ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. [телефон приховано], E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
21.07.2026 Справа № 910/5467/26
За заявою Фізичної особи-підприємця Буланова Максима Миколайовича про ухвалення додаткового рішення у справі №910/5467/26,
за позовом Фізичної особи-підприємця Буланова Максима Миколайовича
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Центральний Маршрутизатор"
про стягнення коштів у сумі 603556,55 грн.
Суддя Сташків Р.Б.
Без виклику представників сторін.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
На розгляд Господарського суду міста Києва передано указану позовну заяву про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Центральний Маршрутизатор" (далі - відповідач) на користь Фізичної особи-підприємця Буланова Максима Миколайовича (далі - позивач) боргу та санкцій за договором про надання послуг №99 від 12.05.2025, разом у сумі, що дорівнює вказаній вище ціні позову, у зв`язку з неналежним виконанням Відповідачем своїх зобов`язань вчасно та повністю оплатити надані йому послуги.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.07.2026 позов задоволено частково та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Центральний Маршрутизатор" на користь Фізичної особи-підприємця Буланова Максима Миколайовича 332546 грн основного боргу, 1692,09 грн 3% річних, 14346 грн пені, а також 4183,01 грн судового збору.
Через систему "Електронний суд" 06.07.2026 від позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення. У поданій заяві останній просить суд покласти на відповідача 58267,60 грн понесених ним витрат на професійну правничу допомогу в межах розгляду цієї справи.
Ухвалою суду від 07.07.2026 вище вказану заяву про ухвалення додаткового рішення прийнято до розгляду, а також встановлено відповідачу строк для подання письмових пояснень чи заперечень стосовно вище наведеної заяви позивача у строк до 15.07.2026.
Через систему «Електронний суд» 15.07.2026 від представника відповідача надійшли письмові заперечення на заяву позивача про ухвалення додаткового рішення.
У вище наведених запереченнях представник відповідача зазначає те, що вартість наданих адвокатських послуг з правничої допомоги при розгляді даної справи є завищеною, неспівмірною зі складністю справи, оскільки не відповідають критеріям обґрунтованості, пропорційності до предмета спору а також не відповідає з обсягом наданих адвокатських послуг та витраченим представником позивача часу на надання таких послуг. а тому відповідач просить суд відмовити у задоволенні заяви Фізичної особи-підприємця Буланова Максима Миколайовича про ухвалення додаткового рішення у цій справі, з огляду на наступне.
Не погоджуючись із заявленою позивачем сумою витрат на професійну правничу допомогу відповідач зазначає, що у пункті 3 долученого до заяви про ухвалення додаткового рішення детального опису позивач просить стягнути 4370,07 грн за підготовку претензії від 30.04.2026.
Разом з тим, представник відповідача звертає увагу суду, що підготовка претензії є заходом досудового врегулювання спору та не належить до процесуальних дій, пов`язаних із судовим розглядом справи, а тому вказані витрати у розумінні статей 123 та 126 Господарського процесуального кодексу України не вважається судовими витратами.
Також, у своїх запереченнях відповідач зазначає про очевидне завищення наведеної позивачем в заяві кількості часу витраченого адвокатом на правничу допомогу, оскільки проаналізувавши зміст позовної заяви вбачається, що приблизно 70 % її тексту дублює зміст претензії, підготовка якої вже окремо включена до розрахунку судових витрат, аналогічним є твердження відповідача щодо змісту заяви про забезпечення позову, яка практично повністю відтворює текст аналогічної заяви у справі № 910/3604/26.
З наведеного слідує те, що представник позивача фактично використав вже підготовлений процесуальний документ із незначним коригуванням змісту тексту позовної заяви та заяви про забезпечення позову у цій справі.
Окрім того, у запереченнях відповідач звертає увагу суду, що позивачем у пункті 6 детального опису заявлено 2913,38 грн за аналіз ухвали про залишення позову без руху та усунення недоліків позовної заяви, які останній вважає безпідставними, оскільки необхідність усунення недоліків виникла виключно внаслідок неналежної підготовки первинної позовної заяви представником позивача, а тому такі витрати не можуть бути покладені на відповідача.
Узагальнюючи вище наведені обставини, представник відповідача зазначає, що оскільки позов задоволено частково, то відповідно частковому задоволенню підлягають витрати на професійну правову допомогу.
Тому враховуючи те, що предмет спору в цій справі не є складним та не потребує вивченню великого обсягу та аналізу судової практики необхідної для складання процесуальних документів відповідач вважає, що обґрунтованим і пропорційним до предмета спору розмір витрат на правничу допомогу складає 17245,39 грн.
Розглянувши заяву позивача про ухвалення додаткового рішення, повно і всебічно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується відповідна заява, об`єктивно оцінивши наявні докази, які мають значення для її розгляду, суд зазначає наступне.
Положеннями статті 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Право особи на отримання правової допомоги під час розгляду справи господарськими судами гарантоване статтею 131-2 Конституції України, статтею 16 Господарського процесуального кодексу України, відповідними нормами Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".
Пунктом 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК України) однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин 1, 2 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною 4 статті 126 ГПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Положеннями абзацу 1 частини 8 статті 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Так, на підтвердження здійснених судових витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано: копію Договору про надання правничої допомоги б/н від 28.04.2026, укладений між Фізичною особою-підприємцем Булановим Максимом Миколайовичем та адвокатом Сікорським Ярославом Олександровичем, копію акта приймання-передачі наданих юридичних послуг б/н від 03.07.2026, копію детального опису наданих адвокатських послуг б/н від 03.07.2026 та копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.
Витрати, які підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у встановленому Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" порядку.
За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
У статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати. Ці форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту; і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин, помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката залежно від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Відповідно до п.2.1 Договору про надання правничої допомоги б/н від 28.04.2026 сторони погодили, що загальна вартість правової допомоги становить 10% від суми основного боргу 582676 грн, тобто 58267,60 грн.
Так, на підтвердження обсягу наданої професійної правничої допомоги позивачем до заяви долучено детальний опис наданих адвокатом послуг та акт приймання-передачі наданих юридичних послуг. Загальний обсяг витраченого часу на надання адвокатських послуг становить 40 годин. Для деталізації вартості застосовано розрахункову погодинну ставку 1456,69 грн/год, що становить загальну суму 58267,60 грн.
Згідно з 12 пунктом детального опису вбачається, що підготовка та участь у судовому засіданні 01.07.2026 становить 3 год.50 хв вартістю 5098,41 грн.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в додатковій постанові від 06.02.2020 у справі №916/1830/19, підставою оплати наданої правничої допомоги клієнту за умовами договору є фактичне її надання, що має бути підтверджено належними та допустимими доказами, які б підтверджували і розкривали суть, внутрішню сторону наданих послуг, їх справжність, економічну вигоду й ділову мету. Без цього неможливо перевірити факт надання правової допомоги та встановити обґрунтованість і правомірність її оплати.
Частиною 5 статті 129 ГПК України передбачено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), у тому числі в рішенні від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, за статтею 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (див., серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах "Ніколова проти Болгарії" та "Єчюс проти Литви", пункти 79 і 112 відповідно).
Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також зі встановленого в самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи таке питання, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 та у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі №912/1025/20).
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 статті 126 ГПК України).
Так, заперечуючи проти заявленої позивачем суми витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду цього спору представник відповідача зазначає, що розмір витрат на оплату адвокатських послуг, що становить 58267,60 грн неспівмірний та є значно завищеним із фактичним обсягом наданої професійної правничої допомоги.
Окрім того, позивач акцентує увагу суду на тому, що позовні вимоги у цій справі задоволено частково, а тому витрати на професійну правничу допомогу повинні бути розподілені між сторонами пропорційно розміру задоволений позовних вимог.
За результатами розгляду вище наведених письмових заперечень, суд вважає за доцільне звернути увагу, що позивачем у суму витрат на правову допомогу включено послуги з аналізу ухвали про залишення позовної заяви без руху від 15.05.2026 у справі №910/5467/26 а також підготовку, подання документів про усунення в ній недоліків на вимогу суду (2 год., вартістю 2913,38 грн).
Натомість, суд не вбачає підстав для покладення на відповідача витрат на правову допомогу, пов`язану з усуненням недоліків позовної заяви, оскільки якби вказані адвокатські послуги щодо складання позовної заяви були надані належним чином, то підстави для усунення будь-яких недоліків були б у позивача відсутні.
Тому, суд погоджується з твердженнями відповідача, що час, витрачений на виправлення власних процесуальних помилок адвоката Сікорського Я.О., не відповідає критеріям необхідності та розумності і не може покладатися на іншу сторону спору.
Окрім того, представник позивача окремо виділяє підготовку розрахунку 3% річних та пені (2 год., вартістю 2913 грн), який є обов`язковою складовою позовної заяви, у зв`язку з чим суд вважає безпідставним виокремлення здійснення розрахунку як окремої адвокатської послуги.
Також, суд не вбачає правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у частині підготовки претензії про сплату заборгованості, оскільки підготовка претензії є заходом досудового врегулювання спору, а тому не може належати до процесуальних дій, пов`язаних із судовим розглядом справи.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у своїй постанові від 01.12.2021 у справі №910/20852/20, оскільки підготовка претензії щодо стягнення заборгованості за договором відноситься до заходів, які могли вчинятись стороною з метою досудового врегулювання спору за домовленістю сторін чи без такої та не вважаються пов`язаними із судовим розглядом справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Судом взято до уваги заперечення відповідача, що надані позивачем документи на підтвердження розміру понесених ним витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже їх розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію, зокрема, розумної необхідності таких витрат, а також складності справи.
Таким чином, детально проаналізувавши опис наданих позивачу адвокатських послуг, з урахуванням характеру спірних правовідносин та обсягів матеріалів справи, враховуючи, що спір у цій справі відноситься до малозначних, суд вважає, що заявлений позивачем до відшкодування розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 58267,60 грн є значно завищеним, а тому суд вважає за можливе зменшити розмір заявленої до стягнення суми витрат на правничу допомогу понесені позивачем до 30000 грн.
Відповідно до частини 1 статті 15 ГПК України пропорційність у господарському суді, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
За змістом частини 4 статті 129 ГПК України судові витрати у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Із урахуванням вимог статті 129 ГПК України, дослідивши питання щодо пропорційності розміру витрат на професійну правничу допомогу до предмета спору у вказаній справі, беручи до уваги, що позовні вимоги були задоволені частково, суд вважає за доцільне покласти на відповідача понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу, у зв`язку з розглядом цієї справи пропорційно розміру задоволеним позовним вимогам у сумі 17325 грн.
Керуючись статтями 126, 129, 244 ГПК України, суд
ВИРІШИВ:
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Центральний Маршрутизатор" (04080, м. Київ, вул. Межигірська, 87А, офіс 4102; ідентифікаційний код 44655814) на користь Фізичної особи-підприємця Буланова Максима Миколайовича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) 17325 (сімнадцять тисяч триста двадцять п`ять) грн витрат на професійну правничу допомогу.
Додаткове рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України, і може бути оскаржено в порядку та строк встановлені статтями 254, 256, 257 ГПК України.
Суддя Сташків Р.Б.