УХВАЛА
30 вересня 2026 року
м. Київ
справа №140/15664/25
адміністративне провадження №К/990/40446/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Блажівської Н.Є.,
суддів: Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л.,
розглянувши порядку письмового провадження клопотання адвоката ОСОБА_1 про зупинення дії рішення Волинського окружного адміністративного суду від 15 січня 2026 року та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 серпня 2026 року та про зупинення провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування рішень,
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі також - Позивач, ОСОБА_1 ,) звернулась до суду з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі також - Відповідач, ГУДПС), у якому просила визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 12 червня 2025 року №[номер приховано], №[номер приховано], №[номер приховано].
Волинський окружний адміністративний суд рішенням від 15 січня 2026 року відмовив у задоволенні позову.
Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 12 серпня 2026 року залишив без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_1 та без змін рішення Волинського окружного адміністративного суду від 15 січня 2026 року.
До Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 15 січня 2026 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 серпня 2026 року, у якій скаржник просить скасувати оскаржувані рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Верховний Суд ухвалою від 8 вересня 2026 рок відкрив касаційне провадження у цій справі.
17 вересня 2016 року до Верховного Суду надійшло клопотання адвоката Жмуцького Миколи Володимировича про:
зупинення дії рішення Волинського окружного адміністративного суду від 15 січня 2026 року та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 серпня 2026 року;
зупинення касаційного провадження № К/990/40446/26 у справі № 140/15664/25 - до припинення перебування скаржниці ОСОБА_1 у складі Збройних Сил України.
Відповідач подав клопотання про відмову у задоволенні відповідного клопотання, у якому зазначав, що:
надані Представником Позивача докази не містять відомостей про те, що ОСОБА_1 виконує бойові завдання у зоні бойових дій та про те, що особисто перебуває у зоні постійної дислокації, або знаходиться у зоні активних бойових дій;
у судових засіданнях впродовж слухання даної справи від імені Позивачки ОСОБА_1 представництво інтересів постійно здійснює адвокат Жмуцький М.В., на підставі договору про надання правничої допомоги та ордеру. ОСОБА_1 особисто до суду не з`являлася, та не здійснювала жодних процесуальних дій, які б вимагали її особистої присутності.
Верховний Суд призначив розгляд зазначених питань у судовому засіданні, однак у зв`язку з оголошенням повітряної тривоги сторони подали клопотання про розгляд цих питань у порядку письмового провадження з огляду на надання ними вичерпних пояснень, необхідних для вирішення клопотань.
Дослідивши доводи сторін у взаємозв`язку з нормами права, що регулюють спірні правовідносини, Верховний Суд виходить з такого.
Згідно з частиною першою статті 375 340 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд касаційної інстанції за заявою учасника справи або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскаржуваного судового рішення або зупинити його дію (якщо рішення не передбачає примусового виконання) до закінчення його перегляду в касаційному порядку.
При цьому, зупинення виконання чи дії оскаржуваних у касаційному порядку судових рішень на підставі статті 375 КАС України чи зупинення їх дії може застосовуватись судом лише у виняткових випадках за наявності на те вагомих і переконливих доводів, підтверджених доказами, або існування об`єктивних для цього обставин й має здійснюватися таким чином, щоб намагатися не допустити порушення прав інших учасників справи. Сама по собі незгода скаржника з оскаржуваними судовими рішеннями не є підставою для зупинення їх виконання чи дії.
Посилання Позивача на формування податкової вимоги та наявність позову про стягнення податкового боргу за наведених Позивачем доводів у взаємозв`язку із сукупністю наданих доказів не доводять наявності реальної та безпосередньої загрози невідворотних наслідків, які б обґрунтовували необхідність зупинення виконання (дії) рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
Разом з тим, суд звертає увагу на те, що відповідно до даних, що містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень, ГУДПС звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу в розмірі 364 723,55 грн (справа № 140/12190/25). Суд першої інстанцій цей позов задовольнив. ОСОБА_1 оскаржила це рішення в апеляційному порядку. Восьмий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 16 лютого 2026 року відкрив апеляційне провадження. Ухвалою від 25 травня 2026 року цей суд задовольнив клопотання ОСОБА_1 та зупинив апеляційне провадження у справі № 140/12190/25 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 140/15664/25, застосувавши пункт 3 частини першої статті 236 КАС України. В ЄДРСР відсутні дані, що станом на дату постановлення цієї ухвали суд апеляційної інстанції провадження у справі № 140/12190/25 поновив і розглядає справу.
Таким чином, за цих наведених вище обставин на цьому етапі відсутні докази на підтвердження вжиття ГУДПС заходів щодо примусового стягнення з ОСОБА_1 сум, визначених спірними податковими повідомленнями-рішеннями.
До того ж ОСОБА_1 не позбавлена права у справі № 140/12190/25 ставити питання про зупинення провадження у справі з інших передбачених у статті 236 КАС України підстав, зокрема з тих, що передбачені пунктом 5 частини першої статті цієї норми.
Отже, розглянувши подане клопотання про зупинення дії рішення, Суд дійшов висновку, що в ньому не зазначено доводів та аргументів, які є такими, що в розумінні наведених вище положень закону можуть слугувати достатньою підставою для зупинення виконання чи дії постанови суду апеляційної інстанції, а тому клопотання Позивача задоволенню не підлягає.
Розглядаючи інше, заявлене Позивачем питання питання про зупинення провадження у цій справі, Верховний Суд виходить з такого.
У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/202 введено в Україні воєнний стан із 05 год 30 хв 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Надалі неодноразово строк дії воєнного стану продовжувався і такий триває і дотепер.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 65/2022 в Україні оголошено загальну мобілізацію.
Зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення та скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб, визначені нормами Закону України від 12 травня 2015 року № 389-VIII "Про правовий режим воєнного стану" (далі також - Закон № 389-VIII).
Відповідно до статті 1 Закону № 389-VIII воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Згідно із статтею 16 Закону № 389-VIII за рішенням Ради національної безпеки і оборони України, введеним у дію в установленому порядку указом Президента України, утворені відповідно до законів України військові формування залучаються разом із правоохоронними органами до вирішення завдань, пов`язаних із запровадженням і здійсненням заходів правового режиму воєнного стану, згідно з їх призначенням та специфікою діяльності.
Стаття 1 Закону України від 06 грудня 1991 року № 1934-XII "Про Збройні Сили України" (далі - Закон № 1934-XII) визначає, що Збройні Сили України - це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності.
Комплектування Збройних Сил України визначається статтею 5 Закону № 1934-XII, відповідно до частини першої якої особовий склад Збройних Сил України складається з військовослужбовців і працівників Збройних Сил України.
Згідно з частиною першою статті 2 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі - Закон № 2232-XII) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Частиною третьою статті 2 цього Закону визначено, що громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.
Підстави та порядок зупинення провадження в адміністративній справі визначені статтею 236 КАС України, якою передбачені як підстави обов`язкового зупинення провадження у справі, так і випадки, коли суд має право зупинити провадження у справі, а також строки зупинення провадження у справі. Перелік підстав для зупинення провадження у справі передбачений статтею 236 КАС України є вичерпним.
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 236 КАС України суд зупиняє провадження у справі в разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції, - до припинення перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Велика Палата Верховного Суду у пункті 117 постанови від 12 листопада 2025 року у справі № 754/947/22 сформувала висновок, відповідно до якого під час застосування правил пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України та аналогічних процесуальних норм права, визначених у пункті 3 частини першої статті 227 ГПК України та в пункті 5 частини першої статті 236 КАС України, судам потрібно виходити з такого:
1) з моменту введення в Україні воєнного стану і до моменту його скасування чи припинення Збройні Сили України та інші утворені відповідно до закону військові формування потрібно вважати такими, що "переведені на воєнний стан";
2) упродовж дії воєнного стану в Україні та проведення загальної мобілізації належними для застосування судом згаданих вище норм процесуального права є докази (військовий квиток, накази командира військової частини тощо), що містять інформацію про те, що військовослужбовець (сторона або третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору) перебуває на військовій службі;
3) якщо військовослужбовець (сторона або третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору), висловлює власну волю проти зупинення провадження у справі та прагнення продовжувати розгляд справи (особисто або через представника), суд має врахувати його волевиявлення та продовжити здійснювати судочинство у відповідному провадженні.
Відповідно до поданих у справі доказів ОСОБА_1 з 12 серпня 2026 року перебуває на військовій службі за контрактом у Збройних Силах України - у Військовій частині НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), куди прийнята через ІНФОРМАЦІЯ_1 . Їй присвоєно військове звання солдат, вона обіймає посаду розвідника-навідника 1 розвідувального відділення 2 розвідувального взводу розвідувальної роти.
Ці обставини підтверджуються довідкою Військової частини НОМЕР_1 від 15 серпня 2026 № 4049 щодо військовослужбовця Збройних Сил України та довідкою Військової частини НОМЕР_1 від 22 серпня 2026 року № 4300 (форма 5).
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 236 КАС України суд зупиняє провадження у справі в разі: перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції, - до припинення перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Водночас Суд відхиляє як необґрунтовані доводи Відповідача про те, що Позивач не довела виконання бойових завдань у зоні бойових дій, перебування в пункті постійної дислокації або в районі активних бойових дій саме для цілей зупинення провадження у справі. Наведена вище норма КАС України таких вимог не містить. Натомість Позивачка надала докази того, що вона перебуває у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Враховуючи, що перебування сторони у справі на військовій службі за правилами пункту 5 частини першої статті 236 КАС України є обов`язковою підставою для зупинення провадження у справі до настання обставин припинення перебування такої особи у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан, а Позивач надала суду належні та достатні докази на підтвердження обставин її перебування у складі Збройних Сил України, Верховний Суд дійшов висновку, що клопотання скаржника підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 236, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду
УХВАЛИЛА:
Відмовити у задоволенні клопотання адвоката Борис Ангеліни Андріївни Жмуцького Миколи Володимировича про зупинення дії рішення Волинського окружного адміністративного суду від 15 січня 2026 року та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 серпня 2026 року.
Клопотання адвоката ОСОБА_1 про зупинення касаційного провадження задовольнити.
Зупинити касаційне провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування рішень до припинення перебування ОСОБА_1 у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Зобов`язати адвоката Жмуцького Миколи Володимировича та ОСОБА_1 повідомити про усунення обставин, які стали підставою для зупинення касаційного провадження у справі з долученням відповідних доказів.
Ухвала набирає законної сили з моменту її ухвалення та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач: Н.Є. Блажівська
Судді: О.В. Білоус
І. Л. Желтобрюх