Справа № 445/2703/25 Головуючий у 1 інстанції: Бакаїм М.В.
Провадження № 22-ц/811/3034/26 Доповідач в 2-й інстанції: Копняк С. М.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 жовтня 2026 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Копняк С. М.,
суддів: Бойко С. М., Ніткевича А. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу приватного підприємства «Приватна агрофірма «Вороняцькі лани», яка підписана представником Крук Оленою Олегівною, на ухвалу Золочівського районного суду Львівської області від 10 липня 2026 року, у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Західна Агровиробнича Компанія» до ОСОБА_1 , приватного підприємства «Приватна агрофірма «Вороняцькі лани» про визнання відсутнім права оренди, визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі,
ВСТАНОВИВ:
у жовтні 2025 року товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Західна Агровиробнича Компанія» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 , приватного підприємства (далі - ПП) «Приватна агрофірма «Вороняцькі лани» про визнання відсутнім права оренди, визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі.
Ухвалою Золочівського районного суду Львівської області від 25 червня 2026 року позовну заяву ТОВ «Західна Агровиробнича Компанія» залишено без розгляду.
Ухвалою Золочівського районного суду Львівської області від 10 липня 2026 року стягнуто з ТОВ «Західна Агровиробнича Компанія» на користь ПП «Приватна агрофірма «Вороняцькі лани» витрати на професійну правову допомогу в загальній сумі 4 000 грн 00 коп.
Ухвалу суду від 10 липня 2026 року оскаржило ПП «Приватна агрофірма «Вороняцькі лани», подавши в липні 2026 року через підсистему «Електронний суд» апеляційну скаргу, яка підписана представником Крук О. О., в якій просить змінити оскаржену ухвали суду в частині визначення розміру витрат на професійну допомогу, збільшивши їх розмір до 10 000 грн 00 коп.
Апеляційна скарга, мотивовани тим, що суд першої інстанції не врахував, що розмір заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу підтверджується належними доказами, доданими до заяв про ухвалення додаткового рішення. Судом не наведено мотивів зменшення розміру заявлених до стягнення витрат, виходячи з того, що гонорар адвоката був визначений сторонами у фіксованому розмірі, як і не встановлено передбачених законом підстав для такого зменшення. Залишення позову без розгляду також не є самостійною підставою для автоматичного зменшення понесених відповідача витрат на професійну правничу допомогу, які фактично понесені, та є співмірними з фактично виконаною роботою та значенням справи для відповідачів.
Відзив на апеляційні скарги від учасників справи не надходив, що згідно з частиною третьою статті 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду судового рішення.
Відповідно до статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Учасники справи належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи в суді апеляційної інстанції, що підтверджується матеріалами справи.
Якщо належним чином повідомлені сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.
Такий висновок узгоджується з постановами Верховного Суду від 02 жовтня 2024 року в справі № 757/61314/18-ц, від 17 липня 2024 року в справі № 182/3021/21, від 25 червня 2024 року в справі № 496/5051/19.
Враховуючи, що сторони не з`явились в судове засідання, а наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду їх заяви та ухвалення законного і обґрунтованого судового рішення, з метою дотримання основних засад цивільного судочинства, зокрема і розумних строків розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі сторін, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи.
Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також вимог та підстав стягнення судових витрат на професійну справничу допомогу, що були предметом розгляду в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
До такого висновку колегія суддів дійшла, виходячи з такого.
Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до статті 55 Конституції України права та свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до частини першої-другої статті 200 ЦПК України у підготовчому засіданні суд постановляє ухвалу (ухвали) про процесуальні дії, що необхідно вчинити до закінчення підготовчого провадження та початку судового розгляду справи по суті. За результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про: 1) залишення позовної заяви без розгляду; 2) закриття провадження у справі; 3) закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
Відповідно до частини другої статті 189 ЦПК України підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання.
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.
Комплексний аналіз вищезазначеної норми дає підстави для висновку, що умовою для застосування судом приписів пункту 5 частини першої статті 257 ЦПК України є звернення позивача до суду із заявою про залишення позову без розгляду саме до початку розгляду справи по суті.
Залишення заяви без розгляду на підставі заяви позивача - це форма закінчення розгляду справи без ухвалення рішення. Зазначена процесуальна дія - це диспозитивне право позивача, передбачене нормами ЦПК України. При цьому суд не перевіряє підстави подання такої заяви (постанова Верховного Суду від 26 вересня 2018 року в справі № 148/312/16-ц).
Відповідно до частини першої статті 201 ЦПК України розгляд справи відбувається в судовому засіданні.
Частиною першою-третьою статті 217 ЦПК України передбачено, що у призначений для розгляду справи час головуючий відкриває судове засідання та оголошує, яка справа розглядатиметься. Секретар судового засідання доповідає суду хто з учасників судового процесу з`явився в судове засідання, хто з учасників судового процесу бере участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, чи повідомлено тих учасників судового процесу, хто не з`явився, про дату, час і місце судового засідання у порядку, передбаченому цим Кодексом. З оголошенням головуючим судового засідання відкритим розпочинається розгляд справи по суті.
Отже, вищевказаними нормами чітко визначений момент початку розгляду справи по суті, яким є момент оголошення головуючим судового засідання з розгляду справи по суті відкритим, на що неодноразово звертав увагу Верховний Суд, зокрема, у змісті постанов від 23 вересня 2019 року в справі № 545/3307/18, від 25 лютого 2020 року в справі № 742/3024/18, від 29 червня 2021 року в справі № 505/3083/13-ц та від 18 лютого 2025 року в справі № 760/4216/24.
Таким чином, урахувавши, що ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду районний суд постановив 20 травня 2026 року, а заява позивача про залишення позову без розгляду надійшла до суду 10 червня 2026 року та була зареєстрована судом до оголошення головуючим судового засідання, призначеного на 25 червня 2026 року, відкритим, що підтверджується, зокрема, також і відомостями, внесеними у підсистему «Електронний суд», районний суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для залишення позову без розгляду з підстав, визначених пунктом 5 частини першої статті 257 ЦПК України.
При цьому колегія суддів враховує, що ухвала суду про залишення позову без розгляду, постановлена 25 червня 2026 року в апеляційному порядку учасниками справи не оскаржується.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (стаття 133 ЦПК України).
Статтею 142 ЦПК України передбачений порядок розподілу витрат у разі визнання позову, закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду.
Відповідно до частини п`ятої вищевказаної норми, у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
Таким чином, стягнення з позивача понесених відповідачем судових витрат у випадку залишення позову без розгляду можливе лише у разі встановлення необґрунтованості дій позивача.
Як зауважено Верховним Судом у змісті постанови від 01 квітня 2026 року в справі № 757/37432/23: «Залишення заяви без розгляду на підставі заяви позивача - це форма закінчення розгляду справи без ухвалення рішення. Зазначена процесуальна дія - це диспозитивне право позивача, передбачене нормами ЦПК України. При цьому суд не перевіряє підстави подання такої заяви.
Отже, саме по собі подання заяви про залишення позову без розгляду не є необґрунтованими діями позивача, так як це є його диспозитивним правом, передбаченим нормами ЦПК України, яке не містить обмежень в його реалізації.
Для стягнення на підставі частини п`ятої статті 142 ЦПК України здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідачу згідно з процесуальним обов`язком доказування необхідно довести, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони полягали, зокрема, але не виключно: чи діяв позивач недобросовісно та пред`явив необґрунтований позов; чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується».
Аналогічні висновки неодноразово викладалися Верховним Судом, зокрема, у змісті постанов від 28 серпня 2025 року в справі № 357/5156/23, від 23 грудня 2025 року в справі № 750/14656/24, від 12 лютого 2026 року в справі № 404/6023/24, 06 березня 2026 року в справі № 290/248/22 та від 18 вересня 2026 року в справі № 466/4631/25.
При цьому колегія суддів зауважує, що поняття «необґрунтовані дії позивача» не тотожні поняттю «необґрунтований позов», оскільки законодавець свідомо визначив підставою для компенсації здійснених відповідачем витрат саме дію позивача, яка є необґрунтованою, а не заяву по суті спору, якою є безпосередньо позов (постанова Верховного Суду від 01 квітня 2026 року в справі № 757/37432/23).
Враховуючи, що судом першої інстанції не було встановлено, що позивач від моменту звернення до суду із позовною заявою і до залишення позову без розгляду діяв недобросовісно, зловживав своїми процесуальними правами, мав на меті ущемлення прав відповідачів та, врахувавши, що саме по собі звернення до суду із заявою про залишення позову без розгляду не свідчить про необґрунтованість дій позивача, місцевий суд дійшов помилково висновку про наявність підстав для стягнення з позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу.
Касаційний цивільний суд вже звертав увагу, що принцип заборони повороту до гіршого (non reformatio in peius) відомий ще з часів римського права та існував у зв`язку із іншим правилом - tantum devolutum quantum appellatum (скільки скарги, стільки і рішення). Правило заборони повороту означає недопустимість погіршення становища сторони, яка оскаржує судове рішення.
Тобто, особа, яка оскаржує судове рішення, не може потрапити в гірше становище, порівняно із тим, що така особа досягнула в попередній інстанції в результаті своєї ж скарги (постанови Верховного Суду від 24 травня 2023 року в справі № 179/363/21, від 21 червня 2023 року в справі № 757/42885/19-ц, постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 25 березня 2024 року в справі № 336/6023/20, пункт 83 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2024 року в справі № 756/11081/20).
Поряд з цим, в даному випадку, наведене вище мотивування для відмови в стягненні витрат на професійну правничу допомогу не може вважатися погіршенням становища заявника, так як розподіл судових витрат (стаття 141 ЦПК України) є імперативною нормою для суду, який за результатом розгляду справи розподіляє судові витрати як за заявою учасника справи, так і з власної ініціативи (постанова Верховного Суду від 05 серпня 2026 року в справі № 953/10140/25).
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно з частиною першою статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи (частина друга статті 376 ЦПК України).
З огляду на те, що під час вирішення судом питання про розподіл судових витрат судом першої інстанції допущено порушення норм процесуального права, оскаржені ухвали підлягають скасуванню, з постановленням нового судового рішення про відмову в задоволенні заяв відповідачів про ухвалення додаткового рішення.
Відповідно до статті 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначаються, зокрема, новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
З урахуванням висновків суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційних скарг, з огляду на те, що предметом перегляду є ухвала суду першої інстанції про розподіл (відшкодування) судових витрат, підстави для розподілу судових витрат, які пов`язані з розглядом справи в суді першої та апеляційної інстанції, відсутні.
Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 376, 382 - 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд
УХВАЛИВ:
апеляційну скаргу приватного підприємства «Приватна агрофірма «Вороняцькі лани», яка підписана представником Крук Оленою Олегівною, задовольнити частково
Ухвалу Золочівського районного суду Львівської області від 10 липня 2026 року скасувати, постановити нове судове рішення, яким в задоволенні заяви приватного підприємства «Приватна агрофірма «Вороняцькі лани» про ухвалення додаткового рішення відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Повний текст постанови складено та підписано 01 жовтня 2026 року.
Головуючий С. М. Копняк
Судді: С. М. Бойко
А. В. Ніткевич