ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 жовтня 2026 року
м. Хмельницький
Справа № 677/982/24
Провадження № 22-ц/820/1383/26
Хмельницький апеляційний суд у складі колегії
суддів судової палати з розгляду цивільних справ
Ярмолюка О.І. (суддя-доповідач), Костенка А.М., Янчук Т.О.,
секретар судового засідання Шевчук Ю.Г.,
з участю представника позивачки ОСОБА_1 ,
представника відповідача Рудницького Ю.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції справу за позовом ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Сенс Банк» про визнання кредитного договору недійсним за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Красилівського районного суду Хмельницької області від 27 березня 2026 року,
встановив:
1.Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2024 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Акціонерного товариства «Сенс Банк» (далі - АТ «Сенс Банк», банк) про визнання кредитного договору недійсним.
ОСОБА_2 зазначила, що 3 лютого 2022 року між Акціонерним товариством «Альфа Банк» (далі - АТ «Альфа-Банк»), яке згодом змінило свою назву на АТ «Сенс Банк», і нею нібито було укладено кредитний договір № 501426106, за яким станом на 28 лютого 2023 року обліковується заборгованість у розмірі 103 714 грн 78 коп. Позивачка не укладала з банком цього договору, не підписувала його та не отримувала кредитних коштів, однак АТ «Сенс Банк» висунуло їй вимогу про погашення зазначеної заборгованості. Оскільки кредитний договір укладено всупереч волі позивачки, він підлягає визнанню недійсним.
За таких обставин ОСОБА_2 просила суд визнати недійсним кредитний договір № 501426106 від 3 лютого 2022 року, який укладеним між нею та АТ «Сенс Банк».
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Красилівського районного суду Хмельницької області від 27 березня 2026 року в позові відмовлено.
Суд виходив з того, що 3 лютого 2022 року сторони уклали в електронній формі кредитний договір № 501426106, який був підписаний ОСОБА_2 з використанням одноразового ідентифікатора 8156, відправленого на її фінансовий номер телефону НОМЕР_1 . Кредитні кошти були зараховані на банківський рахунок позивачки, яка в подальшому здійснювала платежі на погашення заборгованості. Зібрані у справі докази свідчать про факт укладення ОСОБА_2 кредитного договору та отримання нею кредитних коштів, а тому підстави для визнання цього договору недійсним відсутні.
Короткий зміст і узагальнені доводи апеляційної скарги
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими.
Апеляційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_2 не укладала з банком кредитного договору, не підписувала його, не отримувала кредитних коштів та не здійснювала операцій з їх повернення. Оскільки правочин вчинено поза волею позивачки, він підлягає визнанню недійсним. Суд першої інстанції зазначив у рішенні про факти укладення позивачкою кредитного договору та отримання нею кредитних коштів, які не підтверджені належними та допустимими доказами. Відтак висновок суду про необґрунтованість позову є помилковим.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
АТ «Сенс Банк» не подало відзив на апеляційну скаргу.
2.Мотивувальна частина
Позиція суду апеляційної інстанції
Статтею 375 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Заслухавши учасників судового процесу та дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини
3 лютого 2022 року між АТ «Альфа-Банк», яке згодом змінило свою назву на АТ «Сенс Банк», і ОСОБА_2 було укладено в електронній формі кредитний договір шляхом підписання позивачкою оферти на укладення угоди про надання споживчого кредиту №501426106 і підписанням банком акцепту пропозиції на укладення цієї угоди.
За умовами кредитного договору «Кредит готівкою» банк зобов`язався надати кредит у розмірі 76 000 грн строком на 36 місяців під 35% річних, а ОСОБА_2 зобов`язалася повернути кредит і сплатити проценти згідно з графіком платежів.
ОСОБА_2 підписала кредитний договір електронним підписом - одноразовим ідентифікатором 8156, який був надісланий кредитодавцем на її фінансовий номер телефону НОМЕР_1 .
3 лютого 2022 року АТ «Сенс Банк» переказало кредитні кошти на рахунок ОСОБА_2 у банку № НОМЕР_2.
Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції
Статтею 202 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Відповідно до статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України).
За змістом статті 207 ЦК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
В силу статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Статтею 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Згідно з частиною статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Із положень частини першої статті 638 ЦК України слідує, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Як передбачено частиною першою статті 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Статтею 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Відповідно до статті 11 Закону України від 3 вересня 2015 року №675-VIII «Про електронну комерцію» (тут і надалі в редакції на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон №675-VIII) електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана, зокрема, шляхом заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.
За змістом статті 12 Закону №675-VIII якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
В силу пункту 6 частини першої статті 3 Закону №675-VIII електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання правочину недійсним (пункт 2 частини другої статті 16 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що правочином є вольова дія учасників цивільних відносин, яка спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
У двосторонньому правочині волевиявлення сторін повинно бути взаємним (зустрічним) і спрямованим на досягнення спільної мети. Такі правочини називаються договорами.
Цивільне законодавство встановлює презумпцію свободи договору, яка полягає насамперед у вільному волевиявленні особи на вступ у договірні відносини, а також у вільному визначенні особою умов договору, в яких фіксуються взаємні права та обов`язки його сторін.
Норми чинного законодавства також закріплюють презумпцію правомірності правочину, яка означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована.
Підставами для визнання правочину недійсним є недодержання однією стороною чи всіма сторонами вимог, які встановлені статті 203 ЦК України, в тому числі вимог щодо змісту та форми правочину, а також вільного волевиявлення його учасників. Якщо правочин суперечить нормам чинного законодавства, то його може бути визнано судом недійсним відповідно до частини третьої статті 215 ЦК України.
За своїми правовими ознаками кредитний договір є консенсуальною, двосторонньою та відплатною угодою, при укладенні якої кредитодавець бере на себе зобов`язання надати кредит і набуває право вимоги на повернення грошових коштів і сплати процентів, а позичальник має право вимагати надання кредиту та несе зобов`язання щодо своєчасного його повернення та сплати процентів.
Такий договір має бути укладений у письмовій формі та підписаний сторонами.
Сторони вправі укласти кредитний договір в електронній формі шляхом заповнення сторонами відповідного формуляра заяви (форми) в електронній формі. Цей договір скріплюється електронним підписом сторін і прирівнюється до письмового договору.
Право на звернення до суду гарантується чинним законодавством і може бути реалізоване, зокрема, коли особа вважає, що її право порушується, не визнається або оспорюється. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права чи інтереси цієї особи, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Письмові докази у справі вказують на те, що 3 лютого 2022 року сторони уклали в електронній формі кредитний договір, підписаний ними електронними підписами. ОСОБА_2 підписала цей договір одноразовим ідентифікатором - 8156, який був надісланий банком на її фінансовий номер телефону НОМЕР_1 (т. 1 а.с. 22-26, 192).
Належність указаного номера телефону позивачці підтверджується її заявами до АТ «Сенс Банк» і Хмельницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області від 15 квітня 2024 року (т. 1 а.с. 13, 15-17).
На виконання умов кредитного договору АТ «Сенс Банк» перерахувало кредитні кошти (76 000 грн) на банківський рахунок ОСОБА_2 № НОМЕР_2 , про що свідчить меморіальний ордер № 908970565 від 3 лютого 2022 року (т. 1 а.с. 27).
Із виписок по рахунку (т. 1 а.с. 27-30, 195-200) слідує, що ОСОБА_2 отримала кредитні кошти на рахунок і здійснювала часткову сплату за кредитом.
Водночас ОСОБА_2 не спростувала належними та допустимими доказами презумпцію правомірності оспорюваного правочину. Заперечення ОСОБА_2 щодо дійсності оспорюваного правочину є необґрунтованими.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що підстави для визнання недійсним кредитного договору від 3 лютого 2022 року № 501426106, укладеного між АТ «Сенс Банк» і ОСОБА_2 , відсутні, а право позивачки у спірних відносинах не порушено.
Посилання ОСОБА_2 на те, що вона не укладала кредитний договір та не отримувала кредитних коштів, не відповідають фактичним обставинам справи.
Суд першої інстанції з`ясував усі обставини справи, а його висновки відповідають цим обставинам. Також суд правильно визначився з правовими нормами, які регулюють спірні правовідносини.
3.Висновки суду апеляційної інстанції
Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись статтями 374, 375, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України,
ухвалив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Красилівського районного суду Хмельницької області від 27 березня 2026 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 2 жовтня 2026 року.
Судді: О.І. Ярмолюк
А.М. Костенко
Т.О. Янчук
Головуючий у першій інстанції - Вознюк Р.В.
Доповідач - Ярмолюк О.І. Категорія 27