Справа № 646/5932/26
№ провадження 2/646/4137/2026
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
23 вересня 2026 року м.Харків
Основ`янський районний суд міста Харкова у складі:
головуючого - судді Благої І.С.,
за участю секретаря судового засідання Левченко В.О.,
представника позивачки Пуйди Є.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Куп`янської міської військової адміністрації Куп`янського району Харківської області, третя особа: ОСОБА_2 , про визнання права власності,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та доводів позивача
Представник позивачки адвокат Пуйда Є.Ю. звернувся до суду в інтересах позивачки з позовом до Куп`янської міської військової адміністрації Куп`янського району Харківської області, третя особа: ОСОБА_2 , про визнання права власності.
В позові просив суд визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) право приватної власності на 1/2 частку квартири за адресою АДРЕСА_1 яка має загальну площу 59, 4 кв. м, житлову площу 42, 1 кв. м., де 1-ша кімната - 14,5 кв. м., 2-га кімната -17, 6 кв. м., 3-я кімната - 10, 0 кв. м, кухня площею 5, 8 кв. м, ванна кімнати 2, 0 кв. м, вбиральня (поєднана) 0,9 кв. м., коридор 7,5 кв. м, вбудована шафи 0,3 кв. м., балкон (тераса) 2, 5 кв.м.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ОСОБА_1 мешкала у своїй квартирі за адресою АДРЕСА_1 , де 1/2 частка належить позивачу на праві приватної власності. Квартиру було набуто позивачем і її чоловіком ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , де групою з приватизації житлового фонду 4-ї Куп`янської дистанції цивільних споруд Куп`янського відділку залізниці Харківської області було видано Свідоцтво про право власності на житло, зареєстровано і записано в реєстрову книгу за № 84р. 12049 відповідно до якого квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_3 та ОСОБА_1 . 06.12.2018 року приватним нотаріусом Куп`янського міського нотаріального округу Харківської області видано свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/2 частку квартири спільному сину позивача та її чоловіка ОСОБА_2 , яка належала чоловіку позивача ОСОБА_3 . 30.05.2025 року позивач звернулась до державного реєстратора прав на нерухоме майно Красносільської сільської ради Одеського району Одеської області із заявою для здійснення державної реєстрації права власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Однак, державним реєстратором прав на нерухоме майно Антоненко І.О. було винесено рішення про відмову в проведенні реєстраційних дій № 79317543 від 06.06.2025 року, відповідно до якого подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження, а саме неотримання на запит державного реєстратора інформації, необхідної для здійснення державної реєстрації права власності, що містить відомості про зареєстроване право власності на паперовому носії інформації до 01 січня 2013 року. Рішенням від 03.02.2026 року № 523/22676/25 Пересипського районного суду м. Одеси заяву позивача про встановлення факту належності правовстановлюючого документа задоволено і встановлено факт належності ОСОБА_1 Свідоцтва про право власності на житло, виданого 24.02.1995 року групою з приватизації житлового фонду 4-ї Куп`янської дистанції цивільних споруд Куп`янського відділку залізниці Харківської області, згідно з розпорядженням за № 666 від 21.02.1995 року та зареєстрованого в Куп`янському бюро технічної інвентаризації Харківської області в книзі 84, номер запису: 12049 на 1/2 частку житлової квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на ім`я ОСОБА_3 та ОСОБА_1 . Із вищевказаним рішення суду Позивач знову звернулася до державного реєстратора прав на нерухоме майно, де 19 березня 2026 року за № 83842135 державним реєстратором прав на нерухоме майно ухвалено рішення про відмову про відмову в проведенні реєстраційних дій. В інший спосіб визнати право власності позивачки на квартиру і зареєструвати його в Державному реєстрі речових прав, неможливо. Тому вона просить визнати за нею право власності на частку квартири в судовому порядку.
Рух справи
Ухвалою суду від 27.05.2026 року позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою суду від 09.06.2026 року відкрито провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Куп`янської міської військової адміністрації Куп`янського району Харківської області, третя особа: ОСОБА_2 про визнання права власності. Призначено підготовче засідання у справі.
Ухвалою суду від 08.07.2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
Участь у справі сторін та інших учасників справи
Представник позивачки в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та доводи, якими вони обґрунтовані, просив задовольнити у повному обсязі.
Представник Куп`янської міської військової адміністрації Куп`янського району Харківської області, який належним чином повідомлений про час та місце слухання справи, в судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи без його участі.
Третя особа ОСОБА_2 належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив.
Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин
Відповідно до Свідоцтва про право власності на житло, видане 24.02.1995 року Групою з приватизації житлового фонду4-ї Куп`янської дистанції цивільних споруд Куп`янського відділку залізниці Харківської області, згідно з розпорядженням за № 666 від 21.02.1995 року та зареєстрованого в Куп`янському бюро технічної інвентаризації Харківської області в книзі 84, номер запису: 12049, квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .
У вищевказаному Свідоцтві про право власності на житло міститься запис приватного нотаріуса Куп`янського міського нотаріального округу Харківської області Черняєвою А.О. від 06.12.2018 року про те, що нею видано свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/2 частку квартири ОСОБА_2 після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 .
В Технічному паспорті від 1995 року на квартиру розташовану за адресою: АДРЕСА_1 власником квартири вказано ОСОБА_3 .
Згідно з технічною характеристикою квартири за адресою: АДРЕСА_1 , розташована на 5 поверсі п`ятиповерхового будинку та складається з 3 кімнат жилою площею 42,1 кв. м. у тому числі 1-а кімната - 14,5 кв. м., 2-а кімната - 17,6 кв. м., 3-я кімната - 10,0 кв. кв. м, кухні площею 5,8 кв. м., ванної кімнати - 2,0 кв. м, вбиральні (поєднаної) 0,9 кв. м., коридору - 7,5 кв. м, вбудованої шафи - 0,3 кв. м, балконом (терасою) - 2,5 кв.м. Загальна площа квартири 59,4 кв. м.,
Рішенням Пересипського районного суду міста Одеси від 03.02.2026 року встановлено факт належності ОСОБА_1 Свідоцтва про право власності на житло, виданого 24.02.1995 року групою з приватизації житлового фонду 4-ї Куп`янської дистанції цивільних споруд Куп`янського відділку залізниці Харківської області, згідно з розпорядженням за № 666 від 21.02.1995 року та зареєстрованого в Куп`янському бюро технічної інвентаризації Харківської області в книзі 84, номер запису: 12049 на 1/2 частку житлової квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на ім`я ОСОБА_3 , ОСОБА_1 .
Згідно з відповіді Куп`янської міської військової адміністрації Куп`янського району Харківської області від 04.06.2025 року розглянувши запит державного реєстратора відділу «Центр надання адміністративних послуг» Інни АНТОНЕНКО, який надійшов листом Красносільської сільської ради № 01.14/05.1-05/25/1757 від 03 червня 2025 року щодо надання інформації стосовно реєстрації права власності на квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , зазначено, що 24 лютого 2022 року російська федерація розпочала пряму збройну агресію проти України. Місто Куп`янськ Харківської області знаходилось під окупацією з 24 лютого по 09 вересня 2022 року. За цей час окупаційна «влада» вкрай деструктивно поводилась з комунальним майном, технікою, інженерними системами, що забезпечують життєдіяльність громади. Роботу органів місцевого самоврядування Куп`янської громади під час окупації було унеможливлено. Зберігачем інвентаризаційних справ на об`єкти нерухомого майна, розташовані на території Куп`янської міської громади, було визначено комунальне підприємство «Куп`янське БТІ» (пл. Центральна, 23, м. Куп`янськ Харківської області, код ЄДРПОУ 03355005). Вказане підприємство здійснювало державну реєстрацію прав на нерухоме майно до 01.01.2013 року. На даний час адміністративне приміщення комунального підприємства «Куп`янське БТІ» внаслідок обстрілів та пожежі повністю знищено, інвентаризаційні справи, службова документація, комп`ютерна техніка та бази даних також знищені, працівники на вказаному підприємстві відсутні. Підприємство на даний час господарську діяльність не здійснює.
Відповідно до Довідки про оціночну вартість об`єкта нерухомості оціночна вартість квартири за адресою: АДРЕСА_1 , станом на 21.05.2026 складає 365117,88 грн.
16.03.2026 року з метою реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно позивачка звернулася до державного реєстратора прав на нерухоме майно Краснопільської сільської ради Одеського району одеської області. Проте здійснити реєстрацію права власності на квартиру позивачка, з причин викладених в Рішенні про відмову в проведенні реєстраційних дій №83842135 від 19.06.2026, винесеного державним реєстратором прав на нерухоме майно Антоненко І.О., не може. Так, 16.03.2026 року за реєстраційним №71990842 позивачка звернулася із заявою про державну реєстрацію права власності на вищевказане нерухоме майно. Рішенням державного реєстратора №83842135 від 19.06.2026 року було відмовлено в проведенні реєстраційних дій у зв`язку з тим, що подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження, що і стало підставою для звернення до Суду із цією позовною заявою.
Мотиви, з яких виходив суд, застосовані норми права та висновки суду
Стаття 392 ЦК України визначає, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
У цій справі позивач був вимушений звернутися до суду з позовом, оскільки держава фактично не визнає за ними права власності на нерухоме майно, про що свідчить відмова державного реєстратора у проведенні реєстраційних дій.
Так, згідно з ч.3 ст.3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.
Будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, можуть вчинятися, якщо речові права на таке майно зареєстровані згідно із вимогами цього Закону, крім випадків, коли речові права на нерухоме майно, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними згідно з частиною третьою цієї статті у випадках, визначених статтею 28 цього Закону, та в інших випадках, визначених законом (ч.4 ст.3 цього Закону).
Положення п.3 ч.3 ст.10 Закону передбачають, що державний реєстратор під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, а також під час проведення державної реєстрації прав, які набуваються з прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником, крім випадків, коли державна реєстрація прав здійснюється у зв`язку із вчиненням нотаріальної дії та такі документи були надані у зв`язку з вчиненням такої дії.
На момент отримання позивачкою права власності спірного нерухомого майна у лютому 1995 року діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації такого права.
Так, правова норма статті 128 Цивільного кодексу Української РСР визначала, що право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором. Передачею визнається вручення речей набувачеві, а так само здача транспортній організації для відправки набувачеві і здача на пошту для пересилки набувачеві речей, відчужених без зобов`язання доставки. До передачі речей прирівнюється передача коносаменту або іншого розпорядчого документа на речі.
Укладення угод як одну з підстав набуття права власності передбачалося і статтею 12 Закону України від 07.02.1991 № 697-XII «Про власність».
В подальшому з 2002 року по 1 січня 2013 року державна реєстрація прав власності на нерухоме майно здійснювалася відповідними бюро технічної інвентаризації згідно з нормами Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №7/5 від 07.02.2002.
Пунктом 1.3 цього Тимчасового положення передбачалося, що реєстрацію прав власності на нерухоме майно здійснюють підприємства бюро технічної інвентаризації.
Пункт 1.4 положення визначав реєстрацію прав власності на нерухоме майно як внесення запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно у зв`язку з виникненням, існуванням або припиненням права власності на нерухоме майно, що здійснюється БТІ за місцезнаходженням об`єктів нерухомого майна на підставі правовстановлювальних документів, за рахунок коштів особи, що звернулася до БТІ.
У вказаний період часу був прийнятий Цивільний кодекс України, який введений в дію з 01.01.2004 та яким було змінено підхід до визначення моменту виникнення права власності на нерухоме майно.
Так, відповідно до ч.1,2,4 ст.182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.
Крім того, 03.08.2004 набрав чинності Закон України від 01.07.2004 № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», сферою регулювання якого є відносини, пов`язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно всіх форм власності, їх обмежень та правочинів щодо нерухомості.
Вказаний Закон № 1952-IV надав визначення державній реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обмежень як офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень (стаття 2 Закону).
Нормами ст.4 Закону № 1952-IV було встановлено принцип обов`язковості державної реєстрації прав, за яким обов`язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, зокрема, право власності на нерухоме майно.
Згідно з п.5 Прикінцевих положень Закону № 1952-IV реєстрація об`єктів нерухомості проводилася комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації до створення єдиної системи органів реєстрації прав, до якої за ст.5 Закону входять місцевими органами державної реєстрації прав виключно за місцем знаходження нерухомого майна, а саме: в містах Києві та Севастополі, місті обласного підпорядкування, районі, а також до формування Державного реєстру прав у складі державного земельного кадастру.
У цій справі державний реєстратор позбавлений можливості перевірити інформацію щодо фактів оформлення та/або реєстрації права власності на спірне майно за період, коли позивачка набула право власності на спірне майно, до 01.01.2013, коли повноваження з державної реєстрації прав власності на нерухоме майно були передані місцевими органами державної реєстрації прав.
Проте, відсутність об`єктивної можливості підтвердити факт оформлення та/або реєстрації права власності за позивачем на спірне майно у зв`язку зі знищенням будівлі, бази даних та документації КП «Куп`янське БТІ», а також відмова (незалежно від її правомірності) державного реєстратора провести реєстрацію права власності на спірне майно за позивачкою, створили ситуацію, при якій позивач не можуть реалізовувати свої правомочності як власник майна, зокрема, щодо розпорядження цим майном, отримання передбаченої законом компенсації за знищення або пошкодження майна внаслідок збройної агресії російської федерації проти України тощо.
В той же час, Конституція України у статті 41 гарантує непорушність права власності та усі три правомочності власника: володіти, користуватися та розпоряджатися.
Невизнання державою права власності позивача на спірне майно є втручанням у це право, яке не переслідує легітимну мету та не є необхідним у демократичному суспільстві, а отже порушує гарантії, закріплені у статті 1 Протоколу Першого до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У постанові від 19.05.2020 у справі №916/1608/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що вирішуючи спір про визнання права власності на підставі статті 392 цього Кодексу, слід враховувати, що за змістом вказаної норми права судове рішення не породжує права власності, а лише підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює його. Отже, передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності у судовому порядку є наявність підтвердженого належними доказами як права власності на майно, яке оспорюється або не визнається іншою особою, так і порушення (невизнання або оспорювання) цього права на спірне майно. Позивачем у такому позові може бути суб`єкт, який вважає себе власником певного майна, однак не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв`язку із наявністю щодо цього права сумнівів з боку третіх осіб чи необхідністю одержати правовстановлюючі документи. Однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, яке набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно (пункт 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). Якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна. Задоволення віндикаційного позову, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; такий запис вноситься виключно у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою.
У вищевказаній справі Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що правило за аналогією закону (а саме, статті 392 ЦК України) має застосовуватися не тільки у випадках, коли власник втратив документ, який засвідчує його право власності, а й у випадках, коли наявні в нього документи не дають змоги беззаперечно підтвердити своє право власності на нерухоме майно, але лише за умови, що право на майно не зареєстроване за іншою особою.
У справі за позовом ОСОБА_1 не було встановлено обставин, які б свідчили про наявність реєстрації права власності на спірне майно за будь-якою іншою особою. З причин, які зазначені вище, вказане не надає змоги позивачці беззаперечно підтвердити своє право власності на нерухоме майно, наслідком чого має бути державна реєстрація такого права.
Таким чином, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову, оскільки під час розгляду справи були підтверджені обставини, на які позивачка посилаються як на підставу свого позову.
Отже, наявні підстави для визнання за ОСОБА_1 право приватної власності на 1/2 частку квартири за адресою АДРЕСА_1 , яка має загальну площу 59, 4 кв. м, житлову площу 42, 1 кв. м., де 1-а кімната - 14,5 кв. м., 2-а кімната -17, 6 кв. м., 3-я кімната - 10, 0 кв. м, кухня площею 5, 8 кв. м, ванна кімната 2, 0 кв. м, вбиральня (поєднана) 0,9 кв. м., коридор 7,5 кв. м, вбудована шафа 0,3 кв. м., балкон (тераса) 2, 5 кв.м.
Керуючись ст. ст. 4, 5, 6, 12, 13, 77-81, 258-259, 263-265, 273 ЦПК України, ст.ст. 319, 321, 328, 392 ЦК України, суд,
УХВАЛИВ:
Задовольнити позовну заяву ОСОБА_1 до Куп`янської міської військової адміністрації Куп`янського району Харківської області, третя особа: ОСОБА_2 , про визнання права власності.
Визнати за ОСОБА_1 право приватної власності на 1/2 частку квартири за адресою АДРЕСА_1 , яка має загальну площу 59, 4 кв. м, житлову площу 42, 1 кв. м., де 1-а кімната - 14,5 кв. м., 2-а кімната -17, 6 кв. м., 3-я кімната - 10, 0 кв. м, кухня площею 5, 8 кв. м, ванна кімната 2, 0 кв. м, вбиральня (поєднана) 0,9 кв. м., коридор 7,5 кв. м, вбудована шафа 0,3 кв. м., балкон (тераса) 2, 5 кв.м.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивачка: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , фактичне місце проживання (взята на облік як внутрішньо переміщена особа): АДРЕСА_3 ;
Відповідач: Куп`янська міська військова адміністрація Куп`янського району Харківської області, ЄДРПОУ 44758728, місцезнаходження: 63701, Харківська область, м. Куп`янськ, проспект Конституції, буд. 3.
Третя особа: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 , фактичне місце проживання (взята на облік як внутрішньо переміщена особа): АДРЕСА_3 .
Повний текст рішення складено 01.10.2026.
Суддя І.С. Блага