Дата документу 22.09.2026 Справа № 336/11432/25
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ЄУН 336/11432/25 Головуючий у І інстанції: Савеленко О.А.
Провадження № 22-ц/807/1864/26 Суддя-доповідач: Поляков О.З.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 вересня 2026 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі:
головуючого Полякова О.З.,
суддів Кочеткової І.В.,
Мінгазова Р.В.,
секретар Волчанова І.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу з апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 29 червня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства «Кривохатько В.В.» про стягнення заборгованості з орендної плати за оренду землі та розірвання договору оренди землі,
У С Т А Н О В И Л А:
У листопаді 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, який у подальшому уточнив, до ФГ «Кривохатько В.В.» про стягнення заборгованості з орендної плати за оренду землі та розірвання договору оренди землі, в якому просив суд стягнути з ФГ «Кривохатько В.В.» на користь ОСОБА_1 заборгованість із орендної плати за оренду землі в розмірі 132640 грн та розірвати договір оренди землі від 13.03.2024.
Рішенням від 15 травня 2026 року Шевченківський районний суд м. Запоріжжя відмовив у повному обсязі в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ФГ «Кривохатько В.В.» про стягнення орендної плати за земельну ділянку та розірвання договору оренди.
У травні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення, в якій просив суд ухвалити у справі додаткове рішення, яким вирішити питання щодо стягнення з ФГ «Кривохатько В.В.» на користь ОСОБА_1 суми в розмірі 21366 грн.
В обґрунтування заяви зазначено, що ухвалюючи рішення від 15 травня 2026 року, суд проігнорував частину позовних вимог про стягнення з ФГ «Кривохатько В.В.» на користь ОСОБА_1 соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям в розмірі 14166 грн за шість місяців, субсидії - в розмірі 7200 грн за сплату комунальних послуг, адже Департамент соціального захисту населення Хортицького району відмовив позивачу в нарахуванні соціальної допомоги та субсидії у зв`язку з тим, що ФГ «Кривохатько В.В.» надало неправдиві відомості до ДПС, що ОСОБА_1 у вересні 2024 року отримав орендну плату в розмірі 31000 грн. Суд зазначив таку вимогу в описовій частині рішення, однак проігнорував її в резолютивній частині рішення.
Ухвалою від 29 червня 2026 року Шевченківський районний суд м. Запоріжжя відмовив в ухваленні додаткового рішення.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, ОСОБА_1 подавапеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інтонації норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 29 червня 2026 року та ухвалити додаткову постанову, якою вирішити питання щодо стягнення з ФГ «Кривохатько В.В.» на користь ОСОБА_1 суми в розмірі 21366 грн.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції у рішенні від 15 травня 2026 року проігнорував позовну вимогу про стягнення з ФГ «Кривохатько В.В.» на користь ОСОБА_1 соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям в розмірі 14166 грн за шість місяців, субсидії - в розмірі 7200 грн за сплату комунальних послуг, адже Департамент соціального захисту населення Хортицького району відмовив позивачу в нарахуванні соціальної допомоги та субсидії у зв`язку з тим, що ФГ «Кривохатько В.В.» надало неправдиві відомості до ДПС, що ОСОБА_1 у вересні 2024 року отримав орендну плату в розмірі 31000 грн.
Так, у рішенні суд встановив, що 05.12.2024 ОСОБА_1 отримав орендну плату за 2024 рік, а не грошову позику, хоча, на думку заявника, звітом ДПС в Запорізькій області та випискою з його банківського рахунку підтверджено, що 05.12.2024 він отримав саме грошову позику в розмірі 31000 грн.
За твердженням заявника, наявність інформації про отримання ним орендної плати у звіті податкової служби, призвела до відмови у призначенні йому соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям в розмірі 14166 грн за шість місяців, та субсидії - в розмірі 7200 грн за сплату комунальних послуг. Описова частина рішення містить таку вимогу позивача, однак резолютивна частина не містить висновку про її вирішення.
На думку позивача, суд не бачить, що відповідач «мухлює» зі звітами, поданими до ДПС в Запорізькій області, чим завдає йому шкоди.
Крім того, ОСОБА_1 зазначив, що відмовивши в ухваленні додаткового рішення, суд першої інстанції не вирішив питання про повернення йому частини сплаченого судового збору
Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.
29 липня 2026 року до апеляційного суду надійшла заява ОСОБА_1 про відмову від апеляційної скарги в частині оскарження основного рішення суду, в якій заявник просить припинити апеляційне провадження в частині оскарження основного рішення про стягнення заборгованості з орендної плати за 2024 рік та розірвання договору оренди землі від 13.03.2024; продовжити розгляд апеляційної скарги на додаткове рішення, скасувати ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 29 червня 2026 року та ухвалити додаткову постанову, якою вирішити питання щодо стягнення з ФГ «Кривохатько В.В.» на користь ОСОБА_1 суми в розмірі 21366 грн матеріальної шкоди; стягнути на користь ОСОБА_1 50000 грн моральної шкоди, а також судовий збір.
Колегія суддів заважує, що у провадженні апеляційного суду перебуває тільки одна апеляційна скарга ОСОБА_1 , яка містить доводи щодо незаконності та вимогу про скасування ухвали Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 29 червня 2026 року, апеляційна скарга на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 15 травня 2026 року у провадженні апеляційного суду відсутня, тому й відсутні підстави для розгляду вищезазначеної заяви ОСОБА_1 про відмову від апеляційної скарги в частині оскарження основного рішення суду.
У судовому засіданні ОСОБА_1 наполягав на задоволенні апеляційної скарги, скасуванні оскаржуваної ухвали та ухваленні додаткового судового рішення.
Представник ФГ «Кривохатько В.В. - адвокат Пелих О.Л. заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, оскаржувану ухвалу просила залишити без змін.
Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, доводи учасників справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на таке.
За вимогами п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно зі ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Відповідно до статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам оскаржувана ухвала суду відповідає.
Відмовляючи в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення, суд першої інстанції виходив з того, що рішенням від 15 травня 2026 року суд вирішив усі позовні вимоги, заявлені позивачем, тому в цій справі відсутні підстави для ухвалення додаткового рішення.
Колегія суддів погоджується з таким висновком з огляду на таке.
Відповідно до частини п`ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.
Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати;
3) судом не вирішено питання про судові витрати;
4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених ст. 430 цього Кодексу.
Частинами 3 та 4 ст. 270 ЦПК України встановлено, що суд, який ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Тлумачення положень ст. 270 ЦПК України дає змогу дійти висновку, що додаткове судове рішення є похідним від первісного судового акта, його невід`ємною складовою, ухвалюється в тому самому складі та порядку, що й первісне судове рішення. Додаткове судове рішення - засіб усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої, зокрема, залишилося невирішеним питання, зазначені в п. 1-4 ч. 1 ст. 270 ЦПК України.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 904/8884/21, зокрема, зазначено, що: «за загальним правилом у судовому рішенні повинні бути розглянуті усі заявлені вимоги, а також вирішені всі інші, зокрема й процесуальні питання. Неповнота чи невизначеність висновків суду щодо заявлених у справі вимог, а також невирішення окремих процесуальних питань, зокрема розподілу судових витрат, є правовою підставою для ухвалення додаткового судового рішення. Тобто додаткове рішення - це акт правосуддя, яким усуваються недоліки судового рішення, пов`язані з порушенням вимог щодо його повноти. Водночас додаткове рішення не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні.
Властивість судового рішення як акта правосуддя залежить від набрання ним законної сили.
Після набрання судовим рішенням суду законної сили воно починає діяти в повну міру, проявляються всі його правові властивості: загальнообов`язковість, незмінність, неспростовність, виключність, преюдиціальність та реалізованість. Зазначене дозволяє забезпечити захист порушених, оспорених або невизнаних прав, свобод чи інтересів суб`єктів процесу.
Зокрема, незмінність судового рішення виникає до набрання ним законної сили і полягає в тому, що після його проголошення суд, який ухвалив рішення, не має права сам його скасувати або змінити.
Так, відповідно до ч. 5 ст 265 ЦПК України, у резолютивній частині рішення зазначаються: 1) висновок суду про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної з заявлених вимог; 2) розподіл судових витрат; 3) строк і порядок набрання рішенням суду законної сили та його оскарження; 4) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків сторін (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України;
Так, матеріалами справи підтверджено, що звертаючись до суду з позовом до ФГ «Кривохатько В.В.» про стягнення заборгованості з орендної плати за оренду землі та розірвання договору оренди землі, ОСОБА_1 заявив дві позовні вимоги та просив суд стягнути з ФГ «Кривохатько В.В.» на користь ОСОБА_1 заборгованість із орендної плати за оренду землі в розмірі 138840 грн та розірвати договір оренди землі від 13.03.2024 (а.с. 9), у клопотанні від 03.02.2026, ОСОБА_1 просив суд стягнути з ФГ «Кривохатько В.В.» на користь ОСОБА_1 заборгованість із орендної плати за оренду землі в розмірі 132640 грн та розірвати договір оренди землі від 13.03.2024 (а.с. 89).
Рішенням від 15 травня 2026 року Шевченківський районний суд м. Запоріжжя відмовив у повному обсязі в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ФГ «Кривохатько В.В.» про стягнення орендної плати за земельну ділянку та розірвання договору оренди.
Отже, суд першої інстанції вирішив усі позовні вимоги, які заявляв ОСОБА_1 .
Колегія суддів зауважує, що будь-які недоліки, які на думку учасника справи, містить судове рішення можуть бути підставою для оскарження такого рішення в апеляційному порядку, однак, ОСОБА_1 не оскаржував рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 15 травня 2026 року, зазначене рішення набрало законної сили.
Тож доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження, колегія суддів вважає, що ухвала суду постановлена з додержанням вимог закону і підстави для її скасування відсутні.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
За змістом статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Порушень норм процесуального права, які могли б призвести до скасування ухвали суду першої інстанції, апеляційний суд не встановив.
З урахуванням вищевикладеного, апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 29 червня 2026 року про відмову в ухваленні додаткового рішення- залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 29 червня 2026 року в цій справі - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повна постанова складена 02 жовтня 2026 року.
Головуючий
Судді