ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. [телефон приховано], E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
УХВАЛА
м. Київ
10.09.2026 Справа № 910/144/23
За скаргою Деснянської окружної прокуратури
на дії начальника та головного державного виконавця Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України
у справі 910/144/23
за позовом Керівника Деснянської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Веко"
про усунення перешкод у володінні та розпорядженні земельною ділянкою
Суддя Смирнова Ю.М.
Представники учасників справи:
від прокуратури не з`явилися
від позивача Ступак О.І.
від відповідача не з`явилися
від ВДВС не з`явилися
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.08.2023 у справі №910/144/23 позов задоволено частково, вирішено усунути перешкоди власнику - територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у володінні та розпорядженні земельною ділянкою з кадастровим номером [номер приховано]:62:206:0091, шляхом зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Веко" знести об`єкти самочинного будівництва: закладу громадського харчування, до яких відноситься 6 капітальних споруд загальною площею 292 кв.м та 4 альтанки загальною площею 598 кв.м, а також демонтувати тротуарну ФЕМ-плитку, що вимощена на земельній ділянці між будівлями та альтанками, усунути перешкоди власнику - територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у володінні та розпорядженні земельною ділянкою з кадастровим номером [номер приховано]:62:206:0091, шляхом зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Веко" повернути Київській міській раді земельну ділянку площею 0,3392 га з приведенням її у придатний для використання стан, в іншій частині позову відмовлено, присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Веко" на користь Київської міської прокуратури судовий збір у розмірі 4962,00 грн.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.02.2024 рішення Господарського суду міста Києва від 02.08.2023 скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог про скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності на об`єкт нерухомості з одночасним припиненням права власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Веко" на нього та ухвалено в цій частині нове рішення, яким усунуто перешкоди у володінні та розпорядженні спірною земельною ділянкою шляхом скасування рішення державного реєстратора КП "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна" про державну реєстрацію права власності від 05.01.2012 в реєстровій книзі № 230п-240 за реєстровим № 10812-П та здійсненої на його підставі в реєстрі прав власності на нерухоме майно державної реєстрації права власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Веко" на цілісний майновий комплекс (літ.А, Б, В, Г, Д, Е, Ж, З), загальною площею 308,6 кв.м, за адресою: просп.Романа Шухевича, 1-Д (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 35745923) з одночасним припиненням права власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Веко" на нього, у іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 02.08.2023 залишено без змін, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Веко" на користь Київської міської прокуратури судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 3721,50 грн.
08.04.2024 на виконання рішення Господарського суду міста Києва у справі №910/144/23 від 02.08.2023, з урахуванням постанови Північного апеляційного господарського суду від 28.02.2024, видано наказ про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Веко" на користь Київської міської прокуратури судового збору у розмірі 4962,00 грн.
Також 08.04.2024 на виконання постанови Північного апеляційного господарського суду у справі №910/144/23 від 28.02.2024 видано наказ про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Веко" на користь Київської міської прокуратури судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 3721,50 грн.
Постановою Верховного Суду від 05.06.2024 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Веко" задоволено частково, постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.02.2024 у справі №910/144/23 скасовано в частині задоволення позовних вимог про скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності на об`єкт нерухомості з одночасним припиненням права власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Веко" на нього, а рішення Господарського суду міста Києва від 02.08.2023 у цій частині залишено в силі, у решті постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.02.2024 та рішення Господарського суду міста Києва від 02.08.2023 у справі №910/144/23 залишено без змін, поновлено виконання та дію постанови Північного апеляційного господарського суду від 28.02.2024 у справі №910/144/23 у частині, що залишена без змін.
18.07.2024 на виконання рішення Господарського суду міста Києва у справі №910/144/23 від 02.08.2023, яке залишено без змін у відповідній частині постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.02.2024 та постановою Верховного Суду від 05.06.2024 видано наказ про усунення перешкод власнику - територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у володінні та розпорядженні земельною ділянкою з кадастровим номером [номер приховано]:62:206:0091 шляхом зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Веко" знести об`єкти самочинного будівництва: заклад громадського харчування, до яких відноситься 6 капітальних споруд загальною площею 292 кв.м та 4 альтанки загальною площею 598 кв.м, а також демонтувати тротуарну ФЕМ-плитку, що вимощена на земельній ділянці між будівлями та альтанками.
Також 18.07.2024 на виконання рішення Господарського суду міста Києва у справі №910/144/23 від 02.08.2023, яке залишено без змін у відповідній частині постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.02.2024 та постановою Верховного Суду від 05.06.2024, видано наказ про усунення перешкод власнику - територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у володінні та розпорядженні земельною ділянкою з кадастровим номером [номер приховано]:62:206:0091, шляхом зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Веко" повернути Київській міській раді земельну ділянку площею 0,3392 га з приведенням її у придатний для використання стан.
25.05.2026 до Господарського суду міста Києва надійшла скарга Деснянської окружної прокуратури на дії начальника та головного державного виконавця Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, в якій скаржник просить суд:
- визнати неправомірними дії начальника Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Дубаса Артура Михайловича у виконавчому провадженні НОМЕР_1 та скасувати постанову про результати перевірки матеріалів виконавчого провадження НОМЕР_1 від 15.05.2026;
- поновити строк для подання скарги на дії головного державного виконавця Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Заяць Ольги Вікторівни, які виразились у винесенні постанови про закінчення виконавчого провадження НОМЕР_1 від 16.04.2026;
- скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження НОМЕР_1 від 16.04.2026, винесену головним державним виконавцем Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Заяць Ольгою Вікторівною;
- зобов`язати Деснянський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України відновити виконавче провадження НОМЕР_1 у порядку ст.41 Закону України "Про виконавче провадження".
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.05.2026 поновлено Деснянській окружній прокуратурі пропущений строк для подання скарги на дії головного державного виконавця Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Заяць О.В., що полягають у винесенні постанови про закінчення виконавчого провадження НОМЕР_1 від 16.04.2026; призначено судове засідання для розгляду скарги на 22.06.2026; зобов`язано начальника Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Дубаса А.М. та головного державного виконавця Заяць О.В. надати суду письмові пояснення щодо поданої скарги.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.06.2026 відкладено судове засідання для розгляду скарги на 05.08.2026, повторно зобов`язано начальника Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Дубаса А.М. та головного державного виконавця Заяць О.В. надати суду письмові пояснення щодо поданої скарги.
31.07.2026 від головного державного виконавця Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Заяць О.В. до суду надійшли пояснення по суті поданої скарги, в яких останній серед іншого зазначив про те, що в рамках виконавчого провадження НОМЕР_1 державним виконавцем в повному обсязі вчинено виконавчі дії відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження", що підтверджується частковим виконанням рішення суду, а саме: знесенням альтанок та літнього майданчика, однак оскільки стягувачем не здійснено авансування витрат виконавчого провадження відповідно до Закону України "Про виконавче провадження", подальше проведення виконавчих дій не виявляється можливим, у зв`язку з чим підстави для скасування постанови про закінчення виконавчого провадження НОМЕР_1 від 16.04.2026 відсутні.
03.08.2026 від начальника Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Дубаса А.М. та головного державного виконавця Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Заяць О.В. надійшли тотожні за змістом письмові пояснення щодо поданої скарги.
Судове засідання з розгляду скарги 05.08.2026 відкладено на 02.09.2026, про що начальника Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Дубаса А.М., головного державного виконавця Заяць О.В. та боржника повідомлено відповідною ухвалою суду.
У зв`язку з оголошенням повітряної тривоги в день та час судового засідання 02.09.2026 розгляд скарги не відбувся.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.09.2026 розгляд скарги призначено на 10.09.2026.
В судове засідання 10.09.2026 з`явився представник стягувача, який подану прокуратурою скаргу підтримав.
Представники прокуратури, боржника та Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України у судове засідання, призначене на 10.09.2026 не з`явилися, про дату, час та місце розгляду скарги були повідомлені належним чином.
Розглянувши подану прокуратурою скаргу, заслухавши пояснення представників учасників справи, суд зазначає про таке.
У провадженні Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України перебувало виконавче провадження НОМЕР_1 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва, виданого 18.07.2024 на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 02.08.2023 у справі №910/144/23, яким зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Веко" усунути перешкоди власнику - територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у володінні та розпорядженні земельною ділянкою з кадастровим номером [номер приховано]:62:206:0091 шляхом знесення об`єктів самочинного будівництва закладу громадського харчування, до яких відноситься 6 капітальних споруд загальною площею 292 кв.м та 4 альтанки загальною площею 598 кв.м, а також демонтажу тротуарної ФЕМ-плитки, вимощеної на земельній ділянці між будівлями та альтанками.
Постановою головного державного виконавця Деснянського ВДВС у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Заяць О.В. від 16.04.2026 виконавче провадження НОМЕР_1 закінчено на підставі п.11 ч.1 ст.39 Закону України "Про виконавче провадження".
В постанові зазначено про направлення до Деснянського УП ГУНП у м.Києві подання про притягнення керівника боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Веко" ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності за ст.382 Кримінального кодексу України. Також у вказаній постанові державного виконавця зазначено, що рішення суду боржником у повному обсязі не виконано.
Отже, на час закінчення виконавчого провадження фактичного виконання наказу Господарського суду міста Києва №910/144/23 досягнуто не було.
30.04.2026 першим заступником керівника Деснянської окружної прокуратури міста Києва до начальника Деснянського ВДВС у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України подано скаргу №57- 3270ВИХ-26 на постанову головного державного виконавця Заяць О.В. від 16.04.2026 про закінчення виконавчого провадження НОМЕР_1. У вказаній скарзі зазначалось, що постанова про закінчення виконавчого провадження є передчасною та незаконною, оскільки рішення суду про знесення об`єктів самочинного будівництва за своїм змістом не є нерозривно пов`язаним з особою боржника та може бути виконано без його участі шляхом організації державним виконавцем примусового знесення/демонтажу відповідних об`єктів із залученням спеціалізованих організацій, техніки, працівників органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств або інших суб`єктів господарювання.
Постановою начальника Деснянського ВДВС у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Дубаса А.М. від 15.05.2026 про перевірку матеріалів виконавчого провадження НОМЕР_1 скаргу першого заступника керівника Деснянської окружної прокуратури міста Києва залишено без задоволення, а дії головного державного виконавця Заяць О.В. при здійсненні виконавчого провадження НОМЕР_1 визнано такими, що вчиняються відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження". Зазначена постанова начальника відділу отримана Деснянською окружною прокуратурою міста Києва на електронну пошту 18.05.2026, що підтверджується відміткою про реєстрацію вхідної кореспонденції на копії постанови.
Статтями 129, 1291 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є, зокрема, обов`язковість судового рішення. Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Так, ст.326 Господарського процесуального кодексу України та частинами 2, 4 ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" регламентовано, що судові рішення, які набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Згідно позиції Конституційного Суду України, висловленої у рішенні від 15.05.2019 №2-р (II)/2019 (справа щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ч.2 ст.26 Закону України "Про виконавче провадження" (щодо забезпечення державою виконання судового рішення) судовий захист прав і свобод людини і громадянина необхідно розглядати як вид державного захисту прав і свобод людини і громадянина, і саме держава бере на себе такий обов`язок відповідно до ч.2 ст.55 Конституції України; право на судовий захист є гарантією реалізації інших конституційних прав і свобод, їх утвердження й захисту за допомогою правосуддя.
Отже, як слідує з наведеного, держава повинна повною мірою забезпечити реалізацію гарантованого ст.55 Конституції України права кожного на судовий захист.
Забезпечення державою виконання судового рішення як невід`ємної складової права кожного на судовий захист визначено, зокрема, у ст.1291 Конституції України, в ч.2 якої передбачено, що держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
За висновками Конституційного Суду України, держава, створюючи належні національні організаційно-правові механізми реалізації права на виконання судового рішення, повинна не лише впроваджувати ефективні системи виконання судових рішень, а й забезпечувати функціонування цих систем у такий спосіб, щоб доступ до них мала кожна особа, на користь якої ухвалене обов`язкове судове рішення, у разі, якщо це рішення не виконується, у тому числі державним органом. Визначений у законі порядок забезпечення державою виконання судового рішення має відповідати принципам верховенства права та справедливості, гарантувати конституційне право на судовий захист; невиконання державою позитивного обов`язку щодо забезпечення функціонування запроваджуваної нею системи виконання судових рішень призводить до обмеження конституційного права на судовий захист та нівелює його сутність.
Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що визначене ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов`язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; саме на державу покладено позитивний обов`язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава і її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (рішення у справі "Шмалько проти України", у справі "Валерій Фуклєв проти України" тощо).
Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (ст.1 Закону України "Про виконавче провадження").
Згідно з ч.1 ст.2 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов`язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об`єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Відповідно до ч.1 ст.5 Закону примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Статтею 10 цього ж Закону встановлені такі заходи примусового виконання рішень:
1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;
2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;
3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;
4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;
5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Згідно з частинами 1-2 ст.18 Закону виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний, зокрема: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; 3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; 4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; 5) роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки.
Відповідно до п.11 ч.1 ст.39 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає закінченню у разі надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону.
В свою чергу, ч.3 ст.63 Закону України "Про виконавче провадження" унормовано, що у разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.
Отже, закінчення виконавчого провадження на підставі п.11 ч.1 ст.39 Закону України "Про виконавче провадження" можливе лише у випадку, передбаченому ч.3 ст.63 цього Закону, тобто у разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, а саме по собі направлення повідомлення/подання до органу досудового розслідування не є безумовною підставою для закінчення виконавчого провадження.
Закон України "Про виконавче провадження" прямо розмежовує два різні випадки: якщо рішення може бути виконано без участі боржника - виконавець повідомляє орган досудового розслідування та продовжує примусове виконання; якщо рішення не може бути виконано без участі боржника - виконавець повідомляє орган досудового розслідування та має підстави для закінчення виконавчого провадження.
У даному випадку судове рішення, хоча й зобов`язує саме Товариство з обмеженою відповідальністю "Веко" вчинити певні дії, однак за своїм змістом не є нерозривно пов`язаним з особою боржника та може бути виконано без його участі шляхом організації державним виконавцем примусового знесення/демонтажу відповідних об`єктів із залученням спеціалізованих організацій, техніки, працівників органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств або інших суб`єктів господарювання.
Предмет виконання у даному провадженні полягає не у вчиненні боржником особистої або незамінної дії, яку об`єктивно може виконати виключно він, а у знесенні та демонтажі матеріальних об`єктів самочинного будівництва на земельній ділянці. Такі дії мають технічний, фактичний та майновий характер і можуть бути організовані державним виконавцем у порядку примусового виконання судового рішення. Воля боржника у цьому випадку не є об`єктивно необхідною умовою для досягнення результату, визначеного виконавчим документом.
Крім того, за змістом викладеного самим державним виконавцем у постанові від 16.04.2026, а також начальником відділу у постанові від 15.05.2026 виконання цього рішення вже фактично здійснювалось без вирішальної участі боржника.
Так, під час виконавчого провадження державним виконавцем неодноразово залучались працівники Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та уповноважені особи КП "Київблагоустрій" зі спеціальною технікою для проведення виконавчих дій.
26.12.2024, 03.02.2025, 18.02.2025 та 11.03.2025 працівниками КП "Київблагоустрій" проведено демонтаж альтанок, 01.04.2025 частково проведено демонтаж даху літнього майданчика.
Тобто, державний виконавець організовував виконання шляхом залучення інших осіб та фактично визнавав можливість примусового виконання рішення без волевиявлення боржника.
За таких обставин ані постанова державного виконавця від 16.04.2026, ані постанова начальника відділу від 15.05.2026 не містять належного обґрунтування, чому часткове знесення окремих об`єктів було можливим шляхом залучення інших осіб, однак подальше знесення решти об`єктів самочинного будівництва та демонтаж ФЕМ-плитки стало неможливим без участі боржника.
Посилання в оскаржуваних постановах на неявку працівників КП "Київблагоустрій", відсутність на балансі Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) спеціальної техніки для демонтажу, а також ненадходження відповіді стягувача на запит щодо авансування проведення виконавчих дій не свідчать про неможливість виконання судового рішення без участі боржника.
Зазначені обставини можуть свідчити виключно про організаційні труднощі виконання або про необхідність належного вирішення питання фінансування витрат виконавчого провадження, однак не змінюють характеру судового рішення та не перетворюють демонтаж матеріальних об`єктів на дію, яку об`єктивно може виконати лише боржник.
Закон України "Про виконавче провадження" не пов`язує можливість закінчення виконавчого провадження за п.11 ч.1 ст.39 із відсутністю у залученого органу спеціальної техніки, неналежною організацією виїздів, нез`явленням представників залучених суб`єктів або з ненаданням стягувачем відповіді на попередній запит щодо авансування.
Витрати органів державної виконавчої служби, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження. Питання їх фінансування та подальшого стягнення з боржника має вирішуватися у порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження", а не шляхом припинення примусового виконання рішення, яке залишається невиконаним.
При цьому в оскаржуваній постанові державного виконавця лише зазначено, що на адресу стягувача попередньо направлявся запит щодо проведення авансування виконавчих дій, відповідь на який до відділу не надійшла, однак з постанови не вбачається, що виконавцем визначено конкретний обсяг необхідних робіт, їх вартість, суб`єкта, якого необхідно залучити, строк авансування, або прийнято процесуальне рішення, яке б підтверджувало реальне вичерпання механізмів фінансування виконавчих дій.
Якщо державний виконавець вважав, що наявні обставини істотно ускладнюють виконання рішення, він не був позбавлений права ініціювати перед судом питання щодо встановлення або зміни способу або порядку виконання судового рішення у порядку ст.331 Господарського процесуального кодексу України, а не закінчувати виконавче провадження за відсутності фактичного виконання рішення.
Верховний Суд у постанові від 25.09.2020 у справі №924/315/17 сформував правову позицію, відповідно до якої та обставина, що за судовим рішенням саме боржник зобов`язаний вчинити певні дії, не свідчить про неможливість виконання такого рішення без його участі. Судове рішення, яке хоч і зобов`язує боржника вчинити певні дії, однак не є нерозривно пов`язаним з особою боржника, може бути виконано без його участі шляхом вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання. Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 30.08.2018 у справі №916/4106/14, Верховного Суду від 25.09.2020 у справі №924/315/17, а також у постанові Верховного Суду від 08.09.2025 у справі №904/3203/20.
Верховний Суд виходить із того, що сама по собі обставина, що саме боржник відповідно до судового рішення зобов`язаний вчинити певні дії, не свідчить про неможливість виконання такого рішення без його участі. Неможливість виконання рішення без участі боржника має бути об`єктивною та пов`язаною з тим, що відповідні дії можуть бути здійснені виключно боржником. Якщо ж виконання полягає у демонтажі, знесенні або фізичному усуненні об`єктів, таке рішення може бути організоване державним виконавцем у примусовому порядку, а тому його виконання не може ставитися у залежність від волі боржника.
У постанові від 08.09.2025 у справі №904/3203/20 Верховний Суд також звернув увагу, що у разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, яке може бути виконано без участі боржника, виконавець має не лише повідомити орган досудового розслідування, а й продовжити вживати заходи примусового виконання. Закінчення виконавчого провадження у такій ситуації є передчасним за відсутності доказів реального виконання судового рішення або вжиття вичерпних заходів з його виконання.
Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що у державного виконавця були відсутні правові підстави для застосування п.11 ч.1 ст.39 Закону України "Про виконавче провадження" як передумови закінчення виконавчого провадження НОМЕР_1.
Фактично державний виконавець замість виконання передбаченого законом обов`язку продовжити примусове виконання рішення суду формально направив подання до органу досудового розслідування та закінчив виконавче провадження, що суперечить ч.3 ст.63 Закону України "Про виконавче провадження".
Постанова начальника Деснянського ВДВС у місті Києві від 15.05.2026 не усуває вказаного порушення, оскільки в оскаржуваній постанові начальника відділу викладено хронологію вчинених виконавчих дій, однак не надано належної оцінки ключовому доводу скарги прокуратури про можливість виконання рішення без участі боржника.
Начальником відділу не встановлено, які саме дії у межах виконання наказу Господарського суду міста Києва №910/144/23 можуть бути здійснені виключно боржником та не можуть бути організовані державним виконавцем шляхом залучення відповідних суб`єктів, не наведено мотивів, з яких попереднє часткове виконання рішення шляхом залучення КП "Київблагоустрій" та Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) не підтверджує можливості продовження примусового виконання без участі боржника.
За змістом ч.3 ст.74 Закону України "Про виконавче провадження" начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ, винесений у виконавчому провадженні державним виконавцем, та зобов`язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом.
Отже, за результатами розгляду скарги прокурора начальник відділу мав скасувати постанову державного виконавця від 16.04.2026 про закінчення виконавчого провадження НОМЕР_1 та зобов`язати державного виконавця продовжити примусове виконання рішення суду.
Натомість скаргу залишено без задоволення, а дії державного виконавця визнано такими, що відповідають Закону.
Закінчення виконавчого провадження у даному випадку призводить до фактичного залишення судового рішення без виконання, унеможливлює реальне поновлення порушених прав територіальної громади міста Києва, нівелює обов`язковість судового рішення та створює умови для подальшого незаконного використання земельної ділянки природно-заповідного та водного фондів.
Таким чином, постанова головного державного виконавця Деснянського ВДВС у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Заяць О.В. від 16.04.2026 про закінчення виконавчого провадження НОМЕР_1 винесена в порушення п.11 ч.1 ст.39 та ч.3 ст.63 Закону України "Про виконавче провадження" є передчасною, необґрунтованою та такою, що перешкоджає реальному виконанню судового рішення, а постанова начальника Деснянського ВДВС у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Дубаса А.М. від 15.05.2026 про перевірку матеріалів виконавчого провадження НОМЕР_1 не містить належної оцінки доводів скарги прокуратури, не відповідає нормам згаданого Закону та також підлягає скасуванню.
Згідно ст.41 Закону України "Про виконавче провадження" у разі визнання судом постанови виконавця про закінчення виконавчого провадження або про повернення виконавчого документа стягувачу незаконною чи скасування постанови у встановленому законом порядку, а також у разі надходження рішення про скасування заходів забезпечення позову, заяви стягувача про відновлення виконавчого провадження за рішенням про встановлення побачення з дитиною виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня після одержання виконавцем відповідного рішення. У разі відновлення виконавчого провадження стягувач, суд або орган (посадова особа), яким повернуто виконавчий документ, зобов`язані у місячний строк з дня надходження постанови про відновлення виконавчого провадження пред`явити його до виконання.
Отже виконавче провадження НОМЕР_1 підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня після одержання виконавцем відповідного рішення, тобто в силу прямої норми закону, з огляду на що вимоги скаржника про зобов`язання Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України відновити виконавче провадження НОМЕР_1 у порядку ст.41 Закону України "Про виконавче провадження" є передчасними та не підлягають задоволенню.
Враховуючи наведене вище, скарга прокурора на дії начальника та головного державного виконавця Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст.234, 342, 343 Господарського процесуального кодексу України, суд
У Х В А Л И В :
1. Скаргу Деснянської окружної прокуратури на дії начальника та головного державного виконавця Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України задовольнити частково.
2. Визнати неправомірними дії начальника Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Дубаса Артура Михайловича у виконавчому провадженні НОМЕР_1 та скасувати постанову про результати перевірки матеріалів виконавчого провадження НОМЕР_1 від 15.05.2026.
3. Скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження НОМЕР_1 від 16.04.2026, винесену головним державним виконавцем Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Заяць Ольгою Вікторівною.
4. В іншій частині скарги відмовити.
5. Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та відповідно до ст.ст.256, 257 Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржена до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її проголошення.
Повна ухвала складена 01.10.2026
Суддя Ю.М.Смирнова