РІШЕННЯ
Іменем України
18 вересня 2026 року м. Чернігів справа №927/1455/23(620/5004/25)
Господарський суд Чернігівської області у складі судді Моцьора В.В., за участю секретаря судового засідання Гринчук О.К., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу, розгляд якої здійснюється у порядку загального позовного провадження
за заявою: Ніжинської окружної прокуратури, код [номер приховано], вул. Овдіївська,2, м.Ніжин, Чернігівська область, 16600
в інтересах держави в особі
позивача: Державної екологічної інспекції у Чернігівській області, код 38053846, вул. Пантелеймонівська,12, м. Чернігів, 14017
відповідач: Державне підприємство "Дослідне господарство "Іванівка" Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України", код ЄДРПОУ 00729853, вул. Перемоги, 5, с. Іванівка, Борзнянський район, Чернігівська область, 16433
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: арбітражний керуючий Лященко Павло Володимирович (свідоцтво №335 від 28.02.2013 року, РНОКПП НОМЕР_1 )
предмет спору: про визнання протиправною бездіяльність
у межах справи №927/1455/23
за заявою кредитора: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , правонаступником якого є Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю БАТЬКІВЩИНА", вул. Незалежності, буд. 51, с. Калюжниці, Прилуцького району, Чернігівської області, 17311, код ЄДРПОУ 30875436
до боржника: Державного підприємства "Дослідне господарство "Іванівка" Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України", код ЄДРПОУ 00729853, вул. Перемоги, 5, с. Іванівка, Борзнянський район, Чернігівська область, 16433
про порушення провадження у справі про банкрутство
за участю представників учасників справи:
прокурор Юзвак Л.Б.,
від позивача: Городник Т.М.,
від відповідача: Підгорний К.Є.,
від третьої особи: Лященко П.В.
02.05.2025 через систему "Електронний суд" Ніжинська окружна прокуратура в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Чернігівській області звернулась до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Державного підприємства "Дослідне господарство "Іванівка" Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України, в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Державного підприємства "Дослідне господарство "Іванівка" Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України (код ЄДРПОУ 00729853) щодо невжиття заходів, спрямованих на ліквідацію (утилізацію, знищення та знешкодження) непридатних до використання хімічних засобів захисту рослин, які зберігаються на відкритій земельній ділянці на відстані 2 км до с. Іванівка Ніжинського району (географічні координати: широта - 51,224899, довгота - 32,602521), на земельній ділянці з кадастровим номером [номер приховано]:04:001:0001;
- зобов`язати Державне підприємство "Дослідне господарство "Іванівка" Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України вжити заходів щодо ліквідації (утилізації, знищення та знешкодження) непридатних до використання хімічних засобів захисту рослин, які зберігаються на відкритій земельній ділянці на відстані 2 км до с. Іванівка Ніжинського району (географічні координати: широта - 51,224899, довгота - 32,602521), на земельній ділянці з кадастровим номером [номер приховано]:04:001:0001.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 16.05.2025 відкрито провадження у справі № 620/5004/25 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 19.05.2025 постановлено провадження у справі №620/5004/25 за позовом Ніжинської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Чернігівській області до Державного підприємства "Дослідне господарство "Іванівка" Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії закрити. Матеріали справи №620/5004/25 за позовом Ніжинської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Чернігівській області до Державного підприємства "Дослідне господарство "Іванівка" Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії передати на розгляд до Господарського суду Чернігівської області, у провадженні якого перебуває справа №927/1455/23 про банкрутство Державного підприємства "Дослідне господарство "Іванівка" Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України.
14.07.2025 матеріали справи надійшли до Господарського суду Чернігівської області.
Ухвалою суду від 04.08.2025 постановлено: справу № 620/5004/25 прийняти для розгляду в межах справи № 927/1455/23 про банкрутство Державного підприємства "Дослідне господарство "Іванівка" Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України" (код ЄДРПОУ 00729853) за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) сторін; номером справи визначити № 927/1455/23(620/5004/25); розгляд справи № 927/1455/23(620/5004/25) розпочати спочатку; залучити арбітражного керуючого Лященко Павла Володимировича (свідоцтво №335 від 28.02.2013 року, РНОКПП НОМЕР_1 ) до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.
Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 03.10.2025 у справі №927/1455/23(620/5004/25) позовні вимоги задоволено повністю, ухвалено:
- Визнати протиправною бездіяльність Державного підприємства "Дослідне господарство "Іванівка" Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України (код ЄДРПОУ 00729853) щодо невжиття заходів, спрямованих на ліквідацію (утилізацію, знищення та знешкодження) непридатних до використання хімічних засобів захисту рослин, які зберігаються на відкритій земельній ділянці на відстані 2 км до с. Іванівка Ніжинського району (географічні координати: широта - 51,224899, довгота - 32,602521), на земельній ділянці з кадастровим номером [номер приховано]:04:001:0001;
- Зобов`язати Державне підприємство "Дослідне господарство "Іванівка" Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України вжити заходів щодо ліквідації (утилізації, знищення та знешкодження) непридатних до використання хімічних засобів захисту рослин, які зберігаються на відкритій земельній ділянці на відстані 2 км до с. Іванівка Ніжинського району (географічні координати: широта - 51,224899, довгота - 32,602521), на земельній ділянці з кадастровим номером [номер приховано]:04:001:0001;
- Стягнути з Державного підприємства "Дослідне господарство "Іванівка" Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України (код ЄДРПОУ 00729853, вул. Перемоги, 5, с. Іванівка, Борзнянський район, Чернігівська область, 16433) на користь Чернігівської обласної прокуратури (одержувач: Чернігівська обласна прокуратура, рахунок [рахунок приховано], код ЄДРПОУ 02910114, банк отримувача: ДКСУ, м. Київ) сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 грн.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2025 у справі №927/1455/23(620/5004/25) рішення Господарського суду Чернігівської області від 03.10.2025 у справі №927/1455/23(620/5004/25) залишено без змін.
09.02.2026 на виконання рішення Господарського суду Чернігівської області від 03.10.2025 у справі №927/1455/23(620/5004/25) видано наказ.
Постановою Верховного Суду від 01.04.2026 рішення Господарського суду Чернігівської області від 03.10.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2025 у справі №927/1455/23(620/5004/25) скасовано; справу №927/1455/23(620/5004/25) направлено на новий розгляд до Господарського суду Чернігівської області.
Згідно з приписами ч.5 ст.310 та ч.1 ст.316 Господарського процесуального кодексу України висновки суду касаційної інстанції, у зв`язку з якими скасовано судові рішення, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.
Згідно зі змісту постанови Верховного Суду від 01.04.2026, беручи до уваги те, що суди попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних судових рішень не дослідили зібрані у справі докази, на які посилається скаржник у касаційній скарзі та які можуть підтверджувати, що вказані у позовній заяві відходи є безхазяйними, їх власник невідомий, під час нового розгляду господарському суду першої інстанції вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного та об`єктивного встановлення обставин справи, а також вирішити питання про те, чи підлягає розгляду в межах справи про банкрутство Державного підприємства "Дослідне господарство "Іванівка" Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України даний позов.
За змістом ч.1 ст.36 Господарського процесуального кодексу України, суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої інстанції, не може брати участь у новому розгляді справи судом першої інстанції після скасування рішення суду.
20.04.2026 матеріали справи №927/1455/23(620/5004/25) повернуто до Господарського суду Чернігівської області.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.04.2026 справу №927/1455/23(620/5004/25) передано на розгляд судді Моцьору В.В.
Ухвалою суду від 27.04.2026 прийнято до розгляду справу №927/1455/23(620/5004/25); постановлено: здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначити на 21.05.2026 на 10:00. Також даною ухвалою запропоновано учасникам справи надати суду до 15.05.2026 свої письмові пояснення щодо спірних правовідносин з урахуванням вказівок, викладених у постанові Верховного Суду від 01.04.2026 у даній справі.
Ухвала суду від 27.04.2026, надіслана учасникам справи в їх електронний кабінет, доставлена 27.04.2026, про що свідчать довідки Господарського суду Чернігівської області.
15.05.2026, у встановлений судом строк, до суду від відповідача надійшли пояснення по справі, які долучено судом до матеріалів справи.
21.05.2026 до суду від Ніжнинської окружної прокуратури надійшли додаткові пояснення по справі від 20.05.2026, у яких просила суд продовжити строк для надання пояснень по справі, у зв`язку з тим, що прокуратурою зроблено додаткові запити до Державної екологічної інспекції у Чернігівській області.
У підготовче засідання 21.05.2026 прибули повноважні учасники справи.
Прокурор виклала додаткові пояснення, просила суд продовжити строк для надання додаткових письмових пояснень по справі та просила відкласти розгляд справи для надання нових доказів.
Представник позивача підтримала клопотання прокурора.
Представник відповідача заперечив щодо клопотання прокурора.
Представник третьої особи заперечив щодо клопотання прокурора.
Розглянувши клопотання прокурора про продовження строку для надання додаткових пояснень, суд зазначає таке.
Відповідно до ст. 113 Господарсько процесуального кодексу України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.
Відповідно до ст. 114 Господарського процесуального кодексу України суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.
Згідно зі ст. 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Приписами ч.5 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов`язку вчинити відповідну процесуальну дію.
Ухвалою суду від 27.04.2026 учасникам справи встановлено строк на подання письмових пояснень по справі - до 15.05.2026.
Отже, прокурором пропущено строк для подання пояснень.
Відповідно до ч.2 ст. 119 ГПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Відповідно до ст. 15 Господарського процесуального кодексу України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Суд постановив протокольну ухвалу про відмову у задоволенні клопотання прокурора про продовження строку для надання додаткових пояснень, враховуючи, що прокурором заяву подано після закінчення цього строку.
З метою повного та всебічного дослідження всіх обставин по даній справі, дотримання принципу рівності та змагальності сторін, процесуального права прокурора щодо надання пояснень по справі, суд постановив протокольну ухвалу, якою за власною ініціативою надав прокурору додатковий строк у 5 робочих днів для надання пояснень у справі. Також суд запропонував відповідачу та третій особі протягом 5 робочих днів з дня отримання пояснень прокурора надати суду свої письмові пояснення на пояснення прокурора.
Суд постановив протокольну ухвалу про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та відкладення підготовчого засідання на 16.06.2026 на 11:30, про що учасники справи повідомлені під розписку.
28.05.2026 до суду від Державної екологічної інспекції у Чернігівській області надійшли додаткові пояснення по справі, які долучено судом до матеріалів справи.
28.05.2026 до суду від Чернігівської обласної прокуратури надійшли додаткові пояснення по справі, які долучено судом до матеріалів справи.
03.06.2026 до суду від Державного підприємства "Дослідне господарство "Іванівка" Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України надійшли пояснення, у яких також просить суд витребувати у Державної екологічної інспекції у Чернігівській області для огляду в судовому засіданні й звіряння копій з оригіналами - оригінали документів, копії яких додані до позовної заяви, а саме:
- Акт, виконаний на бланку Державної екологічної інспекції у Чернігівській області, від 02.09.2020 № 85/08, складений за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів;
- лист від 01.10.2019 № 130, виконаний на бланку ДП ДГ «Іванівна» ІСГ ПС КААН на ім`я начальника Державної екологічної інспекції в Чернігівській області.
15.06.2026 до суду від Чернігівської обласної прокуратури надійшли заперечення на клопотання ДП ДГ «Іванівна» про витребування доказів.
15.06.2026 до суду від Чернігівської обласної прокуратури надійшло клопотання про виклик свідка.
У підготовче засідання 16.06.2026 прибули повноважні учасники справи.
Щодо клопотання відповідача про витребування оригіналів документів.
Представник відповідача підтримав клопотання.
Прокурор та представник позивача заперечили щодо клопотання відповідача.
Представник третьої особи підтримав клопотання відповідача.
Відповідач в обґрунтування клопотання посилається на те, що має сумніви щодо відповідності доданих до позовної заяви копій: Акту Державної екологічної інспекції у Чернігівській області від 02.09.2020 № 85/08 та листа ДП ДГ «Іванівна» ІСГ ПС КААН від 01.10.2019 № 130 їх оригіналам.
Згідно з ч.6 ст.91 ГПК України якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.
Суд постановив протокольну ухвалу, якою задовольнив клопотання відповідача, витребував для огляду у судовому засіданні оригінали відповідних документів, зобов`язав в разі відсутності вказаних документів надати письмові пояснення, попередив про заходи процесуального примусу.
Щодо клопотання прокурора про виклик свідка.
Прокурор підтримала клопотання.
Представник позивача залишила вирішення клопотання на розсуд суду.
Представник відповідача та третьої особи заперечили щодо поданого клопотання.
Прокурор у клопотанні просить суд викликати до суду свідка - головного бухгалтера ДП ДГ «Іванівка» ОСОБА_2 . В обґрунтування клопотання посилається на те, що представником відповідача надано суперечливі докази (довідка від 12.05.2026 №12/05 та довідка №130 від 01.10.2019) за підписом головного бухгалтера ДП ДГ «Іванівка» Книги Валентини і показання свідка є важливим доказом у даній справі.
Відповідно до ст. 88 ГПК України показання свідка викладаються ним письмово у заяві свідка. У заяві свідка зазначаються ім`я (прізвище, ім`я та по батькові), місце проживання (перебування) та місце роботи свідка, поштовий індекс, реєстраційний номер облікової картки платника податків свідка за його наявності або номер і серія паспорта, номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти (за наявності), обставини, про які відомо свідку, джерела обізнаності свідка щодо цих обставин, а також підтвердження свідка про обізнаність із змістом закону щодо кримінальної відповідальності за надання неправдивих показань та про готовність з`явитися до суду за його викликом для підтвердження своїх свідчень. Підпис свідка на заяві посвідчується нотаріусом. Не вимагається нотаріальне посвідчення підпису сторін, третіх осіб, їх представників, які дали згоду на допит їх як свідків. Заява свідка має бути подана до суду у строк, встановлений для подання доказів.
Відповідно до ст. 89 ГПК свідок викликається судом для допиту за ініціативою суду або за клопотанням учасника справи у разі, якщо обставини, викладені свідком у заяві, суперечать іншим доказам або викликають у суду сумнів щодо їх змісту, достовірності чи повноти.
Суд постановив протокольну ухвалу про відмову у задоволенні клопотання прокурора про виклик свідка, у зв`язку з тим, що в матеріалах справи відсутня попередньо подана нотаріально посвідчена заява свідка.
Суд постановив протокольну ухвалу про оголошення перерви у підготовчому засіданні на 22.06.2026 на 10:00год, про що учасники справи повідомлені під розписку.
18.06.2026 до суду від Державної екологічної інспекції в Чернігівській області надійшли пояснення щодо надання для огляду оригіналів документів.
У підготовче засідання 22.06.2026 прибули повноважні учасники справи.
Представник відповідача оглянув оригінал акту Державної екологічної інспекції в Чернігівській області №85/08 від 02.09.2020.
Суд постановив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 13.08.2026 об 11:00 год, про що учасники справи повідомлені під розписку.
У судове засідання 13.08.2026 прибули повноважні учасники справи, суд перейшов до розгляду справи по суті.
Суд постановив протокольну ухвалу про оголошення перерви у судовому засіданні на 28.08.2026 на 09:30год, про що учасники справи повідомлені під розписку.
У судове засідання 28.08.2026 прибули прокурор та представник відповідача.
Представники позивача та третьої особи не прибули, причини неявки суду не повідомили.
Суд постановив протокольну ухвалу про оголошення перерви у судовому засіданні на 17.09.2026 на 11:00год, про що прокурор та представник відповідача повідомлені під розписку; на адресу позивача та третьої особи направлено ухвалу від 28.08.2026.
У судове засідання 17.09.2026 прибули повноважні учасники справи.
Суд перейшов на стадію ухвалення судового рішення, повідомивши учасників справи про те, що скорочений текст рішення буде оголошено 18.09.2026 о 10:00год.
У судовому засіданні 18.09.2026 була оголошена вступна та резолютивна частини рішення на підставі ст.233, 240 Господарського процесуального кодексу України.
При розгляді справи судом враховано, що в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Застосовуючи згідно зі ст. 3 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).
Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, у першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Згідно з ст. 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства в умовах воєнного стану забороняється.
При цьому, згідно Рекомендацій прийнятих Радою суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, при визначенні умов роботи суду у воєнний час, рекомендовано керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні. У випадку загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ. По можливості відкладати розгляд справ (за винятком невідкладних судових розглядів) та знімати їх з розгляду, зважати на те, що велика кількість учасників судових процесів не завжди мають змогу подати заяву про відкладення розгляду справи через задіяння до функціонування критичної інфраструктури, вступ до лав Збройних сил України, територіальної оборони, добровольчих воєнних формувань та інших форм протидії збройної агресії проти України, або не можуть прибути в суд у зв`язку з небезпекою для життя. Справи, які не є невідкладними, розглядати лише за наявності письмової згоди на це усіх учасників судового провадження. Виважено підходити до встановлення різного роду строків, по можливості продовжувати їх щонайменше до закінчення воєнного стану.
У зв`язку із введенням в Україні воєнного стану, враховуючи поточну загострену обстановку, систематичні обстріли Чернігівської області військами РФ, суд при виготовленні повного тексту рішення був вимушений вийти за межі строку, встановленого статтею 248 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, дослідивши та оцінивши подані докази, вислухавши пояснення учасників справи господарський суд встановив наступне.
Частинами 1, 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) встановлено, що спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник.
Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України.
Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.
Заяви (позовні заяви) учасників провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) або інших осіб у спорах, стороною в яких є боржник, розглядаються в межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) за правилами спрощеного позовного провадження.
У провадженні Господарського суду Чернігівської області перебуває справа про банкрутство Державного підприємства "Дослідне господарство "Іванівка" Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України".
Ухвалою суду від 07.11.2023 відкрито провадження у справі про банкрутство Державного підприємства "Дослідне господарство "Іванівка" Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України" (код ЄДРПОУ 00729853).
07.11.2023 на офіційному вебпорталі судової влади України оприлюднено повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство з метою виявлення всіх кредиторів № 71795.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 22.10.2024, серед іншого:
-введено процедуру санації Державного підприємства "Дослідне господарство "Іванівка" Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України (код ЄДРПОУ 00729853) до 01.10.2029 року;
-затверджено план санації Державного підприємства "Дослідне господарство "Іванівка" Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України (код ЄДРПОУ 00729853) схвалений зборами кредиторів (протокол зборів кредиторів від 02.09.2024);
-призначено керуючим санацією Державного підприємства "Дослідне господарство "Іванівка" Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України арбітражного керуючого Лященка Павла Володимировича (свідоцтво №335 від 28.02.2013 року, РНОКПП НОМЕР_1 ).
Отже, на сьогоднішній день, відповідач у даному спорі - ДП ДГ "Іванівка" перебуває у процедурі санації у межах справи про банкрутство.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що спір у даній справі підлягає розгляду в порядку господарського судочинства в межах справи про банкрутство ДП ДГ "Іванівка" відповідно до положень ГПК України з урахуванням особливостей, передбачених КУзПБ.
Щодо суті самого спору суд зазначає таке.
Розпорядженням голови Ніжинської РДА від 16.12.2021 № 256 утворено робочу комісію з комплексної інвентаризації та утилізації непридатних до використання неопізнаних хімічних засобів захисту рослин. Упродовж грудня 2022 - січня 2023 років та грудня 2023 - січня 2024 цією Комісією проведено інвентаризацію місць накопичення заборонених і непридатних до використання в сільському господарстві хімічних засобів захисту рослин (далі -ХЗЗР), які залишаються на території Борзнянської міської територіальної громади Ніжинського району.
Відповідно до Актів інвентаризації Комісії від 10.01.2023 та 04.01.2024, встановлено що на відкритій неогородженій земельній ділянці, без попереджувальних/заборонних знаків на відстані 2 км від с. Іванівка Ніжинського району (географічні координати: широта - 51,224899, довгота - 32,602521) виявлено орієнтовно в обсязі 29,0 тонн (100 мішків - 15 тонн та пролиті, розсипані пестициди - 14 тонн), власник відсутній, відходи класифікуються як безхазяйні, непридатні до використання ХЗЗР.
За висновками Комісії вказані безхазяйні, непридатні до використання ХЗЗР зберігаються у непридатному стані, у зв`язку з чим комісією надано пропозицію щодо необхідності їх перезатарення та вивезення для утилізації.
При цьому, у листі Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області №14-25-0.2-4350/2-24 від 30.07.2024 зазначено, що вказаній земельній ділянці, яка розташована біля с. Іванівка та на якій знаходяться непридатні до використанні ХЗЗР, присвоєно кадастровий номер [номер приховано]:04:001:0001. Площа земельної ділянки складає 4106,5583 га та перебуває в постійному користуванні ДП "ДГ "Іванівка" Інституту сільського господарств; Північного Сходу національної академії аграрних наук України.
Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, серії ЯЯ № 376879 від 22.12.2011, земельна ділянка з кадастровим номером [номер приховано]:04:001:0001 наразі у постійному користуванні ДП ДГ "ІВАНІВКА" ІСГПС НААН згідно з державним актом на право постійного користування землею.
Згідно з Інформацією з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, вказану земельну ділянку віднесено до земель сільськогосподарського призначення.
26.12.2024 Комісією за участі представників Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області та ДП ДГ "ІВАНІВКА" ІСГПС НААН проведено інвентаризацію вказаного місця зберігання ХЗЗР. Відповідно до акту інвентаризації місць накопичення заборонених і непридатних до використання в сільському господарстві хімічних засобів захисту рослин від 26.12.2024, встановлено, що на відкритій неогородженій земельній ділянці, без попереджувальних/заборонних знаків, без насипу та дренажної системи для стоку поверхневих вод на відстані 2 км до с. Іванівка Ніжинського району (географічні координати: широта - 51,224899, довгота - 32,602521) виявлено орієнтовно 20 тонн безхазяйних непридатних до використання ХЗЗР. Також, вказано про ризик підтоплення місяця зберігання ХЗЗР дощовими водами. Комісія прийшла до висновків, що безхазяйні, невпізнані і непридатні до використання ХЗЗР зберігаються в незадовільному стані. При цьому, комісією зазначено, що внаслідок займання сухої рослинності біля місця зберігання вигоріло та випарувалося в повітря біля 9 тонн речовин. Решта 20 тонн потребують перезатарення та вивезення на утилізацію (відповідальне зберігання).
Згідно з листом №01-16/1424 від 25.02.2025 Ніжинської районної державної адміністрації Ніжинську окружну прокуратуру повідомлено, що копії актів з супровідними листами надіслано до: Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області (10.01.2025), Державної екологічної інспекції у Чернігівській області (21.01.2025) та ДП ДГ "ІВАНІВКА" ІСГПС НААН (10.01.2025).
Відповідно до листа Державної екологічної інспекції у Чернігівській області від 18.03.2025 №04/775, наданого у відповідь на лист Ніжинської окружної прокуратури (від 06.03.2025 №52-77-1471ВИХ-25), повідомлено, що Інспекцією проведено перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства ДП ДГ "ІВАНІВКА" ІСГПС НААН у вересні 2020 року, про що складено акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства №85/08 від 02.09.2020. У ході перевірки встановлено, що на балансі ДП ДГ "ІВАНІВКА" ІСГПС НААН знаходиться складське приміщення, в якому зберігались ХЗЗР. Саме приміщення, на момент перевірки, знаходилося в напівзруйнованому, не задовільному стані. Зі слів керівництва в ході заходів по утилізації неопізнаних та непридатних до подальшого використання хімічних засобів рослин, що проводились у Борзнянському районі в 2012 році, ХЗЗР були винесені назовні зі складу, у зв`язку з чим була частково розібрана стіна. ХЗЗР були перезатарені в нову мішкову тару та приготовлені для завантаження в біг-беги для подальшої передачі на утилізацію. Роботи проводились спеціалізованою фірмою. Подальші роботи по знешкодженню ХЗЗР не проведені. В ході проведення заходу контролю, керівництвом ДП ДГ "ІВАНІВКА" ІСГПС НААН надано довідку про те, що дані ХЗЗР зняті з балансу підприємства при передачі спеціалізованій фірмі.
Прокурор та позивач вважають, що відповідач у спірних правовідносинах вчинив протиправну бездіяльність щодо невжиття заходів, спрямованих на ліквідацію (утилізацію, знищення та знешкодження) непридатних до використання ХЗЗР, які зберігаються на відкритій земельній ділянці на відстані 2 км до с. Іванівка Ніжинського району (географічні координати: широта - 51,224899, довгота - 32,602521), з кадастровим номером [номер приховано]:04:001:0001, що знаходиться у постійному користуванні ДП ДГ "ІВАНІВКА" ІСГПС НААН, чим порушив вимоги чинного законодавства України у сфері управління відходами, що стало підставою для звернення з позовом до суду.
Відповідач заперечує щодо заявлених позовних вимог та просить відмовити у їх задоволенні. У своїх запереченнях наполягає на тому, що відходи, про які йде мова у позовній заяві, є безхазяйними, їх власник невідомий; матеріали справи не містять належних доказів того, що власником відходів є ДП ДГ «Іванівка» ІСГ ПС НААН.
Арбітражний керуючий Лященко П.В., як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача заперечує щодо заявлених позовних вимог та просить відмовити у їх задоволенні.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, які склалися між сторонами та в яких виник спір, суд виходить з такого.
Щодо представництва інтересів держави прокуратурою.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто імператив зазначеного конституційного положення встановлює обов`язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу. Як підкреслив Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 01.04.2008 №4-рп/2008, неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі.
Законом України від 02.06.2016 № 1401-VIII "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)", який набрав чинності 30.09.2016, до Конституції України внесені зміни, а саме Конституцію доповнено статтею 131-1, пункт 3 частини першої якої передбачає, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Стаття 53 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Відповідно до частини четвертої статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).
Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.
З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття "інтереси держави" має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст.131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".
Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 26.07.2018 у справі № 926/1111/15, від 08.02.2019 у справі № 915/20/18).
Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України від 14.10.2014 №1697-VII "Про прокуратуру", який набрав чинності 15.07.2015. Ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина третя). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци перший - третій частини четвертої). У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження (частина сьома).
Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.
Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.
Прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.
Матеріалами справи підтверджено, що прокурор листом № 52-77-1471ВИХ-25 від 06.03.2025 звертався до позивача з листом про надання інформації щодо заходів державного контролю щодо порушення відповідачем природоохоронного законодавства. Позивачем листом № 1879-25 від 24.03.2025 повідомлено прокурора, що заходи примусового характеру щодо зобов`язання вчинити дії по утилізації хімічних засобів захисту рослин не здійснювались та в найближчі терміни здійснюватись не плануються. Згідно повідомлення в порядку ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурором 01.05.2025 повідомлено позивача про скерування відповідного позову до суду.
Представництво інтересів держави в суді є конституційною функцією органів прокуратури, а подача позову - єдиним можливим заходом реагування, направленим на реальне поновлення порушених прав та інтересів держави.
З огляду на невжиття самостійно уповноваженим органом у спірних правовідносинах, ефективних заходів щодо усунення виявлених порушень, вбачаються підстави для представництва прокурором інтересів держави в особі позивача та звернення до суду із вказаним позовом у даній справі.
За наведених обставин, суд доходить висновку, що прокурор підтвердив наявність у нього підстав для представництва інтересів держави в особі Державної екологічної інспекції у Чернігівській області у суді при зверненні із цим позовом.
Щодо предмета спору.
Відповідно до ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Статтею 16 Конституції України передбачено, що забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов`язком держави.
Відповідно до статті 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров`я довкілля.
Закон України "Про охорону земель" визначає правові, економічні та соціальні основи охорони земель з метою забезпечення їх раціонального використання, відтворення та підвищення родючості ґрунтів, інших корисних властивостей землі, збереження екологічних функцій ґрунтового покриву та охорони довкілля.
Зокрема, відповідно до вимог ст. 35 Закону України "Про охорону земель" власники і землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов`язані, у тому числі дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України, - проводити на земельних ділянках господарську діяльність способами, які не завдають шкідливого впливу на стан земель та родючість ґрунтів; уживати заходів щодо запобігання негативному і екологонебезпечному впливу на земельні ділянки та ліквідації наслідків цього впливу.
Природоохоронним законодавством визначено, що охорона навколишнього природного середовища, раціональне використання природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки життєдіяльності людини - невід`ємна умова сталого економічного та соціального розвитку України.
З цією метою Україна здійснює на своїй території екологічну політику, спрямовану на збереження безпечного для існування живої і неживої природи навколишнього середовища, захисту життя і здоров`я населення від негативного впливу, зумовленого забрудненням навколишнього природного середовища, досягнення гармонійної взаємодії суспільства і природи, охорону, раціональне використання і відтворення природних ресурсів.
Правові, організаційні, економічні засади діяльності щодо запобігання утворенню, зменшення обсягів утворення відходів, зниження негативних наслідків від діяльності з управління відходами, сприяння підготовці відходів до повторного використання, рециклінгу і відновленню з метою запобігання їх негативному впливу на здоров`я людей та навколишнє природне середовище визначає Закон України "Про управління відходами".
Статтею 3 Закону України "Про управління відходами" визначено, що основними цілями державної політики у сфері запобігання утворенню та управління відходами є, зокрема, захист здоров`я людей та навколишнього природного середовища від негативного впливу відходів.
Положенням ст. 7 Закону України "Про управління відходами" визначено що відходи поділяються на два класи: небезпечні відходи та відходи, що не є небезпечними.
Статтею 1 Закону України "Про управління відходами" визначено, що відходи - будь-які речовини, матеріали і предмети, яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися; небезпечні відходи - відходи, що мають одну чи більше властивостей, що роблять їх небезпечними, наведених у Переліку властивостей, що роблять відходи небезпечними (додаток 3); видалення відходів - операція, що не є відновленням відходів, навіть якщо одним із наслідків такої операції є використання речовин або енергії. Перелік операцій з видалення відходів наведено в додатку 1 (згідно якого розміщення на поверхні чи в землі, у тому числі захоронення тощо є однією з операцій з видалення відходів); оброблення відходів - операція з відновлення або видалення відходів, включаючи підготовку відходів до таких операцій; власник відходів - фізична або юридична особа, яка відповідно до закону володіє, користується і розпоряджається відходами.
Статтею 12 Закону України "Про управління відходами" визначено, що власник або користувач земельної ділянки, на якій виявлено відходи, власник яких не встановлений, невідкладно, але не пізніше 24 годин з моменту виявлення таких відходів, інформує про це орган місцевого самоврядування або місцевий орган виконавчої влади.
Матеріалами справи встановлено та не оспорюється сторонами, що земельна ділянка з кадастровим номером [номер приховано]:04:001:0001, на якій знаходяться непридатні для використання відходи, перебуває у постійному користуванні ДП ДГ "ІВАНІВКА" ІСГПС НААН згідно з державним актом на право постійного користування землею; власником земельної ділянки є держава в особі Головного управління Держгеокадастуру у Чернігівській області.
Судом встановлено, що з 26.12.2024 за результатами інвентаризації місць накопичення заборонених і непридатних до використання в сільському господарстві хімічних засобів захисту рослин Комісією в т.ч. за участю представника відповідача, останньому стало достеменно відомо, що на земельній ділянці, що перебуває у його користуванні на відкритій неогородженій земельній ділянці, без попереджувальних/заборонних знаків, без насипу та дренажної системи для стоку поверхневих вод на відстані 2 км до с. Іванівка Ніжинського району (географічні координати: широта - 51,224899, довгота - 32,602521) виявлено орієнтовно 20 тонн безхазяйних непридатних до використання ХЗЗР, згідно Акту Комісії.
У матеріалах справи відсутні докази невідкладного інформування ДП ДГ "ІВАНІВКА" ІСГПС НААН, як користувачем земельної ділянки, на якій виявлено відходи та власник яких не встановлений, органу місцевого самоврядування або органу виконавчої влади про виявлення таких відходів.
Листом від 10.01.2025 № 01-16/318 Ніжинська РДА повідомила відповідача про необхідність вжиття заходів з утилізації непридатних ХЗЗР, що знаходяться на земельній ділянці належній відповідачу.
Водночас матеріали справи містять:
- акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства №85/08 від 02.09.2020, яким встановлено, що на балансі ДП ДГ "ІВАНІВКА" ІСГПС НААН знаходиться складське приміщення, в якому зберігались неопізнані та непридатні до подальшого використання хімічні засоби захисту рослин (ХЗЗР). Саме приміщення, на момент перевірки, знаходилося в напівзруйнованому, не задовільному стані. Зі слів керівництва в ході заходів по утилізації неопізнаних та непридатних до подальшого використання хімічних засобів рослин, що проводились у Борзнянському районі в 2012 році, ХЗЗР були винесені назовні зі складу, у зв`язку з чим була частково розібрана стіна. ХЗЗР були перезатарені в нову мішкову тару та приготовлені для завантаження в біг-беги для подальшої передачі на утилізацію. Роботи проводились спеціалізованою фірмою. Подальші роботи по знешкодженню ХЗЗР не проведені. Представникам ДП «ДГ «Іванівка» надано інформацію про відкриття кримінальної справи стосовно фірми виконавця робіт по утилізації та заборонено здійснювати будь-які дії стосовно непридатних ХЗЗР. В ході проведення заходу контролю, керівництвом ДП ДГ "ІВАНІВКА" ІСГПС НААН надано довідку про те, що дані ХЗЗР зняті з балансу підприємства при передачі спеціалізованій фірмі (№130 від 01.10.2019);
- акт інвентаризації місць накопичення заборонених і непридатних до використання в сільському господарстві хімічних засобів захисту рослин від 10.01.2023, складений робочою комісією з комплексної інвентаризації та утилізації непридатних до використання та неопізнаних хімічних засобів захисту рослин Ніжинської районної державної адміністрації Чернігівської області, у якому зазначено, що на відкритій неогородженій земельній ділянці, без попереджувальних/заборонних знаків, без насипу та дренажної системи для стоку поверхневих вод на відстані 2 км до с. Іванівка Ніжинського району (географічні координати: широта - 51,224899, довгота - 32,602521) виявлено орієнтовно 29,05 тонн безхазяйних непридатних до використання ХЗЗР;
- акт інвентаризації місць накопичення заборонених і непридатних до використання в сільському господарстві хімічних засобів захисту рослин від 04.01.2024, складений робочою комісією з комплексної інвентаризації та утилізації непридатних до використання та неопізнаних хімічних засобів захисту рослин Ніжинської районної державної адміністрації Чернігівської області, у якому теж чітко вказано, що на відкритій неогородженій земельній ділянці, без попереджувальних/заборонних знаків, без насипу та дренажної системи для стоку поверхневих вод на відстані 2 км до с. Іванівка Ніжинського району (географічні координати: широта - 51,224899, довгота - 32,602521) виявлено орієнтовно 29 тонн безхазяйних непридатних до використання ХЗЗР;
- лист Ніжинського РУП ГУНП в Чернігівській області від 24.02.2025 №2660/124/45.3-2025 (на звернення ДП ДГ «Іванівка» від 31.01.2025), у якому вказано, що під час перевірки встановити належність вказаної агрохімії та сміття до ДП ДГ «Іванівна», а також осіб які б могли вивезти дані агрохімікати та створити сміттєзвалище на землях ДП ДГ «Іванівка» не представилось можливим;
- довідку ДП ДГ «Іванівка» від 12.05.2026 №12/05 про те, що майно, яке Ніжинська окружна прокуратура у своєму позові у справі №927/1455/23(620/5004/25) називає непридатними до використання хімічними засобами захисту рослин, які зберігаються на відкритій земельній ділянці на відстані 2 км до с. Іванівка Ніжинського району (географічні координати: широта - 51,224899, довгота - 32,602521), на земельній ділянці з кадастровим номером [номер приховано]:04:001:0001, фактично є майном, хімічні властивості якого підприємству невідомі, а саме будівельними відходами (бита цегла, пісок, глина, мінеральна вата, битий шифер та скло), частково упакованими у поліетиленові пакети. Вказане майно в результаті діяльності ДП «ДГ «Іванівка» не утворювалось, у власності підприємства не перебуває та ніколи не перебувало, на балансі підприємства не обліковується та ніколи не обліковувалось. Володіння, користування, розпорядження цим майном, його транспортування, розміщення, зберігання, пакування та будь-які інші операції із ним ДП «ДГ «Іванівка» ніколи не здійснювало. Сукупність вказаного вище майна являє собою стихійне сміттєзвалище, утворене невідомими особами. Власники відходів невідомі. Звернення до правоохоронних органів з приводу встановлення їх власників результатів не мали.
Згідно з ч.1, 4 ст. 11 Закону України "Про управління відходами" суб`єктами права власності на відходи є фізичні та юридичні особи, територіальні громади, держава. У разі зміни власника чи користувача земельної ділянки, на якій розміщені відходи, питання про право власності на відходи вирішується договором. За відсутності таких положень у договорі власником відходів є власник земельної ділянки або землекористувач.
Статтею 27 Закону України "Про управління відходами" визначено, що утворювачі та власники небезпечних відходів, крім небезпечних відходів у складі побутових відходів, зобов`язані: 1) зберігати небезпечні відходи окремо від інших видів відходів у спосіб, що не становить загрози для здоров`я людини та навколишнього природного середовища; 2) забезпечувати збирання, перевезення, оброблення відходів самостійно, за наявності дозволу на здійснення операцій з оброблення відходів та ліцензії на здійснення господарської діяльності з управління небезпечними відходами, або шляхом укладення договору з суб`єктом господарювання у сфері управління відходами; 3) не допускати передачі небезпечних відходів суб`єктам господарювання, які не мають дозволу на здійснення операцій з оброблення відходів та ліцензії на здійснення господарської діяльності з управління небезпечними відходами.
Згідно з ч. 2-5 ст. 12 Закону України «Про управління відходами» орган місцевого самоврядування або місцевий орган виконавчої влади із залученням територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, територіального органу Національної поліції України встановлює утворювача або власника виявлених відходів на основі:
1) інформації, наданої власником або користувачем земельної ділянки, на якій виявлено відходи;
2) інформації, наданої громадянами, підприємствами, установами та організаціями, медіа;
3) аудіо- та відеозапасів, наданих громадянами, підприємствами, установами, організаціями;
4) інших джерел, визначених законом.
Якщо власник відходів встановлений, він зобов`язаний відшкодувати всі витрати на його пошук, а також витрати на збирання, перевезення та оброблення відходів суб`єктом господарювання у сфері управління відходами, компенсувати інші збитки та шкоду, заподіяну забрудненням та іншим негативним впливом відходів ва здоров`я людини та навколишнє природне середовище.
Витрати, збитки та шкода, заподіяна забрудненням або іншим негативним впливом відходів на навколишнє природне середовище, відшкодовуються в судовому порядку за позовом органу місцевого самоврядування або місцевого органу виконавчої влади.
Якщо власник відходів не встановлений, передача відходів до суб`єкта господарювання у сфері управління відходами та усунення негативних наслідків, спричинених відходами, здійснюється за рахунок державного або місцевого бюджету.
Збирання, перевезення та/або оброблення відходів, власник яких не встановлений організовують:
1) виявлених за межами населених пунктів - Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації;
2) виявлених у межах населених пунктів - органи місцевого самоврядування.
Збирання, перевезення та/або оброблення таких відходів здійснюють суб`єкти господарювання у сфері управління відходами.
Порядок виявлення та обліку відходів, власник яких не встановлений, визначається Кабінетом Міністрів України.
Порядок виявлення та обліку безхазяйних відходів затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.1998 № 1217 (надалі - Порядок № 1217).
Згідно з п.п. 5-в Порядку № 1217 заяви (повідомлення) про факти виявлення відходів розглядаються на черговому (позачерговому) засіданні постійно діючої комісії з питань поводження з безхазяйними відходами (далі - комісія).
Комісія визначає кількість, склад, властивості, вартість відходів, ступінь їх небезпеки для навколишнього природного середовища і здоров`я людини та вживає заходів до визначення власника відходів.
У разі необхідності для визначення власника відходів та їх оцінки можуть залучатися правоохоронні органи, відповідні спеціалісти та експерти.
За результатами своєї роботи комісія складає акт, який передається до місцевої державної адміністрації чи органу місцевого самоврядування для вирішення питання про подальшеповодження з відходами.
На підставі акту комісії місцеві державні адміністрації або органи місцевого самоврядування приймають рішення щодо подальшого поводження з відходами та в разі необхідності порушують справу про притягнення до відповідальності осіб, винних у порушенні законодавства про відходи, та відшкодування заподіяної шкоди.
Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 03.08.1998 р. № 1217 було постановлено:
Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним. Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям у двомісячний термін утворити постійно діючі комісії з питань поводження з безхазяйними відходами.
Рекомендувати органам місцевого самоврядування створити аналогічні комісії на місцях.
Відповідно до розпорядження Ніжинської районної державної адміністрації Чернігівської області від 16.12.2021 № 256 «Про робочу комісію з комплексної інвентаризації та утилізації непридатних до використання та неопізнаних хімічних засобів захисту рослин», копія якого міститься у матеріалах справи, утворено робочу комісію з комплексної інвентаризації та утилізації непридатних до використання та неопізнаних хімічних засобів захисту рослин.
Судом встановлено, що в актах інвентаризаційної комісії від 10.01.2023, від 04.01.2024 та від 26.12.2024 вказано, що власник непридатних ХЗЗР відсутній, відходи класифікуються як безхазяйні.
Також, після складання акту комісії від 26.12.2024 ДП ДГ «Іванівка» зверталося до відділення поліції №3 (м. Борзна) Ніжинського РУП ГУНП в Чернігівській області із зверненням від 31.01.2025 про виявлення на земельній ділянці з кадастровим номером [номер приховано]:04:001:0001 непридатних до використання ХЗЗР. Проте правоохоронними органами під час перевірки не встановлено належність вказаної агрохімії та сміття до ДП ДГ «Іванівна», а також осіб які б могли вивезти дані агрохімікати та створити сміттєзвалище на землях ДП ДГ «Іванівка».
Водночас відповідачем не надано суду доказів наявності договору з третіми особами щодо вирішення питання про право власності на відходи, які знаходяться на земельній ділянці з кадастровим номером [номер приховано]:04:001:0001, що перебуває у постійному користуванні ДП ДГ "ІВАНІВКА" ІСГПС НААН.
При цьому довідка ДП ДГ «Іванівка» від 12.05.2026 №12/05 свідчить про те, що на земельній ділянці з кадастровим номером [номер приховано]:04:001:0001 наявне будівельне сміття, а не непридатні до використання хімічні засоби захисту рослин. Вказане майно в результаті діяльності ДП «ДГ «Іванівка» не утворювалось, у власності підприємства не перебуває та ніколи не перебувало, на балансі підприємства не обліковується та ніколи не обліковувалось.
За вказаних обставин, суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи докази не підтверджують, що власником відходів, які знаходяться на відкритій земельній ділянці на відстані 2 км до с. Іванівка Ніжинського району (географічні координати: широта - 51,224899, довгота - 32,602521) з кадастровим номером [номер приховано]:04:001:0001 є саме ДП ДГ "ІВАНІВКА" ІСГПС НААН, а вказані відходи є безхазяйними.
Відповідно до п. 7, 8 ч. 1 ст. 25 Закону України «Про управління відходами» до повноважень Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій у сфері управління відходами належить, зокрема, облік несанкціонованих сміттєзвалищ та відходів, власник яких не встановлений; ліквідація несанкціонованих сміттєзвалищ.
Враховуючи вищевикладене, суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання бездіяльності Державного підприємства "Дослідне господарство "Іванівка" Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України (код ЄДРПОУ 00729853) щодо невжиття заходів, спрямованих на ліквідацію (утилізацію, знищення та знешкодження) непридатних до використання хімічних засобів захисту рослин - протиправною та про зобов`язання провести заходи, передбачені чинним законодавством щодо утилізації ХЗЗР є неправомірними та не підлягають задоволенню.
Згідно з вимогами статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
За приписами статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому.
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом. Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі. Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Тобто, обов`язок доказування та подання доказів відповідно до статті 74 ГПК України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
Натомість суд констатує, що всупереч вимог статей 13, 74 ГПК України прокурором та позивачем не надано суду жодних належних, допустимих та вірогідних доказів для задоволення позову.
За таких обставин, суд дійшов висновку відмовити у задоволенні позову.
Згідно з п.5 ч.1 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує питання, зокрема, про розподіл між сторонами судових витрат.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на позивача.
Керуючись ст. 42, 46, 74, 129, 165, 233, 238, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
УХВАЛИВ:
Відмовити у задоволенні позову.
Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.
Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.
Повний текст рішення виготовлено 02.10.2026.
Суддя В.В. Моцьор