УХВАЛА
23 вересня 2026 року
м. Київ
cправа № 910/10052/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Мачульського Г. М. - головуючого, Рогач Л. І., Краснова Є. В.,
секретар судового засідання Зайченко О. Г.,
розглядаючи у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Центрального міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.07.2026 (колегія суддів: Кравчук Г. А. - головуючий, Спаських Н. М., Коробенко Г. П.) та рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2025 (суддя Щербаков С. О.)
за позовом Центрального міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків, як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України
до: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Монсанто Насіння",
2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Земля і Воля"
про визнання договору недійсним,
за участю:
позивача: Корнейчук О. Л.(самопредставництво)
відповідача-1: Харченко К. І.(адвокат), Єрема М. Р. (адвокат)
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст і підстави позовних вимог
1.1 Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України звернулося до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Монсанто Насіння" та ТОВ "Земля і Воля" про визнання недійсним договору на виробництво насіння від 22.04.2022 №1/22, укладеного між відповідачами.
1.2 Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за наслідками позапланової виїзної перевірки ТОВ "Монсанто Насіння" встановлено, що зазначені у додатку № 2 спірного договору послуги надаються виробником на земельних ділянках, що належать на праві власності, оренди (суборенди) саме ТОВ "Земля і Воля", а не ТОВ "Монсанто Насіння".
1.3 ТОВ "Монсанто Насіння" не придбаває у ТОВ "Земля і Воля" вирощену продукцію, а отримує як результат діяльності за цим договором, тобто у розумінні цивільного, земельного та податкового законодавства, ТОВ "Монсанто насіння" не може використовувати надані ТОВ "Земля і Воля" послуги у власній господарській діяльності, оскільки не є сільськогосподарським товаровиробником та не має у власності, оренді (суборенді) іншому праві користування земельні ділянки, визначені умовами спірного договору.
1.4 Позивач вважав, що спірний договір суперечить вимогам статті 6, частин 3, 5 статті 203, статті 215, статті 228, статті 626 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України.
2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
2.1 Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.10.2025, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.07.2026, у позові відмовлено.
2.2 Суд мотивував рішення тим, що акт перевірки не є достатнім доказом порушення відповідачами норм чинного законодавства під час укладення договору та не підтверджує укладення договору з метою ухилення від оподаткування. При цьому договір сторонами фактично виконано, а тому позовна вимога про визнання його недійсним без заявлення вимоги про застосування наслідків недійсності не приведе до ефективного захисту прав.
3. Короткий зміст касаційної скарги та позиція інших учасників справи
3.1 У касаційній скарзі позивач просить наведені судові рішення скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити.
3.2 На обґрунтування підстави подання касаційної скарги за виключним випадком, передбаченим пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК) України, скаржник посилається на те, що суди не врахували висновки, викладені:
- у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15 щодо застосування судами принципу "суд знає закони", з огляду на що неправильно визначили характер спірних правовідносин та предмет доказування у цій справі, дійшли помилкового висновку про те, що позивач не довів наявності обставин недійсності спірного договору;
- у постановах Верховного Суду від 07.03.2023 у справі № 913/864/21 та від 30.01.2024 у справі № 917/656/22 щодо необхідності визначати правову природу договору не за назвою, а з огляду на зміст умов договору;
- у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.02.2020 у справі № 918/335/17 щодо визначення поняття "належний землекористувач".
3.3 У відзиві ТОВ "Монсанто Насіння" просить залишити касаційну скаргу без задоволення, оскільки її зміст зводиться до незгоди з оскаржуваними рішенням та постановою і до повторення основних аргументів і доводів, викладених у позовній заяві. Доводи, викладені в касаційній скарзі, є безпідставними та необґрунтованими. Вони не спростовують законність та обґрунтованість судових рішень, а тому не можуть бути підставою для їх скасування.
4. Мотивувальна частина
4.1 Суди встановили, що 22.04.2022 між ТОВ "Монсанто Насіння" та ТОВ "Земля і Воля" укладено договір на виробництво насіння №1/22, відповідно до умов якого, протягом терміну дії цього договору компанія "Монсанто" залучає виробника, а виробник погоджується виготовляти, надаючи послуги, для компанії "Монсанто", на невиключній основі комерційного насіння на території виробництва, вказаній у додатку № 1, використовуючи батьківське насіння, надане компанією "Монсанто" і зберігати комерційне насіння та передати його повністю компанії "Монсанто" протягом періоду, вказаного у додатку № 1.
4.2 Відповідно до пункту 2.2 договору компанія "Монсанто" зобов`язується прийняти весь обсяг комерційного насіння, яке виготовив виробник відповідно до цього договору, включно з усіма додатками до нього та виплатити виробникові плату за послуги, вказану в додатку № 3.
4.3 Згідно з пунктом 1 договору, виробництво - це усі етапи виробництва комерційного насіння, які докладно визначено в цьому Договорі, включно з Додатком 2.
4.4 Додатком 2 встановлені наступні етапи виробництва: 1) орання; 2) підготовка ґрунту; 3) посів; 4) внесення пестицидів; 5) внесення добрив; 6) зрошення; 7) сортове прополювання; 8) ручне видалення волотей, включаючи очищення після механічного видалення волотей (лише кукурудза); 9) видалення чоловічої форми; 10) збирання врожаю; 11) подальша обробка поля; 12) транспортування врожаю.
4.5 Пунктом 4.1 договору встановлено, що компанія "Монсанто" є єдиним і одноосібним власником батьківського насіння, комерційного насіння та урожаю насіння на кожному етапі виробництва та всіх прав інтелектуальної власності на нього. Компанія "Монсанто" має намір та бажає, щоб її батьківське насіння було спожите в звичайному виробництві комерційного насіння в спосіб, передбачений цим договором. Виробник визнає, що він не має прав чи прав власності на таке батьківське насіння, комерційне насіння або урожай насіння, крім права використовувати батьківське насіння для виробництва комерційного насіння за цим договором. Той факт, що компанія "Монсанто" надає батьківське насіння виробникові, не становить продаж такого батьківського насіння виробникові і не створюватиме жодної передачі прав виробникові щодо батьківського насіння.
4.6 Згідно з пунктом 8.1 договору компанія компанія "Монсанто" повинно сплатити виробнику плату за послуги, обчислену, як визначено в Додатку № 3, за комерційне насіння, яке відповідає стандартам якості та виготовлене відповідно до договору й прийняте компанією "Монсанто". Фактичні площі виробництва та сорти будуть згадані в додатку № 7. Лише комерційне насіння, яке відповідає стандартам якості та прийняте компанією "Монсанто", буде враховуватися в розрахунку та при виплаті плати за послуги.
4.7 18.07.2024 Центральним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків було складено Акт про результати документальної позапланової перевірки ТОВ "Монсанто Насіння" з питання законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та від`ємного значення податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн по декларації з податку на додану вартість за квітень 2024 року з урахуванням періодів декларування від`ємного значення та поданих уточнюючих розрахунків.
4.8 Під час вказаної перевірки в якості первинних документів були надані договір на виробництво насіння від 22.04.2022 №1/22, укладений між ТОВ "Монсанто Насіння" та ТОВ "Земля і Воля", та Акт виконання робіт за договором від 20.12.2022 № 1-12 стосовно отримання послуг по виробництву гібридного насіння кукурудзи.
4.9 Позаплановою виїзною перевіркою ТОВ "Монсанто Насіння" встановлено, що вказані у договорі послуги надаються виробником на земельних ділянках, що належать на праві власності, оренди (суборенди) саме ТОВ "Земля і Воля", а не ТОВ "Монсанто Насіння". ТОВ "Монсанто Насіння" не придбаває у ТОВ "Земля і Воля" вирощену продукцію, а отримує як результат діяльності за цим договором, тобто ТОВ "Монсанто насіння" не може використовувати надані ТОВ "Земля і Воля" послуги у власній господарській діяльності, визначені Додатком 2 до договору, а саме орання, підготовка грунту, сівба, культивація, внесення пестицидів, внесення добрив, зрошення, сортові та видові прополки, ручне та механічне видалення волотей, включаючи очищення після механічного видалення волотей (лише кукурудза), перезбиральне осушення/ валкування, видалення чоловічої форми, збирання врожаю, оскільки не є сільськогосподарським товаровиробником та не має у власності, оренді (суборенді) іншому праві користування земельні ділянки визначені умовами зазначеного договору.
4.10 Відповідно до частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог, викладених у касаційній скарзі, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
4.11 Касаційне провадження за касаційною скаргою у справі відкрито за виключним випадком касаційного оскарження, передбаченим пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, за змістом якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
4.12 У справі, що розглядається, суди виходили із того, що з умов укладеного між сторонами договору вбачається, що відповідач-1 передав відповідачу-2 батьківське насіння, з якого останній повинен виготовити насіння та передати його відповідачеві-1. Суди вказали, що під послугами за вказаним договором мається на увазі процес виробництва насіння, який включає повний цикл робіт: від оранки земельної ділянки до збирання врожаю та транспортування готової продукції.
4.13 У процесі виконання договору відповідачем-2 були надані відповідачу-1 послуги на загальну суму 18 549 583,25 грн, що підтверджується Актом виконаних робіт від 20.12.2022 № 1-12 та оплачені відповідачем-1, що як зазначили суди не заперечувалося учасниками справи.
4.14 Суди зазначили, що виходячи з системного аналізу цивільного законодавства та умов укладеного між сторонами договору, спірний договір є змішаним, який містить елементи договору підряду та надання послуг. Тому суди відхилили посилання позивача на порушення норм цивільного законодавства, що регулюють положення про договори контрактації сільськогосподарської продукції, купівлі-продажу, про спільну діяльність, та на норми земельного законодавства в частині оренди та суборенди земельних ділянок.
4.15 При цьому суди виходили з того, що при зверненні до суду з вказаним позовом позивач не обґрунтував жодними доказами у розумінні вимог статей 76, 77, 78, 79, 91 ГПК України на підтвердження наявності обставин недійсності договору відповідно до положень частини 3 статті 228 ЦК України. Натомість позивач посилався виключно на обставини, встановлені у акті від 18.07.2024, проте вказай акт позапланової перевірки сам по собі не може бути достатнім доказом порушення відповідачами норм чинного законодавства під час укладення спірного договору, як і не підтверджує те, що спірний договір укладений з метою ухилення від оподаткування та отримання незаконної податкової вигоди.
4.16 Отже, відсутні правові підстави вважати, що оскаржені судові рішення суперечать наведеним скаржником у касаційній скарзі постановам Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15 щодо застосування судами принципу "суд знає закони" та від 07.03.2023 у справі № 913/864/21 та від 30.01.2024 у справі № 917/656/22 щодо необхідності визначати правову природу договору не за назвою, а з огляду на зміст умов договору. Вищенаведене навпаки свідчить про застосування норм з урахуванням цих висновків.
4.17 Зазначене є підставою для закриття касаційного провадження на підставі пункту 4 частини 1 статті 296 ГПК України.
4.18 При цьому, проаналізувавши постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.02.2020 у справі № 918/335/17, на яку посилався заявник у касаційній скарзі, колегія суддів зазначає, що висновки зроблені у неподібних до цієї справи правовідносинах та є нерелевантними для цієї справи. Так, у справі № 918/335/17 спірні правовідносини виникли у межах справи про банкрутство та стосувалися визнання за банкрутом права власності на врожай, посіяний та вирощений на земельних ділянках, які входять до складу земель банкрута та перебувають у його володінні та користуванні. При цьому, у межах цієї справи жодний правочин не оскаржувався, а норми права, якими урегульовані питання недійсності правочинів, не були підставою позову.
4.19 Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.03.2023 у справі № 154/3029/14-ц зазначила, що правові висновки Верховного Суду не мають універсального характеру для всіх без винятку справ. З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності та необхідності застосування правових висновків Великої Палати Верховного Суду в кожній конкретній справі. Для спростування будь-якого висновку, наведеного у оскаржуваних судових рішеннях, скаржник має навести не особисті міркування щодо незаконності та необґрунтованості цих судових рішень, а довести, який саме висновок Верховного Суду щодо застосування конкретної норми права у подібних відносинах не врахували суди попередніх інстанцій з урахуванням встановлених ними обставин справи.
4.20 Отже, колегія суддів зазначає, що визначена скаржником підстава касаційного оскарження за виключним випадком, передбаченим пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не знайшла свого підтвердження, оскільки висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
4.21 Зазначене є підставою для закриття касаційного провадження на підставі пункту 5 частини 1 статті 296 ГПК України.
4.22 Суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку; після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними (пункти 4, 5 частини 1 статті 296 ГПК України).
4.23 З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що касаційне провадження, відкрите за виключним випадком, передбаченим пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, належить закрити на підставі пунктів 4, 5 частини 1 статті 296 ГПК України.
4.24 У зв`язку з тим, що Верховний Суд дійшов висновку про закриття касаційного провадження відповідно до приписів статті 296 ГПК України, судові витрати за розгляд касаційної скарги покладаються на скаржника та поверненню відповідно до пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" не підлягають.
Керуючись статтями 234, 240, 296 ГПК України,
УХВАЛИВ:
Касаційне провадження у справі № 910/10052/24 за касаційною скаргою Центрального міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України на постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.07.2026 закрити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий Г. М. Мачульський
Судді Л. І. Рогач
Є. В. Краснов