Справа № 638/6073/26
Провадження № 2-ві/638/35/26
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 вересня 2026 року м. Харків
Шевченківський районний суд міста Харкова у складі судді Яковлевої В.М., розглянувши заяву ОСОБА_1 про відвід головуючого судді Зінченка Олексія Володимировича від розгляду цивільної справи № 638/6073/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
встановив:
У провадженні Шевченківського районного суду міста Харкова (головуючий суддя Зінченко О.В.) перебуває цивільна справа № 638/6073/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
22 вересня 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про відвід головуючого судді Зінченка О.В. від розгляду справи на підставі п. 5 ч. 1 ст. 36 ЦПК України у зв`язку з наявністю обставин, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.
Наявність таких обставин ОСОБА_1 обгрунтовує тим, що 07 вересня 2026 року нею було сплачено судовий збір у розмірі 665,60 грн за подання заяви про перегляд заочного рішення у цивільній справі № 638/6073/26. У призначенні платежу безпосередньо зазначено:
«Судовий збір, за розгляд заяви ОСОБА_1 , Шевченківський районний суд міста Харкова справа № 638/6073/26». Вказала, що 08 вересня 2026 року, тобто наступного дня після сплати судового збору, нею було подано до суду заяву про перегляд заочного рішення. Разом із тим в ухвалі Шевченківського районного суду міста Харкова від 14 вересня 2026 року у справі № 638/6073/26 зазначено, що заяву про перегляд заочного рішення нібито було раніше залишено без руху, і недоліки заяви згодом усунуто заявником. Зазначила, що копію цієї ухвали від 14 вересня 2026 року вона не отримувала ані поштовим відправленням, особисто в суді, ані іншим способом. Так само їй не вручалася та не надходила будь-яка ухвала суду про залишення заяви про перегляд заочного рішення без руху. Про зазначені в ухвалі від 14 вересня 2026 року обставини щодо нібито попереднього залишення її заяви без руху дізналася лише з відомостей, які містяться в електронній картці справи на офіційному вебпорталі «Судова влада України» у розділі «Стан розгляду справ». При цьому окремої ухвали про залишення заяви без руху вона не отримувала і до 14 вересня 2026 року про її існування їй відомо не було.
Наголосила, що у зв`язку з цим їй невідомо: коли саме була постановлена відповідна ухвала про залишення заяви без руху; які саме недоліки заяви були визначені судом; яким способом і коли ця ухвала була направлена або вручена ОСОБА_1 ; які саме документи, на думку суду, підтверджують усунення зазначених недоліків; коли саме такі документи були подані до суду.
Також, вказала, що 14 серпня 2026 року у справі було ухвалено заочне рішення. Копію повного тексту зазначеного заочного рішення ОСОБА_1 не отримувала.
Вказала, що з метою реалізації свого права на перегляд заочного рішення вона зверталася до суду з письмовою заявою про видачу їй копії заочного рішення.
Зазначила, що у зазначеній заяві просила: видати копію повного тексту заочного рішення Шевченківського районного суду м. Харкова від 14 серпня 2026 року у цивільній справі № 638/6073/26, провадження № 2/638/6703/26, копію заочного рішення надати їй особисто в суді або надіслати на її поштову адресу: АДРЕСА_1 , у разі якщо копія заочного рішення вже направлялася їй поштовим відправленням - зазначити дату такого направлення, вид поштового відправлення та його поштовий (штрихкодовий) ідентифікатор, у разі якщо копія заочного рішення направлялася їй, але була повернута суду, - зазначити дату повернення та причину невручення/повернення відправлення, а також надати копію відповідного документа або поштової відмітки, якщо вони містяться в матеріалах справи. Таким чином, зазначає, що нею було не лише повідомлено суд про те, що копію заочного рішення вона не отримувала. Станом на день подання цієї заяви копію заочного рішення від 14 серпня 2026 року ОСОБА_1 не отримала. 21 вересня 2026 року вона отримала лише повідомлення на мобільний телефон про призначення судового засідання на 28 вересня 2026 року о 14 год. 30 хв.
Крім того, звернула увагу суду, що після того як їй стало відомо про існування цивільної справи № 638/6073/26, вона не ухилялася від участі у процесі, а навпаки, вживала заходів для захисту своїх прав та інтересів. Зазначила, що зверталася до суду, ознайомлювалася з матеріалами справи, подавала письмові клопотання, а також звертала увагу суду на обставини, які, на її думку, мають значення для правильного розгляду справи. Зокрема, було подано документи щодо ухвали Шевченківського районного суду міста Харкова від 05 березня 2026 року у цивільній справі № 638/4025/26, яка набрала сили 23 травня 2026 року. Зазначена ухвала стосується питання підтвердження повноважень представника самого позивача - ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ», а тому відповідні обставини були доведені до відома суду та просилася їх належна процесуальна оцінка. Водночас до ухвалення заочного рішення подані нею заяви та клопотання не отримали належної, повної процесуальної оцінки.
ОСОБА_1 вказала, що підставою заяви про відвід є сукупність обставин, пов`язаних із отриманням документів та послідовністю їх процесуального оформлення, а саме: заочне рішення від 14 серпня 2026 року було ухвалено без її участі; копію заочного рішення вона фактично не отримала, незважаючи на подану мною письмову заяву про її видачу; у цій заяві вона прямо просила суд повідомити дату, спосіб та ідентифікатор можливого направлення копії рішення, а також причини її можливого повернення; 07 вересня 2026 року нею було сплачено судовий збір за розгляд заяви про перегляд заочного рішення, а 08 вересня 2026 року таку заяву було подано до суду; в ухвалі від 14 вересня 2026 року зазначено про попереднє залишення заяви про перегляд заочного рішення без руху та подальше усунення недоліків; при цьому відповідної ухвали про залишення заяви без руху вона не отримувала та до 14 вересня 2026 року про її існування не знала; про зазначені обставини дізналася з електронної картки справи на офіційному вебпорталі «Судова влада України» у розділі «Стан розгляду справ»; після того як їй стало відомо про справу, вона активно здійснювала процесуальні дії для захисту своїх прав та подавала до суду відповідні заяви і клопотання.
Заявниця вважає, що наведені вище обставини у їх сукупності мають значення для забезпечення довіри до об`єктивності та неупередженості суду.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Харкова у складі головуючого судді Зінченка О.В. від 24 вересня 2026 року заяву про відвід визнано необґрунтованою та передано до канцелярії суду для вирішення питання про відвід іншим суддею, визначеному в порядку ст. 33 ЦПК України.
На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29 вересня 2026 року заяву про відвід судді Зінченка О.В. розподілено судді Яковлевій В.М.
Матеріали судової справи отримано суддею Яковлевою В.М. 30 вересня 2026 року.
У частині другій та третій статті 40 ЦПК України передбачено, що питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Відповідно до частини 8 статті 40 ЦПК України суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи.
Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження (ч. 7 ст. 40 ЦПК України).
З огляду на наведені положення закону, суд розглядає заяву про відвід без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження.
Дослідивши заяву про відвід та, оглянувши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Підстави для відводу (самовідводу) судді визначені статтею 36 ЦПК України.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.
Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу (частина четверта статті 36 ЦПК України).
Згідно роз`яснення Пленуму Верховного Суду України в п. 10 Постанови № 8 від 13 червня 2007 року «Про незалежність судової влади», процесуальні дії судді, законність і обґрунтованість рішень суду можуть бути предметом розгляду лише в апеляційному та касаційному порядку, визначеному процесуальним законом, відповідно, незгода сторони з винесеним суддею судовим рішенням, а так само прийняття суддею процесуальних рішень, розгляд суддею клопотань сторін по справі, не може бути підставою для відводу судді, а має наслідком право сторони на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.
При цьому, незгода особи, яка бере участь у справі, з процесуальними рішеннями судді під час судового розгляду справи є підставою для оскарження прийнятих за результатами розгляду справи рішень в апеляційному чи касаційному порядку. Оцінку процесуальним діям суду можуть надавати лише суди вищих інстанції.
Аналізуючи заявлені стороною позивача підстави для відводу судді Зінченка О.В., суд зазначає, що вони зводяться до незгоди сторони відповідача з процесуальним рішенням, ухвалою суду від 14 вересня 2026 року, та процесуальними діями судді, зокрема, неотриманням копії зазначеної ухвали суду, з порядком ухвалення та неотриманням копії заочного рішення суду.
Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи. Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими.
Саме тому не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами.
Частиною 1 статті 129 Конституції України встановлено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.
Як зазначалося вище, підстави для відводу (самовідводу) судді визначені статтею 36 ЦПК України.
З огляду на нормативний зміст пункту 5 частини 1 статті 36 ЦПК України відвід судді може бути заявлений й з інших підстав, відмінних від перелічених у пунктах 1 - 4 частини першої цієї ж статті. У будь-якому разі оцінюватися має саме те, чи викликають певні обставини розумний сумнів у неупередженості або об`єктивності судді у стороннього спостерігача.
Як на підставу для відводу судді, заявник посилається на обставини, наявність яких для відводу судді підлягають доведенню.
Суд вказує, що підставами для винесення заочного рішення суду, відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, є:
1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання;
2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин;
3) відповідач не подав відзив;
4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Харкова від 01 квітня 2026 року по справі № 638/6073/26 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості прийнято до розгляду, відкрито спрощене провадження у справі та призначено дату судового засідання- 30 квітня 2026 року.
Копію зазначеної ухвали суду 01 квітня 2026 року направлено на адресу відповідача.
22 квітня 2026 року до суду повернулося рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення з відміткою про отримання ОСОБА_1 (а.с. 157).
Шевченківським районним судом у складі головуючого судді Зінченка О.В. 14 серпня 2026 року було ухвалено заочне рішення у справі.
31 серпня 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про видачу копії заочного рішення суду (а.с. 180).
Після передачі судової справи до канцелярії суду копії судових рішень та інші документи видаються канцелярією суду (апаратом суду), що передбачено положеннями Інструкції з діловодства в місцевих загальних судах, апеляційних судах областей, апеляційних судах міст Києва та Севастополя, Апеляційному суді Автономної Республіки Крим та Вищому спеціалізованому суді України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
07 вересня 2026 року на адресу реєстрації ОСОБА_1 направлено інформацію про те, що копію зазначеного заочного рішення вона може отримати в канцелярії суду, крім того, копію заочного рішення на її адресу буде направлено засобами поштового зв`язку (а.с 183).
Поштовим відправленням 633160731.
09 вересня 2026 року ОСОБА_1 подано заяву з додатками про перегляд заочного рішення (а.с. 184-195).
Ухвалою суду від 14 вересня 2026 року заяву прийнято до розгляду (а.с. 197).
Суд звертає увагу на те, що стандарт безсторонності ґрунтується, насамперед, на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно з законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручань, прямих чи непрямих, з будь-чийого боку або з будь-якої причини. Також неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Тож слово "неупереджений" передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді, як реальної, так і суб`єктивної.
Варто зауважити, що жодна норма національного права не визначає зміст нормативної конструкції «неупередженість («безсторонність») судді», а тому під час з`ясування основних критеріїв неупередженості суд вважає за потрібне керуватися джерелами міжнародного права, зокрема принципами, сформульованими у практиці Європейського суду з прав людини.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети пункту 1 статті 6 Конвенції має встановлюватися згідно з:
(і) "об`єктивним критерієм", який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто має бути з`ясовано, чи є очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Своєю чергою вирішальне значення має саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною;
(іі) "суб`єктивним критерієм", який вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність. Тому особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів іншого.
Отже, для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, заявнику потрібно довести наявність відповідних зазначених вище суб`єктивних та/або об`єктивних елементів стандарту неупередженості (зокрема, але не винятково, йдеться про такі ознаки як особисте переконання та поведінка конкретного судді, що вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах розв`язання справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав і свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі тощо).
Водночас як указано в Бангалорських принципах поведінки судді від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27 липня 2006 року № 2006/23, об`єктивність судді є потрібною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті ухваленого рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його ухвалення.
Сприйняття об`єктивності визначається за допомогою критерію "розумного спостерігача". У разі, коли є підстави передбачати, що суддя є необ`єктивним (з різних причин) - це дискредитує суспільну довіру до судової влади. Тому суддя мусить уникати будь-яких дій, які дають підставу передбачати, що на його рішення можуть вплинути сторонні чинники, зокрема такі як зацікавленість у розв`язанні конкретної справи. З огляду на це навіть прояви неупередженості мають значення.
Тому коли сторони стверджують про те, що судді необ`єктивні, питання про наявність фактичного упередження не має значення, адже "правосуддя не тільки має бути здійснене, але й сприйматися як очевидно і без сумніву здійснене". Іншими словами, коли виникає питання про відвід, значення має не те, чи справді у судді є усвідомлене або неусвідомлене упередження, а те, чи виникла б у розумної та належним способом поінформованої особи підозра про існування такого упередження. У цьому сенсі обґрунтована підозра в упередженості не просто заміняє докази, яких бракує, чи доказовий засіб для встановлення вірогідності неусвідомленого упередження, а є виявом пильнішої уваги до іміджу правосуддя, тобто домінантної зацікавленості громадськості в тому, щоб існувала впевненість у чесності процесу.
Одночасно суд підкреслює, що не можуть бути підставою для відводу суддів заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними, достатніми, достовірними і допустимими доказами. Тому відвід має бути вмотивований, тобто в ньому неодмінно мають бути наведені аргументи, а до самої заяви долучені відповідні докази, які підтверджують наявність підстав для відводу.
Суд також бере до уваги те, що окрім переліку обставин, які є безумовними підставами для відводу судді, у процесуальному законі також зазначені й виняткові випадки, за яких заявлення відводу a priori не може бути підставою для застосування цього процесуального інституту.
Із заяви відповідача про відвід судді Зінченка О.В., суд вбачає, що підставою відводу судді є незгода відповідача суто із порядком ухвалення рішення та процесуальними обставинами, такими, як отримання копій судових рішень та відповідей на клопотання.
Водночас, згідно ч. 4 ст. 36 ЦПК України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
У свою чергу, у заяві про відвід не наведено фактів прояву суддею Зінченком О.В. поведінки, яка б свідчила про його упередженість чи небезсторонність у цій справі.
Доводи, якими сторона відповідача мотивує заяву про відвід судді Зінченка О.В., не викликають обґрунтованих сумнівів у об`єктивності судді, оскільки немає жодних доказів, які містили б належні, достатні, допустимі та достовірні дані щодо порушення гарантій неупередженості судді Зінченка О.В. як з погляду «суб`єктивного критерію», так і з погляду «об`єктивного критерію», якими керується у своїй процесуальній діяльності Європейський суд з прав людини.
Інших обставин, визначених статтею 36 чи статтею 37 ЦПК України, які б свідчили про особисту упередженість судді Зінченка О.В. або його необ`єктивність під час розгляду даної справи у заяві не вказано, а суд під час розгляду заяви таких обставин також не встановив.
За таких обставин суд відмовляє у задоволенні заяви про відвід судді Зінченка О.В.
Керуючись статтями 36, 40, 259-260 ЦПК України,
постановив:
Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід головуючого судді Зінченка Олексія Володимировича від розгляду цивільної справи № 638/6073/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя В.М. Яковлева