ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018
Код ЄДРПОУ 03500004
УХВАЛА
01.10.2026 Справа № 917/64/24
м. Полтава
Суддя Солодюк О.В., після виходу з відпустки, розглянувши заяву Диканської окружної прокуратури про забезпечення позову (вхід. № 12690 від 22.09.2026) по справі № 917/64/24
за позовною заявою Виконуючого обов"язків керівника Диканської окружної прокуратури Полтавської області, вул. Незалежності, 64а, смт. Диканька, Полтавська область, 38500 в інтересах держави в особі Зіньківської міської ради, вул. Воздвиженська, 40, м.Зіньків, Полтавський район, Полтавська область, 38100
до 1. ОСОБА_1 , АДРЕСА_1
2. Фермерського господарства "Чорноземи Зіньківщини", вул. Гагаріна, 22, офіс.159, м.Бровари, Київська область, 07400
третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1 - Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області, вул. Затишна, 23, м. Полтава, 36039
про визнання недійсними договорів оренди землі, скасування державної реєстрації права оренди та повернення земельних ділянок
ВСТАНОВИВ:
У провадженні Господарського суду Полтавської області знаходиться справа за позовом виконувача обов`язків керівника Диканської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Зіньківської міської ради Полтавської області до ОСОБА_1 , фермерського господарства «Чорноземи Зіньківщини» про визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення загальною площею 19,1689 га, які розташовані за межами населених пунктів на території колишніх Високівської сільської ради Полтавської області, скасування державної реєстрації права оренди та повернення земельних ділянок.
Предметом позову у вказаній справі є земельні ділянки загальною площею 19,1689 га, а саме:
1. [номер приховано]:00:003:0307, площею 7,3008 га, що розташована за межами населених пунктів на території Високівської сільської ради Полтавської області (зараз Зінківська ОТГ);
2. [номер приховано]:00:004:0052, площею 11,8681 га, що розташована за межами населених пунктів на території Високівської сільської ради Полтавської області (зараз Зінківська ОТГ).
Ухвалою від 22.01.2024 суд прийняв позовну заяву у справі № 917/64/24 до розгляду та відкрив провадження у справі в порядку загального позовного провадження, призначив підготовче засідання на 22.02.2024 р. на 10:05 год.
Диканська окружна прокуратура до суду надіслала заяву про забезпечення позову (вх. №12690 від 22.09.2026) у справі № 917/64/24.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову, заявник посилається на наступне.
Полтавською обласною прокуратурою 31.08.2026 отримано лист Зіньківської міської ради від 26.08.2026 № 02.2.1-16/942 щодо вжиття заходів забезпечення у справі № 917/64/24 за позовом Диканської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Зіньківської міської ради до ОСОБА_1 , ТОВ «Чорноземи Зіньківщини» про повернення земельних ділянок.
Зіньківська міська рада в листі повідомляє, що у справі № 917/50/24 щодо земельних ділянок комунальної власності, право оренди яких було зареєстровано за Удовиченком А.В., державним реєстратором проведено державну реєстрацію переходу права оренди від ОСОБА_1 до ФГ «Полтавські Лани».
Зазначена обставина має безпосереднє значення для справи № 917/64/24 щодо земельних ділянок комунальної власності Зіньківської міської територіальної громади.
Окрім того, до Диканської окружної прокуратури Полтавської області 07.08.2026 надійшли запити старшого державного виконавця Зіньківського відділу державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України щодо повідомлення порядку подальшого виконання наказів Господарського суду Полтавської області № 917/50/24 від 07.07.2026 у визначений судом спосіб.
Під час здійснення виконавчих дій державним виконавцем встановлено, що право оренди земельних ділянок з кадастровими номерами: [номер приховано]:00:019:0300, [номер приховано]:00:029:0302, [номер приховано]:00:035:0302, [номер приховано]:00:035:0012, [номер приховано]:00:047:0101 зареєстровано за Фермерським господарством «Полтавські Лани» на підставі рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 06.02.2026 № 440/15685/25.
Разом з тим, встановлено, що рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 06.02.2026 у справі № 440/15685/25 ухвалене без залучення Зіньківської міської ради як власника земельних ділянок з кадастровими номерами [номер приховано]:00:019:0300, [номер приховано]:00:029:0302, [номер приховано]:00:035:0302, [номер приховано]:00:035:0012, [номер приховано]:00:047:0101, що є порушенням її прав та підставою для скасування такого рішення, оскільки воно незаконно змінює орендаря комунального майна в обхід волевиявлення орендодавця.
Вказане підтверджується листом Зіньківської міської ради від 19.08.2026 № 02.2.1- 3/4397, в якому міська рада повідомляє, що у зв`язку з отриманням нової інформації щодо правового статусу земельних ділянок, які є предметом спору у справі № 917/50/24, міською радою вживаються заходи щодо належного захисту інтересів територіальної громади.
Разом з тим, Зіньківською міською радою не укладалися додаткові угоди до договорів оренди щодо заміни орендаря, не приймалися рішення про погодження такої заміни та не надавалася згода на перехід права оренди до ФГ «Полтавські лани».
Вказане свідчить про недобросовісну поведінку відповідачів, оскільки було змінено сторону у спірних договорах оренди, що унеможливило виконання законних рішень суду, які набрали законної сили, а саме рішення Господарського суду Полтавської області від 22.10.2025 та постанови Східного апеляційного господарського суду від 02.06.2026 у справі № 917/50/24.
Прокурор вважає, що такі дії ОСОБА_1 та ФГ «Чорноземи Зіньківщини» вочевидь суперечать інтересам територіальної громади та можуть стати перешкодою у розгляді даної позовної заяви та захисту державних інтересів.
Отже, враховуючи вище викладене, прокурор звернувся до суду з заявою про забезпечення позову в якій просить суд:
- Накласти арешт на земельні ділянки з кадастровими номерами:
1. [номер приховано]:00:003:0307, площею 7,3008 га, що розташована за межами населених пунктів на території Високівської сільської ради Полтавської області (зараз Зінківська ОТГ);
2. [номер приховано]:00:004:0052, площею 11,8681 га, що розташована за межами населених пунктів на території Високівської сільської ради Полтавської області (зараз Зінківська ОТГ)
- заборонити ОСОБА_1 , ФГ «Чорноземи Зіньківщини» та суб`єктам державної реєстрації прав та державним реєстраторам прав на нерухоме майно (зокрема, нотаріусам, виконавчим органам сільських, селищних, міських рад, державним та приватним виконавцям) вчиняти будь - які реєстраційні дії щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, у тому числі приймати рішення про державну реєстрацію прав, здійснювати державну реєстрацію виникнення, переходу, зміни та припинення речових прав (права власності, права оренди, права суборенди, емфітевзису, суперфіцію тощо) та їх обтяжень, а також скасовувати записи про державну реєстрацію прав щодо вищевказаних земельних ділянок.
Розглянувши заяву позивача про забезпечення позову, суд дійшов висновку про задоволення заяви, виходячи з наступного.
Частиною 1 статті 2 ГПК України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Згідно з частиною 1 статті 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
За приписами ст. 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до ч. 3 ст. 137 ГПК України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову.
Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.
Забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача (аналогічний висновок міститься у пункті 8.8 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20). Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити тощо. Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21.03.2024 у справі № 910/15328/23, від 01.05.2023 у справі № 914/257/23, від 06.03.2023 у справі № 916/2239/22.
При цьому, загроза утруднення або неможливості виконання рішення суду наявні тоді, коли у сторони спору до його вирішення є можливість розпорядитися об`єктом прав, що став предметом спору (постанова Верховного Суду від 13.12.2023 року у справі № 522/21977/21).
Арешт майна - це накладення заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна.
Заборона вчиняти певні дії, поряд з іншим, може бути пов`язана з необхідністю збереження об`єкта спору в існуючому стані та збереження його статусу, що має сприяти вирішенню спору та можливості виконання судового рішення.
Частиною 1 ст.137 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд зазначає, що у вирішенні питання про забезпечення позову слід здійснювати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Суд також зазначає, що не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття (або відмова у такому) знаходиться у прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного господарського спору. Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 18.01.2024 по справі №50/155 (910/1455/23).
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову (постанова Верховного Суду від 25.05.2021 по справі № 925/1441/20).
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків від заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Позов забезпечується, в тому числі, накладенням арешту на майно, забороною відповідачу вчиняти певні дії, забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або виконувати щодо нього інші зобов`язання.
Заборона відповідачеві, іншим особам вчиняти певні дії повинна узгоджуватись з предметом позову, тобто, така заборона має стосуватися виключно предмета спору.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.05.2021 у справі №914/1570/20 виснувала про те, що під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. Важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення.
Метою заходу забезпечення є підтримання status quo, поки суд не визначиться щодо виправданості цього заходу. Тимчасовий захід спрямований на те, щоб протягом судового розгляду щодо суті спору суд залишався в змозі розглянути позов заявника за звичайною процедурою. Тимчасові забезпечувальні заходи мають на меті забезпечити протягом розгляду продовження існування стану, який є предметом спору (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "Кюблер проти Німеччини").
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22 (пункти 46-48) виснувала, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову. Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами. Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.
При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 24.05.2023 у справі № 906/1162/22, від 29.06.2023 у справі № 925/1316/22, від 18.05.2023 у справі № 910/14989/22, від 24.06.2022 у справі № 904/8506/21.
При цьому під час вирішення питання про забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті, та не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову. Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21.03.2024 у справі № 910/15328/23, від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересів), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.
При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову.
Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21.03.2024 у справі № 910/15328/23, від 13.12.2023 у справі № 921/290/23, від 31.05.2023 у справі № 906/1223/22, від 21.12.2022 у справі № 911/121/22.
Співмірність передбачає оцінку співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності прав чи законних інтересів, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він просить накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21.03.2024 у справі № 910/15328/23, від 16.11.2023 у справі № 921/333/23, від 13.07.2022 у справі № 904/4710/21.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22 зазначила, що жодних обмежень щодо застосування такого виду забезпечення позову, як накладення арешту на майно (грошові кошти), лише у сфері майнових спорів або заборони його застосування при вирішенні немайнового спору цивільне процесуальне законодавство не містить.
Необхідно розрізняти види (способи) забезпечення позову, які можуть застосовуватись до позовів майнового характеру, а які - для забезпечення немайнових позовних вимог, тобто фактично заходи забезпечення позову можна поділити на майнові та немайнові. Майнові заходи забезпечення мають застосовуватись для забезпечення позовних вимог майнового характеру, тобто таких, де матеріальна позовна вимога виражена саме в грошовій формі в ціні позову в розумінні статті 163 Господарського процесуального кодексу України.
Метою застосування заходів забезпечення позову майнового характеру є обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача, на момент пред`явлення прозову може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення суду.
Заходи забезпечення немайнового характеру спрямовані на покладення на відповідача чи інших осіб обов`язку вчинити активні дії чи утриматись від їх вчинення, не пов`язаних з передачею грошових сум чи майна.
Такі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 03.03.2023 у справі № 907/269/22, від 04.04.2023 у справі № 907/268/22, від 04.04.2023 у справі № 915/577/22.
Згідно з висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 31.10.2022 у справі № 910/4192/22, у немайнових спорах суд вживає заходів забезпечення позову з превентивною метою щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача, та, зважаючи на завдання господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частина 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України), суд має встановити, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза унеможливлення чи суттєвого утруднення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача.
У справі № 910/1040/18 об`єднана палата Касаційного господарського суду в постанові від 16.08.2018 зазначила, що у випадку звернення особи до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в такому випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Водночас у таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
Враховуючи предмет та підстави позову у даній справі, а також приймаючи до уваги недобросовісну поведінку сторін, зокрема, відповідача - ОСОБА_1 , який вже вчинив дії по переходу права оренди від ОСОБА_1 до ФГ "Полтавські Лани" у справі № 917/50/24, та те, що існує реальний ризик утруднення або унеможливлення виконання рішення суду у разі здійснення державної реєстрації переходу права оренди на земельні ділянки, які є предметом спору у даній справі, до іншого орендаря, вищезазначене унеможливить або істотно утруднить виконання майбутнього судового рішення, порушуючи принцип реального й ефективного судового захисту та нівелює ефективність обраного прокурором способу захисту порушених інтересів держави, суд дійшов висновку, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом:
- Накладення арешту на земельні ділянки з кадастровими номерами:
1. [номер приховано]:00:003:0307, площею 7,3008 га, що розташована за межами населених пунктів на території Високівської сільської ради Полтавської області (зараз Зінківська ОТГ);
2. [номер приховано]:00:004:0052, площею 11,8681 га, що розташована за межами населених пунктів на території Високівської сільської ради Полтавської області (зараз Зінківська ОТГ);
- заборони ОСОБА_1 , ФГ «Чорноземи Зіньківщини» та суб`єктам державної реєстрації прав та державним реєстраторам прав на нерухоме майно (зокрема, нотаріусам, виконавчим органам сільських, селищних, міських рад, державним та приватним виконавцям) вчиняти будь - які реєстраційні дії щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, у тому числі приймати рішення про державну реєстрацію прав, здійснювати державну реєстрацію виникнення, переходу, зміни та припинення речових прав (права власності, права оренди, права суборенди, емфітевзису, суперфіцію тощо) та їх обтяжень, а також скасовування записів про державну реєстрацію прав щодо вищевказаних земельних ділянок, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Заходи забезпечення позову є тимчасовими, їх дія пов`язана з перебуванням справи у провадженні суду. У цей період відповідні заходи мають легітимну мету, прямо передбачену національним законодавством, а саме забезпечення виконання рішення суду в разі задоволення позову, тому їх вжиття не може оцінюватися як втручання у право особи на мирне володіння майном.
Отже, обрані заходи забезпечення позову є співмірними із правом, за захистом якого звернувся прокурор. Правові наслідки їх застосування не призведуть до невиправданих і надмірних обмежень прав відповідачів, однак їх незастосування може унеможливити виконання в майбутньому рішення суду.
Невжиття заходів забезпечення позову нівелює мету звернення прокурора до суду за захистом інтересів держави, адже повторне ініціювання нових судових спорів з метою їх поновлення потребуватиме значних як правових, так і фінансових витрат, покладення яких на державу буде неправомірним, а можливо й надмірним тягарем.
Зважаючи на викладене, невідворотні негативні наслідки, які можуть настати внаслідок невжиття заходів забезпечення, вочевидь переважають негативні наслідки від їх вжиття.
З огляду на викладене, заявлені прокуратурою заходи забезпечення позову відповідають приписам п. п. 1, 2, 4 ч. 1 ст. 137 ГПК України (накладення арешту, заборона відповідачу вчиняти певні дії; заборона іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору), безпосередньо стосуються предмета спору за відповідним позовом, а також узгоджуються з критеріями співмірності, розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін та можуть забезпечити ефективний захист прав або інтересів позивача у разі ухвалення рішення про задоволення позову.
З урахуванням викладеного, заява Полтавської окружної прокуратури про забезпечення позову у справі № 917/64/24 підлягає задоволенню в повному обсязі.
Керуючись статтями 136, 137, 138, 139, 140, 141, 144, 234, 235 ГПК України, суд -
УХВАЛИВ:
1. Заяву Диканської окружної прокуратури про забезпечення позову (вх. №12690 від 22.09.2026р.) задовольнити.
2. Вжити заходи забезпечення позову.
Накласти арешт на земельні ділянки з кадастровими номерами:
1. [номер приховано]:00:003:0307, площею 7,3008 га, що розташована за межами населених пунктів на території Високівської сільської ради Полтавської області (зараз Зінківська ОТГ);
2. [номер приховано]:00:004:0052, площею 11,8681 га, що розташована за межами населених пунктів на території Високівської сільської ради Полтавської області (зараз Зінківська ОТГ).
Заборонити ОСОБА_1 , ФГ «Чорноземи Зіньківщини» та суб`єктам державної реєстрації прав та державним реєстраторам прав на нерухоме майно (зокрема, нотаріусам, виконавчим органам сільських, селищних, міських рад, державним та приватним виконавцям) вчиняти будь - які реєстраційні дії щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, у тому числі приймати рішення про державну реєстрацію прав, здійснювати державну реєстрацію виникнення, переходу, зміни та припинення речових прав (права власності, права оренди, права суборенди, емфітевзису, суперфіцію тощо) та їх обтяжень, а також скасовувати записи про державну реєстрацію прав щодо вищевказаних земельних ділянок.
Стягувач: Зіньківська міська рада, (вул. Воздвиженська, 40, м.Зіньків, Полтавський район, Полтавська область, 38100);
Боржник: 1. ОСОБА_1 , ( АДРЕСА_1 );
2. Фермерське господарство "Чорноземи Зіньківщини", (вул.Гагаріна, 22, офіс.159, м.Бровари, Київська область, 07400).
3. Ухвала набирає законної сили 01.10.2026, є виконавчим документом та підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому чинним законодавством України для виконання судових рішень.
4. Ухвала дійсна до пред`явлення до 01.10.2029.
5. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.
Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Солодюк О.В.