ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня [телефон приховано], тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
_______________________________________________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"24" вересня 2026 р. м. Харків Справа № 922/4534/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Погорелової О.В
при секретарі судового засідання Федоровій К.О.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Харківської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України"
до Комунального підприємства "Теплоенерго" Лозівської міської ради Харківської області
про стягнення коштів
за участю представників сторін:
позивача - Васіліу С.В.
відповідача - Радигін Є.С.,
ВСТАНОВИВ:
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України", в особі Харківської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Комунального підприємства "Теплоенерго" Лозівської міської ради Харківської області, відповідач, в якому просив стягнути з відповідача на свою користь суму заборгованості за договором розподілу природного газу №200104СТ-1062-23 від 01.07.2023 за період з жовтня 2025 року по листопад 2025 року у розмірі 5 788 175,18 грн, пеню у розмірі 263 005,16 грн, три проценти річних у розмірі 25 452,11 грн та інфляційні втрати у розмірі 26 046,79 грн. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач, в порушення умов договору та приписів чинного законодавства, не здійснив оплату за фактично розподілений газ у вищевказаний період, не зважаючи на те, що підписав акти наданих послуг без зауважень.
Господарський суд Харківської області рішенням від 12.03.2026, залишеним без змін Східним апеляційним господарським судом у постанові від 27.04.2026 у справі №922/4534/25, позов задовольнив частково. Стягнув з відповідача на користь позивача суму заборгованості за Договором розподілу природного газу № 200104СТ-1062-23 від 01.07.2023 за період з жовтня 2025 року по листопад 2025 року в розмірі 5 788 175,18 грн, пеню в розмірі 21 384,53 грн, 3 % річних у розмірі 6 898,24 грн, інфляційні втрати в розмірі 11 576,35 грн. В частині стягнення пені в розмірі 241 620,63 грн, 3 % річних у розмірі 18 553,87 грн, інфляційних втрат у розмірі 14 470,44 грн - відмовив. Стягнув з відповідача на користь позивача витрати зі сплати судового збору в розмірі 70 535,18 грн.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28.07.2026 касаційну скаргу Харківської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" задоволено частково; рішення Господарського суду Харківської області від 12.03.2026 у справі №922/4534/25 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 27.04.2026 у справі №922/4534/25 скасовано в частині відмови у стягненні суми пені у розмірі 241 620,63 грн, 3% річних у сумі 18 553,87 грн та інфляційних втрат у сумі 14 470,44 грн; справу №922/4534/25 у скасованій частині направлено на новий розгляд до Господарського суду Харківської області.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.08.2026 для розгляду справи визначено суддю О.В. Погорелову.
Ухвалою суду від 10.08.2026 справу №922/4534/25 прийнято до провадження на новий розгляд в частині стягнення суми пені у розмірі 241 620,63 грн, трьох процентів річних у сумі 18 553,87 грн та інфляційних втрат у сумі 14 470,44 грн; призначено справу №922/4534/25 до розгляду в порядку загального позовного провадження з повідомленням сторін; розпочато у справі №922/4534/25 підготовче провадження.
Процесуальний рух справи відображено у відповідних ухвалах суду.
27.08.2026 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якому відповідач, з урахуванням постанови Верховного Суду, просить суд відмовити позивачу у стягненні суми інфляційних витрат у розмірі 14 470,44 грн, пені у розмірі 191 723,39 грн та 3 % річних у розмірі 18 553,87 грн; зменшити розмір пені на 99% або на інший розмір, на який при первісному розгляді була зменшена сума пені.
В обґрунтування заперечень проти позову (з урахуванням постанови Верховного Суду від 28.07.2026) відповідач вказує на те, що позивач невірно розрахував суму інфляційних витрат, пені та 3% річних, оскільки нарахування він почав з початку поточного місяця, однак у відповідності до п. 6.6 Договору розподілу природного газу за заявою приєднання №200104СТ-1062-23 від 01.07.2023, де зазначено, що оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим Договором здійснюється споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка Оператора ГРМ. Однак рахунки на оплату за серпень - вересень 2025 року відповідач не отримував. Факт отримання названих рахунків електронною поштою відповідач заперечує.
У судовому засіданні 24.09.2026 представник позивача підтримав позов у повному обсязі та просив суд його задовольнити.
Присутній у судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував та просив суд відмовити у його задоволенні.
З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками справи докази, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, суд встановив наступне.
Відповідач (Споживач) підписав заяву-приєднання до умов Договору розподілу природного газу №200104СТ-1062-23 від 01.07.2023 (далі - Договір), чим приєднався до умов Типового публічного договору розподілу природного газу, текст якого затверджений Постановою НКРЕКП №2498 від 30.09.2015.
Умовами Типового публічного договору розподілу природного газу визначено наступне:
- Оператор ГРМ зобов`язується надати Споживачу послугу з розподілу природного газу, а Споживач зобов`язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим Договором (п. 2.1 Договору);
- оплата вартості послуги Оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється Споживачем за тарифом, встановленим Регулятором для Оператора ГРМ, що сплачується як плата за річну замовлену потужність, з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем. Величина річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) Споживача на розрахунковий календарний рік визначається відповідно до Кодексу ГРС. Споживач, що не є побутовим, оплачує замовлену потужність виходячи з наявних об`єктів, зазначених у заяві-приєднанні, що є додатком до договору розподілу природного газу (п. 6.1 Договору);
- місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача на тариф, встановлений Регулятором для відповідного Оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності (п. 6.3. Договору);
- розрахунковим періодом є календарний місяць (п. 6.4 Договору);
- у випадку якщо споживач, що не є побутовим, в установленому Кодексом ГРМ порядку самостійно здійснив замовлення величини річної потужності по всіх його об`єктах (об`єкту) в газорозподільній зоні відповідного оператора ГРМ на розрахунковий календарний рік та фактичний обсяг використання потужності (протягом календарного року) буде перевищувати замовлену споживачем річну потужність, Споживач, що не є побутовим, зобов`язаний з моменту перевищення фактичного обсягу над заявленим здійснювати оплату вартості перевищення річної замовленої потужності, Визначення фактичного обсягу використання потужності (протягом календарного року) та замовленої споживачем річної потужності здійснюється сумарно по всіх об`єктах споживача, що не є побутовим, що знаходяться в газорозподільній зоні відповідного оператора ГРМ, крім випадків, передбачених главою 6 розділу VI Кодексу газорозподільних систем;
- за підсумками місяця, за умови перевищення фактичного обсягу використання потужності над обсягом замовленої споживачем річної потужності, оператор ГРМ до 12 числа місяця, наступного за місяцем надання послуг розподілу, здійснює нарахування вартості перевищення та разом із рахунком про сплату вартості перевищення (або в рахунку) надає споживачеві, що не є побутовим, звіт про фактичне використання потужності та розрахунок вартості перевищення річної замовленої потужності. Споживач, що не є побутовим, зобов`язаний здійснити оплату величини вартості перевищення річної замовленої потужності протягом 10 робочих днів з дня надання оператором ГРМ рахунку на оплату (п. 6.5 Договору);
- оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим Договором здійснюється Споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка Оператора ГРМ. Якщо згідно із законодавством Споживач має сплачувати Оператору ГРМ за послуги з розподілу природного газу зі свого поточного рахунку із спеціальним режимом використання, оплата послуг розподілу природного газу здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання Споживача на поточний рахунок Оператора ГРМ кожного банківського дня згідно з алгоритмом розподілу коштів, встановленим Регулятором, та зараховується як плата за послуги розподілу природного газу в тому місяці, в якому надійшли кошти. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться Споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акту наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів (п.6.6 Договору);
- надання Оператором ГРМ послуги з розподілу природного газу Споживачу, що не є побутовим, має підтверджуватися підписаним між Сторонами актом наданих послуг, що оформлюється відповідно до вимог Кодексу ГРС (п.6.8 Договору, п.10 гл.6 розділу VI Кодексу ГРС).
Тариф на послуги розподілу природного газу для Харківської філії ТОВ "Газорозподільні мережі України" встановлено Постановою НКРЕКП від 30.12.2022 №1944 "Про встановлення тарифів на послуги розподілу природного газу для ТОВ "Газорозподільні мережі України" у розмірі 1,99 грн за 1 м3 на місяць (без урахування ПДВ), що відповідно складає 2,388 грн (з урахуванням ПДВ).
На виконання вимог Кодексу газорозподільних систем ним у акті приймання-передачі природного газу №10514 від 30.09.2024 повідомлено відповідача про фактичний обсяг споживання природного газу за попередній газовий рік у розмірі 14 262 593,75 м2, який визначено як базу для формування річної замовленої потужності на 2025 рік. Виходячи з цього, величина місячної потужності становила 1 188 549,48 м2 (14 262 593,75 : 12).
Крім того, позивачем враховано приєднання додаткової точки обліку природного газу відповідно до листів №1245 та №1246 від 20.11.2024 з плановим річним обсягом 260 360 м2, у зв`язку з чим загальний річний обсяг замовленої потужності склав 14 522 953,75 м2, що відповідає місячній величині 1 210 246,15 м2.
Також при визначенні остаточного розміру замовленої потужності позивачем враховано дані коригуючого акта №УХФ00000016 від 31.08.2025 та листа від 23.09.2025 №1217, у результаті чого місячна замовлена потужність, за його розрахунком, становила 1 211 929,47 м2. При цьому позивач зазначив, що незначні відхилення у розрахункових показниках можуть бути зумовлені округленням величин за умови збереження загального річного обсягу.
Разом з тим, на думку позивача, відповідач не виконує передбачений договором розподілу природного газу обов`язок щодо оплати вартості послуг з розподілу, розрахованої виходячи з річної замовленої потужності (п. 2.1 Договору, розділ VI Кодексу ГРМ).
На підтвердження надання послуг з розподілу природного газу позивач посилається на акти наданих послуг, складені сторонами у 2025 році, зокрема акт №УХФ00018390 від 31.10.2025 за жовтень 2025 року та акт №УХФ00020921 від 30.11.2025 за листопад 2025 року. Зазначеними актами зафіксовано надання відповідачу послуг з забезпечення цілодобового доступу до газорозподільної системи із замовленою потужністю 1 211 929,48 м2 та 1 211 929,47 м2 відповідно, а також визначено їх вартість у сумі 2 894 087,60 грн та 2 894 087,58 грн з урахуванням ПДВ.
Загальна вартість наданих послуг за період жовтень-листопад 2025 року, за розрахунком позивача, склала 5 788 175,18 грн. Вказані акти підписані відповідачем без зауважень.
Посилаючись на належне виконання своїх зобов`язань за Договором та невиконання відповідачем обов`язку з оплати вартості наданих послуг, позивачем до стягнення з відповідача нараховані 263 005,16 грн - пені, 25 452,11 грн - трьох процентів річних, 26 046,79 грн - інфляційних втрат.
Як зазначалося вище по тексту рішення, постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28.07.2026 касаційну скаргу Харківської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" задоволено частково; рішення Господарського суду Харківської області від 12.03.2026 у справі №922/4534/25 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 27.04.2026 у справі №922/4534/25 скасовано в частині відмови у стягненні суми пені у розмірі 241 620,63 грн, 3% річних у сумі 18 553,87 грн та інфляційних втрат у сумі 14 470,44 грн; справу №922/4534/25 у скасованій частині направлено на новий розгляд до Господарського суду Харківської області.
Відповідно до ст. 316 ГПК вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.
Враховуючи вказівки Верховного Суду, викладені у постанові від 28.07.2026 року по справі № 922/4534/25, суд, вважає за необхідне зазначити наступне.
Предметом нового судового розгляду у справі є частина вимог позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 241 620,63 грн, 3% річних у сумі 18 553,87 грн та інфляційних втрат у сумі 14 470,44 грн, а предметом доказування у справі є обставини щодо визначення початку періоду прострочення виконання грошового зобов`язання, питання належного способу обміну документами між сторонами правочину і чи застосований такий спосіб щодо направлення відповідних рахунків Товариством на оплату з урахуванням необхідності завчасного отримання їх споживачем.
Так, пункт 6.6 договору містить два окремих механізми оплати вартості послуги з розподілу природного газу. За загальним правилом споживач, який не є побутовими, оплачує вартість послуги з розподілу природного газу на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду.
Одночасно умови наведеного пункту договору передбачають окремий механізм оплати для споживача, який сплачує за послуги з розподілу природного газу з поточного рахунку із спеціальним режимом використання, яким оплата відповідних послуг здійснюється на поточний рахунок Оператора ГРМ кожного банківського дня згідно з алгоритмом розподілу коштів, встановленим Регулятором, та зараховується як плата за послуги розподілу природного газу в тому місяці, в якому надійшли кошти. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться таким споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акту наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.
Матеріалами справи підтверджено, що відповідач не відноситься до категорії споживачів, які сплачують за послуги з розподілу природного газу з поточного рахунку із спеціальним режимом використання, а отже сплачує за такі послуги в загальному порядку (на умовах попередньої оплати).
Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).
Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
За статтями 626-629 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Оскільки відповідач повинен був оплачувати вартість послуги з розподілу природного газу на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду, що не спростовано відповідачем, то суд приходить до висновку, що позивачем правомірно визначено, що початок перебігу строку прострочення відповідача починається з першого числа поточного місяця.
При цьому, оскільки умовами договору визначено строк оплати та розмір такої оплати, то відповідно до приписів ч. 1 ст. 530 ЦК України, зобов`язання повинно бути виконано у такий встановлений строк (термін), і воно не пов`язано з жодними відкладальними умовами (як то направлення/отримання рахунків від позивача).
А відтак здійснений позивачем розрахунок спірних сум пені, 3% річних та інфляційних втрат є правильним та ґрунтується на приписах законодавства та умовах договору.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.
Відповідно до п. 8.2. Типового договору розподілу природного газу у разі порушення Споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим Договором він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши правильність нарахування пені, процентів річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства України та умовам договору, та є обґрунтованим.
Як зазначалося вище по тексту рішення, відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру пені на 99% або на інший розмір, на який при первісному розгляді була зменшена сума пені. Звертаючись із проханням про зменшення пені, відповідач просить суд взяти до уваги причини неналежного виконання зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні, а також не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Зокрема, вказує на те, що відповідач є критично важливим підприємством для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, тому як основною метою його діяльності є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, одержання прибутку для здійснення діяльності підприємства та задоволення на його основі соціально-економічних інтересів трудового колективу. Відповідач є єдиним джерелом теплопостачання в м. Лозова, Лозівського району та обслуговує понад 19 тисяч особових рахунків споживачів-фізичних осіб, 51 об`єкти бюджетної та соціальної сфери, до складу яких входять 11 медичних закладів, 18 шкільних закладів та 12 дитячих садків. Специфіка роботи підприємства полягає в тому, що основними споживачами теплової енергії є бюджетні підприємства та населення міста, які мають постійну значну заборгованість за спожиту теплову енергію. Заборгованість споживачів станом на 01.04.2026 становить 226 020 056,00 грн, з них заборгованість населення 191 644 001,00 грн, оскільки населення є головним споживачем теплової енергії, що виробляється КП "Теплоенерго".
Також перед відповідачем наявна заборгованість з різниці в тарифах, яка виникла на підставі вимог Закону України "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування", згідно якого забороняється підвищення тарифів на теплову енергію (її виробництво, транспортування та постачання) для населення протягом дії воєнного стану в Україні та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано. Обсяг заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію підтверджений на 01.05.2026 за 2022 - 2026 рік становить 240 424 971,00 грн.
Додатковим негативним фактором, який вплинув на його фінансовий стан відповідач також вважає запроваджений відповідно до постанови Кабінету міністрів України №222 від 06.03.2022 порядок розподілу грошових коштів, які надходять як оплата від споживачів за послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води теплопостачальним та теплогенеруючим організаціям, які включені до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості згідно із Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення. Відповідач, який з 2023 року бере участь разом з органом місцевого самоврядування у реструктуризації заборгованості за природний газ та електричну енергію відповідно до вищевказаного Закону у 2023 році відкрив відповідні рахунки, залишок грошей на яких, що залишається у відповідача згідно встановлених нормативів розподілу грошей є незначним та не дає можливості розрахуватися з позивачем.
Відповідач наголошує, що має значні збитки та знаходиться у скрутному фінансовому становищі, на підтвердження чого надає баланси, звіти про фінансові результати діяльності, звіти з праці, звіти про витрати на виробництво та фінансові показники діяльності підприємства від надання послуг теплопостачання та інші фінансові документи.
Зазначені обставини вкрай негативно впливають на діяльність Комунального підприємства "Теплоенерго" Лозівської міської ради Харківської області, та відповідно, на можливість вчасного виконання ним своїх зобов`язань з оплати вартості спожитого природного газу на користь позивача. Разом з тим, не дивлячись на зазначені вкрай складні обставини, підприємство відповідача, хоча й з порушенням строків оплати, однак, намагається виконувати взяті на себе зобов`язання за договором щодо оплати послуг з розподілу природного газу.
Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин. Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.
Зокрема, загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою.
Згідно з частиною 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Тлумачення частини третьої статті 551 ЦК України свідчить, що в ній не передбачено вимог щодо обов`язкової наявності одночасно двох умов, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них.
Саме таку правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 15.02.2018 у справі 67/1346/15-ц.
Вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені. При застосуванні правил про зменшення неустойки суди не мають якогось усталеного механізму зменшення розміру неустойки, тому кожного разу потрібно оцінювати обставини та наслідки порушення зобов`язання на предмет наявності виняткових обставин на стороні боржника.
При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.
Зі змісту наведених норм вбачається, що, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Отже, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду (аналогічна позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.05.2019 у справі № 916/2268/18 та від 04.06.2019 у справі № 904/3551/18).
При цьому, слід зазначити, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Водночас, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.
При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені ст.551 ЦК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обставин справи та не допустити фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.
Дана правова позиція викладена в постановах Верховного Суду: від 12.02.2020 у справі № 904/4067/18, від 04.02.2020 у справі №918/116/19, від 19.02.2020 у справі №910/1199/19, від 26.05.2020 у справі №918/289/19, від 21.09.2021 у справі № 910/10618/20, від 24.09.2020 у справі №915/2095/19.
У постанові Верховного Суду від 15.06.2022 у справі № 922/2141/21 міститься висновок, що, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань застосування таких санкцій до боржника є стимулювання належного виконання ним договірних зобов`язань, при цьому надмірне зменшення розміру пені та/або штрафу фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.
Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України №7-рп/2013 від 11.07.2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Відповідно до частини третьої статті 13, частини першої статті 76, частини першої статті 78, частини першої статті 79 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Отже, відповідно до наведених норм процесуального права, якими врегульовано процес доказування, заявник повинен довести наявність виняткових обставин в якості підстав для зменшення пені.
В даному випадку, повідомлені відповідачем обставини щодо здійснення ним господарської діяльності як підприємства критичної інфраструктури у воєнний час, в умовах встановлення для нього регульованих тарифів, які є економічно невигідними, за наявності великих сум дебіторської заборгованості з оплати його послуг населенням та бюджетними установами, які є його основними споживачами, а також заборгованості держави з компенсації в різниці тарифів, законодавчої заборони у період воєнного стану на підвищення тарифів, нарахування споживачам штрафних санкцій, їх відключення від теплопостачання, підтверджені доданими до заяви доказами, мають винятковий характер, оскільки у своїй сукупності свідчать про вкрай несприятливі умови здійснення господарської діяльності, які не залежать від його волі та вплинули на розрахунки з позивачем, з урахуванням чого заявлений до стягнення значний розмір пені є неспівмірним з характером вчиненого відповідачем порушення грошового зобов`язання зі сплати заборгованості, спотворить її дійсне правове призначення, оскільки перетвориться на несправедливо непомірний тягар для боржника.
При цьому суд враховує, що завданням неустойки є сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Разом з цим неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 02.11.2022 у справі № 910/14591/21.
В даному випадку заявлені в позові та стягнуті з відповідача суми інфляційних та річних компенсують втрати позивача внаслідок прострочення відповідачем сплати основного боргу, оскільки такі нарахування входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора, який полягає у відшкодуванні його матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Разом з цим, у даному випадку слід враховувати те, що зменшення розміру пені на 99%, як про це просив суд відповідач, є надмірним, оскільки фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін
З огляду на наведене, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення пені до 72 486,19 грн, тобто на 70% від заявленого розміру.
Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Однак, судовий збір, у разі зменшення судом розміру неустойки на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України, покладається на відповідача повністю без урахування зменшення неустойки, оскільки таке зменшення є наслідком не необґрунтованості позовних вимог в цій частині, а виключно застосування судами свого права на таке зменшення, передбаченого наведеними нормами. Аналогічна правова позиція щодо розподілу судових витрат викладена у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 917/1068/17, від 05.04.2018 у справі № 917/1006/16, від 03.04.2018 у справі № 902/339/16.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 525, 526, 530, 610, 611, 612, 625 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 73, 74, 76-79, 91, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Комунального підприємства "Теплоенерго" Лозівської міської ради Харківської області (вул. Сковороди Григорія, буд. 23, м. Лозова, Харківська область, 64602, код ЄДРПОУ 38076191) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Харківської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" (вул. Безлюдівська, буд. 1, м. Харків, 61109, код ЄДРПОУ 45051254) - 72 486,19 грн пені, 18 553,87 грн три проценти річних, 14 470,44 грн інфляційних втрат та 2 696,97 грн судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В решті позову - відмовити.
Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно ст.ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Харківської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" (вул. Безлюдівська, буд. 1, м. Харків, 61109, код ЄДРПОУ 45051254).
Відповідач - Комунальне підприємство "Теплоенерго" Лозівської міської ради Харківської області (вул. Сковороди Григорія, буд. 23, м. Лозова, Харківська область, 64602, код ЄДРПОУ 38076191).
Повне рішення підписано 02 жовтня 2026 року.
Суддя О.В. Погорелова