Дата документу 29.09.2026 Справа № 333/7396/26
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Єдиний унікальний № 333/7396/26 Головуючий у 1-й інстанції: Турчинський М.І.
Провадження № 22-ц/807/2087/26 Суддя-доповідач: Сакоян Д.І.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 вересня 2026 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді (судді-доповідача) Сакояна Д.І.
суддів: Бредуна Д.С., Салтан Л.Г.
за участі:
секретаря судового засідання Пантюх Ю.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Запорізької міської ради на ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 30.07.2026 про відмову у забезпеченні позову Запорізької міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання договорів недійсними,-
ВСТАНОВИВ:
Другого липня 2026 року Запорізька міська рада звернулась до Комунарського районного суду м. Запоріжжя з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання недійсними договорів.
Третього липня 2026 року Запорізька міська рада подала заяву про забезпечення позову, у якій просила:
- накласти арешт на нерухоме майно - будівлю для відпочинку водіїв з міні-баром літ. Д, загальною площею 21 кв.м, кіоск літ. Ж, загальною площею 4 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 12738023101, яке належить ОСОБА_3 ;
- накласти арешт на нерухоме майно - ПТО № 5 літ. А, пенобетонні панелі, загальною площею 256,4 кв.м, адміністративна будівля літ. Б, цегла, загальною площею 17,2 кв.м, будівля дільниці рихтовки літ. Б', метал. каркас обклад. цеглою, загальною площею 36,6 кв.м, автомагазин літ. В, цегла, загальною площею 47,0 кв.м, гараж літ. Г, металеві, загальною площею 16,8 кв.м, замощення І, паркан 1, ємності для рідини № 2, 3, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 12710423101, яке належить ОСОБА_4 .
Обґрунтовуючи необхідність забезпечення позову шляхом накладення арешту, позивач посилався на те, що ОСОБА_1 набуто право власності на будівлю для відпочинку водіїв з міні-баром літ. Д, загальною площею 21 кв.м, кіоск літ. Ж, загальною площею 4 кв.м та ПТО № 5 літ. А, пенобетонні панелі, загальною площею 256,4 кв.м, адміністративна будівля літ. Б, цегла, загальною площею 17,2 кв.м, будівля дільниці рихтовки літ. Б', метал. каркас обклад.цеглою, загальною площею 36,6 кв.м, автомагазин літ. В, цегла, загальною площею 47,0 кв.м, гараж літ. Г, металеві, загальною площею 16,8 кв.м, замощення І, паркан 1, ємності для рідини № 2,3, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі свідоцтв про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) № 482, № 483, виданих 24.04.2023 приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Горловою Ю.М. Зазначені об`єкти нерухомого майна розташовані на земельній ділянці загальною площею 0,4261 га, кадастровий номер [номер приховано]:07:059:0070, за адресою: АДРЕСА_1 . Власником земельної ділянки є Запорізька міська рада на праві комунальної власності. Однак у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно відомості про державну реєстрацію права оренди ОСОБА_1 земельної ділянки загальною площею 0,4261 га, кадастровий номер [номер приховано]:07:059:0070, за адресою: АДРЕСА_1 відсутні, що свідчить про безоплатне та безпідставне використання ним земельної ділянки комунальної форми власності, без правовстановлюючих документів та у порушення вимог ст. 206 Земельного кодексу України щодо платності використання землі у період з 01.05.2023 по 31.12.2025. У результаті цього утворилась заборгованість по недоотриманим доходам за фактичне користування земельною ділянкою. Запорізька міська рада звернулася до ОСОБА_1 із вимогою про сплату плати за землю (Вих. № 01/02-11/0737 від 10.04.2026), яку відповідно до трекінг-номеру відправлення отримано ним 14.04.2026, а тому можна зробити висновок, що він був обізнаним щодо наявності заборгованості. Вимога щодо сплати за користування земельною ділянкою від 10.04.2026 залишилася без виконання, у зв`язку з чим 13.05.2026 Запорізька міська рада звернулась до Комунарського районного суду м. Запоріжжя із позовом до нього про стягнення доходу, отриманого від безпідставно набутого майна за період з 01.05.2023 по 31.12.2025 у сумі 825001,07 грн. Разом з позовною заявою Запорізькою міською радою було подано заяву про забезпечення позову. Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 04.06.2026 у справі № 333/5157/26 вказану заяву про забезпечення позову було задоволено та вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на об`єкти нерухомого майна, які належать ОСОБА_1 , а саме: будівлю для відпочинку водіїв з міні-баром літ. Д, загальною площею 21 кв.м, кіоск літ. Ж, загальною площею 4 кв.м та ПТО № 5 літ. А, пенобетонні панелі, загальною площею 256,4 кв.м, адміністративна будівля літ. Б, цегла, загальною площею 17,2 кв.м, будівля дільниці рихтовки літ. Б', метал. каркас обклад. цеглою, загальною площею 36,6 кв.м, автомагазин літ. В, цегла, загальною площею 47,0 кв.м, гараж літ. Г, металеві, загальною площею 16,8 кв.м, замощення І, паркан 1, ємності для рідини № 2, 3, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , у межах суми ціни позову 825001,07 грн до постановлення у даній справі рішення суду та набрання ним законної сили. Одночасно з цим, ухвалою суду від 03.06.2026 позовну заяву Запорізької міської ради було прийнято до розгляду та відкрито загальне провадження у цивільній справі. Підготовче засідання призначено на 01.07.2026. Справа № 333/5157/26 перебуває на розгляді Комунарського районного суду м. Запоріжжя, рішення по суті не винесено.
У подальшому, Запорізькою міською радою отримано ухвалу суду від 04.06.2026 по справі № 333/5157/26, однак за результатами перевірки відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було встановлено, що 05.06.2026 вчинено низку правочинів. Так, 05.06.2026 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було підписано змішаний цивільно-правовий договір з елементами договору про зміну правового режиму майна та договору дарування, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Вовк І.І. та зареєстрований в реєстрі за № 2731. Відповідно до п. 1.3 вказаного договору подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що перебувають в шлюбі з 11.02.1995, який зареєстрований Відділом реєстрації актів громадянського міськвиконкому м. Запоріжжя, домовилися про зміну режиму спільної сумісної власності подружжя на режим спільної часткової власності на будівлю, яка є предметом цього договору. Кожен із них має право володіти та розпоряджатися своєю часткою у праві спільної власності на власний розсуд, з урахуванням обмежень, що встановлені цивільним законодавством щодо розпорядження майном співвласників. Відповідно до п. 1.4 вказаного договору ОСОБА_1 передає безоплатно ОСОБА_2 1/2 частку будівлі для відпочинку водіїв з міні-баром літ. Д, загальною площею 21,0 кв.м, кіоск літ. Ж, загальною площею 4 кв.м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_2 прийняла у власність від ОСОБА_1 вищевказану на праві власності частку будівлі, про що свідчить прийняття нею примірника цього договору після його нотаріального посвідчення. П`ятого червня 2026 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Вовк І.І. та зареєстрований в реєстрі за № 2732, відповідно до якого ОСОБА_2 передала (продала) у власність ОСОБА_3 будівлю для відпочинку водіїв з міні-баром літ. Д, загальною площею 21 кв.м, кіоск літ. Ж, загальною площею 4 кв.м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . П`ятого червня 2026 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 укладено договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Вовк І.І. та зареєстрований в реєстрі за № 2729, відповідно до якого ОСОБА_1 передав (продав) у власність ОСОБА_4 ПТО № 5 літ. А, пенобетонні панелі, загальною площею 256,4 кв.м, адміністративна будівля літ. Б, цегла, загальною площею 17,2 кв.м, будівля дільниці рихтовки літ. Б', метал. каркас обклад. цеглою, загальною площею 36,6 кв.м, автомагазин літ. В, цегла, загальною площею 47,0 кв.м, гараж літ. Г, металеві, загальною площею 16,8 кв.м, замощення І, паркан 1, ємності для рідини № НОМЕР_1 , 3, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначені правочини вчинені наступного дня після постановлення ухвали від 04.06.2026 по справі № 333/5157/26 про забезпечення позову. Таким чином, у результаті підписання вказаних договорів відбулась передача об`єктів нерухомого майна, що в даному випадку перешкоджає забезпеченню виконанню майбутнього судового рішення. Відсутність майна у відповідача в подальшому унеможливить виконання рішення суду про стягнення коштів на користь міського бюджету та може призвести до повернення виконавчого документа без виконання. Разом з цим, одразу після звернення позивача до суду з позовом про стягнення заборгованості, ОСОБА_1 , усвідомлюючи неминучість ухвалення судового рішення на користь міської ради та з огляду на усталену судову практику, очевидну перспективу стягнення значної суми боргу, вже наступного дня (05.06.2026) вчинив дії щодо відчуження належного йому нерухомого майна. Такими діями він штучно та умисно створив умови абсолютної неплатоспроможності, позбувшись своїх активів, за рахунок яких у майбутньому можливо було б виконати рішення суду та погасити заборгованість перед бюджетом міста. Перелічені правочини носять явні ознаки фраудаторності, оскільки укладені виключно з метою приховування майна від звернення стягнення та на шкоду інтересам кредитора - Запорізької міської ради. Оспорювані правочини спрямовані на подальше ухилення від виконання рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя по справі № 333/5157/26, оскільки ОСОБА_1 має заборгованість перед місцевим бюджетом територіальної громади міста Запоріжжя, а також здійснив активні умисні дії щодо штучного створення своєї неплатоспроможності із порушенням засад цивільного законодавства шляхом вчинення оспорюваних правочинів, вивівши все своє нерухоме майно зі своїх активів, внаслідок чого унеможливлюється виконання грошових зобов`язань перед позивачем. Оспорюваний правочин було вчинено у період, коли ОСОБА_1 достеменно знав про наявність заборгованості перед бюджетом у розмірі 825001,07 грн, отримавши досудову вимогу про сплату заборгованості, та усвідомлював неминучість судового процесу. Подібні дії спрямовані на штучне зменшення майнової бази, за рахунок якої мають бути задоволені законні вимоги міської ради. Зазначене повністю відповідає правовим ознакам фраудаторного правочину, вчиненого на шкоду інтересам територіальної громади. Отже, наразі існує реальна, очевидна та об`єктивна загроза вчинення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 подальших дій щодо відчуження або обтяження майна, яке є предметом оспорюваних правочинів, що остаточно унеможливить його повернення громаді в майбутньому. З огляду на зазначені обставини, накладення арешту на нерухоме майно є вкрай необхідним і співмірним заходом. Невжиття заходів забезпечення позову створить умови для подальшого перепродажу майна, що повністю нівелює ефективність майбутнього судового захисту прав Запорізької міської територіальної громади. Забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, що є предметом оспорюваного договору, буде справедливим та співмірним заявленим вимогам, сприятиме відновленню порушених прав позивача та недопущенню їх порушень в подальшому, а також відповідатиме принципам процесуальної доцільності. При вжитті такого заходу власники майна не обмежуються у правах володіння та користування своїм майном та не позбавляються їх. Накладення арешту на майно не завдасть шкоди та збитків відповідачам, не позбавить їх конституційних прав на володіння та користування вказаним нерухомим майном, а лише тимчасово обмежить право відповідачів реалізувати вказане майно третім особам. З метою запобігання безповоротному виведенню активів до закінчення судового розгляду та задля забезпечення реальної ефективності судового захисту прав Запорізької міської територіальної громади у справі № 333/5157/26, враховуючи наведені обґрунтовані підстави вважати оспорювані правочини фраудаторними, позивач вважає за необхідне вжити заходи забезпечення позову.
Ухвалами Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 03.07.2026 позовна заява Запорізької міської ради та заява про забезпечення позову передані за підсудністю до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 30.07.2026 відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції, Запорізька міська рада подала апеляційну скаргу, у якій просить ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 30.07.2026 про відмову у забезпеченні позову скасувати повністю, заяву про забезпечення позову задовольнити та забезпечити позов шляхом накладення арешту:
- на нерухоме майно - будівлю для відпочинку водіїв з міні-баром літ. Д, загальною площею 21 кв.м, кіоск літ. Ж, загальною площею 4 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 12738023101, яке належить ОСОБА_3 ;
- на нерухоме майно - ПТО № 5 літ. А, пенобетонні панелі, загальною площею 256,4 кв.м, адміністративна будівля літ. Б, цегла, загальною площею 17,2 кв.м, будівля дільниці рихтовки літ. Б', метал. каркас обклад. цеглою, загальною площею 36,6 кв.м, автомагазин літ. В, цегла, загальною площею 47,0 кв.м, гараж літ. Г, металеві, загальною площею 16,8 кв.м, замощення І, паркан 1, ємності для рідини № 2, 3, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 12710423101, яке належить ОСОБА_4 .
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає про помилковість висновків суду першої інстанції. У провадженні Комунарського районного суду м. Запоріжжя перебуває справа № 333/5157/26 за позовом Запорізької міської ради до ОСОБА_1 про стягнення доходу, отриманого від безпідставно набутого майна за користування земельною ділянкою. Станом на дату подання апеляційної скарги справа № 333/5157/26 перебуває на розгляді, рішення по суті не винесено. Предметом позову про визнання правочинів недійсними, який перебуває в провадженні Шевченківського районного суду міста Запоріжжя за справою № 333/7396/26 є матеріально-правова вимога кредитора (або іншої зацікавленої особи) про визнання недійсним правочину, вчиненого боржником на шкоду кредиторам, та/або застосування наслідків його недійсності (повернення майна у власність боржника). Підставою такого позову є фактичні обставини виведення активів та порушення боржником загальних засад цивільного законодавства щодо недопустимості зловживання правом і вимоги добросовісності. Суд першої інстанції під час постановлення оскаржуваної ухвали не врахував правову природу фраудаторного позову та специфіку поведінки відповідачів у таких правовідносинах. Позивач буде змушений ініціювати нові судові процеси для оскарження кожного наступного ланцюга договорів відчуження. Для забезпечення позову суду не обов`язково чекати, поки недобросовісні особи вчинять чергові дії щодо відчуження майна. Достатньо наявності самої лише розумної ймовірності того, що такі дії можуть бути вчинені. У справах про фраудаторні правочини сам факт первинного виведення майна боржником вже є беззаперечним доказом існування реальної загрози невиконання рішення суду. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову у вигляді заборони відчуження спірного майна створює прямі ризики його повторного перепродажу відповідачами, що повністю нівелює інститут судового захисту прав позивача.
У відзиві від 09.09.2026 ОСОБА_1 висловив незгоду із доводами апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення. В обґрунтування відзиву зазначив, що апелянт фактично змінює правове обґрунтування необхідності забезпечення позову. Подаючи первинну заяву про забезпечення позову, Запорізька міська рада обґрунтовувала необхідність арешту спірної нерухомості насамперед ризиком неможливості виконання майбутнього рішення в іншій цивільній справі № 333/5157/26 про стягнення із ОСОБА_1 825001,07 грн. У заяві позивач посилався на необхідність забезпечити реальне виконання майбутнього грошового рішення у справі № 333/5157/26 та стверджував, що відчуження майна нібито позбавляє його можливості стягнути вказану суму. Саме на це звернув увагу суд першої інстанції, встановивши, що забезпечення позову, який перебуває у провадженні іншого суду та має інші предмет і підстави, не може бути самостійною метою забезпечення у справі № 333/7396/26. В апеляційній скарзі позивач фактично намагається змінити акцент первинного обґрунтування та представити заявлений арешт вже як самостійний спосіб забезпечення саме позову про недійсність правочинів. Таке переосмислення власної первинної заяви після отримання негативного судового рішення не усуває відсутності належного обґрунтування необхідності застосування заходів забезпечення на момент постановлення оскаржуваної ухвали. Суд першої інстанції правомірно зазначив про неможливість забезпечення позову, що розглядається в іншому судовому процесі. До того ж, в судовому процесі № 333/5157/26 було ухвалено два рішення з метою забезпечення виконання майбутнього рішення суду на користь позивача: ухвала про забезпечення позову від 04.06.2026 та ухвала про забезпечення позову від 07.07.2026. Арештоване вказаними ухвалами майно у кількості значно більшій за нерухоме майно, що знаходиться на земельній ділянці, за користування якою нарахована сума, дає змогу при наявності рішення про стягнення грошових коштів, стягнути вказану у позовній заяві по справі № 333/5157/26 суму. Тільки вартість майна ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 , на яке накладено арешт Комунарським районним судом м. Запоріжжя ухвалою від 07.07.2026, згідно з довідкою про оціночну вартість об`єкта нерухомості Фонду державного майна України, складає 5132807,31 грн. Запорізька міська рада фактично намагається забезпечити одну й ту саму грошову вимогу одночасно декількома заходами, у тому числі за рахунок майна осіб, які не є боржниками за заявленою грошовою вимогою. До того ж, намагається забезпечити арештом майна, що має значно більшу вартість, ніж позовні вимоги. За таких умов важливо встановити не лише формальний зв`язок майна з предметом спору, а й реальну необхідність саме такого обмеження права власності, яка відсутня. Апелянт не довів, чому вже існуючі забезпечення у справі № 333/5157/26 є недостатніми та чому саме майно ОСОБА_3 та ОСОБА_4 повинно бути додатково обтяжене арештом. Заявлений позивачем захід не відповідає вимозі необхідності та співмірності. Сам факт того, що нерухоме майно було предметом оспорюваних правочинів, не означає автоматичної необхідності його арешту. У даному випадку апелянтом не доведено наявності конкретних обставин, які свідчили б про реальну загрозу подальшого відчуження майна ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Більш того, 07.07.2026 ОСОБА_4 звернувся до секретаря Запорізької міської ради із письмовою заявою, в якій просив надати дозвіл на поділ земельної ділянки кадастровий номер [номер приховано]:07:059:0070 по АДРЕСА_1 , затвердити нові межі та передати в оренду строком на 19 років новоутворену земельну ділянку для будівництва та обслуговування будівель торгівлі - для розташування автомагазину запчастин та станції технічного обслуговування автомобілів. У той же день ОСОБА_3 звернулася до секретаря Запорізької міської ради із письмовою заявою, в якій просила надати дозвіл на поділ земельної ділянки кадастровий номер [номер приховано]:07:059:0070 по АДРЕСА_1 , затвердити нові межі та передати в оренду строком на 19 років новоутворену земельну ділянку для будівництва та обслуговування будівель торгівлі - для розташування будівлі для водіїв з міні-баром. На заявах містяться відмітки відповідного відділу Запорізької міської ради про їх отримання 07.07.2026. До заяв, як зазначено в їх текстах, додавалися належним чином завірені копії договору купівлі-продажу з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, технічного паспорта на нерухоме майно, документів, що посвідчують особу, а також погоджений план земельної ділянки. Ці дії об`єктивно узгоджуються з реальною господарською метою придбання майна та наміром Баніних оформити довгострокові земельні правовідносини з власником земельної ділянки - Запорізькою міською радою. Звернення про формування окремої земельної ділянки та її оренду на 19 років передбачає проходження землевпорядної процедури, виникнення самостійних прав та обов`язків землекористувача і сплату орендної плати. Замовлені у сторонніх організаціях документи (технічний паспорт, план земельної ділянки), оплата вказаних послуг підтверджують намір оформити земельні відносини та здійснювати діяльність на об`єктах. Не відповідає дійсності твердження позивача, що виведення активу свідчить про недобросовісність, спрямоване на штучне зменшення майнової бази, за рахунок якої мають бути задоволені законні вимоги міської ради. Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, наданої позивачем у справі № 333/5157/26, за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на наступні об`єкти нерухомого майна: будівля, літ. Г-3, загальною площею 424,1 кв.м, розташована за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 22[телефон приховано]; корпус оздоровчого комплексу літ. Д-2, прибудова Д1-2, прибудова Д2, розташовані за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер майна 31747238; квартира, загальною площею 49,25 кв.м, розташована за адресою: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер майна 6411021. До того ж, майновий стан ОСОБА_1 характеризується наявністю й інших активів, які можна простежити публічно через відкриті джерела інформації - державні реєстри. ОСОБА_1 є власником корпоративних прав у розмірі не менше 50 % у 12 підприємств, кінцевий бенефіціар у тих же самих підприємствах. Підприємства є діючими, та входять у групу паливної компанії «ЗОГ», місцевої компанії з роздрібної торгівлі пальним з АЗС. Вказане підтверджується витягами з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. ОСОБА_1 володіє банківським депозитом у розмірі близько 5000000,00 грн, що підтверджується банківською довідкою станом на 10.06.2026. Лише цей один ліквідний актив перевищує суму позову 825001,07 грн у понад 6 разів. Грошові кошти на депозиті є найбільш ліквідним видом активів - їх наявність сама по собі виключає ризик невиконання рішення. Потенційна можливість подальшого відчуження майна не є доказом реального наміру ОСОБА_3 та ОСОБА_4 здійснити таке відчуження. Апелянтом не наведено жодного конкретного доказу того, що після набуття права власності ОСОБА_3 або ОСОБА_4 : розпочали підготовку до продажу майна; укладали попередні договори; розміщували оголошення про продаж; передавали майно в заставу; вчиняли реєстраційні або інші дії, спрямовані на його подальше відчуження. Саме існування у власника юридичної можливості розпоряджатися своїм майном не може автоматично прирівнюватися до доказу наміру ухилитися від виконання майбутнього судового рішення. Апелянт фактично пропонує суду заздалегідь визнати спірні правочини фраудаторними. Саме питання про наявність або відсутність ознак фраудаторності трьох правочинів від 05.06.2026 є предметом розгляду справи № 333/7396/26 по суті. Правочини на цей час не визнані недійсними. Встановлення в межах розгляду питання про забезпечення позову того, що відповідачі вже вчинили фраудаторні дії та умисно вивели майно від кредитора, фактично означало б попереднє вирішення основного спору до дослідження доказів та заслуховування позицій усіх відповідачів. За таких обставин висновок суду першої інстанції про відсутність достатніх підстав для застосування арешту є обґрунтованим.
У відзиві ОСОБА_4 від 14.09.2026, поданому його представником, адвокатом Лісовською О.С., висловлено незгоду із доводами апеляційної скарги з таких підстав. У заяві позивач посилався на необхідність забезпечити реальне виконання майбутнього грошового рішення у справі № 333/5157/26 та стверджував, що відчуження майна нібито позбавляє його можливості стягнути вказану суму. Саме на це звернув увагу суд першої інстанції, встановивши, що забезпечення позову, який перебуває у провадженні іншого суду та має інші предмет і підстави, не може бути самостійною метою забезпечення у справі № 333/7396/26. ОСОБА_4 не є боржником Запорізької міської ради у справі № 333/5157/26, не є адресатом вимоги міської ради про сплату грошових коштів за користування земельною ділянкою та не був учасником розгляду заяви про забезпечення позову 04.06.2026 у справі № 333/5157/26. Позов, який просить забезпечити Запорізька міська рада, не містить доказів спорідненості, афілійованості чи іншої пов`язаності ОСОБА_4 із ОСОБА_1 . Укладення між ними договору купівлі-продажу саме по собі не підтверджує існування спільної мети завдати шкоди позивачу. Перед нотаріальним посвідченням правочину були перевірені зареєстровані речові права та обтяження. На момент укладення договору № 2729 у відповідному державному реєстрі не було зареєстрованого арешту, який перешкоджав би посвідченню договору. Загальний доступ до ухвали від 04.06.2026 у ЄДРСР був забезпечений лише після укладення договору. Позивач не надав доказів того, що ОСОБА_4 до підписання договору фактично отримав текст цієї ухвали або іншим чином був достовірно обізнаний про конкретний захід забезпечення. Тому твердження про те, що ОСОБА_4 свідомо допомагав «обійти» ухвалу від 04.06.2026, ґрунтується на припущенні, а не на доказах його суб`єктивної обізнаності та спільного умислу. В подальшому, після укладення договору купівлі-продажу та отримання майна в розпорядження, 07.07.2026 ОСОБА_4 звернувся до секретаря Запорізької міської ради із письмовою заявою, в якій просив надати дозвіл на поділ земельної ділянки кадастровий номер [номер приховано]:07:059:0070 по АДРЕСА_1 , затвердити нові межі та передати в оренду строком на 19 років новоутворену земельну ділянку для будівництва та обслуговування будівель торгівлі - для розташування автомагазину запчастин та станції технічного обслуговування автомобілів. На заяві міститься відмітка відповідного відділу Запорізької міської ради про її отримання 07.07.2026. До заяви, як зазначено в її тексті, додавалися належним чином завірені копії договору купівлі-продажу з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, технічних паспортів на об`єкти нерухомості, документів, що посвідчують особу, а також погоджений план земельної ділянки. Ці дії об`єктивно узгоджуються з реальною господарською метою придбання майна та наміром ОСОБА_4 оформити довгострокові земельні правовідносини з власником земельної ділянки - Запорізькою міською радою. Звернення про формування окремої земельної ділянки та її оренду на 19 років передбачає проходження землевпорядної процедури, виникнення самостійних прав та обов`язків землекористувача і сплату орендної плати. Така поведінка не відповідає версії про суто формальне або номінальне набуття об`єкта виключно для приховування майна ОСОБА_1 . Підписання ОСОБА_4 та ОСОБА_1 договору купівлі-продажу нерухомого майна жодним чином не перешкоджає забезпеченню в майбутньому виконанню судового рішення про стягнення грошових коштів з ОСОБА_1 . Вказаний аргумент позивача не відповідає дійсності. Відомо, що в судовому процесі № 333/5157/26 було ухвалено два рішення з метою забезпечення виконання майбутнього рішення суду на користь позивача: ухвала про забезпечення позову від 04.06.2026 та ухвала по забезпечення позову від 07.07.2026. Арештованого вказаними ухвалами майна у кількості значно більшій за нерухоме майно, що знаходиться на земельній ділянці, за користування якою нарахована сума, дає змогу при наявності рішення про стягнення грошових коштів, стягнути вказану у позовній заяві по справі № 333/5157/26 суму. Запорізька міська рада фактично намагається забезпечити одну й ту саму грошову вимогу одночасно декількома заходами, у тому числі за рахунок майна осіб, які не є боржниками за заявленою грошовою вимогою.
У відзиві ОСОБА_3 від 15.09.2026, поданому її представником, адвокатом Лісовською О.С., висловлено незгоду із доводами апеляційної скарги з таких підстав. У заяві позивач посилався на необхідність забезпечити реальне виконання майбутнього грошового рішення у справі № 333/5157/26 та стверджував, що відчуження майна нібито позбавляє його можливості стягнути вказану суму. Саме на це звернув увагу суд першої інстанції, встановивши, що забезпечення позову, який перебуває у провадженні іншого суду та має інші предмет і підстави, не може бути самостійною метою забезпечення у справі № 333/7396/26. ОСОБА_3 не є боржником Запорізької міської ради у справі № 333/5157/26, не є адресатом вимоги міської ради про сплату грошових коштів за користування земельною ділянкою та не була учасником розгляду заяви про забезпечення позову 04.06.2026 у справі № 333/5157/26. Позов, який просить забезпечити Запорізька міська рада, не містить доказів спорідненості, афілійованості чи іншої пов`язаності ОСОБА_3 із ОСОБА_1 . Укладення між ними договору купівлі-продажу саме по собі не підтверджує існування спільної мети завдати шкоди позивачу. Перед нотаріальним посвідченням правочину були перевірені зареєстровані речові права та обтяження. На момент укладення договору № 2732 у відповідному державному реєстрі не було зареєстрованого арешту, який перешкоджав би посвідченню договору. Загальний доступ до ухвали від 04.06.2026 у ЄДРСР був забезпечений лише після укладення договору. Позивач не надав доказів того, що ОСОБА_3 до підписання договору фактично отримала текст цієї ухвали або іншим чином була достовірно обізнана про конкретний захід забезпечення. Тому твердження про те, що ОСОБА_3 свідомо допомагала «обійти» ухвалу від 04.06.2026, ґрунтується на припущенні, а не на доказах її суб`єктивної обізнаності та спільного умислу. В подальшому, після укладення договору купівлі-продажу та отримання майна в розпорядження, 07.07.2026 ОСОБА_3 звернулася до секретаря Запорізької міської ради із письмовою заявою, в якій просила надати дозвіл на поділ земельної ділянки кадастровий номер [номер приховано]:07:059:0070 по АДРЕСА_1 , затвердити нові межі та передати в оренду строком на 19 років новоутворену земельну ділянку для будівництва та обслуговування будівель торгівлі - для розташування будівлі для водіїв з міні-баром. На заяві міститься відмітка відповідного відділу Запорізької міської ради про її отримання 07.07.2026. До заяви, як зазначено в її тексті, додавалися належним чином завірені копії договору купівлі-продажу з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, технічного паспорта на нерухоме майно, документів, що посвідчують особу, а також погоджений план земельної ділянки. Такі дії об`єктивно узгоджуються з реальною метою придбання майна та наміром ОСОБА_3 оформити довгострокові земельні правовідносини з власником земельної ділянки - Запорізькою міською радою. Звернення про формування окремої земельної ділянки та її оренду на 19 років передбачає проходження землевпорядної процедури, виникнення самостійних прав та обов`язків землекористувача і сплату орендної плати. Така поведінка не відповідає версії про суто формальне або номінальне набуття об`єкта виключно для приховування майна ОСОБА_1 . Підписання ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (попередній власник майна ОСОБА_1 ) договору купівлі-продажу нерухомого майна жодним чином не перешкоджає забезпеченню в майбутньому виконанню судового рішення про стягнення грошових коштів з ОСОБА_1 . Вказаний аргумент позивача є таким, що не відповідає дійсності. Відомо, що в судовому процесі № 333/5157/26 було ухвалено два рішення з метою забезпечення виконання майбутнього рішення суду на користь позивача: ухвала про забезпечення позову від 04.06.2026 та ухвала про забезпечення позову від 07.07.2026. Арештованого вказаними ухвалами майна у кількості значно більшій за нерухоме майно, що знаходиться на земельній ділянці, за користування якою нарахована сума, дає змогу при наявності рішення про стягнення грошових коштів, стягнути вказану у позовній заяві у справі № 333/5157/26 суму. Запорізька міська рада фактично намагається забезпечити одну й ту саму грошову вимогу одночасно декількома заходами, у тому числі за рахунок майна осіб, які не є боржниками за заявленою грошовою вимогою. За таких обставин висновок суду першої інстанції про відсутність достатніх підстав для застосування арешту є обґрунтованим.
У судовому засіданні представник Запорізької міської ради Шикун В.О. підтримала апеляційну скаргу, просила її задовольнити.
У судовому засіданні представник ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , адвокат Лісовська О.С., заперечувала проти задоволення апеляційної скарги.
Належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання інші учасники справи до апеляційного суду не з`явились, причини неявки не повідомили.
Згідно з ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
За приписами п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно з ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:
1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (ч. 2 ст. 376 ЦПК України).
Згідно з ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Ухвала суду першої інстанції зазначеним вище вимогам не відповідає.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив із того, що забезпечення позову, який перебуває в провадженні іншого суду за іншими предметом та підставою позовних вимог, є безпідставним та необґрунтованим. Заява про забезпечення позову до ухвалення рішення у справі № 333/5157/26 є невмотивованою з урахуванням того, що ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 04.06.2026 у зазначеній справі забезпечено позов шляхом накладення арешту на зазначене майно.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду не погоджується.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийнято на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому його виконанні.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову (п. 3 ч. 1 ст. 151 ЦПК України).
Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення заяви про забезпечення позову. Крім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести відповідність (адекватність) засобу забезпечення позову.
У ч. 1 ст. 150 ЦПК України закріплено види забезпечення позову. Позов, зокрема, забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності та обґрунтованості запропонованого заявником способу забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним способом забезпечення позову та предметом позову, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 вказано, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він просить накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і мають застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17 дійшла висновку, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.
Під час вирішення питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.
Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності від конкретного випадку.
Під час вжиття заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.
Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 21.02.2024 в справі № 201/9686/23.
Із досліджених апеляційним судом виділених матеріалів встановлено наступне.
У провадженні Шевченківського районного суду м. Запоріжжя перебуває цивільна справа за позовом Запорізької міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання договорів недійсними.
У позові Запорізька міська рада просить:
- визнати недійсним змішаний цивільно-правовий договір з елементами договору про зміну правового режиму майна та договору дарування від 05.06.2026, укладений між подружжям ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Вовк І.І. та зареєстрований в реєстрі за № 2731, предметом якого є нерухоме майно, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 12738023101, а саме: будівля для відпочинку водіїв з міні-баром літ. Д, загальною площею 21 кв.м, кіоск літ. Ж, загальною площею 4 кв.м;
- визнати недійсним договір купівлі-продажу від 05.06.2026, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Вовк І.І. та зареєстрований в реєстрі за № 2732, предметом якого є нерухоме майно, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 12738023101, а саме: будівля для відпочинку водіїв з міні-баром літ. Д, загальною площею 21 кв.м, кіоск літ. Ж, загальною площею 4 кв.м;
- визнати недійсним договір купівлі-продажу від 05.06.2026, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Вовк І.І. та зареєстрований в реєстрі за № 2729, предметом якого є нерухоме майно, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 12738023101, а саме: ПТО № 5 літ. А, пенобетонні панелі, загальною площею 256,4 кв.м, адміністративна будівля літ. Б, цегла, загальною площею 17,2 кв.м, будівля дільниці рихтовки літ. Б', метал. каркас обклад. цеглою, загальною площею 36,6 кв.м, автомагазин літ. В, цегла, загальною площею 47,0 кв.м, гараж літ. Г, металеві, загальною площею 16,8 кв.м, замощення І, паркан 1, ємності для рідини № НОМЕР_1 , 3.
Узагальнено доводи позивача зводяться до фраудаторності вказаних правочинів, оскільки ОСОБА_1 , відчужуючи майно безоплатно та за заниженою вартістю, діяв недобросовісно, мав намір штучно зменшити обсяг майна, вивівши майно з-під потенційного звернення стягнення та унеможлививши виконання майбутнього судового рішення за позовом Запорізької міської ради до ОСОБА_1 про стягнення боргу у справі № 333/5157/26.
Відповідно до договору від 05.06.2026 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 домовились про зміну режиму спільної сумісної власності подружжя на режим спільної часткової власності на будівлю, яка є предметом цього договору, визначивши, що частки у праві власності на цю будівлю у кожного з них є рівними. За цим же договором ОСОБА_1 передав безоплатно ОСОБА_2 1/2 частку будівлі для відпочинку водіїв з міні-баром літ. Д, загальною площею 21 кв.м, кіоск літ. Ж, загальною площею 4 кв.м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Вартість дарунка сторони оцінили у 200000,00 грн.
Згідно з договором купівлі-продажу від 05.06.2026 ОСОБА_2 продала, а ОСОБА_3 купила будівлю для відпочинку водіїв з міні-баром літ. Д, загальною площею 21 кв.м, кіоск літ. Ж, загальною площею 4 кв.м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Вартість нерухомого майна в цілому становить 126000,00 грн.
Згідно з договором купівлі-продажу від 05.06.2026 ОСОБА_1 продав, а ОСОБА_4 купив належне продавцю нерухоме майно, що складається з літ. А, літ. Б, літ. Б', літ. В, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Вартість нерухомого майна в цілому становить 1897000,00 грн.
Також у виділених матеріалах міститься ухвала Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 04.06.2026 у справі № 333/5157/26 (провадження № 2/333/4414/26), якою задоволено заяву Запорізької міської ради про забезпечення позову та накладено арешт на:
- будівлю для відпочинку водіїв з міні-баром літ. Д, загальною площею 21 кв.м, кіоск літ. Ж, загальною площею 4 кв.м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ;
- ПТО № 5 літ. А, пенобетонні панелі, загальною площею 256,4 кв.м, адміністративна будівля літ. Б, цегла, загальною площею 17,2 кв.м, будівля дільниці рихтовки літ. Б', метал. каркас обклад. цеглою, загальною площею 36,6 кв.м, автомагазин літ. В, цегла, загальною площею 47,0 кв.м, гараж літ. Г, металеві, загальною площею 16,8 кв.м, замощення І, паркан 1, ємності для рідини № 2, 3, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
При цьому у вказаній ухвалі міститься вказівка про її негайне виконання з дня постановлення.
Договори, за якими спірне нерухоме майно змінило власника, були укладені на наступний день після накладення на це нерухоме майно арешту ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 04.06.2026 у справі № 333/5157/26.
Забезпеченням позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18).
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що заявник має намір забезпечити позов саме у справі № 333/5157/26. Вочевидь такий висновок ґрунтується на помилковій оцінці доводів, які наведені у заяві про забезпечення позову.
У заяві про забезпечення позову Запорізька міська рада послідовно наводить обставини, які, на її думку, вказують на фраудаторність спірних правочинів. При цьому сам факт вчинення правочинів, які мають ознаки фраудаторності, Запорізька міська рада зазначає в якості підстави для забезпечення позову.
Передумовою забезпечення позову є обрання належного, відповідного предмету спору заходу забезпечення позову, що гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову заявленим позивачем вимогам, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (заявника).
Аналогічні висновки наводяться у постановах Верховного Суду від 21.12.2021 у справі № 910/10598/21, від 28.08.2023 у справі № 906/304/23 тощо.
Заходи забезпечення позову повинні узгоджуватися з предметом та підставами позову, а особа, яка заявляє про необхідність вжиття заходів забезпечення позову судом, зобов`язана довести зв`язок між неприйняттям таких заходів і ускладненням чи унеможливленням ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Наведене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 17.12.2021 у справі № 927/481/21.
Підставою позову в цій справі визначено укладення відповідачами правочинів з метою ухилення від виконання ОСОБА_1 зобов`язань перед Запорізькою міською радою.
Предметом позову, з яким скаржник звернувся до суду, є визнання договорів недійсними.
Отже, скаржник фактично стверджує про фраудаторний характер правочинів та необхідність повернення майна боржнику ОСОБА_1 , що може забезпечити звернення стягнення на нього.
У постанові від 07.09.2022 у справі № 910/16579/20 Велика Палата Верховного Суду звернула увагу, що порушення загальних засад цивільного законодавства (засад справедливості, добросовісності та розумності), визначених імперативно п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України, які мають наслідком вихід учасниками правочину за межі здійснення цивільних прав, наданих договором чи актами цивільного законодавства, з наміром завдати шкоди іншій особі (ч. 3 ст. 13 ЦК України), може бути самостійною підставою недійсності правочину.
Фраудаторні правочини у цивілістичній доктрині - це правочини, які вчиняються сторонами з порушенням принципів доброчесності та з метою приховування боржником своїх активів від звернення на них стягнення окремими кредиторами за зобов`язаннями боржника, завдаючи тим самим шкоди цьому кредитору.
У ЦК України немає окремого визначення фраудаторних правочинів, їх ідентифікація досягається через застосування принципів (загальних засад) цивільного законодавства та меж здійснення цивільних прав. Спільною ознакою таких правочинів є вчинення сторонами дій з виведення майна боржника на третіх осіб з метою унеможливлення виконання боржником своїх зобов`язань перед кредиторами та з порушенням принципу добросовісності поведінки сторони у цивільних правовідносинах.
Добросовісність є однією з основоположних засад цивільного законодавства та імперативним принципом щодо дій усіх учасників цивільних правовідносин. Добросовісність - це відповідність дій учасників цивільних правовідносин певному стандарту поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю, повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, що відповідатиме зазначеним критеріям та уявленням про честь і совість.
Частиною третьою статті 13 ЦК України визначено, що не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Зловживання правом - це особливий тип правопорушення, яке вчиняється правомочною особою при здійсненні нею належного їй права, пов`язаний з використанням недозволених конкретних форм у межах дозволеного їй законом загального типу поведінки.
Необхідно розмежовувати конкурсне оспорювання та позаконкурсне оспорювання фраудаторних правочинів. Недійсність фраудаторного правочину в позаконкурсному оспорюванні має гарантувати інтереси кредитора (кредиторів) «через можливість доступу до майна боржника», навіть і того, що знаходиться в інших осіб.
Метою позаконкурсного оспорювання є повернення майна боржнику задля звернення на нього стягнення, тобто, щоб кредитор опинився в тому становищі, яке він мав до вчинення фраудаторного правочину.
Договір є універсальним регулятором між учасниками цивільних відносин, що покликаний забезпечити регулювання цивільних відносин та має бути направлений на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Приватноправовий інструментарій (зокрема, вчинення фраудаторного договору) не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення чи унеможливлення сплати боргу (коштів, збитків, шкоди) або виконання судового рішення про стягнення боргу (коштів, збитків, шкоди), що набрало законної сили, чи виконавчого напису.
Вказані висновки викладені у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 05.04.2023 у справі № 523/17429/20.
Правочин, вчинений боржником у період виникнення у нього зобов`язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, або зменшуються його активи, має ставитися під сумнів в частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину як такий, що вчинений боржником на шкоду кредитору (подібний висновок наведений у постанові Верховного Суду від 08.06.2022 у справі № 2-591/11).
При цьому необхідно зважати, що договором, який вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторним договором), може бути як оплатний, так і безоплатний договір.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд зобов`язаний здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів, дослідити подані на обґрунтування заяви докази та встановити наявність зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 30.10.2023 у справі № 922/1583/23, від 28.07.2021 у справі № 914/2072/20.
Апеляційний суд вважає, що обраний скаржником захід забезпечення позову є належним, відповідає предмету спору та узгоджується зі способом захисту порушеного права. Накладення арешту покликане зберегти нерухоме майно, яке, за твердженням скаржника, відчужене на підставі фраудаторного правочину, у власності ОСОБА_4 та ОСОБА_3 до закінчення розгляду справи.
Разом із тим під час вирішення питання про забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки це є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті. Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21.03.2024 у справі № 910/15328/23, від 17.12.2018 у справі № 914/970/18, від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20.
Крім того, необхідно зважати, що арешт має тимчасовий характер та може бути скасований в порядку, визначеному статтею 158 ЦПК України. За клопотанням учасника справи суд також може допустити заміну одного заходу забезпечення позову іншим (ч. 1-3 ст. 156 ЦПК України). Зазначене є додатковою гарантією прав особи, яка за умови виникнення певних обставин та/або припинення дії обставин, що існували на момент забезпечення позову, вправі звернутися до суду та ініціювати питання про скасування чи заміну відповідного заходу забезпечення позову.
Оцінюючи заяву про забезпечення позову, апеляційний суд виходить із того, що спір, який виник між сторонами, є реальним. Запропонований позивачем захід забезпечення позову є розумним, обґрунтованим та адекватним вимогам заявника.
Накладення арешту обмежує правомочність власників розпоряджатися спірними об`єктами, тому потребує обґрунтування необхідності та співмірності такого втручання. Саме по собі повідомлення відповідачів про відсутність наміру відчужувати майно не усуває необхідності оцінити наведені заявником ризики, однак і не є доказом їх існування.
Звернення відповідачів щодо оформлення оренди земельної ділянки можуть підтверджувати намір користуватися придбаними об`єктами, але самі собою не встановлюють і не виключають ризику їх подальшого відчуження.
Предметом спірних правочинів якраз і є майно, на яке Запорізька міська рада просить накласти арешт, що свідчить про співмірність запропонованого заходу забезпечення позову.
У судовому засіданні представник відповідачів вказала, що факт продажу спірного нерухомого майна на наступний день після накладення на нього арешту є збігом. ОСОБА_4 та ОСОБА_3 є добросовісними покупцями. Водночас представник відповідачів не змогла пояснити, яким чином факт накладення арешту на спірне нерухоме майно порушить права та охоронювані законом інтереси ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , якщо вони не збираються найближчим часом здійснювати його відчуження.
Апеляційний суд констатує, що накладення арешту забезпечить фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову. У цьому контексті необхідно також враховувати, що встановлення фраудаторності договору є достатньою та самостійною підставою застосування наслідків його недійсності. Відновленням становища, яке існувало до порушення (п. 4 ч. 2 ст. 16 ЦК України), є повернення відповідного майна боржнику (постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 18.05.2022 у справі № 643/15604/17, від 04.10.2024 у справі № 932/18757/19).
Оцінивши наведені обставини в сукупності, апеляційний суд дійшов висновку, що подальше відчуження спірного майна може істотно ускладнити ефективний захист інтересу позивача у цій справі, оскільки спричинить зміну власників об`єктів і може зумовити необхідність пред`явлення додаткових вимог до нових набувачів. Збереження спірного майна у власності нинішніх набувачів на час розгляду справи спрямоване на запобігання таким наслідкам і не означає вирішення питання про дійсність оспорюваних правочинів. Жодний інший захід забезпечення позову, у тому числі й накладення арешту на грошові кошти ОСОБА_1 , з урахуванням предмета позову, не здатен забезпечити виконання рішення суду, якщо воно буде ухвалено на користь позивача.
З урахуванням наведеного, доводи апеляційної скарги щодо порушення місцевим судом норм процесуального права є обґрунтованими, тож оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, а заява Запорізької міської ради підлягає задоволенню у повному обсязі.
Керуючись ст. 149, 150, 153, 157, 367, 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України,-
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Запорізької міської ради на ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 30.07.2026 про відмову у забезпеченні позову Запорізької міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання договорівнедійсними- задовольнити.
Ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 30.07.2026 про відмову у забезпеченні позову Запорізької міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання договорів недійсними скасувати.
Ухвалити нове судове рішення, яким заяву Запорізької міської ради (код у ЄДРПОУ 04053915, 69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 206) про забезпечення позову задовольнити.
Накласти арешт на нерухоме майно - будівлю для відпочинку водіїв з міні-баром літ. Д, загальною площею 21 кв.м, кіоск літ. Ж, загальною площею 4 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 12738023101, яке належить ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_5 ).
Накласти арешт на нерухоме майно - ПТО № 5 літ. А, пенобетонні панелі, загальною площею 256,4 кв.м, адміністративна будівля літ. Б, цегла, загальною площею 17,2 кв.м, будівля дільниці рихтовки літ. Б', метал. каркас обклад. цеглою, загальною площею 36,6 кв.м, автомагазин літ. В, цегла, загальною площею 47,0 кв.м, гараж літ. Г, металеві, загальною площею 16,8 кв.м, замощення І, паркан 1, ємності для рідини № 2, 3, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 12710423101, яке належить ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5 ).
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.
Повне судове рішення складено 02.10.2026.
Головуючий Д.І. Сакоян
Судді Д.С. Бредун
Л.Г. Салтан