УХВАЛА
01 жовтня 2026 року
м. Київ
cправа № 925/367/20
Верховний Суд у складі суддів Касаційного господарського суду:
Огородніка К.М.- головуючого, Жукова С.В., Картере В.І.
перевіривши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Остер"
на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 31.08.2026
у справі № 925/367/20
за заявою ініціюючого кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю "Спектр-Агро"
до боржника ТОВ "Остер"
про банкрутство юридичної особи
В С Т А Н О В И В:
Ухвалою господарського суду Черкаської області від 10.11.2020 у справі №925/367/20, зокрема, затверджено перелік конкурсних кредиторів, розмір їх вимог за грошовими зобов`язаннями, черговість задоволення кожної вимоги: Товариство з обмеженою відповідальністю "ФК Єврокредит" - позачергово 8 658 423,82 грн. (які забезпечені заставою майна боржника і підлягають погашенню за рахунок заставного майна); 1 черга 4 204,00 грн. (судовий збір).
Не погоджуючись із винесеною ухвалою суду, 17.07.2026 ліквідатор ТОВ "Остер" арбітражний керуючий Юдицький Олександр Вікторович звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу господарського суду Черкаської області від 10.11.2020 в частині визнання кредиторських вимог ТОВ «ФК Єврокредит» в сумі 8 658 423,82 грн. (які забезпечені заставою майна боржника і підлягають погашенню позачергово за рахунок заставного майна) та прийняти нове рішення, яким відмовити у визнанні вимог ТОВ «ФК Єврокредит» повністю. Апелянт просив поновити строк на апеляційне оскарження. Обґрунтовуючи клопотання про поновлення строку, ліквідатор посилався на те, що строк був пропущений внаслідок неналежного виконання своїх обов`язків та бездіяльності попереднього ліквідатора, а сам скаржник діяв оперативно після призначення його на посаду у 2026 році.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.08.2026 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ліквідатора ТОВ "Остер" арбітражному керуючому Юдицькому Олександру Вікторовичу на ухвалу господарського суду Черкаської області від 10.11.2020 у справі №925/367/20. Апеляційну скаргу на ухвалу господарського суду Черкаської області від 10.11.2020 повернуто ліквідатору ТОВ "Остер" арбітражному керуючому Юдицькому Олександру Вікторовичу.
18.09.2026 через систему «Електронний Суд» до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Остер" на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 31.08.2026 у справі № 925/367/20, в якій просить суд скасувати оскаржуване судове рішення; справу передати до Північного апеляційного господарського суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
У касаційній скарзі зазначено, що постановляючи оскаржувану ухвалу суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права, неправильно застосував норми матеріального права, без належного дослідження і оцінки доводів заявника, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення питання про поновлення строку.
Розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Остер", колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з наступних підстав.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка застосовується як джерело права при розгляді справ судами згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", умови прийнятності касаційної скарги, згідно норм законодавства, можуть бути більш суворими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23.10.1996; "Brualla Gomes de la Torre v. Spain" від 19.12.1997).
У рішенні Європейського суду з прав людини від 05.04.2018 справа "ZUBAC v. CROATIA" (№ 40160/12, ЄСПЛ, § 83) вказано що застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris для подання скарг до верховного суду є правомірною та обґрунтованою процесуальною вимогою, враховуючи саму суть повноважень верховного суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості.
Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції виходив з того, що повний текст оскаржуваної ухвали Господарського суду Черкаської області від 10.11.2020 було складено та направлено сторонам 23.11.2020. Оприлюднено оскаржувану ухвалу 24.11.2020. Апеляційну скаргу ліквідатором подано лише у 2026 році, тобто зі спливом більше ніж п`яти років після закінчення встановленого законом граничного річного строку.
Відповідно до ч.1 ст.256 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
За змістом ч.2 ст.261 ГПК України, незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов`язки; 2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.
Встановлення річного присічного строку у ч.2 ст.261 ГПК України є легітимним обмеженням, спрямованим на забезпечення правової стабільності, і його застосування судом не може розцінюватися як "надмірний формалізм".
Законодавче обмеження можливості поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження річним строком є присічним (граничним). Зазначена норма є імперативною, має преюдиціальний характер та не передбачає для суду дискреційних повноважень щодо оцінки поважності причин пропуску строку після спливу одного року.
Судом апеляційної інстанції було зазначено, що єдиним винятком із цього правила, передбаченим п.2 ч.2 ст.261 ГПК України, є подання скарги особою, яка не брала участі у справі, якщо суд вирішив питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, або виникнення обставин непереборної сили. Проте скаржник у цій справі діяв від імені Боржника (ТОВ "Остер"), який є безпосереднім та повноправним учасником справи про банкрутство з моменту її відкриття, а доказів існування безперервних обставин непереборної сили (форс-мажору), які б унеможливлювали подання скарги Боржником протягом усіх шести років, апеляційному суду надано не було.
Колегією суддів апеляційної інстанції було відхилено доводи скаржника про поновлення строку, оскільки у справі про банкрутство арбітражний керуючий (ліквідатор) виконує повноваження органу управління та розпорядження майном боржника - юридичної особи. Заміна арбітражного керуючого у справі про банкрутство не є правонаступництвом та не змінює статусу самого боржника, як учасника судового процесу.
Судом апеляційної інстанції також було зазначено, що призначення нового ліквідатора не перериває перебіг процесуальних строків та не скасовує процесуальних наслідків дій чи бездіяльності його попередників. Неналежне виконання обов`язків попереднім ліквідатором є внутрішнім питанням управління та контролю за процедурою банкрутства (що є зоною відповідальності комітету кредиторів та самого боржника) і не може слугувати підставою для порушення процесуальних строків стосовно третіх осіб.
Також судом апеляційної інстанції правомірно не було прийнято до уваги посилання апелянта на висновки Верховного Суду у справах №911/2022/19 та №908/3307/19, оскільки у зазначених справах судами оцінювалися обставини зміни ліквідатора у сукупності з поважністю причин пропуску суб`єктивного (загального) строку на оскарження, або у межах граничного річного строку, тоді як у цій справі ключовою правовою перешкодою було закінчення саме об`єктивного присічного строку (понад 1 рік), встановленого ч.2 ст.261 ГПК України.
Суд апеляційної інстанції обґрунтовано дійшов висновку про те, що заміна арбітражного керуючого, неотримання ним документів від попередника чи недбалість минулого ліквідатора не є форс-мажором. Це внутрішні організаційні проблеми процедури банкрутства.
Згідно з частиною другою статті 261 Господарського процесуального кодексу України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного судового рішення, крім випадків: 1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов`язки; 2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.
Правильне застосування Північним апеляційним господарським судом норм Господарського процесуального кодексу України при прийняті ухвали від 31.08.2026 у справі №925/367/20 є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо застосування чи тлумачення цих норм.
Твердження Товариства з обмеженою відповідальністю "Остер" викладені у касаційній скарзі, не є безумовною підставою для скасування судового рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду апеляційної інстанції та не викликають сумнівів щодо правомірності застосування норм процесуального права, оскільки їх застосування чітко передбачено процесуальним законом.
Відповідно до частини другої статті 293 Господарського процесуального кодексу України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Отже, закон надає Верховному Суду право використовувати процесуальні фільтри, закріплені в частині другій статті 293 ГПК України, що повністю узгоджується з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, положеннями статті 129 Конституції України, завданнями і принципами господарського судочинства.
Суд зазначає, що право на доступ до суду, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, не є абсолютним і може підлягати обмеженню; такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу потребує регулювання з боку держави. Суд повинен переконатися, що застосовані обмеження не звужують чи не зменшують залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або до такої міри, що це вже спотворює саму суть цього права (рішення ЄСПЛ від 12.07.2001 у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини").
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomes de la Torre v. Spain" від 19 грудня 1997 року).
З урахуванням наведеного суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Остер" на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 31.08.2026 у справі № 925/367/20 з підстав передбачених ч. 2 ст. 293 ГПК України, оскільки правильне застосування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.
На підставі викладеного та керуючись статтями 233, 234, 235, 293, 326 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-
У Х В А Л И В:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Остер" на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 31.08.2026 у справі № 925/367/20.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий, суддя Огороднік К.М.
Судді Жуков С.В.
Картере В.І.