ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 вересня 2026 року
м. Київ
cправа № 922/3921/21 (922/1371/22)
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Погребняка В.Я. (головуючий), Васьковського О.В., Картере В.І.
за участю секретаря судового засідання Громак В.О.,
учасники справи:
боржник - Торгівельно-комерційне Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями фірма "Харків-Москва",
арбітражна керуюча Венська О.О. - не з`явилася,
представник боржника - Третьякова Н.Ю., адвокат, (в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку за посиланням на офіційний вебпортал судової влади України vkz.court.gov.ua),
уповноважена особа засновників Торгівельно-комерційного Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Харків-Москва" ОСОБА_10 - особисто (в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку за посиланням на офіційний вебпортал судової влади України vkz.court.gov.ua),
кредитор - Товариство з обмеженою відповідальністю "Метінком"
представник кредитора - Камінська А.А., адвокат (в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку за посиланням на офіційний вебпортал судової влади України vkz.court.gov.ua),
розглянувши у відкритому судовому засіданні (в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку за посиланням на офіційний вебпортал судової влади України vkz.court.gov.ua) касаційні скарги
арбітражної керуючої Венської Оксани Олександрівни
Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінком"
на ухвалу Господарського суду Харківської області
від 09.12.2025
у складі суду: Кононової О.В.
та постанову Східного апеляційного господарського суду
від 08.04.2026
у складі колегії суддів: Білоусової Я.О. (головуюча), Мартюхіної Н.О., Лакізи В.В.
у справі за заявою
Товариства з обмеженою відповідальністю "Олівіт
до Торгівельно-комерційного ТОВ з іноземними інвестиціями фірма "Харків-Москва"
про визнання банкрутом
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст руху справи
1. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 08.09.2022 (залишеною без змін постановами Східного апеляційного господарського суду від 15.02.2023 та Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.05.2023) відкрито провадження у справі про банкрутство Торгівельно-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями фірма "Харків-Москва" (далі - Торгівельно-комерційного ТОВ ІІФ "Харків-Москва", боржник);
визнано розмір вимог ініціюючого кредитора - Товариства з обмеженою відповідальністю "Олівіт" у загальному розмірі 844 682,24 грн. (з яких: 761 372,24 грн. - основний борг, 24 810,00 грн. - витрати зі сплати судового збору за звернення із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство у цій справі та 58 500,00 грн. - витрати зі сплати авансування грошової винагороди арбітражному керуючому),
введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та процедуру розпорядження майном боржника, розпорядником майна боржника призначено арбітражну керуючу Венську О.О., призначено попереднє засідання суду тощо.
2. На адресу господарського суду після офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про визнання банкрутом надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінком" (вх. № 11643 від 12.10.2022 (далі - ТОВ "Метінком", кредитор)) з грошовими вимогами до боржника в розмірі 214 159 200,00 грн. та 4 540,00 грн. судового збору.
3. Грошові вимоги кредитора ґрунтуються на:
- Договорі уступки права вимоги (цесії) від 02.02.2012, укладеному між громадянином російської федерації ОСОБА_1 та ТОВ "Метінком", реєстровий номер 217;
- Договорі про уступку права вимоги по Договору поруки від 26.09.2011, укладеному між ТОВ "Метінком" та громадянином російської федерації ОСОБА_1 ;
- Договорі безвідсоткової позики, укладеному між ОСОБА_2 та громадянином російської федерації ОСОБА_1 26.09.2011 та посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Курковською Я.Л.;
- Договорі поруки від 26.09.2011, укладеному між громадянином російської федерації ОСОБА_1 та ТК ТОВ ІІФ "Харків-Москва".
4. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 17.06.2024 (залишеною без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 09.12.2024) визнано грошові вимоги ТОВ "Метінком" до боржника в розмірі 8 000 000,00 дол. США, що на момент подання заяви в перерахунку в національну валюту України за курсом НБУ складає 292 480 000,00 грн. та судовий збір в сумі 4 962,00 грн.
5. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 30.09.2024 (залишеною без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 09.12.2024) за результатами попереднього засідання, зокрема, включено до реєстру вимог кредиторів Торгівельно-комерційного ТОВ з іноземними інвестиціями фірми "Харків - Москва" вимоги заявлені ТОВ "Метінком" в розмірі 8 000 000,00 дол. США, що на момент подання заяви в перерахунку в національну валюту України за курсом НБУ складає 292 480 000,00 грн. основного боргу, та судовий збір в сумі 4 962,00 грн.;
6. Постановою Верховного Суду від 24.04.2025 ухвалу Господарського суду Харківської області від 17.06.2024 за результатами розгляду заяви з грошовими вимогами ТОВ "Метінком", ухвалу Господарського суду Харківської області від 30.09.2024 (попереднє засідання) в частині включення до реєстру вимог кредиторів вимог ТОВ "Метінком" та Постанову Східного апеляційного господарського суду від 09.12.2024 у справі № 922/3921/21 (922/1371/22) - скасовано.
Справу № 922/3921/21 (922/1371/22) у скасованій частині направлено на новий розгляд до Господарського суду Харківської області.
Верховний Суд вказав на передчасність висновків судів про доведеність грошових вимог ТОВ "Метінком", оскільки судами допущено неповне з`ясування фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції за результатами нового розгляду
5. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 09.12.2025, за результатами нового розгляду, у справі №922/3921/21 (922/1371/22), зокрема, відмовлено в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінком" з грошовими вимогами до боржника Торгівельно-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями фірма "Харків - Москва" по справі № 922/3921/21 (922/1371/22).
Відхилено грошові вимоги ТОВ "Метінком" до Торгівельно-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями фірма "Харків - Москва" в розмірі 8 000 000,00 дол. США, що на момент подання заяви в перерахунку в національну валюту України за курсом НБУ складало 292 480 000,00 грн.
6. Суд першої інстанції зазначив про відсутність доказів в підтвердження законного набуття вимог за договором цесії кредитором - заявником та доказів в підтвердження виконання умов договору про відступлення права вимоги щодо оплати ТОВ "Метінком" набутого права вимоги, доказів в підтвердження реальності грошового зобов`язання у розмірі 8000000,00 дол. США, та дійсної передачі коштів у визначеному розмірі, доказів в підтвердження дотримання умов цільового використання отриманих грошових коштів, документального підтвердження джерел походження коштів наданих фізичною особою у позику фізичній особі та фінансової спроможності щодо надання такої позики позикодавцем, інших додаткових доказів наявності між кредитором (позикодавцем) та боржником (позичальником) зобов`язальних правовідносин за відповідним договором позики, тощо.
Суд першої інстанції також констатував, що протягом більше ніж півроку нового розгляду ТОВ "Метінком" не надано жодного первинного доказу в підтвердження заявлених грошових вимог на виконання приписів постанови Верховного Суду.
Місцевий господарський суд також відмовив у призначенні комплексної експертизи документів, зазначивши, що питання про достовірність, дійсність або належність доказів, якими кредитор обґрунтовує свої кредиторські вимоги в справі про банкрутство, не може вирішуватись за допомогою збирання доказів шляхом проведення певної судової експертизи з огляду на спеціальні приписи законодавства щодо розгляду у справі про банкрутство спірних вимог кредиторів. Також зазначив, що аналогічна експертиза вже призначена у справі між тими ж самими сторонами, з того ж самого предмету спору у справі позовного провадження в Господарському суді Запорізької області, яка розглядається в межах справи про банкрутство ТОВ "Метінком".
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
7. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 08.04.2026 у справі № 922/3921/21(922/1371/22) апеляційні скарги арбітражного керуючого Венської Оксани Олександрівни та ТОВ "МЕТІНКОМ" залишено без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Харківської області від 09.12.2025 у справі №922/3921/21 (922/1371/22) залишено без змін.
10. Погоджуючись з висновками суду першої інстанції, апеляційний господарський суд вказав на те, що під час нового розгляду заяви ТОВ "Метінком" з грошовими вимогами до боржника, на протязі більше ніж півроку останнім не надано жодного первинного доказу в підтвердження заявлених грошових вимог до боржника на виконання приписів постанови Верховного суду від 24.04.2025 у цій справі.
В матеріалах справи відсутні докази в обґрунтування вимог ТОВ "Метінком", зокрема доказів в підтвердження законного набуття вимог за вказаним договором кредитором - заявником та доказів в підтвердження виконання умов договору про відступлення права вимоги щодо оплати ТОВ "Метінком" набутого права вимоги, доказів в підтвердження реальності грошового зобов`язання у розмірі 8 000 000,00 дол. США, та дійсної передачі коштів у визначеному розмірі, доказів в підтвердження дотримання умов цільового використання отриманих грошових коштів, документального підтвердження джерел походження коштів наданих фізичною особою у позику фізичній особі та фінансової спроможності щодо надання такої позики позикодавцем, інших додаткових доказів наявності між кредитором (позикодавцем) та боржником (позичальником) зобов`язальних правовідносин за відповідним договором позики, тощо.
Встановлені у справі обставини (на підставі наявних у справі матеріалів, пояснень та заперечень)
11. Між ТОВ "Метінком" та громадянином Російської Федерації ОСОБА_1 02 лютого 2012 року було укладено договір уступки права вимоги (цесії) по Договору безвідсоткової позики від 26.09.2011 року між Первісним кредитором і Торгівельно-комерційним ТОВ з іноземними інвестиціями фірма "Харків - Москва" та посвідчено нотаріально (реєстровий №217).
12. Первісний кредитор - громадянин Російської Федерації ОСОБА_1 є Позикодавцем за договором безвідсоткової позики від 26.09.2011 року, Боржником є громадянин Ізраїлю ОСОБА_3 , який є позичальником.
13. За умовами вказаного договору уступки (п.1) первісний кредитор передає новому кредитору і стає кредитором за Договором безвідсоткової позики від 26 вересня 2011 року між первісним кредитором і боржником.
14. Відповідно п. 2 зазначеного договору уступки права вимоги (цесії) новий кредитор набуває право вимагати від боржника належного виконання зобов`язань: сплата боргу за договором безвідсоткової позики від 26 вересня 2011 року за вирахуванням повернутих сум зазначених в акті повернення грошових коштів. До нового кредитора переходять права, які забезпечують зобов`язання боржника.
15. 02.02.2012 року було укладено договір про уступку права вимоги по договору поруки від 26.09.2011 року за яким ТОВ "Метінком" (новий кредитор) та громадянин Російської Федерації ОСОБА_1 , (первісний кредитор) домовились у пункті 1, що первісний кредитор передає новому кредитору, а новий кредитор набуває право вимоги, належне первісному кредитору і стає кредитором за договором поруки від 26 вересня 2011 року укладеного між первісним кредитором і поручителем, яким є Торгівельно - комерційне товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями фірма "Харків - Москва" по договору поруки від 26.09.2011 року, укладеним між Первісним кредитором і Поручителем.
16. Відповідно до пункту 2 зазначеного договору уступки права вимоги (цесії) новий кредитор набуває право вимагати від поручителя, яким є Торгівельно-комерційне Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями фірма «Харків-Москва», ідентифікаційний код юридичної особи 14344275 належного виконання зобов`язань за договором позики в якому боржником є громадянин Ізраїлю ОСОБА_3 у разі порушення ним сплати боргу за договором позики за вирахуванням повернутих сум зазначених в акті повернення грошових коштів.
17. Відповідно до пакунку 3 договору первісний кредитор втрачає право вимагати від поручителя належного виконання зобов`язань за договором поруки у разі порушення боржником сплати боргу за договором позики за вирахуванням повернутих сум зазначених в акті повернення грошових коштів.
18. Згідно умов договору безвідсоткової позики від 26.09.2011 року, який в тому числі нотаріально посвідчений, позичальник громадянин Ізраїлю ОСОБА_3 отримав, а позикодавець - громадянин Російської Федерації ОСОБА_1 передав у власність позичальникові грошві кошти у сумі 8 000 000 (вісім мільйонів) доларів США за цільовим призначенням на будівництво багатофункціонального громадсько-торгівельного центру за адресою: м. Харків, вул. Пушкінська, 2.
19. Згідно пункту 2 договору безвідсоткової позики розрахунок щодо повернення суми позики має бути здійснено не пізніше одного місяця з моменту введення об`єкта в експлуатацію, або відкриття відносно майнового поручителя за договором поруки від 26.09.2011 року Торгівельно-комерційного Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями фірма «Харків-Москва» справи про банкрутство. А згідно пункту 4 договору позики у разі неповернення суми позики своєчасно позикодавець вправі буде пред`явити цей договір до стягнення в строки і у порядку, передбаченому чинним законодавством України.
20. Відповідно до договору поруки від 26 вересня 2011 року укладеного між громадянином Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та Торгівельно-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями фірма "Харків - Москва" товариство виступило поручителем за виконання умов основного договору під яким розуміють договір безпроцентної позики від 26 вересня 2011 року на суму 8 000 000 (вісім мільйонів) доларів США ,який укладено між громадянином Російської Федерації ОСОБА_1 та Боржником громадянином Ізраїлю ОСОБА_2.
21. Відповідно до п.3.1. договору поручитель зобов`язаний у разі порушення боржником обов`язку за основним договором самостійно виконати зазначений обов`язок боржника перед кредитором в строк один місяць з моменту закінчення основного договору.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
22. Арбітражна керуюча Венська Оксана Олександрівна та ТОВ "Метінком" звернулися з касаційними скаргами до Верховного Суду на ухвалу Господарського суду Харківської області від 09.12.2025 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 08.04.2026 у справі №922/3921/21(922/1371/22), з вимогою оскаржені судові рішення скасувати, справу передати на новий розгляд до Господарського суду Харківської області
КАСАЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ У ВЕРХОВНОМУ СУДІ
23. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 922/3921/21(922/1371/22) за касаційною скаргою арбітражної керуючої Венської О.О. було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Васьковський О.В., суддя - Огороднік К.М., що підтверджується протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 27.04.2026.
24. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 922/3921/21(922/1371/22) за касаційною скаргою ТОВ "Метінком" було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Васьковський О.В., суддя - Огороднік К.М., що підтверджується протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 12.05.2026.
25. Ухвалою Верховного Суду від 18.05.2026 касаційну скаргу Венської О.О. залишено без руху, надано строк на усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали.
26. 27.05.2026 від Венської О.О. надійшла заява про усунення недоліків касаційної скарги, в якій викладено обґрунтування підстав касаційного оскарження на виконання вимог ухвали Верховного Суду від 18.05.2026.
27. Ухвалою Верховного Суду від 02.06.2026 відкрито касаційне провадження у справі № 922/3921/21(922/1371/22) за касаційними скаргами арбітражної керуючої Венської Оксани Олександрівни та Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінком" на ухвалу Господарського суду Харківської області від 09.12.2025 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 08.04.2026.
Об`єднано касаційні скарги арбітражної керуючої Венської Оксани Олександрівни та Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінком" в одне касаційне провадження.Датою проведення судового засідання визначено 30.06.2026.
28. 23.06.2026 до Верховного Суду від ТК ТОВ фірми "Харків-Москва" надійшов Відзив на касаційні скарги з запереченнями проти вимог та доводів скаржників.
29. Ухвалою Верховного Суду від 25.06.2026 ухвалено проведення судового засідання в режимі відеоконференції здійснити за допомогою системи відеоконференцзв`язку за посиланням на офіційний вебпортал судової влади України vkz.court.gov.ua.
30. 29.06.2026 до Верховного Суду від арбітражної керуючої Венської О.О. надійшла Відповідь на відзив ТК ТОВ фірми "Харків-Москва".
31. 30.06.2026 ТОВ "Метінком" було надано Пояснення на Відзив ТК ТОВ фірми "Харків-Москва".
32. Ухвалою Верховного Суду від 30.06.2026 відкладено розгляд касаційних скарг арбітражної керуючої Венської Оксани Олександрівни та Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінком" на ухвалу Господарського суду Харківської області від 09.12.2025 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 08.04.2026 у справі №922/3921/21 (922/1371/22).
32.1. Розгляд касаційної скарги призначено на 07.07.2026, про що повідомлено всіх учасників судового процесу.
32.2. Забезпечено участь учасникам справи в судовому засіданні у справі №922/3921/21 (922/1371/22), призначеному на 07.07.2026 року о 12:15, в режимі відеоконференції відповідно до Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положень, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021.
33. У зв`язку з відпусткою судді Огородніка К.М. автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 922/3921/21(922/1371/22) було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Васьковський О.В., суддя - Картере В.І., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.07.2026.
34. 06.07.2026 до Верховного Суду від ОСОБА_5 (співзасновник та кінцевий бенефіціарний власник ТК ТОВ фірми "Харків-Москва") надійшов Відзив на касаційні скарги з запереченнями проти вимог та доводів скаржників, з вимогою закрити касаційне провадження.
35. 07.07.2026 від ТОВ "Метінком" до Суду надійшло Клопотання про відкладення розгляду справи.
36. Ухвалою Верховного Суду від 07.07.2026 відкладено розгляд касаційних скарг арбітражної керуючої Венської Оксани Олександрівни та Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінком" на ухвалу Господарського суду Харківської області від 09.12.2025 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 08.04.2026 у справі №922/3921/21 (922/1371/22).
36.1. Розгляд касаційних скарг призначено на 08.09.2026, про що повідомлено всіх учасників судового процесу.
36.2. Забезпечено участь учасникам справи в судовому засіданні у справі №922/3921/21 (922/1371/22), призначеному на 08.09.2026 року о 11:30, в режимі відеоконференції відповідно до Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положень, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021.
37. 08.09.2026 від ТОВ "Метінком" до Суду надійшло Клопотання про відкладення розгляду справи.
38. Ухвалою Верховного Суду від 08.09.2026 відкладено розгляд касаційних скарг арбітражної керуючої Венської Оксани Олександрівни та Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінком" на ухвалу Господарського суду Харківської області від 09.12.2025 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 08.04.2026 у справі №922/3921/21 (922/1371/22).
38.1. Розгляд касаційних скарг призначено на 15.09.2026, про що повідомлено всіх учасників судового процесу.
38.2. Забезпечено участь учасникам справи в судовому засіданні у справі №922/3921/21 (922/1371/22), призначеному на 15.09.2026 року, в режимі відеоконференції відповідно до Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положень, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021.
39. 15.09.2026 до Верховного Суду від арбітражної керуючої Венської О.О. надійшло Клопотання про відкладення розгляду справи №922/3921/21 (922/1371/22). Клопотання мотивоване розглядом у Східному апеляційному господарському суді іншої справи №922/774/25.
40. Колегія суддів Верховного Суду, порадившись на місці, дійшла висновку про відхилення клопотання арбітражної керуючої з огляду на достатньо тривалий час розгляду цієї справи, неодноразові клопотання скаржників, надання учасниками процесу відзивів, пояснень, відповідей на відзиви як письмово так і в усній формі, а також враховуючи, що явка представників учасників справи в судове засідання не є обов`язковою.
41. Представниця ТОВ "Метінком" адвокат Камінська А.А. в засіданні суду 15.09.2026 (в режимі відеоконференції) повністю підтримала вимоги касаційної скарги за доводами викладеними в ній. Просила Суд ухвалу Господарського суду Харківської області від 09.12.2025 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 08.04.2026 у справі №922/3921/21(922/1371/22) скасувати, справу передати на новий розгляд до Господарського суду Харківської області
42. Представниця ТК ТОВ фірми "Харків-Москва" та уповноважена особа засновників ТК ТОВ з іноземними інвестиціями "Харків-Москва" ОСОБА_10 в засіданні суду 15.09.2026 (в режимі відеконференції) проти вимог та доводів касаційних скарг заперечили з підстав викладених у відзивах та поясненнях наданих по суті питання що є предметом касаційного розгляду. Просили оскаржені судові рішення залишити без змін.
43. Верховний Суд констатує, що до визначеної дати проведення судового засідання - 15.09.2026 та безпосередньо в цей день від учасників справи не надійшло інших (крім розглянутих) заяв, клопотань пов`язаних з рухом касаційної скарги, в т.ч. про перерву чи відкладення розгляду справи, що унеможливило б розгляд справи у судовому засіданні 15.09.2026. Були відсутні і ніші обставини, що унеможливлювали розгляд справи у судовому засіданні 15.09.2026 .
44. Враховуючи положення Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" (затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-IX), Указу Президента України від 13.07.2026 № 596/2026 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" (затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 14.07.2026 №4928-IX), Верховний Суд розглядає справу №922/3921/21 (922/1371/22) у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.
УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи арбітражної керуючої Венської О.О.
45. Підставами для касаційного оскарження заявницею визначено пункт 1 частини 2 статті 287 ГПК України та пункту 4 частини 2 статті 287 ГПК України, а саме неврахуванням судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду у наведених рішеннях від 26.02.2025 у справі №752/8937/24 (провадження 61-16567св24), від 21.06.2023, у справі №904/8306/21, від 12 лютого 2026 року у справі № 916/3610/21 в частині дотримання норм ч. 7 ст. 4, п. 4 ч. 5 ст. 13, ст. 7, п.3 ч. 2 ст. 202 ГПК України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та проведення судового засідання без участі учасника справи, який аргументовано не мав можливості прийняти у ньому участь незалежних від нього обставин, та подати належним чином відповідне клопотання про відкладення.
Доводи ТОВ "Метінком"
46. В обґрунтування підстав касаційного оскарження заявник посилається на положення п. п. 1, 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України та зазначає про неврахування висновків Верховного Суду викладених у постанові від 70.10.2020 у справі № 914/2404/19, постанові від 28.01.2021 у справі № 910/4510/20, постанові від 01.03.2023 у справі № 910/6210/20, постанові від 23.03.2023 у справі № 910/3105/21, постанові від 22.12.2022 у справі № 910/14923/20 щодо підвищеного стандарту доказування; вказує про не дослідження зібраних у справі доказів, необґрунтоване відхилення клопотання про прийняття, дослідження та оцінку доказів, що мали значення для правильного вирішення справи.
Доводи боржника
(Торгівельно-комерційне Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями фірма "Харків-Москва")
47. Боржник, зокрема, доводить:
47.1. З моменту винесення Верховним Судом Постанови від 24.04.2025, якою справа з розгляду заяви з грошовими вимогами повернута до суду першої інстанції для повторного розгляду, до моменту винесення оскаржуваної ухвали 09.12.2025, ТОВ "Метінком" не надало суду жодного нового доказу. Не було долучено таких доказів і до апеляційної скарги. В судовому засіданні в суді першої інстанції 09.12.2025 на запитання суду до представника ТОВ "Метінком" щодо того, які саме докази останнє планує надати суду, представник не змогла надати жодної конкретної відповіді. Не надано представником кредитора суду першої інстанції (як і не долучено до матеріалів справи) доказів передання будь-яких документів розпоряднику майна у власній справі про банкрутство.
47.2. Належним доказом змін в активах підприємства ТОВ "Метінком" має бути бухгалтерська документація із відображення такої дебіторської заборгованості в первинному бухгалтерському обліку, відображення в податковій та фінансовій звітності, починаючи із лютого 2012 року до моменту розгляду заяви із кредиторськими вимогами такого кредитора.
Натомість такі зміни в первинному бухгалтерському обліку ТОВ «Метінком» відсутні.
47.3. Наявність дебіторської заборгованості в розмірі 8 мільйонів доларів в будь-якому разі виключала б факт порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ "Метінком".
47.4. Заборгованість є такою, що штучно створена, та не викликала змін в активах ТОВ "Метінком".
47.5. ОСОБА_3 (Боржник за нібито укладеним договором позики) помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть. Після його смерті
відкрилась спадщина.
ТОВ "Метінком", у встановленому Законом порядку, не зверталось до приватного нотаріуса із кредиторськими вимогами до спадкоємців ОСОБА_6 .
47.6. ТОВ «Метінком» не надано доказів, що підтверджують/спростовують фінансову спроможність кредитора фізичної особи ОСОБА_1 щодо надання відповідної позики ОСОБА_7 .
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
48. Відповідно до вимог статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
49. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
50. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
51. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції
52. За змістом статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) грошовим зобов`язанням є зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України, зокрема до грошових зобов`язань належать зобов`язання щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.
53. Порядок звернення кредиторів із вимогами до боржника у справі про банкрутство (після відкриття провадження) та порядок розгляду судом відповідних заяв визначені, зокрема статтями 45, 46, 47 КУзПБ (статті 23 - 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом").
54. Законодавцем у справах про банкрутство обов`язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог, а предметом спору в цьому випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог кредитором-заявником; надані кредитором докази мають відповідати засадам належності (стаття 76 ГПК України), допустимості (стаття 77 ГПК України), достовірності (стаття 78 ГПК України) та вірогідності (стаття 79 ГПК України).
55. Покладення обов`язку доказування обґрунтованості відповідними доказами своїх вимог до боржника саме на кредитора не позбавляє його права на власний розсуд подавати суду ті чи інші докази, що дозволяє суду застосовувати принцип диспозитивності господарського судочинства та приймати рішення про визнання чи відмову у визнанні вимог кредитора, виходячи з тієї сукупності доказів, яка надана кредитором-заявником грошових вимог (постанова від 27.08.2020 у справі № 911/2498/18; від 13.09.2022 у справі № 904/6251/20);
56. Заявник сам визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги. Проте, обов`язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, який здійснює розгляд справи про банкрутство.
57. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17.
58. Така судова практика є сталою як при застосуванні статей 23-25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (що втратив чинність), так і при застосуванні статей 45-47 КУзПБ (введеного в дію з 21.10.2019), що містять подібне правове регулювання порядку звернення кредиторів із заявами з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство та порядку розгляду цих заяв судом.
59. Згідно з усталеною практикою Верховного Суду щодо порядку розгляду кредиторських вимог у справі про банкрутство, ролі та обов`язків суду на цій стадії провадження у справі про банкрутство під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом; суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі №908/710/18, 25.06.2019 у справі №922/116/18, від 15.10.2019 у справі №908/2189/17, від 24.10.2019 у справі №910/10542/18, від 07.11.2019 у справі №904/9024/16).
60. У попередньому засіданні господарський суд зобов`язаний перевірити та надати правову оцінку усім вимогам кредиторів до боржника незалежно від факту їх визнання чи відхилення боржником (постанови Верховного Суду від 15.10.2019 у справі №908/2189/17, від 24.10.2019 у справі №910/10542/18).
61. При цьому, для унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, суду слід розглядати заяви з кредиторськими вимогами із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. У разі виникнення мотивованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника таких кредиторських вимог покладається обов`язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог (постанови Верховного Суду від 07.10.2020 у справі № 914/2404/19, від 28.01.2021 у справі № 910/4510/20).
Такі висновки також викладені у постанові Верховного Суду від 31.10.2024 у справі № 914/3740/21.
62. Верховний Суд, зокрема, у постанові від 22.12.2022 у справі №910/14923/20 наголосив, що для запобігання визнанню необґрунтованих вимог до боржника та порушенню цим прав його кредиторів до доведення обставин, пов`язаних із виникненням заборгованості боржника-банкрута, пред`являються підвищені вимоги.
63. Сутність підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство полягає, зокрема, в такому:
- перевірка обґрунтованості та розміру вимог кредиторів здійснюється судом незалежно від наявності розбіжностей щодо цих вимог між боржником та особами, які мають право заявляти відповідні заперечення, з одного боку, та кредитором, що заявив грошові вимоги до боржника, з іншого боку;
- при визнанні вимог кредиторів у справі про банкрутство слід виходити з того, що визнаними можуть бути лише вимоги, щодо яких подано достатні докази наявності та розміру заборгованості;
- під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство визнання боржником або арбітражним керуючим обставин, якими кредитор обґрунтовує свої вимоги (частина перша статті 75 ГПК України), саме по собі не звільняє іншу сторону від необхідності доведення таких обставин в загальному порядку
64. Розглядаючи кредиторські вимоги, суд у силу приписів статей 45 - 47 КУзПБ має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог, з урахуванням чого з`ясувати, чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов`язання (висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 10.02.2020 у справі №909/146/19, від 27.02.2020 у справі №918/99/19, від 29.03.2021 у справі № 913/479/18).
65. Системний аналіз цих приписів засвідчує, що законодавцем у справах про банкрутство обов`язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог, а предметом розгляду в цьому випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог кредитором-заявником. Запроваджений законодавцем підвищений стандарт доказування у справах про банкрутство для кредиторів приводить у випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог до прийняття рішення судом про відмову у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Надані кредитором докази мають відповідати засадам належності, допустимості, достовірності та вірогідності, передбаченим статтями 76-79 ГПК України.
66. Правовий висновок про обґрунтованість відмови суду у визнанні грошових вимог до боржника внаслідок неподання заявником належних і достатніх документальних доказів відповідного зобов`язання при поданні заяви про визнання таких вимог сформульовано Верховним Судом, зокрема, у постановах від 23.04.2019 у справі №910/21939/15, від 28.07.2020 у справі № 904/2104/19.
Правові висновки підтримані і в постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 01.03.2023 у справі № 902/221/22, постанові Верховного Суду від 04.12.2025 у справі № 902/122/25.
67. Окрім наведеного и вище, колегія суддів наголошує, що у справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі №908/710/18, від 15.10.2019 у справі №908/2189/17).
68. Предметом розгляду в даному випадку є грошові вимоги ТОВ "Метінком" до Торгівельно-комерційного ТОВ з іноземними інвестиціями фірма "Харків - Москва" в розмірі 8 000 000,00 дол. США, що на момент подання заяви в перерахунку в національну валюту України за курсом НБУ складає 292 480 000,00 грн. та судовий збір в сумі 4 962,00 грн.
69. Як під час попереднього розгляду та і під час нового, судами встановлено, що грошові вимоги ТОВ "Метінком" ґрунтуються на:
Договорі безвідсоткової позики, укладеному між ОСОБА_2 та громадянином російської федерації ОСОБА_1 26.09.2011; Договорі поруки від 26.09.2011, укладеному між громадянином російської федерації ОСОБА_1 та ТК ТОВ ІІФ "Харків-Москва"; Договорі уступки права вимоги (цесії) від 02.02.2012, укладеному між громадянином російської федерації ОСОБА_1 та ТОВ "Метінком" та Договорі про уступку права вимоги по Договору поруки від 26.09.2011, укладеному між ТОВ "Метінком" та громадянином російської федерації ОСОБА_1 .
70. Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки (частина перша статті 11 ЦК України). Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 4) інші юридичні факти (частина друга статті 11 ЦК України).
71. Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
72. Відповідно до статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
73. Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
74. Отже, за своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов`язується до здійснення дії (до повернення позики), а інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.
75. Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.
76. Частиною 1 статті 553 ЦК України визначено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку.
77. Приписами частини 2 статті 554 ЦК України визначено, що поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
78. Відповідно до положень пункту 1 частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
79. Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (частина 1 статті 513 ЦК України).
80. Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
81. Отже, ЦК України встановлена можливість замінити кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги новому кредитору, вчинивши відповідний правочин у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким відступається.
82. Передаючи справу на новий розгляд, Верховний Суд у постанові від 24.04.2025 у справі №922/3921/21 (922/1371/22) вказав наступне:
82.1. У контексті спірних правовідносин у цій справі, при розгляді питання обґрунтованості грошових вимог кредитора, які виникли на підставі договору відступлення права вимоги, ключове значення має не лише дійсність такого правочину, а й підтвердження законного набуття вимог за вказаним договором кредитором-заявником, а відсутність рішення суду про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги, у даному випадку не може бути беззаперечною підставою для їх визнання судом.
82.2. Слід зауважити, що сам по собі договір свідчить лише про намір виконати дії (операції) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання. Господарська операція пов`язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.
82.3. У свою чергу, документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, акти, тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Наявність належно оформлених первинних документів є обов`язковою ознакою господарської операції, однак не єдиною. По своїй правовій суті господарською операцією є операція, яка змінює зміст активів платника податку, а первинні документи лише підтверджують факт її проведення.
83. Верховний Суд, з врахуванням обставин та заперечень, наголосив, що необхідним, у такому випадку, може бути також документальне підтвердження джерел походження коштів, наданих фізичною особою у позику фізичній особі, подання інших додаткових доказів наявності між кредитором (позикодавцем) та боржником (позичальником) зобов`язальних правовідносин за відповідним договором позики.
Не досліджуючи дійсність відповідного правочину, що виходить за межі предмета розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника, господарський суд у справі про неплатоспроможність фізичної особи, вирішуючи питання про належне документальне підтвердження кредиторських вимог за договором позики, може надати правову оцінку реальності (дійсності) таких зобов`язань на підставі інших доказів, що підтверджують/спростовують фінансову спроможність цього кредитора щодо надання відповідної позики.
При розгляді вимог про включення до реєстру вимог кредиторів боржника, що ґрунтуються на договорі поруки, у предмет доказування підлягають включенню всі обставини, пов`язані із сутністю зазначеного зобов`язання.
84. Процесуальний закон не містить окремих правил доказування для нового розгляду справи після скасування судових рішень. Водночас новий розгляд відбувається за загальними правилами суду відповідної інстанції, включно з вимогами про своєчасне подання доказів, добросовісне здійснення процесуальних прав, змагальність та рівність сторін.
ГПК України не передбачає, що скасування судового рішення анулює всі раніше вчинені процесуальні дії або автоматично поновлює строки подання доказів. Водночас окремі підстави скасування судового рішення об`єктивно зумовлюють необхідність прийняття доказів, яких раніше не було в матеріалах справи.
Для вирішення порушеного питання доцільно розмежовувати: 1) докази, які існували, але не були подані під час первісного розгляду; 2) докази, створені після ухвалення скасованого рішення на підставі відомостей, які існували раніше; 3) докази обставин, які виникли або змінилися після первісного розгляду; 4) докази, одержані внаслідок процесуальних дій, проведених під час нового розгляду.
Висновки і вказівки суду касаційної інстанції є обов`язковими під час нового розгляду (ч.5 ст.310, ст.316 ГПК України). Якщо касаційний суд застосував інший правовий критерій і внаслідок цього юридичного значення набули обставини, які раніше не входили до предмета доказування, може виникнути необхідність подання доказів щодо таких обставин. Це стосується, зокрема, випадків, коли виконання вказівок потребує, зокрема, огляду доказу або витребування відомостей, яких немає у матеріалах справи.
Направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції не відкриває нового кола доказування. Під час нового розгляду суд розглядає справу в межах заяв сторін по суті справи, зроблених під час первісного розгляду, та зібраних у справі доказів, з урахуванням висновків і вказівок суду касаційної інстанції. Подання нових доказів, у тому числі створених після ухвалення скасованого рішення, допускається лише як виняток.
Відповідно до ч. 3 ст. 269 ГПК України докази, не подані до суду першої інстанції, приймаються лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.
Водночас, питання щодо встановлення поважності чи неповажності причин пропуску процесуального строку належить до дискреційних повноважень суду.
85. Так, за результатами нового розгляду у відповідності до вказівок Верховного Суду, суд першої інстанції констатував:
-під час нового розгляду заяви ТОВ "Метінком" з грошовими вимогами до боржника, на протязі більше ніж півроку останнім не надано жодного первинного доказу в підтвердження заявлених грошових вимог до боржника на виконання приписів постанови Верховного суду від 24.04.2025 у цій справі;
-на час розгляду справи в матеріалах справи відсутні докази в обґрунтування вимог ТОВ "Метінком", зокрема доказів в підтвердження законного набуття вимог за вказаним договором кредитором - заявником та доказів в підтвердження виконання умов договору про відступлення права вимоги щодо оплати ТОВ "Метінком" набутого права вимоги, доказів в підтвердження реальності грошового зобов`язання у розмірі 8 000 000,00 дол. США, та дійсної передачі коштів у визначеному розмірі, доказів в підтвердження дотримання умов цільового використання отриманих грошових коштів, документального підтвердження джерел походження коштів наданих фізичною особою у позику фізичній особі та фінансової спроможності щодо надання такої позики позикодавцем, інших додаткових доказів наявності між кредитором (позикодавцем) та боржником (позичальником) зобов`язальних правовідносин за відповідним договором позики, тощо.
86. Апеляційний господарський суд відмовив у прийнятті до розгляду додаткових доказів, доданих арбітражною керуючою Венською Оксаною Олександрівною до апеляційної скарги (вх.№ 2860 Х/2), ТОВ "Метінком" до апеляційної скарги (вх.№ 2870 Х/2), ТОВ фірма "Харків-Москва" до відзиву на апеляційні скарги (вх.№1809), ТОВ "Метінком" до заяви про долучення доказів до матеріалів апеляційного провадження (вх.№1918), оскільки такі подані в суд апеляційної інстанції з порушенням норм процесуального права та за відсутності обґрунтованих підстав неможливості подання зазначених доказів до суду першої інстанції.
87. При цьому, суд апеляційної інстанції вірно вказав на те, що прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів на стадії апеляційного провадження за відсутності визначених статтею 269 ГПК України підстав для їх прийняття фактично порушує принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Поряд з цим, також слід зауважити на довготривалому та неодноразовому розгляді заяви ТОВ "Метінком" з грошовими вимогами до боржника.
88. Апеляційний господарський суд погодився з висновками місцевого господарського суду про недоведеність ТОВ "Метінком" наявності зобов`язання ТК ТОВ з іноземними інвестиціями фірма "Харків - Москва" в розмірі 8 000 000,00 дол. США, що на момент подання заяви в перерахунку в національну валюту України за курсом НБУ складало 292 480 000,00 грн., перед ТОВ "Метінком", що є наслідком відхилення заявлених грошових вимог.
89. Верховний Суд вкотре наголошує на тому, що під час розгляду кредиторських вимог суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження конкретних доказів. При цьому, обов`язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено саме на заявника грошових вимог.
90. Суд апеляційної інстанції, враховуючи правову позицію Верховного Суду, зокрема, наведену у постанові від 24.04.2025 у цій справі, вірно вказав на те, що відсутність обставин нікчемності або визнання недійсними правочинів з урахуванням встановленої статтею 204 ЦК України презумпції правомірності правочину не є достатньою підставою для висновку про реальність зобов`язань між сторонами, зокрема, у правовідносинах позики.
Крім того, вірно зауважив, що письмова форма договору без дослідження його умов, зокрема в частині передачі грошових коштів, не свідчить про фактичне отримання таких коштів боржником.
91. Апеляційний господарський суд також зазначив про відсутність інших підтверджуючих документів, які б свідчили про передачу-отримання коштів між сторонами договору позики (розписки, якщо кошти надані готівкою, чи виписки з рахунку про отримання коштів у безготівковій формі), та виникнення між ОСОБА_1 та ОСОБА_8 боргових правовідносин, які в подальшому стали результатом укладення Договору позики, зокрема, що боржник фактично отримав кошти в позику до часу його складання та підписання.
Матеріали справи не містять документального підтвердження джерел походження коштів, наданих фізичною особою ( ОСОБА_1 ) у позику фізичній особі ( ОСОБА_7 ), а також доказів, які б підтверджували фінансову спроможність позикодавця на надання відповідної суми позики протягом 2007-2008 років.
92. Суд апеляційної інстанції правильно вказав на те, що відомості про хід будівництва підтверджують лише факт виконання робіт компанією, але жодним чином не ідентифікує джерело походження активів, за рахунок яких ці роботи оплачувалися. Матеріали справи не містять доказів (платіжних інструкцій, касових ордерів з цільовим призначенням), які б пов`язували кошти ОСОБА_9 з конкретними актами виконаних робіт або закупівлею матеріалів, а також доказів зарахування коштів від ОСОБА_9 на баланс підприємства або їх використання через касу для потреб будівництва.
93. До того ж, в матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази відображення спірної заборгованості в активах ТОВ "Метінком".
При цьому, враховуючи достатньо тривалий час розгляду справи, заявник мав достатньо часу для подання відповідних доказів.
94. Поряд з цим, наданий ТОВ "Метінком" під час попереднього розгляду справи до матеріалів справи гарантійний лист від 26.09.2011 складений іноземною (російською) мовою, не містив засвідченого перекладу на державну мову, тобто не оформлений в установленому порядку.
95. Наданий ТОВ "Метінком" до матеріалів справи під час апеляційного провадження (за результатами нового розгляду) засвідчений нотаріально переклад вказаного листа з російської мови (недержавної мови) на українську мову, здійснений 05.02.2026, тобто після ухвалення оскаржуваного судового рішення, не прийнятий судом апеляційної інстанції у порядку, передбаченому статтею 269 ГПК України.
96. За результатами апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції виснував, що в матеріалах справи відсутні докази в обґрунтування вимог ТОВ "Метінком", зокрема доказів в підтвердження законного набуття вимог за вказаним договором кредитором - заявником та доказів в підтвердження виконання умов договору про відступлення права вимоги щодо оплати ТОВ "Метінком" набутого права вимоги, доказів в підтвердження реальності грошового зобов`язання у розмірі 8000000,00 дол. США, та дійсної передачі коштів у визначеному розмірі, доказів в підтвердження дотримання умов цільового використання отриманих грошових коштів, документального підтвердження джерел походження коштів наданих фізичною особою у позику фізичній особі та фінансової спроможності щодо надання такої позики позикодавцем, інших додаткових доказів наявності між кредитором (позикодавцем) та боржником (позичальником) зобов`язальних правовідносин за відповідним договором позики, тощо.
97. Як про це слушно зазначив апеляційний господарський суд (така ж позиція неодноразово була висловлена Верховним Судом) - недоведеність існування та розміру основного боргу, разом із недоведеністю переходу права вимоги до заявника, є самостійними та достатніми підставами для відмови у задоволенні вимог до поручителя.
Відтак, акцесорний характер поруки виключає можливість стягнення будь-яких коштів з ТК ТОВ фірма "Харків-Москва" (як поручителя) за відсутності належним чином встановленого, дійсного та визначеного основного зобов`язання.
98. У справі, яка переглядається, судами попередніх інстанцій, з урахуванням вказівок Верховного Суду у постанові від 24.04.2026 у цій справі, надано оцінку доказам, наявним у справі, до переоцінки яких, в силу приписів статті 300 ГПК України, суд касаційної інстанції вдаватись не може. Встановлення обставин справи, дослідження доказів та надання правової оцінки цим доказам є повноваженнями судів першої та апеляційної інстанцій.
99. Суд касаційної інстанції не вправі здійснювати переоцінку обставин, з яких виходили суди при вирішенні справи, а повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та виключно в межах доводів касаційної скарги (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 925/698/16).
100. Верховний Суд є судом права, а не факту, тому діючи у межах повноважень та порядку, визначених статтею 300 ГПК України, він не може встановлювати обставини справи, збирати й перевіряти докази та надавати їм оцінку (постанови Верховного Суду від 03.02.2020 у справі № 912/3192/18, від 12.11.2019 у справі № 911/3848/15, від 02.07.2019 у справі №916/1004/18)
101. Верховний Суд у прийнятті цієї постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 09.11.2004 у справі «Науменко проти України», від 19.02.2009 у справі «Христов проти України» від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України», в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у даній справі скаржником не зазначено й не обґрунтовано.
102. Верховний Суд зазначає, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок і недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень, наявність яких скаржником у цій справі аргументовано не доведено.
103. Враховуючи обрану скаржниками підставу касаційного оскарження, зокрема, передбачену приписами пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України, колегія суддів зазначає, що в такому випадку підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.
104. Висновки Верховного Суду у перелічених скаржником постановах застосовані судами попередніх інстанцій у відповідності до встановлених у справі обставин.
105. Відтак, доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження під час касаційного провадження, не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанції. За своїм змістом зводяться до незгоди з наданою судами оцінкою доказів та встановлених на їх підставі обставин, спрямовані на доведення необхідності переоцінки цих доказів і обставин, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.
106. Стосовно доводів арбітражної керуючої Венської О.О. щодо розгляду справи за її відсутності у судовому засіданні 09.12.2025, слід зазначені що такі доводи були предметом дослідження у суді апеляційної інстанції та їм надана належна правова оцінка.
107. Враховуючи мотиви відхилення апеляційним судом таких доводів з урахуванням встановлених в цій частині обставин, колегія суддів не вбачає в цьому випадку порушень прав учасника страви, визначених приписами статті 129 Конституції України та статтею 6 про захист прав людини і основоположних свобод.
108. При цьому, колегія суддів вважає необхідним звернути увагу на те, що згідно з гарантіями, які надає стаття 6 Конвенції, сторона провадження повинна мати можливість ефективно брати участь у судовому засіданні суду, який розглядає її справу.
При цьому, учасники судового процесу повинні добросовісно користуватися наданими їм процесуальними правами, утримуватися від дій, які зумовлюють затягування судового розгляду, та вживати необхідних заходів для отримання інформації про відоме їм судове провадження.
109. Від так, порушень норм процесуального права, які б призвели до прийняття по суті невірного рішення або є підставами для обов`язкового скасування оскарженого судового рішення (частина 1 статті 310 ГПК України), колегією суддів під час касаційного провадження не встановлено.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
110. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України за результатами розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
111. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (стаття 309 ГПК України).
112. З огляду на наведене Касаційний господарський суд дійшов висновку про необхідність залишення касаційних скарг без задоволення, а оскаржені рішення судів першої та апеляційної інстанції - без змін як таких, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Судові витрати
113. У зв`язку з відмовою у задоволенні касаційних скарг та залишенням без змін оскаржених судових рішень, витрати зі сплати судового збору за подання касаційних скарг, відповідно до статті 129 ГПК України, покладаються на заявників.
На підставі викладеного та керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу арбітражної керуючої Венської Оксани Олександрівни - залишити без задоволення.
2. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінком" - залишити без задоволення.
3. Ухвалу Господарського суду Харківської області від 09.12.2025 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 08.04.2026 у справі №922/3921/21 (922/1371/22) - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В.Я. Погребняк
Судді О.В. Васьковський
В.І. Картере