УХВАЛА
01 жовтня 2026 року
м. Київ
cправа № 917/932/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Жукова С.В. - головуючого, Картере В.І., Огородніка К.М.,
розглянувши матеріали касаційної скарги арбітражного керуючого Марченка Романа Вікторовича
на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 24.02.2026 (в частині призначення арбітражного керуючого розпорядником майна)
та постанову Східного апеляційного господарського суду від 18.08.2026
у справі № 917/932/25
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Максі Капітал Груп"
до Приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат"
про відкриття провадження у справі про банкрутство,-
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 24.02.2026, зокрема, :
- відкрито провадження у справі про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат";
- визнано кредиторські вимоги ТОВ "Максі Капітал Груп" до Приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" у розмірі [номер приховано],17грн основного боргу та 102280,00грн судового збору та авансування винагороди арбітражному керуючому;
- введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника - Приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат";
- введено процедуру розпорядження майном боржника - Приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат";
- призначено розпорядником майна Приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" арбітражного керуючого Кучерявого Дмитра Владиславовича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого №1963 від 15.10.2020 з наданням йому повноважень відповідно до положень Кодексу України з процедур банкрутства).
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 18.08.2026 ухвалу Господарського суду Полтавської області від 24.02.2026 у справі №917/932/25 залишено без змін.
До Верховного Суду від арбітражного керуючого Марченка Романа Вікторовича надійшла касаційна скарга, у якій заявлено вимогу скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 18.08.2026 та ухвалу Господарського суду Полтавської області від 24.02.2026 у справі № 917/932/25, в частині, яка стосується призначення арбітражного керуючого Кучерявого Д.В. розпорядником майна ПрАТ «Полтавський ГЗК», а справу, в скасованій частині направити на новий розгляд до Господарського суду Полтавської області.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №917/932/25 визначено колегію суддів у складі: Жукова С.В. - головуючого, Картере В.І., Огородніка К.М., що підтверджується протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 15.09.2026.
Перевіривши матеріали касаційної скарги та заперечення, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно з частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").
У рішенні Європейського суду з прав людини від 02.03.1987 у справі "Monnell and Morris v. the United Kingdom" (§ 56) зазначено, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 287 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на ухвали і постанови суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови суду апеляційної інстанції у справах про банкрутство (неплатоспроможність) у випадках, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ).
Згідно з частиною шостою статті 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство (неплатоспроможність) у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених КУзПБ.
Частиною першою статті 2 КУзПБ визначено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Згідно з частиною третьою статті 3 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 9 КУзПБ, ухвали господарського суду, постановлені у справі про банкрутство (неплатоспроможність) за результатами розгляду господарським судом заяв, клопотань та скарг, а також постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури або процедури погашення боргів боржника можуть бути оскаржені в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з частиною третьою статті 9 КУзПБ у касаційному порядку не підлягають оскарженню постанови апеляційного господарського суду, прийняті за результатами перегляду судових рішень, крім: ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), ухвали попереднього засідання, ухвал за результатами розгляду грошових вимог кредиторів, поданих після закінчення строку, встановленого для їх подання, ухвали про затвердження плану санації у справі про банкрутство, ухвали про затвердження плану реструктуризації боргів боржника у справі про неплатоспроможність фізичної особи, ухвали про закриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), а також постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури або процедури погашення боргів боржника та рішень, прийнятих за результатами розгляду заяв, поданих у межах провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність).
Наведений у частині третій статті 9 КУзПБ перелік судових рішень, що підлягають касаційному оскарженню, є вичерпним, і тому подання касаційних скарг на інші судові рішення (тобто відсутні у вказаному переліку) виключає можливість здійснення касаційного провадження за такими скаргами.
У даному випадку предметом касаційного оскарження є постанова Східного апеляційного господарського суду від 18.08.2026 у справі №917/932/25, якою залишено без змін ухвалу Господарського суду Полтавської області від 24.02.2026 в частині призначення розпорядником майна арбітражного керуючого, можливість оскарження якої у касаційному порядку не передбачено частиною третьою статті 9 КУзПБ.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Як зазначалося вище, право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг на рішення (рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" та від 18.11.2010 у справі "Мушта проти України").
У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.10.1996 "Справа "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (заява № 21920/93, пункт 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
Таким чином, вичерпний перелік прийнятих у справі про банкрутство ухвал місцевого суду та постанов суду апеляційної інстанції, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".
З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою арбітражного керуючого Марченка Романа Вікторовича на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 24.02.2026 (в частині призначення арбітражного керуючого розпорядником майна) та постанову Східного апеляційного господарського суду від 18.08.2026 у справі №917/932/25, оскільки вона подана на судові рішення, які відповідно до частини третьої статті 9 КУзПБ не підлягають касаційному оскарженню.
На підставі викладеного та керуючись частиною третьою статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства, статтями 3, 234, 235, пунктом 1 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд, -
УХВАЛИВ:
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі №917/932/25 за касаційною скаргою арбітражного керуючого Марченка Романа Вікторовича, яка подана ухвалу Господарського суду Полтавської області від 24.02.2026 (в частині призначення арбітражного керуючого розпорядником майна) та постанову Східного апеляційного господарського суду від 18.08.2026.
2. Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї документами надіслати скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий С.В. Жуков
Судді В.І. Картере
К.М. Огороднік