УХВАЛА
про відмову у відкритті касаційного провадження
01 жовтня 2026 року
м. Київ
справа №440/5305/26
адміністративне провадження № К/990/42388/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Чиркіна С.М.,
суддів: Берназюка Я.О., Шарапи В.М.,
перевіривши касаційну скаргу виконуючого обов`язки керівника Глобинської окружної прокуратури на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 04.05.2026 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 12.08.2026 у справі № 440/5305/26 за адміністративним позовом керівника Глобинської окружної прокуратури в інтересах держави до Відділу освіти, сім`ї, молоді та спорту Семенівської селищної ради про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,
У С Т А Н О В И В:
Керівник Глобинської окружної прокуратури Сагайдачний Іван Сергійович звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом, що заявлений до Відділу освіти, сім`ї, молоді та спорту Семенівської селищної ради, в якому просив суд:
визнати протиправною бездіяльність Відділу освіти, сім`ї, молоді та спорту Семенівської селищної ради щодо ненарахування та невиплати випускникам навчальних закладів Семенівської територіальної громади із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування одноразової грошової допомоги, передбаченої ч. 7 ст. 8 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», у розмірі шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку з розміру, встановленого Законами України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», «Про Державний бюджет України на 2024 рік» та «Про Державний бюджет України на 2025 рік»;
зобов`язати Відділ освіти, сім`ї, молоді та спорту Семенівської селищної ради вчинити дії щодо нарахування та виплати випускникам навчальних закладів Семенівської територіальної громади із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування одноразової грошової допомоги, передбаченої ч. 7 ст. 8 Закону України «Про забезпечення організаційно правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», у розмірі шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку з розміру, встановленого Законами України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», «Про Державний бюджет України на 2024 рік» та «Про Державний бюджет України на 2025 рік».
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 04.05.2026, залишеною без змін Другого апеляційного адміністративного суду від 12.08.2026, позовну заяву повернуто позивачеві на підставі пункту 7 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України).
На адресу Верховного Суду 14.09.2026 надійшла касаційна скарга виконуючого обов`язки керівника Глобинської окружної прокуратури, у якій скаржник просить скасувати ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 04.05.2026 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 12.08.2026 у справі № 440/5305/26 та направити справу для розгляду до суду першої інстанції.
За наслідками перевірки касаційної скарги на предмет відповідності вимогам, передбаченим статтями 328-330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), встановлено, що скаржником вказано підстави касаційного оскарження пункти 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу. Також заявник касаційної скарги, посилаючись на підпункти «а» та «в» пункту 2 частини 5 статті 328 Кодексу, вважає про наявність підстав для відкриття касаційного провадження у цій справі.
Також посилається на неврахування висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 810/2763/17, а також у постановах Верховного Суду від 19.03.2024 у справі № 340/11/23, від 05.11.2019 у справі № 804/4585/18, від 14.02.2023 у справі № 580/1374/22, від 29.11.2022 у справі № 240/401/19, від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 19.09.2019 у справі № 815/724/15, від 17.10.2019 у справі № 569/4123/16-а щодо застосування статті 23 Закону № 1697-VII при визначенні підстав для представництва інтересів держави.
Втім, перевіривши касаційну скаргу, Верховний Суд вважає за необхідне відмовити у відкритті касаційного провадження, виходячи з наступного.
Повертаючи позовну заяву керівнику Глобинської окружної прокуратури, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і суд апеляційної інстанції, зазначив, що зміст поданої прокурором позовної заяви в інтересах держави зводиться до необхідності захисту індивідуально виражених прав та інтересів дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які ним вказані у позовній заяві та які, на його переконання, незаконно були позбавлені наданих державою гарантій у сфері соціального захисту у зв`язку із невиплатою після закінчення ними навчального закладу одноразової грошової допомоги, передбаченої частиною сьомою статті 8 Закону № 2342-IV. За таких обставин суд вважає, що у цьому випадку прокурор фактично звертається не в інтересах держави, а в інтересах громадянина.
Крім цього, суд апеляційної інстанції, підтверджуючи законність та обґрунтованість висновку суду першої інстанції про наявність правових підстав для повернення цієї позовної заяви, наголошував, що Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 19.03.2024 у справі №340/11/23 досліджував питання наявності у прокурора права на звернення до суду з позовом в порядку процесуального представництва в суді інтересів держави.
Верховний Суд дійшов висновку, що обраний прокурором спосіб звернення до суду в інтересах держави з посиланням на перший виключний випадок (якщо захист інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження) не спрямований на захист інтересів держави у сфері охорони дитинства чи соціального захисту.
У зазначеній постанові констатовано, що такий позов фактично направлений на захист індивідуально виражених прав конкретно визначених осіб шляхом надання таким особам правничої допомоги. Це не узгоджується із статтею 131-1 Конституції України та європейськими стандартами і свідчить про намагання прокурора повернутись до функції загального нагляду за додержанням прав і свобод людини і громадянина органами виконавчої влади та місцевого самоврядування, яка була остаточно вилучена з повноважень прокуратури.
Суд наголосив, що інтерес держави у сфері охорони дитинства - це публічний інтерес у широкому розумінні, який стосується чітко невизначеного кола осіб. Натомість приватний інтерес є завжди інтересом окремої особи. Захист індивідуально виражених прав конкретних громадян має відбуватися за ініціативи самих суб`єктів цих прав, зокрема через інструменти парламентського контролю Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини або систему безоплатної правової допомоги, право на яку діти-сироти мають за законом.
Таким чином, Верховний Суд у постанові від 19.03.2024 у справі № 340/11/23 підтвердив правові висновки, сформовані у постановах від 18.11.2021 у справі № 140/4953/20, від 07.08.2023 у справі № 120/2940/23, від 11.10.2023 у справі № 120/6160/23 та від 31.10.2023 у справі № 480/1729/23, в яких зазначено, що прокурор, звертаючись до суду на захист прав та інтересів фізичних осіб, які незаконно були позбавлені соціальних гарантій, фактично звертається не в інтересах держави, а в інтересах конкретного громадянина.
Посилання скаржника на висновки, викладені у постановах Верховного Суду не спростовують правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій,
Отже, колегія суддів погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність правових підстав для повернення позову керівника Глобинської окружної прокуратури в інтересах держави до Відділу освіти, сім`ї, молоді та спорту Семенівської селищної ради про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.
Наведені у касаційній скарзі доводи не спростовують висновків судів та не дають підстав вважати, що оскаржувані судові рішення ухвалені ними без додержання норм матеріального і процесуального права.
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
Відповідно до частини другої статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Враховуючи викладене, Суд дійшов висновку, що касаційну скаргу виконуючого обов`язки керівника Глобинської окружної прокуратури слід визнати необґрунтованою, що є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження.
Відповідно до вищевикладеного, керуючись статтями 333, 355, 359 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою виконуючого обов`язки керівника Глобинської окружної прокуратури на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 04.05.2026 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 12.08.2026 у справі № 440/5305/26 за адміністративним позовом керівника Глобинської окружної прокуратури в інтересах держави до Відділу освіти, сім`ї, молоді та спорту Семенівської селищної ради про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.
Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами надіслати особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач С.М. Чиркін
Судді Я.О. Берназюк
В.М. Шарапа