Справа № 448/951/23 Головуючий у 1 інстанції: Кічак Ю.В.
Провадження № 22-ц/811/616/26 Доповідач в 2 інстанції: Савуляк Р.В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 жовтня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:
Головуючого судді: Савуляка Р.В.
суддів: Крайник Н.П., Шандри М.М.
секретаря: Іванової О.О.
з участю: представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3 та її представника - ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Мостиського районного суду Львівської області від 09 січня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, заподіяної дорожньо-транспортною пригодою, -
ВСТАНОВИЛА:
У червні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, заподіяної дорожньо-транспортною пригодою.
Позов мотивував тим, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди, що відбулася 02 жовтня 2022 року о 08 год. 20 хв. на автодорозі «Львів-Шегині» з вини ОСОБА_3 його автомобіль марки «Mercedes Sprinter», реєстраційний номер НОМЕР_1 , отримав механічні пошкодження, чим йому завдано матеріальних збитків.
Приватне акціонерне товариство «Акціонерна страхова компанія «Скарбниця» як страховик цивільно-правової відповідальності відповідачки в межах полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності здійснила страхову виплату в розмірі 160 000 грн.
Страхової виплати недостатньо для відшкодування шкоди в повному обсязі, оскільки відповідно до висновку експерта від 27 грудня 2022 року № 165/22 вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «Mercedes Sprinter», реєстраційний номер НОМЕР_1 , 713 430 грн з врахуванням придатних для вторинного використання запчастин/складових.
У відповідачки виник обов`язок з відшкодування різниці між страховою виплатою та вартістю відновлювального ремонту у розмірі 517 460.59 грн.
Крім того, внаслідок пошкодження автомобіля в результаті протиправних дій ОСОБА_3 він був позбавлений можливості користуватися належним йому транспортним засобом, який він використовував для отримання доходу та матеріального забезпечення сім`ї, а також для здійснення побутових перевезень, у нього почалися постійні нервові зриви та хвилювання щодо відшкодування шкоди, яку відповідачка відмовилася відшкодовувати, почали виникати суперечки в сім`ї, погіршився сон, що негативно вплинуло на стан його здоров`я, чим йому заподіяно моральну шкоду, яку він оцінює в розмірі 110 000 грн.
З наведених підстав просив:
-стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 517460.59 грн;
-стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 110 000 грн.
Рішенням Мостиського районного суду Львівської області від 09 січня 2026 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, заподіяної дорожньо-транспортною пригодою - задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 358 187.87 грн в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 10 000 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 - 4002.80 грн сплаченого судового збору, 3 579.48 грн витрат, пов`язаних із проведенням експертизи та 52 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Рішення Мостиського районного суду Львівської області від 09 січня 2026 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог оскаржив представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 .
В апеляційній скарзі покликається на те, що до позовної заяви долучено висновок експерта за результатами транспортно-товарознавчої експертизи, проведеної на замовлення ОСОБА_1 , а в подальшому під час розгляду справи долучено виправлений висновок експерта, щодо якого відсутні сумніви в його правильності та повноті, тому за наявності належного висновку експерта відсутні підстави для проведення повторної експертизи.
Повертаючись до стадії підготовчого засідання, суд першої інстанції на надав жодної оцінки тому, що строк звернення з клопотанням про призначення експертизи пропущено без поважних причин, а відповідач не звертався з клопотанням про його поновлення.
Безпідставне повернення до підготовчого засідання призвело до надання переваги одній стороні над іншою у змагальності судового процесу та затягування розгляду справи.
Аналіз висновку експерта № 542-Е від 18 червня 2025 року та пояснення експерта в судовому засіданні свідчать про те,що експертом проведено не повторну судову експертизу, а первинну, порушивши вимоги ухвали суду.
Висновок експерта № 542-Е від 18 червня 2025 року є неналежним та недопустимим доказом, оскільки не відповідає методиці проведення експертизи, містить похибки та помилки, які були роз`яснені експертом в судовому засіданні, у зв`язку з чим виникають сумніви в обґрунтованості даного висновку.
Крім того, висновок експерта містить вихідні дані, що не відповідають обставинам справи, які виплинули на зміну вартості запчастин, що призвело до помилкового визначення вартості відновлювального ремонту автомобіля.
Звертає увагу, що при проведенні експертизи, призначеної судом, експерт виходив виключно з вихідних даних, що містяться в матеріалах справи та не проводив огляд автомобіля.
Судом першої інстанції належним чином не оцінено та не взято до уваги строк моральних страждань, які тривають з жовтня 2022 року, характер понесених немайнових втрат та неможливість їх відновлення, внаслідок чого помилково визначено розмір компенсації моральної шкоди, який є занадто мізерним та не відповідає завданій шкоді.
Просить рішення Мостиського районного суду Львівської області від 09 січня 2026 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким позов задовольнити повністю.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на підтримання доводів його апеляційної скарги, ОСОБА_3 та її представника - ОСОБА_4 на їх заперечення, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
За змістом ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно з п 3 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Відповідно до ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (відшкодуванням).
Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України регулюються Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №1961-IV від 01 липня 2004 року, що був чинним на момент виникнення спірних правовідносин.
Відповідно до статті 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників.
Статтею 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV від 01 липня 2004 року передбачено, що страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.
Згідно з п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV від 01 липня 2004 року у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.
Статтею 28 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV від 01 липня 2004 року передбачено, що шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті дорожньо-транспортної пригоди; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди.
Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV від 01 липня 2004 року у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди (п. 30.1 ст. 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №1961-IV від 01 липня 2004 року).
Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди (п. 30.2 ст. 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV від 01 липня 2004 року).
Судом встановлено, що 02 жовтня 2022 року о 08 год. 20 хв. на 51км+300м автодороги «Львів-Шегині» ОСОБА_3 , керуючи автомобілем марки «Nissan Rogue», реєстраційний номер НОМЕР_2 , не була уважна, не стежила за дорожньою обстановкою, виїжджаючи з другорядної дороги на автодорогу сполученням «Львів-Шегині», здійснила зіткнення із транспортним засобом марки «Mercedes Sprinter», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , який рухався по вказаній автодорозі, порушивши вимоги п.2.3 «б» Правил дорожнього руху України внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження, чим завдано матеріальні збитки.
Постановою Мостиського районного суду Львівської області від 01 грудня 2022 року у справі №448/1343/22 ОСОБА_3 визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, та призначено їй адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень.
Згідно ч 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 підтверджується, що ОСОБА_1 є власником автомобіля марки Mercedes Sprinter», реєстраційний номер НОМЕР_1 .
З матеріалів справи вбачається, що цивільно-правова відповідальність водія автомобіля марки «Nissan Rogue», реєстраційний номер НОМЕР_2 , на час дорожньо-транспортної пригоди застрахована Приватним акціонерним товариством «АСК «Скарбниця» на підставі полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності №АР/2956160 від 02 серпня 2022 року.
Полісом № АР/2956160 від 02 серпня 2022 року передбачено страхову суму на одного потерпілого за шкоду, заподіяну майну, в розмірі 160 000 грн.
13 грудня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Приватного акціонерного товариства «АСК «Скарбниця» із заявою про страхове відшкодування.
Відповідно до страхового акту № 273/цв/22 розмір страхового відшкодування становить 160 000 грн.
Платіжною інструкцією від 10 березня 2023 року № 25 підтверджується, що Приватне акціонерне товариство «АСК «Скарбниця» виплатило ОСОБА_1 страхове відшкодування в розмірі 160 000 грн (т. 1 а.с. 106).
Отже, страхове відшкодування виплачено в межах ліміту відповідальності страховика.
Згідно з розрахунком страхового відшкодування, що є додатком № 1 до страхового акту № 273/цв/22, розмір завданого збитку для виплати страхового відшкодування Приватне акціонерне товариство «АСК «Скарбниця» визначило на підставі звіту щодо визначення вартості матеріального збитку № 121001, складеного 16 жовтня 2022 року ФОП ОСОБА_5 .
Відповідно до звіту № 121001 від 16 жовтня 2022 року ринкова вартість автомобіля марки «Mercedes Sprinter», реєстраційний номер НОМЕР_1 , становить 614305.67 грн, вартість відновлювального ремонту КТЗ - 1 698 653,51 грн, вартість відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу становить 632 246.55 грн (т. 1 а.с. 107-148).
03 жовтня 2022 року між ОСОБА_1 та судовим експертом Мазуром М.С. укладено договір № 165/22 на виконання експертизи з наданням висновку за його результатами, яку замовник оплачує в розмірі 6100 грн.
Згідно з висновком експерта № 165/22, складеним 27 грудня 2022 року судовим експертом Мазуром М,С. за результатами проведення транспортно-товарознавчої експертизи на замовлення ОСОБА_1 , вартість КТЗ «Mercedes Sprinter», реєстраційний номер НОМЕР_1 , без урахування отриманих пошкоджень у ДТП, яке відбулося 02 жовтня 2022 року, станом на момент ДТП приймається 713430.00 грн; вартість матеріального збитку, заподіяного власнику КТЗ «Mercedes Sprinter», реєстраційний номер НОМЕР_1 , після ДТП, яке відбулося 02 жовтня 2022 року, станом на момент ДТП приймається рівною вартості автомобіля, тобто 713430.00 грн; вартість придатних для вторинного використання запчастин/складових КТЗ «Mercedes Sprinter», реєстраційний номер НОМЕР_1 , станом на момент ДТП ймовірно будуть становити 35969.41 грн (т. 1 а.с. 16-36).
При цьому, у наданих судовим експертом Мазуром М.С. письмових поясненнях він зазначив, що в дослідницькій частині, визначаючи ринкову вартість КТЗ застосовано не коректно вирахуваний коефіцієнт «Дз» (відсоток додаткового збільшення (зменшення) ринкової вартості КТЗ, що залежить від умов його догляду, зберігання, використання, тощо, а крім того, допущено арифметичну помилку (т. 1 а.с. 249-250).
У зв`язку з наявністю у висновку експерта № 165/22 від 27 грудня 2022 року технічних помилок та недоліків судовим експертом Мазуром М.С. надано додатковий висновок експерта від 21 травня 2024 року № 165/2.
Згідно з додатковим висновком експерта № 165/22 від 21 травня 2024 року вартість КТЗ «Mercedes Sprinter», реєстраційний номер НОМЕР_1 , без урахування отриманих пошкоджень у ДТП, яке відбулося 02 жовтня 2022 року, станом на момент ДТП приймається 706430.00 грн; вартість матеріального збитку, заподіяного власнику КТЗ «Mercedes Sprinter», реєстраційний номер НОМЕР_1 , після ДТП, яке відбулося 02 жовтня 2022 року, станом на момент ДТП приймається рівною вартості автомобіля, тобто 706400.00 грн; вартість придатних для вторинного використання запчастин/складових КТЗ «Mercedes Sprinter», реєстраційний номер НОМЕР_1 , станом на момент ДТП ймовірно будуть становити 35969.41 грн.
Заперечуючи щодо заявленого розміру шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, вважаючи, що наданий позивачем висновок експерта № 165/22 від 27 грудня 2022 року та додатковий висновок № 165/22 від 21 травня 2024 року викликають сумніви щодо їх правильності, представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 заявила в суді першої інстанції клопотання про призначення повторної товарно-транспортної експертизи.
Ухвалою Мостиського районного суду Львівської області від 09 грудня 2024 року призначено у справі повторну судову транспортно-товарознавчу експертизу за клопотанням ОСОБА_3 .
Згідно з висновком судової транспортно-товарознавчої експертизи від 18 червня 2025 року № 542-Е, складеним судовим експертом Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз Байденовим О.М., ринкова вартість автомобіля марки «Mercedes Sprinter», реєстраційний номер НОМЕР_1 , до моменту пошкодження внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що відбулася 02 жовтня 2022 року, становить 570886.92 грн.; вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки «Mercedes Sprinter», реєстраційний номер НОМЕР_1 , внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що відбулася 02 жовтня 2022 року становить 570886,92; вартість автомобіля марки «Mercedes Sprinter», реєстраційний номер НОМЕР_1 , після дорожньо-транспортної пригоди, що відбулася 02 жовтня 2022 року, в цінах на дату дорожньо-транспортної пригоди, становила 85000 грн.
В подальшому, судовий експерт Байденов О.М. надав пояснення, зі змісту яких вбачається, що у зв`язку з відсутністю в матеріалах справи додатку № 5 до висновку експерта № 165/22 від 27 грудня 2022 року на час проведення ним експертизи, у наданому ним висновку не враховано підвищення ринкової вартості 5 %, що впливає на ринкову вартість автомобіля, уточнивши, що за таких умов ринкова вартість автомобіля марки «Mercedes Sprinter», реєстраційний номер НОМЕР_1 , в цінах на дату дорожньо-транспортної пригоди становить 603187.87 грн, що відповідає вартості матеріального збитку, а вартість транспортного засобу після дорожньо-транспортної пригоди - 85000 грн (т. 2 а.с. 167).
Оскільки висновок експерта від 18 червня 2025 року № 542-Е за результатами проведення повторної транспортно-товарознавчої експертизи надає відповіді на поставлені судом питання в ухвалі про призначення експертизи, які є суттєвими для вирішення цього спору, в той час як наданий позивачем висновок експерта № 165/22 від 27 грудня 2022 року викликає сумніви в його обґрунтованості через допущені експертом технічні помилки та недоліки через некоректне визначення коефіцієнта додаткового збільшення (зменшення) ринкової вартості КТЗ, що істотно впливає на визначення розміру завданої шкоди, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що для визначення розміру завданої шкоди позивачу необхідно враховувати саме висновок експерта від 18 червня 2025 року №542-Е, який належним чином підтверджує розмір заподіяних ОСОБА_1 збитків внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що відбулася 02 жовтня 2022 року.
З огляду на встановлений висновком експерта розмір завданих збитків, проведення відновлювального ремонту пошкодженого в результаті дорожньо-транспортної пригоди автомобіля позивача є економічно необґрунтованим, відтак автомобіль вважається знищеним.
Таким чином, позивачу завдано шкоду внаслідок знищення належного йому транспортного засобу, що становить різницю між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди.
Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц.
Встановивши, що розмір завданої шкоди перевищує суму виплаченого у розмірі ліміту відповідальності за шкоду, заподіяну майну потерпілого, страхового відшкодування, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що різниця між фактичним розміром завданої шкоди, що становить різницю між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, і сумою страхового відшкодування підлягає стягненню з відповідача як особи, з вини якої сталась дорожньо-транспортна пригода.
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з обґрунтованим висновком суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 майнову шкоду в розмірі 358 187.87 грн (603187.87 грн - 85000 грн - 160 000 грн = 358187.87 грн).
Доводи апеляційної скарги щодо відсутності підстав для проведення повторної експертизи за наявності наданого позивачем висновку експерта № 165/22 від 27 грудня 2022 року та додаткового висновку експерта № 165/22 від 21 травня 2024 року, є необґрунтованими, оскільки експертом допущено ряд технічних помилок та недоліків, визнаних самим експертом, що впливають на розмір збитків, а відтак і на достовірність висновку та викликають сумніви у його правильності.
Процесуальним законом передбачено дві підстави для призначення судом повторної експертизи, а саме: у випадку, якщо висновок експерта суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності.
Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 06 січня 2025 року у справі № 569/8833/20.
Оскільки на момент призначення повторної експертизи до матеріалів справи долучено висновок № 165/22 від 27 грудня 2022 року, який досліджувався судом, однак викликав у суду сумніви у його правильності, пов`язані з його недостатньою обґрунтованістю, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції обґрунтовано призначено у справі повторну судову транспортно-товарознавчу експертизу, за результатами якої надано висновок експерта від 18 червня 2025 року № 542-Е, який покладено в основу оскаржуваного рішення суду.
Покликання апелянта на неналежність та недопустимість висновку експерта № 542-Е від 18 червня 2025 року як доказу у справі у зв`язку з невідповідністю методиці проведення експертизи, не знаходять свого підтвердження матеріалами справи.
Звертаючись з позовними вимогами, ОСОБА_1 , крім вимоги про відшкодування матеріальної шкоди, просив стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду в розмірі 110 000 грн.
Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням майна, у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.
Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).
Спричинення моральної шкоди є оціночним поняттям, критерії якого побудовані на загально прийнятих уявленнях про негативні події, їх ступінь та наслідки, вплив на дисбаланс у звичний спосіб життя, необхідність докладання зусиль для його відновлення та супутні цьому переживання, а також з урахуванням вини заподіювача шкоди.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі №477/874/19 зазначено, що абзац другий частини третьої статті 23 ЦК України, у якому вжитий термін «інші обставини, які мають істотне значення» саме тому і не визначає повний перелік цих обставин, оскільки вони можуть різнитися залежно від ситуації кожного потерпілого, особливості якої він доводить суду. Обсяг немайнових втрат потерпілого є відкритим, і в кожному конкретному випадку може бути доповнений обставиною, яка впливає на формування розміру грошового відшкодування цих втрат. Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати.
Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд має керуватися принципами рівності, поміркованості, розумності, справедливості. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення. Розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.
Аналогічні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року у справі № 639/2981/19.
Обґрунтовуючи моральну шкоду, позивач зазначає, що така завдана протиправною поведінкою щодо нього внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, та полягала у пошкодженні його майна, яким він не може користуватися, що порушило його звичний розпорядок життя та спричинило сильні душевні страждання, яких він зазнав в результаті дорожньо-транспортної пригоди.
У будь-якому випадку дорожньо-транспортна пригода та пошкодження майна призводить до незапланованих майнових втрат та незручностей, стресу та душевних хвилювань, впливає на звичайний уклад життя та потребує додаткових зусиль для відновлення попереднього стану.
При цьому обсяг немайнових втрат потерпілого є відкритим, і в кожному конкретному випадку може бути доповнений обставиною, яка впливає на формування розміру грошового відшкодування цих втрат. Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати.
Подібний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі № 477/874/19.
При цьому судом не враховано, що моральна шкода була обґрунтована не тільки фактом пошкодження майна, а також тим, що пошкоджений автомобіль, відновлювальний ремонт якого є недоцільним, використовувався позивачем і для здійснення перевезень та отримання доходів, що впливає на матеріальний стан його сім`ї, а неможливість отримати відшкодування завданих збитків протягом тривалого часу позбавляє позивача можливості заробітку, що призводить до стану постійного стресу та розчарування, порушення звичних комфортних умов проживання позивача, та спричиняє йому не лише моральні страждання, але і змушує звертатись до суду за захистом своїх порушених прав, що потребує в тому числі і матеріальних витрат, а також витрат часу і емоційних затрат.
Визначений судом першої інстанції розмір відшкодування моральної шкоди в сумі 10000 грн., з урахуванням конкретних обставин справи, є непропорційним до обсягу моральних страждань позивача і недостатнім для сатисфакції.
Враховуючи обставини справи, глибину страждань позивача, завданих йому пошкодженням транспортного засобу в результаті дорожньо-транспортної пригоди, що сталася з вини відповідачки, неможливість протягом тривалого часу отримати відшкодування завданої йому шкоди знищенням автомобіля який був джерелом отримання доходу сім`ї, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках і наслідків, що настали, колегія суддів дійшла висновку про те, що з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню моральна шкода в розмірі 80000 грн., що відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості.
Частина 13 ст. 141 ЦПК України передбачає, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
У зв`язку з тим, що колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 на 69.84 %, та апеляційної скарги на 27%, то на підставі ч. 13 ст. 141 ЦПК України розподіл судових витрат слід змінити та стягнути з ОСОБА_3 , на користь ОСОБА_1 4389.17 грн судового збору за подання позову та 1050.10 грн судового збору за подання апеляційної скарги.
Крім того, звертаючись з апеляційною скаргою, ОСОБА_1 заявляв про стягнення понесених витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 30000 грн.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частиною 8 ст. 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Судом встановлено, що на підставі договору про надання правничої допомоги від 12 лютого 2026 року, укладеного між ОСОБА_1 та адвокатом Скибою В.М., позивач отримував послуги з професійної правничої допомоги в суді апеляційної інстанції.
Актом приймання-передачі наданих послуг №02/08-д до договору про надання правничої допомоги, складеним 16 лютого 2026 року, підтверджується, що виконавець надав, а замовник прийняв юридичні послуги щодо опрацювання, підготовлення та передачі до апеляційного суду апеляційної скарги, загальна вартість яких становить 26000 грн, з розрахунку 2000 грн за одну годину правничої допомоги.
Крім того, у вищезазначеному акті приймання-передачі наданих послуг зазначено їх перелік та розрахунок часу, витраченого на їх надання.
Зокрема, зазначено, що у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 надано наступні послуги з професійної правничої допомоги: попереднє оцінювання матеріалів, а саме, рішення суду (3 год.); опрацювання законодавчої бази, що регулюють спірні правовідносини, формування правої позиції (2 год.); підготовка процесуальних документів (8 год.).
Матеріалами справи підтверджується, що за час розгляду справи в суді апеляційної інстанції адвокатом Скибою В.М, підготовлено лише один процесуальний документ, а саме, апеляційну скаргу.
В той же час, колегія суддів звертає увагу, що попереднє опрацювання матеріалів та законодавчої бази з формуванням правової позиції є складовими елементами підготовки апеляційної скарги, а не окремими послугами з правничої допомоги, а тому такі не підлягають окремій оплаті.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).
При вирішенні питання розподілу судових витрат суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на правничу допомогу або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені нормами процесуального законодавства, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Подібний правовий висновок викладено у додатковій постанові Верховного Суду від 19 січня 2023 року у справі № 345/136/18.
Враховуючи те, що позовні вимоги задоволено частково, складність справи, співмірність складності справи та обсягу виконаної адвокатом роботи, беручи до уваги критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерії розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, колегія суддів вважає ,що з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 8000 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 2 ч.1 ст. 374, ст.ст. 376, 381, 382, 384, 389 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Рішення Мостиського районного суду Львівської області від 09 січня 2026 року в частині визначення розміру моральної шкоди, що підлягає стягненню з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 та в частині стягнення судового збору - змінити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 80 000 (вісімдесят тисяч) гривень.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 4389 (чотири тисячі триста вісімдесят дев`ять) гривень 17 копійок судового збору за подання позову.
В решті рішення суду - залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 1050 (одна тисяча п`ятдесят) гривень 10 копійок судового збору за подання апеляційної скарги та 8 000 (вісім тисяч) гривень витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повний текст постанови складено 01 жовтня 2026 року.
Головуючий: Савуляк Р.В.
Судді: Крайник Н.П.
Шандра М.М.