Справа № 450/433/25 Головуючий у 1 інстанції: Кукса Д.А.
Провадження № 22-ц/811/3865/25 Доповідач в 2-й інстанції: Крайник Н. П.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 жовтня 2026 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ в складі:
головуючої: Н.П. Крайник
суддів: Я.А.Левика, М.М. Шандри
секретар: Л.М. Чиж
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Національного антикорупційного бюро України на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 21 жовтня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Національне Антикорупційне Бюро України про поділ майна подружжя, -
в с т а н о в и в:
27.01.2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , у якому з урахуваням заяви про зміну предмета позву, поданої 09 черня 2025 року, просила визнати за нею право власності на 1/2 ідеальну частину земельної ділянки, реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 1097531346236, розташованої за адресою Львівська область, Львівський (колишній Пустомитівський) район, село Басівка, кадастровий номер [номер приховано]:01:001:0174, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0,1724 га.
В обґрунтування позову покликалася на те, що 15.01.2011 року між сторонами було укладено шлюб. З лютого 2022 року шлюбні відносини між подружжям припинились, відповідач проживає окремо від сім?ї. Подальше спільне проживання та збереження шлюбу неможливе. Спільне господарство нею та відповідачем не ведеться. На цей час їм як подружжю на праві власності належить земельна ділянка, реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 1097531346236, розташована за адресою Львівська область, Львівський колишній Пустомитівський) район, с. Басівка, кадастровий номер [номер приховано]:01:001:0174, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0,1724 га. Спірна земельна ділянка набута у власність на ім?я ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 25.11.2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Тишківською Р.І. Зазначене вище майно придбано нею та відповідачем за спільні кошти подружжя, а відтак є об?єктом спільної сумісної власності подружжя. На підставі наведеного, просила позов задоволити.
Оскаржуваним рішенням позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 земельну ділянку, реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 1097531346236, розташовану за адресою Львівська область, Львівський (колишній Пустомитівський) район, с. Басівка, кадастровий номер [номер приховано]:01:001:0174, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0,1724 га.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 ідеальну частку земельної ділянки, реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 1097531346236, розташованої за адресою Львівська область, Львівський (колишній Пустомитівський район), село Басівка, кадастровий номер [номер приховано]:01:001:0174, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0,1724 га.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 161,00 грн.
Рішення суду оскаржило Національне антикорупційне бюро України.
Вважає оскаржуване рішення суду незаконним, необґрунтованим, таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права та з невідповідністю висновків суду обставинам справи.
У скарзі апелянт зазначив, що детективами Національного антикорупційного бюро України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 5202400[телефон приховано] від 14.10.2024 року за підозрою у вчиненні відповідачем ОСОБА_2 кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 14, частиною другою статті 115, частиною другою статті 209, частиною третьою статті 368, частиною четвертою статті 368, частиною другою статті 28, частини третьої статті 369-2 Кримінального кодексу України. 09.12.2024 року ОСОБА_2 у зазначеному кримінальному провадженні повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 28, частиною третьої статті 369-2 КК України. Враховуючи, що злочин, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_2 , передбачає конфіскацію майна як вид покарання, за ініціативи сторони обвинувачення Вищим антикорупційним судом накладено арешт на майно ОСОБА_2 (ухвала слідчого судді від 12.12.2024 року у справі № 991/13755/24) шляхом накладення заборони на його відчуження та розпорядження цим майном, в тому числі на спірну земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:01:001:0174, що знаходиться за адресою Львівська область, Львівський район, с. Басівка (реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 1097531346236). Отже, станом на час вирішення судом даної справи спірна земельна ділянка перебувала під арештом, накладеним слідчим суддею в межах кримінального провадження. Ухвалюючи оскаржуване рішення про задоволення позову, суд зазначив, що не скасовує арешту, так як такі вимоги позивачем не заявлялися, однак з таким висновком суду погодитися не можна, оскільки процес поділу арештованого майна має ознаки дій, спрямованих на перехід права власності на нерухоме майно з метою унеможливлення виконання в майбутньому вироку суду про конфіскацію майна. Аналогічного висновку у подібних правовідносинах дійшов Верховний Суд у постанові від 22.10.2024 року у справі № 757/30604/17-ц.
Просить рішення суду скасувати та ухвалити у справі нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.
23.12.2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Масляний Ю.А. подав відзив на апеляційну скаргу Національного Антикорупційного Бюро України, в якому зазначив, що викладені в апеляційній скарзі підстави оскарження рішення суду є безпідставними, оскільки у даній справі про поділ майна подружжя питання відчуження майна судом не вирішувалось. При цьому, оскаржуваним рішенням суду вирішено лише питання поділу існуючого права власності на майно з визначенням часток, які належать співвласникам такого майна відповідно до вимог закону. Зазначив про необгрунтованість посилання апелянта на постанову Верховного Суду від 22 жовтня 2024 року у справі № 757/30604/17-ц, оскільки обставини цієї справи не є релевантними до обставин даної справи про поділ майна подружжя. Крім того, вважає, що предметом конфіскації може бути майно, яке належить на праві власності виключно суб?єкту кримінального провадження - відповідачу, разом з тим позивач не є суб?єктом кримінального провадження, а відтак належне їй майно не підлягає конфіскації. Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 25 листопада 2020 року у справі № 128/1690/15-ц, заборона відчуження спірного нерухомого майна не є правовою підставою для відмови у позові про поділ спільного майна подружжя. Поділ майна подружжя не ставиться у залежність від обтяжень майна і не є його відчуженням. Просив апеляційну скаргу Національного Антикорупційного Бюро України залишити без задоволення, рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 21 жовтня 2025 року залишити без змін.
У засіданні суду апеляційної інстанції представник Національного Антикорупційного Бюро України - Чуприна О.О. скаргу підтримав з підстав, наведених у ній, просив скаргу задоволити.
Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 проти скарги заперечив.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних мотивів.
Частиною 1 ст. 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист
свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно положень ст.ст. 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 2 ст. 3 СК України передбачено, що сім?ю складають особи, які спільно проживають, пов?язані спільним побутом, мають взаємні права та обов?язки.
За правилами ч. 4 ст. 3 СК України сім?я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Відповідно до ст. 60 СК України майно набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об?єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права
власності подружжя на майно, яке набуте ними в періо шлюбу.
Презумпція спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу, може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об?єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Зазначене відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній в постанові від 12.02.2020 року у справі № 725/1766/18.
Тлумачення статті 61 СК України свідчить, що спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім?я кого з подружжя вони були набуті.
Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентується статтею 63 СК України, згідно якої дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання спільним сумісним майном подружжя може відбутися шляхом його поділу, виділення частки. Поділ майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, є підставою набуття особистої власності кожним з подружжя.
Відповідно до ст. 65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об?єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.
Право на майно виникає в обох із подружжя одночасно, в момент набуття його хоча б одним з них, і оформлення права власності на ім?я другого з подружжя юридичного значення не має, оскільки майно знаходиться у спільній сумісній власності подружжя без визначення часток.
Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 25 листопад 2020 року у справі № 128/1690/15-ц.
Згідно ч. 1 ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Відповідно до ч. 1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об?єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 перебувають у шлюбі з 15.01.2011 року, який зареєстрований Шевченківським відділом реєстрації актів цивільного стану Львівського міського управління юстиції, актовий запис № 16, що підтверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_1 , виданим повторно Шевченківським відділом реєстрації актів цивільного стану Львівського міського управління юстиції 11.05.2011 року.
25.11.2016 року між ОСОБА_4 (продавець) та ОСОБА_2 (покупець) укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки за адресою Львівська область, Львівський (колишній Пустомитівський) район, село Басівка, кадастровий номер [номер приховано]:01:001:0174, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0,1724 га (реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 1097531346236), посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Тишківською Р.І.
Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обмежень № 74129001 від 28.11.2026 року ОСОБА_2 є власником земельної ділянки за адресою Львівська область, Львівський (колишній Пустомитівський) район, село Басівка, кадастровий номер [номер приховано]:01:001:0174, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0,1724 га.
Як убачається з матеріалів справи, ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 12.12.2024 року у справі № 991/13755/24 на майно ОСОБА_2 , зокрема на земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:01:001:0174, що знаходиться за адресою Львівська область, Львівський район, с. Басівка (реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 1097531346236), накладено арешт шляхом заборони його відчуженя та розпорядження.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 та визнаючи за нею право власності на 1/2 ідеальну частку земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:01:001:0174, що знаходиться за адресою Львівська область, Львівський район, с. Басівка (реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 1097531346236), суд першої інстанції виходив з того, що майно, яке підлягає поділу, набуте сторонами за час перебування у зареєстрованому шлюбі, тому є об?єктом спільної сумісної власності подружжя та підлягає поділу між сторонами в рівних частках на підставі закону, оскільки інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При цьому, спростовуючи доводи третьої особи Національного Антикорупційного Бюро України про те, що рішення суду про задоволення позову ОСОБА_1 може бути використано з метою звільнення спірного майна з-під арешту у кримінальному провадженні № 5202400[телефон приховано], що суперечить принципу добросовісності, суд першої інстанції виходи з того, що питання скасування арешту, накладеного в межах розгляду кримінальної справи на земельну ділянку, право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_2 , не є предметом судового розгляду у справі про поділ майна подружжя.
З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погоджується повністю, оскільки такий відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 25 листопад 2020 року у справі № 128/1690/15-ц, згідно якої заборона відчуження спірного нерухомого майна не є правовою підставою для відмови у позові про поділ спільного майна подружжя.
Колегія суддів вважає необгрунтованими доводи скарги про те, що ініціювання ОСОБА_1 даного спору спрямовано на виведення з-під арешту спірного нерухомого майна, накладеного у кримінальному провадженні за підозрою ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, оскільки поділ майна подружжя не ставиться у залежність від обтяжень майна і не є його відчуженням.
Крім того, згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 26 січня 2022 року у справі № 761/38043/20, згідно якої чинним кримінальним процесуальним законом передбачено способи захисту прав власника або володільця майна, який не є учасником кримінального провадження. Особа, яка вважає, що накладенням арешту порушено її право власності, навіть за умови, що вона не є учасником кримінального провадження, має право оскаржити такі дії та звернутися до суду про скасування арешту лише у порядку кримінального судочинства.
При цьому, колегія суддів враховує, що право власності у позивачки виникло не на підставі оскаржуваного рішення суду у даній справі, а на підставі закону - з час укладення ОСОБА_2 договору купівлі-продажу спірної земельної ділянки від 25 листопада 2016 року.
Посилання апелянта на постанову Верховного Суду від 22 жовтня 2024 року у справі № 757/30604/17-ц, не беруться колегією суддів до уваги, оскільки предметом позову у зазначеній справі є визнання недійсним договору про поділ майна подружжя, укладеного на підставі нікчемної довіреності, факт підроблення якої встановлено вироком у кримінальному провадженні, що свідчить про протиправність волевиявлення учасників справи. Разом з тим, доказів на підтвердження того, що процес поділу арештованого майна між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 має ознаки недобросовісних дій учасників справи, спрямованих на унеможливлення виконання в майбутньому вироку суду про конфіскацію майна відповідача, матеріали справи не містять.
Інші доводи апеляційної скарги правильних висновків суду не спростовують, підстав для задоволення скарги та скасування рішення суду колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. 367, ст. 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 381, ст. 382, ст. 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -
у х в а л и в:
Апеляційну скаргу Національного антикорупційного бюро України залишити без задоволення.
Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 21 жовтня 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повний текст постанови складено 02 жовтня 2026 року.
Головуючий: Н.П. Крайник
Судді: Я.А. Левик
М.М. Шандра