УХВАЛА
про залишення касаційної скарги без руху
01 жовтня 2026 року
м. Київ
справа №400/2492/24
адміністративне провадження №К/990/42272/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Чиркіна С.М.,
суддів: Берназюка Я.О., Кравчука В.М.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 10.09.2026 у справі № 400/2492/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про зобов`язання вчинити певні дії,
У С Т А Н О В И В:
16 березня 2024 року ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі відповідач 2), у якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 01.04.2024 просив:
зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області зарахувати до стажу роботи позивача періоди праці та служби:
з 01.08.1986 до 04.01.1992, коли позивач проходив службу в Збройних Силах СРСР безперервно протягом 5 років 5 місяців 3 днів, з яких з 01.06.1990 до 04.01.1992 безперервно 1 рік 3 місяця 29 днів та з обрахуванням як пільгового 1 рік 11 місяців 28 днів у військовій частині НОМЕР_1 ;
з 01.07.2000 до 27.11.2000 (3 місяці 26 днів), коли позивач проходив службу в органах внутрішніх справ УМВС України в Миколаївській області;
з 28.12.2000 до 26.11.2001, коли позивач проходив службу в органах податкової міліції безперервно протягом 10 місяців 28 днів;
з 01.10.2002 до 28.02.2006, коли позивач працював за даними трудової книжки НОМЕР_2 директором товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма «Претор»;
з 01.02.2007 до 28.05.2014, коли позивач працював директором ТОВ «Руден» безперервно протягом 7 років 3 місяців 27 днів;
з 12.03.2015 до 12.04.2018, коли позивач працював директором ТОВ «Лендар» безперервно протягом 3 років 1 місяця;
зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області повторно розглянути заяву позивача від 07.03.2024 про призначення пенсії на пільгових умовах, як учасника бойових дій відповідно до статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та прийняти вмотивоване рішення про призначення пенсії позивачу на пільгових умовах як учаснику бойових дій відповідно до статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку позивача як учасника бойових дій.
Миколаївський окружний адміністративний суд рішенням від 03.06.2024 позов задовольнив частково:
визнав протиправним та скасував рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області №143250019022 від 15.03.2024 про відмову у призначенні пенсії;
визнав протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області щодо незарахування ОСОБА_1 періоду роботи з 01.10.2002 до 01.01.2004 у ТОВ «Юридична фірма «Претор»;
зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 28.12.2000 до 26.11.2001 в органах податкової міліції, з 01.02.2007р. до 28.05.2014 у ТОВ «Руден», з 12.03.2015 до 12.04.2018 у ТОВ «Лендар», з 01.10.2002 до 01.01.2004 у ТОВ «Юридична фірма «Претор»;
зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком від 07.03.2024 з урахуванням наданої судом у цьому рішенні правової оцінки;
у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
П`ятий апеляційний адміністративний суд постановою від 09.09.2024 задовольнив апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 03.06.2024 скасував та прийняв постанову про відмову ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог.
Верховний Суд постановою від 08.10.2025 касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково, скасував рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 03.06.2024 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 09.09.2024, направив справу № 400/2492/24 на новий розгляд до суду першої інстанції.
Миколаївський окружний адміністративний суд рішенням від 05.06.2026 відмовив у задоволені позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області з вимогами про зобов`язання вчинити певні дії.
Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 10.09.2026 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 червня 2026 року у справі № 400/2492/24 скасовано та прийнято нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області №143250019022 від 15.03.2024 про відмову у призначенні пенсії.
Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 07.03.2024 з урахуванням наданої судом у цьому рішенні правової оцінки.
У задоволені решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішеннями суду апеляційної інстанцій, ОСОБА_1 14.09.2026, тобто в межах строку на касаційне оскарження, звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду, у якій просив постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 10.09.2026 у справі № 400/2492/24 в частині відмови у задоволенні позовних вимог скасувати. Ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи на посаді директора ТОВ «РУДЕН» (з 01.02.2007 по 28.05.2014) та ТОВ «ЛЕНДАР» (з 12.03.2015 по 12.04.2018).
Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 22.09.2026 заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду задоволено. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області до 22.10.2026 подати звіт про виконання судового рішення.
Судом установлено, що розгляд справи у суді першої інстанції відбувався за правилами спрощеного позовного провадження.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України, у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Отже, системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
Під час перевірки поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України встановлено, що у якості підстави касаційного оскарження судових рішень скаржник покликається на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає, що суд апеляційної інстанції при новому розгляді справи не виконав та проігнорував обов`язкові вказівки Верховного Суду, викладені у постанові від 08 жовтня 2025 року у цій же справі № 400/2492/24, що є прямим порушенням закону в розумінні частини п`ятої статті 242 КАС України.
Так, відповідно до частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо:
1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу; або
2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або;
3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи;
4) суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.
Аналіз вищенаведених норм дозволяє дійти висновку про те, що обґрунтування необхідності касаційного оскарження у зв`язку із недослідженням судами попередніх інстанцій зібраних у справі доказів, можливе за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі інших підстав для касаційного оскарження, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України. Тобто, указане порушення процесуального права не може бути самостійною підставою для касаційного оскарження.
Крім того, відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Отже, законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у названій категорії адміністративних справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм або ж становить значний суспільний інтерес чи має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.
Водночас, вказана справа була розглянута судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження, а відтак вона може бути оскаржена до Верховного Суду лише за наявності обставин, наведених у підпунктах "а"-"г" пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.
У касаційній скарзі не зазначено про наявність випадків передбачених підпунктами «а» - «г» пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України, які на думку скаржника могли б бути підставою для відкриття касаційного провадження.
За таких обставин, Суд вважає, що касаційну скаргу слід залишити без руху з наданням скаржнику десятиденного строку з дня вручення цієї ухвали про залишення касаційної скарги без руху для подання уточненої редакції касаційної скарги, в якій необхідно конкретизувати підстави оскарження судового рішення в цій справі у відповідності до вимог частини п`ятої статті 328 КАС України у системному взаємозв`язку із частиною четвертою цієї статті.
У випадку неусунення недоліків касаційна скарга підлягає поверненню скаржнику відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 та частини другої статті 332 КАС України.
Керуючись статтями 328, 330, 332 КАС України, суд,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 10.09.2026 у справі № 400/2492/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про зобов`язання вчинити певні дії - залишити без руху.
Встановити скаржнику десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для усунення зазначених вище недоліків касаційної скарги.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
Суддя - доповідач: С.М. Чиркін
Судді: Я.О. Берназюк
В.М. Кравчук