Справа № 909/57/26
У Х В А Л А
29.09.2026 м. Івано-Франківськ
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Михайлишина В. В., секретар судового засідання Карпінець Г. Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОПА ТРАНС АГРО" (вх. № 8278/26 від 11.09.2026) про розстрочку виконання рішення у справі
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне Українсько-Німецьке
підприємство "ТОВАРИСТВО ТЕХНІЧНОГО НАГЛЯДУ ДІЕКС"
(провулок Джинчарадзе, буд. 8, м. Дніпро, Дніпропетровська область, 49040)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОПА ТРАНС АГРО"
(вул. В. Івасюка, буд. 62, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківський район,
Івано-Франківська область,76020)
про стягнення заборгованості у розмірі 209 733, 92 гривень, з яких: 161 700, 00 гривень - основний борг, 37 321, 85 гривень - інфляційне збільшення, 10 712, 07 гривень - 3 % річних,
за участі:
від позивача: Пашніної Анни Володимирівни (в режимі відеоконференції),
від відповідача: Нечіпайла Руслана Сергійовича (в режимі відеоконференції),
В С Т А Н О В И В:
у провадженні Господарського суду Івано-Франківської області перебувала справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне Українсько-Німецьке підприємство "ТОВАРИСТВО ТЕХНІЧНОГО НАГЛЯДУ ДІЕКС" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОПА ТРАНС АГРО" про стягнення заборгованості у розмірі 209 733, 92 гривень, з яких: 161 700, 00 гривень - основний борг, 37 321, 85 гривень - інфляційне збільшення, 10 712, 07 гривень - 3 % річних.
Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 21.05.2026 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне Українсько-Німецьке підприємство "ТОВАРИСТВО ТЕХНІЧНОГО НАГЛЯДУ ДІЕКС" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОПА ТРАНС АГРО" про стягнення заборгованості у розмірі 209 733, 92 гривень, з яких: 161 700, 00 гривень - основний борг, 37 321, 85 гривень - інфляційне збільшення, 10 712, 07 гривень - 3 % річних - задоволено; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОПА ТРАНС АГРО" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне Українсько-Німецьке підприємство "ТОВАРИСТВО ТЕХНІЧНОГО НАГЛЯДУ ДІЕКС" - 209 733, 92 гривень заборгованості, з яких: 161 700, 00 гривень - основний борг, 37 321, 85 гривень - інфляційне збільшення, 10 712, 07 гривень - 3 % річних, а також 2 662, 40 гривень судового збору та 12 000, 00 гривень витрат на професійну правничу допомогу.
На вимогу Західного апеляційного господарського суду від 29.06.2026, справа № 909/57/26 на 179 аркушах направлено до суду апеляційної інстанції.
Постановою Західного апеляційного господарського суду від 29.07.2026 Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОПА ТРАНС АГРО" залишено без задоволення, рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 21.05.2026 у справі № 909/57/26 - залишено без змін. Справу повернуто до Господарського суду Івано-Франківської області.
На виконання рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 21.05.2026 у справі № 909/57/26 судом 05.08.2026 видано наказ.
11.09.2026 за вх. № 8278/26 через підсистему "Електронний суд" надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОПА ТРАНС АГРО" про розстрочку виконання рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 21.05.2026 у справі № 909/57/26.
Ухвалою від 14.09.2026 суд прийняв до розгляду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОПА ТРАНС АГРО" (вх. № 8278/26 від 11.09.2026) про розстрочку виконання рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 21.05.2026 у справі № 909/57/26, призначивши її розгляд на 29.09.2026; запропонував позивачу надати суду свої пояснення/заперечення (у випадку їх наявності) щодо поданої заяви.
26.09.2026 за вх. № 17915/26 через підсистему "Електронний суд" від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне Українсько-Німецьке підприємство "ТОВАРИСТВО ТЕХНІЧНОГО НАГЛЯДУ ДІЕКС" Пашніної Анни Володимирівни надійшли заперечення на заяву про розстрочку виконання рішення, в яких позивач просить відмовити у її задоволенні.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заяву про розстрочку виконання рішення, додані до неї документи та заперечення позивача, заслухавши пояснення представників сторін, суд установив наступне.
Обґрунтовуючи необхідність розстрочки виконання рішення, Товариство з обмеженою відповідальністю "ЄВРОПА ТРАНС АГРО" зазначає, що підприємство перебуває у складному фінансовому становищі, яке істотно ускладнює одночасне виконання судового рішення.
Заявник вказує, що основним видом його господарської діяльності є перевезення вантажів автомобільним транспортом, а до початку повномасштабної військової агресії Російської Федерації проти України основним джерелом доходу товариства були надходження від використання автопарку, який налічував більше 100 одиниць техніки та знаходився у смт. Новорайськ Херсонської області.
За твердженням заявника, після початку військових дій автопарк тривалий час перебував на окупованій території, а транспортні засоби (вантажні тягачі, напівпричепи) у подальшому були викрадені військовими формуваннями російської федерації.
На підтвердження зазначених обставин заявником долучено витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 12.07.2022, відповідно до якого військовослужбовці збройних сил російської федерації протиправно заволоділи сільськогосподарською та іншою автомобільною технікою у кількості 98 одиниць, а також запасними частинами до неї, чим спричинили матеріальні збитки Товариству з обмеженою відповідальністю "ЄВРОПА ТРАНС АГРО", розмір яких встановлюється.
Крім того, заявник посилається на збитковість господарської діяльності та зазначає, що відповідно до звіту про фінансові результати Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОПА ТРАНС АГРО" за 2025 рік збиток підприємства становить майже 196 000 000, 00 гривень.
За твердженням заявника, при примусовому виконанні рішення над підприємством виникне загроза банкрутства, оскільки у нього відсутні кошти на банківських рахунках, а одномоментне стягнення залишкових коштів та арешт транспортних засобів, які використовуються для перевезення вантажів, призведуть до погіршення фінансового становища підприємства та можуть унеможливити виконання рішення у повному обсязі.
Також заявник вказує, що одномоментне списання заборгованості суттєво вплине на фінансово-господарську діяльність підприємства, у тому числі на своєчасне проведення розрахунків з бюджетом.
З огляду на наведене Товариство з обмеженою відповідальністю "ЄВРОПА ТРАНС АГРО" просить розстрочити виконання рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 21.05.2026 у справі № 909/57/26 на термін до 29.07.2027.
На підтвердження наведених обставин заявником долучено, зокрема, виписку та витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, постанову про відкриття виконавчого провадження, звіт про фінансові результати за 2025 рік та витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 12.07.2022.
Заперечуючи проти задоволення заяви, Товариство з обмеженою відповідальністю "Спільне Українсько-Німецьке підприємство "ТОВАРИСТВО ТЕХНІЧНОГО НАГЛЯДУ ДІЕКС" зазначає, що заявником не доведено існування передбачених законом обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Позивач вказує, що саме лише посилання на складне фінансове становище та наслідки збройної агресії російської федерації проти України без належного документального підтвердження їх безпосереднього впливу на можливість виконання конкретного судового рішення не є достатньою підставою для розстрочки його виконання.
Також позивач зазначає, що надана заявником фінансова звітність не підтверджує відсутності грошових коштів, іншого майна, активів чи майнових прав, за рахунок яких можливе виконання рішення.
Крім того, позивач у запереченнях зазначає, що на виконання рішення суду відкрито виконавче провадження № 81850797 та станом на 17.09.2026 у межах цього виконавчого провадження з боржника примусово стягнуто 59 426, 60 гривень, що, на думку позивача, свідчить про фактичне виконання судового рішення у загальному порядку.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно із частиною 1 статті 18 Господарського процесуального кодексу України, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові до виконання всіма органами державної влади і органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.
За приписами частини 1 статті 326 Господарського процесуального кодексу України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Відповідно до частини 1 статті 239 Господарського процесуального кодексу України, суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає у рішенні.
Згідно із частиною 1 статті 331 Господарського процесуального кодексу України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Якщо судове рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, чи рішення, що підлягає виконанню, набрало законної сили, то відсутність матеріалів судової справи у зв`язку з їх витребуванням судом апеляційної чи касаційної інстанції не перешкоджає розгляду заяви, передбаченої абзацом першим цієї частини, крім випадку зупинення виконання судового рішення судом касаційної інстанції або зупинення виконавчого провадження.
За правилами частини 2 статті 331 Господарського процесуального кодексу України, заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у двадцятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
За приписами частин 3 - 5 статті 331 Господарського процесуального кодексу України, підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:
1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;
2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;
3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.06.2019 у справі № 916/190/18 дійшла висновку, що розстрочення - це виконання рішення частинами, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Відстрочення виконання рішення спрямоване на забезпечення повного виконання рішення суду та є допоміжним процесуальним актом реагування суду на перешкоди, які унеможливлюють або ускладнюють виконання його рішення. Водночас розстрочення або відстрочення виконання судового рішення не є правоперетворюючим судовим рішенням. Саме розстрочення впливає лише на порядок примусового виконання рішення, а природа заборгованості за відповідним договором є незмінною.
Наведений висновок Великої Палати Верховного Суду відтворений Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 06.06.2025 у справі № 917/141/24.
У цій же постанові Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначила, що положення статті 331 Господарського процесуального кодексу України застосовуються до судового рішення, яким вже вирішено спір між сторонами та яке набрало законної сили й підлягає обов`язковому виконанню. Розстрочення виконання рішення ініціюється стороною одноосібно, зазвичай боржником, а суд на стадії виконання судового рішення має право дозволити відповідне розстрочення або відстрочення.
Водночас Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 06.06.2025 у справі № 917/141/24 розмежувала правову природу розстрочення виконання судового рішення відповідно до статті 331 Господарського процесуального кодексу України та погодження сторонами поетапного виконання зобов`язань у мировій угоді відповідно до статті 192 цього Кодексу. Верховний Суд наголосив, що встановлене частиною 5 статті 331 Господарського процесуального кодексу України річне обмеження стосується саме розстрочення або відстрочення виконання судового рішення.
Таким чином, надання розстрочення виконання судового рішення не є безумовним правом боржника, а вирішення такого питання віднесено законом до повноважень суду за умови встановлення обставин, визначених статтею 331 Господарського процесуального кодексу України.
Верховний Суд у постанові від 02.07.2026 у справі № 873/5/26 зазначив, що питання про відстрочення, розстрочення виконання рішення господарські суди мають вирішувати із дотриманням балансу інтересів обох сторін, оцінюючи доводи й заперечення сторін та визначаючи розумний строк відстрочки.
Розгляд заяви про розстрочення виконання рішення передбачає оцінку впливу розстрочення виконання рішення на права та інтереси стягувача, а також перевірку обставин, які обґрунтовують потребу боржника у такому розстроченні, з урахуванням характеру зобов`язання та фактичних можливостей виконання.
Оцінка заяви про відстрочення має ґрунтуватися на встановленні обставин, які об`єктивно ускладнюють виконання рішення у відповідний період, та на перевірці пропорційності строку відстрочки з огляду на необхідність збереження сутності права стягувача на виконання рішення у розумний строк.
Верховний Суд зауважує, що тягар доведення відповідних обставин покладається на заявника; разом із тим заперечення проти розстрочки повинні містити конкретні дані й докази, які спростовують заявлену винятковість або підтверджують реальну можливість негайного виконання без ризику непропорційної шкоди для сторін.
Отже, суд зазначає, що при вирішенні заяви про розстрочення виконання судового рішення суд має встановити наявність передбачених частиною 3 статті 331 Господарського процесуального кодексу України обставин, які істотно ускладнюють його виконання або роблять його неможливим, перевірити доведеність таких обставин заявником та оцінити необхідність розстрочення з урахуванням фактичних можливостей виконання рішення і дотримання балансу майнових інтересів сторін.
Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами частин 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
У відповідності до частин 1 - 3 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Дослідивши надані заявником докази, суд враховує, що втрата Товариством з обмеженою відповідальністю "ЄВРОПА ТРАНС АГРО" значної кількості транспортних засобів унаслідок збройної агресії російської федерації проти України є надзвичайною подією, яка об`єктивно могла негативно вплинути на господарську діяльність підприємства.
Водночас саме по собі встановлення факту настання відповідної надзвичайної події не є достатнім для вирішення питання про розстрочку виконання рішення, оскільки суду належить встановити, чи існують на час розгляду заяви обставини, які об`єктивно істотно ускладнюють виконання конкретного судового рішення, та чи є надання розстрочки необхідним для забезпечення його реального виконання.
Так, у рішенні Господарського суду Івано-Франківської області від 21.05.2026 у цій справі встановлено, що 12.07.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЄВРОПА ТРАНС АГРО" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Спільне Українсько-Німецьке підприємство "ТОВАРИСТВО ТЕХНІЧНОГО НАГЛЯДУ ДІЕКС" укладено договір про надання послуг № 921-23-РО, відповідно до якого виконавець взяв на себе зобов`язання надати послуги (роботи) з оцінки відповідності та періодичного інспектування рухомого обладнання, що працює під тиском, а саме цистерн для перевезення небезпечних вантажів (газів) у кількості 11 одиниць.
Водночас конкретна подія, з якою заявник пов`язує істотне погіршення свого фінансового стану, мала місце до укладення зазначеного договору. Так, відомості щодо протиправного заволодіння транспортними засобами Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОПА ТРАНС АГРО" внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12.07.2022, тоді як договір № 921-23-РО укладено сторонами 12.07.2023.
При вирішенні спору по суті суд уже надавав оцінку посиланням відповідача на те, що належні йому транспортні засоби були викрадені військовими формуваннями російської федерації, та на введення воєнного стану.
У рішенні Господарського суду Івано-Франківської області від 21.05.2026 у цій справі суд критично оцінив відповідні посилання відповідача, оскільки на дату укладення договору 12.07.2023 такі обставини вже мали місце і відповідач був обізнаний з ними, укладаючи договір.
Однак зазначена хронологія подій оцінюється судом у сукупності з іншими доказами при вирішенні питання про те, чи довів заявник існування на час розгляду заяви актуального причинного зв`язку між подіями 2022 року та істотним ускладненням виконання судового рішення у вересні 2026 року.
При цьому встановлені рішенням у справі обставини свідчать про те, що після настання подій, на які посилається заявник, Товариство з обмеженою відповідальністю "ЄВРОПА ТРАНС АГРО" продовжувало здійснювати господарську діяльність, 12.07.2023 уклало договір про надання послуг № 921-23-РО, прийняло надані позивачем послуги та частково виконувало прийняте на себе грошове зобов`язання.
Так, рішенням суду встановлено, що позивач виконав взяті на себе за договором зобов`язання належним чином на загальну суму 485 100, 00 гривень, що підтверджується актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 1 від 04.08.2023, підписаним сторонами та скріпленим їх печатками, тоді як відповідач свій обов`язок щодо оплати наданих послуг виконав лише частково, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 161 700, 00 гривень.
Отже, втрата транспортних засобів у 2022 році не припинила господарську діяльність заявника та не перешкодила йому у подальшому вступати у господарські правовідносини, приймати на себе нові грошові зобов`язання та частково їх виконувати.
Наведене не спростовує самого факту негативного впливу втрати транспортних засобів на господарську діяльність товариства, однак свідчить про необхідність доведення заявником того, що наслідки відповідної події продовжують існувати на час вирішення заяви та саме вони об`єктивно істотно ускладнюють виконання цього судового рішення.
Досліджуючи поданий заявником звіт про фінансові результати за 2025 рік, суд встановив, що відповідно до рядка 2000 цього звіту чистий дохід Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОПА ТРАНС АГРО" від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за звітний період становив 1 089 698 тис. гривень, тоді як за аналогічний період попереднього року - 1 247 689 тис. гривень.
Отже, надана заявником фінансова звітність, поряд із відображеним у ній негативним фінансовим результатом, свідчить про продовження товариством господарської діяльності та значний обсяг чистого доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг).
Суд враховує, що збитковість господарської діяльності може характеризувати фінансовий стан суб`єкта господарювання та підлягає оцінці при вирішенні питання про розстрочку виконання рішення. Водночас сам по собі від`ємний фінансовий результат за відповідний звітний період не є тотожним відсутності у підприємства грошових коштів або інших ліквідних активів та не свідчить безумовно про існування станом на час розгляду заяви обставин, які об`єктивно істотно ускладнюють виконання саме цього судового рішення.
При цьому твердження заявника про відсутність коштів на банківських рахунках не підтверджене доданими до заяви банківськими виписками, довідками банківських установ про залишки коштів або іншими документами, які відображали б актуальний стан відповідних рахунків на час звернення із заявою.
Заявник також стверджує, що примусове виконання рішення створить загрозу банкрутства та подальшої ліквідації підприємства.
Водночас надані суду матеріали не містять доказів, які б підтверджували реальність такої загрози саме внаслідок виконання рішення у цій справі.
Сам по собі негативний фінансовий результат підприємства за 2025 рік, за одночасного продовження ним господарської діяльності, не є достатнім для висновку про те, що виконання рішення про стягнення присудженої у цій справі суми спричинить неплатоспроможність або припинення господарської діяльності заявника.
При цьому заявник просить розстрочити виконання рішення на термін до 29.07.2027, однак конкретного графіка платежів із визначенням їх розміру та періодичності не наводить.
Водночас наведене заявником припущення про можливість протягом виробничого року відновити та наростити темп комерційної діяльності має прогнозний характер і не підтверджене доказами конкретних майбутніх надходжень, за рахунок яких забезпечуватиметься виконання рішення у разі надання розстрочки. Заявником не надано договорів, замовлень, доказів гарантованих майбутніх платежів чи інших документів, які б підтверджували реальність такого прогнозу.
Крім того, суд враховує встановлене частиною 5 статті 331 Господарського процесуального кодексу України обмеження строку розстрочення виконання судового рішення.
Рішення Господарського суду Івано-Франківської області у цій справі ухвалено 21.05.2026. Відтак, виходячи з прямого припису частини 5 статті 331 Господарського процесуального кодексу України, розстрочення виконання цього рішення не може виходити за межі одного року з дня його ухвалення, тобто за межі 21.05.2027. Натомість заявник просить розстрочити виконання рішення на термін до 29.07.2027.
Водночас ця обставина не звільняє суд від необхідності перевірити наявність передбачених частиною 3 статті 331 Господарського процесуального кодексу України підстав для розстрочки виконання рішення у межах допустимого законом строку.
Оцінивши подані заявником докази в їх сукупності, суд встановив, що вони підтверджують втрату у 2022 році значної кількості транспортних засобів та негативний фінансовий результат діяльності підприємства за 2025 рік, однак не доводять безпосереднього та актуального впливу цих обставин на можливість виконання рішення на час розгляду заяви.
Твердження про відсутність коштів на банківських рахунках та реальну загрозу банкрутства внаслідок виконання рішення належними доказами не підтверджені. Заявником також не наведено конкретного графіка платежів та підтверджених джерел майбутніх надходжень, які б свідчили про можливість реального виконання рішення у разі надання розстрочки.
За таких обставин заявником не доведено існування обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у розумінні частини 3 статті 331 Господарського процесуального кодексу України. Надання розстрочки за таких умов не забезпечувало б належного балансу майнових інтересів сторін та фактично призвело б лише до відтермінування отримання стягувачем присуджених йому коштів.
Отже, підстави для розстрочки виконання рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 21.05.2026 у справі № 909/57/26 відсутні, а тому в задоволенні заяви слід відмовити.
Керуючись статтями 234, 235, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд
П О С Т А Н О В И В:
1. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОПА ТРАНС АГРО" (вх. № 8278/26 від 11.09.2026) про розстрочку виконання рішення у справі № 909/57/26 - відмовити.
2. Ухвала набирає законної сили 29.09.2026 та може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду у строк, визначений статтею 256 Господарського процесуального кодексу України.
3. Повний текст ухвали складено - 02.10.2026.
Суддя В. В. Михайлишин