Справа № 606/1056/25
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
(Заочне)
29 вересня 2026 року м.Теребовля
Теребовлянський районний суд Тернопільської області в складі:
головуючої судді Мельник А.В.
за участю секретаря судового засідання Кавалко В.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Теребовля в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,
В С Т А Н О В И В:
Позивач ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_2 , у якому просила стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття.
В обґрунтування позовних вимог вказує, що рішенням Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 31.03.2025 у справі №606/818/24 громадянина Литовської Республіки ОСОБА_4 визнано батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , матір`ю якого є позивач.
Малолітній син сторін проживає разом із матір`ю на території України, на даний час усі витрати по утриманню дитини лягли виключно на позивача, так як відповідач ухиляється від матеріального утримання сина.
Відповідач ОСОБА_2 є громадянином Литовської Республіки. На даний час сторони проживають окремо. Угода про сплату аліментів у добровільному порядку між сторонами не укладалась. Відповідач не бере участі в утриманні сина, попри те, що він здоровий, працездатний, а отже спроможний сплачувати аліменти на утримання їхньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття.
Ухвалою суду від 01.07.2025 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання для розгляду справи по суті, яке неодноразово було відкладено у зв`язку з неявкою відповідача.
Ухвалою суду від 27.11.2025 доручено компетентному органу (суду) Литовської Республіки вручити відповідачу судові документи та зупинено провадження у справі до надходження відповіді від компетентного суду Литовської Республіки на судове доручення про вручення ОСОБА_2 у судових документів.
21.08.2026 до канцелярії суду з Плунгеньскої палати Клайпедського апілінкового суду Литовської Республіки надійшло повідомлення про вручення судових документів у цивільній справі № 606/1056/2025 ОСОБА_5 на території Литовської Республіки.
Також надіслано від відповідача підтвердження, а саме довідку від 20.04.2026, в якій зазначено, що ОСОБА_6 особисто отримав засвідчені копії документів Теребовлянського районного суду Тернопільської області України у справі №606/1056/2025.
Ухвалою суду від 24.08.2026 було поновлено провадження у справі, призначено справу до судового розгляду на 29.09.2026.
Позивач та її представник адвокат Цибак О.В. в судове засідання не з`явились, однак 29.09.2026 на адресу Теребовлянського районного суду Тернопільської області надійшла заява представника позивача адвоката Цибака О.В. про розгляд справи за його відсутності та відсутності позивача, у якій зазначено, що позовні вимоги вони підтримують повністю та просять задовольнити позов.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, про розгляду справи повідомлявся судом належним чином, відзиву на позов не подав, про поважність причин неможливості прибуття його в судове засідання суд не повідомив.
Тому суд у відповідності до статті 280 ЦПК України, вважає за можливе проводити розгляд справи у відсутності відповідача на підставі наявних у справі доказів та постановлення заочного рішення, оскільки щодо заочного вирішення справи не заперечує позивач.
У зв`язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, суд, у відповідності до частини другоїстатті 247 ЦПК України, постановив здійснювати розгляд справи у відсутності сторін, які належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Дослідивши та оцінивши матеріали справи, суд приходить до висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що рішенням Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 31.03.2025 у справі № 606/818/24 позов ОСОБА_1 задоволено, визнано громадянина Литовської Республіки ОСОБА_4 ( ОСОБА_7 ), ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Львів, Львівської області, матір`ю якого є громадянка України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Ухвалено внести зміни до актового запису №457 про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що складений Франківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 27.06.2023, а саме: у відомостях про батька дитини замість ОСОБА_8 зазначити ОСОБА_2 ( ОСОБА_7 ), ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянин Литовської Республіки, ідентифікаційний номер громадянина Литовської Республіки НОМЕР_1 . У рішенні зазначено, що ОСОБА_2 подав до суду заяву, що він зазначив, що дійсно є батьком малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , матір`ю якого є ОСОБА_1 , позовні вимоги визнав в повному обсязі.
Батьками ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Львів, є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого повторно Франківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, актовий запис № 457.
Відповідно до даних витягу з реєстру Теребовлянської територіальної громади № 2023/006473925 від 17.08.2023, малолітня дитина ОСОБА_3 зареєстрований та проживає разом з матір`ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .
У матеріалах справи міститься копія паспорта громадянина Литовської Республіки № НОМЕР_3 на ім`я ОСОБА_4 ( ОСОБА_7 ) з нотаріально засвідченим перекладом на українську мову від 03.10.2022 (зареєстровано в реєстрі за № 35421, № 35422).
Проходження відповідачем військової служби за контрактом у Збройних Силах України та статус учасника бойових дій підтверджувалися копією повідомлення військової частини НОМЕР_4 № 1643/2/6/5/688 від 21.01.2025, копією військового квитка серії НОМЕР_5 , а також копією посвідчення НОМЕР_6 .
Згідно листа ІНФОРМАЦІЯ_5 № 23585 від 03.10.2025, повідомлення командира в/ч НОМЕР_4 № 1643/16634 від 04.10.2025 та витягу із наказу № 160 від 08.06.2025 встановлено, що сержант ОСОБА_2 , який проходив службу за контрактом на посаді штаб-сержанта 3 категорії відділення цивільно-військового співробітництва, звільнений з військової служби. Звільнення проведено наказом командира в/ч НОМЕР_4 від 26.05.2025 № 91-РС за підпунктом "г" (за власним бажанням для військовослужбовців із числа іноземців та осіб без громадянства) пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу". З 08.06.2025 припинено дію контракту, відповідача виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
До спірних правовідносин суд застосовує наступні правові норми.
Згідно Договору між Україною і Литовською Республікою про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах від 07.07.1993 Договірні Сторони надають одна одній правову допомогу у цивільних та сімейних справах, у тому числі щодо правовідносин між батьками і дітьми.
Положеннями статті 141 Сімейного кодексу України (далі - СК України) передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Частиною другою статті 150 СК України визначено, що батьки зобов`язані піклуватись про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Згідно вимог частин першої, другої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 pоку, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 pоку та набула чинності для України 27 вересня 1991 pоку, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Статтями 180, 181 СК України, передбачено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Відповідно до діючих норм законодавства батьки зобов`язані утримувати своїх дітей незалежно від того, перебувають вони в шлюбі чи шлюб між ними розірвано. Обов`язок батьків утримувати своїх дітей є безумовним і не залежить від того, чи є батьки працездатними й чи є в них кошти, достатні для надання утримання, а лише враховується судом при визначенні розміру стягуваних аліментів.
Статтею 182 Сімейного кодексу України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Відповідно до положень статті 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Згідно із частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що відповідач є працездатним, відомості про наявність та розмір його доходу, а також про наявність інших осіб, яких він зобов`язаний утримувати, у матеріалах справи відсутні.
Факт відсутності у батька або матері можливості надавати дитині відповідного розміру утримання не знаходиться в переліку обставин, які враховуються судом при визначенні розмірів аліментів. Ця обставина не звільняє батьків від обов`язку по утриманню дитини.
Згідно частини першої статті 191 Сімейного кодексу України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.
За таких обставин, враховуючи рівність обов`язку кожного з батьків щодо утримання дитини, відсутність істотних обставин, які могли б впливати на виконання відповідачем своїх батьківських обов`язків, а також інтереси та потреби дитини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача аліментів на утримання малолітньої дитини у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову і до досягнення дитиною повноліття, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Згідно частини першої статті 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішення у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
За таких обставин суд вважає, що рішення в частині стягнення аліментів за один місяць, слід допустити до негайного виконання.
Питання розподілу судових витрат суд вирішує відповідно до статті 141 ЦПК України.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» позивачі у справах про стягнення аліментів звільняються від сплати судового збору.
Згідно з частиною шостою статті 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Оскільки позивач звільнена від сплати судового збору, а позовні вимоги задоволено повністю, судовий збір у розмірі 1 211,20 грн підлягає стягненню з відповідача в дохід держави.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, пов`язані із залученням перекладача.
Згідно з частиною другою статті 141 ЦПК України у разі задоволення позову інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача.
Як встановлено судом, відповідач є громадянином Литовської Республіки та проживає за межами України. У зв`язку з необхідністю забезпечення належного повідомлення відповідача про розгляд справи та реалізації ним процесуальних прав виникла необхідність у здійсненні перекладу судових документів та матеріалів справи.
Витрати позивачки на послуги перекладача становлять 23 000,00 грн, що підтверджується актом здачі-прийняття наданих послуг № 98 від 14.01.2026 та квитанцією про оплату № 249653685 від 14.01.2026.
Зазначені витрати безпосередньо пов`язані з розглядом справи, є фактично понесеними, документально підтвердженими та необхідними для забезпечення належного повідомлення відповідача і реалізації ним процесуальних прав.
Враховуючи, що позовні вимоги задоволено повністю, суд вважає витрати позивача на послуги перекладача у розмірі 23 000,00 грн обґрунтованими та такими, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись статтями 4, 12, 133, 141, 247, 265, 280, 430ЦПК України, статтями 180, 182, 183, 191 Сімейного кодексу України, суд,
У Х В А Л И В:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів задовольнити.
Стягувати з ОСОБА_2 ( ОСОБА_7 ) на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 (однієї четвертої) усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 26.06.2025, до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ОСОБА_7 ) в дохід держави судовий збір у розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ОСОБА_7 ) на користь ОСОБА_1 витрати на послуги перекладача у розмірі 23 000 (двадцять три тисячі) гривень 00 копійок.
Рішення суду в частині стягнення зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів у межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, шляхом подання апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду. Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду у 30-денний строк з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручену у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_7 ;
Відповідач: ОСОБА_2 ( ОСОБА_7 ), ІНФОРМАЦІЯ_3 ; громадянство Литовської Республіки, персональний номер НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_2 .
Повний текст рішення суду складено 29.09.2026.
Суддя А.В.Мельник