Справа № 463/7795/23 Головуючий у 1 інстанції: Жовнір Г.Б.
Провадження № 22-ц/811/2386/25 Доповідач в 2-й інстанції: Шандра М. М.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 жовтня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого судді: Шандри М.М.
суддів: Крайник Н.П., Левика Я.А.
секретаря: Чижа Л.М.
за участю: представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 03 червня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про застосування наслідків недійсності правочину та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання договору купівлі-продажу безоплатним та відшкодування збитків,
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , в якому просив застосувати наслідки недійсності правочину - договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 10.05.2017, укладеного між ним та ОСОБА_4 , посвідченого державним нотаріусом Четвертої Львівської державної нотаріальної контори Ярошенко Ж.С. і зареєстрованого в реєстрі за №2-491, шляхом стягнення з відповідача коштів в сумі 2 348 940,00 грн.
Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовував тим, що 10.05.2017 між ним та ОСОБА_4 укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 . Постановою Львівського апеляційного суду від 14.07.2022 у справі №463/964/18, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 18.10.2022, визнано недійсним вказаний договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 . ОСОБА_3 02.06.2023 отримала Свідоцтво про право на спадщину на дану квартиру як спадкоємець правонаступника. Таким чином відповідач ОСОБА_3 не лише успадкувала спадкове майно - квартиру після смерті ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , а й обов`язки, які виникли після визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним. Отже, ОСОБА_3 зобов`язана відповідно до вимог передбачених ст.216 ЦК України, повернути позивачу, як покупцю, вартість успадкованої квартири, яку позивач визначає, виходячи із актуальної вартості квартири на момент звернення із позовом, що становить 2 348 940,00 грн.
ОСОБА_3 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , в якому просила визнати договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 10.05.2017, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , посвідчений державним нотаріусом Четвертої Львівської державної нотаріальної контори Ярошенко Ж.С., - безоплатним внаслідок вчинення цього правочину під впливом обману з боку ОСОБА_1 ; зобов`язати відповідача за зустрічним позовом відшкодувати ОСОБА_3 усі понесені збитки у подвійному розмірі, стягнувши грошові кошти в загальній сумі 3 063 380,80 грн, а також моральну шкоду за вчинення правочину від 10.05.2017 під впливом обману з боку ОСОБА_1 в розмірі 10 000,00 грн.
Зустрічний позов обґрунтований тим, що фактично ОСОБА_1 не було сплачено жодних коштів ОСОБА_4 при укладені договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 . Вважає, що має право вимагати від ОСОБА_1 відшкодувати усі понесені нею збитки, починаючи з дня смерті спадкодавця ОСОБА_4 і по дату припинення права власності ОСОБА_1 на спірну квартиру. Тобто з 17.09.2017 по 12.01.2023, оскільки весь цей період часу вона була позбавлена можливості здати спірну квартиру в довгострокову оренду. Таким чином враховуючи середню ціну оренди спірної квартири яка складає 24 000,00 грн на місяць, сума збитків становить 1 531 690,40 грн і враховуючи положення ч. ст.230 ЦК України просила стягнути з ОСОБА_1 3 063 380,80 грн.
Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 03.06.2025 первісний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про застосування наслідків недійсності правочину - задоволено частково.
Стягнуто із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 498 033,00 грн.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 2845,36 грн сплаченого судового збору.
В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання договору купівлі продажу безоплатним та відшкодування збитків відмовлено.
Рішення суду в частині задоволення первісного позову оскаржила ОСОБА_3 , подавши апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Зазначає, що фактично ОСОБА_1 не було сплачено жодних коштів ОСОБА_6 при укладенні договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 . Вважає, що у матеріалах справи є достатньо доказів на підтвердження того, що договір купівлі-продажу квартири був безоплатним. ОСОБА_1 , користуючись немічним та хворобливим станом 85-ти річної ОСОБА_4 , ошукав її, пообіцявши гідний та пожиттєвий догляд.
Просить скасувати рішення суду та прийняти нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про застосування наслідків недійсності правочину відмовити у повному обсязі. В решті рішення суду залишити без змін.
У судовому засіданні апеляційної інстанції представник ОСОБА_1 - Гринда І.І. заперечила проти задоволення апеляційної скарги.
Інші учасники справи у судове засідання апеляційної інстанції не з`явились, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи. іід представника ОСОБА_3 - ОСОБА_7 повторно надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, однак, таке відхилено колегією суддів як безпідставне та не підтверджене жодними доказами. Тому неявка учасників, відповідно до ч.2 ст. 372 ЦПК України, не перешкоджає розгляду справи, який проводиться за їх відсутності.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.
Згідно із ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.1, ч.6 ст. 81 ЦПК України).
Згідно із 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає, що рішення суду таким вимогам відповідає.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 була власницею квартири АДРЕСА_1 на підставі договору міни 1/2 частини спірної квартири, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Тимків І.М. 03.11.2001 за реєстровим № 2048, зареєстрованого Львівським міжміським бюро технічної інвентаризації 20.11.2001, та договору дарування 1/2 частини квартири, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Тимків І.М. 14.12.2001 за реєстровим номером 2346, зареєстрованого Львівським міжміським бюро технічної інвентаризації 21.01.2002.
10.05.2017 між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу квартири, посвідчений державним нотаріусом Четвертої Львівської державної нотаріальної контори Ярошенко Ж. С. за реєстровим номером 2-491, згідно якого спірну квартиру, що складається з трьох кімнат, житловою площею 39,6 кв. м, та кухні, загальною площею 62,3 кв. м, та комори в підвалі 14,3 кв. м, ОСОБА_4 було відчужено на користь відповідача ОСОБА_1 з письмової згоди дружини останнього ОСОБА_8 .
Відповідно до пункту 5 договору продаж вчинено за 498 033,00 грн, що відповідає оціночній вартості відчужуваної квартири, які отримані продавцем від покупця повністю ще до підписання цього договору.
Відповідно до пункту 6 договору продавець залишає за собою право пожиттєвого безоплатного проживання у відчужуваній квартирі.
Право власності ОСОБА_1 на спірну квартиру було зареєстровано за ним 10.05.2017.
Встановлено, що ОСОБА_4 23.08.2017 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнавання недійсним правочину, а саме договору купівлі продажу квартири, укладеного 10.05.2017.
ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Із заявою про прийняття спадщини після її смерті до нотаріуса 23.08.2018 звернувся племінник останньої ОСОБА_5 , що стверджується копією спадкової справи після її смерті.
ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Із заявою про прийняття спадщини після його смерті до нотаріуса 19.02.2019 звернулася донька останнього - відповідачка ОСОБА_3 .
Постановою Львівського апеляційного суду від 14.07.2022, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 18.10.2022 у справі №463/964/18, визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_1 від 10.05.2017, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 та посвідчений державним нотаріусом Четвертої львівської державної нотаріальної контори Ярошенко Ж.С.
02.06.2023 ОСОБА_3 отримала свідоцтво про право на спадщину, видане приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Ткачук Г.І. та успадкувала квартиру за адресою АДРЕСА_1 . Право власності зареєстровано на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 67860843 від 02.06.2023 згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 12.06.2023 за №335380097.
Звертаючись до суду із первісним позовом ОСОБА_1 просив застосувати наслідки недійсності правочину - договору купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_1 від 10.05.2017.
Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно із частиною першою статті 691 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Отже, ціна товару є істотною умовою договору купівлі-продажу, у тому числі договору купівлі-продажу квартири.
Відповідно до частини 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування (частина перша статті 216 ЦК України).
Отже, наслідками недійсності правочину є поновлення сторін у початковому становищі (двостороння реституція), тобто взаємне повернення переданого за недійсним правочином, яке може застосовуватися лише тоді, коли майно, передане за правочином, залишається у його сторони.
Реституція як спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216 ЦК України) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним.
Метою проведення реституції є відновлення між сторонами такого собі status quo у фактичному та правовому становищі, що існував до вчинення правочину, шляхом, так би мовити, абсолютного знищення юридичного значення будь-яких дій, що вчинялися суб`єктами - учасниками недійсного правочину.
Реституція - це спеціальний зобов`язальний спосіб захисту права власності, який може застосовуватися лише у випадку, коли предмет недійсного правочину станом на час вирішення відповідного питання перебуває в тієї сторони недійсного правочину, якій він і був переданий.
Аналогічні висновки містяться в постановах Верховного Суду від 13.04.2023 у cправі № Б29/334-09, від 16.04.2024 у cправі № 910/15194/20.
Як встановлено, постановою Львівського апеляційного суду від 14.07.2022 у справі № 463/964/18 визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_1 від 10.05.2017, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 та посвідчений державним нотаріусом Четвертої львівської державної нотаріальної контори Ярошенко Ж.С.
Наслідки недійсності правочину рішенням суду не застосовано (реституцію не проведено).
Разом з тим, реституція в частині повернення квартири за адресою: АДРЕСА_1 , проведена, оскільки державним реєстратором 12.06.2023 було зареєстроване право власності ОСОБА_3 на вказану квартиру.
Відповідно до п. 5 договору купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_1 від 10.05.2017 продаж вчинено за 498 033,00 грн, які отримані продавцем від покупця повністю ще до підписання цього договору.
З огляду на вказане наявні підстави для задоволення заявленого у цій справі позову ОСОБА_1 та стягнення із ОСОБА_3 на його користь грошових коштів у розмірі 498 033,00 грн, сплачених за договором купівлі-продажу квартири від 10.05.2017.
Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції правильно виходив з того що жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того, що договір купівлі-продажу від 10.05.2017 був безоплатним та вчинений під впливом обману з боку ОСОБА_1 позивачем за зустрічним позовом не надано. Також дані обставини не встановлені і у постанові Львівського апеляційного суду від 14.07.2022.
Доводи апеляційної скарги правильних висновків місцевого суду не спростовують.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Згідно із ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення - без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 03 червня 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня її ухвалення.
Повний текст постанови складено: 02.10.2026
Головуючий
Судді