ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня [телефон приховано], тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
_______________________________________________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"02" жовтня 2026 р. м. Харків Справа № 922/1727/26
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Пономаренко Т.О.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Київської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону (01104, м. Київ, вул. Петра Болбочана, 8а; код ЄДРПОУ: [номер приховано]) в інтересах держави в особі Головного управління Національної гвардії України (03151, м. Київ, вул. Святослава Хороброго, 9-А; код ЄДРПОУ: 08803498)
до Фізичної особи-підприємця Посохової Катерини Олексіївни ( АДРЕСА_1 ; код РНОКПП: НОМЕР_1 )
про стягнення заборгованості
без виклику учасників справи
ВСТАНОВИВ:
18.05.2026 Київська спеціалізована прокуратура у сфері оборони Центрального регіону в інтересах держави в особі Головного управління Національної гвардії України звернулась до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Посохової Катерини Олексіївни, в якій просить суд:
- стягнути з Фізичної особи-підприємця Посохової Катерини Олексіївни на користь Головного Управління Національної гвардії України штрафні санкції у розмірі 477 859,50 грн.: пеня - 171 679,50 грн. та штраф - 306 180,00 грн. за договором №17 ПС/УТЗ від 03.02.2026;
- стягнути з відповідача на користь Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону витрати по сплаті судового збору в розмірі 7 167,89 грн.
Позов обґрунтовано невиконанням ФОП Посоховою К.О. зобов`язань за договором №17 ПС/УТЗ від 03.02.2026 щодо поставки 60 000 кг сухофруктів у визначені договором та заявкою замовника строки.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 19.05.2026 вирішено позовну заяву (вх.№1727/26 від 18.05.2026) Київської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону залишити без руху. Надано позивачу строк, який становить 5 днів з дня отримання ним ухвали про залишення позовної заяви без руху, для усунення недоліків, а саме надати до суду інформацію про місце реєстрації (місцезнаходження) відповідача, надати до суду належні докази відправлення відповідачу копії позовної заяви та доданих до неї документів.
25.05.2026 до суду від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків (вх.№12584 від 25.05.2026).
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 28.05.2026 прийнято позовну заяву Київської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону в інтересах держави в особі Головного управління Національної гвардії України до Фізичної особи-підприємця Посохової Катерини Олексіївни про стягнення заборгованості до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі №922/1727/26. Вирішено розгляд справи №922/1727/26 здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами. Відповідачу відповідно до статті 251 ГПК України встановлено строк 15 днів з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позов; відповідно до частини 7 статті 252 ГПК України встановлено строк 15 днів з дня отримання цієї ухвали для подання клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.
В той же день 28.05.2026 для надання можливості відповідачу скористатися своїми процесуальними правами відповідно до статей 251, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд з використанням установи поштового зв`язку АТ "Укрпошта" направив на адресу Фізичної особи-підприємця Посохової Катерини Олексіївни: АДРЕСА_1 , яка збігається з адресою відповідача, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, вищезазначену ухвалу суду про відкриття провадження по справі №922/1727/26 від 28.05.2026 рекомендованим листом з повідомленням про вручення (поштовий трекінг R067185726000).
Згідно із ч.1 ст.10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
Однак вказана кореспонденція з 30.06.2026 відображалась на сайті АТ "Укрпошта" як "Виїхало з Логістичного центру (м. Харків)" та ані рекомендоване поштове відправлення з повідомленням про вручення, ані відповідна копія ухвали з довідкою пошти про причини невручення до Господарського суду Харківської області не надходили.
13.07.2026 судом повторно направлено копію ухвали про відкриття провадження по справі №922/1727/26 від 28.05.2026 з позначкою "Судова повістка" на адресу Фізичної особи-підприємця Посохової Катерини Олексіївни ( АДРЕСА_1 ) (поштовий трекінг R067227586793).
Однак, поштове відправлення R067227586793, направлене на адресу відповідача, з 16.07.2026 відображалось як "Прибуло до Відділення (с. Борова)" та ані рекомендоване поштове відправлення з повідомленням про вручення, ані відповідна копія ухвали з довідкою пошти про причини невручення до Господарського суду Харківської області не надходили.
Суд наголошує, що право бути почутим є одним з ключових принципів процесуальної справедливості, яка передбачена статтею 129 Конституції України і статтею 6 Конвенції. Учасник справи повинен мати можливість захистити свою позицію в суді. Така можливість сприяє дотриманню принципу змагальності через право особи бути почутою та прийняттю обґрунтованого і справедливого рішення. Загальна концепція справедливого судочинства, яка охоплює основний принцип, згідно з яким провадження має бути змагальним, вимагає, щоб особа була поінформована про порушення справи та хід її розгляду.
Такі принципи господарського судочинства, як рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі, реалізуються, зокрема, шляхом надання особам, які беруть участь у справі, рівних процесуальних прав й обов`язків, до яких, зокрема, віднесено право знати про дату, час і місце судового розгляду справи, про всі судові рішення, які ухвалюються у справі та стосуються їхніх інтересів, а також право давати усні та письмові пояснення, доводи та заперечення (відповідний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 03.08.2022 у справі №909/595/21).
З огляду на те, що інформація про поштове відправлення на адресу відповідача має значення для здійснення подальших процесуальних дій у справі, ухвалою Господарського суду Харківської області від 06.08.2026 вирішено направити Акціонерному товариству "Укрпошта" окрему ухвалу у справі №922/1727/26 з метою усунення встановлених порушень порядку вручення поштової кореспонденції. Звернуто увагу Акціонерного товариства "Укрпошта" на виявлені судом недоліки в організації роботи з доставки судової кореспонденції, зокрема, поштових відправлень №R067185726000, №R067227586793, та на необхідність вжиття заходів щодо усунення таких порушень і недопущення їх у майбутньому. Зобов`язано Акціонерне товариство "Укрпошта" вжити належних заходів щодо вручення або повернення до суду поштових відправлень №R067185726000, №R067227586793; усунення системних порушень у сфері пересилання та вручення/невручення реєстрованих поштових відправлень, а також документування обставин пересилання та вручення/невручення таких поштових відправлень, адресованих суду та учасникам судового процесу; забезпечення належного виконання зобов`язань оператора поштового зв`язку. Зобов`язано Акціонерне товариство "Укрпошта" надати Господарському суду Харківської області письмову відповідь про вжиті заходи протягом 10 (десяти) днів з дня отримання цієї ухвали.
21.08.2026 від начальника відділу звернень суб`єктів владних повноважень АТ "Укрпошта" Людмили Бригадира надійшов лист (вх.№20611 від 21.08.2026), в якому зазначила, що окрема ухвала потребує більше часу на опрацювання та просила продовжити строк розгляду до 28.08.2026.
28.08.2026 від начальника відділу звернень суб`єктів владних повноважень АТ "Укрпошта" Людмили Бригадира надійшов лист (вх.№21141 від 28.08.2026)
За повідомленням відповідного структурного підрозділу Укрпошти та згідно автоматизованої системи Укрпошти, рекомендовані листи з позначкою «Судова Повістка» на ім`я ФОП Посохової К.О. за адресою ( АДРЕСА_2 ):
- R067185726000 надійшов 30.05.2026 до відділення Борова. Доставка листа не здійснювалась, оскільки відділення Борова не обслуговує вищезазначену адресу. Так як за одержанням даного листа до відділення Борова ніхто не звернувся, його 15.08.2026 повернуто на адресу відправника з відміткою «неправильно зазначена (відсутня) адреса та 20.08.2026 значиться врученим;
- R067227586793 надійшов 16.07.2026 до відділення Борова. Доставка листа не здійснювалась, оскільки відділення Борова не обслуговує вищезазначену адресу. Так як за одержанням даного листа до відділення Борова ніхто не звернувся його 13.08.2026 повернуто на адресу відправника з відміткою «неправильно зазначена (відсутня) адреса та 20.08.2026 значиться врученим.
Разом з тим начальник відділу зазначила, що адресу реєстрації ( АДРЕСА_3 ) ФОП Посохової К.О., що зазначена у цій окремій ухвалі, обслуговує пересувне відділення №50 Харківського регіону два рази на тиждень у вівторок та п`ятницю.
31.08.2026 судом повторно направлено копію ухвали про відкриття провадження по справі №922/1727/26 від 28.05.2026 на адресу Фізичної особи-підприємця Посохової Катерини Олексіївни ( АДРЕСА_4 ).
21.09.2026 вказану судову кореспонденцію було повернуто на адресу суду з відміткою пошти: "адресат відсутній за вказаною адресою".
Відповідно до ч.6 ст.242 ГПК України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відповідно до ч.7 ст.120 Господарського процесуального кодексу України, у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.
Інформації ж про іншу адресу відповідача у суду немає.
Сам лише факт неотримання кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу (постанова Верховного Суду від 25 червня 2018 року у справі №904/9904/17).
Додатково вказану судову кореспонденцію судом було спрямовано на електронну адресу відповідача, вказану позивачем в позовній заяві, однак згідно довідки про помилку доставки електронного листа документ повернено (не доставлено) з повідомленням про помилку.
Разом з цим, секретарем судового засідання було сформовано телефонограму на номер телефону відповідача, вказаний позивачем в позовній заяві, однак вказана телефонограма не прийнята, оскільки номер абонента вказаний у позовній заяві не існує.
Крім цього, процесуальні документи щодо розгляду даної справи офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень (reyestr.court.gov.ua) та знаходяться у вільному доступі.
З огляду на вищезазначене судом вжито всіх залежних від нього та передбачених процесуальним законом заходів для належного повідомлення відповідача про розгляд цієї справи та забезпечення реалізації ними процесуальних прав, а відтак суд дійшов висновку, що відповідачів у цій справі було належним чином повідомлено про розгляд даної справи.
Згідно офіційної інформації АТ "Укрпошта" ухвалу суду про відкриття провадження у цій справі повернуто відправнику 17.09.2026 з позначенням: одержувач відсутній за вказаною адресою. Відтак, згідно вимог ч.6 ст.242 ГПК України та з врахуванням строку, наданого відповідачу ухвалою суду про відкриття провадження по справі №922/1727/26 від 28.05.2026, суд надав відповідачу достатній строк для реалізації ним своїх процесуальних прав.
В свою чергу відповідач своїм правом наданим відповідно до ст.251, ст.252 ГПК України не скористався, відзив на позов не надав, з клопотанням про розгляд справи в порядку загального позовного провадження до суду не звернувся.
Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.
Згідно з частиною 3 зазначеної статті судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України.
Відповідно до частини 1, пункту 10 частини 3 статті 2 та частини 2 статті 114 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Основними засадами (принципами) господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом, а строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Право особи на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення від 07.07.1989 р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Відповідно до статті 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово вказував на те, що "при застосуванні процедурних правил, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом (див. рішення у справі "Walchli v. France", заява № 35787/03, п. 29, 26 липня 2007 року; "ТОВ "Фріда" проти України", заява №24003/07, п. 33, 08 грудня 2016 року).
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
Критерій розумності строку розгляду справи визначений у листі Верховного Суду України від 25 січня 2006 року №1-5/45 "Щодо перевищення розумних строків розгляду справ", в якому зазначено, що критерії оцінювання розумності строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає в разі нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при переданні або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів для дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторного направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.
Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" зазначив, що [..] очевидно, для кожної справи буде свій прийнятний строк, і встановлення кількісного обмеження, чинного для будь-якої ситуації, було б штучним. Суд неодноразово визнавав, що неможливо тлумачити поняття розумного строку як фіксовану кількість днів, тижнів тощо (рішення у справі "Штеґмюллер проти Авторії"). Таким чином, у кожній справі постає питання оцінки, що залежатиме від конкретних обставин.
При цьому, Європейський Суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського Суду з прав людини у справах "Савенкова проти України", no. 4469/07, від 02 травня 2013 року, "Папазова та інші проти України", no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15 березня 2012 року).
У статті 6 Конвенції закріплений принцип доступу до правосуддя. Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) розуміють здатність особи безперешкодно отримати судовий захист та доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.
Здійснюючи тлумачення положень Конвенції, ЄСПЛ у своїх рішеннях указав, що право на доступ до правосуддя не має абсолютного характеру та може бути обмежене: держави мають право установлювати обмеження на потенційних учасників судових розглядів, але ці обмеження повинні переслідувати законну мету, бути співмірними й не настільки великими, щоб спотворити саму сутність права (рішення від 28 травня 1985 року у справі "Ашингдейн проти Великої Британії").
З огляду на необхідність забезпечення відповідачу реальної можливості бути повідомленим про розгляд справи та реалізувати передбачені статтями 251, 252 ГПК України процесуальні права, а також з урахуванням неодноразового направлення судової кореспонденції, з`ясування причин її невручення, отримання відповідної інформації від АТ «Укрпошта» та повторного направлення ухвали про відкриття провадження, суд вважає, що вихід за межі строку, встановленого статтею 248 ГПК України, був обумовлений об`єктивною необхідністю забезпечення права відповідача на справедливий судовий розгляд, принципів змагальності та рівності учасників справи, а не невиправданим зволіканням суду з розглядом справи.
Процесуальні документи у цій справі направлялись всім учасникам судового процесу, що підтверджуються штампом канцелярії на супровідному листі відповідного документу та інформацією з КП "Діловодство спеціалізованого суду" про доставку електронного листа в електронний кабінет.
Таким чином, всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог, а також судом надано сторонам достатньо часу для звернення із заявами по суті справи та з іншими заявами з процесуальних питань.
Проте, станом на день ухвалення цього рішення від відповідача будь-яких заяв по суті спору та/або з процесуальних питань до суду не надходило.
Приймаючи до уваги належне повідомлення відповідача про розгляд даної справи, враховуючи положення ст.ст.13, 74 ГПК України, якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, а також надзвичайну безпекову та енергетичну ситуацію, яка склалася та існує у м. Харкові, враховуючи наявність у матеріалах справи достатньої кількості документів для розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про її розгляд за наявними матеріалами.
Згідно з ч.4 ст.240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.
03.02.2026 між Головним управлінням Національної гвардії України (замовник) та фізичною особою-підприємцем Посоховою Катериною Олексіївною (постачальник) укладено договір №17 ПС/УТЗ від 03.02.2026 щодо поставки продуктів харчування (далі - Договір).
Пунктом 1.1. Договору визначено, що постачальник зобов`язується поставити замовникові якісні товари, зазначені у специфікації, яка є невід`ємною частиною цього Договору (Додаток №1), а замовник - прийняти і оплатити такі товари, а саме: лот 1 - Сухофрукти (далі - товар). Код ДК 021:2015:15330000-0 - Оброблені фрукти та овочі.
Згідно з п.1.2. Договору найменування, кількість та ціна за одиницю товару зазначена в Додатку № 1 до цього Договору.
Найменування товару, згідно Додатку №1 до Договору (Специфікація) - Лот 1 - Сухофрукти; кількість товару за Договором - 60 000,00 кг; ціна за одиницю товару - за 1 кг 72,90 грн; загальна сума Договору - 4 374 000,00 грн.
Відповідно до п.4.1 Договору ціна його складає 4 374 000 (чотири мільйони триста сімдесят чотири тисячі) грн 00 коп., без ПДВ.
Згідно з п.6.1. Договору дата та місце поставки товару зазначається у письмовій заявці замовника, яка надсилається на адресу постачальника рекомендованим листом із повідомленням про вручення або цінним листом з описом вкладеного та/або на електронну адресу відповідача зазначену в розділі 15 Договору. Надіслана письмова заявка засобами поштового зв`язку вважається врученою в день надходження листа до поштового відділення відповідача або вручення листа відповідачу. У письмовій заявці зазначається найменування товару, місце поставки товару, кількість товару та інша необхідна інформація для поставки товару.
Пунктом 6.2. Договору сторони узгодили, що передача (приймання - здача) товару здійснюється: в пунктах відвантаження товароодержувачів.
Кінцевий строк (термін) постачання товару: до 15.02.2026.
Мінімальний обсяг поставки: 10 000 кг.
Конкретний перелік місць постачання в межах вище зазначених областей визначається заявкою(-ами) замовника згідно з планами-графіками поставок.
Пунктом 6.3. Договору зазначено, що поставка товару здійснюється постачальником власними силами та засобами.
Згідно з п.6.7. Договору право власності на товар переходить від постачальника до замовника (товароодержувача) після прийняття товару на склад товароодержувача, факт чого засвідчується підписами уповноважених на це осіб постачальника та товароодержувача на відповідній видатковій накладній. Датою прийняття товару товароодержувачем вважається дата, вказана представниками товароодержувача на видатковій накладній.
Відповідно до пункту 7.2. Договору у випадку порушення постачальником своїх зобов`язань щодо порядку постачання товару, у тому числі його кількості або якості або термінів або строків або маркування або тари або упаковки, при зміні постачальником в односторонньому порядку умов Договору чи відмови від повного або часткового виконання Договору, відмови постачальника від зміни на обґрунтовану вимогу замовника істотних умов Договору у випадках передбачених пунктом 19 Особливостей здійснення публічних товарів, робіт та послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178, Замовник в односторонньому порядку, має право відмовитись від цього Договору у повному обсязі або частково.
Про односторонню відмову від Договору у повному обсязі або частково замовник повідомляє постачальника рекомендованим листом із повідомленням про вручення чи цінним листом з описом вкладеного, направленим на адресу постачальника, зазначену в цьому Договорі, за 5 (п`ять) календарних днів до дати розірвання цього Договору. У таких випадках Договір вважається відповідно зміненим або розірваним згідно з умовами викладеними в письмовому повідомленні замовника, надісланому на адресу постачальника.
Згідно з пунктами 11.1. та 11.5. Договору визначено, у разі виникнення спорів або розбіжностей сторони зобов`язуються вирішувати їх шляхом взаємних переговорів, консультацій та пред`явлення претензій. У разі недосягнення сторонами згоди, спори (розбіжності) вирішуються у судовому порядку.
Відповідно до п. 12.1. Договору, Договір набирає чинності з дня його підписання сторонами і діє до 31.12.2026, а в частині оплати за поставлений товар - до повного виконання сторонами узятих на себе зобов`язань.
Відповідно до умов Договору 05.02.2026 замовником на електронну пошту постачальника ([пошта прихована]) направлено заявку №27/21/3-7506-2026 на поставку товару, якою було визначено товароодержувачів (в тому числі конкретна адреса місць поставки товару), кількість товару, що необхідно поставити та строки (терміни) його поставки, а саме:
- до військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України товар мав бути поставлений в кількості 20 000 кілограмів в строк (термін) до 11.02.2026;
- до військової частини НОМЕР_3 товар мав бути поставлений в кількості 10 000 кілограмів в строк (термін) до 11.02.2026;
- до військової частини НОМЕР_4 Національної гвардії України товар мав бути поставлений в кількості 10 000 кілограмів в строк (термін) до 12.02.2026;
- до військової частини НОМЕР_5 Національної гвардії України товар мав бути поставлений в кількості 5 000 кілограмів в строк (термін) до 12.02.2026;
- до військової частини НОМЕР_6 Національної гвардії України товар мав бути поставлений в кількості 5 000 кілограмів в строк (термін) до 13.02.2026;
- до військової частини НОМЕР_7 Національної гвардії України товар мав бути поставлений в кількості 10 000 кілограмів в строк (термін) до 13.02.2026.
Проте, як стверджує прокурор, постачальником не виконано умови Договору, товар не поставлено взагалі.
12.02.2026 замовником на електронну адресу постачальника надіслано лист №27/21/3-9246-2026 про неналежне виконання зобов`язань за Договором, яким вимагалося здійснити поставку товару.
16.02.2026 на електронну адресу замовника надійшов лист від постачальника з пропозицією продовжити термін постачання товару, яка мотивована погіршенням безпекової ситуації не лише на території Харківської області, а й в країні в цілому, що ускладнює виконання повноцінної трудової функції та підприємницької діяльності без ризику для життя та здоров`я персоналу. У зв`язку з наведеним, постачальник просив недотримання умов Договору не розглядати як безпідставне його порушення з подальшим застосуванням фінансових санкцій та дозволити здійснити постачання в межах строку дії Договору, визначеного пунктом 12.1 розділу 12 Договору.
Листом від 18.02.2026 №27/21/3-10368-2026 Головне Управління Національної гвардії України повідомило ФОП Посохову К.О., що наведені обставини невиконання постачальником умов Договору не узгоджуються з вичерпним переліком обставин непереборної сили (форс-мажору), визначених розділом 9 Договору, проте у разі їх настання просив повідомити Головне Управління Національної гвардії в установленому порядку. Таким чином, позивач відхилив пропозицію відповідача про продовження строку (терміну) постачання товару та вимагав терміново виконати договірні зобов`язання.
У зв`язку з порушенням ФОП Посоховою К.О. господарського зобов`язання, що виразилось у непоставці товару у строк понад 30 календарних днів, замовник на підставі пп. 7.2.1. п. 7.2. та п. 8.3. Договору листом від 18.03.2026 №27/21/3-17547-2026 повідомив постачальника про односторонню відмову від Договору повністю з 24.03.2026.
Пунктом 8.3. Договору сторони узгодили, що за порушення строку поставки товару, зазначеного у письмовій заявці замовника, постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1% вартості товару, з яких допущено прострочення виконання за кожен день прострочення. За прострочення поставки понад 30 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вартості непоставленого товару. У випадку порушення строку поставки понад 30 календарних днів замовник має право в односторонньому порядку відмовитись повністю або частково від цього Договору.
Відповідно до вищевказаного пункту Договору, замовником нараховано постачальнику пеню у розмірі 171 679,50 грн та штраф в сумі 306 180,00 грн за порушення строків поставки товару, визначених заявкою замовника від 05.02.2026 №27/21/3-7506-2026.
У зв`язку з непоставкою постачальником товару згідно вказаного Договору, Головним Управлінням Національної гвардії України направлено претензію на електронну адресу ФОП Посохової К.О. щодо сплати пені у розмірі 171 679,50 грн та штрафу в сумі 306 180,00 грн.
Як стверджує прокурор, вказану претензію ФОП Посоховою К.О. залишено без задоволення.
З урахуванням викладеного, як стверджує прокурор, за непоставку товару у строки, визначені Договором, відповідач повинен сплатити Головному Управлінню Національної гвардії України пеню у розмірі 171 679,50 грн та штраф у розмірі 306 180,00 грн, однак відповідач в добровільному порядку штрафні санкції не сплатив, що й стало підставою для звернення з цим позовом до суду.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини третьої статті 4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. До таких осіб процесуальний закон відносить прокурора та визначає підстави участі цієї особи у господарській справі.
Мета та підстави представництва прокурором інтересів держави в суді визначені частиною третьою статі 23 Закону України Про прокуратуру. Метою представництва прокурором інтересів держави є захист законних інтересів держави у разі їх порушення або загрози порушення. Підставами представництва є нездійснення захисту законних інтересів держави або здійснення його неналежним чином органом державної чи іншим суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також відсутність такого органу. Наявність цих обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (частина третя статті 23 Закону України "Про прокуратуру").
Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень (частина четверта статті 23 Закону України "Про прокуратуру").
Пред`являючи позов в інтересах держави в особі позивачів, прокурор зазначив, що неналежне виконання відповідачем умов Договору, яке виразилось у непоставці Товару в погоджених сторонами обсягах та строках, насамперед впливає на рівень продовольчого забезпечення особового складу Національної гвардії України, внаслідок чого порушуються інтереси держави щодо забезпечення національної безпеки України. Крім того, ненадходження коштів до державного бюджету перешкоджає державі у здійсненні покладених на неї зобов`язань. Відповідачем фактично зірвано реалізацію замовлення для потреб продовольчого забезпечення особового складу, в результаті чого до Національної гвардії України не надійшов замовлений товар у період дії правового режиму воєнного стану. Таким чином, у зазначеному випадку наявний державний інтерес, що є підставою для представництва прокурором інтересів держави в особі органу уповноваженого здійснювати захист у даних правовідносинах - Головного Управління Національної гвардії України.
На виконання вимог ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» Київська спеціалізована прокуратура у сфері оборони Центрального регіону листом № 3119вих-26 від 27.04.2026 поінформувала Головне управління Національної гвардії України про порушення вимог законодавства та про намір звернутися до суду з відповідною позовною заявою.
Станом на час пред`явлення позову Головне управління Національної гвардії України не звернулося до суду з позовом про стягнення штрафних санкцій, що підтверджується листом Головного Управління НГУ, долученим до позовної заяви.
Відповідно до листа Головного управління Національної гвардії України №27/12/4-27353-2026 від 24.04.2026, останнє просить вжити заходів представницького характеру шляхом звернення з позовом до суду про стягнення штрафних санкцій згідно з договором № 17 ПС/УТЗ від 03.02.2026.
За таких обставин суд доходить висновку, що прокурором дотримано порядок, визначений статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», а наявність бездіяльності компетентного органу підтверджує існування виключного випадку, який обумовлює здійснення прокурором представництва інтересів держави у суді.
З огляду на зазначене суд дійшов висновку, що прокурором належним чином підтверджено як наявність інтересу держави, так і існування передбачених законом виключних підстав для здійснення представництва інтересів держави у даній справі.
Статтями 6, 627 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Частиною 1 статті 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.
В частинах 1,2 статті 638 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтями 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Приписами частини 1 статті 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 статтею 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.
Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Частиною 1 статті 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як було встановлено судом, 03.02.2026 між Головним управлінням Національної гвардії України (замовник) та фізичною особою-підприємцем Посоховою Катериною Олексіївною (постачальник) укладено договір №17 ПС/УТЗ, відповідно до умов якого постачальник зобов`язався поставити замовникові якісні товари, зазначені у специфікації до Договору, а замовник - прийняти та оплатити такі товари.
Частиною 1 статті 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч.2 ст.265 Господарського кодексу України договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.
Відповідно до частини 2 статті 172 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Частиною 1 статті 662 ЦК України визначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Згідно з пунктами 1.1, 1.2 Договору предметом поставки є, зокрема, лот 1 - сухофрукти, код ДК 021:2015:15330000-0 - Оброблені фрукти та овочі. Відповідно до Додатка №1 до Договору кількість товару становить 60 000 кг, ціна за 1 кг - 72,90 грн, загальна вартість товару - 4 374 000,00 грн.
Пунктом 6.1 Договору визначено, що дата та місце поставки товару зазначаються у письмовій заявці замовника, яка надсилається постачальнику рекомендованим листом із повідомленням про вручення або цінним листом з описом вкладеного та/або на електронну адресу постачальника, зазначену в розділі 15 Договору.
Відповідно до пункту 6.2 Договору кінцевий строк постачання товару визначено до 15.02.2026, мінімальний обсяг поставки - 10 000 кг, а конкретний перелік місць постачання визначається заявкою замовника згідно з планами-графіками поставок.
Судом встановлено, що 05.02.2026 замовником на електронну адресу постачальника направлено заявку №27/21/3-7506-2026, якою визначено конкретні місця, кількість та строки поставки товару.
Зокрема, згідно із заявкою постачальник мав поставити:
- до військової частини НОМЕР_2 - 20 000 кг до 11.02.2026;
- до військової частини НОМЕР_3 - 10 000 кг до 11.02.2026;
- до військової частини НОМЕР_4 - 10 000 кг до 12.02.2026;
- до військової частини НОМЕР_5 - 5 000 кг до 12.02.2026;
- до військової частини НОМЕР_6 - 5 000 кг до 13.02.2026;
- до військової частини НОМЕР_7 - 10 000 кг до 13.02.2026.
Таким чином, заявкою замовника конкретизовано передбачені Договором місця поставки, обсяг та строки виконання постачальником зобов`язання щодо поставки всього погодженого обсягу товару.
Частиною 1 статті 663 ЦК України передбачено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Разом з тим, як встановлено судом, товар за Договором відповідачем у визначені заявкою строки поставлений не був. Доказів протилежного відповідач ене надав, а в матеріалах справи такі докази відсутні.
12.02.2026 замовник направив постачальнику на електронну адресу лист №27/21/3-9246-2026 про неналежне виконання зобов`язань за Договором, яким вимагав здійснити поставку товару.
16.02.2026 на електронну адресу замовника надійшов лист постачальника, у якому останній просив продовжити строк поставки товару. Як підставу для такого прохання відповідач зазначив погіршення безпекової ситуації на території Харківської області та в Україні в цілому, що, на його думку, ускладнює здійснення підприємницької діяльності без ризику для життя та здоров`я персоналу.
Листом від 18.02.2026 №27/21/3-10368-2026 Головне управління Національної гвардії України повідомило ФОП Посохову К.О., що наведені нею обставини невиконання умов Договору не узгоджуються з вичерпним переліком обставин непереборної сили (форс-мажору), визначених розділом 9 Договору, та вимагало терміново виконати договірні зобов`язання.
Доказів погодження сторонами зміни визначених Договором та заявкою строків поставки товару матеріали справи не містять.
Отже, суд виходить із того, що встановлені сторонами строки виконання зобов`язання щодо поставки товару змінені не були, а тому відповідач був зобов`язаний виконати поставку у строки, визначені заявкою замовника.
Статтею 664 ЦК України визначено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:
1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар;
2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.
Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.
Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.
Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У зв`язку з порушенням постачальником зобов`язання щодо поставки товару замовник листом від 18.03.2026 №27/21/3-17547-2026 повідомив ФОП Посохову К.О. про односторонню відмову від Договору в повному обсязі з 24.03.2026.
Відповідно до пункту 8.3 Договору за порушення строку поставки товару, зазначеного у письмовій заявці замовника, постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1% вартості товару, з яких допущено прострочення виконання, за кожен день прострочення. За прострочення поставки понад 30 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вартості непоставленого товару. У разі порушення строку поставки понад 30 календарних днів замовник має право в односторонньому порядку відмовитися повністю або частково від Договору.
Таким чином, умовами Договору сторони погодили конкретні правові наслідки порушення постачальником строків поставки товару, а саме нарахування пені за кожен день прострочення та додаткового штрафу у разі прострочення понад 30 календарних днів.
Як вбачається з матеріалів справи, у зв`язку з непоставкою товару замовником нараховано відповідачу пеню у розмірі 171 679,50 грн та штраф у розмірі 306 180,00 грн.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, розірвання договору - ст. 611 ЦК України.
Правові наслідки порушення грошового зобов`язання передбачені, зокрема, ст.ст. 549, 611, 625 ЦК України.
За приписами частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.
Застосування штрафних санкцій, спрямовано перш за все на покарання за допущене правопорушення.
Крім того, невиконання або неналежне виконання боржником свого грошового зобов`язання не може бути залишене без реагування та застосування до нього міри відповідальності, оскільки б це суперечило загальним засадам цивільного законодавства, якими є справедливість, добросовісність та розумність (ст.3 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч.2 ст.549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.
Згідно із ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
Відтак, у розумінні положень статті 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є різновидами неустойки, які розмежовуються не за видом порушеного зобов`язання, а за способом їх обчислення. Пеня є неустойкою, що нараховується за кожен день прострочення, тоді як штраф визначається одноразово у встановленому розмірі. Отже, закон не виключає можливості забезпечення пенею виконання не лише грошового, а й іншого договірного зобов`язання (у цьому випадку - порушення строків виконання відповідачем своїх зобов`язань), якщо це прямо погоджено сторонами.
Відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).
Оскільки Договором сторони передбачили відповідальність у вигляді пені та штрафу за порушення строків виконання відповідачем своїх зобов`язань, така умова відповідає принципу свободи договору, положення статті 549 ЦК України не містять імперативної заборони щодо встановлення пені та штрафу за порушення негрошового зобов`язання, а також не встановлюють нікчемність таких умов договору, суд вважає, що наявні правові підстави для нарахування пені за порушення відповідачем строків поставки товару.
Верховний Суд у постанову по справі №917/194/18 від 02.04.2019 вказав, що одночасне стягнення зі сторони, яка порушила господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст.61 Конституції, оскільки вони є формами неустойки та видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. Наведена правова позиція викладена також у постановах Верховного Суду від 09.02.2018 у справі №911/2813/17, від 22.03.2018 у справі №911/1351/17, від 25.05.2018 у справі №922/1720/17.
З огляду на вимоги статей 79, 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з`ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов`язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов`язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем). Аналогічні правові висновки викладені також в постановах Верховного Суду від 27.05.2019 по справі №910/20107/17, від 21.05.2019 по справі №916/2889/13, від 16.04.2019 по справам №922/744/18 та №905/1315/18, від 05.03.2019 по справі №910/1389/18, від 14.02.2019 по справі №922/1019/18, від 22.01.2019 по справі №905/305/18, від 21.05.2018 по справі №904/10198/15, від 02.03.2018 по справі №927/467/17.
Враховуючи вищевикладене, перевіривши надані позивачем до позовної заяви розрахунки штрафу та пені судом встановлено, що відповідні розрахунки позивачем здійснено арифметично вірно та у відповідності до умов Договору і вимог чинного законодавства.
Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно частини 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту статті 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами 1,2,3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).
Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).
Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Руїс-Матеос проти Іспанії" від 23 червня 1993).
Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.
Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.
У п.26 рішення від 15.05.2008 Європейського суду з прав людини у справі "Надточій проти України" суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.
Питання справедливості розгляду не обов`язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008).
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац десятий пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 №3-рп/2003).
Згідно з вимогами частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи те, що суд задовольнив позов повністю, у відповідності ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати щодо сплати судового збору підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі.
Відповідно до статті 248 Господарського процесуального кодексу України справа у порядку спрощеного позовного провадження підлягає розгляду протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. Разом з тим, строк розгляду цієї справи перевищено з об`єктивних причин, а саме у зв`язку з перебуванням судді у щорічній відпустці до 21.08.2026, що унеможливлювало ухвалення рішення у межах встановленого процесуальним законом строку. Після виходу судді з відпустки рішення у справі ухвалено без невиправданих зволікань.
На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 20, 73, 74, 86, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
УХВАЛИВ:
Позов Київської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону в інтересах держави в особі Головного управління Національної гвардії України до Фізичної особи-підприємця Посохової Катерини Олексіївни про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Посохової Катерини Олексіївни ( АДРЕСА_4 ; код РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Головного управління Національної гвардії України (03151, м. Київ, вул. Святослава Хороброго, 9-А; код ЄДРПОУ: 08803498) пеню у розмірі 171 679 (сто сімдесят одна тисяча шістсот сімдесят дев`ять) грн 50 коп. та штраф у розмірі 306 180 (триста шість тисяч сто вісімдесят) грн 00 коп. за договором №17 ПС/УТЗ від 03.02.2026, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 7 167 (сім тисяч сто шістдесят сім) грн 89 коп.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено "02" жовтня 2026 р.
Суддя Т.О. Пономаренко