суті не відбулося і відсутня сторона, на користь якої ухвалене судове рішення. Велика Палата Верховного Суду враховує послідовну та сталу правову позицію Верховного Суду, відповідно до якої наведена норма процесуального закону не встановлює конкретні критерії для оцінки дій позивача на предмет обґрунтованості / необґрунтованості, то таку оцінку слід проводити суду у кожній справі окремо, відповідно до встановлених обставин перебігу спірних правовідносин.
Тобто, для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідач повинен довести, що позовна заява була залишено без розгляду внаслідок необґрунтованих дій позивача.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 14 квітня 2026 року позов ОСОБА_2 залишено без розгляду за заявою позивача поданою під час підготовчого провадження одразу після витребування та огляду спадкової справи.
Із системного тлумачення положень частин 5, 6 ст. 142, ч. 9 ст. 141 ЦПК України вбачається, що необґрунтовані дії позивача, як підстава для компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідно до ч.5 ст. 142 ЦПК України, передбачають свідомі недобросовісні дії позивача, які свідчать про зловживання процесуальними правами. Тобто, стягнення з позивача понесених відповідачем судових витрат, зокрема, у разі залишення позову без розгляду, можливе лише у випадку встановлення необґрунтованості дій позивача.
Разом з тим звернення до суду з позовом є суб`єктивним правом позивача, гарантованим ст.ст. 55, 124 Конституції України, безумовним доступом до правосуддя незалежно від обґрунтованості позову. Залишення заяви без розгляду на підставі заяви позивача - це форма закінчення розгляду справи без ухвалення рішення. Зазначена процесуальна дія - диспозитивне право позивача, передбачене нормами ЦПК України.
Оцінюючи доводи апеляційної скарги щодо наявності підстав для стягнення витрат на правничу допомогу, колегія суддів зазначає, що матеріали справи не містять жодних доказів умисної недобросовісності чи зловживання з боку позивача. Виникнення спірної ситуації об`єктивно зумовлено наявністю однакового номера будинків по АДРЕСА_1 за відмінності технічних характеристик домоволодінь сторін.
Як вказує позивач подання заяви про залишення позову без розгляду було викликано необхідністю вирішення спору у інших спосіб після отримання матеріалів спадкової справи та ознайомлення з позицією відповідача. Сама по собі ініціатива позивача завершити розгляд справи без ухвалення рішення в цій ситуації свідчить про процесуальну економію та реалізацію права на відмову від подальшого підтримання позову, а не про завідомо штучний характер спору чи мету створити збитки для відповідача.
Відповідачем під час розгляду справи не було доведено належними та достатніми доказами, що дії позивача при зверненні до суду чи під час подальшого залишення позову без розгляду були необґрунтованими або спрямованими на перешкоджання здійсненню прав відповідача.
Суд першої інстанції повно та всебічно з`ясував обставини, що мають значення для вирішення цього питання, дав їм належну оцінку та дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для покладення на позивача обов`язку з компенсації витрат відповідача на правничу допомогу.
Доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки встановлених судом обставин, власного тлумачення матеріалів справи та не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (пункти 1 і 2 частини 1 статті 374 ЦПК України).
Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на вищевказане, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції зміні або скасуванню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції
П О С Т А Н О В И В
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 12 травня 2026 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач: В.В. Соколова
Судді: О.В. Желепа
Н.В. Поліщук