ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
_______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
"21" вересня 2026 р. м. Одеса Справа № 916/2480/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Погребної К.Ф. при секретарі судового засідання Фатєєвій Г.В. розглянувши №916/2480/25
За позовом: Виконувача обов`язків керівника Київської окружної прокуратури міста Одеси (65059, м. Одеса, вул. Краснова, буд. 10) в інтересах держави в особі Одеської міської ради (65026, м. Одеса, площа Біржова, буд. 1, код ЄДРПОУ 26597691) та Південного офісу Держаудитслужби (65012, м. Одеса, вул. Канатна, буд. 83, код ЄДРПОУ 40477150)
до відповідачів: 1. Комунального підприємства "Житлово-комунальний сервіс "Чорноморський" (65089, м. Одеса, вул. Чикаленка Євгена, буд. 81/4, код ЄДРПОУ 35303608); 2. Приватного акціонерного товариства "Виробниче об`єднання "Стальканат-Сілур" (65007, м. Одеса, вул. Водопровідна, буд. 16, код ЄДРПОУ 26209430)
про визнання недійсним договору та стягнення 4 966 972,11грн.
Представники сторін:
Від прокуратури: Бойчук М.М. посвідчення;
Від позивачів: не з`явились;
Від відповідачів: 1. Бузова Т.Г. довіреність;
2 не з`явився;
ВСТАНОВИВ:
Виконувач обов`язків керівника Київської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради та Південного офісу Держаудитслужби звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Комунального підприємства "Житлово-комунальний сервіс "Чорноморський", Приватного акціонерного товариства "Виробниче об`єднання "СТАЛЬКАНАТ-СІЛУР" про визнання недійним договору та стягнення 4 966 972,11грн.
Крім того, одночасно з позовною заява до Господарського суду Одеської області надійшла заява Виконувача обов`язків керівника Київської окружної прокуратури міста Одеси про забезпечення позову, згідно якої прокурор просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, які належать Приватному акціонерному товариству «Виробниче об`єднання «СТАЛЬКАНАТ-СІЛУР», як в національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, що містяться на відкритих рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах, у тому числі інших держав, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення ухвали про забезпечення позову та належать Приватному акціонерному товариству «Виробниче об`єднання «СТАЛЬКАНАТ-СІЛУР» у межах суми позовних вимог на загальну суму 4 966 972,11грн. та арешту на нерухоме майно, яке належить Приватному акціонерному товариству «Виробниче об`єднання «СТАЛЬКАНАТ-СІЛУР» у межах суми позову 4 966 972,11 гривень, лише в межах різниці між сумою ціни позову та арештованих грошових коштів у разі їх недостатності.
Ухвалою суду від 26.06.2025р. заяву Виконувача обов`язків керівника Київської окружної прокуратури міста Одеси про забезпечення позову за вх.суду№2-971/25 від 25.06.2025 було задоволено, накладено арешт на грошові кошти, які належать Приватному акціонерному товариству «Виробниче об`єднання «СТАЛЬКАНАТ-СІЛУР», як в національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, що містяться на відкритих рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах, у тому числі інших держав, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення ухвали про забезпечення позову та належать Приватному акціонерному товариству «Виробниче об`єднання «СТАЛЬКАНАТ-СІЛУР» у межах суми позовних вимог на загальну суму 4 966 972,11 коп.; накладено арешт на нерухоме майно, яке належить Приватному акціонерному товариству «Виробниче об`єднання «СТАЛЬКАНАТ-СІЛУР», у межах суми позову 4 966 972,11грн., лише в межах різниці між сумою ціни позову та арештованих грошових коштів у разі їх недостатності.
Ухвалою від 30.06.2025р. судом, у порядку ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, позовну заяву Виконувача обов`язків керівника Київської окружної прокуратури міста Одеси було залишено без руху.
02.07.2025р. до господарського суду надійшла заява (вх. №20984/25) від Виконувача обов`язків керівника Київської окружної прокуратури міста Одеси про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 07.07.2025р. провадження по справі №916/2480/25 було відкрито. Розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження з викликом сторін.
11.07.2025р. за вх. №21948/25 до суду від відповідача 2 надійшла заява про зупинення провадження у справі, згідно якого останній просить суд провадження у справі № 916/2480/25 зупинити до розгляду Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №922/3456/23.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 25.07.2025р. заява Приватного акціонерного товариства "Виробниче об`єднання "СТАЛЬКАНАТ-СІЛУР" за вх.№21948/25 від 11.07.2025 про зупинення провадження у справі №916/2480/25 була задоволена; зупинено провадження у справі 916/2480/25 до закінчення перегляду Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №922/3456/23.
05.01.2026р. за вх. №88/26 до суду від Приватного акціонерного товариства "Виробниче об`єднання "Стальканат-Сілур" надійшло клопотання про поновлення провадження по даній справі у зв`язку з переглядом Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №922/3456/23 шляхом ухвалення постанови від 19.12.2025р.
Ухвалою суду від 12.01.2026р. клопотання Приватного акціонерного товариства "Виробниче об`єднання "Стальканат-Сілур" від 05.01.2026р. за вх. №88/26 про поновлення провадження по справі було задоволено, поновлено провадження у справі №916/2480/25 із призначенням до розгляду в засіданні суду.
Ухвалою Господарського суду від 23.02.2026р. підготовче засідання було закрито, розгляд справи призначено по суті в засіданні суду.
18.03.2026р. за вх. №9484/26 до суду від Київської окружної прокуратури міста Одеси надійшло клопотання про зупинення провадження у справі, згідно якого останній просить суд провадження у справі № 916/2480/25 зупинити до закінчення перегляду в касаційному порядку справи №910/20111/23.
Ухвалою суду від 20.04.2026р. клопотання Виконувача обов`язків керівника Київської окружної прокуратури міста Одеси від 18.03.2026р. за вх.№9484/26 та від 30.03.2026р. за вх.№11012/26 про повернення на стадію підготовчого провадження та зупинення провадження по справі було задавлено, здійснено повернення на стадію підготовчого провадження у справі №916/2480/25, зупинено провадження у справі № 916/2480/25 до закінчення перегляду в касаційному порядку справи №910/20111/23 та оприлюднення його результатів.
02.07.2026р. за вх. №23236/26 до суду від Приватного акціонерного товариства "Виробниче об`єднання "Стальканат-Сілур" надійшло клопотання про поновлення провадження по даній справі.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 06.07.2026р. клопотання Приватного акціонерного товариства "Виробниче об`єднання "Стальканат-Сілур" 02.07.2026р. за вх. №23236/26 про поновлення провадження по справі було задоволено, поновлено провадження у справі №916/2480/25 із призначенням до розгляду в засіданні суду.
14.07.2026р. за вх.№24628/26 до суду від прокуратури надійшло клопотання про зупинення провадження по справі до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 910/7314/23, яке в подальшому на підставі усного клопотання представником прокуратури судом в протокольній форму було залишено без розгляду.
Ухвалою Господарського суду від 02.09.2026р. підготовче засідання було закрито, розгляд справи призначено по суті в засіданні суду.
10.07.2025р. за вх. №21943/25 до суду від відповідача 2 надійшов відзив на позов, згідно якого останній позовні вимоги не визнає, вважає їх необґрунтованими, безпідставними та просить суд в задоволені позову відмовити повністю.
17.07.2025р. за вх.№2270/25 до суду від прокуратури надійшла відповідь на відзив, згідно якої прокурор вказує що заперечення відповідача 2 є безпідставними, не підтверджені належним та допустимим доказами, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
18.07.2025р. за вх. №22785/25 до суду від Південного офісу Держаудитслужби надійшли письмові пояснення по справі, в яких останній зазначив, що оскільки Південний офіс Держаудитслужби не проводив жодних заходів державного фінансового контролю, які передбачені Законом № 2939-ХІІ, щодо дотримання вимог законодавства при укладанні договору № 89 від 15.03.2019, укладеного між Комунальним підприємством «Житловокомунальний сервіс «ЧОРНОМОРСЬКИЙ» та Приватним акціонерним товариством «Виробниче об`єднання «Стальканат-Сілур», він позбавлений можливості надати пояснення щодо суті виявленого порушення та суті позовних вимог
Крім того, 18.07.2025р. за вх. №22787/25 до суду від Південного офісу Держаудитслужби надійшло клопотання, відповідно якого останній просить суд розгляду справи здійснювати за відсутності представника офісу.
26.01.2026р. за вх. №2695/26 до суду від відповідача 2 надійшли додаткові пояснення по суті спору з урахуванням висновків викладених Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №922/3456/23 в постанові від 19.12.2025р.
09.02.2026р. за вх. №4601/26 од суду від відповідача 1 надійшла заява (заключне слово в судових дебатах), яка по суті є поясненням по суті спору з урахуванням висновків викладених Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №922/3456/23 в постанові від 19.12.2025р.
Судом, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив.
За посиланнями прокурор, Комунальним підприємством «Житлово-комунальний сервіс «Чорноморський» 06.02.2019р. в електронній системі публічних закупівель Prozorro оприлюднено оголошення про проведення відкритих торгів із закупівлі послуги «РЕМОНТ ТА ТЕХНІЧНЕ ОБСЛУГОВУВАННЯ ЛІФТІВ», ДК 021:2015: 50750000-7 - Послуги з технічного обслуговування ліфтів (520 од.) (ідентифікатор закупівлі - UA-2019-02-06-000860-c, електронна сторінка закупівлі - https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2019-02-06-000860-c).
За результатом проведення закупівлі переможцем визначено Приватне акціонерне товариство «Виробниче об`єднання «СТАЛЬКАНАТ-СІЛУР».
Прокурор вказує, що 15.03.2019р. Філією «ОДЕСЛІФТ» від імені Приватного акціонерного товариства "Виробниче об`єднання "Стальканат-Сілур" (виконавець) та Комунальним підприємством «Житлово-комунальний сервіс «Чорноморський» (замовник) було укладено договір про закупівлю № 89 послуг з ремонту та технічного обслуговування ліфтів, за яким замовник дає завдання, а Виконавець приймає на себе обов`язки надавати останньому за плату послуги з ремонту та технічного обслуговування ліфтів (п. 1.1. Договору).
Відповідно до п. 2.1. Договору щомісячна плата за технічне обслуговування ліфтів за цим договором встановлюється в розмірі 434 212,44 грн, у тому числі ПДВ.
В подальшому 21.12.2019р. між сторонами було укладено додаткову угоду № 1 до Договору № 89 від 15.03.2019, якою внесено зміни до п. 2.1. Договору, виклавши його в наступній редакції: « 2.1. Плата за надання послуг за цим договором за період з 01.01.2019 року по 15.02.2019 року встановлюється в розмірі 4 751 825,21 грн, у тому числі ПДВ 20 %.
Щомісячна плата за надання послуг за цим договором за період з 15.03.2019 року по 30.04.2019 року встановлюється в розмірі 434 212,44 грн, у тому числі ПДВ 20 %.
Щомісячна плата за надання послуг за цим договором за період з 01.05.2019 року по 31.08.2019 року встановлюється в розмірі 432 171,76 грн, у тому числі ПДВ 20 %.
Щомісячна плата за надання послуг за цим договором за період з 01.09.2019 року по 15.02.2020 року встановлюється в розмірі 429 897,18 грн, у тому числі ПДВ 20 %».
Також Сторонами внесено зміни до п. 7.1 Договору, виклавши його в наступній редакції: «Термін надання послуг: березень 2019 - лютий 2020 року. Договір про закупівлю набуває чинності з моменту його підписання Сторонами та діє по 15.02.2020 року в частині розрахунків до повного виконання сторонами взаємних зобов`язань. Закінчення строку цього Договору не звільняє Сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору. Набранням чинності, даний Договір припиняє дію попереднього договору по технічному обслуговуванню ліфтів, що укладались між сторонами.».
Прокурор зазначає, що Сторонами також внесено зміни у Додаток № 1 до Договору, виклавши у новій редакції специфікацію № 0301Ю та специфікацію № 0303Ч, які додаються до цієї Додаткової угоди.
За посиланнями прокурора, Звіт про виконання договору про закупівлю № 89 від 15.03.2019 на сторінці закупівлі в Електронній системі публічних закупівель «Prozorro» не опубліковано.
Разом з цим, як зазначає прокурор, згідно з актами прийняття наданих послуг з повного технічного обслуговування ліфтів від 30.04.2019, 31.05.2019, 30.06.2019, 31.07.2019, 31.08.2019, 30.09.2019, 31.10.2019, 30.11.2019, 31.12.2019, 31.01.2020, 29.02.2020, 31.03.2020 сума сплачених за Договором послуг становить 4 966 972,11 грн.
Прокурор вказує, що Рішенням Адміністративної колегії Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 13.08.2024 № 65/70-р/к у справі №20-02/2021 (далі - Рішення Колегії) визнано, що приватне акціонерне товариство «Виробниче об`єднання «Стальканат-Сілур» вчинило порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене пунктом 1 статті 50, пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів (тендерів), проведених КП «Житлово - комунальний сервіс «Чорноморський» на закупівлю ДК 021:2015: 50750000-7 - Послуги з технічного обслуговування ліфтів відповідно до ідентифікатора закупівлі UA-2019-02-06-000860-c (п. 43 резолютивної частини Рішення Колегії).
За посиланнями прокурора, в рішення Колегії, зокрема, встановлено наступне:
На всіх стадіях підготовки тендерних пропозицій для участі у Торгах 1-34 ПрАТ «ВО «Стальканат-Сілур» та ТОВ «Сервіс Менеджмент» були обізнані щодо участі кожного з них у зазначених торгах, що підтверджується, зокрема таким: наявність господарських відносин між Відповідачами під час участі у Торгах 1-34 (закупівля ДК 021:2015: 50750000-7 - Послуги з технічного обслуговування ліфтів відповідно до ідентифікатора закупівлі UA-2019-02-06-000860-c у Рішенні Колегії позначена як Торги 22 (пп.1 п. 1 мотивувальної частини Рішення)); використання Відповідачами одних і тих же ІР-адрес під час участі у Торгах 1-34; спільні особливості електронних файлів під час участі у Торгах 1-34; використання однієї поштової скриньки при реєстрації електронних поштових скриньок (п. 168 мотивувальної частини Рішення Колегії.
Наведені вище обставини наявності між Відповідачами спільних інтересів та взаємозв`язків, обізнаність та системність узгодженої поведінки останніх під час підготовки та проведення Торгів 1-34 свідчать про те, що Відповідачі мали можливість узгодити та узгодили свою поведінку під час проведення Торгів, замінивши ризик, який зумовлює конкуренція, на координацію своєї економічної поведінки (п. 169 мотивувальної частини Рішення Колегії).
Отже, доказами, зібраними у Справі, доводиться, а дослідженням усієї сукупності факторів, що об`єктивно могли вплинути на поведінку Відповідачів, не спростовуються висновки адміністративної колегії Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про те, що приватне акціонерне товариство «Виробниче об`єднання «Стальканат-Сілур» та товариство з обмеженою відповідальністю «Сервіс Менеджмент» вчинили порушення, передбачені пунктом 1 статті 50, що кваліфікується за пунктом 4 частини 2 статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів (тендерів) на закупівлю, зокрема, ДК 021:2015:50750000-7 - Послуги з технічного обслуговування ліфтів, яка проведена Комунальним підприємством «Житлово-комунальний сервіс «Чорноморський»», відповідно до ідентифікатора закупівлі UA-2019-02-06-000860-c (п. 181 мотивувальної частини Рішення Колегії).
Така поведінка Відповідачів є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 4 частини другої статті 6, пунктом 1 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів торгів (п. 182 мотивувальної частини Рішення Колегії).
За вчинене порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зазначене у пункті 43 резолютивної частини цього рішення, на приватне акціонерне товариство «Виробниче об`єднання «Стальканат-Сілур» накладено штраф у розмірі 45 800 грн. (п. 44 резолютивної частини Рішення Колегії).
Як зазначає прокурор, за інформацією Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, наданої листом від 14.10.2024 № 65-02/3688е), рішення № 65/70-р/к у судовому порядку не оскаржувалось, є чинним. Крім того, на адресу Відділення 22.08.2024 (вх. № 65-01/2375 від 22.08.2024) надійшла копія платіжної інструкції від 15.08.2024 про сплату ПрАТ «ВО «Стальканат-Сілур» штрафу, накладеного рішенням № 65/70-р/к.
Як на підставу для визнання спірного Договору недійсним, Прокурор посилається на те, що допущені з боку відповідача-2 порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів проведеного відповідачем-1 тендеру, несумісні з основними засадами цивільного законодавства, оскільки є проявом недобросовісної поведінки учасника цивільних відносин, призводять до порушення ним меж здійснення його цивільних прав, порушують принцип добросовісної конкуренції серед учасників, який встановлено Законом України "Про публічні закупівлі", нівелюють мету проведення конкурентної процедури закупівлі та загалом негативно впливають на економічні процеси у державі та суспільстві.
На переконання прокурора, діях Приватного акціонерного товариства "Виробниче об`єднання "Стальканат-Сілур" вбачається наявність умислу на вчинення правочинів, які завідомо суперечать інтересам держави та суспільства.
Метою вказаних дій, на думку прокурора, є усунення конкуренції під час проведення Комунальним підприємством "Житлово-комунальний сервіс "Чорноморський" вищевказаних торгів та недобросовісне отримання права на укладення Договору про закупівлю.
Як зазначає прокурор, завідомо суперечлива мета дій Приватного акціонерного товариства "Виробниче об`єднання "Стальканат-Сілур" полягала в тому, щоб уникнути встановлених Законом України "Про публічні закупівлі" обмежень, протиправно усунути конкуренцію під час проведення публічних закупівель, нівелювати ефективність їх результатів, у незаконний спосіб одержати право на укладення спірного Договору не на конкурентних засадах.
Отже, прокурор вважає, що Договір, укладений за підсумками тендеру, результати якого спотворено антиконкурентними узгодженими діями його учасників, підлягає визнанню недійсним як такий, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства з умислу Приватного акціонерного товариства "Виробниче об`єднання "Стальканат-Сілур", на підставі ст. ст. 203, 215, 228 ЦК України.
Також, враховуючи наявність умислу лише у Приватного акціонерного товариства "Виробниче об`єднання "Стальканат-Сілур", як сторони оспорюваного Договору, одержані 4 966 972,11 грн за цим правочином, на переконання прокурора, повинні бути повернуті іншій стороні Договору, а отримані нею за рішенням суду кошти - стягнуті в дохід держави.
Отже посилаючись на вищенаведені обставини, Виконувач обов`язків керівника Київської окружної прокуратури міста Одеси звернувся до суду з відповідним позовом за захистом порушеного права.
Дослідивши в сукупності всі обставини та матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, що регулюють спірні відносини, суд дійшов висновку про відмову в задоволені позовних вимог з наступних підстав.
Згідно зі ст. ст. 202, 203 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Згідно з ч. ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.
Відповідно до частини 3 статті 228 ЦК України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.
Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права (ч. ч. 5, 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №1402-VIII від 02.06.2016 (зі змінами).
Згідно з ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Враховуючи вимоги ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", ч. 4 ст. 236 ГПК України, господарський суд повинен врахувати висновок об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, який був викладений у постанові від 19.12.2025, за результатом розгляду справи № 922/3456/23 у подібних правовідносинах.
Господарським судом відхиляються доводи Прокурора щодо необґрунтованості відступлення Верховним Судом при розгляді справи № 922/3456/23 від раніше зроблених висновків та не врахування останнім ряду позицій Великої Палати Верховного Суду щодо правозастосування, оскільки незгода Прокурора із судовим рішенням не є підставою для незастосування судом відповідного висновку. Крім того, суд звертає увагу Прокурора, що згідно з положеннями ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. При цьому можливість перегляду судового рішення іншими органами поза межами судочинства чинним законодавством не передбачена.
У справі № 922/3456/23 Верховним Судом вирішувалося питання, чи підлягає застосуванню до спірних відносин положення частини 3 статті 228 ЦК України, тобто, чи є укладений правочин (договір на закупівлю світильників та освітлюваної арматури) таким, що не відповідає інтересам держави і суспільства, його моральним засадам та вчиненим з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, за умови вчинення стороною правочину антиконкурентних узгоджених дій, за які чинним законодавством передбачена відповідальність у вигляді штрафу (пункт 1 статті 50, стаття 52 Закону "Про захист економічної конкуренції").
Вирішуючи питання наявності/відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин частини 3 статті 228 ЦК України у постанові від 19.12.2025 у справі № 922/3456/23, зокрема, зазначено наступне.
Стягнення всього отриманого за недійсним правочином у дохід держави є конфіскацією, яка за своєю правовою природою не є цивільно-правовим інститутом. У первісній редакції ЦК, який набув чинності 01.01.2004, такої норми не існувало. Однак Законом "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Податкового кодексу України" від 02.12.2010 ст.228 була доповнена ч.3, присвяченою недійсності правочинів, що не відповідають інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Щодо конфіскаційного характеру санкцій, передбачених ч.3 ст.228 ЦК неодноразово висловлювався ще Верховний Суд України, а після 2017 року - і Верховний Суд (постанови від 20.06.2018 у справі №802/470/17-а, від 16.10.2019 у справі №2а-1670/8497/11, від 25.07.2023 у справі №160/14095/21 від 13.11.2024 у справі №911/934/23).
Наслідки, передбачені реченнями 2-3 ч.3 ст.228 ЦК, не спрямовані на поновлення майнової сфери постраждалого учасника цивільно-правових правовідносин. Передбачені законом санкції мають за мету покарати осіб, які вчинили заборонений законодавством правочин. Це єдина норма ЦК, яка містить каральні заходи (санкції).
За загальним правилом правовим наслідком недійсності правочинів є повернення сторін в стан, що передував укладенню правочину (абз.2 ч.1 ст.216 ЦК). Такий правовий наслідок спрямований на те, аби нівелювати все, що відбулося і зробити його юридично незначущим.
Супроводжувальним правовим наслідком недійсності правочину є можливість відшкодування винною стороною правочину збитків та моральної шкоди, завданої другій стороні правочину. Такий правовий наслідок спрямований на те, аби досягти компенсації понесених такою стороною втрат, тобто є проявом дії компенсаційних засад цивільного права.
Оскільки відшкодування збитків та моральної шкоди є видом цивільно-правової відповідальності, їх стягнення відбувається на користь приватної особи, в її інтересах і саме задля неї.
У ч.3 ст.228 ЦК передбачаються зовсім інші правові наслідки:
- які спрямовані не на позначене вище, а на реакцію з боку держави на правопорушення сторони/сторін правочину;
- ініціатором цих правових наслідків є держава, а не сторона правочину;
- ці правові наслідки встановлені в публічних інтересах (як їх розуміє держава), а не в приватноправових;
- наслідки полягають не у відновленні становища, що існувало до вчинення правочину, а на вилучення майна;
- ці правові наслідки не можна розцінювати як відшкодування збитків.
Такі правові наслідки не можна віднести до компенсаційних, адже вони є сутнісно іншими і являють собою різновид конфіскації майна державою.
Вирішуючи питання щодо застосування ч.3 ст.228 ЦК суд має враховувати, що санкції, передбачені ч.3 ст.228 ЦК, ч.1 ст.208 ГК, є не компенсаційними, а конфіскаційними санкціями, які передбачають стягнення всього отриманого за правочином на користь держави. Ці санкції спрямовані не на відновлення правового стану, який існував до порушення, а на покарання осіб, які порушили законодавчу заборону вчиняти правочин, який не відповідає інтересам держави і суспільства.
Конфіскація без вироку суду (Non-Conviction Based Confiscation - NCBC) розглядається ЄСПЛ як втручання у право власності, захищене ст.1 Першого протоколу до Конвенції.
Застосування наслідків, передбачених ч.3 ст.228 ЦК, є втручанням держави у право власності приватних осіб. Тому, підлягає застосуванню ст.1 Першого протоколу до Конвенції. Відповідно до зазначеної статті кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
Враховуючи викладені вище висновки ЄСПЛ щодо конфіскації без вироку суду, Об`єднана палата вважає, що у справі, яка переглядається (№ 922/3456/23), при застосуванні конфіскаційної санкції, передбаченої ч.3 ст.228 ЦК, не було дотримано принципу пропорційності як щодо винного учасника правочину, так і щодо того учасника, який діяв добросовісно, виходячи з такого.
У наведених вище справах ЄСПЛ неодноразово звертав увагу на те, що для дотримання принципу пропорційності цивільна конфіскація має стосуватися майна, яке було отримане від злочинної діяльності, незаконного збагачення, майна, джерела походження якого сторона не могла пояснити, або майна, яке безпосередньо використовувалося при здійсненні злочинної діяльності. ЄСПЛ також визнав небезпечною тенденцію поширення конфіскації без вироку суду на випадки звичайних адміністративних порушень.
Верховний Суд у постанові від 20.03.2019 у справі №922/1391/18 вказав, що, здійснивши правовий аналіз ч.3 ст.228 ЦК, можна дійти висновку, що ознаками недійсного господарського договору, що суперечить інтересам держави і суспільства, є спрямованість цього правочину на порушення правового господарського порядку та наявність умислу (наміру) його сторін, які усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору. Метою такого правочину є його кінцевий результат, якого бажають досягти сторони. Мета завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.
Об`єднана палата вважає, що, враховуючи конфіскаційний характер санкції, передбаченої ч.3 ст.228 ЦК, який суд не може змінити, як і зменшити розмір, ця стаття може застосовуватися у виключних випадках порушення інтересів держави та суспільства, які, зокрема, можуть мати місце при вчинені особою кримінального злочину (тобто, за наявності обвинувального вироку суду, що набрав законної сили), або дій, якими державі та суспільству завдані значні збитки, а винна особа відповідно незаконно, безпідставно збагатилася (на суму, співставну із вартістю того, що стягується на користь держави, для дотримання принципу пропорційності втручання). Ця норма не може бути застосована у випадку порушення суб`єктом господарювання будь-яких норм чинного законодавства, яке регулює господарську діяльність, зокрема законодавства про захист конкуренції.
Об`єднана палата звертає увагу на невідповідність норми ч.3 ст.228 ЦК загальним засадам цивільного законодавства, її каральний характер, притаманний нормам саме публічного, а не приватного права, а також на суттєві логічні невідповідності приписів частин 1, 2 ст.228 ЦК, які встановлюють що нікчемним є правочин який суперечить публічному порядку, але як наслідок передбачають більш м`які наслідки - двосторонню реституцію та ч.3 цієї статті, яка щодо оспорюваного правочину (який порівняно з нікчемним є не очевидно недійсним і відтак має меншу суспільну небезпеку) встановлює у якості наслідків набагато жорсткішу санкцію - стягнення з винної сторони (сторін) майна на користь держави
Отже, колегія суддів у справі № 911/934/23 дійшла висновку про відсутність підстав для застосування ч.3 ст.228 ЦК як норми внутрішнього законодавства, що за своїм змістом створює підстави для непропорційного втручання держави в право власності приватних осіб, що суперечить приписам Першого протоколу до Конвенції. Такий висновок є загальним, базується на недоліках самої законодавчої норми (тобто він має застосовуватися незалежно від обставин конкретної справи)
Враховуючи викладене, Об`єднана палата уточнила висновки, що містяться у постановах від 13.11.2024 у справі №911/934/23, від 17.10.2024 у справі №914/1507/23, а також інших постановах колегій суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду щодо застосування ч.3 ст.228 ЦК, наступним чином:
- при визначенні підстав для застосування ч.3 ст.228 ЦК, яка містить санкцію конфіскаційного характеру, не властиву нормам цивільного законодавства, і яка несе в собі високі ризики втручання держави в право власності приватних осіб, суд має враховувати критерії, визначені ЄСПЛ, щодо пропорційності покарання (конфіскації без вироку суду) та можливості обрання менш обтяжливого заходу для винної сторони правочину (двосторонньої реституції, стягнення збитків, штрафу тощо);
- ця стаття може застосовуватися у виключних випадках порушення інтересів держави та суспільства, які, зокрема, можуть мати місце при вчинені особою кримінального злочину (тобто, за наявності обвинувального вироку суду, що набрав законної сили), або дій, якими державі та суспільству завдані значні збитки, а винна особа відповідно незаконно, безпідставно збагатилася (на суму, співставну із вартістю того, що стягується на користь держави, для дотримання принципу пропорційності втручання); ця норма не може бути застосована у випадку порушення суб`єктом господарювання будь-яких норм чинного законодавства, яке регулює господарську діяльність, зокрема законодавства про захист конкуренції.
Втім, Об`єднана палата дійшла висновку, що за умови застосування відповідних приписів ч.3 ст.228 ЦК, відбувається непропорційне втручання в право власності й добросовісного учасника. По-перше, добросовісна сторона все одно втрачає очікуваний результат угоди. Вона витратила час, ресурси, можливо зазнала упущеної вигоди і зрештою залишиться ні з чим (лише зі своїм початковим майном/грошима). Якщо правочин був вигідним для неї, позбавлення майна чи прибутку може відчуватися як покарання, хоча умислу з її боку не було. По-друге, конфіскація майна добросовісної сторони (того, що вона отримала від іншого учасника) означає, що держава вилучає майно у особи, яка не вчинила свідомого порушення. Такий крок потребує дуже переконливого обґрунтування публічним інтересом. ЄСПЛ у подібних справах перевіряє, чи не було можливості обмежитися менш суворими заходами щодо невинної особи (справа "Air Canada v. the United Kingdom").".
Підсумовуючи вищевикладене, господарський суд звертає увагу учасників справи, що згідно з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 19.12.2025 у справі № 922/3456/23, норма ч.3 ст.228 ЦК України не може бути застосована лише у випадку порушення суб`єктом господарювання будь-яких норм чинного законодавства, яке регулює господарську діяльність, зокрема законодавства про захист економічної конкуренції. Верховний Суд також дійшов висновку, що для застосування приписів ч.3 ст.228 ЦК прокурор має довести, що сам правочин за своєю суттю є протиправним, спрямованим на порушення інтересів держави та суспільства.
Суд зазначає, що у межах даної справи підстави для визнання договору недійсним зводяться лише до порушення законодавства про захист економічної конкуренції, на будь-які інші підстави для визнання спірного правочину недійсним прокурор не посилається.
При цьому докази, які можуть свідчити про понесення державою майнової шкоди, переплати коштів або отримання робіт/послуг неналежної якості в матеріалах справи відсутні. Таким чином, причинно-наслідковий зв`язок між порушенням законодавства про захист економічної конкуренції та погіршенню майнового становища держави відсутній, що виключає можливість кваліфікації правочину як такого, що вчинений з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.
Враховуючи вищенаведене, господарський суд доходить висновку про відсутність передбачених ч. 3 ст. 228 ЦК України правових підстав для визнання Договору недійсним у зв`язку з недоведеністю прокурором обставини вчинення відповідачами спірного правочину з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а також відсутністю підстав для визнання правочину недійсним лише у зв`язку з порушенням відповідачем-2 законодавства про захист економічної конкуренції. Наведене має наслідком відмову у задоволенні заявленої прокурором позовної вимоги про визнання Договору №89 від 15.03.2019р. недійсним.
Відмова суду у задоволенні заявленої прокурором позовної вимоги про визнання недійсним Договору має наслідком відсутність правової необхідності надавати юридичну оцінку похідним вимогам прокурора в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства "Виробниче об`єднання "Стальканат-Сілур" на користь Комунального підприємства "Житлово-комунальний сервіс "Чорноморський" 4 966 972,11грн, а з Комунального підприємства "Житлово-комунальний сервіс "Чорноморський" одержаних ним за рішенням суду у цій справі 4 966 972,11грн. - в дохід держави.
У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч.ч.1,3 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до ст.79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Інші посилання прокурора не спростовують висновків, до яких дійшов суд.
При цьому, суд звертає увагу сторін на те, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (ЄСПЧ), яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів… мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. І хоча п.1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суду обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Саме такі висновки викладені у рішенні ЕСПЧ від 10.02.2010р.у справі "Серявін та інші проти України"
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Таким чином, враховуючи вищезазначені обставини, аналізуючи норми законодавства та наявні в матеріалах справи докази, господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог Виконувача обов`язків керівника Київської окружної прокуратури міста Одеси в повному обсязі.
Судові витрати по сплаті судового збору покласти на прокуратуру згідно ст.129 ГПК України.
Крім того, відповідно до ч. 9 ст. 145 ГПК України у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову, суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.
Як вбачається з матеріалів справи, Ухвалою суду від 26.06.2025р. заяву Виконувача обов`язків керівника Київської окружної прокуратури міста Одеси про забезпечення позову за вх.суду№2-971/25 від 25.06.2025 було задоволено, накладено арешт на грошові кошти, які належать Приватному акціонерному товариству «Виробниче об`єднання «СТАЛЬКАНАТ-СІЛУР», як в національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, що містяться на відкритих рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах, у тому числі інших держав, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення ухвали про забезпечення позову та належать Приватному акціонерному товариству «Виробниче об`єднання «СТАЛЬКАНАТ-СІЛУР» у межах суми позовних вимог на загальну суму 4 966 972 грн. 11 коп.; накладено арешт на нерухоме майно, яке належить Приватному акціонерному товариству «Виробниче об`єднання «СТАЛЬКАНАТ-СІЛУР» (, у межах суми позову 4 966 972,11грн., лише в межах різниці між сумою ціни позову та арештованих грошових коштів у разі їх недостатності.
Враховуючи відмову у задоволенні заявленого Виконувачем обов`язків керівника Київської окружної прокуратури міста Одеси позову суд вважає за необхідне скасувати заходи забезпечення позову, вжиті Ухвалою Господарського суду Одеської області від 26.06.2025р. у справі №916/2480/25.
Керуючись ст.ст. 129, 145, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,
УХВАЛИВ:
1. В задоволенні позову Виконувача обов`язків керівника Київської окружної прокуратури міста Одеси (65059, м. Одеса, вул. Краснова, буд. 10) в інтересах держави в особі Одеської міської ради (65026, м. Одеса, площа Біржова, буд. 1, код ЄДРПОУ 26597691) та Південного офісу Держаудитслужби (65012, м. Одеса, вул. Канатна, буд. 83, код ЄДРПОУ 40477150) до Комунального підприємства "Житлово-комунальний сервіс "Чорноморський" (65089, м. Одеса, вул. Чикаленка Євгена, буд. 81/4, код ЄДРПОУ 35303608) та до Приватного акціонерного товариства "Виробниче об`єднання "Стальканат-Сілур" (65007, м. Одеса, вул. Водопровідна, буд. 16, код ЄДРПОУ 26209430) - відмовити повністю.
2. Судові витрати по сплаті судового збору покласти на Одеську обласну прокуратуру (65026, м. Одеса, вул. Італійська 3, код ЄДРПОУ 03528552)
3. Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалу Господарського суду Одеської області від 26.06.2025р. у справі №916/2480/25.
Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.
Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 01 жовтня 2026 р.
Суддя К.Ф. Погребна